#AVML
День 8
Вранці ми вирішили, що сьогодні вихідний. Така собі приємна несподіванка.
Спали на годину довше ніж зазвичай, і це здалось забагато, не думав що колись таке скажу.
Як і в будь-який вихідний, ми нічого не робили, я намагався писати пости в тг, і паралельно споживав еспрессо, і всі можливі калорії до яких дотягувалась рука.
Саме містечко особливо не відрізняється від інших таких же. Люди практично не розуміють і не спілкуються англійською. Ми так і не змогли знайти де законектитись в інтернет, його або просто немає, або як сказали місцеві, хмари заважають сигналу до нас дістатись.
Продуктових магазинів немає, ледве знайшли один в якому край обмежений вибір, ну але це вже краще ніж нічого. Треба не забувати про сієсту, дві години вилітає, треба просто чекати.
Кебаб про який я згадував, так і не відчинився. Якщо не брати до уваги магазини та інтернет, то вихідний тут робити це непогана ідея. Ми залишили намети на весь день, і їх ніхто не чіпав, всі речі на місці.
Завтра новий день, та продовження маршруту, залишилось не багато)

⁠#AVML
День 9
Навіть один день вихідного, дуже розслабляє.
В ранці швидко зібрались та рушили в перед. Маршрут йшов через дорогу, тому ми дуже швидко його подолали. В принципі, перші 15 кілометрів дались дуже легко та впевнено. Взагалі, за цей день пройшли 30, і інші п'ятнадцять вибивали із нас всі сили, які ми акумулювали вчора.
Скажу чесно, як і намагаюсь робити завжди, останні дні мені набридли. Маршрут йде постійно лісом, ви нічого не бачите крім власних ніг, та стежки якій кінця краю. Я не нию, але оку дуже важко за щось зачепитись, щоб відволіктись від монотонної зміни лівої ноги на праву.
Завтра в нас ювілей, десятий день на маршруті, буде велике свято, ми їстимемо одну пачку treakandeat яку мені задарили на день народження. Відчуття того, що вже десять днів ми худнемо та постійно йдемо, немає. Це вже більше ніж хоббі, навіть не зважаючи на скучність стежки (конкретно на цій ділянці) ви вживаєтесь в роль хайкера, дуже швидко, і з кожним кроком вчитесь отримувати задоволення, навіть від дуже дрібних речей, таких як добрий ранок, почутий від напарника.
Короче, хватить лірики, треба йти далі, мозолі самі себе не зароблять.
P.s. тут фото немає, бо не було що фотографувати.

⁠#AVML
День 10
Швидко поснідали та зібрались, або це так здається, або просто це вже відточено до автоматики. Кожен день одні й самі речі, дії йдуть одна за іншою, ви просто їх вдосконалюєте.
Вже десятий день я снідаю та вечеряю тільки кус-кусом, і поки цей експеримент мені дуже подобається.
Сам маршрут майже спочатку йде вверх, спочатку набір не здається великими, але потім цифра у 700м забирає у вас сім кілометрів шляху.
Вже зараз можна сказати, ми набрали чудову трекінгову форму, ми йдемо вверх тільки зрідка зупиняючись, по причині того що піт заливає обличчя, вважаю це крутим надбанням.
Нарешті піднялись вище тисячі метрів, але чогось гарного поки не бачили, бо (катаракта) так ми називаємо хмару яка затягує все видиме і не видиме. Тільки зрідка нам відкриваються якісь гарні краєвиди, які ми намагаємося сфотографувати.
Сам маршрут став трохи легший в плані води, джерела є частіше, і не так страшно залишитись без води. Але все одно, про запас маємо з собою в рюкзаку. На даний момент, він би мав поменшати на 3 кг, але якось цього не помічається, нажаль.
Почала турбувати п'ятка, яку пошкодив при спуску в Кваси. Тепер думки тільки про те, аби не стало гірше, бо тут зійти я не дуже хочу, як в принципі і минулий раз.
На свято їли treakandeat, смачно, але ми очікували трохи більшого. Майже 300 грн за пачку як не як.
Завтра складний день, багато спусків та підйомів, не особливо великих, але в сумі дадуть про себе знати.
Тепер всі дні, йдуть в сторону фінішу, разом із нами.

⁠#AVML
День 11
Коли за перші декілька кілометрів ваше взуття наскрізь мокре, день навряд чи буде хороший.
Ще вчора з вечора ми такі круті чуваки випрали речі, і розвісили їх із надією що на ранок висохнуть. Але в хмари були свої плани.
Перше, що я побачив із намету, коли вийняв голову, це нічого. Хмара настільки густо затягнула, що видимість була метрів 5.
Підсушуючи речі на собі, і паралельно снідаючи, зібрались та рушили далі.
Перші 10 кілометрів були максимально мокрі, взуття вимокло наскрізь і вода просто витікала звідти, відчуття не з приємних, я вам скажу.
Після обіду погода трохи покращилась, ми навіть одного разу бачили море. Сфотографувати не вийде, бо воно далеко, камера того не передасть.
Посеред лісу зустріли дивну будівлю, але біля неї є вода, тому це потенційне місце для кемпінгу.
Травма мучить ще більше, і поки я нічого не можу з цим зробити. Але, в разі чого є секретна зброя - сандалі!
Тепер вже з кожним днем на телефоні помітніше, що треку залишається менше, приємне відчуття.
На вечір в нас була ревізія по їжі, після якої в мене на вечерю був подвійний борщ та кус-кус. І це було чудово, багато та чудово.
Вже не перший раз помічаю, що після дня 9-10 починається постійне відчуття голоду. І так до кінця маршруту, неприємний запах та голод - ваші постійні супутники.
Ввечері пробив сідачку, яку колеги подарували на день народження, тому буде контент по заклейці. Буду робити то вперше!
Не ходіть на інші канали, вас і тут люблять)

⁠#AVML
День 12
Нарешті перший ранок за довгий час розпочався із сонця.
Ще вночі ходила якась тварина недалеко від нас, і дико кричала. М'яко кажучи, стало трохи страшнувато. Але через певний час вона пішла, і я заснув далі.
Взагалі вчорашній вечір мав закінчуватись на обсерваторії, але ми не знайшли її на карті та зупинились внизу.
Сьогодні ж зранку, при підйомі на верх, ми знайшли її, і дуже пожалкували що не ризикнули піти. Вид звідти просто шикарний, сама вона звичайно не схожа на Піп Іван Чорногорський, але теж нічого така.
Там працює приємний дідусь, який провів невеличку екскурсію та запропонував кави. В такі випадки дуже жаль, що не знаю італійської.
Далі маршрут вів гарними хребтами, схожим на Свидовець, із яких відкривався гарний краєвид на озеро. (Lago Lungo)
По дорозі, як і кожен день, зустрічаємо багато людей на гірських велосипедах, на вихідних їх особливо багато.
Далі наш шлях лежав до села, де ми маємо стати на кемп, а шлунок мріяв про морозиво.
Але не судилось ні кемпу, ні магазину, ні морозива тут знайти. Це докинуло нам зайві кілометри на пошук місця для намету, і настрій без морозива погіршився.
З кожним днем організму все більше не вистачає калорій, сьогодні це стало особливо відчутно. При першій можливості доберемо снікерсів, щоб хоч якось компенсувати витрачені калорії за день.
Якщо все буде чудово, то завтра буде ще один вихідний, який ми вибили тим, що йдемо трохи швидше. А це не аби яка радість я вам скажу, той вихідний в горах!

⁠#AVML
День 13
Сьогодні Газманов прийшов, і забрав наші ясні дні.
Ранок почався із рідких ударів капель води по тенту, небо сильно затягнуло, день обіцяв бути вологим та мокрим.
По кілометражу це був не найдовший відрізок, але фізично цей ранок був для мене найважчий.
Я здається і повечеряв, і сон хороший, але не вистачає енергії. Дуже дивне відчуття, я ніби батарея в дуже старому телефоні, яку дуже важко зарядити, як не старайся.
Наша їжа нам не набридала, все окей, просто її тепер недостатньо щоб наситити постійно голодуючий організм.
Сьогодні плануємо заночувати в селі, і як я вже казав зробити там вихідний, щоб відпочити.
Трек не дивлячись на таку собі погоду, був гарним. Підйоми та спуски між вершинами якось додавали азарту ходьбі.
Спуск до села виявився не з легких, і останній кілометр добре передавав вітання колінам.
Саме село нас розчарувало, чи то ми забагато очікували. Тут все зачинено сьогодні, всі магазини та заклади. Це сильно вдарило по моралі, бо дуже хотілось калорій у вигляді морозива.
Завтра вранці по ідеї все має працювати, і ми залишимось. Якщо ні, підемо далі.
Скажу чесно, як і намагаюсь робити завжди.
Я виснажений.
Але мораль ще висока, тому рухаємось вперед.
P.s. фото всі такого плану, Газманов мучив весь день(

⁠#AVML
День 15
За день відпочинку можна всадити в себе більше 5 тисяч калорій, і це тільки те що ми змогли порахувати.
Як не крути, інколи нічого не робити теж потрібно. Цілий чотирнадцятий день, ми нічого не робили, тільки їли і відпочивали. Набирались сил перед сьогодні.
Зараз частина маршруту стала складнішою, менше траверсів, більше підйомів та спусків, за день набігає до 1500м. Виснажує, але куди діватись. Зранку вперше зустріли двох змій, доволі таки великих, до того в принципі тільки дрібних, смішних ящірок. Взагалі дике життя тут живе на повну, день перед тим, в метрах 20 від нас, бачили дикого кабана. Він побіг, і ми побігли, радує що в різні сторони.
Сьогодні вечір знову із мінімумом води. Знову ця частина маршруту вдарила по нас неочікувано. Якось до цього, майже тиждень все було окей, вода часто, і ми розслабилися. І завтра теж невідомо чи буде перші 6 км. Радісного мало.
З приємних речей, ми виривались із лап лісу, і сьогодні перший вечір на вершині гори. 1300 м - не особливо багато, але гарні краєвиди та море приємно гладять око.
Маршрут складний, в першу чергу морально, потім фізично. Тому якщо є в планах йти на довго, тренуйте мораль.

⁠#AVML
День 16
Розпочинати день із 100 грамами води погана ідея.
Ніч була прохолодна, я повністю закрив спальний мішок, підмерзав тільки ніс, килимок поки працює на десять з десяти. Ну і ніч на вершині гори навряд чи могла б бути теплою, навіть в Італії, навіть літом.
Встали та зібрались швидко. І майже мовчки. Коли ви весь вечір, ніч та ранок не пили води, напруга м'яко кажучи є. Ми знали, що за три кілометри має бути джерело, але це вже нас стільки раз підводило, що важко порахувати. Тому емоції були на межі. Кожен із нас хотів покричати на іншого, чому так і тд, але толку з того - вода не з'явиться.
Через три кілометри вона була, камінь з душі впав десь далеко та сподіваюсь на довго. Ми заварили чаю, напились вдосталь та рушили далі.
Маршрут набрав обертів ці дні: середня висота виросла до 1000 метрів, так було і складніше і цікавіше. Часто стежка робила круті віражі на вершині, і ми наче асасіни мчали до прохолодного лісу, щоб заховатись від сонця.
Останній можна сказати штурм на сьогодні - вершина в 1600 м. Це небагато, згоден, але це тільки на словах так.
Розпочали підйом із 1300 м рівно, і набрали 200 метрів за 23 хв, без єдиної зупинки - то наш власний рекорд. Ще ніколи в житті я так не кайфував від набору. Далі вже було не так круто, але не менш цікавий підйом лісом.
Вирішили трохи не доходити до фінальної точки на сьогодні, бо знайшли круте місце для кемпу. Фото будуть нижче.
Загалом, день з водою і без неї, дві різні речі.
P.s. вказівники дуже творчі, але інформативні.

⁠#AVML
День 17
Хто добре їсть, той добре йде.
Ранок в лісі був дуже і дуже холодний, пуховку не хотілось знімати до самого початку.
Взагалі якось стало холодніше в принципі, особливо вечорами, є підозра що це через те що море близько, і робить погоду трохи по своєму.
Маршрут розпочався гарним і широким плато, на якому паслись коні. Дуже нагадує Kungsleden, тільки там були олені.
Швиденько спустились в низ, і знайшли перший за 16 днів відкритий рефюдж! Ніч доречі в ньому коштує 30Є, в цю ціну ще включений сніданок. Якось нам здається трохи дорого, особливо в порівняні із Швецією, де менша ціна хоч і не на сильно, але розміщення будиночку просто Бог знає де. Часто біля таких рефюджів багато людей, котрі приїжджають вийти на найближчу гору, чи просто погуляти лісом. В вихідні взагалі ніде яблуку впасти.
Сьогодні весь день скидаємо висоту, один відрізок, майже в 5км іде дорогою, ненавиджу ходити дорогою. Але сьогодні, це було по іншому, на обід ми стали біля кафе, в якому обід коштував 12Є, ну і ми вперше вирішили поїсти щось інше, від того що ми їмо зазвичай, і це було божественно, фото нижче.
Пройшли до місця ночівлі, яке виявилось в когось на полі, але будемо надіятись що нас не виженуть, головне не палити багаття, як ми вже знаємо, і все буде окей.
До фінішу залишилось чотири дні, це додає сил йти далі.
P.s. в цей день я був капітаном пирогом))

⁠#AVML
День 18
Дні коротші, а отже фініш близько.
Конкретно зараз важко підібрати якісь слова, щоб описати події навколо, такі які ви ще не читали.
Зараз все перетворилось в рутину, маршрут чим ближче до фінішу, тим більше йде якимись незрозумілими стежками та вирубками лісів. Хоча інколи трапляються і хороші краєвиди, фото нижче.
Сьогодні майже весь час йшли дорогою, так йде маршрут, і нам так було вигідно, в друга, який йде зі мною, якась холера з ногою, тому йдемо не швидко, в темпі вальсу так сказати.
З приємних речей для мене особисто це те, що тут відносно часто можна випити еспрессо, зварене на машині. Я конкретно в поході не фанат пити каву аби просто пити, то ритуал який я сприймаю по-іншому. Андрій більше радіє різноманітному вибору крафтового пива з різних куточків світу, якого не купити в нас.
День закінчувався дуже гарною долиною, мальовничою, хоч пиши картини. Дуже гарно. Надіюсь фото передадуть хоч шматок того, особливо захід сонця..
Фініш через три дні. Дивно, я радію цьому, хоча коли Kungsleden доходив до кінця, то брав сум, не хотілось повертатись. Тут навпаки, поки немає конкретної відповіді з чим то зв'язано, і чому так. Але досвіду здобув багато, тому користь точно є.

⁠#AVML
День 19
Дзен - коли йдеш, і ні про що не думаєш.
Так сьогодні розпочався ранок і продовжився день. Маршрут вже останні декілька днів я вивчив на пам'ять: де вода, місце кемпінгу і тд. Просто несе тебе вперед без зайвих думок.
Дуже дивне, і по-своєму приємне відчуття. Інколи я задумуюсь для чого йти в такий довгий похід, якщо можна на два-три дні в Карпати, і все. Постараюсь коротко.
Перше, це свобода, тут вас нічого не обтяжує, вам просто потрібна вода, і все, всі інші речі вже і без того круті. Свобода вибору йти куди і як хочеш, свобода бути голим (сприймайте як хочете), свобода яку дає похід, то унікальна річ, хоч інколи то дуже нелегко.
Я ж казав коротко.
В США дуже популярна така річ як cold soaking, коли ви готову страву заливаєте холодною водою, економія ваги у вигляді системи та балону.
Сьогодні і в нас був такий досвід. В нас закінчується газ, вірніше його там так мало, що неясно коли він перестане готувати. Досвід новий та цікавий.
James Cook пюре взагалі шикарно себе показало в цій справі. Ну а кус-кус шикарний у будь-якому вигляді)
Зараз рюкзаки практично невагомі порівняно із першими днями, тому йти просто і легко. Ці останні легкі дні взагалі шикарні: наплічник легкий, скоро додому, скоро море. Так багато приємного в один момент, можна подумати це сон.

Маршрут добігає свого логічного завершення, а в голові плани на новий, кращий, довший, складніший. Якщо в когось є гарні варіанти, пишіть, буду вдячний.

⁠#AVML
День 20
Фінал.
План потрібен для того, щоб ви знали від чого відхилятись.
Ранок розпочався у піднесеному настрої, та якась атмосфера завершення літала в повітрі.
Збори, сніданок, пакування наплічника - все за стандартним вже розкладом.
Перші десять кілометрів пролетіли за півтори години, і ми дійшли до місцевого ресторану, де спочатку вирішили трохи відпочити, а потім і залишились на сієсту.
Жаль, що тільки під кінець, але відвідини таких закладів дуже крута, смачна та колоритна річ, точно варто це робити частіше за маршрут, якщо є можливість, звичайно.
Добре пообідавши, ми рушили далі, залишилось всього декілька кілометрів до кемпінгу.
Перше джерело на яке ми надіялись, було практично сухе, але ми особливо не переживали, бо далі буде інше. Тадам, інше було, і там навіть була вода, але два замки на воротах заважали її набрати. Це вже почало нам подобатись менше. До Ceparana залишалось 16 км, і в нас закралась думка дійти туди сьогодні, і закінчити маршрут.
Далі біля так званого гест хаусу ми набрали води, і пішли в місто.
Скидати за день більше тисячі метрів така собі справа, але не смертельно.
Дійшли в місто ми вже над вечір, і трекер нам радісно сказав що це кінець маршруту, але не кінець пригод.
Чим більше місто, тим важче там знайти кемпінг. Наш варіант був стати біля річки, але як виявилось це не річка а струмок зеленого кольору, в який скоріше всього зливають всі нечистоти.
Нова ідея, новий план. Автобус, LaSpezia, сон. Ідея хороша, реалізація не дуже. Ми не встигли на автобус 10хв. І пішли в місто пішки, ще 7 км.
Кінцевий результат - 42 км за день. Ледь живі ми стали поряд з кемпінгом щоб зекономити трохи грошей, і лягли спати.
Хотілось би гарними словами закінчити ці 20 днів.
Тому просто подякую всім тим, хто читає та клацає жовті пальці догори. Якби не ви, то я і забув би який день в поході)

Доброго вечора!

Теплий сезон походів повертається до нас, отже повертаюсь і я, до вас.
Через те, що я не фанат постів, які як мій диплом схожі на воду, я весь цей час був оффлайн, ну і ще через те, що я лінивий.
Для того щоб з'явилось якесь бажання чи мотивація кудись йти та їхати, пропоную вам та й мені самому пригадати чим закінчився минулий сезон, ну і розпочинати готуватись до цього.
p.s. подяка всім тим, хто лишився!

​​Вечір добрий!
І так, витираємо пил зі старих спогадів, показую вам та пригадую сам, чим був цікавий минулий пішохідний сезон.

​​Пригоди продовжуються, на черзі Карпатські полонини, річки та багато, багато кілометрів.

​​Харчування в поході, важлива річ, якій я приділяю дуже багато часу, хоча, як показала крайня мандрівка в Італії, не достатньо.
Сьогодні пропоную вам прочитати про їжу, яку я перевіряв на собі довго, та дуже ретельно!
Надіюсь, можливо вам ці коментарі допоможуть у виборі харчування, у ваш похід і не тільки!
п.с. ваші зауваження, завжди можете писати мінімум мені, я їх обов'язково передам.

​​Хочете спробувати пройти довший маршрут, але не знали з чого розпочати? Вирішив розпочати серію постів, про різну протяжність маршрутів як в наших Карпатах, так і за кордоном. Надіюсь, це допоможе комусь відкрити для себе або новий маршрут, або спробувати свої сили в довготривалому поході.
Сьогодні, пропоную розпочати вам із не складного маршруту, який не перевищує 100 км та пролягає двома чудовими хребтами в наших Карпатах.
Приємного читання.
#100км

​​Серія про маршрути продовжується.
Сьогодні пропоную вам трохи довший варіант, 200 кілометрів Карпатами. Ваші реакції, та коментарі як завжди вітаються.
#200км

​​Не всі люди коні, і не всі коні, люди 😁
Багато туристів, не мають змоги ходити в довготривалі походи, інколи їм заважає робота, інколи страх. Тому, для них намалював такий варіант, на декілька днів, простий та легкий.

В першу чергу, він для новачків, тому сивобородих знавців туристичних стежок та експертів вогнища, це може не вразити, для вас є серйозніші варіанти, гортайте вверх.

Нам треба більше маршрутів для новачків - 👍
Давай хардкор, давай 500000 км - 👎
Читати тут: ⤵

​​Всім привіт, тим хто підписався з якихось причин, і тим, хто лишився!
Я не помер, не зник, просто як і завжди керуюсь правилом, є походи - є пости і контент, скажемо так, не на вантажую вас зайвою інформацією.
І так, ковід, всі ці карантинні речі забороняють поїхати кудись далеко, тому я, як і більшість людей вирішив піти Лікійку, але додав до неї ще маршрут святого Павла, щоб було цікавіше.
Надіюсь буде цікаво і мені і вам. То що, йдемо пройдемось?
#лікійка2021