Чи не більш імовірно, що щастя є ілюзорним, золотою матерією, витканою феями з вчорашніх місячних променів і видимою, як Чумацький Шлях, лише тоді, коли більш кричущі та помітні речі витісняються з поля зору? Мить спогадів, уривок пісні, каденція ритму, погляд на синю емпірею, гра сонця з листям зелених дерев, випадковий акт доброзичливості — всі ці речі іноді приносять те, що ми, некультурні варвари, із задоволенням називаємо щастям. Чи повинні ми бути остаточно і безповоротно засуджені, якщо виявиться, що таке щастя не має жодної причини, окрім фізіологічних реакцій чи психологічних стимулів? Це, безумовно, вдячне позбавлення від болю життя, а чого ще ми можемо бажати? Хіба пахощі не є пахощами, незалежно від того, чи вони походять від лісової фіалки, чи від величного кедра? Якщо ці прості задоволення є лише наркотиками, які допомагають нам забути реальність, то приймімо забуття, яке вони пропонують. Природа створила їх, щоб полегшити тягар нашого існування, і ми повинні прийняти цей дар із вдячністю, а не відкидати його з презирством. На насолодах уяви ґрунтується весь могутній каркас мистецтва, поезії та пісні. Сувора, зріла реальність веде до склепу самогубців...

...«Консерватор» залишатиметься у своєму «ігровому світі», насолоджуючись принадами уяви, викликаючи за бажанням відтінки свого улюбленого ХѴІІІ століття і залишаючись дитиною настільки, наскільки йому заманеться, доки його не наздожене друге дитинство. Він може посивіти з роками, але не погодиться на сіру «зрілість», хіба що якийсь пацифіст, англофоб чи простак-правописець спровокує його на зайве і змусить час від часу зазирнути в похмурі краї немислимої дійсності! Ми всі надто серйозні і занадто не схильні до того, щоб сприяти суспільному комфорту. Один ковток освіжного зефіру природності чи то у схожій на буквар і позбавленій гумору формі «Полліанни», чи то у витонченій формі «Симфонії» - для нашого втомленого духу вартує більше, ніж сотня кропітких есеїв про мистецтво правильного мислення чи про науку бути мудро нещасним. Тому, хоча Розум може підштовхувати нас до суворіших пошуків Істини, не відкидаймо щастя, що розквітає на узбіччі, і не відкидаймо бездумно захисну життєрадісність «симфонічного» Ідеалу.

Говард Філіпс Лавкрафт "Симфонічний ідеал"

Як вельмишановні підписники ставляться до Лавкрафта?

ЗІ спогадів Андрія Жука

Коли Липинський доказував, що без держави нема нації і що українці так довго не стануть нацією, як довго не здобудуть власної держави, Юркевич порівняв се з сіонізмом. В нотесі у мене записана така його репліка: «Ж идівська нація бачить своє відродження в Сіоні, українська нація може відродитися в самостійній Україні – се сіонізм!»

Карл Маркс, якби жив зараз

Моя лекція про безпеку як політичну категорію доступна на Ютубі. Раджу переглянути, адже там речі які вам ніхто не розповість і ви самі не станете гуглити.

Сьогодні, 17 квітня, ми відзначаємо день народження В’ячеслава Липинського. Пам'ятаємо про Вас і цінуємо. Для одних "провансалець", для інших "пан-поміщик", для третіх "нудний", а для нас вчитель і порадник.

@pravytsa

Коли ж народ замовк, Коміній знову взяв слово і промовив: "Не можете ви, мої воїни, примусити людину прийняти ці ваші дари, коли вона їх не приймає і не бажає; але є дар, від якого вона не може відмовитись, коли їй його пропонують. Вознесімо ж йому цей дар і проголосуймо за те, щоб він отримав ім'я Коріолан, якщо, звичайно, до цього нашого вчинку його подвиг сам не дав йому цього імені".

Плутарх. "Порівняльні життєписи". Т. 2

Приєднуємося до привітань

https://t.me/shtab_monarchii/6779

Один з підписників нещодавно згадував
Що загалом думаєте про нього?


https://t.me/PIB1223/17139

Кого підтримуєте у конфлікті Скоропадського з Липинським?

Абсолютно згоден з високоповажною думкою пана Ярослава

https://t.me/yaroslavivval/8199

Тулл же ж, вставши з-за столу і підійшовши до нього, спитав його, хто він і чого прийшов. На це Марцій, покривши свою голову, після невеличкої тиші промовив: "Якщо ти ще не впізнав мене, Тулле, і не віриш своїм очам, то я сам собі мушy бути обвинувачем. Я - Ґай Марцій, той хто завдав тобі і твоєму народові найбільшої шкоди, і прізвище Коріолан, яке я ношу, не дозволяє цього заперечувати. За всі труди і небезпеки, яких я зазнав, я не здобув іншої нагороди, окрім імені, яке є знаком моєї ворожнечі до твого народу. Цього і справді не можна в мене забрати; але всього іншого я був позбавлений, через заздрість і зухвалість римського народу та боягузливу зраду влади і рівних мені за становищем. Мене вигнали з міста, і я став прохачем, біля твого вогнища не заради безпеки, бо навіщо я б прийшов сюди, якби боявся смерті, але з бажання помститися тим, хто мене вигнав, і я його одразу ж виконаю, коли віддамся у твою владу. Якщо ж ти хочеш напасти на ворогів твоїх, то прийди, добрий пане, і скористайся моїми нещастями, і зроби моє особисте нещастя щастям усіх вольсків; я буду битися за тебе краще, ніж проти тебе, - так само як б'ються краще ті, що знають своїх ворогів, аніж ті, що їх не знають. Якщо ж ти зневірився, то і я не хочу жити, і тобі не вигідно милувати того, хто віддавна був ворогом і недругом, а тепер невигідний і непотрібний".


Там же

До речі, творчість гурту M8L8TH тепер не можна слухати публічно. Ліберальна диктатура знову завдала нищівного удару традиціоналістському підпіллю

Хто шарить за ваху?

Давайте людям якомога більш вузьконаправлений контент, а потім питайте чому в більшості країн світу росте політична поляризація.

Демократія потребує 5 телеканалів і 10 газет, а ще пультіка в пупирчатій упаковці.

Як воно працюватиме коли кожен третій стане інфлюєнсером - невідомо. Але поляризація і атомізація ніколи не призводила жодне суспільство до хороших наслідків.

У золотий фонд це

Десь на фоні самотньо грає трек про сльози осені