Радіо «Єден» – це радіо для однієї людини.
Радіо «Єден» – засіб немасової інформації.

Усі «радіоексперименти», які за час існування радіостанції намагалися втілити ведучі, важко перелічити.
Але про них можна прочитати на MediaLab і почути на цьому радіо!
http://bit.ly/35iIwoH

«Не рятуй світ: єдина людина, яку можна врятувати ― це ти сам».

Читайте розповідь журналістки, яка пережила емоційне вигорання.
Будьте уважні до свого емоційного стану, досліджуйте та аналізуйте не лише світ довкола, але й себе.
https://medialab.online/news/gra-z-vognem/

Чи замислювалися ви про те, що буде з вашим майном після вашої смерті?
Майже кожен 4-й українець підписує заповіт, робить це у похилому віці й не враховує долі цифрової спадщини. Однак у ХХІ столітті розпорядитися сторінками в соцмережах, доступом до пошти та електронного гаманця є таким ж важливим, як вказати, хто успадкує сервіз прабабці, улюблені книги і раннє полотно місцевого художника з вашої колекції.
http://bit.ly/2DlCtDJ

«…лонгріди, глобальні тренди, і, звісно ж, розкішні фотосесії!»
Фешн-редактор Роман Тімофеєв розповідає про створення гянців та зміни, які з ними зараз відбуваються.

Щоб дізнатися про нюанси роботи для глянців, читайте матеріал Євгенії Козловської. https://medialab.online/news/glyanets/

У медіа ЛЮК є своя сповідальня, воно не тільки розповідає про культуру Харкова, але працює з міфами міського простору, досліджує його минуле, його підвали і кухні.
Головна редакторка Єкатерина Переверзева розповіла про любов до Харкова, неправдиві матеріали та шлях ЛЮКу до серйозного медіа. http://bit.ly/2qeBJgX

На запит про похоронну фотографію гугл дасть вкрай мало інформації.
А Олена Кузьмич впродовж декількох років працювала фотокореспонденткою на похоронах. Вона розповіла, якими церковними правилами краще знехтувати і що, крім камери, взяти з собою на таке завдання. http://bit.ly/2qoSu9e

Спільнотне мовлення є ближчим до слухачів, розуміє свою авдиторію і має її підтримку. Воно є альтернативою традиційним формам місцевих медіа.
Брак зв'язку з авдиторією – одна з проблем, яку виокремили медійники на дискусії про регіональний медіаринок України в Івано-Франківську. http://bit.ly/341h0Lc

Щоб організувати свою роботу, потрібно спостерігати за собою, зауважувати той момент, коли робота над текстом переходить у бездіяльне вдивляння в екран. І знати, що робити в такому разі.

Сімон Мішо розповіла, як долає цю та багато інших ситуацій, які заважають писати.
http://bit.ly/347ccnu

Дарина була телевізійною кореспонденткою, а після виходу в декрет, більше не могла їздити на події, працювати з фото і відео. Коли вирішила продовжити писати, то зрозуміла, що має море страхів.
І знайшла для себе способи з ними боротися!
http://bit.ly/2Pez8x1

Фейкові акаунти створюють не лише політики чи піарники. Один з нідерландських поп-співаків, Дотан, проводив розіграші, використовуючи цю ідею. Призи розігрувалися між його акаунтами, і їх ніхто не отримував. Після журналістського розслідування тієї ситуації, співак виїхав у іншу країну і перестав виступати.
Читайте, для чого ще використовують фейкові акаунти, та до чого тут тролі і боти.
http://bit.ly/35pidxo

Ресурсів є набагато більше ніж дванадцять, але цими хочемо поділитися з вами зараз.
Деякі з програм і конкурсів мають дедлайни для подачі заявок, тож не відкладайте на понеділок і не кажіть, що краще вже з нового року щось пошукаєте. Щось вже знайшлося! І, можливо, це саме те, що вам потрібно. http://bit.ly/2M7uYoW

«Ми віримо у довгі тексти. Власне, найбільше віримо у репортажі».
Досвід успішних проектів і досвід окремих журналістів доводить — великі тексти таки читаються. Щоправда, лише тоді, коли написані вони добре: коли історії героїв тексту глибоко пережиті й ґрунтовно опрацьовані автором та редактором.
Завдяки посібнику від Reporters. добрих текстів буде більше! http://bit.ly/2s0NisU

«Часто є відчуття, що знімати треба ще і ще, а реальність ніби розсипається». Це означає, що пора зупинитись.

Семен Мозговий розповідає, як історія героїні перетворилася в історію оранжереї, а години відзнятого матеріалу — у документальний фільм.
http://bit.ly/2EKY8WS

Співпрацювати з Центром документації і інформації НАТО, музеями, Українським культурним фондом, водночас підтримувати креативні індустрії та знаходити час, щоб провести конкурс постерів та інклюзивні читання.

Gwara Media знаходить безліч способів сприяти культурі та інноваціям. А ще любить пояснювати харків'янам, що означає «Gwara» у назві медіа 😉 http://bit.ly/2PQopcs

Бути журналістом означає пояснювати щось, ставити питання і розповідати історії.
На ці засади опирається Шон Патрік Лаветт, коли розмірковує про зміни, які відбувається в журналістиці і цінності, які вона може утверджувати.
Але, як він же зазначає, скільки журналістів – стільки й відповідей на ті й самі питання! http://bit.ly/2QjGhvw

Медіа здорової людини дбають про аудиторію і товаришують з іншими медіа. Щоб перевірити, чи у такому ви працюєте, пройдіть тест від Отара Довженка.
А для того, щоб робити медіа здорової людини, читайте Медіалаб і розсилку від LongDog Media 😌 https://medialab.online/news/test-zdorovya/

«Якщо для вас важливе живе спілкування з колегами, шум офісів / редакцій / підприємств, то нічна робота точно не для вас». Але з такої роботи у вас точно буде багато цікавих історій.
Своїми історіями ділиться Олена Кузьмич 💬 http://bit.ly/2rRJSJ2

Людина, що пережила травму, не завжди хоче говорити про це відкрито перед натовпом. Розмова з журналістом може здаватися такою ж безпечною, як і бесіда в кабінеті психолога. Тож частина етичної відповідальності ― попередити і переконатися, що є розуміння: це потім прочитає чи побачить суспільство. http://bit.ly/35jN6mb

Більшість незалежних онлайн-видань разом із самостійністю отримують порожній бюджет.
На прикладі Конотоп.City та Біляївка.City Леся Пиняк показує як редакції медіа планують свою роботу, шукають рівновагу між новинами, спецтемами, проєктами, рекламою і знаходять способи монетизації.
http://bit.ly/2s6YGDA

Після виходу першого тексту Тетяни Літераті про міську кав'ярню розгорілася дискусія: одні казали, що там була чи не найсмачніша у світі кава, інші стверджували, що то була забігайлівка, в яку страшно зайти.
Ось так, вивчаючи досвіди містян, архівні матеріали і підшивки преси, Тетяна розповідає історії про Ужгород.
http://bit.ly/2tMmEVa

1. Вмовили кращого епідеміолога України зачитати реп про антибіотики.
2. Створили «тіндер» усіх політиків.
3. Розробили інструкцію евакуації з фейсбука.

Це не все, що створила команда Platfor.ma. Читайте про їхні креативні кейси ― вони надихають. http://bit.ly/2QPaRP1