Палома Пікассо — донька самі знаєте якого Пабло та художниці Франсуази Жільо, муза Іва Сен-Лорана й дизайнерка прикрас Tiffany & Co.

З 1960-х вона була однією з головних світських левиць Нью-Йорка: танцювала в Studio 54 з Ворголом, дружила з Лагерфельдом, створювала власні прикраси й парфуми.

У 1980-х Палома придбала квартиру на Парк-авеню, наповнивши її роботами своїх батьків та мистецтвом ХІХ століття.

Вашій увазі — квартира з, можливо, найвражаючою колекцією кубізму на весь Мангеттен.

Що нового в моїй бібліотеці:

• "Гостинна оселя. Свято вдома і не вдома", Ірина Ковальчук
Тут авторка щедро ділиться порадами, відкриває нам інший світ – той, де особливі моменти створюємо ми самі.

Ірина, засновниця івент-агенції Ultra Promo та бренду текстилю OSELYA Home and Garden, легко й з гумором розповідає, як сервірувати стіл із сенсом, влаштувати затишне свято для близьких чи масштабний захід, на якому гості почуватимуться, ніби у мрії.

Книгу доповнюють численні знімки, які надихають на експерименти та святкування.

•  "Нитки часу", Пітер Брук
Це автобіографія легендарного режисера Пітера Брука, одного з найвпливовіших митців сучасного театру. У своїх спогадах Брук ділиться історією творчих пошуків, філософських відкриттів і особистих зустрічей, що сформували його мистецький шлях.

Він також описує свої подорожі в Афганістан, Африку та Індію, пошуки нових способів виразності, дослідження універсальної театральної мови. Тепла і натхненна розповідь, яка дозволяє зазирнути у внутрішній світ видатного майстра.

•  "Часи Задзеркалля. Вибір Бориса Лятошинського", Ірина Тукова та Олена Корчова
Історія про вибір між свободою і виживанням, правдою і компромісом, мистецтвом і цензурою. І саме цей вибір Бориса Лятошинського робить його ближчим до нас сьогодні, ніж будь-коли раніше.

Видання наповнене унікальними світлинами, атмосферою Києва 20-х років і QR-кодами, що ведуть читачів до музики композитора.

#щопрочитати

〰️   Муза&Селінджер

Офіційні постери THE I.C.E. St. Moritz - подія для автолюбителів, поціновувачів класики і колекційних авто, яка відбувається на замерзшому озері в швейцарських Альпах та триває 2 дні. Вперше івент відбувся в 2019.

〰️ Муза&Селінджер

вчора офіційно розпочався Венеційський карнавал 🎭

давайте, принагідно згадаємо малярські роботи Олександри Екстер, натхненні цією фестивальною містерією, їх у доробку художниці було більше десятка... Ось, наприклад, "Люди у масках на березі венеційського каналу", "Карнавальна процесія" та "Карнавал у Венеції"

усі ці роботи — з приватних збірок й усі були (пере)продані 2017 й 2020 року на аукціонах Sotheby's і Christie's

полотно "Люди у масках на березі венеційського каналу" (фото 1) 2024 експонувалося на виставці "Олександра Екстер: сцена — це світ" в Українському музеї у Нью-Йорку

Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета

Сьогодні в рубриці #графікроботи

Катерина Возіанова - засновниця Indposhiv Bespoke House.

Про робочий день

Хочу почати з того, що лише 4 роки тому мої робочі та неробочі дні стали починатися по-різному. До повномасштабного вторгнення вони всі були однакові: я прокидалася, зазвичай дуже рано — до 6-ї ранку, сповнена натхнення та ідей, і одразу починала писати їх усім співробітникам, незалежно від того, який це був день тижня.
Зараз ситуація трохи змінилася, тому в робочі дні я прокидаюся залежно від того, наскільки спокійно минула ніч, але точно не пізніше 7:30, бо потрібно зібрати дітей до школи та приготувати сніданок. У мене чудові, веселі діти, тож зазвичай ранок проходить класно. Але найкраща його частина — це час, коли всі пішли по «школах/роботах», а я залишаюся на самоті.

Я добре знаю й відчуваю себе, тому з досвіду виробила для себе головне правило: мінімум годину на день я маю бути сама. Умовно — це час з 8:30 до 10-ї. У цей період я намагаюся не робити НІЧОГО, що потрібно, а лише те, що я ХОЧУ саме зараз. Це може бути книга, перегляд серіалу, новини на YouTube, якась б’юті-рутина — головне правило, щоб я хотіла це робити. Бувають дні, коли не хочеться нічого, і для мене це час нічого не робити.

Колись, років 7 тому, я поставила собі мету: 80% часу робити те, що хочу, а 20% — те, що маю. Для мене це не про безвідповідальність, а про наповненість життя і запитання до себе: «А що насправді ти хочеш?» З війною ця пропорція кардинально змінилася, але я все ж таки мрію про її повернення у своє життя. Справа в тому, що коли я відчуваю цю свободу, я найпродуктивніша й найбільш натхненна.

Обов’язковим зранку для мене є занурення в холодну ванну. Практикую це вже понад 2 роки. На вихідних — це ополонка в річці (2 дні на тиждень я живу за містом), а в будні — холодна ванна. Можу пролежати там 10 хвилин, але не раджу, бо потім важко зігрітися навіть влітку. Для мене оптимальний час — 5–7 хвилин. Роблю це виключно заради того стану, бо після цих 5–7 хвилин у мене такий ендорфіновий «прихід», який заряджає на весь день. Зараз, коли в квартирі дуже холодно, я свідомо відмовилася від цього, але щойно температура повернеться до звичайної — продовжу. Це моя маленька перемога до 9-ї ранку, і я дуже поважаю себе за те, що «змогла».

3 дні на тиждень у мене є спорт. Нарешті 🙂 Я знову увійшла в спортивну рутину після перерви майже в 3 роки з однією метою — мати гарний настрій та енергію. Класне тіло, умовні кубики на пресі й цифри на вагах — для мене це «побічка». І, знаєте, це настільки змінило моє ставлення до себе! Раніше, коли мета була іншою, я змушувала себе — а я так ненавиджу себе змушувати, — тому періодично скіпала спорт. Зараз я їду на тренування з величезним бажанням!

Після спорту в мене є моя улюблена робота — справа мого життя, Indposhiv. Ми вже 17 років шиємо чоловічий класичний одяг для найкращих чоловіків нашої (і не тільки) країни. Я побудувала бізнес так, щоб мені було приємно в ньому перебувати: у нас 4-поверховий клубний будинок в історичному центрі, з дуже красивим інтер’єром і надихаючими людьми поруч. І навіть попри те, що зараз ми переживаємо найбільший виклик в нашій індпошивівській історії, я все одно йду на роботу з великою радістю.

Свій робочий день в Indposhiv описати важко — вони дуже різні. В один день ми можемо пів дня будувати стратегічні плани, в інший — я можу відстоювати право на генератор у сусіднього будинку, пити ігристе з клієнтами або на черговій рекламній зйомці розважати дітей героя рекламної кампанії. Колись я думала, що після 5 років безпосереднього занурення в операційну діяльність зможу дозволити собі не бути присутньою на роботі тижнями. Після війни таких питань до себе навіть не виникало. А зараз я розумію, що моя справа — важлива частина мого життя, настільки важлива, що я не уявляю свій день без Indposhiv. Я не просто маю це робити — я хочу це робити!