Вийшла моя колонка на «Історичній Правді». Оригінально це був просто пост на Фейсбуці, але Фейсбук його зніс за «хейтспіч» (абсолютно невиправдано).
Тому тепер це колонка.
https://www.istpravda.com.ua/columns/2022/06/22/161471/

Курс Тактичної Медицини.

Будь ласка, якщо в вас є вільний час, хто ти не був, чим би не займався - прочитай це та розповсюдь. Короткі та вкрай необхідні інструкціі щодо надання першої допомоги постраждалим у бою.

Робіть репости, якщо є можливість качайте та друкуйте раздавайте.

Якщо ти Медик у підрозділі - проводь зайняття та тренування.

Якщо ти Воїн - вчи сам та тренуй своїх побратимів.

Якщо ти Волонтер - дії ті самі.

Цивільні хлопці та дівчата - вивчайте і хай воно вам ЖОДНОГО разу в житті не знадобиться.

ТССС - перша допомога.

Американский піхотинець.

https://youtu.be/-9GNthPBEZI

Від підписника:

"Добридень Алекс.

Це документальне кіно зняте одеським продакшном спільно з волонтерською організацією UMBS. Перша частина, знята про Харків і про те як мирні жителі переживають усі ці 4 місяці війни.

Усі герої не покидали місто весь цей час.

На жаль ми зіткнулися з тим що телеграм канали просять грошей, замість того щоб підтримувати волонтерів і журналістів які на вільних засадах ведуть війну на інформаційному фронті, щоб доносити правду. Але на жаль, для деяких гроші важливіші за істину і правду.

Цей фільм був знятий повністю на волонтерських началах.
Ми просимо вас розмістити його у себе на каналі і допомогти в поширенні.

Якщо це можливо і реально.
Заздалегіть величезне спасибі.

Валерій (Продюсер, Режисер команди Fryed Pin Family)"


Звичайно можливо. Ось!

Американский піхотинець

Іноді здається, що весь світ - це круг навколо, до 10 км, куди можна поглянути залізши на вершину чи дерево, колись люди проживали в ньому життя. Але потім ти згадуєш, що таких світів океан, і тебе огортає жах нікчемності. І десь за сотні кілометрів звучить хропіння, яке тебе бісило в казармі. Або не звучить назавжди. Ти не знаєш, бо абонент поза зоною вже давно. І ніхто з тих, хто на зв'язку не знає, залишається надіятись. Бо ми всі ніхто, нас всіх забудуть після смерті.
Завтра в селі ховатимуть чергового загиблого, сестра сказала. Але вона навіть не знає його імені, дядько її знайомої.
Це як у нас в роду, був старший брат прабаби по бабусино-материнській лінії, який загинув на російсько-японській війні. Як його звали баба не знала. Дані по інших лініях ще коротші, бо ті хто міг розказати померли раніше, ніж я міг вислухати.
Ми просто історичний фон.
Коли я був готовий померти в лютому 2014, я тішив себе що моє життя продовжитться безсмертною славою героя, бо єдине загробне життя - це пам'ять живих.
Але не помер. І добре, бо про мене тепер би ніхто не згадав, крім родичів раз на рік на проводи.
Всі знають Небесну сотню. Але дуже мало хто пам'ятає їх імена. Навіть я, пам'ятаю обличчя, але не імена.
Ті хто загинуть в цій війні, матимуть неспівмірно більшу славу, але в забутті. В кращому випадку як рядки позолочених літер на камені.
Пощастить тим,в чию честь назвуть вулиці.
Ця війна більше схожа на першу світову, ніж на другу. Люди просто зникають сотнями. З життя, з історії, з пам'яті. Скорботні вдови та побратими, які вже давно поза зоною. Так багато почуттів, і так мало слів.
Вибачаюсь за сумбур, я просто записю, щоб не забути, якщо переживу війну. І осмислити.
Ми переможемо, але вшанують не нас.
Нема ніякої слави в смерті.
Тисячі помирають, але ви поки що згадуєте лише тих, хто набув слави серед вас за життя, а хто не встиг той зник.
Саме зараз знищуються ті, хто міг би стати кимось, якби жив.
Чергове розстріляне відродженння, про яке не згадає ніхто крім нас.

Я не радію тому, що підірвали дочку Дугіна. Але й не жалкую, бо вона була хоч і маловідома, але шовіністична пропагандистка, тож добре, що її лихий шлях закінчився раніше, ніж вона стала впливовою.
Але я жалкую про інше. Жалкую про те, що попри звинувачення росіянами у вибуху України, у нас насправді там не було людини з бомбою. На тому фестивалі зібрався весь цвіт ідеологів геноциду українців, а також і практики, зокрема Пригожин та інші бойовики терористичних організацій днр-лнр. Лише одна бомба з коптера закрила б багато питань щодо справедливого покарання за військові злочини та геноцид українського народу.
А чия ж тоді була бомба під авто, спитаєте ви? Я відповім - путінська. Ось чому я так думаю.
Очевидно, що росія найближчі роки або повністю програє цю війну, або виторгує компроміс у вигляді відстрочки деокупації Криму на якийсь період, з Донбасу війська виб'ють. Такий компроміс, хоча й буде непопулярний в Україні, в рф буде катастрофічний для сприйняття народом, і спричинить революційну ситуацію.
Або путін готується до загальної мобілізації в спробі перемогти, але тоді втрати росіян рахуватимуть не десятками тисяч, а мільйонами, і перемогти росії все одно не дозволить НАТО, тож все одно компроміс, може вигідніший по територіях, але з вищою на порядки ціною. І знову революційна ситуація.
Як боротися з революцією? Знищити її в зародку, ліквідувати або купити тих, хто може її почати. І зробити це до початку, бо якщо революція почалась, цей розкручений маховик вже не не зупинити навіть ліквідацією лідерів чи компромісом з ними, зупинить лише результат. А будь які зміни для путіна, відмова від влади - це смерть. Чи одразу, з держаком в дупі, як Каддафі, чи потім, розстріл в підвалі, як останній цар.
Саме знищення таких сміливих харизматичних діячів і відбувається в росії. Серед лібералів таким був Немцов. Серед шовіністів - Марцинкевич і Просвірнін. Тепер, коли революція буквально дамокловим мечем зависла над путіним, ліквідація всіх впливових лідерів думок, які можуть захотіти почати революцію після поразки, будуть ліквідовувати в прискореному порядку.
І мова йде лише про загальноросійські персоналії. Регіональним лідерам навпаки дадуть більше свободи, особливо фінансової, в обмін за лояльність і підконтрольність їх регіонів путіну. А їм більше і не треба. Тож на сепаратизм Кадирова та інших можете не розраховувати. Принаймні поки живий Путін.
Тепер Дугіну залишилось недовго горювати за дочкою, як і деяким його соратникам. Хіба що він зрозуміє, хто насправді підклав бомбу і зможе переконати путіна у своїй лояльності та непассіонарності.
А ракетні удари по Москві все ж будуть. Рано чи пізно.

Якщо російська опозиція не хоче, щоб ми називали їх обісцяними нікчемами, вони мають виконати такі умови:

- Леонід Волков наступні 30 років ходить із клоунським носом і говорить від третьої особи.
- Ходорковський жертвує половину майна на Київський зоопарк, другу половину – мені на колецію гіроскутерів.
- Чічваркін змінює стать.
- Створюється додаток на IOS (без андроїду) з доступом лише для українців, але в усіх країнах світу. Заходиш в додаток і бачиш усіх росіян в радіусі 5 км. Тицяєш на будь-якого і він має протягом 10 хв принести тобі капучино.
- Повна заборона російської мови на території колишньої російської федерації.
- Повне знищення міста Волгоград.
- Передача Україні суходольного коридору до кордонів Грузії.
- Спорудження 50-метрового пам‘ятника Білі Герінгтону на червоній площі.
- Перейменування росії в «росіся».

Тільки після виконання цих умов ми припинимо називати російську опозицію обісцяними нікчемами. Ми будемо називати їх смішними обісцяними нікчемами.

Всі в курсі про російських воєнкорів, які стали здебільшого основним джерелом про оперативну обстановку на фронті, коли наше командування проводить наступальні операції з деокупації в “режимі тиші” в медіапросторі. І лунають питання, чому в нас немає своїх воєнкорів і воєнних блогерів, чому ми змушені споживати ворожий медіаконент, нехай і приємний нам своїми фактами, але приправлений російським імперіалізмом та ненавистю до українського народу.
Спробуємо розібратись, чому, навіщо, і що насправді нам потрібно. https://telegra.ph/De-ukrainsk%D1%96-voyenkori-10-01

На фоні бойових невдач росіян, в яких вони звинувачують пряму участь сил НАТО, все частіше можна почути самозаспокоюючі роздуми, що Кремлю треба домовлятися з Заходом, тиснути на західні уряди через різні організації та інфлюенсерів на кшталт Папи Римського чи Ілона Маска, і примусити їх підписати мир на умовах, які допоможуть Путіну “зберегти обличчя” геніального політика та полководця-завойовника.
Хотілося б зауважити таким “діячам” - не нехтуйте Україною, це ми вирішимо, як нам краще.
Певна частина “старої школи” американських і європейських діячів підтримує такі закиди, адже їх з самого дитинства вчили, що Росія страшна, потужна, всемогутня, наче бурий ведмідь. І їй треба догоджати, ставитися з повагою і не провокувати на агресію, щоб тінь цього ведмедя на стіні залишалась на місці і страшний рев лунав за вікном, бо якщо ведмідь прийде в кімнату — порятунку не буде нікому. А тепер виявилось що російський ведмідь карликовий, рахітний, з гнилими зубами та роз’їденими грибком пазурами, весь в лишаях та власник екскрементах. І його може побити палицею смілива дитина, поки він страшно ричить про ядерну війну пускаючи гази, і намагається відгризти гнилозубою пащею ногу.
Епоха після 2ї світової, де СРСР і його спадкоємець РФ може медвежим риком змушувати переписувати кордони незалежних держав — закінчилася.
(читати повністю - https://telegra.ph/Ne-nehtujte-Ukrainoyu-10-05 )

Цікаві часи. Зараз на фронті і поряд дякуючи генераторам і старлінкам електрозабезпечення і зв'язок надійніші, ніж в тилу.

Во время фильтрационных мероприятий в Изюмском районе Харьковской области, представители Национальной полиции (НП) Украины обнаружили очень интересную находку

В одном из зданий, в подвальном помещении были зарыты 13 (тринадцать) мешков, Карл!!!... со служебной и тайной документацией российских военных и специальных служб, активно действовавших на территории района в период оккупации.

Судя по всему, россияне в ходе своего стремительного отступления из Изюма не имели времени на сортировку и эвакуацию этого ценного груза. Поэтому решили прикопать его в одном из неприметных подвалов, до лучших для них времен, надеясь позже, незаметно либо вывезти его, либо уничтожить.

Так вот, среди этого настоящего клада с ОЧЕНЬ подробными топографическими картами Изюмского района и вообще Харьковской области с проложенными маршрутами движения, учетом личного состава тех или иных частей, подразделений и структурных отделов оккупантов (как армейских, так и «специальных» служб), боевых приказов и распоряжений были обнаружены ОЧЕНЬ интересные списки.

А именно:
🔺документы и поименные списки представителей местных украинских властей
🔺работников коммунальных предприятий, медицинских и образовательных учреждений
🔺ВСЕХ работников МВД, СБУ
🔺ВСЕХ представителей бизнеса (даже мелкого)
🔺ВСЕХ представителей общественно-политических и общественных движений, действовавших на территории района ДО оккупации
🔺очень детальный и основательный учет проукраинских активистов и ветеранов АТО и ООС с указанием места регистрации и проживания, а иногда и номеров личных телефонов
🔺полное и детальное описание (с указанием точно местоположения) основных и более-менее значимых объектов местной социальной, коммерческой и критической инфраструктур
и т. д.

Другими словами, оккупационные власти имели полную и основательную информацию по Изюмскому району Харьковской области. И судя по всему, это, скорее всего, НЕ ИСКЛЮЧЕНИЕ, а закономерность.

То есть, враг, занимая ты или другие территории Украины, как правило, УЖЕ имел такие «общие расписания» по каждому региону, области и району нашей страны.

У меня возникает один интересный вопрос.
Благодаря чему или кому враг получил доступ к наиболее актуальным базам данных нашего государства? И как это случилось?

Друзья, рекомендую подписаться на канал группы ИС, военно-политического обозревателя Александра Коваленко и аналитика Алексея Копытько. Во времена, когда телеграм зачастую используется как инструмент для ИПСО, важно соблюдать информационную гигиену.

🇺🇦Подписаться на канал

Про фронтовий окоп.

Це не просто яма в землі, це інше. Окоп, товариство, це ціла філософія. Можна копати яму. Окоп - творять. Творять дуже швидко - від цього залежить твоє життя. Про це - пізніше.

Наразі обираєш місцину і прикидаєш розміри. Розміри стосовно себе самого. З допуском, бажано хоч пів метра більше зросту. І починаєш. Не копати, а заглиблюватись в історію планети. Так легше.

Сантиметр чорнозему формується за сотню років. Той чорнозем копається легко. За першим штиком лопати розумієш, ти пройшов епоху у дві тисячі років. Заглиблюєшся вже до нашоі ери. Чорнозем закінчується на 5-6 тисяч років формування. І ти впираєшся в глину. Глину дна Сарматського моря. Щось на зразок залізобетону. Жовто-бура порода, намита хвилями того Сарматського моря з світлими вкрапленнями вапняку, слідами скелетів древніх його мешканців. Виглядає гарно. Саперна лопата не копає, лишень довбає по сантиметру цю неймовірну твердь, що ставала монолітом мільйони років. Не знаю, чи море це було солоним, але глина вже солона від поту, що ти іі рясно поливаєш.

Нарешті додовбав потрібну глибину. Окоп - не яма. Окоп - архітектура. Як мінімумум, там має бути сходинка, вона і призьба, вона і канапа. І має бути ніша для спальних речей.

Окоп - житло. Там має бути зручно. Там мусиш знати де, що і як розташоване. Навпомацки - тут речовий мішок, тут баклажка з водою, тут цигарки, тут бронежилет і каска. Тут розгрузка з боєкомплектом, а автомат завжди в обнімку.

Про бронік і каску. Аксесуар невід‘ємний за Статутом, як корона в королеви. Дуже шанований в колах штабістів і тиловиків. Там всі суцільно в броніках. Чим далі від фронту - тим більше броньовані. На фронті якось плюють на цей аксесуар. Не тому, що він зайвий чи не потрібний. Просто тому, що людина, маючи на собі бронік в середньому 16 кг., каску, автомат з б/к (все за нормативом) - десь під 25 кг. окоп вчасно не сотворить, гармату до бойового стану не розверне і діяти швидко просто фізично не зможе. Тому всі бронелати носять з собою яко обов‘язковий фетиш і аксесуар. Принаймі артилеристи протитанкісти. Ми про окоп.

Окоп - не лише домівка. Це фортеця. Це твій захист від всьго, чим тебе пробує знищити окупант московський. В окопі тебе не вразить ні осколок снаряду гарматного, чи міни міномету, чи бомби авіаційноі. Тебе взяла під захист рідна земля. Окоп - це маленька капличка. Ти у ній спілкуєшся з Богом молитвою. Ти духовно єднаєшся з Творцем, молишся про захист і отримуєш цей захист.

Окоп, це місце, де ти пробуєш спати. Але воно дуже добре резонує всі звуки. А на війні ти мусиш чути будь який шурхіт чи звук. Ти навчився розрізняти вихід/прихід будь якого калібру. Звук ракети від звуку штурмовика. Свист снарядів тебе вже не жахає, ти просто можеш під той звук заснути. Але ти прокидаєшся з жахом,що по тобі щось чалапає! Засвітити ліхтарик не можна. Намацуєш щось живе! А це земляна жаба! Відправляєш іі за межі окопу, впотемках береш баклажку з водою, висовуєшся з окопу і миєш руки. Знову пірнаєш в окоп.

Не встиг здрімнути, як повітря різанув різкий вибух один-другий-третій. І сяйво, як вдень. Це ворожі ракети подолали звуковий бар’єр і полетіли на якесь наше місто. А на правому фланзі піхота вже смалить з крупнокаліберного. Береш цигарку, смачно затягуєшся.

Світає. Ти в окопі. Не виходиш - в небі жужжить ворожий безпілотник. Мусиш вичекати, перечекати . Ти на завданні бойовому. Окоп, це частина зброі. Ти чекаєш з побратимами. Кожен в окопі. У небі літають твоі електронні очі - шукають тобі ціль. Нарешті є! Є координати! Розрахунок гармати, як злагоджений механізм, появляється з-під землі і за декілька секунд земля здригається від смертоносного подиху нашоі гармати. Постріл, другий, третій - і повідомлення по раціі - Є!
Ціль вразили!
Слава Украіні!
Все.
Роботу зробили.
Завтра у зведенні доплюсують знищену одиницю бронетехніки. А ти змінюєш позицію. І копаєш новий окоп. Скільки іх викопано! І скільки ще буде? Але знаю достеменно - ми викопаємо той останній окоп в гнилих болотах на околицях москви!

Ми переможемо !
Слава Украіні

(с) Михайло Бойко

Американський піхотинець

Що відбувається на фото?
Собачку по технологии проф. Преображенского превратили в человека, а он пошел и подписал контракт с ВС РФ и стал святым. Военком как увидел это, ослеп от сияния его нимба, теперь ходит по школам, расказывает эту историю.

Русні - пизда!
З Новим роком перемоги!

Сьогодні день народження Степана Бандери. За останнє десятиліття це з відомого у вузьких колах приводу для тосту стало приводом для багатьох пройтися центром свого міста з друзями чи рідними у смолоскипному марші.
Цей рік став черговою сходинкою до побудови сильної і незалежної України. І хоч раніше ми вже мали більші здобутки, ніж міг мріяти Бандера та воїни УПА, яких він надихав, ми продовжували рухатися паралельно тому вектору, який вони окреслили своїми життями і боротьбою.
І хоча тепер наше покоління перевершило покоління Бандери не тільки здобутками, але й героїзмом в боротьбі проти одвічного ворога, маю надію ці марші продовжаться і сьогодні, і після перемоги.
Нажаль більшість учасників минулорічних маршів не зможуть цього року пройтися з смолоскипом вулицями свого міста, бо не словом, а ділом доводять свою любов до України. Багато хто поранений чи загинув.
Але потрібно продовжувати рухатись в цьому ж напрямку і під час кривавої війни, і навіть після омріяної перемоги. Бо це вірний напрямок, лише так ми зможемо захистити право на мирне і щасливе життя українців. Зійти з цього шляху - отримати новий геноцид, Буча, Маріуполь та інші окуповані міста й села показали, що в росіян, які століття тому, нема для українців інших варіантів крім смерті чи асиміляції.
Тому вітаю всіх з Новим роком, нехай він стане роком перемоги.
І з Днем Народження Бандери!

Додаю своє фото з святкування в 2020 році. На мою думку, у нього порівняно з фото з інших років найбільш підходящий вайб для сьогоднішнього дня.

Шукав одну потрібну книгу для замовлення деталей до лендлізу M113 (YPR-765 в нідерландській локалізації), де повністю вся конструкція машини і всі коди деталей. Знайшов лише на сайті з платною підпискою, скачав, закину сюди в публічний доступ раптом хто буде колись шукати.

Для тех, кто уже "освобождает Крым" и всех победил...

Если я скажу, что существует вполне реальная перспектива того, что летом ВСУ будут вести бои за Харьков, Краматорск и Днепр... это вас сильно огорчит, нет?

Для тех, кто возмущается, что нам "не дали самолеты".

Если я вам скажу, что ВСУ катастрофически не хватает пехотного оружия, даже на уровне сменных стволов к пулеметам, не говоря уже о другом, и это приводит к совсем не обязательным потерям? Это как-то способно отрезвить вас относительно перспектив "обновления парка боевой авиации", нет?

Для тех, кто считает российское государственное и военное управление "идиотским"...

Если я вам скажу, что аналогичные процессы в нашем государстве протекают не намного лучше, а по отдельным сферам гораздо хуже... это способно вернуть вас "с небес на землю"...?

Люди, очнитесь...

Украина еще никого не победила, и перспективы этого, на мой взгляд, сейчас выглядят все еще довольно призрачными.

🇺🇦Подписаться на канал