Конкурс на посади суддів Вищого антикорупційного суду та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду

09 жовтня 2024 року ВККС оприлюднила офіційні тестові запитання з відповідями для конкурсу на посади суддів Вищого антикорупційного суду та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду

Питання є спільними для першої та апеляційної інстанції і складаються з двох блоків:
1) Тестування загальних знань у сфері права (936 питань)
2) Тестування зі спеціалізації (3278 питань)

В App Store вже опубліковано мобільний додаток для зручної та швидкої підготовки до тестування, включаючи вивчення, тренування розділами і групами питань, а також робота над помилками

Завантажити додаток можна за посиланнями:
- в App Store - https://apps.apple.com/ua/app/id6736719049?l=uk&platform=iphone
- в Google play - очікується найближчим часом...

Щодо визнання управління освіти міської ради розпорядником публічної інформації про здійснені закупівлі за рахунок коштів місцевого бюджету продуктів для харчування дітей у навчальних закладах міста

Оскільки саме управління освіти Могилів-Подільської міської ради здійснює організацію харчування дітей у навчальних закладах за рахунок місцевого бюджету, то цей орган повинен володіти інформацією щодо суб’єктів господарювання, які здійснюють виготовлення продукції, яка закуповується. 21 Дайджест судової практики Верховного Суду у справах про доступ до публічної інформації Окрім того, Порядком організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах, що затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України від 01 червня 2005 року № 242/329, передбачено, що продукти харчування та продовольча сировина повинні надходити до навчальних та оздоровчих закладів разом із супровідними документами, які свідчать про їх походження та якість (накладні, сертифікати відповідності, висновки санітарно-епідеміологічної експертизи тощо).

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо необхідності застосування судом «трискладового тесту» при вирішенні питання стосовно правомірності обмеження розпорядником доступу до публічної інформації

Передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації є застосовування до такої інформації «трискладового тесту». Положення частини другої статті 6 Закону № 2939-VІ передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженою лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі «трискладового тесту». Отже, тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації. За таких умов відмова в наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник у листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини. Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності сукупності всіх трьох підстав «трискладового тесту» означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо визнання правомірним ненадання розпорядником конфіденційної інформації про військовослужбовців управління оперативного командування без їхньої згоди

Згідно із запитом позивач просив надати інформацію та документи, які містять інформацію щодо посади, місця проходження військової служби, прізвища, імені та по батькові військовослужбовців управління оперативного командування, інформацію щодо вибуття військовослужбовців в зону АТО, дати вибуття та прибуття.
Верховний Суд визнав, що лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо визнання неправомірним спрямування Секретаріатом КМУ запиту на отримання публічної інформації суб’єкту, який обмежив до неї доступ

За приписами Закону № 2939-VI, у спірних правовідносинах позивач є запитувачем інформації та наділений правом одержувати публічну інформацію, яка знаходиться у володінні відповідних розпорядників, а відповідач у справі – Секретаріат КМУ є розпорядником інформації відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 13 цього Закону, а тому останній має обов’язок надавати таку інформацію за відповідним запитом. При цьому немає значення, який суб’єкт обмежив доступ до інформації (застосував той чи інший гриф). Закон № 2939-VI не передбачає можливості для розпорядника, який отримав запит, направити його до іншого розпорядника, який прийняв рішення про обмеження доступу до запитуваної інформації (наприклад, відніс його до службової інформації). Розпорядник, який отримав запит і який володіє запитуваною інформацією, зобов’язаний його розглянути і прийняти рішення по суті щодо надання чи відмови в доступі. При цьому він може провести консультації з іншим органом влади, який первинно обмежив доступ до інформації, але в межах встановлених законом строків для розгляду такого запиту. Присвоєння конкретному документу грифа «Для службового користування» (частина друга статті 9 Закону № 2939-VI) саме по собі не є підставою для відмови в задоволенні запиту на інформацію у ньому, оскільки така підстава не передбачена частиною першою статті 22 Закону № 2939-VI. Наявність підстав для такої відмови може бути встановлена лише шляхом застосування «трискладового тесту» (пункт 2 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI).

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо допустимості як доказу протоколу відібрання експериментальних зразків почерку та підпису у особи

На думку колегії суддів касаційного суду, висновок судів попередніх інстанцій про недопустимість як доказу протоколу відібрання експериментальних зразків почерку та підпису у особи є невмотивованим. Зокрема, у матеріалах кримінального провадження міститься постанова слідчого про відібрання експериментальних зразків почерку та підпису у свідка для проведення експертизи у кримінальному провадженні. У цій постанові вказано процесуальний статус особи як свідка. Ця постанова була оголошена останній, про що на постанові є відповідний підпис. Зі змісту протоколу відібрання експериментальних зразків почерку та підпису вбачається, що свідку було запропоновано нанести зразки на чисті аркуші, що вона й зробила. Крім цього, суд першої інстанції вказав,
що відібрання зразків почерку та підпису проведено старшим оперуповноваженим поліції, однак в матеріалах провадження відсутнє відповідне доручення слідчого на виконання такої процесуальної дії, тому суд дійшов висновку про вчинення процесуальної дії неуповноваженою особою, що має наслідком визнання протоколу відібрання експериментальних зразків почерку та підпису недопустимим доказом. При цьому судом не надано оцінки тому, що у матеріалах кримінального провадження міститься постанова слідчого про відібрання експериментальних зразків почерку та підпису, з резолюцією від руки «ПІБ. До виконання», а також проставлена дата і підпис відповідної особи. Апеляційний суд не надав будь-якої оцінки зазначеній резолюції з огляду на повноваження цієї особи доручати проведення певних процесуальних дій оперативному працівнику.

📄 Постанова, 26/04/2023, 466/5810/20, Злочини проти власності, Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Відібрання зразків рис обличчя шляхом фотографування (матеріальне зображення) не є відібранням біологічних зразків

Верховний Суд зазначив, що відібрання зразків рис обличчя шляхом фотографування (матеріальне зображення) не є відібранням біологічних зразків, оскільки ці зразки не є продуктами життєдіяльності організму людини, а належать до інших об’єктів, необхідних для порівняння з метою ідентифікації, а тому останні проведені відповідно до вимог КПК.
Зразки рис обличчя, відібрані для проведення експертизи ідентифікації особи за ознаками зовнішності, містять інформацію, зміст якої не залежить від волі особи, в якої вони відбираються. Тому присутність чи відсутність захисника в цьому випадку не може позначитися на змісті цієї інформації. Зі змісту протоколу про отримання зразків для експертизи також убачається, що засуджений під час проведення вказаної слідчої дії заперечень щодо відібрання зразків не висловлював і був обізнаний про свої процесуальні права та обов’язки.

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо надання експерту медичної документації потерпілої лікувальним закладом на запит дізнавача в порядку ст. 93 КПК

Верховний Суд, відхиляючи доводи засудженого, зазначив, що медична документація потерпілої була надана експерту лікувальним закладом на запит дізнавача в порядку ст. 93 КПК, в ході проведення експертизи експерт безпосередньо оглядав потерпілу, яка додатково надала йому медичну документацію стосовно себе, висновок містить чіткі відповіді на поставлені в постанові дізнавача питання, а тому суд першої інстанції визнав його належним і допустимим доказом. При цьому на обґрунтування своїх висновків суд першої інстанції вказав на позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постанові ККС ВС від 18 червня 2020 року у справі № 740/2536/17, про те, що медична документація може бути отримана в інший спосіб, також передбачений КПК України, а саме –
добровільно надана безпосередньо потерпілою особою або медичною установою на запит слідчого, і лише у випадку неможливості отримати документи у такий спосіб слідчий звертається до слідчого судді з метою отримати дозвіл на тимчасовий доступ до речей та документів.

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Наявність чи відсутність у матеріалах провадження постанови про відібрання у особи зразків крові не може позначитися на змісті отримуваної під час проведення відповідної експертизи інформації

Верховний Суд зазначив, що процесуальне рішення про відібрання біологічних зразків та протоколи відібрання таких зразків не є самостійним доказом у кримінальному провадженні відповідно до ст. 84 та ст. 99 КПК. Що стосується посилань на незаконність відібрання біологічних зразків, оскільки засуджений не був ознайомлений
із постановою прокурора про відібрання у нього зразків крові, то слід зазначити, що матеріали справи містять постанову прокурора про відібрання зразків крові. Обвинуваченому надавалися для ознайомлення матеріали справи, в тому числі й додаткові матеріали, від ознайомлення із якими він відмовився, так само як відмовився
від підпису під протоколом.
Крім того, зміст інформації, яку містять біологічні зразки, не залежить від волі особи, в якої вони відбираються. Тому наявність чи відсутність у матеріалах провадження постанови про відібрання у особи зразків крові у цьому випадку не може позначитися на змісті отримуваної під час проведення відповідної експертизи інформації, а тому відсутні підстави вбачати порушення у даному випадку прав особи чи можливості визнання отриманих даних недопустимими доказами. Процесуальне рішення про відібрання біологічних зразків, та протоколи відібрання таких зразків не є самостійним доказом у кримінальному провадженні відповідно до ст. 84 та ст. 99 КПК. Відповідно до висновку об’єднаної палати Верховного Суду (справа № 477/426/170) такі процесуальні документи можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності.

📄 Постанова, 27/04/2023, 187/1349/20, Злочини проти власності, Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Норми КПК не передбачають обов’язкової участі захисника під час всіх, без винятку, процесуальних дій у межах кримінального провадження, зокрема і під час відібрання біологічних зразків (крові)

Верховний Суд звернув увагу, що норми КПК не передбачають обов’язкової участі захисника під час всіх, без винятку, процесуальних дій у межах кримінального провадження, зокрема і під час відібрання біологічних зразків (крові).
Більше того згідно з практикою ЄСПЛ порушення права на захист може бути встановлене у випадку допиту особи без участі захисника, якщо це призвело до порушення права зберігати мовчання і не свідчити проти себе. Однак у даному випадку засудженим оскаржується допустимість результатів такої процесуальної дії, як отримання зразків для експертизи, зокрема, відібрання зразків крові. Отже, ця процесуальна дія пов’язана з необхідністю отримання доказів, які носять об’єктивний характер, а тому вона не може розглядатися як така, що порушує право особи зберігати мовчання. Крім того в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б указували, що ця дія була здійснена із застосуванням до засудженого фізичного чи психічного тиску (зокрема, про це не зазначено ні в протоколі, ні в подальшому під час досудового розслідування чи судового розгляду).

📄 Касаційний кримінальний суд, Постанова, 16/10/2023, 212/7057/18, Умисне вбивство, Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Відповідальність платника податків за вчинення допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору

За вчинення правопорушення у вигляді фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору фізичні особи – підприємці, які є платниками єдиного податку першої – третьої груп, несуть відповідальність у вигляді попередження (абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України). Водночас для фізичних осіб – підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, за вчинення такого правопорушення законом передбачена санкція у вигляді штрафу.

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо правових наслідків відібрання змивів з рук та зрізів з нігтів під час огляду місця події без постанови прокурора та складення відповідного протоколу

Верховний Суд вказав, що відповідно до частин 1–4 ст. 241 КПК слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу (ч. 1); освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря (ч. 2); перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред’являється постанова прокурора. Після цього особі пропонується добровільно пройти освідування, а в разі її відмови освідування проводиться примусово (ч. 3); про проведення освідування складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу (ч. 4). На порушення зазначених правил освідування в ході проведення огляду місця події в засудженого було відібрано змиви з рук та зрізи з нігтів без постанови прокурора та складення відповідного протоколу, а тому висновки експертів є недопустимими доказами, оскільки об’єкти дослідження отримано в позапроцесуальний КПК спосіб з істотним порушенням прав засудженого.

📄 Касаційний кримінальний суд, Постанова, 06.04.2021, 758/13214/18, Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо наслідків відібрання змивів з обох рук засудженого під час затримання без постанови прокурора та відповідного процесуального оформлення

Верховний Суд констатував, що відібрання змивів з обох рук засудженого було проведено без постанови прокурора та без відповідного процесуального оформлення, тобто всупереч приписам ч. 3 ст. 208 та ч. 7
ст. 223 КПК, а тому висновок експертизи спеціальних хімічних речовин, за результатами якого експерт дійшов висновку, зокрема, про те, що спеціальна хімічна речовина, виявлена на ватних дисках із змивами з правої та лівої руки засудженого, грошових купюрах, та зразок речовини «Промінь1», наданий на аркуші білого паперу, мають спільну родову належність, є недопустимим доказом.

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо відібрання біологічних зразків під час проходження медичного огляду для встановлення стану алькогольного сп'янніння

Верховний Суд зазначив, зокрема, що апеляційним судом встановлено, що після проведення такої невідкладної слідчої дії як огляд місця події за участю засудженого був проведений його медичний огляд для встановлення факту вживання алкогольних речовин. При цьому був здійснений відбір крові та сечі з метою встановлення у засудженого стану сп’яніння. За результатами проведеного медичного огляду, а саме тестування алкотестером встановлено, що особа перебуває у стані алкогольного сп’яніння, рівень алкоголю становить 0,5‰, а також за результатами токсикологічного дослідження біологічного матеріалу крові та сечі засудженого, в останнього виявлено етанол у концентрації: у сечі – 0,46‰; у крові – 0,66‰.
Колегія суддів зауважила, що підставою для проведення медичного огляду було направлення до відповідного медичного закладу, а дослідження біологічних зразків засудженого було проведено відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки внаслідок ДТП за участю засудженого загинула людина. Так, згідно із вимогами зазначеного нормативного документу огляд водіїв-учасників дорожньо-транспортної пригоди є обов`язковим і ця процедура не є такою слідчою дією, як освідування особи у розумінні ст. 241 КПК, що регулює порядок освідування особи та ст. 245 цього Кодексу, яка вказує на необхідність дотримання вимог зазначеної статті в ході отримання біологічних зразків.
В ході перевірки матеріалів кримінального провадження не встановлено порушень порядку виявлення стану алкогольного сп’яніння у засудженого, а тому доводи касаційної скарги захисника про протилежне є необґрунтованими.

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Особливості обчислення та стягнення судом заборгованості за зобов’язаннями у грошовому еквіваленті в іноземній валюті

Якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що в разі наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

📄 Велика Палата Верховного Суду

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо необхідності залучення товариства до розгляду справи за позовом про визнання протиправною відмови митниці в наданні інформації, яка є комерційною таємницею цього товариства

Комерційною таємницею можуть бути відомості організаційного, комерційного, технічного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, що згідно із чинним законодавством не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
Відомості, які за рішенням керівництва можуть належати до комерційної таємниці підприємства, повинні мати такі ознаки: не містити державної таємниці; не завдавати шкоди інтересам суспільства; стосуватися виробничої діяльності підприємства; мати дійову або потенційну комерційну цінність і створювати переваги в конкурентній боротьбі; мати обмеження в доступі.

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо визнання неправомірною відмови сільської ради надати копії рішень про відведення земельних ділянок у власність із посиланням на наявність у цих документах персональних даних фізичних осіб – набувачів

Аналіз положень, викладених у законах № 2657-XII, № 2297-VI та № 2939-VI, дає підстави для висновку, що за загальним правилом конфіденційна інформація про особу є інформацією з обмеженим доступом, однак інформація про отримання фізичною особою бюджетних коштів у будь-якій формі, володіння, користування чи розпорядження державним або комунальним майном не належить до інформації з обмеженим доступом, за винятком випадків, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Тобто до конфіденційної інформації не належить інформація про прізвища, імена, по батькові фізичних осіб, які внаслідок реалізації органами державної влади або органами місцевого самоврядування повноважень щодо володіння, користування чи розпорядження державним або комунальним майном / коштами отримали або отримують у будь-якій формі бюджетні чи комунальні кошти або майно, копії відповідних нормативно-правових актів і договорів, які містять указану інформацію.
Якщо в договорі купівлі-продажу, нормативно-правовому акті органу державної влади чи органу місцевого самоврядування міститься інша інформація, яка має ознаки конфіденційної, то при наданні копій указаних документів вона підлягає вилученню у спосіб, який унеможливлює її з’ясування.

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо відсутності підстав для визнання Аграрної біржі розпорядником публічної інформації в розумінні Закону № 2939-VI

Правовий статус товарної біржі, зокрема її права та обов’язки, регламентовано Законом № 1956-ХІІ, системний аналіз положень якого дав ВС підстави для визнання товарної біржі суб’єктом господарювання. Разом з тим законодавством, а саме статтею 13 спеціального Закону № 2939-VI, регламентовано перелік суб’єктів, які є розпорядниками публічної інформації, що є виключним, розширеному тлумаченню не підлягає та визначає конкретні умови, за яких суб’єкт господарювання набуває зазначений правовий статус.

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо визнання Центрального державного історичного архіву України розпорядником публічної інформації в частині надання за запитом опису архівних документів

Запитувана інформація (копія опису 1 фонду 1316 «Управління Херсонських військових поселень, м. Єлисаветград Херсонської губернії 1837–1866») не є архівним документом згідно з визначенням таких документів, що міститься у статті 1 Закону № 3814-ХІI, оскільки документи довідкового апарату, одним з яких є запитуваний опис, створюються самою архівною установою (стаття 18 указаного Закону) і призначені для пошуку відповідних архівних документів.
У силу цього необхідно зазначити, що, по-перше, доступ до документів довідкового апарату архівних установ здійснюється в порядку, визначеному Законом № 2939-VI, по-друге, Центральний державний історичний архів України є розпорядником вказаної інформації відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 вказаного Закону. Оскільки запитувана особою інформація є публічною в силу статті 1 Закону № 2939-VI і має надаватися у порядку вказаного Закону, що передбачено частиною п’ятою статті 22 Закону № 3814-ХІI, то ненадання запитуваної інформації є протиправним і порушує у цьому випадку конституційне право особи вільно збирати інформацію, передбачене статтею 34 Конституції України.

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо визнання неправомірним ненадання виконавчим комітетом міської ради інформації стосовно земельних ділянок, право на отримання яких запитувач може реалізувати як учасник АТО

ВС, аналізуючи приписи статті 24 Закону № 3038-VI і статті 33 Закону № 280/97-ВР, вважає, що передусім саме відповідач (Виконавчий комітет Вінницької міської ради) згідно з його компетенцією зобов’язаний володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права у справах про доступ до публічної інформації на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Більше того, Виконавчий комітет також залишається розпорядником цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у його фактичному володінні.

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про дискрецію органу фінансового контролю щодо визначення форми усунення встановлених порушень у сфері публічних закупівель

Орган фінансового контролю має право як і висувати замовникам обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення порушень шляхом припинення зобов`язань за укладеним договором, так і право на ініціювання питання про визнання договору недійсним. У свою чергу, статтею 43 Закону №922 регламентовано вичерпний перелік підстав для автоматичного визнання договору закупівлі нікчемним. Також орган фінансового контролю має право звертатися до суду лише у визначених випадках: у разі невиконання підконтрольною установою висунутих вимог, або у випадку не здійснення повернення коштів у дохід держави.
Отже, чинним законодавством встановлено дискрецію органу державного фінансового контролю щодо визначення форми усунення встановлених порушень в залежності від виду цих порушень. Окрім того, враховуючи, що при укладенні договорів за результатами публічних закупівель використовуються саме бюджетні кошти, то лише держава через свій відповідний орган має повноваження щодо обрання форми припинення нецільового використання цих коштів.

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android