Українер озвучили польське відео з інструкцією, як швидко завести та поїхати геть російським танком. Я завантажив його собі і сюди, щоб ви могли без проблем зберегти його на телефон чи публікувати деінде. Посилання для на відео для лайків і коментів https://youtu.be/XuS9hpcF4Ic

Зробіть англійські та інші субтитри

Якщо ви думаєте, що уявляєте масштаб катастрофи у Маріуполі від злочинів росії, то, запевняю, навіть близько не уявляєте.

Ми, медики, цілодобово під обстрілами ворожої авіації та артилерії намагаємося допомагати не лише військовим, а й цивільним. Бо швидкі вже не їздять і ніхто нікому не допомагає.

А чи не кожна бомба, град, руйнування - це не просто поранені. Це відірвані руки і ноги, вибиті очі, розірвані осколками тіла, випадаючі нутрощі... Я розумію, це боляче слухати, бо серед поранених і загиблих, можливо, ваші рідні і близькі.

Але слухайте, бо ви маєте розуміти ситуацію і діяти. Нагадувати про Маріуполь. Кричати про нього. Бо ми не хочемо бути героями і мучениками посмертно.

Припиняти накладати на РФ нові санкції - злочин проти людяності.
Росія всіма можливостями намагається послабити економічний тиск на свою військову потугу та мобілізаційний резерв, який дехто називає простим народом. В бій проти існування України ідуть пропагандисти, які прикидаються опонентами путіна і просять не створювати дискомфорту дітям та батькам російських солдат, що вбивають українців і нищать українську інфраструктуру. Просять не залишати без податків та поставок від іноземних компаній російську промисловість.
Також росія імітує договороздатність участю в беззмістовних переговорах, щоб відтягнути накладення нових санкцій
Росія боїться збільшення санкцій, саме тому їх потрібно накладати щотижня, щодня, аж до моменту поки росія не втратить будь яку можливість вести війну і повністю покине територію України. Лише тоді можна буде припинити накладення санкцій для обговорення виплат відшкодування за завдану шкоду
Ні на день раніше
#MoreSanctionsOnRussia
#StopWar
#StandWithUkraine
#StopRussia
#MoreSanctions

Якщо російський народ досі воює на території України, значить санкції проти нього недостатні, потрібно більше і глибше введення нових санкцій!

Бідний німець образився на правду і пожалівся. І апеляцію подати неможливо, коли тиснув, викидало помилку завантаження(ну це давня проблема, коли приходили апдейти по скаргам, теж не міг відкрити). Довелось видаляти і тепер сидіти тиждень.

Як тільки ти подумав, що не всі вони такі — ти вбитий.
Як тільки ти подумав, що у них теж є діти — твої діти вмерли від зневоднення і холоду.
Як тільки ти написав у пабліку якісь заклики в спробі достукатись до «хороших рускіх» — в старенький жигуль, на якому твої виснажені голодом батьки намагаються виїхати, влучила гранта.
Як тільки ти подумав, що має ж бути в них щось людське — твою дочку згвалтовано, загорнуто в ковдру з іншими і спалено.
Як тільки ти заплющив очі і відвернувся, щоб не бачити те, що вони роблять на українській землі, бо це ж так далеко — вони вже на твоїй землі і ти заживо гориш.
Чому вони це роблять?
Тому, що можуть.
Для того, щоб і далі це робити, і не нести за це відповідальності, вони знову і знову обиратимуть психічно хворого тирана.
І знову голосуватимуть за війну.
І знову ґвалтуватимуть,
катуватимуть,
розстрілюватимуть, зв‘язавши руки за спиною, крастимуть уживані речі з теплих домівок звичайних людей. Як це вони роблять століттями.

Бо тільки безкарність під покровом тиранії дає їм відчуття, що вони не жалюгідні нікчеми, які нарешті наїлися нутелли, а такі ж люди, як всі інші.
Але вони не такі.
І як кільки ти подумав, що не всі вони такі — ти вбитий.
(с) Людмила Горова

Хочу нагадати, що мій старий профіль в твіттері я змушений покинути і він буде законсервований на крайній випадок. Тому прошу підписатися на мій актуальний профіль https://twitter.com/Oleh__UA/

Технічна документація по Кримському мосту, з кресленнями, в т.ч. і опор

Вийшла моя колонка на «Історичній Правді». Оригінально це був просто пост на Фейсбуці, але Фейсбук його зніс за «хейтспіч» (абсолютно невиправдано).
Тому тепер це колонка.
https://www.istpravda.com.ua/columns/2022/06/22/161471/

Курс Тактичної Медицини.

Будь ласка, якщо в вас є вільний час, хто ти не був, чим би не займався - прочитай це та розповсюдь. Короткі та вкрай необхідні інструкціі щодо надання першої допомоги постраждалим у бою.

Робіть репости, якщо є можливість качайте та друкуйте раздавайте.

Якщо ти Медик у підрозділі - проводь зайняття та тренування.

Якщо ти Воїн - вчи сам та тренуй своїх побратимів.

Якщо ти Волонтер - дії ті самі.

Цивільні хлопці та дівчата - вивчайте і хай воно вам ЖОДНОГО разу в житті не знадобиться.

ТССС - перша допомога.

Американский піхотинець.

https://youtu.be/-9GNthPBEZI

Від підписника:

"Добридень Алекс.

Це документальне кіно зняте одеським продакшном спільно з волонтерською організацією UMBS. Перша частина, знята про Харків і про те як мирні жителі переживають усі ці 4 місяці війни.

Усі герої не покидали місто весь цей час.

На жаль ми зіткнулися з тим що телеграм канали просять грошей, замість того щоб підтримувати волонтерів і журналістів які на вільних засадах ведуть війну на інформаційному фронті, щоб доносити правду. Але на жаль, для деяких гроші важливіші за істину і правду.

Цей фільм був знятий повністю на волонтерських началах.
Ми просимо вас розмістити його у себе на каналі і допомогти в поширенні.

Якщо це можливо і реально.
Заздалегіть величезне спасибі.

Валерій (Продюсер, Режисер команди Fryed Pin Family)"


Звичайно можливо. Ось!

Американский піхотинець

Іноді здається, що весь світ - це круг навколо, до 10 км, куди можна поглянути залізши на вершину чи дерево, колись люди проживали в ньому життя. Але потім ти згадуєш, що таких світів океан, і тебе огортає жах нікчемності. І десь за сотні кілометрів звучить хропіння, яке тебе бісило в казармі. Або не звучить назавжди. Ти не знаєш, бо абонент поза зоною вже давно. І ніхто з тих, хто на зв'язку не знає, залишається надіятись. Бо ми всі ніхто, нас всіх забудуть після смерті.
Завтра в селі ховатимуть чергового загиблого, сестра сказала. Але вона навіть не знає його імені, дядько її знайомої.
Це як у нас в роду, був старший брат прабаби по бабусино-материнській лінії, який загинув на російсько-японській війні. Як його звали баба не знала. Дані по інших лініях ще коротші, бо ті хто міг розказати померли раніше, ніж я міг вислухати.
Ми просто історичний фон.
Коли я був готовий померти в лютому 2014, я тішив себе що моє життя продовжитться безсмертною славою героя, бо єдине загробне життя - це пам'ять живих.
Але не помер. І добре, бо про мене тепер би ніхто не згадав, крім родичів раз на рік на проводи.
Всі знають Небесну сотню. Але дуже мало хто пам'ятає їх імена. Навіть я, пам'ятаю обличчя, але не імена.
Ті хто загинуть в цій війні, матимуть неспівмірно більшу славу, але в забутті. В кращому випадку як рядки позолочених літер на камені.
Пощастить тим,в чию честь назвуть вулиці.
Ця війна більше схожа на першу світову, ніж на другу. Люди просто зникають сотнями. З життя, з історії, з пам'яті. Скорботні вдови та побратими, які вже давно поза зоною. Так багато почуттів, і так мало слів.
Вибачаюсь за сумбур, я просто записю, щоб не забути, якщо переживу війну. І осмислити.
Ми переможемо, але вшанують не нас.
Нема ніякої слави в смерті.
Тисячі помирають, але ви поки що згадуєте лише тих, хто набув слави серед вас за життя, а хто не встиг той зник.
Саме зараз знищуються ті, хто міг би стати кимось, якби жив.
Чергове розстріляне відродженння, про яке не згадає ніхто крім нас.