Доброго ранку ☕️📚

Тоні Коллетт, Паркер Поузі та Ліза Кудроу грають «тимчасових» працівниць у бездушній корпорації. інді-перлина 90-х про абсурд офісного життя, що ідеально передає відчуття невидимості, рутину та рятівну силу дружби.

📸 Дівчата з офісу (1997)
реж. Джилл Спрехер
RT 87% IMDb 6.6

Кіно Дайджест 🎧
#галерея

Згадуємо одну з найкращих ролей Рівера Фенікса 💔💤

Сьогодні Ріверу могло б виповнитися 56 років. Актор, який став іконою кінця ХХ-століття, пішов із життя у віці всього лише 23 років. Але перед смертю він устиг знятися у стрічці, яка поневолі змушує нас задумуватися та жалкувати про десятки ролей, які цей талановитий юнак так і не встиг зіграти. У 1991 році Ґас Ван Сент випустив фільм «Мій особистий штат Айдахо», створивши один із найважливіших маніфестів американського незалежного кіно 90-х та ключову стрічку нового квір-кінематографа. За сюжетом стрічки, Майк та Скотт — двоє молодих секс-працівників, які виживають на вулицях Портленда. Майк — чуттєвий, безпритульний юнак, що страждає на нарколепсію і постійно провалюється в сон під час сильного стресу, у своїх видіннях повертаючись до образу втраченої матері та безкрайніх доріг Айдахо. Скотт — його повна протилежність: син багатого мера, який опинився на дні суспільства з власної волі, щоб кинути виклик деспотичному батькові, і планує повернутися до розкішного життя на своє 21-річчя.

Разом вони вирушають у сюрреалістичну подорож Тихоокеанським Північним Заходом, через Айдахо й аж до Італії, намагаючись знайти матір Майка. Фільм став унікальним міксом суворої соціальної драми та вільної адаптації п'єс Вільяма Шекспіра, в якому Ван Сент сміливо поєднує архаїчні діалоги англійського драматурга із сучасним вуличним сленгом, а брудний реалізм — із гіпнотичними таймлапсами та сновидіннями. Однак, попри цікаву режисуру та блискучу гру молодого Кіану Рівза, справжнім серцем картини став саме Рівер Фенікс. Його неймовірно вразлива та щира акторська гра зробила Майка одним із найтрагічніших образів в історії кіно, перетворивши фільм на пронизливу оду покинутій молоді та нездійсненним надіям.

Кіно Дайджест 🎧
#постери #галерея

Найкраще українське кіно за сотню років 🌟🇺🇦
(частина 1)

Головний виклик для спадщини українського кінематографа — наша власна необізнаність. Тривалий час наші стрічки штучно розчинялися в загальному котлі радянського кіно, втрачаючи свою ідентичність в очах масового глядача, а сьогодні їм доводиться пробиватися крізь колосальну тінь масштабної голлівудської індустрії.

Цією добіркою ми хочемо нагадати вам і самим собі, яким самобутнім, глибоким і різноманітним було та залишається українське кіно протягом останньої сотні років.

🎞 Тіні забутих предків (1964)
реж. Сергій Параджанов
RT 93% IMDb 7.8

🎞 Земля (1930)
реж. Олександр Довженко
RT 75% IMDb 7.2

🎞 Людина з кіноапаратом (1929)
реж. Дзиґа Вертов
RT 98% IMDb 8.3

🎞 Плем’я (2014)
реж. Мирослав Слабошпицький
RT 87% IMDb 6.9

🎞 Камінний хрест (1968)
реж. Леонід Осика
IMDb 7.5


🎞 Астенічний синдром (1989)
реж. Кіра Муратова
RT 58% IMDb 6.5

🎞 Польоти уві сні та наяву (1982)
реж. Роман Балаян
RT -- IMDb 7.5

🎞 Білий птах з чорною ознакою (1972)
реж. Юрій Іллєнко
RT -- IMDb 7.5

🎞 Довгі проводи (1971)
реж. Кіра Муратова
RT -- IMDb 7.3

🎞 Вавилон ХХ (1979)
реж. Іван Миколайчук
RT -- IMDb 7.6


🎞 Атлантида (2019)
реж. Валентин Васянович
RT 97% IMDb 6.9

🎞 Пропала грамота (1972)
реж. Борис Івченко
RT -- IMDb 8.3

🎞 Короткі зустрічі (1967)
реж. Кіра Муратова
RT 93% IMDb 7.2

🎞 Донбас (2018)
реж. Сергій Лозниця
RT 88% IMDb 6.6

🎞 В бій ідуть тільки «старики» (1973)
реж. Леонід Биков
RT 100% IMDb 8.2


🎞 Навесні (1929)
реж. Михайло Кауфман
IMDb 7.7

🎞 За двома зайцями (1961)
реж. Віктор Іванов
RT -- IMDb 8.0

🎞 Пригоди капітана Врунгеля (1976 — 1979)
реж. Давид Черкаський
IMDb 8.1

🎞 Звенигора (1927)
реж. Олександр Довженко
RT 60% IMDb 7.1

🎞 Мої думки тихі (2019)
реж. Антоніо Лукіч
RT 93% IMDb 7.8

Кіно Дайджест 🎧
#добірки