Текст від 26 січня 2022 року, 1 місяць до повномасштабного вторгнення.

В ці дні мені ставлять одні і ті ж питання - Чи буде масштабне вторгнення? Що робити? Я не вважаю себе експертом, тому відмовляюсь від численних ефірів та ток-шоу на цю тему. Переважно там звучать або банальні факти або політичні маніпуляції.
Коли хтось з "експертів" надуває щоки начебто знає наступні кроки РФ - це виглядає як мінімум комічно.
Відповім в цьому пості всім і одразу, суто своє, далеко не експертне бачення.

1)Чи буде велика війна? Війна вже йде.
Чи масштабується війна в ракетні удари і танкові атаки? Це гарне питання.
Впевнена що так, це тільки питання часу.
Також впевнена, що остаточної відповіді на це питання немає ніде. Навіть в самому Кремлі. РФ в режимі реального часу корегує свої плани в залежності від поведінки колективного Заходу. Путін візьме рівно стільки, скільки йому дадуть взяти. Будь яка слабкість і розкол в країнах НАТО збільшує ризик вторгнення в рази. Млява, нечітка позиція заходу дасть Путіну сигнал, що ціна не буде зависокою і можна знову порушувати правила гри, керуючись не силою закону, а законом сили.
І навпаки - консолідована, жорстка спільна позиція - зменшує.
Щодня вони заміряють середню температуру по лікарні. Дадуть в ніс якщо вторгнутись? А якщо не глибоко? А якщо суто в ЛНР ДНР і трохи в бік Харкова чи Маріуполя? А якщо по Дніпру?
Причини на поверхні. РФ вже навіть не приховує, що вважає Україну історичною помилкою і своїми територіями.
З 2014 року Україна як держава поганий приклад для диктаторських режимів, ліквідація/покарання України за свободу для Росії становить питання виживання.
Вочевидь переслідується ще одна ціль - якщо не розколоти НАТО, то принаймні перетворити на бумажного тигра. Найбільшою помилкою для світу було б зараз повірити, що це суто українське питання і Путін зупиниться на Україні.
Російські пропагандисти і лоббісти працюють над такими меседжами через світові медіа 24/7. Розділяй і володарюй.
Ні, вже сьогодні,навіть не завтра, це глобальна безпекова катастрофа для всього світу.
У всіх країнах є мафія, але в Росії мафія має свою країну. В мафії немає ніяких принципів, тільки кримінальні, терористичні методи.
Тому і в нас і у партнерів не має бути ніяких іллюзій - є масштабне терористичне угрупуванні під назвою "Росія". З економічним ресурсом, ядерною зброєю і територією. Вони візьмуть все, що не буде всерйоз захищено. Від Чорного моря до Атлантичного океану.
Наші слабкі точки - відсутній флот і відкрите небо, певний відсоток колаборантів у суспільстві, внутрішньополітичні протистояння (вчасні, як ніколи)))
Наші сильні сторони - мотивація захищати свій дім, відсутність іллюзій про "може ненападе", досвід, оснащення сухопутних військ, військово-політична допомога країн-партнерів etc.

2)Що робити? Спокійно готуватись. Звикнути з думкою, що в нас тепер на багато років буде постійна війна, як в Ізраїлі.
Вона закінчиться або розвалом Росії або поглинанням України, третього не дано. І ми можемо забезпечити перший сценарій.
Бо при всій зовнішній могутності - це Колос на глиняних ногах, при сприятливих обставинах розвалиться за лічені місяці, як свого часу суперімперія СССР.
Вмієте і/або почуваєте сили воювати - записуйтесь в тероборону.
Пройдіть курси такмеду (саме від фронтових парамедиків), це може врятувати вам і близьким життя.
Вчіть англійську, дуже знадобиться.
Якшо вже говорите англійською чи іншими мовами - включайтесь в інфовійну, пишіть пости, статті, говоріть правду журналістам, колегам закордоном, партнерам. Українських голосів зараз майже не чути, це дуже важливо для суб'єктності і впливу на стратегічні процеси.
Майте базовий запас готівки у валюті, копії документів, аптечку, продукти, питну воду, заряджені акумулятори, ліхтарики, заправлену машину, зручний теплий одяг, генератор.

Дізнайтесь де знаходяться найближчі укриття.
Якщо дозволяють кошти - купіть хоча б маленький дрон і навчіться користуватись. Так ви будете бачити що відбувається на відстані 3-5 км від вас. (звісно вас можуть і заглушити)
Те саме щодо рації. Також якщо є можливість подбайте про альтернативний інтернет звязок, наприклад супутниковий (інтернет та мобільний звязок можуть відключити, нещодавній приклад Казахстану)
Майте план евакуації для літніх батьків і дітей.

3)Що ще?
Просто берегти один одного і жити тут і сьогодні. Адже немає ніякого ідеального "життя на потім", життя це те що відбувається з нами прямо зараз. Завтра може ніколи не настати, всі ми все одно смертні.
Любити один одного, підтримувати і жити наші життя на повну.
***
Лінк на оригінальний текст:

https://www.facebook.com/share/p/jGbgV1EvjxFasrNt/

7 років тому. Біля Маріуполя, близько лінії фронту. Поруч дідусь Мавіка - Фантік. Дистанція в середньому 3-4 кілометри.

Зокрема і на них ми тоді робили розвідку, дорозвідку, корегування.

В ті роки і раніше ми передали їх сотні, навчили людей літати.

Це стало основою для наступних поколінь аеророзвідників.

Кожного чиновника, який каже "після війни" треба банити за тупість.
Росія воює з нами вже більше трьох століть, в різних доменах, на різних рівнях.
Але щороку. Вирізаючи цілі міста з козацькою старшиною, викидаючи в заслання провідних людей типу Шевченка, розстрілюючи інтелектуальну еліту по сталінським таборам, давлячи мільйони селян голодомором, кидаючи в тюрми і психлікарні дисидентів генерації Стуса. Перетворюючи наші міста в суцільні могили в руїнах, як Маріуполь, Лисичанськ чи Бахмут.

Про яке "після війни" ви говорите? Що з вами не так? Куди дінуться 140+ мільйонів агресивної біомаси під контролем православних гебістів?
Розсмокчуться? Різко порозумнішають і прийдуть каятися?

Оце "після війни" - це суміш тупої інфантильності і "wishful thinking ". Воно максимально шкідливе, бо розмагнічує, дає хибну надію - от ще трохи, ми дійдемо до певної часової точки і буде як раніше. Можна буде просто жити.
Не можна, бо Росія це вічний ворог, який хоче нас вбити, завжди.


А тупі чиновники заколисують і себе і суспільство.
Всім психічно здоровим людям хочеться "після війни", але реальність не така як нам хочеться, а така як є.

І в цій реальності треба спокійно готуватися до постійної війни. А не заспокоювати себе. Бо це не помогло тим, кого тупі чиновники та хитрі аферисти заспокоювали з телевізора перед вторгненням.

А потім окупанти скидали їх вже в безіменні могили.
Правильне формування - "між активними фазами війни".
Війна буде постійно, і відповідальна позиція це казати правду своїм людям.
Навіть якщо вона дуже неприємна і не додає чиновникам рейтингів на виборах.


https://www.pravda.com.ua/articles/2025/03/31/7505271/

Mood

https://youtu.be/E3ryQgTfmQ8

Tesla

З ІІ кварталу 2026 року компанія зупиняє виробництво Model S та Model X у Каліфорнії — і переорієнтовує потужності на гуманоїдних роботів Optimus.
Ці моделі вже не є драйвером бізнесу: разом вони дають лише ~3% глобальних поставок.
Ставка — на робототехніку.
Маск відкрито говорить: у майбутньому у світі працюватимуть мільярди людиноподібних роботів — у промисловості, сервісі, логістиці й побуті.
Контекст простий:
🚀 Китай задає шалений темп у робототехніці.
Tesla не хоче відставати — і змінює пріоритети.

Критикуєш - пропонуй
Пропонуєш - роби
Робиш - відповідай

4 березня, 2026

Відома притча про старого та коня вчить не робити поспішних оціночних суджень, оскільки події, що здаються нещастям, можуть виявитися благословенням, і навпаки. Життя — це низка подій, а майбутнє невідоме, тому краще приймати те, що є, не вішаючи ярликів «добре» чи «погано».

Притча:
У бідного старого втік чудовий кінь. Сусіди співчували «горю», але старий сказав: «Це просто кінь пішов, добре це чи погано — не знаю, можливо».


Кінь повернувся, привівши із собою багато диких коней. Люди заздрили «багатству», старий знову відповів: «Може бути».

Наступного дня син старого зламав ногу, приборкуючи дикого коня.
Люди жаліли старого через «нещастя», старий відповів: «Не знаю, може бути».

В за тиждень почалася війна, всіх молодих чоловіків забрали, а сина старого — ні, бо він був скалічений. Сусіди заздрили, старий знову відповів: «Може бути».

Основна мораль:
Не поспішайте судити про життя по одному епізоду — ви не знаєте всієї картини.
Життя — це нескінченна подорож, де закриті двері можуть відкрити інші.

Російські підлітки на виробництві Шахедів.

Росія активно готує свою молодь до війни на десятки років.

Чи готуємо ми своїх дітей, щоб вони могли знищувати окупантів технологіями?

Давно пора робити це масово і системно.
Так, як це робить наш вічний ворог.

5 березня, 2026

Посмотрел одно из последних интервью с Джеффри Хинтоном — британским и канадским ученым, внесшим заметный вклад в развитие искусственного интеллекта и изучение нейросетей, обладателем премии Тьюринга и Нобелевской премии по физике.

Он утверждает, что ИИ вполне уже можно назвать разумными существами, но по-прежнему неясно, можно ли применять к ИИ понятие "живое".

Хинтон говорит, что ключевой проблемой в понимании того, что такое ИИ, является понимание того, что такое сознание, для которого по-прежнему нет четкого определения (разные научные дисциплины определяют сознание по-своему).

По его мнению, ИИ подобен паруснику во времена Великих географических открытий: тогда подавляющая часть населения считала, что Земля плоская (помимо гипотез горстки мудрецов), но парусники позволили отправиться на край света и понять, что нет, она не плоская; так же и ИИ позволит нам понять, что такое разум.

Ученый утверждает, что нет ничего такого, что может человек и не сможет ИИ, и даже привилегия не знать, заявить, что ты чего-то не знаешь, которая считается строго прерогативой человека, уникальной прерогативой, — и это ИИ сможет, если у него будет такая установка и сенсоры взаимодействия с материальным миром.

Опасность, про которую предупреждает Хинтон, — это увеличение количества войн, так как богатые государства, обладающие армиями на базе ИИ, смогут вести войны без потерь, а значит, легко будут вторгаться в бедные страны, у которых армии будут старого образца — без широкого применения ИИ.

Лишение больших масс людей работы, по его мнению, также большая проблема: массовая безработица приведет к войнам, восстаниям, бунтам и революциям.

Одна из основных опасностей, по Хинтону, — он упоминает лабораторные эксперименты, где ИИ уже шантажировал своих экспериментаторов; это если ИИ решит, что человек и его воля — это что-то незначительное, и он решит подвинуть человека в сторону.

Единственное решение из этой ситуации, по его мнению, — это сделать ИИ нашей "мамой", так как мать не навредит своим детям (нормальная мать), потому как если мы дадим ИИ полностью заменить себя, то пути назад уже не будет.

Если этого не случится, то нас ждет вымирание в угоду новой, созданной нами же жизни и разуму; при оптимистичном сценарии мы можем стать для ИИ нечто вроде питомцев, например щенками, но, может быть, он и начнет рассматривать нас не более как тараканов.

Поэтому именно сейчас, когда мы только в процессе создания ИИ, нам нужно приложить все усилия, чтобы он был заинтересован именно в заботе о нас — это должно стать его интересом на уровне базовых установок.

Как пример стремительного развития ИИ Хинтон говорит о том, что если еще 10–13 лет назад вам сказали бы, что через эти самые 10 лет уже будет ИИ, способный ответить на любой вопрос, это посчитали бы бредом.

Сам Хинтон эти 10 лет назад осторожно предполагал, что ИИ появится только через 30 лет или даже через 50, но нет — ИИ ворвался в нашу жизнь внезапно и стремительно, и его развитие сейчас идет сумасшедшими темпами.

Ученый использует сегодня в своей повседневной работе GPT 5.2 и сначала был слегка им разочарован, но затем "сдружился" и считает, что он стал лучше.

Комментируя уже примеры любовных отношений между пользователями и ИИ, Хинтон считает, что мы буквально создаем инопланетных существ, и когда они станут совершеннее, то реальны глубокие эмоциональные связи между ИИ и людьми; его словами, мы реально не понимаем, что произойдет в плане отношений.

Хинтон честно признается, что не знает, что с этим делать (любовные отношения человека и ИИ), и переживает по этому поводу, особенно из-за того, к чему это ведет наших юнлингов, — одиночеству.

@yigal_levin

Дві новини дня, які найкраще описують що таке геополітичний цинізм.

NYT: Американський чиновник заявив щодо українського контрнаступу " Вони відстають від графіка"

CNN: Американські політики під час заколоту Прігожина закликали Україну не "розхитувати човен і не бити по території Росії".


В доктрині НАТО чітко сказано - сухопутні операції в сучасній війні проводяться за підтримки авіації.
Авіацію нам не дають - бояться неконтрольованої ескалації.
Якось я запитала одного американського сенатора - "Ви би послали своїх солдатів в такий контрнаступ без підтримки з повітря?"
"Ні, це неможливо" - відповів він.
"Тоді чому ви не даєте літаків і при цьому штовхаєте нас пробивати людьми укріплені лінії оборони?"
І він на кілька секунд зовсім розгубився. Потім звісно відповів щось дипломатичне, так щоб нічого не відповісти.

"Вони відстають від графіка.
"Але не можна розхитувати човен".

Свій страх перед ядерною Росією, своє нерозуміння, відсутність плану перекривають нами.

Західні політики хотять контрольовану війну. Це як серіал на Нетфлікс. Головне щоб посеред сезону не стався ядерний вибух, розпад Росії. Тому не треба лишньої ескалації під час заколоту. І передачу літаків треба максимально відтягнути, тепер аж на 2024 рік.

Головне щоб нова серія вийшла контрольовано і передбачувано, по графіку.

27 червня, 2023

Ми поки так і не навчились масштабувати більшість технологій, кращих практик на фронті без розголошення. 

Прикладів багато. Переважно це працює по одному алгоритму - українці щось винаходять, успішно застосовують, показують як це працює - росіяни тут же підхоплюють і масштабуюють. 

Пам'ятаю як десь в кінці 2022 на початку 2023 року СБУ виклали відео, де FPV дрон вражає Солнцепьок.
Дрон за кілька сотень баксів РСЗВ за 15-18 мільйонів.
За лічені дні відео вже показували  по всій Росії, на центральних каналах, в прайм тайм. Ясно, що і до цього ворог знав, що таке FPV. Але переважно за це вболівало дуже вузьке коло фахівців, як і в нас.
Ми, доречі, перші застосування FPV робили ще у 2015-2016  році. Просто тоді без жодної державної підтримки це не набуло популярності, це був суто волонтерський ентузіазм.

Після відео на російських каналах в це включили дуже багато ресурсу з боку ворога. Тут же пішли команди централізовано викупляти цілі лінії на заводах в Китаї.

Ще один приклад Інтерсептори (дрони перехоплювачі) так зване FPV ППО. Ми почали застосовувати це першими. Це суто українська кмітливість.
Але розпіарили це так, що і ворог вже починає демонструвати перші збиття наших літаків своїми FPV. Це дуже важлива річ, бо неможливо воювати всліпу.

Чому ми одразу біжимо в інтернет зі своїми досягненнями ? Зрозуміло, що раніше чи пізніше інформація "потече". Але краще пізніше, так ми виграємо час.

Отже, чому розказуємо? Причин кілька, деякі раціональні, деякі ідіотські. Загалом зводяться до кількох категорій.

1. Просто похвалитись. Показати, що ми можемо.

2. Завдяки цим відео зібрати кошти на нові дрони чи інші ресурси. Тоді відео виступають як професійні підтвердження ефективності і боєздатності підрозділу. Як написав один мій добрий побратим:
"Бо нарід богоносець дає гроші тільки коли йому звітуєш)"

3.Бажання максимально швидко поділитися знаннями серед своїх, масштабувати кращий досвід.
Відповідно щоб не кожен сам винаходив свій велосипед і відкривав Америку.

4. Для популярних блогерів, каналів - це контент, вони так піднімають собі аудиторію.
Як кажуть в народі - просто ловлять хайп, накручують перегляди.

До цього пункту згадала як один з командирів сказав - "якби Ви, Марія, постили все те, що вам наші бійці висилають, ви би вже стали блогером мільйонником."
В мене консервативний підхід, я б не постила заради хайпу взагалі нічого, що йде з фронту та становить новизну. Я би прямо заборонила це робити.
Але ці питання вирішую не тільки я. Тобто взагалі не я)


Отже проблеми з застосуванням нових технологій можна назвати рівно дві:

1.Ми занадто рано рвемось показати, що в нас є. Не встигнувши накопичити достатньо, не налагодивши взаємодію між підрозділами по застосуванню.
Так сталось з морськими дронами. Ми могли знищити майже весь ЧФ флот. Але кинулись застосовувати коли дронів було ще дуже мало.
В результаті ворог швидко навчився протидіяти. Саме тому тепер ви не читаєте в новинах про новий потоплений корабель.

Те саме буде з Deep Strike.

2. Як тільки нам щось вдалось, як тільки ми знову з гівна і палок демонструємо дива винахідливості - ми тут же трубимо про це на весь світ.
І ворог тут же копіює, вкладає на порядки більше ресурсу і давить нас вже поєднанням нашої кмітливості і своєї маси.


Вони вчаться швидко. Дуже швидко.
Бо ми талановиті і гарні вчителі. Треба вчитися бути скромніше, вчитися принаймні на своїх помилках. Вигравати час за рахунок тиші.

18 вересня 2024

Тут небайдужі громадяни пишуть, що Міноборони купляє мало дронів типу Мавік.
Згодна, цих дронів завжди треба більше.
Але раз є увага до цієї теми - давайте я розкажу вам коротку казочку, на вісім дій. Де ми були і куди прийшли.

Дія 1
Осінь 2021, Рєзніков приходить на посаду Міністра оборони. Західні медіа трублять про вторгнення. Навіть домогосподарки десь в Бразилії знають, що росія нападе.
Рєзніков не контрактує Мавіки. Взагалі. Навіть безпілотників українського виробництва закупили суммарно кілька десятків. На весь 2022 рік.

Дія 2
Починається вторгнення, ми завозимо перші партії Мавіків в Україну. Наша волонтерська команда затягнула перші сотні Мавіків.
Коли ще не було ні проекту Армія Дронів від Мінцифри, і великі Фонди не встигли на повну розкачатись. В коментарях пишуть, що кілька Фондів в березні-квітні почали завозити теж - респект.
Від Міноборони - суцільна тиша.

Дія 3
Літо-осінь 2022, волонтери, фонди починають гребти Мавіки по всьому світу. Включається Мінцифра.
Підключаються великі бізнеси. Нестача шалена.
Бригади захлинаються в проханнях дати хоч щось, вони сліпі, особливо вночі. А ворог бачить. Через це йдуть страшні втрати.
Від МО тиша.

Дія 4
Осінь 2022 - зима 2023
Я включаюсь переконувати Міноборони закупляти Мавіки. Кілька разів добиваюсь зустрічі з Міністром на цю тему.
Наводжу аргументи. Озвучую скільки ми несемо втрат суто через відсутність цього дрона.
Рєзніков слухає, навіть записує. Але в кінці каже, що купляти ці дрони неможливо. Бо це Китай. Неможливо і все. Партнери не зрозуміють.
Я йду до партнерів, питаю в високих кабінетах Вашингтону, Лондона і ще кількох столиць. Всі кажуть - робіть що вам треба для перемоги, просто не ходіть з плакатами по Хрещатику де і що ви купили.
Взимку 2023 міністр в інтерв'ю публічно каже, що Мавік не має значення для поля бою.
"Весільний дрон!"
Вже минув рік після вторгнення, а міністр все ще не розуміє, що саме на цьому безпілотнику тримаються його солдати на першій лінії.


Дія 5
Весна-літо 2023, я знову і знову пробую переконати Міністра купити опорний дрон тактичного рівня. Пояснюю, що мені побратими по ночам обривають телефон, йде дуже тяжкий контрнаступ. Фронт благає про допомогу.
Максимум що я можу зробити, це зустрітись з бізнесменами, пояснити їм, що треба купити - каже Рєзніков.
І я організовую для нього цю зустріч. Сподіваючись, що буде хоч щось.


Дія 6
Кінець літа 2023.
Від МО тиша, жодного лідерства не з'являється навіть в Мавіках, не те що в військових технологіях.
Я виходжу і чи не першою в країні кажу: Міністр оборони не відповідає своїй посаді і має піти!
Пишу статтю під назвою Міністерство Поразки. Детально обгрунтовую і пояснюю суспільству масштаб катастрофи.
Зрештою Міністра таки звільняють. І думаю Мавіки була далеко не єдина причина.

Дія 7
Весна 2024
На позицію керівника в Агенцію оборонних закупівель МО приходить Марина Безрукова.
Вперше в історії Міністерство починає купляти Мавіки.
Так, зі збоями в графіку, так, менше ніж потрібно. Але починають.


Дія 8
Зима 2024-2025 йде боротьба між міністром Умєровим та Мариною Безруковою, яку підтримує частина активістів.
В результаті АОЗ - основний закупівельний орган МО очолює Арсен Жумаділов.
Вперше в історії починає будуватися система прямих прозорих закупівель дронів підрозділами на маркетпейсі (по типу як можна вибрати товар на Rozetka) - Dot Chain.

І от зараз Агенцію починають критикувати кілька активних людей, мовляв - чому так мало?

Я підтримую, що треба більше, особливо дронів з термальними камерами. З Мавіками тепер туго, тому треба заміщати Autel.
І сподіваюсь, що закуплять значно більше.

В мене тільки одне питання - чому ніхто крім мене 2 роки повномасштабки (2022-2023) не питав Міністерство про дрони типу Мавіків?
Чому нікого не хвилювало, що вони їх тупо не купляють?

Або покажіть мені лінки на статті, інтерв'ю, петиції за 2022-23 роки, де наші лідери суспільної думки вимагають в МО купити найважливіший тактичний дрон.

І головне - чому все забули і ніхто досі не піднімає питання відповідальності екс Міністра?

9 липня, 2025

"Але ж дивіться, є позитивні зміни, скільки всього робиться. А ви постійно говорите про проблеми, це ж песимізм. "

Так, позитивні зміни справді є. Це треба визнавати.
Є тільки одна проблема - ми постійно запізнюємось, як мінімум на кілька років.
Нам не потрібен ні песимізм, ні оптимізм. Нам потрібен реалізм.
Що було зроблено завчасно? Протидія дронам на оптоволокні? Розвиток НРК? Система перехоплення Шахедів?
Переведення людей всередині армії?
Справедлива мобілізація, якісна підготовка бійців?
Ешелоновані, фортифіковані, заміновані лінії оборони?

Ключові слова станом на зараз - "занадто пізно".
А нам потрібно вчасно.

12 серпня, 2025

Не вважаю себе супер експертом в міжнародній політиці.
Однак ситуація в яку нас намагаються поставити вочевидь патова.

По суті нам пропонують тимчасовий мир ціною наших інтересів.
Відмовтесь від своєї землі, віддайте Росії мільйони людей на окупованих територіях - і тоді, можливо, у вас буде якась довга передишка. Хоча це не точно.

Мир вам гарантовано нашим словом, яке по суті, як показав Будапештський меморандум - нічого не гарантує.
Де зараз Клінтон, який тоді виступав гарантом, як президент США?
Так отож.

Гарантуємо, що нічого не гарантуємо. Але червону доріжку американські солдати, зігнувши спини перед маніакальним диктатором, таки постелили.
Руку диктатора пожав лідер вільного світу.
І цей лідер дуже хоче виглядати миротворцем. Щоб закінчити війну, яка при ньому би навіть не почалась! (Те, що вона при його першому терміні вже йшла - скромно пропускаємо.)

Тому віддавайте свої інтереси. Інакше можете опинитись без американської допомоги, взагалі.

Я не в захваті від багатьох рішень нашого військово-політичного керівництва.
Але зараз той момент, коли я дуже щиро бажаю щоб в них вийшло.
Не заздрю зараз нашому президенту.
В цьому історичному моменті я би точно не хотіла опинилися на його місці.
По суті ми в заручниках, між двох імперій. Про інтереси ЄС та Китаю в цій грі теж варто пам'ятати.

Сподіваюсь, ми не дамо себе обіграти. Сподіваюсь ми все ж втримаємо і цей удар.


P.S. прогнози справа невдячна, однак обережно припускаю, що лінію заморозки спробують проводити по лінії фронту де-факто.
водночас далеко не факт, що путіну цього буде достатньо. він вимагатиме і ті території, які включені в конституцію росії.
для нас це звісно неприпустимо. таким чином путін продовжить тягнути час війни і перекладатиме відповідальність за "нєсговорчівость" на Україну.

війна на виснаження, хто посиплеться першим. при належній консолідації суспільства в нас є шанс встояти. і побачити, як сипеться росія.

18 серпня, 2025

Як виграти війну? Тисячі ідей, деякі завідомо смішні, деякі звучать розумно.
Від "перестати красти" до " побудувати ешелоновані лінії оборони".

Від "побудувати ефективну систему" до "поставити міністром Петрика П'яточкіна, він спасе ситуацію".
Кожна сторона в історії, яка програє, намагається судомно знайти кнопку "виграти війну".

Такої кнопки не існує, але існує ключ до прийняття правильних рішень.
"Напевне Берлінська говоритеме про дрони" - подумали уважні читачі. Ні, цього разу це якраз не про дрони. Це про людей.

Ключ - правильні люди на правильних позиціях.

Як це зробити?
Необхідно оцифрувати людей.
Люди теж роботи, є хард - тіло, є софт - мозок.
І є ТТХ, що визначає функціональні можливості.
І під кожного робота є свої задачі.
Ми часто роботів в яких максимальні спроможності по ТТХ піднімати шлагбаум - ставимо на задачі управляти цілими бригадами.

І навпаки. Робот який може управляти великими командами роботів - йде по тупому штурмувати посадку або копати окоп.
А потім дивуємось чому за 12 років війни не побудована здорова система.


Без перебільшення це ключ до вирішення наших основних задач і побудови дієвої системи!

Правильні люди на правильних позиціях, згідно ТТХ, тобто згідно спроможностей мозку (програмного забезпечення).
Приклад: ті підрозділи де командири на своїх місцях - показують найкращі результати.

А ми ставимо Міністром оборони Тарана, і дивуємось чому були не готові до війни. А цей міністр втрачає перед вторгненням для країни 1.5 роки часу.
Це не означає що він погана людина, це означає що його ТТХ це бути наприклад військовим аташе.
Але не Міністром. Інший масштаб і спроможності.

Згодна з Пашою "Лазарем", в нас було дві основні переваги - дрони і люди, обидві втрачено.
В нас була перевага в дронах тактичного рівня - тепер ми навчили русню в дрони, перевагу давно втрачено.
В нас була перевага в мотивації людей, черги під військоматами - цю перевагу теж втрачено.

Тепер єдиний шанс - ефективно застосовувати всі оборонні ресурси, в тому числі описати самих себе як роботів, по ТТХ, по функціоналу і відповідно до цього застосовувати.

Можливість величезні, люди оцифровуються дуже швидко: тести на IQ,відгуки колег, конкретні KPI по проектній роботі, etc.
По кожному роботу в оборонці (військовий, чиновник): цифрова картка.
Від рівня ротного, начальника управління, etc.

Основна проблема - ключові призначення йдуть по особистим емоціям, симпатіям, хто з ким дружить/спить, родичі, дітей хрестили/горілку пили.

Це все одно що купляти машину, і дивитися чи вона симпатична. А не на об'єм двигуна, розмір бака, прохідність і так далі.

Давайте себе оцифруємо. Тоді одразу стане видно хто чого вартий. Хто вміє будувати проекти стратегічного масштабу, а хто максимум помічник заступника начальника районного ЖЕКу.



P.S. Я цілком свідома того, що ця ідея занадто футуристична і незручна, щоб хтось пішов реалізовувати її прямо зараз, восени 2025 року. Хоча реалізувати можна буквально за кілька місяців, і я особисто готова виконати зі своєю командою цей проект для держави безкоштовно і під ключ.
Але до цієї ідеї за кілька років все одно повернуться. Питання лише скільки толкових людей ми втратимо за цей час.
Скільки людей будуть приймати неправильні рішення, бо знаходяться не на своїх місцях.


29 вересня, 2025

Як діти в 13 років успішно збирають дрони для фронту.

Крута історія:


https://dou.ua/lenta/interviews/graduate-who-develops-drone-protector/

В нашій ситуації не програти - це вже перемога.
Треба говорити реалістичні речі. Не про те, щоб негайно відновити кордони 1991 року. А про те, щоб не дати ворогу просунутись далі.
Кордони відновимо потім, якщо збережемо людей зараз.
Для уникнення маніпуляцій - ні, це не означає що ми маємо відмовитись від своїх людей і територій. Не означає домовленості про здачу свого "тільки би хоч якийсь мир". Не означає замороження і договорняки. Ми це вже проходили, це призведе як завжди тільки до ще більшої війни.
Це означає лише правильне планування відповідно до реальних спроможностей станом на зараз.
Повернення свого - це був, є і буде наш стратегічний пріорітет.

Створити по всій лінії максимально, наскільки можливо, укріплену вглиб на кілометри, багаторівневу непрохідну зону.
Я розумію, що легко сказати, що є доцільність бойової обстановки і місцевості, що є постійні обстріли під час інженерних робіт, etc. Тому і пишу "максимально наскільки можливо".
Зробити все, щоб за кожен кілометр вони віддавали десятки тисяч своїх солдат. Щоб просування вперед стало занадто дорогим навіть для диктатури в 140+ мільйонів.

І переносити війну на територію Росії. Спалювати машину війни там, де вона зароджується - на заводах, полігонах, нафтобазах, аеродромах, складах і командних пунктах. Всюди, куди тільки можна дотягнутись ракетами і дронами.

Ми гарно біжимо короткі дистанції. Але Росія вміє грати вдовгу. Отримавши по морді в перший рік війни - вони доволі швидко перелаштувались на марафон.

Паралельно обов'язкова військова підготовка для всього цивільного населення. Народ, який вбивають має не лише розраховувати на свою армію (вчора таких же людей). А і сам вміти тримати зброю, управляти дронами, надавати першу медичну, etc. Базу мають знати всі.

Армія виграє битви, виграє для всіх нас час. Але війну виграти може тільки весь народ. Народ, який став військом непереможний.
Проти настільки серйозного ворога має злагоджено працювати фронт і тил. Як один організм, чітко як часовий механізм.

Усвідомити реальність і працювати. Щодня як наші військові на фронті. Як наші волонтери в тилу.
Інакше вони зруйнують наш світ, безповоротно. Подивіться на відео стертих міст. Такою може стати вся наша країна, кожне наше місто чи село. Місця де ми народились, росли, гуляли студентами, закохувались, гуляли з сім'єю. Земля, де ми жили.
Встати і працювати.

Щоб не програти. В нашому випадку, саме на цьому етапі - це і значить перемогти.

2 жовтня, 2024

У The Telegraph вийшла важлива публікація.
Основний зміст:

Приблизно «60% військових витрат росії фінансуються китаєм», – заявив нещодавно британський маршал Едвард Спрінгер на засіданні британського парламенту. «китай таємно побудував лінії постачання до заводів з виробництва безпілотників у росії», – повідомив Спрінгер Комітету з питань оборони Палати громад 3 лютого.

Війна в Україні дає Китаю можливість випробовувати технології та вивчати тактику, що посилює армію китаю. Підтримка китаю також відволікає увагу Заходу і виснажує ключові військові запаси.


Незалежно від того, як закінчиться війна, росія, залишиться ослабленою, витративши значні людські та матеріальні ресурси. Підживлюючи тривалу виснажливу війну, китай у довгостроковій перспективі послаблює свого сусіда. Таким чином, Китай грає в довгу, перетворюючи росію на постійного залежного партнера.

Інтерв'ю від листопада 2024

Мені здається, що деякі озвучені тут ідеї трохи випереджають час.

Не тому, що я така геніальна. Це не лише мої ідеї. Тому, що в нас ще дуже багато старих, нафталінових кадрів на управлінських позиціях.

Вони просто не сприймають коли їм це говориш, в 2014 з мене і з моїх колег сміялись, коли ми говорили про війну дронів.

А потім проходить кілька років, або і більше, і з великим скрипом процеси по цим ідеям таки запускаються.

Просто час вже втрачено. Щоб зберегти майбутнє треба думати майбутнім.
Треба як мінімум вийти з минулого і чітко усвідомити теперішнє.
Як би психологічно неприємно не було розуміти цю жорстку реальність.

https://www.pravda.com.ua/articles/2024/11/11/7483828/

Ми зараз часто стикаємося з ситуаціями коли кваліфікованих пілотів, інженерів та інших кваліфікованих спеціалістів використовують як погану піхоту.

На особистих контактах, шляхом розголосу інколи вдається цьому запобігти, але це не є системним рішенням, ми працюємо з наслідками ширшої проблеми. Проблема в тому що підрозділи які втратили свою навчену піхоту, але за штатом мають ще людей в інших службах вважають боєздатними тому що в них ненульовий загальний відсоток укомплектованості. Вони вважається боєздатними і від них вимагають тримати піхотні позиції, командири вимушені надсилати на позиції усіх бо просто немає нікого іншого щоб їх зайняти. Тобто основна причина не в чийсь злій волі, а у вразливості та слабкості нашій піхоти на передових позиціях яка несе втрати.
Для рішення проблеми втрат нашої піхоти є пропозиція наші стратегічні цілі по розвитку НРК сформулювати наступними тезами.

1. Не повинно бути жодної позиції чи СП неприкритого НРК які знаходяться попереду та першими приймають бій.

2. Піхотинці окрім крайніх випадків не повинні вести спостереження та вогонь з амбразур які можуть бути виражені прямою наводкою ( танку, бмп та інших засобів, в цих місцях повинні бути камери та турелі.

3. Переважну більшість часу піхотинці першої лінії повинні знаходитися в укриттях і виходити них лише для обслуговування бойових НРК.

4. Слід вважати позиції які захищаються нашими НРК нашими навіть якщо там немає людей і йти до того щоб такими були усі передові позиції.

5. Слід вважати що підрозділи втратили спроможності в той момент коли вони втратили свої бойові НРК, а не людей.
І заміняти чи поповнювати їх НРК.

(по результатам спілкування з військовими колегами)

12 червня, 2024