Щодо визнання неправомірним спрямування Секретаріатом КМУ запиту на отримання публічної інформації суб’єкту, який обмежив до неї доступ
За приписами Закону № 2939-VI, у спірних правовідносинах позивач є запитувачем інформації та наділений правом одержувати публічну інформацію, яка знаходиться у володінні відповідних розпорядників, а відповідач у справі – Секретаріат КМУ є розпорядником інформації відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 13 цього Закону, а тому останній має обов’язок надавати таку інформацію за відповідним запитом. При цьому немає значення, який суб’єкт обмежив доступ до інформації (застосував той чи інший гриф). Закон № 2939-VI не передбачає можливості для розпорядника, який отримав запит, направити його до іншого розпорядника, який прийняв рішення про обмеження доступу до запитуваної інформації (наприклад, відніс його до службової інформації). Розпорядник, який отримав запит і який володіє запитуваною інформацією, зобов’язаний його розглянути і прийняти рішення по суті щодо надання чи відмови в доступі. При цьому він може провести консультації з іншим органом влади, який первинно обмежив доступ до інформації, але в межах встановлених законом строків для розгляду такого запиту. Присвоєння конкретному документу грифа «Для службового користування» (частина друга статті 9 Закону № 2939-VI) саме по собі не є підставою для відмови в задоволенні запиту на інформацію у ньому, оскільки така підстава не передбачена частиною першою статті 22 Закону № 2939-VI. Наявність підстав для такої відмови може бути встановлена лише шляхом застосування «трискладового тесту» (пункт 2 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI).
📄 Касаційний адміністративний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
За приписами Закону № 2939-VI, у спірних правовідносинах позивач є запитувачем інформації та наділений правом одержувати публічну інформацію, яка знаходиться у володінні відповідних розпорядників, а відповідач у справі – Секретаріат КМУ є розпорядником інформації відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 13 цього Закону, а тому останній має обов’язок надавати таку інформацію за відповідним запитом. При цьому немає значення, який суб’єкт обмежив доступ до інформації (застосував той чи інший гриф). Закон № 2939-VI не передбачає можливості для розпорядника, який отримав запит, направити його до іншого розпорядника, який прийняв рішення про обмеження доступу до запитуваної інформації (наприклад, відніс його до службової інформації). Розпорядник, який отримав запит і який володіє запитуваною інформацією, зобов’язаний його розглянути і прийняти рішення по суті щодо надання чи відмови в доступі. При цьому він може провести консультації з іншим органом влади, який первинно обмежив доступ до інформації, але в межах встановлених законом строків для розгляду такого запиту. Присвоєння конкретному документу грифа «Для службового користування» (частина друга статті 9 Закону № 2939-VI) саме по собі не є підставою для відмови в задоволенні запиту на інформацію у ньому, оскільки така підстава не передбачена частиною першою статті 22 Закону № 2939-VI. Наявність підстав для такої відмови може бути встановлена лише шляхом застосування «трискладового тесту» (пункт 2 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI).
📄 Касаційний адміністративний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍2
Щодо допустимості як доказу протоколу відібрання експериментальних зразків почерку та підпису у особи
На думку колегії суддів касаційного суду, висновок судів попередніх інстанцій про недопустимість як доказу протоколу відібрання експериментальних зразків почерку та підпису у особи є невмотивованим. Зокрема, у матеріалах кримінального провадження міститься постанова слідчого про відібрання експериментальних зразків почерку та підпису у свідка для проведення експертизи у кримінальному провадженні. У цій постанові вказано процесуальний статус особи як свідка. Ця постанова була оголошена останній, про що на постанові є відповідний підпис. Зі змісту протоколу відібрання експериментальних зразків почерку та підпису вбачається, що свідку було запропоновано нанести зразки на чисті аркуші, що вона й зробила. Крім цього, суд першої інстанції вказав,
що відібрання зразків почерку та підпису проведено старшим оперуповноваженим поліції, однак в матеріалах провадження відсутнє відповідне доручення слідчого на виконання такої процесуальної дії, тому суд дійшов висновку про вчинення процесуальної дії неуповноваженою особою, що має наслідком визнання протоколу відібрання експериментальних зразків почерку та підпису недопустимим доказом. При цьому судом не надано оцінки тому, що у матеріалах кримінального провадження міститься постанова слідчого про відібрання експериментальних зразків почерку та підпису, з резолюцією від руки «ПІБ. До виконання», а також проставлена дата і підпис відповідної особи. Апеляційний суд не надав будь-якої оцінки зазначеній резолюції з огляду на повноваження цієї особи доручати проведення певних процесуальних дій оперативному працівнику.
📄 Постанова, 26/04/2023, 466/5810/20, Злочини проти власності, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
На думку колегії суддів касаційного суду, висновок судів попередніх інстанцій про недопустимість як доказу протоколу відібрання експериментальних зразків почерку та підпису у особи є невмотивованим. Зокрема, у матеріалах кримінального провадження міститься постанова слідчого про відібрання експериментальних зразків почерку та підпису у свідка для проведення експертизи у кримінальному провадженні. У цій постанові вказано процесуальний статус особи як свідка. Ця постанова була оголошена останній, про що на постанові є відповідний підпис. Зі змісту протоколу відібрання експериментальних зразків почерку та підпису вбачається, що свідку було запропоновано нанести зразки на чисті аркуші, що вона й зробила. Крім цього, суд першої інстанції вказав,
що відібрання зразків почерку та підпису проведено старшим оперуповноваженим поліції, однак в матеріалах провадження відсутнє відповідне доручення слідчого на виконання такої процесуальної дії, тому суд дійшов висновку про вчинення процесуальної дії неуповноваженою особою, що має наслідком визнання протоколу відібрання експериментальних зразків почерку та підпису недопустимим доказом. При цьому судом не надано оцінки тому, що у матеріалах кримінального провадження міститься постанова слідчого про відібрання експериментальних зразків почерку та підпису, з резолюцією від руки «ПІБ. До виконання», а також проставлена дата і підпис відповідної особи. Апеляційний суд не надав будь-якої оцінки зазначеній резолюції з огляду на повноваження цієї особи доручати проведення певних процесуальних дій оперативному працівнику.
📄 Постанова, 26/04/2023, 466/5810/20, Злочини проти власності, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
❤1👍1🤣1
Відібрання зразків рис обличчя шляхом фотографування (матеріальне зображення) не є відібранням біологічних зразків
Верховний Суд зазначив, що відібрання зразків рис обличчя шляхом фотографування (матеріальне зображення) не є відібранням біологічних зразків, оскільки ці зразки не є продуктами життєдіяльності організму людини, а належать до інших об’єктів, необхідних для порівняння з метою ідентифікації, а тому останні проведені відповідно до вимог КПК.
Зразки рис обличчя, відібрані для проведення експертизи ідентифікації особи за ознаками зовнішності, містять інформацію, зміст якої не залежить від волі особи, в якої вони відбираються. Тому присутність чи відсутність захисника в цьому випадку не може позначитися на змісті цієї інформації. Зі змісту протоколу про отримання зразків для експертизи також убачається, що засуджений під час проведення вказаної слідчої дії заперечень щодо відібрання зразків не висловлював і був обізнаний про свої процесуальні права та обов’язки.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Верховний Суд зазначив, що відібрання зразків рис обличчя шляхом фотографування (матеріальне зображення) не є відібранням біологічних зразків, оскільки ці зразки не є продуктами життєдіяльності організму людини, а належать до інших об’єктів, необхідних для порівняння з метою ідентифікації, а тому останні проведені відповідно до вимог КПК.
Зразки рис обличчя, відібрані для проведення експертизи ідентифікації особи за ознаками зовнішності, містять інформацію, зміст якої не залежить від волі особи, в якої вони відбираються. Тому присутність чи відсутність захисника в цьому випадку не може позначитися на змісті цієї інформації. Зі змісту протоколу про отримання зразків для експертизи також убачається, що засуджений під час проведення вказаної слідчої дії заперечень щодо відібрання зразків не висловлював і був обізнаний про свої процесуальні права та обов’язки.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍2🤣1
Щодо надання експерту медичної документації потерпілої лікувальним закладом на запит дізнавача в порядку ст. 93 КПК
Верховний Суд, відхиляючи доводи засудженого, зазначив, що медична документація потерпілої була надана експерту лікувальним закладом на запит дізнавача в порядку ст. 93 КПК, в ході проведення експертизи експерт безпосередньо оглядав потерпілу, яка додатково надала йому медичну документацію стосовно себе, висновок містить чіткі відповіді на поставлені в постанові дізнавача питання, а тому суд першої інстанції визнав його належним і допустимим доказом. При цьому на обґрунтування своїх висновків суд першої інстанції вказав на позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постанові ККС ВС від 18 червня 2020 року у справі № 740/2536/17, про те, що медична документація може бути отримана в інший спосіб, також передбачений КПК України, а саме –
добровільно надана безпосередньо потерпілою особою або медичною установою на запит слідчого, і лише у випадку неможливості отримати документи у такий спосіб слідчий звертається до слідчого судді з метою отримати дозвіл на тимчасовий доступ до речей та документів.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Верховний Суд, відхиляючи доводи засудженого, зазначив, що медична документація потерпілої була надана експерту лікувальним закладом на запит дізнавача в порядку ст. 93 КПК, в ході проведення експертизи експерт безпосередньо оглядав потерпілу, яка додатково надала йому медичну документацію стосовно себе, висновок містить чіткі відповіді на поставлені в постанові дізнавача питання, а тому суд першої інстанції визнав його належним і допустимим доказом. При цьому на обґрунтування своїх висновків суд першої інстанції вказав на позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постанові ККС ВС від 18 червня 2020 року у справі № 740/2536/17, про те, що медична документація може бути отримана в інший спосіб, також передбачений КПК України, а саме –
добровільно надана безпосередньо потерпілою особою або медичною установою на запит слідчого, і лише у випадку неможливості отримати документи у такий спосіб слідчий звертається до слідчого судді з метою отримати дозвіл на тимчасовий доступ до речей та документів.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍2
Наявність чи відсутність у матеріалах провадження постанови про відібрання у особи зразків крові не може позначитися на змісті отримуваної під час проведення відповідної експертизи інформації
Верховний Суд зазначив, що процесуальне рішення про відібрання біологічних зразків та протоколи відібрання таких зразків не є самостійним доказом у кримінальному провадженні відповідно до ст. 84 та ст. 99 КПК. Що стосується посилань на незаконність відібрання біологічних зразків, оскільки засуджений не був ознайомлений
із постановою прокурора про відібрання у нього зразків крові, то слід зазначити, що матеріали справи містять постанову прокурора про відібрання зразків крові. Обвинуваченому надавалися для ознайомлення матеріали справи, в тому числі й додаткові матеріали, від ознайомлення із якими він відмовився, так само як відмовився
від підпису під протоколом.
Крім того, зміст інформації, яку містять біологічні зразки, не залежить від волі особи, в якої вони відбираються. Тому наявність чи відсутність у матеріалах провадження постанови про відібрання у особи зразків крові у цьому випадку не може позначитися на змісті отримуваної під час проведення відповідної експертизи інформації, а тому відсутні підстави вбачати порушення у даному випадку прав особи чи можливості визнання отриманих даних недопустимими доказами. Процесуальне рішення про відібрання біологічних зразків, та протоколи відібрання таких зразків не є самостійним доказом у кримінальному провадженні відповідно до ст. 84 та ст. 99 КПК. Відповідно до висновку об’єднаної палати Верховного Суду (справа № 477/426/170) такі процесуальні документи можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності.
📄 Постанова, 27/04/2023, 187/1349/20, Злочини проти власності, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Верховний Суд зазначив, що процесуальне рішення про відібрання біологічних зразків та протоколи відібрання таких зразків не є самостійним доказом у кримінальному провадженні відповідно до ст. 84 та ст. 99 КПК. Що стосується посилань на незаконність відібрання біологічних зразків, оскільки засуджений не був ознайомлений
із постановою прокурора про відібрання у нього зразків крові, то слід зазначити, що матеріали справи містять постанову прокурора про відібрання зразків крові. Обвинуваченому надавалися для ознайомлення матеріали справи, в тому числі й додаткові матеріали, від ознайомлення із якими він відмовився, так само як відмовився
від підпису під протоколом.
Крім того, зміст інформації, яку містять біологічні зразки, не залежить від волі особи, в якої вони відбираються. Тому наявність чи відсутність у матеріалах провадження постанови про відібрання у особи зразків крові у цьому випадку не може позначитися на змісті отримуваної під час проведення відповідної експертизи інформації, а тому відсутні підстави вбачати порушення у даному випадку прав особи чи можливості визнання отриманих даних недопустимими доказами. Процесуальне рішення про відібрання біологічних зразків, та протоколи відібрання таких зразків не є самостійним доказом у кримінальному провадженні відповідно до ст. 84 та ст. 99 КПК. Відповідно до висновку об’єднаної палати Верховного Суду (справа № 477/426/170) такі процесуальні документи можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності.
📄 Постанова, 27/04/2023, 187/1349/20, Злочини проти власності, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍4😱1👀1
Норми КПК не передбачають обов’язкової участі захисника під час всіх, без винятку, процесуальних дій у межах кримінального провадження, зокрема і під час відібрання біологічних зразків (крові)
Верховний Суд звернув увагу, що норми КПК не передбачають обов’язкової участі захисника під час всіх, без винятку, процесуальних дій у межах кримінального провадження, зокрема і під час відібрання біологічних зразків (крові).
Більше того згідно з практикою ЄСПЛ порушення права на захист може бути встановлене у випадку допиту особи без участі захисника, якщо це призвело до порушення права зберігати мовчання і не свідчити проти себе. Однак у даному випадку засудженим оскаржується допустимість результатів такої процесуальної дії, як отримання зразків для експертизи, зокрема, відібрання зразків крові. Отже, ця процесуальна дія пов’язана з необхідністю отримання доказів, які носять об’єктивний характер, а тому вона не може розглядатися як така, що порушує право особи зберігати мовчання. Крім того в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б указували, що ця дія була здійснена із застосуванням до засудженого фізичного чи психічного тиску (зокрема, про це не зазначено ні в протоколі, ні в подальшому під час досудового розслідування чи судового розгляду).
📄 Касаційний кримінальний суд, Постанова, 16/10/2023, 212/7057/18, Умисне вбивство, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Верховний Суд звернув увагу, що норми КПК не передбачають обов’язкової участі захисника під час всіх, без винятку, процесуальних дій у межах кримінального провадження, зокрема і під час відібрання біологічних зразків (крові).
Більше того згідно з практикою ЄСПЛ порушення права на захист може бути встановлене у випадку допиту особи без участі захисника, якщо це призвело до порушення права зберігати мовчання і не свідчити проти себе. Однак у даному випадку засудженим оскаржується допустимість результатів такої процесуальної дії, як отримання зразків для експертизи, зокрема, відібрання зразків крові. Отже, ця процесуальна дія пов’язана з необхідністю отримання доказів, які носять об’єктивний характер, а тому вона не може розглядатися як така, що порушує право особи зберігати мовчання. Крім того в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б указували, що ця дія була здійснена із застосуванням до засудженого фізичного чи психічного тиску (зокрема, про це не зазначено ні в протоколі, ні в подальшому під час досудового розслідування чи судового розгляду).
📄 Касаційний кримінальний суд, Постанова, 16/10/2023, 212/7057/18, Умисне вбивство, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
❤4👍3
Відповідальність платника податків за вчинення допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору
За вчинення правопорушення у вигляді фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору фізичні особи – підприємці, які є платниками єдиного податку першої – третьої груп, несуть відповідальність у вигляді попередження (абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України). Водночас для фізичних осіб – підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, за вчинення такого правопорушення законом передбачена санкція у вигляді штрафу.
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
За вчинення правопорушення у вигляді фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору фізичні особи – підприємці, які є платниками єдиного податку першої – третьої груп, несуть відповідальність у вигляді попередження (абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України). Водночас для фізичних осіб – підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, за вчинення такого правопорушення законом передбачена санкція у вигляді штрафу.
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍2❤1
Щодо правових наслідків відібрання змивів з рук та зрізів з нігтів під час огляду місця події без постанови прокурора та складення відповідного протоколу
Верховний Суд вказав, що відповідно до частин 1–4 ст. 241 КПК слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу (ч. 1); освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря (ч. 2); перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред’являється постанова прокурора. Після цього особі пропонується добровільно пройти освідування, а в разі її відмови освідування проводиться примусово (ч. 3); про проведення освідування складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу (ч. 4). На порушення зазначених правил освідування в ході проведення огляду місця події в засудженого було відібрано змиви з рук та зрізи з нігтів без постанови прокурора та складення відповідного протоколу, а тому висновки експертів є недопустимими доказами, оскільки об’єкти дослідження отримано в позапроцесуальний КПК спосіб з істотним порушенням прав засудженого.
📄 Касаційний кримінальний суд, Постанова, 06.04.2021, 758/13214/18, Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Верховний Суд вказав, що відповідно до частин 1–4 ст. 241 КПК слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу (ч. 1); освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря (ч. 2); перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред’являється постанова прокурора. Після цього особі пропонується добровільно пройти освідування, а в разі її відмови освідування проводиться примусово (ч. 3); про проведення освідування складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу (ч. 4). На порушення зазначених правил освідування в ході проведення огляду місця події в засудженого було відібрано змиви з рук та зрізи з нігтів без постанови прокурора та складення відповідного протоколу, а тому висновки експертів є недопустимими доказами, оскільки об’єкти дослідження отримано в позапроцесуальний КПК спосіб з істотним порушенням прав засудженого.
📄 Касаційний кримінальний суд, Постанова, 06.04.2021, 758/13214/18, Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍6❤4
Щодо наслідків відібрання змивів з обох рук засудженого під час затримання без постанови прокурора та відповідного процесуального оформлення
Верховний Суд констатував, що відібрання змивів з обох рук засудженого було проведено без постанови прокурора та без відповідного процесуального оформлення, тобто всупереч приписам ч. 3 ст. 208 та ч. 7
ст. 223 КПК, а тому висновок експертизи спеціальних хімічних речовин, за результатами якого експерт дійшов висновку, зокрема, про те, що спеціальна хімічна речовина, виявлена на ватних дисках із змивами з правої та лівої руки засудженого, грошових купюрах, та зразок речовини «Промінь1», наданий на аркуші білого паперу, мають спільну родову належність, є недопустимим доказом.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Верховний Суд констатував, що відібрання змивів з обох рук засудженого було проведено без постанови прокурора та без відповідного процесуального оформлення, тобто всупереч приписам ч. 3 ст. 208 та ч. 7
ст. 223 КПК, а тому висновок експертизи спеціальних хімічних речовин, за результатами якого експерт дійшов висновку, зокрема, про те, що спеціальна хімічна речовина, виявлена на ватних дисках із змивами з правої та лівої руки засудженого, грошових купюрах, та зразок речовини «Промінь1», наданий на аркуші білого паперу, мають спільну родову належність, є недопустимим доказом.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍6
Щодо відібрання біологічних зразків під час проходження медичного огляду для встановлення стану алькогольного сп'янніння
Верховний Суд зазначив, зокрема, що апеляційним судом встановлено, що після проведення такої невідкладної слідчої дії як огляд місця події за участю засудженого був проведений його медичний огляд для встановлення факту вживання алкогольних речовин. При цьому був здійснений відбір крові та сечі з метою встановлення у засудженого стану сп’яніння. За результатами проведеного медичного огляду, а саме тестування алкотестером встановлено, що особа перебуває у стані алкогольного сп’яніння, рівень алкоголю становить 0,5‰, а також за результатами токсикологічного дослідження біологічного матеріалу крові та сечі засудженого, в останнього виявлено етанол у концентрації: у сечі – 0,46‰; у крові – 0,66‰.
Колегія суддів зауважила, що підставою для проведення медичного огляду було направлення до відповідного медичного закладу, а дослідження біологічних зразків засудженого було проведено відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки внаслідок ДТП за участю засудженого загинула людина. Так, згідно із вимогами зазначеного нормативного документу огляд водіїв-учасників дорожньо-транспортної пригоди є обов`язковим і ця процедура не є такою слідчою дією, як освідування особи у розумінні ст. 241 КПК, що регулює порядок освідування особи та ст. 245 цього Кодексу, яка вказує на необхідність дотримання вимог зазначеної статті в ході отримання біологічних зразків.
В ході перевірки матеріалів кримінального провадження не встановлено порушень порядку виявлення стану алкогольного сп’яніння у засудженого, а тому доводи касаційної скарги захисника про протилежне є необґрунтованими.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Верховний Суд зазначив, зокрема, що апеляційним судом встановлено, що після проведення такої невідкладної слідчої дії як огляд місця події за участю засудженого був проведений його медичний огляд для встановлення факту вживання алкогольних речовин. При цьому був здійснений відбір крові та сечі з метою встановлення у засудженого стану сп’яніння. За результатами проведеного медичного огляду, а саме тестування алкотестером встановлено, що особа перебуває у стані алкогольного сп’яніння, рівень алкоголю становить 0,5‰, а також за результатами токсикологічного дослідження біологічного матеріалу крові та сечі засудженого, в останнього виявлено етанол у концентрації: у сечі – 0,46‰; у крові – 0,66‰.
Колегія суддів зауважила, що підставою для проведення медичного огляду було направлення до відповідного медичного закладу, а дослідження біологічних зразків засудженого було проведено відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки внаслідок ДТП за участю засудженого загинула людина. Так, згідно із вимогами зазначеного нормативного документу огляд водіїв-учасників дорожньо-транспортної пригоди є обов`язковим і ця процедура не є такою слідчою дією, як освідування особи у розумінні ст. 241 КПК, що регулює порядок освідування особи та ст. 245 цього Кодексу, яка вказує на необхідність дотримання вимог зазначеної статті в ході отримання біологічних зразків.
В ході перевірки матеріалів кримінального провадження не встановлено порушень порядку виявлення стану алкогольного сп’яніння у засудженого, а тому доводи касаційної скарги захисника про протилежне є необґрунтованими.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍4😁1😱1
Особливості обчислення та стягнення судом заборгованості за зобов’язаннями у грошовому еквіваленті в іноземній валюті
Якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що в разі наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
📄 Велика Палата Верховного Суду
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що в разі наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
📄 Велика Палата Верховного Суду
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍8
Щодо необхідності залучення товариства до розгляду справи за позовом про визнання протиправною відмови митниці в наданні інформації, яка є комерційною таємницею цього товариства
Комерційною таємницею можуть бути відомості організаційного, комерційного, технічного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, що згідно із чинним законодавством не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
Відомості, які за рішенням керівництва можуть належати до комерційної таємниці підприємства, повинні мати такі ознаки: не містити державної таємниці; не завдавати шкоди інтересам суспільства; стосуватися виробничої діяльності підприємства; мати дійову або потенційну комерційну цінність і створювати переваги в конкурентній боротьбі; мати обмеження в доступі.
📄 Касаційний адміністративний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Комерційною таємницею можуть бути відомості організаційного, комерційного, технічного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, що згідно із чинним законодавством не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
Відомості, які за рішенням керівництва можуть належати до комерційної таємниці підприємства, повинні мати такі ознаки: не містити державної таємниці; не завдавати шкоди інтересам суспільства; стосуватися виробничої діяльності підприємства; мати дійову або потенційну комерційну цінність і створювати переваги в конкурентній боротьбі; мати обмеження в доступі.
📄 Касаційний адміністративний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍4
Щодо визнання неправомірною відмови сільської ради надати копії рішень про відведення земельних ділянок у власність із посиланням на наявність у цих документах персональних даних фізичних осіб – набувачів
Аналіз положень, викладених у законах № 2657-XII, № 2297-VI та № 2939-VI, дає підстави для висновку, що за загальним правилом конфіденційна інформація про особу є інформацією з обмеженим доступом, однак інформація про отримання фізичною особою бюджетних коштів у будь-якій формі, володіння, користування чи розпорядження державним або комунальним майном не належить до інформації з обмеженим доступом, за винятком випадків, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Тобто до конфіденційної інформації не належить інформація про прізвища, імена, по батькові фізичних осіб, які внаслідок реалізації органами державної влади або органами місцевого самоврядування повноважень щодо володіння, користування чи розпорядження державним або комунальним майном / коштами отримали або отримують у будь-якій формі бюджетні чи комунальні кошти або майно, копії відповідних нормативно-правових актів і договорів, які містять указану інформацію.
Якщо в договорі купівлі-продажу, нормативно-правовому акті органу державної влади чи органу місцевого самоврядування міститься інша інформація, яка має ознаки конфіденційної, то при наданні копій указаних документів вона підлягає вилученню у спосіб, який унеможливлює її з’ясування.
📄 Касаційний адміністративний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Аналіз положень, викладених у законах № 2657-XII, № 2297-VI та № 2939-VI, дає підстави для висновку, що за загальним правилом конфіденційна інформація про особу є інформацією з обмеженим доступом, однак інформація про отримання фізичною особою бюджетних коштів у будь-якій формі, володіння, користування чи розпорядження державним або комунальним майном не належить до інформації з обмеженим доступом, за винятком випадків, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Тобто до конфіденційної інформації не належить інформація про прізвища, імена, по батькові фізичних осіб, які внаслідок реалізації органами державної влади або органами місцевого самоврядування повноважень щодо володіння, користування чи розпорядження державним або комунальним майном / коштами отримали або отримують у будь-якій формі бюджетні чи комунальні кошти або майно, копії відповідних нормативно-правових актів і договорів, які містять указану інформацію.
Якщо в договорі купівлі-продажу, нормативно-правовому акті органу державної влади чи органу місцевого самоврядування міститься інша інформація, яка має ознаки конфіденційної, то при наданні копій указаних документів вона підлягає вилученню у спосіб, який унеможливлює її з’ясування.
📄 Касаційний адміністративний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍6❤1
Щодо відсутності підстав для визнання Аграрної біржі розпорядником публічної інформації в розумінні Закону № 2939-VI
Правовий статус товарної біржі, зокрема її права та обов’язки, регламентовано Законом № 1956-ХІІ, системний аналіз положень якого дав ВС підстави для визнання товарної біржі суб’єктом господарювання. Разом з тим законодавством, а саме статтею 13 спеціального Закону № 2939-VI, регламентовано перелік суб’єктів, які є розпорядниками публічної інформації, що є виключним, розширеному тлумаченню не підлягає та визначає конкретні умови, за яких суб’єкт господарювання набуває зазначений правовий статус.
📄 Касаційний адміністративний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Правовий статус товарної біржі, зокрема її права та обов’язки, регламентовано Законом № 1956-ХІІ, системний аналіз положень якого дав ВС підстави для визнання товарної біржі суб’єктом господарювання. Разом з тим законодавством, а саме статтею 13 спеціального Закону № 2939-VI, регламентовано перелік суб’єктів, які є розпорядниками публічної інформації, що є виключним, розширеному тлумаченню не підлягає та визначає конкретні умови, за яких суб’єкт господарювання набуває зазначений правовий статус.
📄 Касаційний адміністративний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍2
Щодо визнання Центрального державного історичного архіву України розпорядником публічної інформації в частині надання за запитом опису архівних документів
Запитувана інформація (копія опису 1 фонду 1316 «Управління Херсонських військових поселень, м. Єлисаветград Херсонської губернії 1837–1866») не є архівним документом згідно з визначенням таких документів, що міститься у статті 1 Закону № 3814-ХІI, оскільки документи довідкового апарату, одним з яких є запитуваний опис, створюються самою архівною установою (стаття 18 указаного Закону) і призначені для пошуку відповідних архівних документів.
У силу цього необхідно зазначити, що, по-перше, доступ до документів довідкового апарату архівних установ здійснюється в порядку, визначеному Законом № 2939-VI, по-друге, Центральний державний історичний архів України є розпорядником вказаної інформації відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 вказаного Закону. Оскільки запитувана особою інформація є публічною в силу статті 1 Закону № 2939-VI і має надаватися у порядку вказаного Закону, що передбачено частиною п’ятою статті 22 Закону № 3814-ХІI, то ненадання запитуваної інформації є протиправним і порушує у цьому випадку конституційне право особи вільно збирати інформацію, передбачене статтею 34 Конституції України.
📄 Касаційний адміністративний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Запитувана інформація (копія опису 1 фонду 1316 «Управління Херсонських військових поселень, м. Єлисаветград Херсонської губернії 1837–1866») не є архівним документом згідно з визначенням таких документів, що міститься у статті 1 Закону № 3814-ХІI, оскільки документи довідкового апарату, одним з яких є запитуваний опис, створюються самою архівною установою (стаття 18 указаного Закону) і призначені для пошуку відповідних архівних документів.
У силу цього необхідно зазначити, що, по-перше, доступ до документів довідкового апарату архівних установ здійснюється в порядку, визначеному Законом № 2939-VI, по-друге, Центральний державний історичний архів України є розпорядником вказаної інформації відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 вказаного Закону. Оскільки запитувана особою інформація є публічною в силу статті 1 Закону № 2939-VI і має надаватися у порядку вказаного Закону, що передбачено частиною п’ятою статті 22 Закону № 3814-ХІI, то ненадання запитуваної інформації є протиправним і порушує у цьому випадку конституційне право особи вільно збирати інформацію, передбачене статтею 34 Конституції України.
📄 Касаційний адміністративний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍2
Щодо визнання неправомірним ненадання виконавчим комітетом міської ради інформації стосовно земельних ділянок, право на отримання яких запитувач може реалізувати як учасник АТО
ВС, аналізуючи приписи статті 24 Закону № 3038-VI і статті 33 Закону № 280/97-ВР, вважає, що передусім саме відповідач (Виконавчий комітет Вінницької міської ради) згідно з його компетенцією зобов’язаний володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права у справах про доступ до публічної інформації на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Більше того, Виконавчий комітет також залишається розпорядником цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у його фактичному володінні.
📄 Касаційний адміністративний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
ВС, аналізуючи приписи статті 24 Закону № 3038-VI і статті 33 Закону № 280/97-ВР, вважає, що передусім саме відповідач (Виконавчий комітет Вінницької міської ради) згідно з його компетенцією зобов’язаний володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права у справах про доступ до публічної інформації на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Більше того, Виконавчий комітет також залишається розпорядником цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у його фактичному володінні.
📄 Касаційний адміністративний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍6
Про дискрецію органу фінансового контролю щодо визначення форми усунення встановлених порушень у сфері публічних закупівель
Орган фінансового контролю має право як і висувати замовникам обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення порушень шляхом припинення зобов`язань за укладеним договором, так і право на ініціювання питання про визнання договору недійсним. У свою чергу, статтею 43 Закону №922 регламентовано вичерпний перелік підстав для автоматичного визнання договору закупівлі нікчемним. Також орган фінансового контролю має право звертатися до суду лише у визначених випадках: у разі невиконання підконтрольною установою висунутих вимог, або у випадку не здійснення повернення коштів у дохід держави.
Отже, чинним законодавством встановлено дискрецію органу державного фінансового контролю щодо визначення форми усунення встановлених порушень в залежності від виду цих порушень. Окрім того, враховуючи, що при укладенні договорів за результатами публічних закупівель використовуються саме бюджетні кошти, то лише держава через свій відповідний орган має повноваження щодо обрання форми припинення нецільового використання цих коштів.
📄 Касаційний адміністративний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Орган фінансового контролю має право як і висувати замовникам обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення порушень шляхом припинення зобов`язань за укладеним договором, так і право на ініціювання питання про визнання договору недійсним. У свою чергу, статтею 43 Закону №922 регламентовано вичерпний перелік підстав для автоматичного визнання договору закупівлі нікчемним. Також орган фінансового контролю має право звертатися до суду лише у визначених випадках: у разі невиконання підконтрольною установою висунутих вимог, або у випадку не здійснення повернення коштів у дохід держави.
Отже, чинним законодавством встановлено дискрецію органу державного фінансового контролю щодо визначення форми усунення встановлених порушень в залежності від виду цих порушень. Окрім того, враховуючи, що при укладенні договорів за результатами публічних закупівель використовуються саме бюджетні кошти, то лише держава через свій відповідний орган має повноваження щодо обрання форми припинення нецільового використання цих коштів.
📄 Касаційний адміністративний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
❤2👍2
Про витрати, які необхідно курсанту відшкодувати навчальному закладу у разі дострокового припинення навчання
У разі дострокового розірвання контракту, через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу, курсант зобов`язаний відшкодувати усі витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі. Тому грошове забезпечення військовослужбовця входить до складу витрат, що підлягають відшкодуванню навчальному закладу у разі відрахування курсанта з підстав, передбачених законом.
📄 Касаційний адміністративний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
У разі дострокового розірвання контракту, через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу, курсант зобов`язаний відшкодувати усі витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі. Тому грошове забезпечення військовослужбовця входить до складу витрат, що підлягають відшкодуванню навчальному закладу у разі відрахування курсанта з підстав, передбачених законом.
📄 Касаційний адміністративний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍3❤1
Про можливість застосування органом фінансового контролю до суб’єкта його перевірки вимоги превентивного характеру (на майбутнє)
Проведення перевірки органом державного фінансового контролю здійснюється з метою корегування роботи підконтрольного суб`єкта та приведення його діяльності відповідно до вимог законодавства. Наслідком такої перевірки є складання висновку, що містить інформацію про виявлені порушення. Одночасно, з метою коригування діяльності об`єкта перевірки, у такому висновку може бути зазначено і вимогу усунути виявлені порушення та способи їхнього усунення, що є обов`язковим до виконання. Разом з тим, у разі несуттєвості виявлених порушень, вимога органу державного фінансового контролю щодо необхідності у майбутньому вжити певних заходів, спрямованих на уникнення таких порушень, є лише превентивним заходом.
Суд визнає, що зобов`язальний характер вимоги щодо усунення правопорушення свідчить про встановлення цього порушення, наслідком якого є визначення імперативного обов`язкового способу його усунення. Проте, у цьому випадку, імперативність оскарженого висновку полягає в тому, що його приписи зобов`язують суб’єкта перевірки утриматись від певних дій у майбутньому, а отже, в цій частині орган фінансового контролю чітко окреслив спосіб усунення порушень.
Застосований до суб’єкта перевірки захід впливу має лише спонукальний характер, направлений на забезпечення ним у майбутньому виконання вимог законодавства у сфері закупівель товарів та послуг, а тому не створює для позивача правових наслідків за цією закупівлею, що була предметом перевірки.
📄 Касаційний адміністративний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Проведення перевірки органом державного фінансового контролю здійснюється з метою корегування роботи підконтрольного суб`єкта та приведення його діяльності відповідно до вимог законодавства. Наслідком такої перевірки є складання висновку, що містить інформацію про виявлені порушення. Одночасно, з метою коригування діяльності об`єкта перевірки, у такому висновку може бути зазначено і вимогу усунути виявлені порушення та способи їхнього усунення, що є обов`язковим до виконання. Разом з тим, у разі несуттєвості виявлених порушень, вимога органу державного фінансового контролю щодо необхідності у майбутньому вжити певних заходів, спрямованих на уникнення таких порушень, є лише превентивним заходом.
Суд визнає, що зобов`язальний характер вимоги щодо усунення правопорушення свідчить про встановлення цього порушення, наслідком якого є визначення імперативного обов`язкового способу його усунення. Проте, у цьому випадку, імперативність оскарженого висновку полягає в тому, що його приписи зобов`язують суб’єкта перевірки утриматись від певних дій у майбутньому, а отже, в цій частині орган фінансового контролю чітко окреслив спосіб усунення порушень.
Застосований до суб’єкта перевірки захід впливу має лише спонукальний характер, направлений на забезпечення ним у майбутньому виконання вимог законодавства у сфері закупівель товарів та послуг, а тому не створює для позивача правових наслідків за цією закупівлею, що була предметом перевірки.
📄 Касаційний адміністративний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍3❤1
Про компетенцію структурних органів фінансового контролю щодо проведення моніторингу державних закупівель
Як свідчить зміст Закону №922-VIII та Положення №43, то їхні норми не містять чіткого переліку випадків, за яких моніторинг закупівлі, зокрема, проводиться саме Держаудитслужбою, а за яких - його міжрегіональними територіальними органами. Водночас приписи частин першої, четвертої статті 5 Закону №2939-ХІІ передбачають, що моніторинг закупівлі здійснюється у порядку, встановленому Законом №922-VIII, та за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю.
Питання взаємовідносин між Держаудитслужбою та її міжрегіональними територіальними органами, у розрізі меж їхніх повноважень, зокрема, урегульовані Положенням №43 та положеннями про офіси Держаудитслужби та їх підрозділи.
Аналізуючи положення частин першої, другої статті 8 Закону №922-VIII у системному зв`язку з положеннями частин першої, четвертої статті 5 Закону №2939-ХІІ, з урахуванням приписів Положення №43 та Положення про Західний офіс Держаудитслужби, Верховний Суд дійшов висновку, що приписи частини четвертої статті 5 Закону №2939-ХІІ насамперед стосуються органу державного фінансового контролю, який має право провести відповідний моніторинг за своїм місцезнаходженням на території інших областей поза межами його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України, за умови наявності відповідного доручення Голови Держаудитслужби.
📄 Касаційний адміністративний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Як свідчить зміст Закону №922-VIII та Положення №43, то їхні норми не містять чіткого переліку випадків, за яких моніторинг закупівлі, зокрема, проводиться саме Держаудитслужбою, а за яких - його міжрегіональними територіальними органами. Водночас приписи частин першої, четвертої статті 5 Закону №2939-ХІІ передбачають, що моніторинг закупівлі здійснюється у порядку, встановленому Законом №922-VIII, та за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю.
Питання взаємовідносин між Держаудитслужбою та її міжрегіональними територіальними органами, у розрізі меж їхніх повноважень, зокрема, урегульовані Положенням №43 та положеннями про офіси Держаудитслужби та їх підрозділи.
Аналізуючи положення частин першої, другої статті 8 Закону №922-VIII у системному зв`язку з положеннями частин першої, четвертої статті 5 Закону №2939-ХІІ, з урахуванням приписів Положення №43 та Положення про Західний офіс Держаудитслужби, Верховний Суд дійшов висновку, що приписи частини четвертої статті 5 Закону №2939-ХІІ насамперед стосуються органу державного фінансового контролю, який має право провести відповідний моніторинг за своїм місцезнаходженням на території інших областей поза межами його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України, за умови наявності відповідного доручення Голови Держаудитслужби.
📄 Касаційний адміністративний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
❤1👍1
Про обов’язок Державної міграційної служби забезпечити отримання особою зі статусом без громадянства посвідки на тимчасове проживання
Особа, яка не має паспортного документу та незаконно перебуває на території України, звернувшись в порядку статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» з заявою про визнання її особою без громадянства, з моменту отримання довідки про звернення, що надає перебуванню на території України легального статусу, та згодом отримавши статус особи без громадянства, наділяється обов`язком оформити в подальшому посвідку на тимчасове проживання.
Таким чином, оскільки закон покладає на особу, яка отримала статус без громадянства, отримати посвідку на тимчасове проживання, відповідно ДМС необхідно забезпечити реалізацію оформлення такого документу, що видається такій особі та визначає її правовий статус на території України.
Тож, за умови отримання відмови в оформленні посвідки на тимчасове проживання для цієї особи вкотре виникає ризик штрафів, затримань, примусових видворень тощо. Адже вона знову стає такою, що незаконно перебуває на території України, не зважаючи на те, що прийнявши її в процедуру визнання особою без громадянства, держава надала їй можливість легально перебувати в країні на час розгляду її заяви.
📄 Касаційний адміністративний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Особа, яка не має паспортного документу та незаконно перебуває на території України, звернувшись в порядку статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» з заявою про визнання її особою без громадянства, з моменту отримання довідки про звернення, що надає перебуванню на території України легального статусу, та згодом отримавши статус особи без громадянства, наділяється обов`язком оформити в подальшому посвідку на тимчасове проживання.
Таким чином, оскільки закон покладає на особу, яка отримала статус без громадянства, отримати посвідку на тимчасове проживання, відповідно ДМС необхідно забезпечити реалізацію оформлення такого документу, що видається такій особі та визначає її правовий статус на території України.
Тож, за умови отримання відмови в оформленні посвідки на тимчасове проживання для цієї особи вкотре виникає ризик штрафів, затримань, примусових видворень тощо. Адже вона знову стає такою, що незаконно перебуває на території України, не зважаючи на те, що прийнявши її в процедуру визнання особою без громадянства, держава надала їй можливість легально перебувати в країні на час розгляду її заяви.
📄 Касаційний адміністративний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍3