Підтвердження форс-мажорних обставини у спорі про дострокове припинення дії свідоцтва на торговельну марку внаслідок її невикористання

Положення ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», зокрема щодо підтвердження наявності форс-мажорних обставин, мають загальний характер та підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а саме про дострокове припинення дії свідоцтва на торговельну марку на підставі п. 4 ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

📄 Касаційний господарський суд

Щодо особи позивача у справах про визнання недійсними патентів на винахід або корисну модель

Зі змісту Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» убачається, що особа, яка просить суд визнати патент недійсним, не обов’язково має бути власником іншого патенту на винахід, корисну модель та протиставляти власний патент патенту відповідача.

📄 Касаційний господарський суд

Про захист прав та охоронюваних законом інтересів у спорі про визнання недійсним патенту

Позивач, звернувшись до господарського суду з позовом про визнання недійсним патенту, зобов’язаний зазначити в чому полягає порушення його прав та законних інтересів, а суди дослідити аргументи позивача та надати їм оцінку. Особа, яка просить суд визнати патент недійсним не обов’язково має бути власником іншого патента (на винахід, корисну модель) та протиставляти власний патент патенту відповідача.

📄 Касаційний господарський суд

Про неможливість застосування положення «Правила Болар» з огляду на чинне законодавство України

Чинне законодавство України не передбачає можливість подання заявки на реєстрацію лікарського засобу, у складі якого міститься захищена патентом сполука, та отримання державного реєстраційного посвідчення до закінчення терміну дії патенту.
Практика застосування положення «Правила Болар» у законодавстві низки європейських країн відбувається з урахуванням тих особливостей, які діють у тій чи іншій країні.

📄 Касаційний господарський суд

Питання реєстрації майнових прав інтелектуальної власності за договорами про передання таких прав на ім’я компаній, що здійснюють управління активами інституту спільного інвестування пайового фонду

У чинному законодавстві відсутні будь-які обмеження щодо можливості включення до складу активів пайових інвестиційних фондів майнових прав інтелектуальної власності на торгівельну марку (в активи відповідного інституту спільного інвестування).
Активи пайового фонду, зокрема, нерухоме майно, цінні папери і депозити, реєструються в установленому порядку на ім’я компанії з управління активами з обов’язковим зазначенням реквізитів такого фонду.
Державна реєстрація виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку на ім’я компанії з управління активами із зазначенням реквізитів фонду, в інтересах якого така компанія діє, не суперечить нормативно-правовим актам, якими врегульовано питання інститутів спільного інвестування.

📄 Касаційний господарський суд

Щодо необхідності оцінки судом рецензії на висновок експертизи

Ненадання судом оцінки рецензії є порушенням процесуального закону. КГС ВС визнав, що рецензія за своєю суттю не є повторною чи додатковою експертизою. Експерт, який надає рецензію, оцінює, зокрема, методи і повноту дослідження, логіку висновку. З огляду на викладене до рецензії не можуть бути застосовані ті вимоги, які передбачені для висновку експерта.

📄 Касаційний господарський суд

Наслідки звернення суб’єкта господарювання до АМКУ з позовною заявою, одна з вимог якої не підпадає під юрисдикцію господарських судів і загалом не підлягає судовому розгляду

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу про повернення позовної заяви та доданих до неї матеріалів заявнику без розгляду внаслідок порушення правил об’єднання позовних вимог і зазначаючи про те, що вимога про зобов’язання АМКУ надати офіційні роз’яснення з питань застосування законодавства про захист економічної конкуренції не спрямована на поновлення порушених прав позивача, не підпадає під юрисдикцію господарських судів і взагалі не підлягає судовому розгляду, неправильно застосував приписи п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України у їх взаємопов’язаності із ч. 4 ст. 173 ГПК України та не врахував того, що за змістом ч. 4 ст. 173 ГПК України не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.
Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

📄 Касаційний господарський суд

Про застосування розпорядження АМКУ від 03.03.2022 № 1-рп у контексті наявності чи відсутності обставин для зупинення перебігу строків надання інформації

З огляду на зміст ст. 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за розпорядженням АМКУ від 03.03.2022 № 1-рп зупиняється строк надання відповідей на вимоги Комітету, перебіг яких розпочався станом на 25.02.2022 і останній день яких (розпочатих строків) припадав на 25.02.2022 або пізніше.

📄 Касаційний господарський суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | на Android

Про банкрутство селянського (фермерського) господарства та право постійного користування земельною ділянкою

Припинення діяльності фермерського господарства в розумінні ч. 13 ст. 95 КУзПБ є, по суті, припиненням саме господарської (виробничої) діяльності юридичної особи, а не фермерського господарства як юридичної особи, оскільки саме по собі визнання боржника банкрутом, без вчинення в ліквідаційній процедурі всіх передбачених законом дій та заходів, ні в розумінні ч. 1 ст. 59 КУзПБ, ні в розумінні ч. 13 ст. 95 цього Кодексу не має наслідком ліквідацію юридичної особи – банкрута, її припинення та закриття у зв'язку із цим провадження у справі про банкрутство.
Право постійного користування земельною ділянкою хоча і є активом фермерського господарства – боржника і залишається за ним до припинення його як юридичної особи без права правонаступництва, проте не може бути реалізоване на аукціоні в ліквідаційній процедурі боржника, оскільки такий актив є відмінним від права оренди, яке за своєю суттю є тимчасовим і оплатним, з огляду на обмежений суб'єктний склад осіб, які можуть набувати право постійного користування земельною ділянкою відповідно до положень ст. 92 ЗК України, та від іншого майнового права в розумінні частин 9, 12 ст. 95 КУзПБ.

📄 Касаційний господарський суд

Порядок набуття кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство та кола осіб, які мають право оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство

Законодавством про банкрутство передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство. Лише після вчинення всіх передбачених КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 45 КУзПБ) визнання його вимог кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді, стаття 44 ГПК України).
У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення в апеляційному порядку, звужено до учасників такої справи, якими згідно зі статтею 1 КУзПБ є кредитори у справі. Також право на апеляційне оскарження судових рішень місцевого господарського суду мають учасники справи про банкрутство та інші, окрім кредиторів, особи, які не є учасниками справи, але у випадку якщо судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов'язки

📄 Касаційний господарський суд

Процесуальне право кредитора, який зазначає про наявні, але незаявлені та незадоволені грошові вимоги до боржника, на оскарження в апеляційному порядку ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство на підставі п. 7 ч. 1 ст. 90 КУзПБ

У разі якщо кредитор не звертався із грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство, однак посилається на такі вимоги, оскаржуючи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство цього боржника у зв’язку із затвердженням звіту ліквідатора в порядку, передбаченому КУзПБ, враховуючи правову природу та наслідки її ухвалення, а також в силу прямої вказівки в положеннях ч. 4 ст. 90 КУзПБ вона є судовим рішенням, що ухвалено про права та обов’язки такого кредитора у розумінні ч. 1 ст. 254 ГПК України.

📄 Касаційний господарський суд

Про неможливість одночасного оскарження в одній апеляційній скарзі різних процесуальних документів суду першої інстанції, прийнятих у справі про банкрутство

Положення ГПК України та КУзПБ не передбачають можливості одночасного оскарження в одній апеляційній скарзі ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство та постанови про визнання боржника банкрутом.

📄 Касаційний господарський суд

Право податкового органу, який не набув статусу учасника справи, на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, відкритій у загальному порядку за заявою кредитора

Податковий орган, який не набув статусу учасника справи (насамперед статусу кредитора, але не виключно), має право на оскарження ухвали суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута та закриття провадження у справі (тобто в частині, що не стосується розгляду заявленого податковим органом клопотання) лише за умови доведення ним факту прийняття такого судового рішення про його права та/або обов’язки.

📄 Касаційний господарський суд

Щодо застосування способів захисту порушеного авторського права

Заборона, як спосіб захисту порушеного права [авторського права], може бути застосована судом на майбутнє, оскільки направлена на недопущення порушень саме в майбутньому.
Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність у відповідача товарів (в яких використовується твір позивача), суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про вилучення та знищення спірних товарів.

📄 Касаційний господарський суд

Щодо реєстрації торговельної марки, об’єктом якої є колір

Коли на реєстрацію знака подається колір, обов’язковою умовою для реєстрації торговельної марки є з’ясування питання, чи набуло позначення у вигляді кольору розрізняльної здатності при застосуванні до заявлених товарів або послуг. При цьому визначальним критерієм оцінки є тест на виконання заявленим кольором основної функції знака, а саме чи дає змогу колір, заявлений на реєстрацію як знак, споживачу без будь-якої ймовірності змішування вирізняти з-поміж інших товарів або послуг одного виробника від товарів або послуг іншого виробника.
Споживачі мають однозначно сприймати безпосередньо такий колір (без додаткових, графічних і словесних елементів) саме як знак для конкретних товарів або послуг.
У зв'язку із цим для реєстрації кольору як знака потрібні переконливі докази набутої розрізняльної здатності виключно кольору для заявлених товарів або послуг.

📄 Касаційний господарський суд

Про визнання позначення загальновживаним

КГС ВС у спорі про визнання позначення загальновживаним щодо питання відомості торговельної марки та статусу добре відомої торговельної марки врахував правову позицію, викладену в постанові ВП ВС від 17.04.2024 у справі № 910/13988/20, згідно з якою визнання торговельної марки добре відомою на певну дату є встановленням юридичного факту, який у позовному провадженні в змагальному процесі є необхідним для задоволення позову до конкретного порушника. Таке визнання не має обов’язкового значення для осіб, які не є сторонами у справі.

📄 Касаційний господарський суд

Наслідки відсутності висновку щодо застосування рішення органу місцевого самоврядування у справі про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг для відкриття касаційного провадження на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України

Рішення органу місцевого самоврядування не є нормою права, а норми Закону України «Про доступ до публічної інформації» не регулюють предмет розгляду про визнання недійсним свідоцтва на комбіновану торговельну марку, тому немає підстав для надання висновку щодо застосування визначених скаржником норм права.

📄 Касаційний господарський суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | на Android

Щодо закриття провадження у справі про банкрутство державного підприємства на підставі п. 12 ч. 1 ст. 90 КУзПБ

Для прийняття рішення про закриття / припинення провадження у справі про банкрутство боржника на підставі ч. 5 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» необхідним і достатнім є встановлення судом за поданими сторонами доказами у справі обставин належності державі Україна прямо або опосередковано акцій (частки) цього боржника понад 50 відсотків та чинності (на момент ухвалення відповідного судового рішення) прийнятого ФДМУ стосовно боржника рішення про приватизацію.

📄 Касаційний господарський суд

Про закриття провадження у справі про банкрутство МПП, ліквідаційна процедура якого тривала понад 13 років

Господарський суд, виконуючи одну з основних функцій під час провадження у справі про банкрутство — дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, може закрити провадження у справі про банкрутство МПП відповідно до загальних процесуальних норм (п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України) та ст. 6 Конвенції у разі тривалості процедури банкрутства, відсутності ліквідатора, пасивної поведінки кредиторів щодо погодження кандидатури ліквідатора та визначення джерел оплати послуг ліквідатора.

📄 Касаційний господарський суд

Про правомірність переходу у справі про неплатоспроможність до процедури погашення боргів та визнання банкрутом фізичної особи – боржника

Якщо збори кредиторів не відбулися через відсутність кредиторів з необхідною кількістю голосів, що унеможливило прийняття відповідного рішення на таких зборах (рішення щодо схвалення плану реструктуризації або про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі), то господарський суд має перевірити дотримання арбітражним керуючим порядку скликання наступних зборів відповідно до вимог ч. 2 ст. 48 КУзПБ. Скликання наступних (повторних перших та наступних перших) зборів кредиторів у відповідний строк у разі відсутності кредиторів з необхідною кількістю голосів на попередніх зборах є процесуальним обов’язком арбітражного керуючого за приписами абз. 1 ч. 2 ст. 48 КУзПБ з урахуванням вимог ч. 2 ст. 12 цього Кодексу.

📄 Касаційний господарський суд

Про перевірку керуючим реструктуризацією виправленої боржником декларації

Аналіз пункту першого частини сьомої статті 123 КУзПБ свідчить про те, що законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про банкрутство фізичної особи: боржник подає суду декларації; керуючий реструктуризацією перевіряє декларації, надані боржником, та виявляє, чи наявна у цих деклараціях неповна та/або недостовірна інформація; боржник отримує звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій; боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки його декларації має право подати
суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.
У разі виявлення керуючим реструктуризацією неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника і членів його сім'ї боржник має право виправити декларацію у строк, встановлений законом. Якщо боржник не скористався наданим йому правом усунути недоліки поданих ним декларацій виявлені за наслідками їх перевірки арбітражним керуючим, настають наслідки, визначені пунктом першим частини сьомої статті 123 КУзПБ. Тож закон не передбачає перевірки керуючим реструктуризацією виправлених декларацій, а зазначена в них інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи.

📄 Касаційний господарський суд