#драма #військовий #бойовик 🇬🇧🇮🇳🇪🇸🇰🇷🇺🇸

1917 (2019)
реж. Сем Мендес

🔲 Постер 📸 1 · 2
(натисніть на цифру для перегляду кадрів з фільму)

▶️ Трейлер 🎶 Саундтрек

«Час – це ворог»
🕰🌄

Квітень 1917 року, Західний фронт Першої світової війни у Північній Франції. Двоє молодих британських солдатів отримують майже самогубне завдання. Повітряна розвідка з'ясувала, що німецькі війська не відступили в паніці, а здійснили прорахований стратегічний відхід до добре укріпленої лінії Гінденбурга, підготувавши масштабну пастку. Через обірваний телефонний зв'язок солдати мають пішки перетнути ворожу територію і доставити наказ про скасування наступу. Якщо вони не встигнуть до світанку, 1600 британців, серед яких і рідний брат одного з героїв, підуть на вірну смерть. Їхній шлях пролягає через засіяну трупами «нічийну землю», заміновані траншеї та зруйновані міста.

Спираючись на спогади свого діда-ветерана, Сем Мендес створив один із найнапруженіших і технічно найдосконаліших воєнних фільмів в історії. Головна особливість стрічки — її візуальна концепція. Завдяки геніальній роботі оператора Роджера Дікінса та філігранному монтажу Лі Сміта «1917» виглядає так, ніби знятий одним безперервним дублем фільм у реальному часі. Камера невідступно слідує за героями, дихає разом із ними, занурюється в бруд і ховається від куль. Це створює ефект повного занурення, не залишаючи глядачеві жодної можливості перевести подих, перетворюючи стрічку на виснажливий, клаустрофобний досвід виживання на війні, яка мала б покласти край усім війнам.

🏆 Оскар
• Найкраща робота оператора: Роджер Дікінс
• Найкращий звук 
• Найкращі візуальні ефекти

🏆 Золотий глобус
• Найкращий фільм
• Найкращий режисер

🏆 Британська академія
• Найкращий фільм 
• Найкращий режисер
• Видатний британський фільм року 
• Найкраща робота оператора: Роджер Дікінс
• Найкраща робота художника-постановника 
• Найкращий звук 
• Найкращі візуальні ефекти 

📊 RT 88% IMDb 8.2

Кіно Дайджест 🎧

⚡ Пролітаючи над гніздом зозулі (1975)

«Якщо він божевільний, тоді хто ти?»
🏥🧠

В історії «Оскара» існує лише три фільми, які зібрали так звану «Велику пʼятірку» — статуетки за найкращий фільм, режисуру, сценарій, а також чоловічу й жіночу акторські ролі. «Це сталося якось вночі» Френка Капри, «Мовчання ягнят» Джонатана Деммі та «Пролітаючи над гніздом зозулі» Мілоша Формана. Усі три картини обʼєднує те, що їх знято за літературними першоджерелами. Проте стрічка в центрі нашої уваги, виходить за рамки системи: вона стала настільки вільною адаптацією, що письменник Кен Кізі майже одразу відхрестився від екранізації своєї історії про дім божевільних, де ще не до кінця зрозуміло, хто саме втратив розум.

Розбіжностей між креативним баченням Формана та Кізі було вдосталь — зміна головного героя, стилю оповіді та відмова від сюрреалізму на користь соціального реалізму в стилістичному ядрі наративу. Між виходом оригінального роману та його екранізацією минуло майже 15 років. За цей час життя чеського режисера повністю змінила Празька весна. Разом із нею радянський тоталітаризм вдерся на його батьківщину і, по суті, відібрав минуле життя, зруйнувавши карʼєру на рідній землі та змусивши емігрувати до США, де Форману судилося змінити кінематограф кінця ХХ-століття.

🧐 Читати далі