А що тут ще додати

І ще трішки про Ткаченка:

Ну ви зрозуміли, "Україна понад усе" це буквально рашизм👌

Це дуже смішно, бо ознак фашизму в "демократичній" Україні більше ніж у "фашистській" росії.

Ні, я не вважаю це поганим. Я вважаю, що ми повинні мати усі ознаки, стати незалежною наддержавою, про яку мріяли наші пращури та знищити усіх наших ворогів до єдиного.

Хто не згоден, той йде нахуй

Під цей дев'ятитравневий пабєдний салют хочу нагадати, що у нас досі йде збір хлопцям на Бахмут. Ваш донат допоможе зменшити популяцію русні в зберегти життя нашим воїнам.

Ось що буває, коли українки вирішують зв'язатися з чужинцями. Це правило працює в 99% випадків. Але ліберали та рашисти скажуть що раса та національність неважливі.

Сьогодні вбивць добровольця Олексія Щербини можуть відпустити на волю.

15:30, Голосіївський районний суд Києва.

Прийдіть. Поширте.

​​​​«Знущання над колишніми добровольцями небезпечне для здоров'я красноармійців»

В другій половині 1943 та 1944-му роках, коли фронт переломився на користь Радянського союзу, Красна армія швидко почала захоплювати територію України. Більшовицька воєнна машина потребувала людських поповнень, тому часто, зокрема польові військкомати, мобілізовували все чоловіче населення, не дуже заглиблюючись до перевірки минулого призовників. Розбиратися збиралися вже опісля та потроху під час служби, якщо звісно виживе хто з ж них після перших атак. Тому дуже часті випадки були, коли українські шуцмани, вояки УВВ та інші добровольці українських формувань, які не змогли відступити на Захід, приховавши свою колишню службу, масово загрібалися в РККА. Доля їх закінчувалася по різному, а інколи дуже сумно закінчувалася і для красноармійців які з ними стикалися.

Так трапився дуже яскравий випадок в одній з частин під Ленінградом 7 травня 1944 року. В один тиловий підрозділ під Ленінград, прибув українець 1926 року, який приховав свою колишню біографію. Там він зіткнувся зі знущаннями зі сторони старослужачих солдатів РККА. Але ж хто з них міг знати, що цей юнак в Україні за німців не телят пас у селі, а у свої 18 років встиг повоювати добряче. В листопаді 1943 року він воював у складі 8-ої української охоронної роти
(hilfswachmannschaft) Вермахту, яка вела оборонні бої на правому березі Дніпра під час форсування його Красною армією. За що був нагороджений нагрудним знаком (Allgemeines Sturmabzeichen) - "За участь у загальних штурмових атаках".

Знущання над ним закінчились тим, що колишній доброволець за допомогою сокири і відібраного у старшини ППШ вбив 10 червоноармійців зі свого підрозділу. Хлопця звісно розстріляли...