Про обов’язок органу місцевого самоврядування організувати роботу, пов`язану із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво

Аналіз підпункту 11 пункту «а» частини 1 статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування» дає підстави дійти висновку про наявність повноважень у відповідача в частині організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво.
При цьому, вказаною нормою законодавства не визначено обов`язку та повноважень місцевих органів добудовувати об`єкти незавершеного будівництва за кошти місцевого бюджету, а передбачено обов`язок місцевих органів вчиняти дії щодо організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво.
Для правильного застосування положень вказаної норми в кожному конкретному випадку слід досліджувати обставини в розрізі характеру дій, які були вчинені органом місцевого самоврядування, з метою виконання наведених положень закону, враховуючи відсутність чіткого нормативно-правового порядку, який закріплює механізм, конкретні повноваження та порядок вчинення органом місцевого самоврядування відповідних дій.

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про умови взяття на державний облік в галузі охорони атмосферного повітря суб’єктів господарювання, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря із стаціонарних джерел

В контексті Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об`єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров`я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 10 травня 2002 року № 177, об`єктами які підлягають постановці на державний облік є підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря із стаціонарних джерел, у разі, якщо загальний обсяг викидів забруднюючої речовини рівний або перевищує величину зазначену в Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік.
Необхідність взяття об`єкта на державний облік встановлюється інвентаризацією видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про оскарження постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»

Незважаючи на скасування в судовому порядку постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» в частині, Урядом, оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», знову встановлено перерахунок пенсій, виходячи лише з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, та обмежено виплату перерахованих у 2019 році пенсій у розмірі лише 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
Оскільки оскаржувана постанова № 804 всупереч вимогам частини третьої статті 1-1, статті 43, частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», змінює умови і норми пенсійного забезпечення військовослужбовців, така постанова є протиправною та такою, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про поновлення пропущених процесуальних строків

Питання поновлення пропущених процесуальних строків вирішується судом в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Найпоширенішими підставами, за яких може бути поновлений пропущений строк звернення до суду, є, зокрема, форс-мажорні обставини або такі, що перебували поза контролем особи (аварії, катастрофи, природні явища) та інші об`єктивні причини, що не залежали від її волі (тяжка хвороба, неправомірні дії інших осіб тощо).
Водночас, у випадку, коли позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об`єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки, застосування судами передбачених законом наслідків пропущення строків звернення до суду, не є порушенням права особи на доступ до суду.
Небажання позивача вчасно реалізувати процесуальні права та недоведення факту того, що можливість подання ним позовної заяви у визначені законом строки не залежала від його волевиявлення або було зумовлено вагомими та непереборними обставинами, свідчить про втрату можливості захисту порушених, на думку позивача, прав у судовому порядку.
Такий підхід відповідає принципу правової визначеності (res judicata) як складової верховенства права, а також законності (заборони незастосування норми закону, яка відповідає критерію якості, передбачуваності та легітимної мети).

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про умови, дотримання яких є необхідним для поновлення строку на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги

Строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

📄 Постанова, 24/07/2023, 200/3692/21, осіб, звільнених з публічної служби, Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Особливості розрахунку орендної плати за користування державним та комунальним майном, яка підлягає стягненню з орендаря відповідно до ЗУ «»Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»

Орендарям, розташованим на території проведення АТО, встановлюються тимчасові пільги у вигляді звільнення від сплати орендної плати за користування державним майном і не передбачається надання таким суб’єктам іншої пільги у вигляді зниження розміру орендної плати на майбутнє, що матиме постійний характер. Тому при визначенні розміру орендної плати після закінчення пільгового періоду слід враховувати індекс інфляції за вказаний період, оскільки тимчасове скасування орендної плати не зупиняє інфляційних процесів, які протягом такого періоду об’єктивно відбувалися в державі.

📄 Касаційний господарський суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про право осіб, які не брали участі у справі, на апеляційне оскарження судового рішення

Положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право не лише учасників справи оскаржити судові рішення в апеляційному порядку, а й осіб, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
Не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки такої особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права особи, не залученої до участі у справі, а й їх процесуальні права. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Тож, якщо скаржник лише зазначає про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено питання про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про наслідки усунення надрокористувачем виявлених порушень законодавства про надра у разі якщо попередньо було зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами

Усунення надрокористувачем виявлених порушень законодавства про надра є підставою для поновлення дії спеціального дозволу відповідним органом, однак не свідчить про протиправність зупинення його дії і не може бути підставою для скасування відповідного рішення.

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про правомірність відмови державного реєстратора у проведенні державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна на підставі судового рішення, резолютивна частина якого не встановлює набуття заявником права власності на такий об`єкт

Державний реєстратор перед проведенням реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна зобов`язаний перевірити усю доступну інформацію стосовно вказаного об`єкта в офіційних реєстрах, включаючи наявність судових рішень щодо цього об`єкта в Єдиному державному реєстрі судових рішень;
Існування судового рішення, яке набрало законної сили, резолютивна частина якого не встановлює набуття заявником права власності на відповідний об`єкт нерухомого майна, свідчить про існування суперечності між заявленими вимогами та документами, що їх посвідчують, і це відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для прийняття державним реєстратором рішення про відмову у державній реєстрації на такий об`єкт.

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про обов’язок Міністерства юстиції України забезпечити інформування всіх заінтересованих осіб, зазначених у скарзі або встановлених відповідно до відомостей реєстрів, про розгляд скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора

Мін`юст повинен обрати і притримуватися такої процедури розгляду скарги, за якої не тільки скаржник, але й суб`єкт оскарження та зацікавлені особи повинні бути обізнаними про подання скарги та дату, час і місце її розгляду. Інакше кажучи, обрана Мін`юстом форма повідомлення зацікавленої особи про скаргу і порядок її розгляду з погляду стороннього зовнішнього спостерігача має свідчити про поінформованість суб`єкта оскарження чи зацікавленої особи, а також про об`єктивну спроможність суб`єктів реєстраційних відносин виразити і донести до Мін`юсту свою позицію щодо доводів скарги.
Використане у нормативному приписі пункту 9 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, слово «обов`язково» для вираження волі на те, що під час розгляду скарги по суті Мін`юст має запросити скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі або встановлених відповідно до відомостей реєстрів вказує на істотність, безальтернативність та необхідність вчинення дій, спрямованих на прикликання скаржника та суб`єкта оскарження (тобто особи, чиї дії оскаржуються) для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.
Недотримання порядку розгляду скарги не може і не повинно визнаватися формальним порушенням.

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про юридичні факти з якими пов’язано припинення строку дії заходів забезпечення позову

Процесуальним законодавством урегульовано питання щодо строку дії заходів забезпечення позову, зокрема визначено, що припинення дії заходів забезпечення позову, якщо вони не скасовані або не змінені у судовому порядку, пов`язано з одночасним настанням таких юридичних фактів: 1) вирішення справи по суті; 2) набрання законної сили рішенням суду, яким вирішено справу по суті.

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо невизнання запитом на публічну інформацію звернення до судді стосовно вирішення питання довіри члену колегії суддів

Поняття «суб’єкти владних повноважень», викладене у статті 13 Закону № 2939-VI, відрізняється від інших законодавчих актів. Так, відповідно до статті 4 КАС України суб’єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У КАС України до суб’єктів владних повноважень віднесено посадових чи службових осіб. Проте такі особи не є суб’єктами владних повноважень та розпорядниками інформації згідно з нормами Закону № 2939-VI. Це пов’язано з тим, що окремі посадові чи службові особи не повинні володіти інформацією або бути її розпорядниками. До посадових чи службових обов’язків таких осіб може входити зберігання або обробка публічної інформації, вони також можуть використовувати інформацію у своїй роботі, але вони не є суб’єктами, які зобов’язані надавати публічну інформацію, – таким суб’єктом є орган влади, в якому вони працюють. Тому запитувачу при поданні запиту не важливо знати, хто саме з посадових чи службових осіб володіє інформацією, – запит подається до органу влади як до розпорядника такою інформацією. Ураховуючи зазначене, не є також розпорядниками інформації у розумінні Закону № 2939-VI народні депутати України, депутати місцевих рад та Верховної Ради АРК, сільський, селищний, міський голова, судді, прокурори, державні виконавці тощо. Отже, позивач звернувся до відповідача, який є суддею Житомирського апеляційного суду, входить до складу колегії суду, яка здійснювала розгляд 54 Дайджест судової практики Верховного Суду у справах про доступ до публічної інформації та вирішення справи № 280/284/18 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Київстар», та не є розпорядником інформації у розумінні Закону № 2939-VI, із запитом на публічну інформацію для вирішення питання довіри члену колегії.

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо обов’язку районної ради оприлюднювати на вебсайті розпорядження її голови

Системний аналіз норм, якими врегульовані спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що міський голова не є органом місцевого самоврядування – сільською, селищною, міською радою або їх виконавчим органом, а тому не володіє публічною інформацією і в розумінні пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI не може бути її розпорядником. У зв’язку із цим міський голова не може бути належним відповідачем у спорі щодо надання доступу до публічної інформації за інформаційним запитом. Аналогічний підхід слід застосовувати й до голів районної (обласної) ради. Відмінність між головами районних (обласних) рад та міським головою полягає у порядку обрання їх на ці посади. На відміну від міських голів, які безпосередньо обираються територіальними громадами села, селища, міста, голови районних (обласних) рад обираються із числа депутатів цих рад. Залежно від того, у чиєму володінні знаходиться запитувана інформація, належним відповідачем за позовами щодо доступу до публічної інформації у таких випадках є або відповідний представницький орган місцевого самоврядування (сільська, селищна, міська, районна, обласна ради) або виконавчий орган місцевого самоврядування. Відповідно до пунктів 13, 14, 17 частини шостої статті 55 Закону № 280/97-ВР голова районної, обласної, районної у місті ради забезпечує роботу по розгляду звернень громадян та доступу до публічної інформації; веде особистий прийом громадян, забезпечує гласність у роботі ради та її органів, обговорення громадянами проєктів рішень ради, важливих питань місцевого значення, вивчення громадської думки, оприлюднює рішення ради; звітує перед радою про свою діяльність не менше одного разу на рік, у тому числі про виконання Закону № 2939-VI, здійснення державної регуляторної політики відповідно виконавчим апаратом районної, обласної ради, районної у місті ради, а на вимогу не менш як третини депутатів – у визначений радою термін. За таких обставин колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що вказаними правовими приписами не передбачено повноважень або обов’язку саме голови районної ради щодо забезпечення оприлюднення розпоряджень голови районної ради відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо обов’язку запитувача інформації оплатити виготовлення запитуваних копій документів, обсяг яких перевищує 10 сторінок

10 перших сторінок у відповідь на запит про надання публічної інформації надаються безкоштовно, тоді як відшкодування позивачем фактичних витрат на копіювання і друк документів здійснюватися з одинадцятої сторінки.

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про непоширення обмежень правового режиму воєнного стану на проведення громадських слухань щодо рішення органу місцевого самоврядування про зупинення діяльності закладу освіти

У період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування поширюються деякі обмеження щодо оприлюднення таких актів у порядку, визначеному частиною четвертою статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а також щодо виконання вимог законів України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та «Про державну допомогу суб`єктам господарювання».
Проте, відповідні обмеження не стосуються виконання органами місцевого самоврядування вимог статті 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 32 Закону України «Про повну загальну середню освіту» щодо попереднього громадського обговорення проекту рішення про зупинення діяльності закладу освіти. До того ж проведення консультацій з громадськістю не обмежується необхідністю оприлюднення проєктів відповідних рішень, а включає також інші форми роз`яснень, у тому числі Інтернет-конференції, відеоконференції тощо.

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про безпідставність обґрунтування прокурором пропуску строку звернення до суду регулярними зверненнями до суб’єкта владних повноважень з метою витребування документів для підтвердження підстав представництва інтересів держави в суді

Регулярні звернення прокурора, з метою витребування ним документів для підтвердження підстав представництва інтересів держави в суді не можуть слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій.

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо допустимості доказів вилучених під час освідування

На думку Верховного Суду, не є слушними висновки судів першої та апеляційної інстанції про недопустимість речових доказів, вилучених під час освідування, а також висновків експертів відповідно. Як установили суди, освідування було проведено на підставі постанови прокурора з метою виявлення на тілі особи слідів кримінального правопорушення. Під час освідування були присутні поняті та співробітники поліції. Протокол освідування підписано всіма учасниками слідчої дії, від яких жодних зауважень щодо його змісту не надходило. Суди у своїх рішеннях також не зазначили, яким чином відсутність дати у постанові прокурора свідчить про порушення фундаментальних прав і свобод особи або ж ставить під сумнів сам факт її винесення.

📄 Постанова, 30/08/2022, 345/3956/18, Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення, Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо відібрання зразків голосу для проведення експертизи. Зразки голосу не є біологічними зразками

Верховний Суд вказав, що згідно з ч. 1 ст. 245 КПК у разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею. Відповідно до ч. 3 зазначеної статті відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими ст. 241 цього Кодексу. На думку Суду, твердження сторони захисту про те, що положення ст. 245 КПК слід тлумачити з урахуванням практики ЄСПЛ («П. Г. та Дж. Х. (P. G. and J. H.) проти Сполученого Королівства», заява № 44787/98, рішення від 25.09.2001, § 80), є необґрунтованими. Так, у згаданій вище справі ЄСПЛ розглядав твердження заявників про підступний спосіб, у який були отримані зразки голосу (шляхом таємного прослуховування), чим, на їх думку, було порушено привілей особи не свідчити проти себе. Вирішуючи це питання ЄСПЛ дійшов висновку, що названий привілей не було порушено, оскільки предметом дослідження був не зміст розмови, а об’єктивні ознаки голосу. Саме в цьому контексті ЄСПЛ порівняв зразки голосу з іншими фізичними чи об’єктивними зразками. Отже, ці твердження ЄСПЛ у жодному випадку не можна розглядати як такі, що висувають тотожні вимоги щодо процесуального порядку отримання як зразків крові, волосся тощо, так і зразків голосу. Незважаючи на те, що ні ст. 245 КПК, ні будь-яка інша стаття цього Кодексу не містить роз’яснення, які саме зразки для експертизи варто розглядати як біологічні, проте очевидно, що ця норма покликана забезпечити додаткові гарантії особі від необґрунтованого втручання в її особисте життя чи обмеження особистої недоторканості. Саме тому під біологічними зразками у цьому випадку слід розуміти ті зразки, що мають безпосередню біологічну природу, зокрема, клітини, тканини, секрети, продукти життєдіяльності, фізіологічні виділення, мазки, зішкріби, змиви тощо. Водночас зразки голосу хоч і походять від людини, проте не мають такої біологічної природи, а мають конкретні характеристики, що досліджуються експертними методами як і будь-які інші звуки. Перевіривши матеріали провадження, Суд враховує, що засуджений добровільно надавав експериментальні зразки усного мовлення на підставі постанови слідчого у присутності захисника, про що цього ж дня був складений відповідний протокол, до якого додано відповідну карту пам’яті, оскільки були застосовані технічні засоби фіксування. Разом з тим, після проведення цієї процесуальної дії ні підозрюваний, ні його захисник будь-яких зауважень чи доповнень не мали.

📄 Постанова, 22/03/2023, 761/17704/20, Злочини проти правосуддя, Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Відбиток вушної раковини не є зразком біологічного походження та використаний для проведення трасологічної, а не біологічної експертизи

Верховний Суд зазначив, що згідно з Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень і Науковометодичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 із змінами і доповненнями, трасологічна та біологічна експертизи є видами криміналістичних експертиз. До завдань біологічної експертизи, зокрема, належить ідентифікація (приналежність) зразків біологічного походження до одного цілого. Основними завданнями трасологічної експертизи є ідентифікація або визначення родової (групової) належності індивідуально визначених об'єктів за матеріально фіксованими слідами – відображеннями їх слідоутворювальних поверхонь; діагностика (установлення властивостей, станів) об'єктів; ситуалогічні завдання (установлення механізму слідоутворення тощо). Системний аналіз нормативних актів свідчить, що відбиток вушної раковини не є зразком біологічного походження. Дії ж правоохоронного органу в цьому кримінальному проваджені були спрямовані на відібрання відбитків (зразків) вушних раковин з метою проведення трасологічної експертизи на предмет їх ідентифікації з відбитками (слідами) вушних раковин, вилученими на місцях вчинення кримінальних правопорушень, та приналежності їх тій чи іншій особі. Будь-яких даних, які свідчать, що у засудженого було відібрано біологічні зразки для їх ідентифікації (приналежності), матеріали кримінального провадження не містять. Також суд бере до уваги, що експертна ідентифікація особи, яка залишила такі сліди, здійснюється за допомогою загальних методів трасологічних досліджень.

📄 Постанова, 06/09/2023, 727/5640/18, Злочини проти власності, Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Зразки почерку та підписів не є біологічними зразками, а тому їх отримання за згодою обвинуваченої без відповідної постанови не є порушенням вимог кримінального процесуального закону

Верховний Суд звернув увагу, що положення ч. 2 ст. 245 КПК вказують на необхідність дотримання вимог ст. 241 КПК в ході отримання біологічних зразків в особи. Таким чином, приписами ст. 241, 245 КПК встановлено обов’язок прийняття дізнавачем, слідчим, прокурором постанови під час проведення освідування та відібрання біологічних зразків у особи для проведення експертизи. Зразки почерку та підписів не є біологічними зразками, а тому їх отримання за згодою обвинуваченої без відповідної постанови не є порушенням вимог кримінального процесуального закону і не зумовлює визнання недопустимими доказів, отриманих у результаті цієї слідчої дії.

📄 Постанова, 11/10/2023, 755/8691/15-к, Злочини проти власності, Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про необхідність документального підтвердження орендарем виконання свого обов’язку з повідомленням орендаря про намір реалізувати право на укладення договору оренди землі на новий строк

Повідомлення орендодавця про намір реалізації права на укладення договору оренди землі на новий строк відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» повинне бути реалізовано у спосіб, який передбачав би можливість його своєчасного отримання орендодавцем, обізнаність щодо руху та стану відправлення і пред’явлення доказів на підтвердження виконання цієї операції.
За умови направлення такого повідомлення засобами поштового зв’язку (рекомендованим листом) належним підтвердженням виконання орендарем такого обов’язку є: опис вкладення до рекомендованого листа, розрахункова квитанція та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відображенням інформації про особу отримувача.

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android