Парцеляція — це поділ одного зв'язного речення на кілька коротких. Здебільшого, цей прийом використовують у художніх текстах, щоб підкреслити інтонацію.

Йду далі. Все тче. Хвилює серпанок. (М. Коцюбинський, «Intermezzo»)

Та парцеляцію можна зустріти і в юридичних текстах. Часто це відбувається, коли автор женеться за короткими реченнями і розбиває одне логічно зв'язане на кілька. Тоді такі короткі речення синтаксично неповні і не мають суті самі по собі.

Вони закупили товари за завищеною ціною. Різниця – тисяча гривень. І завдали бюджету збитків.

Краще:

Вони закупили товари за завищеною ціною з різницею у тисячу гривень, чим завдали бюджету збитків.

​Канцеляризми в текстах — це шкідники, які плодять зайві слова.

Як результат — речення читати й сприймати тяжче. Чому б не замінити такі формулювання на простіші?

Доводжу до вашого відома — повідомляю.

В результаті ретельного аналізу даного питання — аналізуючи дане (це) питання.

Багатослів'я — це розповсюджена помилка, яка зустрічається у юридичних текстах.

У нічний період часу — вночі
У більшості випадків — здебільшого
Значна кількість — багато

Погоджуєтесь, що другий варіант легше сприймати?

​ «ТиЖ юрист, глянь документик» — це так само, як «ТиЖ редакторка, глянь текст» 😀

Написала трішки про те, чим же насправді займаються редактори медіа. Спойлер: не тільки вичитують тексти.

Бо, ТиЖредакторка — це в першу чергу про:
• менеджмент всього процесу, який відбувається з проєктом.
• розгрібання всілякого лайна.
• написати статтю за щастя, а не за гроші.
• пошук цікавих героїв інтерв`ю.
• закоханість у кожну нову історію.
• пошук балансу між роботою і особистим.
• віру, що ти таки його колись знайдеш.
• періодично відганяти бажання послати все до біса.
• неймовірну любов до своєї справи 💕

​Не всі знають, та до журналістики я працювала опером в міліції.

Одного разу у відділок прийшла жінка писати заяву, що її вбили. Найбільше мені запам’яталася фраза: «відійшовши від смертельного стану, я пішла додому».

Не думала, що і в журналістиці зустріну подібне 😂 Тут оригінал статті.

У юридичних текстах краще не вживати прикметник «даний», адже це калька з російської мови. Виняток, коли йдеться про дані (персональні, відкриті чи будь-які інші).

На даний момент — наразі, натепер

У даному випадку — у цьому/такому випадку

P.S. Дякую небайдужим за фідбек та ідеї для нових постів.

Як думаєте, правильно — відстоювати чи обстоювати права?

​Здавалося б, дієслова відстоювати, обстоювати — близькі за значенням. Проте не можна ці слова вважати абсолютними синонімами.

Слово відстоювати найчастіше вживається зі словами: вчення, думка, інтереси народу, мир, незалежність, погляди, правда, свобода, честь та ін.

Обстоювати — захищати, доводити, аргументувати думку, погляд, ідею, наполягати на чомусь.

Тож як бути з правами: правильно відстоювати чи обстовоювати?

Якщо вірити кандидату філологічних наук Олександру Скопненку — дієслово обстоювати поєднуване з такими частинами мови: іменниками (воля, ідея, збереження, існування, переконання, помилка, право, світ та ін.).

Запорожці були дітьми України і весь час свого життя дбали про неї, захищали її від ворогів та обстоювали її права й волю (А. Кащенко).

​Недавно прочитала, що найдовше слово в українській мові — це «дихлордифенілтрихлорметилмет» (назва хімікату, що використовується для боротьби зі шкідниками).

А найдовше слово у світі складається з 186 301 літери (англійською мовою — 189 821). Це хімічна назва білка тітину.

Як правильно ставити наголос у слові договір?

Якщо вживаємо в однині, то в українській мові рекомендовано ставити наголос на першому складі. А у множині — на закінченні.

Приклади: дОговір, дОговору, в дОговорі, договорИ, договорІв.

Проте, у поєднанні з числівниками два, три, чотири зберігається наголос однини: два дОговори, три, чотири дОговори.

«Ну що, сьогодні моя фізична особа задоволена?» 🙃

​Я фанатка Формули 1 і вже більше року підтримую грошовим донейтом на Patreon профільний канал, який веде Макс Подзігун.

Підтримую — бо мені подобається те, що він робить. А ще я донейтю декілька українських ЗМІ, бо вони класні і створюють якісний контент. Я хочу, щоб ці проєкти розвивалися.

На минулому тижні ми у Lойер також запустили Patreon. Це було складне рішення, та все ж вирішили ризикнути. Адже дуже віримо у нашу аудиторію і в те, що ми їй потрібні. Віримо, що вона цінує те, що ми робимо. І дуже хочемо отримати від своїх читачів фідбек.

У цій статті я написала про donate і Patreon, та навіщо ми його запустили. А ще тут про кризу віри. Мою...

​Часто трапляється, коли юрист у своїй авторській колонці для ЗМІ пише «ми» замість «я»: ми дослідили, на нашу думку, пояснимо тощо.

Це виглядає дивно, адже автор публікації один. Виникає логічне запитання: хто ми? Я і моє аlter ego? Я і мої колеги? Я і мій науковий керівник?

У чатику під час мого курсу якось обговорювали це питання. Були варіанти, що так пишуть найчастіше у наукових статтях, де «ми» — це кафедра. Або, коли автор хоче зняти з себе відповідальність за сказане: «Не тільки я так думаю, а і ми».

Як думаєте, правильно: відсотки чи проценти?

​У минулому пості я запитувала, як правильно: проценти чи відсотки. При цьому, навмисно не передбачила відповіді, що два варіанти правильні. Така собі провокація 😊 Насправді вона спрацювала, і з деякими юристами вийшла цікава дискусія в особистих.

Голосування показало, що більшість вважає саме відсотки правильним варіантом. Хоча насправді ці слова є абсолютними синонімами.

Просто слово «процент» до нас прийшло з італійської мови й вважається іншомовним. А «відсоток» — наше питоме, хоча насправді це калькований вислів з латинізованого терміна, що буквально означає «за сто», «наріст від ста», звідси й «від соток».

До речі, якраз слово «відсоток» за радянських часів всіляко намагалися викорінити. А зараз менше вживають слово «процент». Проте, до прикладу, в Цивільному кодексі (дякуючи юристам, можу назвати навіть статтю – 625 ЦКУ) йдеться про проценти.

Тож яке слово вживати — вирішувати вам 😘

​Сьогодні ми у Lойер запустили новий проєкт — юридичні подкасти 🎧

Перший гість СЕО Bot&Partners, юридичний інженер Опендатабот — Микита Підгайний.

Поговорили з ним і про те, як виглядають в його розумінні прості юридичні тексти та гарно задизайнені документи. Спойлер: а ще там про татуювання, приводом до якого стало рішення Верховного Суду 🙃

Приємного прослуховування.

​Законопроєкт про рієлторську діяльність досить багато юристів розкритикували. У мене до нього теж є питання: чому рієлтЕр?

До нового правопису в українській мові здебільшого вживали слово «ріелтор». За Правописом 2019 (§130) в іншомовних словах голосний [e] після букв на позначення голосних, ь і апострофа вживається є: рієлтор, клієнт.

Однак, чому законотворці написали рієлтЕр через «е», а не «о»?

Прочитала, що в українському мовленні неправильні форми «ріелтор» та «ріелтер» є поширенішими за правописну форму «рієлтор» (О. Стишов, «Українська лексика кінця ХХ століття»).

Як наслідок, знову юристи просять не редагувати і залишити в тексті так, як написав законотворець 💁

​Тут небагато розмов про юридичні тексти (але вони є), однак багато цікавих історій.

Наприклад, про священика, який зняв скальп зі своєї дружини, зварив і з’їв її органи, а стіни розписав кров’ю 👀

Вибачте, але без червоного вина під час легких розмов про трупи не обійшлось 😂

Слухайте наш новий випуск юридичного подкасту Lойер’s Secrets.

Гостя — експрокурорка Олександра Парамонова. Вона понад 8 років працювала зі злочинами проти життя, а зараз займається адвокатською діяльністю.

Сподіваюсь, вам буде так цікаво, як і мені. Особливо під 🍷

Як думаєте, що не так із фразами (які так полюбляють вживати юристи):

«відносно», «на рахунок чогось», «по відношенню до»?

​• Як юристу потрапити на телебачення;
• чому варто перекладати юридичну мову на людську;
• як лаконічно відповідати на запитання журналістів;
• чому варто писати простою мовою, щоб медійники самі до вас звертались за коментарем — розбираємо у новому випуску подкасту Lойер’s Secrets з Віталієм Собковичем.

Спойлер: тут багато класних порад щодо комунікації зі ЗМІ, цікавих книг та місць, які варто відвідати. Ну і про юридичний секретик не забули 😉

Тут шедевр від Karina Liutenko прилетів:
«За шо не люблять юристів :)

Закон вступив в законну силу. Всіма, хто мав свідотство про зайняття адвокацькою діяльністю, було прийнято участь в урочистих святкуваннях. З головуючим, блекджеком і вірними копіями.

Святкування затягнулось на невизначений термін. Воно й не дивно: відповідно з літописами, авокатами здійснювалися спроби змінити діюче законодавство на протязі сторічь. І те, що зараз не довелось заплатити й 1 млн. грн. в бюджет одного смт., радше виключення з правил.

Даний текст було написано для почесної лойерки України Яна Собко по ходу прочитання її прекрасної статті, де йде мова про часті помилки, що зустрічаються в юридичних текстах.

Жду, поки вона прийде з ружжом :)».

Прийшла не з ружжом, а слізьми: спочатку від болю, а потім від сміху 😂 А хто не зрозумів про що ми, нижче моя стаття.