Щодо відмови у відкритті апеляційного провадження за скаргою співвідповідача, яка містить самостійні доводи

Відмова у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншого відповідача на підставі ч. 5 ст. 370 ЦПК України є протиправною, якщо його скарга містить самостійні доводи, які не були предметом перевірки суду під час розгляду апеляційної скарги співвідповідача.

📄 Постанова

Правові позиції ВС в Telegram
📲 на iPhone | на Android

Про процесуальний характер рішення про призначення службового розслідування щодо службовця органу місцевого самоврядування

Рішення про проведення службового розслідування є процесуальною дією суб'єкта призначення, спрямованою на встановлення обставин можливого невиконання або неналежного виконання службових обов'язків, причин та умов, що цьому сприяли, а також інших обставин, які мають значення для вирішення питання щодо наявності чи відсутності відповідальності відповідної особи. Саме по собі призначення службового розслідування не встановлює факту вчинення особою дисциплінарного проступку, не визначає виду відповідальності та не тягне автоматичного застосування до неї дисциплінарного стягнення. Водночас за результатами службового розслідування комісія складає акт, у якому, зокрема, викладаються висновки службового розслідування, встановлені обставини, причини та умови виявленого порушення, а також, за наявності відповідних підстав, вносяться пропозиції щодо притягнення винних осіб до відповідальності. При цьому особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, наділена визначеним комплексом процесуальних прав, спрямованих на забезпечення її участі у такому розслідуванні та можливості захистити свої права й інтереси. Отже, рішення про призначення службового розслідування саме по собі не є рішенням, яким остаточно визначається питання щодо правомірності поведінки особи, наявності в її діях дисциплінарного проступку чи застосування до неї заходів дисциплінарної відповідальності. Правові наслідки для особи можуть настати за результатами проведеного службового розслідування у разі прийняття відповідного рішення суб'єктом призначення, зокрема про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

📄 Постанова

Правові позиції ВС в Telegram
📲 на iPhone | на Android

Щодо правонаступництва у спорах про захист честі, гідності та ділової репутації у разі смерті позивача

Право на повагу до гідності, честі та ділової репутації є особистим немайновим правом, яке припиняється зі смертю особи та не входить до складу спадщини відповідно до статті 1219 ЦК України, а тому спірні правовідносини щодо захисту цих прав не допускають правонаступництва. У разі смерті позивача під час касаційного перегляду, якщо оскаржувані рішення нижчих судів є незаконними, а правонаступництво неможливе, такі рішення підлягають скасуванню з одночасним закриттям провадження у справі.

📄 Постанова

Правові позиції ВС в Telegram
📲 на iPhone | на Android

Щодо встановлення факту батьківства після смерті особи

За наявності сукупності належних доказів утримання дитини та визнання батьківства за життя померлої особи факт батьківства може бути встановлений судом і за відсутності судово-генетичної експертизи. Висновок ДНК-дослідження біологічної спорідненості дитини з родичами померлого, проведеного ліцензованою медичною установою, є допустимим доказом, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами відповідно до статей 128, 130 СК України.

📄 Постанова

Правові позиції ВС в Telegram
📲 на iPhone | на Android

Щодо недопустимості неконкретизованої заборони використання земельної ділянки як заходу забезпечення позову

Забезпечення позову шляхом заборони особі вчиняти будь-які дії щодо використання земельної ділянки у спорі про визнання недійсним договору оренди землі є неконкретизованим, суперечить вимогам п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України та є неспівмірним із заявленими позовними вимогами (ст. 149, 150 ЦПК України)

📄 Постанова

Правові позиції ВС в Telegram
📲 на iPhone | на Android

Відсутність вини платника аліментів у виникненні заборгованості як підстава для звільнення від відповідальності у вигляді пені

Відповідальність за прострочення сплати аліментів у вигляді пені за статтею 196 СК України настає лише за наявності вини платника. Перебування платника під вартою та накладення арешту на його майно у кримінальному провадженні є обставинами, що свідчать про відсутність вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, а отже виключають нарахування пені

📄 Постанова

Правові позиції ВС в Telegram
📲 на iPhone | на Android

Щодо доказування факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу для визнання майна спільною сумісною власністю

Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Для визнання майна спільною сумісною власністю за ст. 74 СК України позивач має надати належні й допустимі докази ведення спільного побуту, наявності спільного бюджету та придбання майна внаслідок спільної праці й за спільні грошові кошти.

📄 Постанова, Постанова, 11/10/2023, 759/14612/18, Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:, Касаційний цивільний суд, Постанова, 27.02.2019, 522/25049/16-ц, Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Правові позиції ВС в Telegram
📲 на iPhone | на Android

Умови, за яких юрисдикція національного суду поширюється на спір щодо користування приміщенням, яке належить релігійній організації

Релігійний характер правовідносин, статус однієї зі сторін як релігійної організації, а також культове чи інше спеціальне релігійне призначення спірного приміщення самі собою не виключають юрисдикції національного суду. Спір щодо користування приміщенням, яке належить релігійній організації, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства відповідно до статті 19 ЦПК України, якщо позивач обґрунтовує заявлену вимогу не лише канонічним статусом, внутрішніми правилами чи рішеннями релігійної організації, а стверджуваним цивільним правом або охоронюваним законом інтересом, які за національним законодавством можуть вважатися визнаними принаймні на спірних підставах.

📄 Постанова

Правові позиції ВС в Telegram
📲 на iPhone | на Android

Неконкретизований умисел на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, та необережність щодо смерті потерпілого

Якщо цілеспрямовано завдаючи удари, особа не конкретизує у своїй свідомості, яку саме шкоду здоров’ю (тяжкість тілесних ушкоджень) буде фактично спричинено нею потерпілому, то така особа діє з неконкретизованим умислом, за якого вона хоч і бажає спричинити або свідомо припускає спричинення шкоди здоров’ю потерпілого, але при цьому не визначає точні межі тяжкості цієї шкоди у своїй свідомості. У таких випадках винувата особа має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно. Що стосується смерті потерпілого, то її настання характеризується необережною формою вини, бо хоча особа й не бажала і навіть свідомо не допускала цього, але повинна була і могла передбачити, що внаслідок її злочинних дій може настати такий наслідок, як смерть потерпілого.

📄 Постанова

Правові позиції ВС в Telegram
📲 на iPhone | на Android

Виконання умови добровільного повернення до військової частини, підтвердження згоди командира наказом про прибуття на службу та підстави неможливість встановлення неодноразовості вчинення кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК

Вимога добровільного звернення особи з клопотанням про намір повернутися до військової частини для продовження проходження військової служби вважається виконаною, якщо військовослужбовець після самовільного залишення військової частини добровільно повернувся на службу та продовжив її проходження, навіть якщо клопотання обвинуваченого про звернення до слідчого, прокурора або суду з наміром повернутися до військової частини чи до місця служби для продовження проходження військової служби відсутнє. Наказ командира військової частини про визнання військовослужбовця, який добровільно повернувся до місця тимчасової дислокації військової частини, таким, що прибув на службу, є належним письмовим підтвердженням згоди командира на проходження військової служби. Відомості з наказу командира військової частини про те, що військовослужбовець самовільно залишав військову частину і в інші періоди, за відсутності відповідного обвинувачення в цій справі чи постановленого судом вироку щодо відповідних обставин в іншій справі, не є належним підґрунтям до висновку про неодноразове вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК.

📄 Постанова

Правові позиції ВС в Telegram
📲 на iPhone | на Android

Відсутність вимоги щодо перебування особи на військовій службі на момент звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 401 КК та неприпустимість встановлення судом додаткових умов її застосування

Звільнення особи від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 401 КК не залежить від факту поточного перебування особи на військовій службі на момент ухвалення судом відповідного рішення. Приписи Загальної частини КК, зокрема ч. 1 ст. 44 КК, визначають зміст і спрямованість норм Особливої частини, тому суд не може обмежувати застосування приписів ч. 5 ст. 401 КК додатковими умовами, які не передбачені самою кримінально-правовою нормою або іншими приписами КК щодо звільнення від кримінальної відповідальності.

📄 Постанова

Правові позиції ВС в Telegram
📲 на iPhone | на Android

Обов’язок військовослужбовця з’явитися на службу за відсутності письмового наказу та наявність конфлікту з командиром як неповажна причина тривалого невиконання військовослужбовцем обов’язків військової служби (ст.407КК)

Відсутність письмового індивідуального наказу командира про те, що військовослужбовець повинен з'явитися на службу у конкретний день, не спростовує його обов’язку перебувати в розпорядженні командування та прибувати для виконання завдань. Наявність побутового чи дисциплінарного конфлікту між командиром і військовослужбовцем не є поважною причиною тривалого невиконання останнім обов’язків військової служби та самостійного припинення її проходження.

📄 Постанова

Правові позиції ВС в Telegram
📲 на iPhone | на Android

Неможливість з особистих мотивів заміни захисника, призначеного для надання безоплатної вторинної правової допомоги, та відсутність у суду повноважень щодо його заміни чи відсторонення за винятком питання відводу захисника в порядку ст. 78 КПК

Особа, яка отримує безоплатну вторинну правову допомогу, не може на власний розсуд вимагати від суду заміни захисника з особистих мотивів. У КПК не передбачено можливості проводити судом заміну чи відсторонення адвоката, призначеного для надання безоплатної вторинної правової допомоги, за винятком питання відводу захисника в порядку ст. 78 КПК. Право особи на заміну захисника, передбачене ст. 54 КПК, є похідним від права вільного вибору захисника своїх прав, яке особа реалізує самостійно, укладаючи договір з обраним нею захисником. Це право не поширюється на зміст права на безоплатну вторинну правову допомогу, де особа не обирає собі захисника, а отримує захист, гарантований державою та за державні кошти.

📄 Постанова

Правові позиції ВС в Telegram
📲 на iPhone | на Android

Недоліки фіксації індивідуальних ознак вилученого ножа та відсутність експертного висновку як недостатні підстави для висновку про недоведеність його використання як знаряддя злочину

Недоведеність застосування обвинуваченим ножа типу «метелик» як знаряддя злочину не може бути обґрунтована лише недоліками індивідуалізації вилученого предмета і відсутністю експертного висновку щодо конкретного знаряддя заподіяння тілесних ушкоджень без повної оцінки всієї сукупності доказів та їх взаємозв’язку. Той факт, що в різних процесуальних документах ніж описано як «ніж метелик чорного кольору», «складний ніж», «ніж типу метелик» або «розкладний ніж», може свідчити про певні недоліки фіксації його індивідуальних ознак, проте не спростовує автоматично факту існування відповідного ножа, його вилучення в ході розслідування цього кримінального провадження та можливого зв’язку з подією.

📄 Постанова

Правові позиції ВС в Telegram
📲 на iPhone | на Android

Неприпустимість конфіскації майна та інших обмежень права власності у разі закриття провадження за п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК. Неможливість реєстрації чи експлуатації автомобіля не позбавляє власника права володіння та розпорядження ним

У разі закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК, суд позбавлений можливості робити висновки щодо факту вчинення кримінального правопорушення конкретною особою, що виключає застосування будь-яких наслідків, які за своєю суттю мають каральний або обмежувальний характер щодо права власності. За відсутності обвинувального вироку суду застосування конфіскації майна, що належить особі, яка не є підозрюваною чи обвинуваченою в цьому провадженні, обмежує право власності, що є неприпустимим. Твердження про те, що автомобіль зі знищеним номером шасі не може бути повернутий власнику через неможливість його допуску до цивільного обігу, державної реєстрації чи законної експлуатації, є неспроможними, оскільки обмеження щодо експлуатації транспортного засобу на дорогах загального користування чи тимчасова неможливість його реєстрації в органах МВС не позбавляє власника самого права володіння та розпорядження своїм майном.

📄 Постанова

Правові позиції ВС в Telegram
📲 на iPhone | на Android

Відсутність обов’язку негайного проведення судово-психіатричної експертизи після затримання особи та долучення сертифікатів повірки лабораторного обладнання до кожного висновку експерта

Законодавство не встановлює обов’язку проводити судово-психіатричну експертизу обвинуваченої особи негайно чи в день її затримання та не зобов'язує експертну установу долучати сертифікати повірки внутрішнього лабораторного обладнання до кожного висновку експерта.

📄 Постанова

Правові позиції ВС в Telegram
📲 на iPhone | на Android

Сервітут може бути встановлений фактичним володільцем земельної ділянки

Договір сервітуту, укладений особою, яка не набула в установленому порядку повноважень власника земельної ділянки, не має наслідком виникнення законного права земельного сервітуту в іншої сторони договору. Крім того, до земельних правовідносин повинні застосовуватися норми земельного законодавства як спеціального в регулюванні земельних відносин, а цивільне законодавство застосовується в субсидіарному порядку, тобто у разі, якщо відповідні земельні відносини не врегульовані положеннями земельного законодавства. Застосування норм земельного і цивільного законодавства для регулювання земельних правовідносин повинно базуватись на пріоритетності норм спеціального земельного законодавства перед нормами загального цивільного законодавства, а не навпаки. Зазначене відображає колізійний принцип lex specialis derogat generalis (лат. «спеціальний закон відміняє (витісняє) загальний закон»).

📄 Постанова

Правові позиції ВС в Telegram
📲 на iPhone | на Android

Відсутність права в постійного землекористувача на передачу земельної ділянки в користування за договором про встановлення сервітуту

Оскільки підприємство як постійний користувач земельної ділянки державної власності не наділене правом передавати її іншим особам, зокрема в оплатне користування (сервітут), укладення договору про встановлення земельного сервітуту суперечить вимогам земельного законодавства, що є достатньою правовою підставою для визнання його недійсним.

📄 Постанова, Постанова, 02/08/2023, 926/3103/22, визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку, Касаційний господарський суд

Правові позиції ВС в Telegram
📲 на iPhone | на Android

Встановлення земельного сервітуту на земельних ділянках освітнього закладу без згоди засновників є таким, що не відповідає вимогам спеціального законодавства

Встановлення земельного сервітуту на земельних ділянках університету є таким, що не відповідає вимогам спеціального законодавства у сфері освіти, оскільки використання ТОВ земельних ділянок сільськогосподарського призначення, закріплених на праві постійного користування за університетом, з метою видобування корисних копалин у наведеному випадку призведе до неможливості використання таких земельних ділянок закладом освіти за їх цільовим призначенням, тобто воно не пов’язане із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. Окрім того, відсутність згоди (погодження) Міністерства освіти і науки України на укладання договорів про встановлення земельного сервітуту та доказів прийняття власником земельних ділянок відповідних рішень щодо встановлення земельних сервітутів на землях державної власності суперечить статті 124-1 ЗК України.

📄 Постанова

Правові позиції ВС в Telegram
📲 на iPhone | на Android