У разі смерті одного з батьків факт виховання та утримання малолітньої дитини іншим презюмується

У зв’язку зі смертю одного з батьків його права та обов’язки припиняються, тому не потребує додаткового підтвердження те, що інший з батьків самостійно виконує їх. Тобто факт самостійного виховання та утримання малолітньої дитини одним із батьків у разі смерті іншого презюмується, а тому не потребує підтвердження рішенням суду

📄 Касаційний цивільний суд, постанова КЦС ВС від 18.10.2024 у справі
№ 754/2736/24

Про право держави корегувати правовідносини щодо порядку та підстав набуття і припинення членства у громадській організації (громадському об’єднанні)

Правовідносини щодо порядку та підстав набуття і припинення членства у громадській організації (громадському об’єднанні) держава не в праві корегувати на власний розсуд для цієї громадської організації (громадського об’єднання), якщо вони відповідають встановленим Законом України «Про громадські об’єднання» умовам, однак спори, що виникають із цих
правовідносин, які є порушенням таких умов і вимагають правосуддя, а не організаційних дій, відповідно до статті 124 Конституції України віднесені до компетенції судів

📄 Касаційний цивільний суд, постанова КЦС ВС від 16.10.2024 у справі
№ 301/1637/16-ц

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо забезпечення справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу, якщо такі були, і правом власника на мирне володіння своїм майном

Встановлення обставин вибуття земельної ділянки із власності поза волею власника є підставою для її витребування в добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України. За таких обставин позбавлення добросовісного набувача права власності на земельну ділянку без надання в будь-якій формі компенсації чи відшкодування не забезпечить справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу, якщо такі були, з одного боку, і правом власника на мирне володіння своїм майном, з іншого

📄 Касаційний цивільний суд, постанова КЦС ВС від 09.10.2024 у справі № 201/9336/22

Правові підставі застосування суброгації

У договорах майнового страхування допускається суброгація, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування».
Правовідносини, що виникли у зв’язку з виплатою страховиком на користь потерпілого страхового відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних витрат, засновані на суброгації, тобто переході до страховика права вимоги потерпілої особи в деліктному зобов’язанні, тому вимога страхової компанії до завдавача шкоди не є регресною

📄 Касаційний цивільний суд, постанова КЦС ВС від від 02.10.2024 у справі № 175/4710/16

Про встановлення факту батьківства

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері. Якщо питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалося за життя чоловіка, така обставина не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.
Встановлення причини смерті чоловіка у справі про встановлення факту батьківства та включення цих даних в актовий запис про народження не має ніякого правового значення для вирішення цієї справи по суті заявлених вимог

📄 Касаційний цивільний суд, постанова КЦС ВС від від 02.10.2024 у справі № 206/1906/23

Щодо правових підстав позбавлення матері батьківських прав

Нестабільна участь матері в житті дочки, спричинена конфліктом між батьками, проживанням матері на відстані від дитини, а також фізична неможливість спілкування матері з дочкою не можуть бути підставою для позбавлення матері батьківських прав, а свідчить про відсутність емоційного зв’язку між ними

📄 Касаційний цивільний суд, постанова КЦС ВС від 09.10.2024 у справі № 755/17233/16

Про поважність/неповажність причин пропуску строку для прийняття спадщини

Незнання про смерть спадкодавця та перебування спадкоємця за межами країни не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини

📄 Касаційний цивільний суд, постанова КЦС ВС від 09.10.2024 у справі
№ 619/2906/23

Про право спадкоємця на отримання нележних спадкодавцю сум пенсій

Спадкоємець успадковує право на належні спадкодавцю суми пенсії на підставі статті 1227 ЦК України в розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх одержання на момент своєї смерті. Дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України не впливає на розмір виплат і не надає останньому права на їх обмеження. Видача спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину за законом, у якому зазначено менший розмір недоотриманої спадкодавцем
пенсії, ніж передбачений законом, не є підставою для відмови спадкоємцю в задоволенні позову про стягнення всіх нарахованих сум. Припинення виплати пенсії за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та неоскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначеної пенсії і не позбавляє його спадкоємців можливості успадкувати
право на її отримання

📄 Касаційний цивільний суд, постанова КЦС ВС від 02.10.2024 у справі
№ 201/11074/23

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про вимоги до змісту рішення про відмову в перетинанні державного кордону України

Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України є актом індивідуальної дії, головною рисою якого є його конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктом адміністративного права, який видає такий акт; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства. Також загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

📄 Касаційний адміністративний суд

Про відсутність певних зобов’язань у роботодавця щодо пропозиції поліцейському, посада якого скорочується, іншої посади у реформованому органі поліції

Згідно з частиною другою статті 68 Закону № 580-VIII поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
З аналізу зазначеної норми Закону № 580-VIII, який є спеціальним законодавством та підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, можна зробити висновок, що останнім не передбачено: обов`язку пропонування поліцейському, посада якого скорочується, іншої посади; здійснення такого пропонування одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі скороченням штатів.

📄 Касаційний адміністративний суд

Про неможливість переходу права на додаткову винагороду в порядку правонаступництва

Право на спірну додаткову винагороду належить до особистих прав особи, яких вона набуває за наявності передбачених законом умов (в даному випадку відповідно до Постанови № 168), то таке право не може переходити в порядку правонаступництва до іншої особи.

📄 Касаційний адміністративний суд

Про врахування критеріїв територіальної віддаленості при визначенні місця відбування покарання за статтею 93 КВК України

За правилами частин першої та другої статті 93 КВК України засуджений до позбавлення волі відбуває весь строк покарання в одній виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його місця проживання до засудження або місця постійного проживання родичів засудженого.Тобто, при первісному визначенні місця відбування покарання засудженого має бути врахований критерій територіальної віддаленості такого місця до місця проживання особи до засудження або місця постійного проживання його родичів. Диспозиція статті 93 КВК України законодавцем визначена таким чином, що визначає врахування критерію територіальності при визначенні місця відбування покарання «як правило», тобто у переважній більшості випадків, і лише допускає виключення з такого правила. Особа вірна зауважує, що керуватись критерієм виключності підстав вже при переведенні засудженого варто при дотриманні вказаного загально правила при первісному виборі місця для відбування засудженим покарання у виді позбавлення волі.

📄 Касаційний адміністративний суд

Про тлумачення права на компенсацію за невикористану відпустку осіб рядового і начальницького складу ДБР

Положення №743 та Інструкція №348, які визначають порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу ДБР, хоча й передбачають право на отримання компенсації за невикористану відпустку в році звільнення, вони все ж не містять чітких норм, які б регулювали порядок виплати компенсації за дні відпустки, які не були використані в попередні роки.Недостатня чіткість спеціального законодавства у спірному питанні призводить до ситуації правової невизначеності, яку, за загальним правилом, у тому числі з урахуванням позицій, сформульованих Європейським судом з прав людини, потрібно тлумачити на користь працівника.
Стаття 45 Конституції України гарантує кожному, хто працює, право на відпочинок. Така конституційна гарантія створює для роботодавця безумовний обов`язок забезпечити реалізацію права працівника на відпочинок не лише шляхом його декларування (як, наприклад, затвердження графіків відпусток), а й через безпосереднє видання наказів про відпустку у передбачений законодавством спосіб та термін.Невиконання роботодавцем цього обов`язку з будь-яких причин, не може створювати для працівника негативні наслідки, зокрема щодо позбавлення гарантованих Конституцією України днів відпочинку під час оплачуваної щорічної відпустки. Для забезпечення дотримання цієї конституційної гарантії законодавець передбачив можливість перенесення відпусток на інший період або компенсації у вигляді грошових виплат.
З огляду на те, що спеціальне законодавство, яке регулює умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу ДБР, не містить чіткої регламентації питання невикористаних днів відпустки за попередні роки, Верховний Суд підтримує застосування до спірних правовідносин норм загального трудового законодавства, зокрема КЗпП України та Закону №504/96-ВР.

📄 Касаційний адміністративний суд

Про підхід врахування доказів у питанні визначення правомірності притягнення перевізника до відповідальності

Формування та збір документів для перевезення завершується на початок руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія під час перевірки, тобто саме на місці зупинки мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події.
Подання до суду документів, які не було пред`явлено під час перевірки, не спростовують факт відсутності встановленого порушення, оскільки обов`язок пред`являти такі документи чітко встановлений Законом №2344-ІІІ.
Основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

📄 Касаційний адміністративний суд

Про право посадових осіб здійснювати фото- та відеофіксацію під час перевірок на дорозі

Отже, під час проведення перевірок на дорозі посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті мають право, а не обов`язок здійснювати фото - і відеофіксацію.

📄 Касаційний адміністративний суд

Щодо можливих способів захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про
припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна і не приведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна. Належними вимогами, які може заявити власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання
права власності на самочинно побудоване майно

📄 Касаційний цивільний суд, постанова КЦС ВС від 02.10.2024 у справі
№ 569/17365/21

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

З ВІДСТУПОМ! Щодо оскарження ухвал суду першої інстанції, які не передбачені статтею 294 КАС України

Ухвали суду першої інстанції, які відсутні в переліку статті 294 КАС України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, якщо перешкоджають подальшому провадженню у справі й особа, яка подає апеляційну скаргу, не може поновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.
ВП ВС відступила від висновку КАС ВС , викладених у постанові від 12 березня 2024 року у справі № 640/12926/20 про те, що процесуальним законом закріплено два окремі юридичні механізми оскарження ухвал суду першої інстанції: окремо від рішення суду щодо ухвал, перелік яких визначено у статті 294 КАС України, та шляхом включення заперечень до апеляційної скарги на рішення щодо ухвал, які не визначені у статті 294 КАС України.

📄 Велика Палата Верховного Суду

Щодо оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову в поновленні провадження

Ухвала суду першої інстанції про відмову в поновленні провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

📄 Велика Палата Верховного Суду

Щодо суб`єктів, уповноважених приймати рішення про примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану

Робоча група з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану, до якої входить військове командування, є спеціально уповноваженим колективним органом, який в межах визначених повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства зобов`язаний ухвалювати рішення про відчуження транспортних засобів, для забезпечення виконання завдань з оборони України, її територіальної цілісності та недоторканності, а також усунення наслідків або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути в період воєнного стану.

📄 Велика Палата Верховного Суду

Щодо способу захисту прав позивача у спорах про відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану

Скасування акту про примусове відчуження та вилучення майна не тільки не призведе до відновлення прав позивача, а й позбавить можливості на відшкодування вартості майна у порядку частини другої статті 11 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» після скасування правового режиму воєнного стану.
Протокольне рішення робочої групи вже виконане, а тому втратило свою чинність. Скасування цього документа не призведе до повернення спірного автомобіля у власність позивачки й не вплине на правову оцінку відчуження транспортного засобу.
Крім того, пред`явлена позивачкою вимога про зобов`язання військової частини повернути їй як власнику автомобіль та ключі від нього також є неналежним способом захисту у спірних правовідносинах з огляду на те, що спірний транспортний засіб пройшов нову реєстрацію і після цього перебуває у власності держави і, відповідно, користуванні - військового підрозділу Збройних Сил України.

📄 Велика Палата Верховного Суду

З ВІДСТУПОМ! Щодо можливості закриття провадження у справі за повторно поданою заявою про видачу дубліката виконавчого документа, зокрема за наявності ухвали суду про відмову в поновленні строку пред`явлення виконавчого документа до виконання

Ухвала про відмову в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого документа, постановлена під час вирішення судом процесуального питання, пов`язаного з виконанням судового рішення, не є рішенням, яке набрало законної сили в розумінні статей 186, 255 ЦПК України (статей 175, 231 ГПК України).
Така ухвала про відмову в задоволенні (про задоволення) заяви під час вирішення судом процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судового рішення, не може бути підставою для закриття провадження у справі за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України (пунктом 3 частини першої статті 231 ГПК України).
ВП ВС відступила від правового висновку, викладеного в постановах КГС ВС від 21 січня 2019 року у справах № 5023/2082/12 та № 42/339-10 щодо можливості закриття провадження у справі за повторно поданою заявою про видачу дубліката виконавчого документа/заміну сторони виконавчого провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України (пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України).

📄 Велика Палата Верховного Суду