Що зараз з Петром Щуром?

"Які дурні наші поступовці та радикали, що декламують на тему конечності рівноправності та рівнопросвітності женщин з мужчинами! Як коли би се було можливе! Як коли би се було потрібне! Як коли би се було комусь на щось пожиточне!
Дай їм сьогодні рівноправність у державі, вони зробляться незламною опорою всіх реакційних, назадницьких, клерикальних та бюрократичних напрямів.
Дай їм рівноправність, коли для них усяка просвіта, всяка наука - се тілько окремий рід туалети, спорт, спосіб приманити спеціального рода женихів.
Певно, бувають виїмки. Виїмкам усяка свобода. Але тягти весь загал жіноцтва, особливо того ситого, та вбраного, та випарфумуваного, до вищої науки - се цілковита страта часу й засобів".

Взяв і вирвав рядки з "Сойчиного крила"

І не дарма Франко потім написав ось що: "Чоловік найменше розуміє жарту в таких речах, які найменше розуміє".

Прочитав я той "бунт мас". Зараз на мій погляд видається, що не лише політична позиція, а й філософія Гасета обкладені протиріччями, і не витримали перевірки часом, тому, відповідно, не всі положення слід сприймати як справді цілісну схему відображення дійсності.

В часи війни, скажімо, кожен громадянин розбиває герметичну загороду суто своїх занять і чутливіше ставиться до всього соціального, докладає чимало розумових зусиль, щоб прикинути, чого можна чекати від інших класів і професій. Тоді він помічає з драматичною очевидністю тісняву свого цеху, недостатність своїх можливостей і цілковиту залежність від решти, перебуваючи серед якої, не помічав її. Він жадібно вбирає відомості про матеріальний і моральний стан інших верств, видатних людей, що належать до них і на яких можна покластися.

Хосе Ортега-і-Гассет - іспанський філософ, есеїст, громадський діяч.
#цитати

@Maddnotes

"В чому головна проблема нинішньої української культури?"

"Чи можливе відродження фашизму у сучасній Італії?"

"Пізніше стало модним лаяти ополченців і казати, що їхні недоліки — то результат не браку тренування й озброєння, а саме системи рівності. Насправді ж, новоз’явлений зразок такої армії був недисциплінованим натовпом не тому, що офіцери називали рядових «товариш», а лише через те, що новосформовані війська завжди недисципліновані. На
практиці демократичний «революційний» тип дисципліни набагато надійніший, ніж може здатися. У робітничій армії дисципліна теоретично добровільна. Базується вона на класовій взаємоповазі, в той час як дисципліна буржуазної призовної армії конче забезпечується страхом".
Д. Орвелл


Зрозуміли, буржуї-експлуататори?

Ще трошки


"Фактично, влада в Каталонії досі
належала анархістам, і революція була в самому розпалі. Для усіх, хто перебував тут із самого початку, ще в грудні чи січні видавалося, що революція завершувалась, але для тих, хто приїздив просто з Англії, вигляд Барселони видавався нереальним та надзвичайним. Ось і я вперше у своєму житті опинився в місті, де панував робітничий клас. Практично всі будівлі незалежно від розміру були захоплені робітниками й завішані червоними стягами, чи червоно-чорними прапорами анархістів. На кожному будинку нашкрябані серп і молот, а також абревіатури революційних партій. Майже всі церкви розвалені, ікони спалені. То тут, то там групи робітників розбивають церкви. На кожній крамниці й кафе виднівся напис, що оголошував їхню колективізацію. Така ж доля чекала навіть на чистильників взуття — їхні коробки пофарбували у чорні та червоні кольори...
Не було приватних легкових автомобілів — їх конфіскували, а інший транспорт — таксі, трамваї перефарбували у червоні й чорні кольори. Всюди висіли революційні плакати, їхні червоні та блакитні кольори заглушували решту оголошень, які здавались просто плямами бруду. Вулицею Ла Рамбла, основною артерією міста, з ранку і до глибокої ночі пливли натовпи людей, гучномовці гриміли революційними піснями.
Найхимернішим з усього був вигляд натовпу.
Видавалось, що в цьому місті геть зникли заможні класи
і, окрім декількох жінок та іноземців, жоден житель
Барселони не був «ошатно» одягнений. Практично всі
були вбрані в грубі робочі однострої або блакитні робітничі комбінезони, чи якийсь варіант повстанського вбрання. Усе видавалося дивовижним і зворушливим. Тут було те, чого я не до кінця розумів і що мені, до певної міри, не подобалось, одначе я усвідомив: тут є за що боротись. Я вірив, що речі були такими, якими здавались, що тут направду була робітнича країна. Я не одразу й зметикував, що багатенькі буржуа причаїлись і на якийсь час перефарбувались у справжнісіньких пролетарів".

"Чому Навіжений (написання з великої моє - Н. Н.) взагалі створив цей проєкт?"

"Why brain is not braining? Why rain is not raining? Why shine is not shining? Why ksyusha is no ksyushiing?"

"Чи можна об'єднати комунізм і нацизм в одну ідеологію, щоб вийшло щось путнє?"