Бібліотекарі + медичні працівники = книжковий клуб? Спробуймо!
Книжка вже стає частиною медичної практики. Бібліотекарі співпрацюють із сімейними лікарями, психологами та психотерапевтами. Разом вони можуть запропонувати людині книжку, яка допоможе краще зрозуміти себе, своє здоров’я та щоденні звички.
А що, як зібрати бібліотекарів і медичних працівників за одним віртуальним книжковим столом? Ми вирішили не розмірковувати, а перевірити на практиці. Задля цього запускаємо експериментальний «Здоровий книжковий клуб»!
Запрошуємо:
📖 5 бібліотекарів зі спільноти Здорових бібліотек
🩺 5 медичних працівників
Разом читатимемо й обговорюватимемо книжку «Фантастична історія української кухні» за участі автора Всеволода Поліщука.
Чому саме ця книжка?
Бо кухня — це значно більше, ніж рецепти. Наші харчові звички формуються родиною, культурою, доступністю продуктів і щоденним способом життя. Через їжу ми говоримо про здоров’я, традиції, пам’ять, сімейні історії та навіть про те, як змінюється наше повсякдення.
Тож цікаво перевірити, як одну й ту саму книжку побачать бібліотекарі та медичні працівники — і що кожна професійна спільнота може додати до цієї розмови.
Що на вас чекає?
💬 жива розмова про книжку;
🤝 знайомство та обмін досвідом між двома професійними спільнотами.
Усім учасникам, яких ми запросимо до клубу після попереднього відбору, надішлемо книжку для читання (а також посилання на онлайн-зустріч).
Зустріч модеруватиме Благодійний фонд «Бібліотечна країна».
📅 24 вересня
🕕 18:00
💻 Zoom
Хочете стати частиною цього експерименту?
👉 Заповнюйте форму відбору за посиланням: https://forms.gle/uTb7LHn1ieWvSLbd6
Книжка вже стає частиною медичної практики. Бібліотекарі співпрацюють із сімейними лікарями, психологами та психотерапевтами. Разом вони можуть запропонувати людині книжку, яка допоможе краще зрозуміти себе, своє здоров’я та щоденні звички.
А що, як зібрати бібліотекарів і медичних працівників за одним віртуальним книжковим столом? Ми вирішили не розмірковувати, а перевірити на практиці. Задля цього запускаємо експериментальний «Здоровий книжковий клуб»!
Запрошуємо:
📖 5 бібліотекарів зі спільноти Здорових бібліотек
🩺 5 медичних працівників
Разом читатимемо й обговорюватимемо книжку «Фантастична історія української кухні» за участі автора Всеволода Поліщука.
Чому саме ця книжка?
Бо кухня — це значно більше, ніж рецепти. Наші харчові звички формуються родиною, культурою, доступністю продуктів і щоденним способом життя. Через їжу ми говоримо про здоров’я, традиції, пам’ять, сімейні історії та навіть про те, як змінюється наше повсякдення.
Тож цікаво перевірити, як одну й ту саму книжку побачать бібліотекарі та медичні працівники — і що кожна професійна спільнота може додати до цієї розмови.
Що на вас чекає?
💬 жива розмова про книжку;
🤝 знайомство та обмін досвідом між двома професійними спільнотами.
Усім учасникам, яких ми запросимо до клубу після попереднього відбору, надішлемо книжку для читання (а також посилання на онлайн-зустріч).
Зустріч модеруватиме Благодійний фонд «Бібліотечна країна».
📅 24 вересня
🕕 18:00
💻 Zoom
Хочете стати частиною цього експерименту?
👉 Заповнюйте форму відбору за посиланням: https://forms.gle/uTb7LHn1ieWvSLbd6
👍5❤1
Друзі, дивіться завтра «Сніданок. Вихідний» на телеканалі 1+1 Україна та вболівайте за нашу бібліотекарку! 🥧🇺🇦
Уже завтра (неділя), 6 вересня, з 8:00 до 11:00 у програмі оголосять переможців національного конкурсу «Пиріг Незалежності».
Серед фіналісток — Світлана Влезько, наша переможниця внутрішнього конкурсу «Мій Пиріг Незалежності», до якого долучилися 27 бібліотекарок із 12 областей України. Саме її пиріг ми подали у спеціальній номінації «Пиріг від СПІЛЬНОТИ».
Світлана представляє Бібліотеку ім. Лесі Українки м. Білгород-Дністровський, Білгород-Дністровську громаду Одеської області.
Вмикайте 1+1 Україна та тримаймо кулачки за нашу Світлану!
А історію та рецепт «Пирога Незалежності» Світлани, читайте у наших попередніх публікаціях!
#пирігнезалежності #пирігНезалежності2026 #пирігUA #pyrihIndependence2026 #pyrihUA #конкурсрецептів
Уже завтра (неділя), 6 вересня, з 8:00 до 11:00 у програмі оголосять переможців національного конкурсу «Пиріг Незалежності».
Серед фіналісток — Світлана Влезько, наша переможниця внутрішнього конкурсу «Мій Пиріг Незалежності», до якого долучилися 27 бібліотекарок із 12 областей України. Саме її пиріг ми подали у спеціальній номінації «Пиріг від СПІЛЬНОТИ».
Світлана представляє Бібліотеку ім. Лесі Українки м. Білгород-Дністровський, Білгород-Дністровську громаду Одеської області.
Вмикайте 1+1 Україна та тримаймо кулачки за нашу Світлану!
А історію та рецепт «Пирога Незалежності» Світлани, читайте у наших попередніх публікаціях!
#пирігнезалежності #пирігНезалежності2026 #пирігUA #pyrihIndependence2026 #pyrihUA #конкурсрецептів
❤15
Ми чекали на цю мить — і нарешті маємо прекрасні новини🥧🇺🇦
Гран-прі конкурсу «Мій пиріг Незалежності — 2026» отримала Світлана Влезько, бібліотекарка бібліотеки імені Лесі Українки з Білгород-Дністровського.
Заливний пиріг із капустою Світлани — родинний рецепт, що передавався від її бабусі Євдокії. Її історія — про жінку, яка пережила сталінські репресії, була ув'язнена й відправлена до таборів, але зберегла любов до кулінарії та вміння готувати навіть у найважчих обставинах.
Рецепт пройшов крізь покоління — і зрештою опинився на конкурсі «Пиріг Незалежності».
Саме ця історія особливо відгукнулася журі: у ній є пам'ять, сила, тяглість поколінь і наша здатність берегти своє навіть крізь найскладніші часи.
Рецепт Світлани пройшов крізь покоління, щоб одного дня стати частиною нової історії. Таких історій цього року було понад 1500. У кожній — своя пам’ять, свій край, родина, спільнота чи мрія.
Тож знайомимо вас з усіма переможцями «Пирога Незалежності — 2026».
🥧 «Пиріг від Сил оборони» — Зефірка, військовослужбовиця Сил спеціальних операцій.
🥧 «Пиріг від жінок-підприємиць» — Євгенія Крилова, м. Кременчук, із пирогом «Щука».
🥧 «Пиріг від молоді» — Роман Носов, м. Лебедин, Сумська область.
🥧 «Пиріг від спільнот» — Опішнянська громада, с. Глинське, з пирогом з опішнянськими сливами.
🥧 «Родинна історія» — родина Богдана Гаврилишина з медовим шифоновим пирогом.
🥧 «Візитівка регіону» — Юлія Сущ із локальним куяльницьким пирогом із солеросом.
Окремі спеціальні призи від партнерів отримали Волинський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка та Будинок милосердя з Кривого Рогу.
Звісно, традиції передаються нам у спадок. Та водночас і ми самі їх створюємо — і вирішуємо, що нестимемо далі. Відроджуємо те, що намагалися знищити, і започатковуємо нове, що одного дня теж стане традицією.Наша відновлена Незалежність ще молода. Але нашій самобутності — століття.
І нехай у ній завжди буде місце для родинних рецептів, локальних смаків, спільних свят і тих історій, які ми передаємо далі🇺🇦
🎞️Ефір з оголошенням переможців дивіться за посиланням: https://youtu.be/qSdKswrdmW8?si=DEIIW3m-5m-4oqK2
Гран-прі конкурсу «Мій пиріг Незалежності — 2026» отримала Світлана Влезько, бібліотекарка бібліотеки імені Лесі Українки з Білгород-Дністровського.
Заливний пиріг із капустою Світлани — родинний рецепт, що передавався від її бабусі Євдокії. Її історія — про жінку, яка пережила сталінські репресії, була ув'язнена й відправлена до таборів, але зберегла любов до кулінарії та вміння готувати навіть у найважчих обставинах.
Рецепт пройшов крізь покоління — і зрештою опинився на конкурсі «Пиріг Незалежності».
Саме ця історія особливо відгукнулася журі: у ній є пам'ять, сила, тяглість поколінь і наша здатність берегти своє навіть крізь найскладніші часи.
Рецепт Світлани пройшов крізь покоління, щоб одного дня стати частиною нової історії. Таких історій цього року було понад 1500. У кожній — своя пам’ять, свій край, родина, спільнота чи мрія.
Тож знайомимо вас з усіма переможцями «Пирога Незалежності — 2026».
🥧 «Пиріг від Сил оборони» — Зефірка, військовослужбовиця Сил спеціальних операцій.
🥧 «Пиріг від жінок-підприємиць» — Євгенія Крилова, м. Кременчук, із пирогом «Щука».
🥧 «Пиріг від молоді» — Роман Носов, м. Лебедин, Сумська область.
🥧 «Пиріг від спільнот» — Опішнянська громада, с. Глинське, з пирогом з опішнянськими сливами.
🥧 «Родинна історія» — родина Богдана Гаврилишина з медовим шифоновим пирогом.
🥧 «Візитівка регіону» — Юлія Сущ із локальним куяльницьким пирогом із солеросом.
Окремі спеціальні призи від партнерів отримали Волинський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка та Будинок милосердя з Кривого Рогу.
Звісно, традиції передаються нам у спадок. Та водночас і ми самі їх створюємо — і вирішуємо, що нестимемо далі. Відроджуємо те, що намагалися знищити, і започатковуємо нове, що одного дня теж стане традицією.Наша відновлена Незалежність ще молода. Але нашій самобутності — століття.
І нехай у ній завжди буде місце для родинних рецептів, локальних смаків, спільних свят і тих історій, які ми передаємо далі🇺🇦
🎞️Ефір з оголошенням переможців дивіться за посиланням: https://youtu.be/qSdKswrdmW8?si=DEIIW3m-5m-4oqK2
❤12
❇️ А з чого починається турбота про команду?
Не обов’язково з великих бюджетів чи масштабних змін. Часто — з простого запитання: «Що насправді потрібно нашим працівникам?»
Саме про це говорили учасники спільноти «Здорові бібліотеки» на інтерактивній лекції-бесіді з експерткою проєкту «Здорове робоче місце» Іриною Михайловською.
🌐Запис події запрошуємо переглянути на нашому YouTube-каналі: https://youtu.be/QRXZ6EXcaBQ
Бібліотекарі також ділилися практиками своїх бібліотек: від куточків здоров'я і руханок — до клубу ментального здоров'я та скандинавської ходьби в обідню перерву.
З чого можна почати вже зараз?
🌿 запитати команду, що її найбільше турбує;
🌿 облаштувати простір для відпочинку відповідно до потреб працівників;
🌿 домовитися про комунікацію в робочих чатах лише в робочий час;
🌿 заохочувати рух і здорові звички без примусу;
🌿 організувати навчання, наприклад, із домедичної допомоги.
👤 Важлива роль керівника — чути команду, залучати її до пошуку рішень і власним прикладом підтримувати зміни.
Дякуємо нашим друзям з Центру розвитку громадського здоров'я / Centre for Public Health Development за професійну підтримку цієї події і турботливий супровід навколо здоров'я у командах!
А тепер ваша черга, колеги: розкажіть нам, яка практика вже допомагає вашій бібліотечній команді почуватися краще? Пишіть у коментарях 👇
Адже турбота про людей у бібліотеці не залишається лише всередині команди. Здоровіші працівники — це сильніша бібліотека і більше можливостей для здоров’я всієї громади💚
Цю подію проведено в межах проєкту «Здорові бібліотеки», який реалізує Благодійний фонд «Бібліотечна країна» за підтримки Українсько-швейцарського проєкту «Діємо для здоров‘я».
Не обов’язково з великих бюджетів чи масштабних змін. Часто — з простого запитання: «Що насправді потрібно нашим працівникам?»
Саме про це говорили учасники спільноти «Здорові бібліотеки» на інтерактивній лекції-бесіді з експерткою проєкту «Здорове робоче місце» Іриною Михайловською.
🌐Запис події запрошуємо переглянути на нашому YouTube-каналі: https://youtu.be/QRXZ6EXcaBQ
Бібліотекарі також ділилися практиками своїх бібліотек: від куточків здоров'я і руханок — до клубу ментального здоров'я та скандинавської ходьби в обідню перерву.
З чого можна почати вже зараз?
🌿 запитати команду, що її найбільше турбує;
🌿 облаштувати простір для відпочинку відповідно до потреб працівників;
🌿 домовитися про комунікацію в робочих чатах лише в робочий час;
🌿 заохочувати рух і здорові звички без примусу;
🌿 організувати навчання, наприклад, із домедичної допомоги.
👤 Важлива роль керівника — чути команду, залучати її до пошуку рішень і власним прикладом підтримувати зміни.
Дякуємо нашим друзям з Центру розвитку громадського здоров'я / Centre for Public Health Development за професійну підтримку цієї події і турботливий супровід навколо здоров'я у командах!
А тепер ваша черга, колеги: розкажіть нам, яка практика вже допомагає вашій бібліотечній команді почуватися краще? Пишіть у коментарях 👇
Адже турбота про людей у бібліотеці не залишається лише всередині команди. Здоровіші працівники — це сильніша бібліотека і більше можливостей для здоров’я всієї громади💚
Цю подію проведено в межах проєкту «Здорові бібліотеки», який реалізує Благодійний фонд «Бібліотечна країна» за підтримки Українсько-швейцарського проєкту «Діємо для здоров‘я».
❤5
🤝У багатьох професіях є середовища, де колеги можуть обмінюватися досвідом, знаходити підтримку, партнерів і нові можливості. Ми хочемо створити такий осередок і для бібліотекарок — простір, де можна вчитися одна в одної, розвивати професійні навички, ділитися ідеями та разом шукати рішення для розвитку бібліотек.
📑«Ліга лідерок бібліотек» — це річна програма з періодичними зустрічами у зручний для спільноти час. Тут буде навчання, індивідуальне менторство, обмін досвідом, нові знайомства, спільні ідеї та можливість розвивати бібліотеки разом із колегами. Участь можна поєднувати з роботою та іншими щоденними справами. Ця програма стане частиною професійного розвитку, тож активності відбуватимуться у робочий час.
Навчальна та менторська програми відбуватимуться онлайн💻 Водночас для найбільш активних учасниць буде можливість офлайн-зустрічі в Києві та навчальної поїздки.
💡Усього програма передбачає 28 занять / 42 години. Зокрема говоримо про персональну ефективність і лідерську стійкість, взаємодію, комунікацію і спільноти; стратегічне управління бібліотекою та мережею й інші актуальні питання, залежно від запиту самих учасниць.
Але навчання — лише частина задуму.
Ми хочемо, щоб за цей рік між бібліотекарками виникли зв’язки, які залишаться і після завершення програми. Щоб можна було написати колезі з іншого міста: «А як ви це зробили?», попросити поради, знайти партнерку для проєкту або разом придумати нову ініціативу.
Реєстрація до «Ліги лідерок бібліотек» триває. Заповнюйте форму: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSesS6I-CN8BbHqJoXrl8-lfkZPr1Zb2__R0ezuMuvch6n8YNg/viewform
📑«Ліга лідерок бібліотек» — це річна програма з періодичними зустрічами у зручний для спільноти час. Тут буде навчання, індивідуальне менторство, обмін досвідом, нові знайомства, спільні ідеї та можливість розвивати бібліотеки разом із колегами. Участь можна поєднувати з роботою та іншими щоденними справами. Ця програма стане частиною професійного розвитку, тож активності відбуватимуться у робочий час.
Навчальна та менторська програми відбуватимуться онлайн💻 Водночас для найбільш активних учасниць буде можливість офлайн-зустрічі в Києві та навчальної поїздки.
💡Усього програма передбачає 28 занять / 42 години. Зокрема говоримо про персональну ефективність і лідерську стійкість, взаємодію, комунікацію і спільноти; стратегічне управління бібліотекою та мережею й інші актуальні питання, залежно від запиту самих учасниць.
Але навчання — лише частина задуму.
Ми хочемо, щоб за цей рік між бібліотекарками виникли зв’язки, які залишаться і після завершення програми. Щоб можна було написати колезі з іншого міста: «А як ви це зробили?», попросити поради, знайти партнерку для проєкту або разом придумати нову ініціативу.
Реєстрація до «Ліги лідерок бібліотек» триває. Заповнюйте форму: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSesS6I-CN8BbHqJoXrl8-lfkZPr1Zb2__R0ezuMuvch6n8YNg/viewform
❤16
🧐Що може дати бібліотеці партнерство з колегами з іншої країни? Досвід «Бібліотек-посестер» показує: такі зв’язки поступово виходять за межі професійного обміну й можуть об’єднувати цілі громади.
Саме про це 9 вересня говорили з представниками Національного Конгресу українських асоціацій Італії. Зустріч стала можливістю показати модель, яка вже понад два роки працює між українськими та британськими бібліотеками, і обговорити її потенціал для співпраці з Італією.
Люсьєна Шум, голова Благодійного фонду «Бібліотечна країна» та виконавча директорка АНТС, розповіла, як розвивається проєкт «Бібліотеки-посестри Україна – Велика Британія»: від пошуку партнерів і перших контактів до спільних ініціатив, професійного обміну та тривалих зв’язків між бібліотеками🤝
А потім про це говорили вже через конкретну історію. Вікторія Жупинська, бібліотекарка Центральної дитячої бібліотеки Бібліотечної системи Новобаварського району Харкова, та Danny Hall із The Campus Library у Вестон-Супер-Мер розповіли про власну співпрацю.
Дві локальні бібліотеки почали з професійного знайомства, а згодом створили спільний простір для культурного обміну та взаємної підтримки. Через такі контакти громади дізнаються більше одна про одну, а бібліотекарі отримують нові ідеї, досвід і професійні зв’язки.
Ініціаторкою зустрічі стала Надія Семеген, віцепрезидентка Асоціації Україна – Флоренція «Лілея».
Тепер учасники зустрічі розглядають можливість перенести цей досвід на українсько-італійські партнерства. Українські асоціації та представники діаспори можуть стати важливою ланкою для пошуку контактів і налагодження співпраці між бібліотеками та культурними інституціями✅
У цьому й полягає цінність моделі «бібліотек-посестер»: культурна дипломатія тут відбувається на рівні конкретних людей, професійних спільнот і міст. І саме з таких тривалих контактів формується взаєморозуміння між країнами💪
Саме про це 9 вересня говорили з представниками Національного Конгресу українських асоціацій Італії. Зустріч стала можливістю показати модель, яка вже понад два роки працює між українськими та британськими бібліотеками, і обговорити її потенціал для співпраці з Італією.
Люсьєна Шум, голова Благодійного фонду «Бібліотечна країна» та виконавча директорка АНТС, розповіла, як розвивається проєкт «Бібліотеки-посестри Україна – Велика Британія»: від пошуку партнерів і перших контактів до спільних ініціатив, професійного обміну та тривалих зв’язків між бібліотеками🤝
А потім про це говорили вже через конкретну історію. Вікторія Жупинська, бібліотекарка Центральної дитячої бібліотеки Бібліотечної системи Новобаварського району Харкова, та Danny Hall із The Campus Library у Вестон-Супер-Мер розповіли про власну співпрацю.
Дві локальні бібліотеки почали з професійного знайомства, а згодом створили спільний простір для культурного обміну та взаємної підтримки. Через такі контакти громади дізнаються більше одна про одну, а бібліотекарі отримують нові ідеї, досвід і професійні зв’язки.
Ініціаторкою зустрічі стала Надія Семеген, віцепрезидентка Асоціації Україна – Флоренція «Лілея».
Тепер учасники зустрічі розглядають можливість перенести цей досвід на українсько-італійські партнерства. Українські асоціації та представники діаспори можуть стати важливою ланкою для пошуку контактів і налагодження співпраці між бібліотеками та культурними інституціями✅
У цьому й полягає цінність моделі «бібліотек-посестер»: культурна дипломатія тут відбувається на рівні конкретних людей, професійних спільнот і міст. І саме з таких тривалих контактів формується взаєморозуміння між країнами💪
❤10
«Світ великий, а Україна в нім одна»💙💛
Цю фразу Богдан Гаврилишин поставив епіграфом до «Залишаюсь українцем» — книги, у якій його особиста історія переплітається з історією України та світу.
Уперше книга вийшла 2011 року, а вже наступного року побачило світ друге видання. У 2021 році до 95-річчя Богдана Гаврилишина його спогади перевидали у Видавництві Старого Лева у новому мультимедійному форматі: книгу доповнили QR-кодами з фільмом про Гаврилишина, його лекціями та аудіозаписами уривків у виконанні людей, які його знали.
Цьогоріч, до 100-річчя від дня народження Богдана Гаврилишина, Фонд його родини готує нове оновлене ювілейне видання.
І це хороший привід повернутися до книги саме зараз. Як змінювалося бачення України? Що пан Гаврилишин вважав необхідним для її розвитку? І що з його поглядів, досвіду та життєвих принципів можемо побачити сьогодні?
Про це говоритимемо на 18-му Читацькому клубі БФ «Бібліотечна країна».
🗓 23 вересня 2026 року
⏰ 15:00–16:30
Гостя — Маріанна Єлейко, голова Фонду родини Богдана Гаврилишина.
Модераторка — Тамара Сухенко, психологиня, фасилітаторка, співзасновниця БФ «Бібліотечна країна».
📖 Якщо ще не встигли прочитати книгу, вона доступна онлайн: https://uk.wikisource.org/wiki/Залишаюсь_українцем
🔗А реєстрація на клуб — за цим лінком: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfzPLjdhfQFGTrwS0ImYpxe9xcSnDK8z6W2iwJl7Mns8FRRsQ/viewform?pli=1
Цю фразу Богдан Гаврилишин поставив епіграфом до «Залишаюсь українцем» — книги, у якій його особиста історія переплітається з історією України та світу.
Уперше книга вийшла 2011 року, а вже наступного року побачило світ друге видання. У 2021 році до 95-річчя Богдана Гаврилишина його спогади перевидали у Видавництві Старого Лева у новому мультимедійному форматі: книгу доповнили QR-кодами з фільмом про Гаврилишина, його лекціями та аудіозаписами уривків у виконанні людей, які його знали.
Цьогоріч, до 100-річчя від дня народження Богдана Гаврилишина, Фонд його родини готує нове оновлене ювілейне видання.
І це хороший привід повернутися до книги саме зараз. Як змінювалося бачення України? Що пан Гаврилишин вважав необхідним для її розвитку? І що з його поглядів, досвіду та життєвих принципів можемо побачити сьогодні?
Про це говоритимемо на 18-му Читацькому клубі БФ «Бібліотечна країна».
🗓 23 вересня 2026 року
⏰ 15:00–16:30
Гостя — Маріанна Єлейко, голова Фонду родини Богдана Гаврилишина.
Модераторка — Тамара Сухенко, психологиня, фасилітаторка, співзасновниця БФ «Бібліотечна країна».
📖 Якщо ще не встигли прочитати книгу, вона доступна онлайн: https://uk.wikisource.org/wiki/Залишаюсь_українцем
🔗А реєстрація на клуб — за цим лінком: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfzPLjdhfQFGTrwS0ImYpxe9xcSnDK8z6W2iwJl7Mns8FRRsQ/viewform?pli=1
❤9
Український переклад книги Річарда Овендена «Спалення книг. Історія навмисного нищення знань» уже у продажу💪
Пан Овенден збирає в одній історії те, що на перший погляд здається різними подіями: знищення Александрійської бібліотеки, нацистські багаття книг, радянську цензуру, пограбування бібліотек під час воєн. За ними він показує спільний механізм: коли влада хоче стерти певну історію, культуру чи ідентичність, книги стають однією з перших мішеней.
📖Для українського читача ця історія звучить особливо гостро. Бо поки готувалося українське видання цієї книги, росія продовжувала робити те, про що в ній написано — нищити.
У серпні російська атака зруйнувала склад видавництва «Ранок». Понад 8 мільйонів примірників книг згоріли. Це не просто папір і фарба. Це дитячі історії, підручники, знання, чиїсь улюблені книжки й майбутні читацькі спогади.
Тому в українському виданні є те, чого немає в оригіналі, — нова передмова про знищення української культурної спадщини під час російсько-української війни. У ній — історії бібліотекарів, які рятували книжки під обстрілами, відновлювали бібліотеки після окупації та продовжували берегти те, що ворог намагався знищити.
👥Переклад Тамари Горіха Зерня, наукове редагування Олександра Алфьорова, літературне редагування Оксани Левицької. Передмова Люсьєни Шум.
📚Книга вже у продажу: https://www.ranok.com.ua/info-spalennia-knig-istoriia-navmisnogo-nishhennia-znan-51766.html?gad_source=1&gad_campaignid=20497914715&gbraid=0AAAAADvAKqVWfU20n56rPhNvF7_K3OeGD&gclid=CjwKCAjwwrPVBhA1EiwAv_YO-URvvaIUGNjt0ZhnkK17XictQhp6TNfJmlPnJLCjr2sAjVZlcx7__hoC_pAQAvD_BwE
Пан Овенден збирає в одній історії те, що на перший погляд здається різними подіями: знищення Александрійської бібліотеки, нацистські багаття книг, радянську цензуру, пограбування бібліотек під час воєн. За ними він показує спільний механізм: коли влада хоче стерти певну історію, культуру чи ідентичність, книги стають однією з перших мішеней.
📖Для українського читача ця історія звучить особливо гостро. Бо поки готувалося українське видання цієї книги, росія продовжувала робити те, про що в ній написано — нищити.
У серпні російська атака зруйнувала склад видавництва «Ранок». Понад 8 мільйонів примірників книг згоріли. Це не просто папір і фарба. Це дитячі історії, підручники, знання, чиїсь улюблені книжки й майбутні читацькі спогади.
Тому в українському виданні є те, чого немає в оригіналі, — нова передмова про знищення української культурної спадщини під час російсько-української війни. У ній — історії бібліотекарів, які рятували книжки під обстрілами, відновлювали бібліотеки після окупації та продовжували берегти те, що ворог намагався знищити.
👥Переклад Тамари Горіха Зерня, наукове редагування Олександра Алфьорова, літературне редагування Оксани Левицької. Передмова Люсьєни Шум.
📚Книга вже у продажу: https://www.ranok.com.ua/info-spalennia-knig-istoriia-navmisnogo-nishhennia-znan-51766.html?gad_source=1&gad_campaignid=20497914715&gbraid=0AAAAADvAKqVWfU20n56rPhNvF7_K3OeGD&gclid=CjwKCAjwwrPVBhA1EiwAv_YO-URvvaIUGNjt0ZhnkK17XictQhp6TNfJmlPnJLCjr2sAjVZlcx7__hoC_pAQAvD_BwE
👍3🔥1
Жінка. Сама. На іншому кінці світу. З камерою в руках — і сміливістю говорити💪
Сьогодні це назвали б тревелблогом. А тоді, у 1930-х, Софія Яблонська робила те, що для жінки того часу було майже нечуваним: вирушала у далекі подорожі, документувала їх і розповідала про світ, яким бачила його.
📚І у листопаді читатимемо «З країни рижу та опію» й говоритимемо про Софію Яблонську в нашому 19-му читацькому клубі.
📅Коли: 3 листопада 2026
🕕Час: 15:00–16:30
🎤Гостьова спікерка: Вероніка Гоменюк — голова Sofia Yablonska Foundation.
🖌Модераторка клубу: Тамара Сухенко — психологиня, фасилітаторка, співзасновниця благодійного фонду «Бібліотечна країна».
На зустрічі поговоримо про сам текст, постать Яблонської та те, як сьогодні ми можемо читати її мандрівні нариси, створені майже століття тому.
Історія переносить нас у Китай та Індокитай. Яблонська їде туди не просто як туристка: вона фотографує, знімає кінорепортажі й намагається побачити повсякденне життя людей зблизька. Їй доводиться шукати спосіб працювати з камерою там, де вірять, що фотографування може забрати душу, домовлятися з людьми, чекати слушної миті й часом вигадувати нестандартні способи для зйомок.
Тому в книжці є і спостереження за побутом та звичаями, і подорожні пригоди, і яскраві зустрічі, і зовсім особисті зізнання. Яблонська пише відверто про власний досвід, зокрема про опіумну залежність, а також розповідає про події, свідком яких стала під час мандрівок.
👤І трохи про саму авторку. У 20 років Софія Яблонська вирушила до Парижа, а невдовзі сама поїхала до Марокко, де провела чотири місяці. Цю подорож вона описала у книжці «Чар Марока», що вийшла друком 1932 року.
Після цього Софія вирушила у трирічну мандрівку світом — цього разу вже з камерою та амбітною метою: знімати документальні фільми про життя народів Південно-Східної Азії. Єгипет, Джибуті, Шрі-Ланка, В’єтнам, Лаос, Камбоджа, Китай, Таїланд, Ява, Балі, Таїті, Австралія, Нова Зеландія, США.
Матеріали зі своїх подорожей Софія надсилала до жіночих часописів Галичини. Її тексти й фотографії читали й обговорювали. Для українських читачів того часу Яблонська відкривала світ, якого вони раніше майже не бачили. А для жінок її історія була ще й прикладом іншого сценарію життя: можна самостійно подорожувати, працювати, створювати власні проєкти й обирати шлях, який відповідає твоїм мріям.
ВАЖЛИВО:
Коли ви отримуєте від фонду книгу для підготовки до участі у читацькому клубі, Ви підтверджуєте готовність прочитати книгу до його початку і брати активну участь в обговоренні. У разі форс-мажору повідомте нас про заміну колегою. А у випадку неможливості взяти участь взагалі, проведіть захід за книгою з обговоренням у своїй бібліотеці протягом найближчих 30 днів.
У разі невиконанні вказаних умов фонд залишає за собою право запросити книгу назад або запросити пересилання книги в інший заклад/установу.
Сьогодні це назвали б тревелблогом. А тоді, у 1930-х, Софія Яблонська робила те, що для жінки того часу було майже нечуваним: вирушала у далекі подорожі, документувала їх і розповідала про світ, яким бачила його.
📚І у листопаді читатимемо «З країни рижу та опію» й говоритимемо про Софію Яблонську в нашому 19-му читацькому клубі.
📅Коли: 3 листопада 2026
🕕Час: 15:00–16:30
🎤Гостьова спікерка: Вероніка Гоменюк — голова Sofia Yablonska Foundation.
🖌Модераторка клубу: Тамара Сухенко — психологиня, фасилітаторка, співзасновниця благодійного фонду «Бібліотечна країна».
На зустрічі поговоримо про сам текст, постать Яблонської та те, як сьогодні ми можемо читати її мандрівні нариси, створені майже століття тому.
Історія переносить нас у Китай та Індокитай. Яблонська їде туди не просто як туристка: вона фотографує, знімає кінорепортажі й намагається побачити повсякденне життя людей зблизька. Їй доводиться шукати спосіб працювати з камерою там, де вірять, що фотографування може забрати душу, домовлятися з людьми, чекати слушної миті й часом вигадувати нестандартні способи для зйомок.
Тому в книжці є і спостереження за побутом та звичаями, і подорожні пригоди, і яскраві зустрічі, і зовсім особисті зізнання. Яблонська пише відверто про власний досвід, зокрема про опіумну залежність, а також розповідає про події, свідком яких стала під час мандрівок.
👤І трохи про саму авторку. У 20 років Софія Яблонська вирушила до Парижа, а невдовзі сама поїхала до Марокко, де провела чотири місяці. Цю подорож вона описала у книжці «Чар Марока», що вийшла друком 1932 року.
Після цього Софія вирушила у трирічну мандрівку світом — цього разу вже з камерою та амбітною метою: знімати документальні фільми про життя народів Південно-Східної Азії. Єгипет, Джибуті, Шрі-Ланка, В’єтнам, Лаос, Камбоджа, Китай, Таїланд, Ява, Балі, Таїті, Австралія, Нова Зеландія, США.
Матеріали зі своїх подорожей Софія надсилала до жіночих часописів Галичини. Її тексти й фотографії читали й обговорювали. Для українських читачів того часу Яблонська відкривала світ, якого вони раніше майже не бачили. А для жінок її історія була ще й прикладом іншого сценарію життя: можна самостійно подорожувати, працювати, створювати власні проєкти й обирати шлях, який відповідає твоїм мріям.
ВАЖЛИВО:
Коли ви отримуєте від фонду книгу для підготовки до участі у читацькому клубі, Ви підтверджуєте готовність прочитати книгу до його початку і брати активну участь в обговоренні. У разі форс-мажору повідомте нас про заміну колегою. А у випадку неможливості взяти участь взагалі, проведіть захід за книгою з обговоренням у своїй бібліотеці протягом найближчих 30 днів.
У разі невиконанні вказаних умов фонд залишає за собою право запросити книгу назад або запросити пересилання книги в інший заклад/установу.
❤10
Запрошуємо на першу в Україні науково-практичну конференцію «Бібліотерапія. Читання, що зцілює. Практики підтримки та відновлення в умовах війни», яку організовує БФ «Бібліотечна країна».
Що відбувається з нашим читанням під час воєн — і чому певні книжки в найскладніші моменти стають опорою? Який досвід мають Велика Британія, Франція та Угорщина? Чи може штучний інтелект допомогти з вибором і оцінюванням книг для бібліотерапії? Це лише частина запитань, які порушимо на першій в Україні міжнародній науково-практичній конференції з бібліотерапії.
📆11 листопада — пре-конференція, онлайн
Говоритимемо про роль книги та культури під час війни, український досвід і міжнародні моделі бібліотерапії. До розмови долучаться міжнародні фахівці та представники професійних спільнот.
📆14 листопада — конференція, наживо в Києві.
Тут буде більше практики: українські кейси, обмін інструментами і три паралельні майстер-класи. А наприкінці — відкритий простір, щоб разом поговорити про те, куди може розвиватися бібліотерапія в Україні.
Бібліотеки вже використовують читання як інструмент підтримки — створюють тематичні добірки, проводять читацькі зустрічі, організовують групові практики та працюють із різними аудиторіями. Водночас війна створює нові запити й збільшує потребу в доступних практиках психосоціальної підтримки. Тому важливо розуміти, як посилити вже наявний досвід, які підходи та інструменти можна застосовувати в різних ситуаціях.
Що ви заберете із конференції?
📚 Фахове розуміння бібліотерапії. Розберетеся, як формувався напрям, як змінювалися підходи до використання читання в роботі з різними аудиторіями та які функції бібліотерапія може виконувати в сучасній бібліотеці — від підтримки психосоціального благополуччя й осмислення складного досвіду до розвитку читацьких спільнот і промоції читання.
🛠Практичні інструменти для роботи. Познайомитеся з методиками, форматами та кейсами українських бібліотек і фахівців суміжних сфер. Зможете побачити, як бібліотерапевтичні практики працюють у конкретних ситуаціях і що з цього досвіду можна адаптувати до власної бібліотеки.
🌍 Міжнародний професійний контекст. Побачите, як бібліотерапія розвивається в інших країнах: які підходи застосовують, як готують фахівців, які моделі взаємодії бібліотек із психологами, освітянами, культурними та соціальними інституціями вже працюють. Окремо поговоримо про те, які рішення можуть бути релевантними для українських бібліотек.
🤝 Професійне коло. Конференція об’єднає бібліотекарів, які вже працюють із практиками підтримки через читання або хочуть розвивати цей напрям у своїх бібліотеках. Це можливість познайомитися з колегами, обмінятися досвідом, дізнатися про практики з інших бібліотек і сформувати професійне коло для подальшої співпраці. До розмови також долучаться фахівці з психології, освіти, культури та громадського сектору — щоб додати до бібліотечної практики знання й досвід суміжних сфер.
І, можливо, найважливіше — спільне бачення ролі бібліотеки у підтримці людини та розвитку громади: які професійні функції вона може посилювати, які формати взаємодії з читачами розвивати та яку роль у цьому відіграє читання — як інструмент підтримки, осмислення досвіду, розвитку читацьких спільнот і зміцнення зв’язків між людьми.
Реєструйтеся та долучайтеся до професійної розмови.
Конференція відбувається за підтримки Українсько-швейцарського проєкту «Діємо для здоров’я», що впроваджується Урядом Швейцарії, та UNESCO.
Що відбувається з нашим читанням під час воєн — і чому певні книжки в найскладніші моменти стають опорою? Який досвід мають Велика Британія, Франція та Угорщина? Чи може штучний інтелект допомогти з вибором і оцінюванням книг для бібліотерапії? Це лише частина запитань, які порушимо на першій в Україні міжнародній науково-практичній конференції з бібліотерапії.
📆11 листопада — пре-конференція, онлайн
Говоритимемо про роль книги та культури під час війни, український досвід і міжнародні моделі бібліотерапії. До розмови долучаться міжнародні фахівці та представники професійних спільнот.
📆14 листопада — конференція, наживо в Києві.
Тут буде більше практики: українські кейси, обмін інструментами і три паралельні майстер-класи. А наприкінці — відкритий простір, щоб разом поговорити про те, куди може розвиватися бібліотерапія в Україні.
Бібліотеки вже використовують читання як інструмент підтримки — створюють тематичні добірки, проводять читацькі зустрічі, організовують групові практики та працюють із різними аудиторіями. Водночас війна створює нові запити й збільшує потребу в доступних практиках психосоціальної підтримки. Тому важливо розуміти, як посилити вже наявний досвід, які підходи та інструменти можна застосовувати в різних ситуаціях.
Що ви заберете із конференції?
📚 Фахове розуміння бібліотерапії. Розберетеся, як формувався напрям, як змінювалися підходи до використання читання в роботі з різними аудиторіями та які функції бібліотерапія може виконувати в сучасній бібліотеці — від підтримки психосоціального благополуччя й осмислення складного досвіду до розвитку читацьких спільнот і промоції читання.
🛠Практичні інструменти для роботи. Познайомитеся з методиками, форматами та кейсами українських бібліотек і фахівців суміжних сфер. Зможете побачити, як бібліотерапевтичні практики працюють у конкретних ситуаціях і що з цього досвіду можна адаптувати до власної бібліотеки.
🌍 Міжнародний професійний контекст. Побачите, як бібліотерапія розвивається в інших країнах: які підходи застосовують, як готують фахівців, які моделі взаємодії бібліотек із психологами, освітянами, культурними та соціальними інституціями вже працюють. Окремо поговоримо про те, які рішення можуть бути релевантними для українських бібліотек.
🤝 Професійне коло. Конференція об’єднає бібліотекарів, які вже працюють із практиками підтримки через читання або хочуть розвивати цей напрям у своїх бібліотеках. Це можливість познайомитися з колегами, обмінятися досвідом, дізнатися про практики з інших бібліотек і сформувати професійне коло для подальшої співпраці. До розмови також долучаться фахівці з психології, освіти, культури та громадського сектору — щоб додати до бібліотечної практики знання й досвід суміжних сфер.
І, можливо, найважливіше — спільне бачення ролі бібліотеки у підтримці людини та розвитку громади: які професійні функції вона може посилювати, які формати взаємодії з читачами розвивати та яку роль у цьому відіграє читання — як інструмент підтримки, осмислення досвіду, розвитку читацьких спільнот і зміцнення зв’язків між людьми.
Реєструйтеся та долучайтеся до професійної розмови.
Конференція відбувається за підтримки Українсько-швейцарського проєкту «Діємо для здоров’я», що впроваджується Урядом Швейцарії, та UNESCO.
❤11🔥1
Богдан Гаврилишин прожив життя, у якому поєдналися досвід еміграції, міжнародна кар’єра та постійна робота для України. Він працював лісорубом у Канаді, став економістом і міжнародним експертом, був радником українських президентів, співзасновником Всесвітнього економічного форуму в Давосі та засновником першої бізнес-школи в Україні.
У книжці «Залишаюсь українцем» Гаврилишин розповідає про цей шлях сам — від дитинства і війни до професійного життя та повернення до українських справ.
Під час читацького клубу говорили про його досвід, погляди на Україну, освіту, державу й відповідальність за майбутнє. А ще — про те, чому ця історія продовжує звучати актуально сьогодні.
Дивіться запис зустрічі та долучайтеся до розмови в коментарях.
У книжці «Залишаюсь українцем» Гаврилишин розповідає про цей шлях сам — від дитинства і війни до професійного життя та повернення до українських справ.
Під час читацького клубу говорили про його досвід, погляди на Україну, освіту, державу й відповідальність за майбутнє. А ще — про те, чому ця історія продовжує звучати актуально сьогодні.
Дивіться запис зустрічі та долучайтеся до розмови в коментарях.
❤12