Не всі люди коні, і не всі коні, люди 😁
Багато туристів, не мають змоги ходити в довготривалі походи, інколи їм заважає робота, інколи страх. Тому, для них намалював такий варіант, на декілька днів, простий та легкий.
В першу чергу, він для новачків, тому сивобородих знавців туристичних стежок та експертів вогнища, це може не вразити, для вас є серйозніші варіанти, гортайте вверх.
Нам треба більше маршрутів для новачків - 👍
Давай хардкор, давай 500000 км - 👎
Читати тут: ⤵
Багато туристів, не мають змоги ходити в довготривалі походи, інколи їм заважає робота, інколи страх. Тому, для них намалював такий варіант, на декілька днів, простий та легкий.
В першу чергу, він для новачків, тому сивобородих знавців туристичних стежок та експертів вогнища, це може не вразити, для вас є серйозніші варіанти, гортайте вверх.
Нам треба більше маршрутів для новачків - 👍
Давай хардкор, давай 500000 км - 👎
Читати тут: ⤵
Всім привіт, тим хто підписався з якихось причин, і тим, хто лишився!
Я не помер, не зник, просто як і завжди керуюсь правилом, є походи - є пости і контент, скажемо так, не на вантажую вас зайвою інформацією.
І так, ковід, всі ці карантинні речі забороняють поїхати кудись далеко, тому я, як і більшість людей вирішив піти Лікійку, але додав до неї ще маршрут святого Павла, щоб було цікавіше.
Надіюсь буде цікаво і мені і вам. То що, йдемо пройдемось?
#лікійка2021
Я не помер, не зник, просто як і завжди керуюсь правилом, є походи - є пости і контент, скажемо так, не на вантажую вас зайвою інформацією.
І так, ковід, всі ці карантинні речі забороняють поїхати кудись далеко, тому я, як і більшість людей вирішив піти Лікійку, але додав до неї ще маршрут святого Павла, щоб було цікавіше.
Надіюсь буде цікаво і мені і вам. То що, йдемо пройдемось?
#лікійка2021
День номер один. Похідний.
Ранній як і завжди підйом був на диво легкий та приємний, не дивлячись на те, що дорога з Луцька і до місця ночівлі зайняла 26 годин.
Ніч пройшла із чудовим краєвидом на місто Олюлюденіз, що є офіційним початком маршруту.
Погода максимально приємна, сонце заховано хмарами, що під час підйому дуже доречно, йдеться не важко, ноги з кожним кроком пригадують як це.
Після підйому на гору, був звичайно спуск, куди ж без цього, проходив він часто дворами людей, які радо підказували дорогу.
Люди взагалі, такі ж як і в розповідях, доброзичливі та щирі, ну принаймні на даному етапі так точно.
Мінімальний відрізок на сьогодні, був дійти до села Кабак, що ми власне і зробили. Правда із всього відрізку до нього, більшість проходить асфальтом, не знаю як кому, а мене він завжди не дуже тішить в якості треку.
В Кабаку, на пляжі кемпитись заборонено, тому ми пішли далі, до пляжу Paradise beach. Попутно нас підганяв такий собі шикарний дощ, який погіршував стан треку, + ми йшли в сандалях (source) бо 10 км по асфальту йти в твердих черевиках, це пекло.
На пляжі було багато людей, і це маже всі люди з України, інколи відчуття, що ти десь на драгобраті чи Говерлі. Поряд цього пляжу, є місцеве кафе, де ми дуже ситно повечеряли, послухали купу українських пісень під гітару, і пішли до сну.
Завтра, нас чекає новий день, новий відрізок маршруту, ну і вас теж, тих хто це читає.
#лікійка2021
Ранній як і завжди підйом був на диво легкий та приємний, не дивлячись на те, що дорога з Луцька і до місця ночівлі зайняла 26 годин.
Ніч пройшла із чудовим краєвидом на місто Олюлюденіз, що є офіційним початком маршруту.
Погода максимально приємна, сонце заховано хмарами, що під час підйому дуже доречно, йдеться не важко, ноги з кожним кроком пригадують як це.
Після підйому на гору, був звичайно спуск, куди ж без цього, проходив він часто дворами людей, які радо підказували дорогу.
Люди взагалі, такі ж як і в розповідях, доброзичливі та щирі, ну принаймні на даному етапі так точно.
Мінімальний відрізок на сьогодні, був дійти до села Кабак, що ми власне і зробили. Правда із всього відрізку до нього, більшість проходить асфальтом, не знаю як кому, а мене він завжди не дуже тішить в якості треку.
В Кабаку, на пляжі кемпитись заборонено, тому ми пішли далі, до пляжу Paradise beach. Попутно нас підганяв такий собі шикарний дощ, який погіршував стан треку, + ми йшли в сандалях (source) бо 10 км по асфальту йти в твердих черевиках, це пекло.
На пляжі було багато людей, і це маже всі люди з України, інколи відчуття, що ти десь на драгобраті чи Говерлі. Поряд цього пляжу, є місцеве кафе, де ми дуже ситно повечеряли, послухали купу українських пісень під гітару, і пішли до сну.
Завтра, нас чекає новий день, новий відрізок маршруту, ну і вас теж, тих хто це читає.
#лікійка2021
День другий.
Ранок на морі був хороший, особливо тим що ч ночі не було дощу, це правда не вберегло тент від мокроти, але все ж.
Сніданок, вже стандартна рутина зі збиранням всіх речей назад в наплічник, в стежка далі.
Маршрут йде поряд моря, але це можливо тільки читається так, стежка крута та кам'яниста, що сильно сповільнює рух, та і в принципі не дозволяє йти швидко.
Вже по тихеньку стає зрозуміло, що ми постійно будемо спукастись в 0 метрів над рівнем моря, а на ранок знову на верх.
Відносно швидко набрали потрібну висоту та втекли в бік дороги, від такого красивого, синього моря.
Далі маршрут йде без особливого набору, все коливається в районі 650 - 550 метрів.
Швидкість наша задовільна, тому на обід дозволили собі зупинитись в сільському кафе, де подавали найкращий в моєму житті брауні, за 26 грн! (Так, я з'їв два), ситно пообідавши, ми застопили таксі на 5 людей, (скооперувались із парою ж України) і проїхали наступні 6км асфальтованого пекла.
Від села Bel, наш маршрут нагадував дуже і дуже сильно стежки як в Криму, удома.
Добравшись до пляжу, ми з'ясували що все там зачинено, і толком нічого немає. Але, декілька хвилин, і ми знайшли воду, і ще через декілька хвилин гарячий душ, що ще було потрібно, зважаючи на те, що весь величезний пляж, тільки наш?)
#лікійка2021
Ранок на морі був хороший, особливо тим що ч ночі не було дощу, це правда не вберегло тент від мокроти, але все ж.
Сніданок, вже стандартна рутина зі збиранням всіх речей назад в наплічник, в стежка далі.
Маршрут йде поряд моря, але це можливо тільки читається так, стежка крута та кам'яниста, що сильно сповільнює рух, та і в принципі не дозволяє йти швидко.
Вже по тихеньку стає зрозуміло, що ми постійно будемо спукастись в 0 метрів над рівнем моря, а на ранок знову на верх.
Відносно швидко набрали потрібну висоту та втекли в бік дороги, від такого красивого, синього моря.
Далі маршрут йде без особливого набору, все коливається в районі 650 - 550 метрів.
Швидкість наша задовільна, тому на обід дозволили собі зупинитись в сільському кафе, де подавали найкращий в моєму житті брауні, за 26 грн! (Так, я з'їв два), ситно пообідавши, ми застопили таксі на 5 людей, (скооперувались із парою ж України) і проїхали наступні 6км асфальтованого пекла.
Від села Bel, наш маршрут нагадував дуже і дуже сильно стежки як в Криму, удома.
Добравшись до пляжу, ми з'ясували що все там зачинено, і толком нічого немає. Але, декілька хвилин, і ми знайшли воду, і ще через декілька хвилин гарячий душ, що ще було потрібно, зважаючи на те, що весь величезний пляж, тільки наш?)
#лікійка2021
День три.
Відпочинок біля моря пройшов вдало, сон без тенту мені дуже подобається, постійне, прохолодно свіже повітря пролітає крізь бороду, та додає сил для того щоб в кінці дня писати ці повідомлення.
На сьогодні в нас запланована маршрутка до міста Каш, це добрий шмат маршруту, але йти його немає особливо сенсу, більша частина асфольтом.
За хорошим збігом обставин, як тільки ми прийшли на зупинку, приїхала маршрутка, ми щасливі всадились в неї, і пошурували.
Міста тут дуже схожі на Грецькі, кухня теж, і люди суто зовнішньо теж.
Фінальний план добирання до пішохідної частити, був сісти на паром та пропливти часту морем, що ми власне і зробили, приємні враження скажу я вам, плисти на поромі, їсти кебаб з куркою, та просто насолоджуватися моментом.
Далі нас чекали невеликі підйоми та спуски до місця ночівлі, це пройшло швидко та цікаво, маршрут крутий та кам'янистий, трохи нагадував Горгани.
На самому пляжі, вже майже все було зачинено та не було води, тільки на продаж, ми трошки відпочили і вирішили ночувати тут, так як година була вже пізня, а зараз день дуже короткий.
І як тільки ми поставили намети, нас власник просто вигнав, навіть не хотів ніяких грошей, і людей які приходили, теж в ганяв, взагалі всіх. Чому це сталось, не ясно, напевно на нас закінчилась вся турецька доброта.
Ми, в темпі ча-ча-ча, зібрали швидко речі і рушили далі до наступного пляжу, за 4км звідси. Трек не складний, але зважаючи на те, що темніє швидко, ми обігнали деяких людей які вийшли перед нами, щоб встигну прийти зі світлом.
А кінці кінців, все ніби окей, намет стоїть, нас ніхто не виганяє, вода майже є.
На емоційні, сильний та контрастний день, текст і мої слова це не передають, але повірте, так і було.
Зустрінемось завтра, або на маршруті або в цих рядках.
#лікійка2021
Відпочинок біля моря пройшов вдало, сон без тенту мені дуже подобається, постійне, прохолодно свіже повітря пролітає крізь бороду, та додає сил для того щоб в кінці дня писати ці повідомлення.
На сьогодні в нас запланована маршрутка до міста Каш, це добрий шмат маршруту, але йти його немає особливо сенсу, більша частина асфольтом.
За хорошим збігом обставин, як тільки ми прийшли на зупинку, приїхала маршрутка, ми щасливі всадились в неї, і пошурували.
Міста тут дуже схожі на Грецькі, кухня теж, і люди суто зовнішньо теж.
Фінальний план добирання до пішохідної частити, був сісти на паром та пропливти часту морем, що ми власне і зробили, приємні враження скажу я вам, плисти на поромі, їсти кебаб з куркою, та просто насолоджуватися моментом.
Далі нас чекали невеликі підйоми та спуски до місця ночівлі, це пройшло швидко та цікаво, маршрут крутий та кам'янистий, трохи нагадував Горгани.
На самому пляжі, вже майже все було зачинено та не було води, тільки на продаж, ми трошки відпочили і вирішили ночувати тут, так як година була вже пізня, а зараз день дуже короткий.
І як тільки ми поставили намети, нас власник просто вигнав, навіть не хотів ніяких грошей, і людей які приходили, теж в ганяв, взагалі всіх. Чому це сталось, не ясно, напевно на нас закінчилась вся турецька доброта.
Ми, в темпі ча-ча-ча, зібрали швидко речі і рушили далі до наступного пляжу, за 4км звідси. Трек не складний, але зважаючи на те, що темніє швидко, ми обігнали деяких людей які вийшли перед нами, щоб встигну прийти зі світлом.
А кінці кінців, все ніби окей, намет стоїть, нас ніхто не виганяє, вода майже є.
На емоційні, сильний та контрастний день, текст і мої слова це не передають, але повірте, так і було.
Зустрінемось завтра, або на маршруті або в цих рядках.
#лікійка2021
День п'ятий.
Оу, а де день чотири?
Ми майже весь цей день провели в наметі, по якому зі всієї сили бив дощ, майже 7 годин, що власне і стало причиною вимушеної зупинки.
Сам же день п'ятий, розпочався прохолодною, проте сухою погодою, що сильно нас радувало, правда колір і стан наметів ні, тому що вони були повністю брудні і адекватно відчистити їх в таких умовах було не дуже легко.
Але, майже в графік ми рушили по маршруту далі, сьогодні наша ціль була дійти до першийка, який судячи із фото в гуглі дуже гарний.
Плавний набір висоти, зараз, це вже стало легше, гори стали сильно нижчі, але все ж зранку приходиться спітніти. По маршруту зустрічаємо вже знайому пару, яка теж йде по лікійці, правда не всю її довжину, а тільки частину, перекинувшись парою слів домовилися зустрітись на перкшийку.
Та дам, сталось не так як гадалось, на першому місці куди ми йшли, все зачинено і води не має. Але власник готелю, який чудового говорить англійською, сказав що на іншій частині є ресторан, який відчинений, ясно що ми рушили до нього.
Дорада, салат і так далі, все було смачно та ситно, власник дуже привітний, не погано знає англійську, але нажаль тільки він. Накормив нас, сказав що сніданки в них теж є, завтра перед виходом знову сюди зайдемо.
Грім гримить, земля трясеться, дощ нас наздоганяє, знову ритим ча-ча-ча, ставимо намети і пірнаємо в середину, щоб слухати звуки води, і писати цей текст.
#лікійка2021
Оу, а де день чотири?
Ми майже весь цей день провели в наметі, по якому зі всієї сили бив дощ, майже 7 годин, що власне і стало причиною вимушеної зупинки.
Сам же день п'ятий, розпочався прохолодною, проте сухою погодою, що сильно нас радувало, правда колір і стан наметів ні, тому що вони були повністю брудні і адекватно відчистити їх в таких умовах було не дуже легко.
Але, майже в графік ми рушили по маршруту далі, сьогодні наша ціль була дійти до першийка, який судячи із фото в гуглі дуже гарний.
Плавний набір висоти, зараз, це вже стало легше, гори стали сильно нижчі, але все ж зранку приходиться спітніти. По маршруту зустрічаємо вже знайому пару, яка теж йде по лікійці, правда не всю її довжину, а тільки частину, перекинувшись парою слів домовилися зустрітись на перкшийку.
Та дам, сталось не так як гадалось, на першому місці куди ми йшли, все зачинено і води не має. Але власник готелю, який чудового говорить англійською, сказав що на іншій частині є ресторан, який відчинений, ясно що ми рушили до нього.
Дорада, салат і так далі, все було смачно та ситно, власник дуже привітний, не погано знає англійську, але нажаль тільки він. Накормив нас, сказав що сніданки в них теж є, завтра перед виходом знову сюди зайдемо.
Грім гримить, земля трясеться, дощ нас наздоганяє, знову ритим ча-ча-ча, ставимо намети і пірнаємо в середину, щоб слухати звуки води, і писати цей текст.
#лікійка2021
День шостий
Ще ніколи я не прокидався в річці, а ви?
Десь в 12 ночі розпочався дощ, який не закінчувався до самого ранку, до години 8.
З вечора, ми поставили намети на шикарних місцях, єдина проблема була в тому, що там в сезон була річка. Ну власне цієї ночі отримав максимально новий досвід, води було настільки багато, що доводилось ондну стінку намету тримати рукою, щоб вода не почала забивати через верх.
Ну власне після сну, було прийнято рішення йти в найближче місто, яке на щастя було на маршруті, і там сушити речі. Килимок, спальник, і деякі речі мокрі майже повністю, шикарно)
Місце самої стоянки в шикарному місці на перешийку, з гарним краєвидом. Тут познайомились з чудовими людьми, які мають тут маленький ресторанчик в якому ми гарно поснідали за 40 лір. І рушили далі.
Весь трек до міста, не складний, єдине що знову, нас накрив дощ до нитки.
Взагалі, поки дуже багато води, з неба яка сильно заважає йти і планувати шматки треку на день.
Зараз знайшли не погане житло, закемпились в ньому, і робимо багато корисних речей, сушка, зарядки і тд, вийшла така собі корисно-вимушена зупинка.
Прогноз погоди ніби говорить, що далі всі дні буде сонце, надіюсь на це, тоді можна буде робити більше фото.
Дякую що читаєте, до завтра!
#лікійка2021
Ще ніколи я не прокидався в річці, а ви?
Десь в 12 ночі розпочався дощ, який не закінчувався до самого ранку, до години 8.
З вечора, ми поставили намети на шикарних місцях, єдина проблема була в тому, що там в сезон була річка. Ну власне цієї ночі отримав максимально новий досвід, води було настільки багато, що доводилось ондну стінку намету тримати рукою, щоб вода не почала забивати через верх.
Ну власне після сну, було прийнято рішення йти в найближче місто, яке на щастя було на маршруті, і там сушити речі. Килимок, спальник, і деякі речі мокрі майже повністю, шикарно)
Місце самої стоянки в шикарному місці на перешийку, з гарним краєвидом. Тут познайомились з чудовими людьми, які мають тут маленький ресторанчик в якому ми гарно поснідали за 40 лір. І рушили далі.
Весь трек до міста, не складний, єдине що знову, нас накрив дощ до нитки.
Взагалі, поки дуже багато води, з неба яка сильно заважає йти і планувати шматки треку на день.
Зараз знайшли не погане житло, закемпились в ньому, і робимо багато корисних речей, сушка, зарядки і тд, вийшла така собі корисно-вимушена зупинка.
Прогноз погоди ніби говорить, що далі всі дні буде сонце, надіюсь на це, тоді можна буде робити більше фото.
Дякую що читаєте, до завтра!
#лікійка2021
Ніч в бунгало принесла свої плоди, зарядили телефони і техніку, висушилм майже всі речі, на березі моря поснідали та рушили далі.
Сьогодні був план дійти до Demre та доїхаии далі на маршрутці, щоб власне вже закрити автомобільну частину, і далі йти тільки ногами.
Сонце світло за всі дні, поки його не було, але це не заважало кайфувати від треку і того що мене оточувало. Зі всіх днів поки я на лікійці, ця частина найгарніша, краєвиди в цих місцях явно допомагають йти швидше.
Швиденько пройшли перші 15км і сіли в автобус, далі Finike і наступний автобус до Karaoz.
День видався довгим, і ми насправді шикарно справились з ним.
Заночувати стали в кемпінгу біля моря, дуже шикарне місце, потім постараюсь додати більше фото, щоб ви читали не лише букви)
Завтра будемо йти до маяка, кажуть якесь круте місце, будемо перевіряти то на власному досвіді.
Всім добраніч!
#лікійка2021
Сьогодні був план дійти до Demre та доїхаии далі на маршрутці, щоб власне вже закрити автомобільну частину, і далі йти тільки ногами.
Сонце світло за всі дні, поки його не було, але це не заважало кайфувати від треку і того що мене оточувало. Зі всіх днів поки я на лікійці, ця частина найгарніша, краєвиди в цих місцях явно допомагають йти швидше.
Швиденько пройшли перші 15км і сіли в автобус, далі Finike і наступний автобус до Karaoz.
День видався довгим, і ми насправді шикарно справились з ним.
Заночувати стали в кемпінгу біля моря, дуже шикарне місце, потім постараюсь додати більше фото, щоб ви читали не лише букви)
Завтра будемо йти до маяка, кажуть якесь круте місце, будемо перевіряти то на власному досвіді.
Всім добраніч!
#лікійка2021
Ночівлі біля моря, одна з причин чому поки маршрут мені подобається. Що засинати між шум хвиль, що прокидатись з ним, кайф.
Як я вже казав сьогодні маршрут йде біля маяка. Чесно вам скажу нічого особливого, 7 ранкових кілометрів до нього, йду ь дорогою це ніби прикольно, але водночас і не дуже.
Швидко здолали їх, і почали спуск до міста Адрасан. Сніданок в чудовому кемпінгу, був не настільки хороший, і тутешній суп Мерджімек робив мені неприємності весь день, що сильно заважало йти, і взагалі робило день нестерпним що під час спусків, що під час підйомів.
Але, мало помалу спустились, набрали своїх законних 20 кілометрів, і отримали винагороду, купання в морі. Чому не купиалист раніше? Тому що це перший пляж, на якому є душ, повірте йти далі, коли все твоє тіло покрито сіллю, дуже і дуже не зручно.
Покупавшись в морі, в змивши втому сьогоднішнього дня пішли в магазин, де зустріли купу наших туристів, інколи складається відчуття що я просто в якомусь Яеремче.
Заночувати вирішили на кемпінгу Адрасан, тут нікого немає, ми шукали тому просто поставили намети, прийде хтось, заплатимо а ні, то ні.
П.с. якщо у вас м'яке серце, не раджу йти маршрут. Дуже багато голодних котів та собак, яким просто не реально складно відмовити.
Всім добраніч, до завтра!
#лікійка2021
Як я вже казав сьогодні маршрут йде біля маяка. Чесно вам скажу нічого особливого, 7 ранкових кілометрів до нього, йду ь дорогою це ніби прикольно, але водночас і не дуже.
Швидко здолали їх, і почали спуск до міста Адрасан. Сніданок в чудовому кемпінгу, був не настільки хороший, і тутешній суп Мерджімек робив мені неприємності весь день, що сильно заважало йти, і взагалі робило день нестерпним що під час спусків, що під час підйомів.
Але, мало помалу спустились, набрали своїх законних 20 кілометрів, і отримали винагороду, купання в морі. Чому не купиалист раніше? Тому що це перший пляж, на якому є душ, повірте йти далі, коли все твоє тіло покрито сіллю, дуже і дуже не зручно.
Покупавшись в морі, в змивши втому сьогоднішнього дня пішли в магазин, де зустріли купу наших туристів, інколи складається відчуття що я просто в якомусь Яеремче.
Заночувати вирішили на кемпінгу Адрасан, тут нікого немає, ми шукали тому просто поставили намети, прийде хтось, заплатимо а ні, то ні.
П.с. якщо у вас м'яке серце, не раджу йти маршрут. Дуже багато голодних котів та собак, яким просто не реально складно відмовити.
Всім добраніч, до завтра!
#лікійка2021
День дев'ятий
Ранки вже частіше вологі і з великою кількістю роси, не дуже класна штука, речі не можуть висохнути.
Ні ввечері, ні зранку на наше місце кемпінгу ніхто не прийшов, ну, вийшло трохи зекономити, дрібниця а приємно, витратимо ті гроші на їжу)
Сьогодні найважчий шматок, піднятись на 700м вверх, дались якось важко, хоча по часу доволі таки швидко. По дорозі до ще одного легендарного пляжу Чаралі.
По дорозі зустрічали багато наших туристів, взагалі в принципі стало набагато більше людей на маршруті, деякі з них халявщики, але в основному всі трекери.
Чаралі як і спуск в нього, дуже нудний та не цікавий, постійно густий вологий ліс, майже як Фангорн в Володарі кілець. Пляж, який ніби такий класний і так далі, по факту взагалі нічого такого, купа ресторанів з супр високими цінами, і все.
Прикупили трохи їжі на вечерю, і рушили ще 5км до чорного пляжу (через темний пісок)
І не дарма, тут є вода і хороше місце для сну. Пройдені 24км, надіюсь не будуть сильно заважати нам завтра, бо завтра підйом на Тахтали Дагі (2300м) поки це найвища вершина на яку будемо підійматись, план зробити то все да день і підйом і спуск. Буду тримати в курсі, так би мовити)
Добраніч!
#лікійка2021
Ранки вже частіше вологі і з великою кількістю роси, не дуже класна штука, речі не можуть висохнути.
Ні ввечері, ні зранку на наше місце кемпінгу ніхто не прийшов, ну, вийшло трохи зекономити, дрібниця а приємно, витратимо ті гроші на їжу)
Сьогодні найважчий шматок, піднятись на 700м вверх, дались якось важко, хоча по часу доволі таки швидко. По дорозі до ще одного легендарного пляжу Чаралі.
По дорозі зустрічали багато наших туристів, взагалі в принципі стало набагато більше людей на маршруті, деякі з них халявщики, але в основному всі трекери.
Чаралі як і спуск в нього, дуже нудний та не цікавий, постійно густий вологий ліс, майже як Фангорн в Володарі кілець. Пляж, який ніби такий класний і так далі, по факту взагалі нічого такого, купа ресторанів з супр високими цінами, і все.
Прикупили трохи їжі на вечерю, і рушили ще 5км до чорного пляжу (через темний пісок)
І не дарма, тут є вода і хороше місце для сну. Пройдені 24км, надіюсь не будуть сильно заважати нам завтра, бо завтра підйом на Тахтали Дагі (2300м) поки це найвища вершина на яку будемо підійматись, план зробити то все да день і підйом і спуск. Буду тримати в курсі, так би мовити)
Добраніч!
#лікійка2021
Ранок в чарівному місці, і такий же трек далі, йде з невеликими наборами в перепадами. Сам трек по собі дуже гарний, йде ясно що біля моря сосновим лісом, з іншої сторони величезна гора Тахтали, яка постійно манить нас.
Ранковий відрізок маршруту ми пройшли швидко, сіли на автобус і потім на таксі, і доїхали до села Beycik, найвище село звідки можна розпочати підйом на Тахтали.
З самого села треба набрати ще 300 метрів, щоб на ранок було менше йти, хоча старт із 1300 на 2366 буде хорошим.
Вище в горах погода теж трохи змінилась,стало холодно. Скоріше за все на маршруті святого Павла, так буде кожен день.
День сьогодні на писанину короткий, але надіюсь завтра вершина додасть емоцій.
Всім велика дяка що читаєте. Кому не подобається читати про Лікійку, не тікайте, потім тут будуть інші маршрути)
Ранковий відрізок маршруту ми пройшли швидко, сіли на автобус і потім на таксі, і доїхали до села Beycik, найвище село звідки можна розпочати підйом на Тахтали.
З самого села треба набрати ще 300 метрів, щоб на ранок було менше йти, хоча старт із 1300 на 2366 буде хорошим.
Вище в горах погода теж трохи змінилась,стало холодно. Скоріше за все на маршруті святого Павла, так буде кожен день.
День сьогодні на писанину короткий, але надіюсь завтра вершина додасть емоцій.
Всім велика дяка що читаєте. Кому не подобається читати про Лікійку, не тікайте, потім тут будуть інші маршрути)
Ранній підйом. 6:30. Вирішили трохи виграти собі часу на підйом і спуск, до цього наша Лікійка не була настільки високою.
Приготували сніданок, чай, і рушили на верх. Починали йти із 1300 м, над рівнем моря, потрібно було піднятись на 2366м, в залишку тисяча метрів на набір.
Маршрут йде постійно вверех, що ясно, інколи навіть занадто, але мальовничий ліс і гори навколо додають сил.
Сама гора і вже власне стежка по ній дуже кам'яниста, добре що я не в кросівках, було би не дуже добре йти.
Після скажемо основного набору, ви виходите на вершину, і далі йдете по ній. В далині бачите велику будівлю, схожу на обсерваторію, якби її не розвалили.
Краєвиди з вершини шикарні, реально дуже гарно в кожну сторону куди не глянь. Ще крутий момент, як парапланеристи стрибають з гори, це кльово)
Але особисто для мене це все. Багато туристів, ціни скажені і в доларах (0.33 пиво - 6 долларів)
Підйом на вершину, в мене зайняв 2 години 50 хв. Там відпочили трохи, зробили фото, пішли до низу.
В загальному, день зайняв 26 кілометрів, 10 з яких асфольтом, де нам не вдалося зустріти машину, щоб застопити її.
Зупинилися в селі Gedelme, і кемпінг тут розташований на руїнах замку! Таке в мене вперше, і виглядає це круто.
Завтра будемо повертатись на маршрут, лікійки лишилось зовсім не багато, далі вихідний і наступний маршрут.
П.с. почав рватись черевик, надіюсь дотягне, бо якщо ні, то це буде епічно)
Приготували сніданок, чай, і рушили на верх. Починали йти із 1300 м, над рівнем моря, потрібно було піднятись на 2366м, в залишку тисяча метрів на набір.
Маршрут йде постійно вверех, що ясно, інколи навіть занадто, але мальовничий ліс і гори навколо додають сил.
Сама гора і вже власне стежка по ній дуже кам'яниста, добре що я не в кросівках, було би не дуже добре йти.
Після скажемо основного набору, ви виходите на вершину, і далі йдете по ній. В далині бачите велику будівлю, схожу на обсерваторію, якби її не розвалили.
Краєвиди з вершини шикарні, реально дуже гарно в кожну сторону куди не глянь. Ще крутий момент, як парапланеристи стрибають з гори, це кльово)
Але особисто для мене це все. Багато туристів, ціни скажені і в доларах (0.33 пиво - 6 долларів)
Підйом на вершину, в мене зайняв 2 години 50 хв. Там відпочили трохи, зробили фото, пішли до низу.
В загальному, день зайняв 26 кілометрів, 10 з яких асфольтом, де нам не вдалося зустріти машину, щоб застопити її.
Зупинилися в селі Gedelme, і кемпінг тут розташований на руїнах замку! Таке в мене вперше, і виглядає це круто.
Завтра будемо повертатись на маршрут, лікійки лишилось зовсім не багато, далі вихідний і наступний маршрут.
П.с. почав рватись черевик, надіюсь дотягне, бо якщо ні, то це буде епічно)
День дванадцять
На ранок після Тахтали відчувався в ногах як добрий день. Ще будучи ввечері в кемпінгу в замку, ми думали що робити далі, тому що підйом на вершину трохи так відтягнув нас від маршруту, і повертатись на нього з логістичної точки складно. Тому, було вирішено скоротити похід на день, і не хитрим маневром автівкою, скоротити 20км.
Так от, ранок ходовий розпочався пізніше на годину, але тим що він був останнім на лікійці, додавав трохи енергії. (11 днів постійного ходу трохи вимотують)
В загальному, трек йшов гарними місцями, якщо не зважати на момент, де треба було спускатись в висохле русло річки, де побудована дамба, і перебиратись через нього. Без поняття, як його проходити коли там вода.
Частина маршруту, яка ближче до Анталії, складніша, більше наборів більше перепадів, в обідню пору коли сонце найвище, йти складнувато.
По дорозі зустріли милу пару в похилому віці, які йдуть всю лікійку як і ми, честь та повага якби, мені б так в їх роки. Казали єдиний мінус походу, що в їх роки, ніяк без обіднього сну)
На фініш заходили вже затемна. Це трохи розчарувало, саме місце круте, це скелелазний район для любителів того діла, але, тут 0 згадок що тут закінчується чи починається маршрут, якось сумно трохи, краще звичайно ніж в Рахові (хто ходив ЗТШ знає), але хотілось хоча б місяця де можна сфотографуватись.
Якось так неочікувано швидко закінчився маршрут, нас чекає один день відпочинку, і далі маршрут святого Павла.
П.с. так виглядають кросівки на фініші.
#лікійка2021
На ранок після Тахтали відчувався в ногах як добрий день. Ще будучи ввечері в кемпінгу в замку, ми думали що робити далі, тому що підйом на вершину трохи так відтягнув нас від маршруту, і повертатись на нього з логістичної точки складно. Тому, було вирішено скоротити похід на день, і не хитрим маневром автівкою, скоротити 20км.
Так от, ранок ходовий розпочався пізніше на годину, але тим що він був останнім на лікійці, додавав трохи енергії. (11 днів постійного ходу трохи вимотують)
В загальному, трек йшов гарними місцями, якщо не зважати на момент, де треба було спускатись в висохле русло річки, де побудована дамба, і перебиратись через нього. Без поняття, як його проходити коли там вода.
Частина маршруту, яка ближче до Анталії, складніша, більше наборів більше перепадів, в обідню пору коли сонце найвище, йти складнувато.
По дорозі зустріли милу пару в похилому віці, які йдуть всю лікійку як і ми, честь та повага якби, мені б так в їх роки. Казали єдиний мінус походу, що в їх роки, ніяк без обіднього сну)
На фініш заходили вже затемна. Це трохи розчарувало, саме місце круте, це скелелазний район для любителів того діла, але, тут 0 згадок що тут закінчується чи починається маршрут, якось сумно трохи, краще звичайно ніж в Рахові (хто ходив ЗТШ знає), але хотілось хоча б місяця де можна сфотографуватись.
Якось так неочікувано швидко закінчився маршрут, нас чекає один день відпочинку, і далі маршрут святого Павла.
П.с. так виглядають кросівки на фініші.
#лікійка2021
