⁠#AVML
День 18
Дні коротші, а отже фініш близько.
Конкретно зараз важко підібрати якісь слова, щоб описати події навколо, такі які ви ще не читали.
Зараз все перетворилось в рутину, маршрут чим ближче до фінішу, тим більше йде якимись незрозумілими стежками та вирубками лісів. Хоча інколи трапляються і хороші краєвиди, фото нижче.
Сьогодні майже весь час йшли дорогою, так йде маршрут, і нам так було вигідно, в друга, який йде зі мною, якась холера з ногою, тому йдемо не швидко, в темпі вальсу так сказати.
З приємних речей для мене особисто це те, що тут відносно часто можна випити еспрессо, зварене на машині. Я конкретно в поході не фанат пити каву аби просто пити, то ритуал який я сприймаю по-іншому. Андрій більше радіє різноманітному вибору крафтового пива з різних куточків світу, якого не купити в нас.
День закінчувався дуже гарною долиною, мальовничою, хоч пиши картини. Дуже гарно. Надіюсь фото передадуть хоч шматок того, особливо захід сонця..
Фініш через три дні. Дивно, я радію цьому, хоча коли Kungsleden доходив до кінця, то брав сум, не хотілось повертатись. Тут навпаки, поки немає конкретної відповіді з чим то зв'язано, і чому так. Але досвіду здобув багато, тому користь точно є.

⁠#AVML
День 19
Дзен - коли йдеш, і ні про що не думаєш.
Так сьогодні розпочався ранок і продовжився день. Маршрут вже останні декілька днів я вивчив на пам'ять: де вода, місце кемпінгу і тд. Просто несе тебе вперед без зайвих думок.
Дуже дивне, і по-своєму приємне відчуття. Інколи я задумуюсь для чого йти в такий довгий похід, якщо можна на два-три дні в Карпати, і все. Постараюсь коротко.
Перше, це свобода, тут вас нічого не обтяжує, вам просто потрібна вода, і все, всі інші речі вже і без того круті. Свобода вибору йти куди і як хочеш, свобода бути голим (сприймайте як хочете), свобода яку дає похід, то унікальна річ, хоч інколи то дуже нелегко.
Я ж казав коротко.
В США дуже популярна така річ як cold soaking, коли ви готову страву заливаєте холодною водою, економія ваги у вигляді системи та балону.
Сьогодні і в нас був такий досвід. В нас закінчується газ, вірніше його там так мало, що неясно коли він перестане готувати. Досвід новий та цікавий.
James Cook пюре взагалі шикарно себе показало в цій справі. Ну а кус-кус шикарний у будь-якому вигляді)
Зараз рюкзаки практично невагомі порівняно із першими днями, тому йти просто і легко. Ці останні легкі дні взагалі шикарні: наплічник легкий, скоро додому, скоро море. Так багато приємного в один момент, можна подумати це сон.

Маршрут добігає свого логічного завершення, а в голові плани на новий, кращий, довший, складніший. Якщо в когось є гарні варіанти, пишіть, буду вдячний.

⁠#AVML
День 20
Фінал.
План потрібен для того, щоб ви знали від чого відхилятись.
Ранок розпочався у піднесеному настрої, та якась атмосфера завершення літала в повітрі.
Збори, сніданок, пакування наплічника - все за стандартним вже розкладом.
Перші десять кілометрів пролетіли за півтори години, і ми дійшли до місцевого ресторану, де спочатку вирішили трохи відпочити, а потім і залишились на сієсту.
Жаль, що тільки під кінець, але відвідини таких закладів дуже крута, смачна та колоритна річ, точно варто це робити частіше за маршрут, якщо є можливість, звичайно.
Добре пообідавши, ми рушили далі, залишилось всього декілька кілометрів до кемпінгу.
Перше джерело на яке ми надіялись, було практично сухе, але ми особливо не переживали, бо далі буде інше. Тадам, інше було, і там навіть була вода, але два замки на воротах заважали її набрати. Це вже почало нам подобатись менше. До Ceparana залишалось 16 км, і в нас закралась думка дійти туди сьогодні, і закінчити маршрут.
Далі біля так званого гест хаусу ми набрали води, і пішли в місто.
Скидати за день більше тисячі метрів така собі справа, але не смертельно.
Дійшли в місто ми вже над вечір, і трекер нам радісно сказав що це кінець маршруту, але не кінець пригод.
Чим більше місто, тим важче там знайти кемпінг. Наш варіант був стати біля річки, але як виявилось це не річка а струмок зеленого кольору, в який скоріше всього зливають всі нечистоти.
Нова ідея, новий план. Автобус, LaSpezia, сон. Ідея хороша, реалізація не дуже. Ми не встигли на автобус 10хв. І пішли в місто пішки, ще 7 км.
Кінцевий результат - 42 км за день. Ледь живі ми стали поряд з кемпінгом щоб зекономити трохи грошей, і лягли спати.
Хотілось би гарними словами закінчити ці 20 днів.
Тому просто подякую всім тим, хто читає та клацає жовті пальці догори. Якби не ви, то я і забув би який день в поході)

Доброго вечора!

Теплий сезон походів повертається до нас, отже повертаюсь і я, до вас.
Через те, що я не фанат постів, які як мій диплом схожі на воду, я весь цей час був оффлайн, ну і ще через те, що я лінивий.
Для того щоб з'явилось якесь бажання чи мотивація кудись йти та їхати, пропоную вам та й мені самому пригадати чим закінчився минулий сезон, ну і розпочинати готуватись до цього.
p.s. подяка всім тим, хто лишився!

​​Вечір добрий!
І так, витираємо пил зі старих спогадів, показую вам та пригадую сам, чим був цікавий минулий пішохідний сезон.

​​Пригоди продовжуються, на черзі Карпатські полонини, річки та багато, багато кілометрів.

​​Харчування в поході, важлива річ, якій я приділяю дуже багато часу, хоча, як показала крайня мандрівка в Італії, не достатньо.
Сьогодні пропоную вам прочитати про їжу, яку я перевіряв на собі довго, та дуже ретельно!
Надіюсь, можливо вам ці коментарі допоможуть у виборі харчування, у ваш похід і не тільки!
п.с. ваші зауваження, завжди можете писати мінімум мені, я їх обов'язково передам.

​​Хочете спробувати пройти довший маршрут, але не знали з чого розпочати? Вирішив розпочати серію постів, про різну протяжність маршрутів як в наших Карпатах, так і за кордоном. Надіюсь, це допоможе комусь відкрити для себе або новий маршрут, або спробувати свої сили в довготривалому поході.
Сьогодні, пропоную розпочати вам із не складного маршруту, який не перевищує 100 км та пролягає двома чудовими хребтами в наших Карпатах.
Приємного читання.
#100км

​​Серія про маршрути продовжується.
Сьогодні пропоную вам трохи довший варіант, 200 кілометрів Карпатами. Ваші реакції, та коментарі як завжди вітаються.
#200км

​​Не всі люди коні, і не всі коні, люди 😁
Багато туристів, не мають змоги ходити в довготривалі походи, інколи їм заважає робота, інколи страх. Тому, для них намалював такий варіант, на декілька днів, простий та легкий.

В першу чергу, він для новачків, тому сивобородих знавців туристичних стежок та експертів вогнища, це може не вразити, для вас є серйозніші варіанти, гортайте вверх.

Нам треба більше маршрутів для новачків - 👍
Давай хардкор, давай 500000 км - 👎
Читати тут: ⤵

​​Всім привіт, тим хто підписався з якихось причин, і тим, хто лишився!
Я не помер, не зник, просто як і завжди керуюсь правилом, є походи - є пости і контент, скажемо так, не на вантажую вас зайвою інформацією.
І так, ковід, всі ці карантинні речі забороняють поїхати кудись далеко, тому я, як і більшість людей вирішив піти Лікійку, але додав до неї ще маршрут святого Павла, щоб було цікавіше.
Надіюсь буде цікаво і мені і вам. То що, йдемо пройдемось?
#лікійка2021

​​День номер один. Похідний.
Ранній як і завжди підйом був на диво легкий та приємний, не дивлячись на те, що дорога з Луцька і до місця ночівлі зайняла 26 годин.
Ніч пройшла із чудовим краєвидом на місто Олюлюденіз, що є офіційним початком маршруту.
Погода максимально приємна, сонце заховано хмарами, що під час підйому дуже доречно, йдеться не важко, ноги з кожним кроком пригадують як це.
Після підйому на гору, був звичайно спуск, куди ж без цього, проходив він часто дворами людей, які радо підказували дорогу.
Люди взагалі, такі ж як і в розповідях, доброзичливі та щирі, ну принаймні на даному етапі так точно.
Мінімальний відрізок на сьогодні, був дійти до села Кабак, що ми власне і зробили. Правда із всього відрізку до нього, більшість проходить асфальтом, не знаю як кому, а мене він завжди не дуже тішить в якості треку.
В Кабаку, на пляжі кемпитись заборонено, тому ми пішли далі, до пляжу Paradise beach. Попутно нас підганяв такий собі шикарний дощ, який погіршував стан треку, + ми йшли в сандалях (source) бо 10 км по асфальту йти в твердих черевиках, це пекло.
На пляжі було багато людей, і це маже всі люди з України, інколи відчуття, що ти десь на драгобраті чи Говерлі. Поряд цього пляжу, є місцеве кафе, де ми дуже ситно повечеряли, послухали купу українських пісень під гітару, і пішли до сну.
Завтра, нас чекає новий день, новий відрізок маршруту, ну і вас теж, тих хто це читає.
#лікійка2021

​​День другий.

Ранок на морі був хороший, особливо тим що ч ночі не було дощу, це правда не вберегло тент від мокроти, але все ж.
Сніданок, вже стандартна рутина зі збиранням всіх речей назад в наплічник, в стежка далі.
Маршрут йде поряд моря, але це можливо тільки читається так, стежка крута та кам'яниста, що сильно сповільнює рух, та і в принципі не дозволяє йти швидко.
Вже по тихеньку стає зрозуміло, що ми постійно будемо спукастись в 0 метрів над рівнем моря, а на ранок знову на верх.
Відносно швидко набрали потрібну висоту та втекли в бік дороги, від такого красивого, синього моря.
Далі маршрут йде без особливого набору, все коливається в районі 650 - 550 метрів.
Швидкість наша задовільна, тому на обід дозволили собі зупинитись в сільському кафе, де подавали найкращий в моєму житті брауні, за 26 грн! (Так, я з'їв два), ситно пообідавши, ми застопили таксі на 5 людей, (скооперувались із парою ж України) і проїхали наступні 6км асфальтованого пекла.
Від села Bel, наш маршрут нагадував дуже і дуже сильно стежки як в Криму, удома.
Добравшись до пляжу, ми з'ясували що все там зачинено, і толком нічого немає. Але, декілька хвилин, і ми знайшли воду, і ще через декілька хвилин гарячий душ, що ще було потрібно, зважаючи на те, що весь величезний пляж, тільки наш?)
#лікійка2021

​​День три.
Відпочинок біля моря пройшов вдало, сон без тенту мені дуже подобається, постійне, прохолодно свіже повітря пролітає крізь бороду, та додає сил для того щоб в кінці дня писати ці повідомлення.
На сьогодні в нас запланована маршрутка до міста Каш, це добрий шмат маршруту, але йти його немає особливо сенсу, більша частина асфольтом.
За хорошим збігом обставин, як тільки ми прийшли на зупинку, приїхала маршрутка, ми щасливі всадились в неї, і пошурували.
Міста тут дуже схожі на Грецькі, кухня теж, і люди суто зовнішньо теж.
Фінальний план добирання до пішохідної частити, був сісти на паром та пропливти часту морем, що ми власне і зробили, приємні враження скажу я вам, плисти на поромі, їсти кебаб з куркою, та просто насолоджуватися моментом.
Далі нас чекали невеликі підйоми та спуски до місця ночівлі, це пройшло швидко та цікаво, маршрут крутий та кам'янистий, трохи нагадував Горгани.
На самому пляжі, вже майже все було зачинено та не було води, тільки на продаж, ми трошки відпочили і вирішили ночувати тут, так як година була вже пізня, а зараз день дуже короткий.
І як тільки ми поставили намети, нас власник просто вигнав, навіть не хотів ніяких грошей, і людей які приходили, теж в ганяв, взагалі всіх. Чому це сталось, не ясно, напевно на нас закінчилась вся турецька доброта.
Ми, в темпі ча-ча-ча, зібрали швидко речі і рушили далі до наступного пляжу, за 4км звідси. Трек не складний, але зважаючи на те, що темніє швидко, ми обігнали деяких людей які вийшли перед нами, щоб встигну прийти зі світлом.
А кінці кінців, все ніби окей, намет стоїть, нас ніхто не виганяє, вода майже є.
На емоційні, сильний та контрастний день, текст і мої слова це не передають, але повірте, так і було.
Зустрінемось завтра, або на маршруті або в цих рядках.
#лікійка2021

День п'ятий.
Оу, а де день чотири?
Ми майже весь цей день провели в наметі, по якому зі всієї сили бив дощ, майже 7 годин, що власне і стало причиною вимушеної зупинки.
Сам же день п'ятий, розпочався прохолодною, проте сухою погодою, що сильно нас радувало, правда колір і стан наметів ні, тому що вони були повністю брудні і адекватно відчистити їх в таких умовах було не дуже легко.
Але, майже в графік ми рушили по маршруту далі, сьогодні наша ціль була дійти до першийка, який судячи із фото в гуглі дуже гарний.
Плавний набір висоти, зараз, це вже стало легше, гори стали сильно нижчі, але все ж зранку приходиться спітніти. По маршруту зустрічаємо вже знайому пару, яка теж йде по лікійці, правда не всю її довжину, а тільки частину, перекинувшись парою слів домовилися зустрітись на перкшийку.
Та дам, сталось не так як гадалось, на першому місці куди ми йшли, все зачинено і води не має. Але власник готелю, який чудового говорить англійською, сказав що на іншій частині є ресторан, який відчинений, ясно що ми рушили до нього.
Дорада, салат і так далі, все було смачно та ситно, власник дуже привітний, не погано знає англійську, але нажаль тільки він. Накормив нас, сказав що сніданки в них теж є, завтра перед виходом знову сюди зайдемо.
Грім гримить, земля трясеться, дощ нас наздоганяє, знову ритим ча-ча-ча, ставимо намети і пірнаємо в середину, щоб слухати звуки води, і писати цей текст.
#лікійка2021

День шостий
Ще ніколи я не прокидався в річці, а ви?
Десь в 12 ночі розпочався дощ, який не закінчувався до самого ранку, до години 8.
З вечора, ми поставили намети на шикарних місцях, єдина проблема була в тому, що там в сезон була річка. Ну власне цієї ночі отримав максимально новий досвід, води було настільки багато, що доводилось ондну стінку намету тримати рукою, щоб вода не почала забивати через верх.
Ну власне після сну, було прийнято рішення йти в найближче місто, яке на щастя було на маршруті, і там сушити речі. Килимок, спальник, і деякі речі мокрі майже повністю, шикарно)
Місце самої стоянки в шикарному місці на перешийку, з гарним краєвидом. Тут познайомились з чудовими людьми, які мають тут маленький ресторанчик в якому ми гарно поснідали за 40 лір. І рушили далі.
Весь трек до міста, не складний, єдине що знову, нас накрив дощ до нитки.
Взагалі, поки дуже багато води, з неба яка сильно заважає йти і планувати шматки треку на день.
Зараз знайшли не погане житло, закемпились в ньому, і робимо багато корисних речей, сушка, зарядки і тд, вийшла така собі корисно-вимушена зупинка.
Прогноз погоди ніби говорить, що далі всі дні буде сонце, надіюсь на це, тоді можна буде робити більше фото.
Дякую що читаєте, до завтра!
#лікійка2021

​​Ніч в бунгало принесла свої плоди, зарядили телефони і техніку, висушилм майже всі речі, на березі моря поснідали та рушили далі.
Сьогодні був план дійти до Demre та доїхаии далі на маршрутці, щоб власне вже закрити автомобільну частину, і далі йти тільки ногами.
Сонце світло за всі дні, поки його не було, але це не заважало кайфувати від треку і того що мене оточувало. Зі всіх днів поки я на лікійці, ця частина найгарніша, краєвиди в цих місцях явно допомагають йти швидше.
Швиденько пройшли перші 15км і сіли в автобус, далі Finike і наступний автобус до Karaoz.
День видався довгим, і ми насправді шикарно справились з ним.
Заночувати стали в кемпінгу біля моря, дуже шикарне місце, потім постараюсь додати більше фото, щоб ви читали не лише букви)
Завтра будемо йти до маяка, кажуть якесь круте місце, будемо перевіряти то на власному досвіді.
Всім добраніч!
#лікійка2021

​​Ночівлі біля моря, одна з причин чому поки маршрут мені подобається. Що засинати між шум хвиль, що прокидатись з ним, кайф.
Як я вже казав сьогодні маршрут йде біля маяка. Чесно вам скажу нічого особливого, 7 ранкових кілометрів до нього, йду ь дорогою це ніби прикольно, але водночас і не дуже.
Швидко здолали їх, і почали спуск до міста Адрасан. Сніданок в чудовому кемпінгу, був не настільки хороший, і тутешній суп Мерджімек робив мені неприємності весь день, що сильно заважало йти, і взагалі робило день нестерпним що під час спусків, що під час підйомів.
Але, мало помалу спустились, набрали своїх законних 20 кілометрів, і отримали винагороду, купання в морі. Чому не купиалист раніше? Тому що це перший пляж, на якому є душ, повірте йти далі, коли все твоє тіло покрито сіллю, дуже і дуже не зручно.
Покупавшись в морі, в змивши втому сьогоднішнього дня пішли в магазин, де зустріли купу наших туристів, інколи складається відчуття що я просто в якомусь Яеремче.
Заночувати вирішили на кемпінгу Адрасан, тут нікого немає, ми шукали тому просто поставили намети, прийде хтось, заплатимо а ні, то ні.
П.с. якщо у вас м'яке серце, не раджу йти маршрут. Дуже багато голодних котів та собак, яким просто не реально складно відмовити.
Всім добраніч, до завтра!
#лікійка2021

День дев'ятий
Ранки вже частіше вологі і з великою кількістю роси, не дуже класна штука, речі не можуть висохнути.
Ні ввечері, ні зранку на наше місце кемпінгу ніхто не прийшов, ну, вийшло трохи зекономити, дрібниця а приємно, витратимо ті гроші на їжу)
Сьогодні найважчий шматок, піднятись на 700м вверх, дались якось важко, хоча по часу доволі таки швидко. По дорозі до ще одного легендарного пляжу Чаралі.
По дорозі зустрічали багато наших туристів, взагалі в принципі стало набагато більше людей на маршруті, деякі з них халявщики, але в основному всі трекери.
Чаралі як і спуск в нього, дуже нудний та не цікавий, постійно густий вологий ліс, майже як Фангорн в Володарі кілець. Пляж, який ніби такий класний і так далі, по факту взагалі нічого такого, купа ресторанів з супр високими цінами, і все.
Прикупили трохи їжі на вечерю, і рушили ще 5км до чорного пляжу (через темний пісок)
І не дарма, тут є вода і хороше місце для сну. Пройдені 24км, надіюсь не будуть сильно заважати нам завтра, бо завтра підйом на Тахтали Дагі (2300м) поки це найвища вершина на яку будемо підійматись, план зробити то все да день і підйом і спуск. Буду тримати в курсі, так би мовити)
Добраніч!
#лікійка2021