Кваліфікація! Відсутність реєстрації транспортного засобу за потерпілим не виключає наявність складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 289 КК
Та обставина, що потерпілий не зареєстрував у встановленому порядку мотоцикл на своє ім’я, не спростовує його право на володіння та користування цим транспортним засобом, і не виключає наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК, у діях особи, яка без дозволу заволоділа цим мотоциклом
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Та обставина, що потерпілий не зареєстрував у встановленому порядку мотоцикл на своє ім’я, не спростовує його право на володіння та користування цим транспортним засобом, і не виключає наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК, у діях особи, яка без дозволу заволоділа цим мотоциклом
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍6
Щодо рішення яке має ухвали касаційний суд за наслідками перегляду ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги на рішення щодо обрання (продовження) запобіжного заходу
Суд касаційної інстанції, установивши, що ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги на рішення щодо обрання (продовження) запобіжного заходу постановлена з порушенням приписів п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу скасовує оскаржену ухвалу з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 436 вказаного Кодексу.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Суд касаційної інстанції, установивши, що ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги на рішення щодо обрання (продовження) запобіжного заходу постановлена з порушенням приписів п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу скасовує оскаржену ухвалу з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 436 вказаного Кодексу.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍8❤1
Щодо перерахування особі строку попереднього ув'язнення за попереднім вироком у іншому кримінальнмоу провадження при призначенні покарання за сукупністю вироків (ч. 1 ст. 71 КК)
Зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 71 КК, суд не може втрутитися у попередній вирок, який набрав законної сили, та на підставі ч. 5 ст. 72 КК (у редакції ЗУ № 838-VIII від 26.11.2015) перерахувати особі строк попереднього ув’язнення в іншому кримінальному провадженні, оскільки це законом не передбачено
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 71 КК, суд не може втрутитися у попередній вирок, який набрав законної сили, та на підставі ч. 5 ст. 72 КК (у редакції ЗУ № 838-VIII від 26.11.2015) перерахувати особі строк попереднього ув’язнення в іншому кримінальному провадженні, оскільки це законом не передбачено
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍4
Щодо квалфікації дій працівниці "Укрпошти" за ст. 111 КК
Верховний Суд указав, що надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України. Види підривної діяльності проти України можуть бути різноманітними.
Державна зрада є закінченим злочином не з моменту встановлення зв’язку з іноземною державою, іноземною організацією або їх представниками чи з моменту отримання від них злочинного завдання, а з моменту вчинення певних конкретних дій на шкоду Україні.
Вчиняючи державну зраду, винний усвідомлює, що він здійснює перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту (вчинює шпигунські дії, надає іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України) і бажає цього.
Формулювання «на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України» визначає суб’єктивну спрямованість дій винного, однак не є характеристикою суспільно небезпечних наслідків діяння. Факт заподіяння вказаної шкоди не має значення для кваліфікації діяння за ст. 111 КК.
Верховний Суд дійшов висновку, що встановлені фактичні обставини справи вказують на те, що працівниця «Укрпошти» діяла саме з метою спричинення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності й недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України в умовах воєнного стану, а її дії полягали в наданні іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.
Отже дії засудженої містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Верховний Суд указав, що надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України. Види підривної діяльності проти України можуть бути різноманітними.
Державна зрада є закінченим злочином не з моменту встановлення зв’язку з іноземною державою, іноземною організацією або їх представниками чи з моменту отримання від них злочинного завдання, а з моменту вчинення певних конкретних дій на шкоду Україні.
Вчиняючи державну зраду, винний усвідомлює, що він здійснює перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту (вчинює шпигунські дії, надає іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України) і бажає цього.
Формулювання «на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України» визначає суб’єктивну спрямованість дій винного, однак не є характеристикою суспільно небезпечних наслідків діяння. Факт заподіяння вказаної шкоди не має значення для кваліфікації діяння за ст. 111 КК.
Верховний Суд дійшов висновку, що встановлені фактичні обставини справи вказують на те, що працівниця «Укрпошти» діяла саме з метою спричинення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності й недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України в умовах воєнного стану, а її дії полягали в наданні іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.
Отже дії засудженої містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍1
Кваліфікація. Щодо суб'єкта державної зради (ст. 111 КК)
Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що обвинувачений, будучи суддею Апеляційного суду АР Крим, надавав іноземній державі (рф) та її представникам допомогу у проведенні підривної діяльності проти України, а саме здійснював «правосуддя» від імені іноземної держави (рф), чим забезпечив функціонування незаконно створених рф судових органів, становлення та зміцнення окупаційної влади рф на території України.
Як вбачається з матеріалів провадження, місцевий суд, ухвалюючи стосовно судді обвинувальний вирок за ч. 1 ст. 111 КК, зауважив, що обвинувачений до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України чи Вищої ради юстиції із заявами про переведення до іншого суду на території України чи про звільнення з посади за загальними обставинами не звертався, хоча таку можливість мав; з огляду на законодавство України із заявою про вихід із громадянства України (ЗУ «Про громадянство») не звертався, а також не скористався своїм правом заявити про бажання зберегти громадянство України на території тимчасово окупованої Республіки Крим (ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України») та, як наслідок, автоматично був визнаний громадянином рф.
Отже, факт звільнення обвинуваченого з посади судді Апеляційного суду АР Крим у зв’язку з порушенням ним присяги судді, не може свідчити про те, що останній не є суб’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК, та не звільняє його від кримінальної відповідальності за вчинені ним діяння за тих обставин, що визнані судом доведеними.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що обвинувачений, будучи суддею Апеляційного суду АР Крим, надавав іноземній державі (рф) та її представникам допомогу у проведенні підривної діяльності проти України, а саме здійснював «правосуддя» від імені іноземної держави (рф), чим забезпечив функціонування незаконно створених рф судових органів, становлення та зміцнення окупаційної влади рф на території України.
Як вбачається з матеріалів провадження, місцевий суд, ухвалюючи стосовно судді обвинувальний вирок за ч. 1 ст. 111 КК, зауважив, що обвинувачений до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України чи Вищої ради юстиції із заявами про переведення до іншого суду на території України чи про звільнення з посади за загальними обставинами не звертався, хоча таку можливість мав; з огляду на законодавство України із заявою про вихід із громадянства України (ЗУ «Про громадянство») не звертався, а також не скористався своїм правом заявити про бажання зберегти громадянство України на території тимчасово окупованої Республіки Крим (ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України») та, як наслідок, автоматично був визнаний громадянином рф.
Отже, факт звільнення обвинуваченого з посади судді Апеляційного суду АР Крим у зв’язку з порушенням ним присяги судді, не може свідчити про те, що останній не є суб’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК, та не звільняє його від кримінальної відповідальності за вчинені ним діяння за тих обставин, що визнані судом доведеними.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍5
Щодо кваліфікація дій особи, передбачених ч. 1 чи 2 ст. 114-2 КК, вчинених з метою надання державі-агресору або її представникам інформації щодо переміщення, руху та розташування Збройних сил України за ст. 111 КК
Верховний Суд констатував, що відповідальність за ст. 114-2 КК настає у випадку поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, у тому числі про їх переміщення територією України; поширення інформації про переміщення, рух або розташування ЗСУ чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості. Частиною 3 цієї статті передбачено, що відповідальність настає за дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або з корисливих мотивів, або з метою надання такої інформації державі, що здійснює збройну агресію проти України, або її представникам, або іншим незаконним збройним формуванням, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, за відсутності ознак державної зради або шпигунства.
Дії, передбачені частинами 1 чи 2 ст. 114-2 КК, вчинені з метою надання такої інформації державі, що здійснює збройну агресію проти України, або її представникам, мають кваліфікуватися за ст. 111 КК як державна зрада у формі надання допомоги іноземній державі або її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, - якщо ці дії вчинені громадянином України, а відповідні відомості не є державною таємницею. Тому в таких випадках ч. 3 ст. 114-2 КК застосовуватися не може.
Верховний Суд указав, що місцевий суд правильно зазначив про те, що засуджений усвідомлював, що рф здійснює широкомаштабну збройну агресію проти України та що надані відомості можуть бути використані ними для планування та проведення бойових чи диверсійних дій проти України, спрямованих на захоплення її територій, зменшення її воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони шляхом проведення ударів по відповідних об’єктах. Це підтверджується його активною участю в дослідженій переписці, зокрема тим, що засуджений відшуковував і передавав інформацію, яка становить інтерес для іноземної держави, проявляв ініціативу у виконанні поставлених йому завдань, активно обговорював їх та пропонував варіанти вирішення.
Наведені обставини спростовують версію захисника про відсутність у засудженого умислу на спричинення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Верховний Суд констатував, що відповідальність за ст. 114-2 КК настає у випадку поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, у тому числі про їх переміщення територією України; поширення інформації про переміщення, рух або розташування ЗСУ чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості. Частиною 3 цієї статті передбачено, що відповідальність настає за дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або з корисливих мотивів, або з метою надання такої інформації державі, що здійснює збройну агресію проти України, або її представникам, або іншим незаконним збройним формуванням, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, за відсутності ознак державної зради або шпигунства.
Дії, передбачені частинами 1 чи 2 ст. 114-2 КК, вчинені з метою надання такої інформації державі, що здійснює збройну агресію проти України, або її представникам, мають кваліфікуватися за ст. 111 КК як державна зрада у формі надання допомоги іноземній державі або її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, - якщо ці дії вчинені громадянином України, а відповідні відомості не є державною таємницею. Тому в таких випадках ч. 3 ст. 114-2 КК застосовуватися не може.
Верховний Суд указав, що місцевий суд правильно зазначив про те, що засуджений усвідомлював, що рф здійснює широкомаштабну збройну агресію проти України та що надані відомості можуть бути використані ними для планування та проведення бойових чи диверсійних дій проти України, спрямованих на захоплення її територій, зменшення її воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони шляхом проведення ударів по відповідних об’єктах. Це підтверджується його активною участю в дослідженій переписці, зокрема тим, що засуджений відшуковував і передавав інформацію, яка становить інтерес для іноземної держави, проявляв ініціативу у виконанні поставлених йому завдань, активно обговорював їх та пропонував варіанти вирішення.
Наведені обставини спростовують версію захисника про відсутність у засудженого умислу на спричинення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍5
Квалфікація. Щодо обставин, які свідчать про вчинення умисного вбивства з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК)
Нанесення потерпілій не менше сімнадцяти ударів ножем в область розташування життєво важливих органів та прижиттєве відчленування її обох передплічь, від чого потерпіла відчувала нестерпний фізичний біль і в короткий проміжок часу померла на місці злочину, свідчить про вчинення вбивства з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 1 ст. 115 КК)
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Нанесення потерпілій не менше сімнадцяти ударів ножем в область розташування життєво важливих органів та прижиттєве відчленування її обох передплічь, від чого потерпіла відчувала нестерпний фізичний біль і в короткий проміжок часу померла на місці злочину, свідчить про вчинення вбивства з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 1 ст. 115 КК)
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍2
Щодо права на оскарження ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру
Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру відбувається в особливому порядку, який викладено в главі 39 КПК.
Відповідно до ч. 1 ст. 506 КПК особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника та захисника.
Стаття 516 КПК передбачає, що ухвала суду, постановлена в межах такого провадження, може бути оскаржена в порядку, передбаченому КПК.
Таким чином особа, щодо якої вирішувалось питання про застосування примусових заходів медичного характеру, не позбавлена права подавати апеляційну скаргу на судове рішення, ухвалене в порядку, передбаченому главою 39 КПК.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру відбувається в особливому порядку, який викладено в главі 39 КПК.
Відповідно до ч. 1 ст. 506 КПК особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника та захисника.
Стаття 516 КПК передбачає, що ухвала суду, постановлена в межах такого провадження, може бути оскаржена в порядку, передбаченому КПК.
Таким чином особа, щодо якої вирішувалось питання про застосування примусових заходів медичного характеру, не позбавлена права подавати апеляційну скаргу на судове рішення, ухвалене в порядку, передбаченому главою 39 КПК.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍3
Щодо правових наслідків зазначення в протоколі огляду місця події прізвища потерпілого, без попереднього проведення впізнання
Місце виявлення трупа завжди вважається місцем події. Якщо сторона захисту не заперечує, що фактично витягнутим з води був труп потерпілого, то зазначення слідчим у протоколі огляду місця події про труп невідомого чоловіка або ж вказівка безпосередньо прізвища потерпілого не впливає на зміст проведеної слідчої дії і достовірність вказаної у протоколі інформації.
Не свідчить про істотне порушення вимог КПК відсутність у протоколі огляду місця події інформації про застосування технічних засобів під час проведення цієї слідчої дії, якщо зміст зображуваного на фотографіях (труп потерпілого), відображених у фототаблиці як додатку до зазначеного протоколу, не викликає сумнівів і не заперечується
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Місце виявлення трупа завжди вважається місцем події. Якщо сторона захисту не заперечує, що фактично витягнутим з води був труп потерпілого, то зазначення слідчим у протоколі огляду місця події про труп невідомого чоловіка або ж вказівка безпосередньо прізвища потерпілого не впливає на зміст проведеної слідчої дії і достовірність вказаної у протоколі інформації.
Не свідчить про істотне порушення вимог КПК відсутність у протоколі огляду місця події інформації про застосування технічних засобів під час проведення цієї слідчої дії, якщо зміст зображуваного на фотографіях (труп потерпілого), відображених у фототаблиці як додатку до зазначеного протоколу, не викликає сумнівів і не заперечується
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍4
Про неможливість застосування до обвинуваченого покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, оскільки той вчинив кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку під час воєнного стану
Верховний Суд вказав, що аналогічні твердження були предметом перевірки апеляційного суду, який визнав їх безпідставними, ґрунтуючись на принципах призначення покарання, визначених КК, із врахуванням правового висновку, викладеного у постанові ККС ВС від 09.10.2018 у справі № 756/4830/17-к, практики ЄСПЛ і вказав, що призначене судом першої інстанції обвинуваченому покарання у цьому випадку є виваженим, достатнім та необхідним для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, й відповідає принципам призначення покарання й меті покарання.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про неможливість застосування до обвинуваченого покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, оскільки останній вчинив кримінальні правопорушення, які відповідно до розділу ХХ КК відносяться до кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку в той час, коли відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв’язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність даних правопорушень.
Призначене засудженому покарання таким, що відповідає принципам законності, індивідуалізації, доцільності та справедливості, й таким, що не виходить за межі дискреційних повноважень суду.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Верховний Суд вказав, що аналогічні твердження були предметом перевірки апеляційного суду, який визнав їх безпідставними, ґрунтуючись на принципах призначення покарання, визначених КК, із врахуванням правового висновку, викладеного у постанові ККС ВС від 09.10.2018 у справі № 756/4830/17-к, практики ЄСПЛ і вказав, що призначене судом першої інстанції обвинуваченому покарання у цьому випадку є виваженим, достатнім та необхідним для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, й відповідає принципам призначення покарання й меті покарання.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про неможливість застосування до обвинуваченого покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, оскільки останній вчинив кримінальні правопорушення, які відповідно до розділу ХХ КК відносяться до кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку в той час, коли відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв’язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність даних правопорушень.
Призначене засудженому покарання таким, що відповідає принципам законності, індивідуалізації, доцільності та справедливості, й таким, що не виходить за межі дискреційних повноважень суду.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍3
Ухвала слідчого судді про скасування арешту або відмову у скасування, про вирішення долі речових доказів постановлена після закриття провадження підлягає апеляційному оскарженню
Висновок щодо застосування норми, передбаченої абзацом 1 ч. 4 ст. 132 КПК:
У разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК, заходи забезпечення кримінального провадження, серед яких і арешт майна, припиняють свою дію в силу прямої вказівки ч. 4 ст. 132 КПК.
Висновок щодо застосування норм, передбачених ст. 309, ч. 4 ст. 399 КПК, у їх взаємозв’язку із приписами статей 170 – 174 КПК:
Ухвала слідчого судді про скасування арешту майна або відмову у його скасуванні, постановлена після закриття кримінального провадження, не передбачена кримінальними процесуальними нормами, тому суд апеляційної інстанції не вправі відмовити в перевірці законності такого рішення, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 та ст. 309 КПК.
Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК, статей 124, 129 Конституції України.
Висновок щодо застосування норми, передбаченої ч. 9 ст. 100 КПК, у взаємозв’язку із нормами, передбаченими статтями 171–174 КПК:
Ухвала суду, постановлена на підставі ч. 9 ст. 100 КПК після закриття кримінального провадження слідчим або прокурором, за якою вирішено питання про долю речових доказів і документів, може бути оскаржена як у апеляційному, так і у касаційному порядку.
Постановлена слідчим суддею в порядку ч. 9 ст. 100 КПК ухвала про вирішення питання про долю речових доказів і документів, може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК, як така, що не передбачена КПК.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Висновок щодо застосування норми, передбаченої абзацом 1 ч. 4 ст. 132 КПК:
У разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК, заходи забезпечення кримінального провадження, серед яких і арешт майна, припиняють свою дію в силу прямої вказівки ч. 4 ст. 132 КПК.
Висновок щодо застосування норм, передбачених ст. 309, ч. 4 ст. 399 КПК, у їх взаємозв’язку із приписами статей 170 – 174 КПК:
Ухвала слідчого судді про скасування арешту майна або відмову у його скасуванні, постановлена після закриття кримінального провадження, не передбачена кримінальними процесуальними нормами, тому суд апеляційної інстанції не вправі відмовити в перевірці законності такого рішення, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 та ст. 309 КПК.
Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК, статей 124, 129 Конституції України.
Висновок щодо застосування норми, передбаченої ч. 9 ст. 100 КПК, у взаємозв’язку із нормами, передбаченими статтями 171–174 КПК:
Ухвала суду, постановлена на підставі ч. 9 ст. 100 КПК після закриття кримінального провадження слідчим або прокурором, за якою вирішено питання про долю речових доказів і документів, може бути оскаржена як у апеляційному, так і у касаційному порядку.
Постановлена слідчим суддею в порядку ч. 9 ст. 100 КПК ухвала про вирішення питання про долю речових доказів і документів, може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК, як така, що не передбачена КПК.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍3❤1
Щодо порядку розгляду спору про зменшення розміру аліментів
Зменшення розміру аліментів є спором, що виникає із сімейних правовідносин та підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження, а не в порядку спрощеного позовного провадження
📄 Касаційний цивільний суд, Постанова КЦС ВС від 17 квітня 2024 року у справі № 303/4331/23
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Зменшення розміру аліментів є спором, що виникає із сімейних правовідносин та підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження, а не в порядку спрощеного позовного провадження
📄 Касаційний цивільний суд, Постанова КЦС ВС від 17 квітня 2024 року у справі № 303/4331/23
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍3👀1
Щодо заміни сторони виконавчого провадження у разі смерті матері дитини, на користь якої стягнуто аліменти на утримання дитини
У разі смерті матері дитини, на користь якої стягнуто аліменти на утримання дитини, обов’язок батька сплачувати аліменти на дитину на підставі судового рішення не припиняється. Заміна сторони у виконавчому провадженні на законного представника дитини, якій не виповнилося чотирнадцять років, відповідатиме якнайкращим інтересам дитини з огляду на цільове призначення аліментів та захист законного права на отримання аліментів від батька
📄 Касаційний цивільний суд, Постанова КЦС ВС від 10 квітня 2024 року у справі № 758/3507/16-ц
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
У разі смерті матері дитини, на користь якої стягнуто аліменти на утримання дитини, обов’язок батька сплачувати аліменти на дитину на підставі судового рішення не припиняється. Заміна сторони у виконавчому провадженні на законного представника дитини, якій не виповнилося чотирнадцять років, відповідатиме якнайкращим інтересам дитини з огляду на цільове призначення аліментів та захист законного права на отримання аліментів від батька
📄 Касаційний цивільний суд, Постанова КЦС ВС від 10 квітня 2024 року у справі № 758/3507/16-ц
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍5❤1👀1
Щодо обрахування строку досудового розслідування у разі скасування прокурором постанови слідчого, дізнавача чи прокурора про закриття кримінального провадження, у якому жодній особі не було повідомлено про підозру
У разі скасування прокурором постанови слідчого, дізнавача чи прокурора про закриття кримінального провадження, у якому жодній особі не було повідомлено про підозру, у зв’язку з її незаконністю та необґрунтованістю, період з моменту винесення постанови про закриття кримінального провадження до моменту її скасування не включається до строку досудового розслідування.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
У разі скасування прокурором постанови слідчого, дізнавача чи прокурора про закриття кримінального провадження, у якому жодній особі не було повідомлено про підозру, у зв’язку з її незаконністю та необґрунтованістю, період з моменту винесення постанови про закриття кримінального провадження до моменту її скасування не включається до строку досудового розслідування.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍5
Щодо правових наслідків повернення обвинувального акту прокурору
Повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору у зв’язку з тим, що вони не відповідають вимогам КПК (п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК), не відновлює досудове розслідування.
В ухвалі про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору суд першої інстанції не вправі зазначати про неповноту чи неправильність досудового розслідування, неправильність кримінально-правової оцінки діяння та про необхідність проведення органом досудового розслідування слідчих (розшукових) дій та/або негласних слідчих (розшукових) дій.
Сторона обвинувачення після постановлення судом ухвали про повернення прокурору обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру і до звернення до суду з обвинувальним актом чи клопотанням, які приведено у відповідність до вимог КПК, має право виконати лише ту сукупність процесуальних дій, які є необхідними для приведення цього акта чи клопотання у відповідність до вимог КПК та забезпечення виконання ухвали суду.
Якщо сторона обвинувачення після повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру проводила слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії та/або приймала процесуальні рішення, які не є необхідними для приведення цього акта чи клопотання у відповідність до вимог КПК та забезпечення виконання ухвали суду, то отримані у кримінальному провадженні за результатами здійснення таких дій докази повинні визнаватись недопустимими, як отримані після закінчення досудового розслідування.
Прокурор може повторно звернутися до суду із обвинувальним актом чи клопотанням в межах розумного строку, без невиправданих затримок у часі, після закінчення виконання процесуальних дій, які були необхідними на виконання ухвали суду для приведення цього акта чи клопотання у відповідність до вимог КПК і подальшого звернення з ними до суду.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору у зв’язку з тим, що вони не відповідають вимогам КПК (п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК), не відновлює досудове розслідування.
В ухвалі про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору суд першої інстанції не вправі зазначати про неповноту чи неправильність досудового розслідування, неправильність кримінально-правової оцінки діяння та про необхідність проведення органом досудового розслідування слідчих (розшукових) дій та/або негласних слідчих (розшукових) дій.
Сторона обвинувачення після постановлення судом ухвали про повернення прокурору обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру і до звернення до суду з обвинувальним актом чи клопотанням, які приведено у відповідність до вимог КПК, має право виконати лише ту сукупність процесуальних дій, які є необхідними для приведення цього акта чи клопотання у відповідність до вимог КПК та забезпечення виконання ухвали суду.
Якщо сторона обвинувачення після повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру проводила слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії та/або приймала процесуальні рішення, які не є необхідними для приведення цього акта чи клопотання у відповідність до вимог КПК та забезпечення виконання ухвали суду, то отримані у кримінальному провадженні за результатами здійснення таких дій докази повинні визнаватись недопустимими, як отримані після закінчення досудового розслідування.
Прокурор може повторно звернутися до суду із обвинувальним актом чи клопотанням в межах розумного строку, без невиправданих затримок у часі, після закінчення виконання процесуальних дій, які були необхідними на виконання ухвали суду для приведення цього акта чи клопотання у відповідність до вимог КПК і подальшого звернення з ними до суду.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
❤5👍3🤣1
Щодо повноважень Верховного Суду на перегляд за нововиявленими обставинами рішення ВСУ, який за КПК 1960 р. виконував функції касаційного суду
Відповідно до вимог п. 21 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 33 КПК ВС наділений повноваженнями щодо перегляду за нововиявленими обставинами рішення ВСУ, який за КПК 1960 р. виконував функції суду касаційної інстанції стосовно рішення апеляційного суду, постановленого останнім, як судом першої інстанції.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Відповідно до вимог п. 21 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 33 КПК ВС наділений повноваженнями щодо перегляду за нововиявленими обставинами рішення ВСУ, який за КПК 1960 р. виконував функції суду касаційної інстанції стосовно рішення апеляційного суду, постановленого останнім, як судом першої інстанції.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍2❤1
Мобільний додаток "Правові позиції ВС" зайняв перше місце в магазині додатків App Store в категорії "довідники".
Дякуємо усім, хто приєднався до нас та підтримав розвиток додатка!
В останніх оновленнях програми:
- реалізовано можливість перевірки появи нових позицій шляхом свайпу з гори до низу на сторінці усіх позицій
- позначка нових позицій тепер знімається лише користувачем або якщо цю позицію було відкрито
- додано пошук серед категорій та правових позицій категорій, сортування категорій спорів за алфавітом
- додано можливість швидкого відкриття категорії натисканням на назву категорій на сторінці правової позиції
- додано можливість виділяти текст на сторінці правової позиції
- додано сповіщення про вихід нової версії додатку, щоб у вас завжди була актуальна версія
Встановлюйте оновлення в App Store або в Google play
Дякуємо усім, хто приєднався до нас та підтримав розвиток додатка!
В останніх оновленнях програми:
- реалізовано можливість перевірки появи нових позицій шляхом свайпу з гори до низу на сторінці усіх позицій
- позначка нових позицій тепер знімається лише користувачем або якщо цю позицію було відкрито
- додано пошук серед категорій та правових позицій категорій, сортування категорій спорів за алфавітом
- додано можливість швидкого відкриття категорії натисканням на назву категорій на сторінці правової позиції
- додано можливість виділяти текст на сторінці правової позиції
- додано сповіщення про вихід нової версії додатку, щоб у вас завжди була актуальна версія
Встановлюйте оновлення в App Store або в Google play
👍16🏆4❤2
Щодо захисту прав на безпечне довкілля
У справах щодо захисту прав на безпечне довкілля підставою притягнення до відповідальності винних осіб є порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров’я людини.
Ухвала суду про забезпечення доказів шляхом огляду за їх місцезнаходженням не є виконавчим документом і виконується відповідно до положень статті 85 ЦПК України
📄 Касаційний цивільний суд, Постанова КЦС ВС від 10 квітня 2024 року у справі № 638/6852/18
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
У справах щодо захисту прав на безпечне довкілля підставою притягнення до відповідальності винних осіб є порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров’я людини.
Ухвала суду про забезпечення доказів шляхом огляду за їх місцезнаходженням не є виконавчим документом і виконується відповідно до положень статті 85 ЦПК України
📄 Касаційний цивільний суд, Постанова КЦС ВС від 10 квітня 2024 року у справі № 638/6852/18
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍4
Щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права на безпечне довкілля, на безпечні та здорові умови проживання
Тлумачення змісту статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, що має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв’язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини
📄 Касаційний цивільний суд, Постанова ОП КЦС ВС від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Тлумачення змісту статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, що має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв’язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини
📄 Касаційний цивільний суд, Постанова ОП КЦС ВС від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍2
Щодо способу повідомлення працівника у період дії воєнного стану про наказ роботодавця, яким з ним відновлено дію трудового договору
Редакція Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яка передбачала можливість домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником, набула чинності лише 19 липня 2022 року, тому доведення до відома працівника наказу від 01 квітня 2022 року, яким дозволено альтернативні способи пересилання наказів, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин у спосіб електронної комунікації, не свідчить про обрання способу електронної комунікації за згодою між роботодавцем і працівником та належне повідомлення працівника про наказ, яким з ним відновлено дію трудового договору
📄 Касаційний цивільний суд, Постанова КЦС ВС від 11 квітня 2024 року у справі № 127/29246/22
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Редакція Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яка передбачала можливість домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником, набула чинності лише 19 липня 2022 року, тому доведення до відома працівника наказу від 01 квітня 2022 року, яким дозволено альтернативні способи пересилання наказів, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин у спосіб електронної комунікації, не свідчить про обрання способу електронної комунікації за згодою між роботодавцем і працівником та належне повідомлення працівника про наказ, яким з ним відновлено дію трудового договору
📄 Касаційний цивільний суд, Постанова КЦС ВС від 11 квітня 2024 року у справі № 127/29246/22
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Щодо порядку призначення остаточного покарання за приписами ч. 4 ст. 70 КК у разі коли за попереднім вироком особі призначено покарання із застосуванням ст. 75 КК
Якщо особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, за вироком суду було призначено покарання, яке ухвалено відбувати реально, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших кримінальних правопорушеннях, за які за новим вироком особі призначається покарання із застосуванням на підставі ст. 75 КК звільнення від відбування покарання з випробуванням, положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання не застосовуються і кожний вирок - попередній, за яким особа має відбувати покарання реально, та новий, за яким її звільнено від відбування покарання з випробуванням, виконуються самостійно.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Якщо особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, за вироком суду було призначено покарання, яке ухвалено відбувати реально, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших кримінальних правопорушеннях, за які за новим вироком особі призначається покарання із застосуванням на підставі ст. 75 КК звільнення від відбування покарання з випробуванням, положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання не застосовуються і кожний вирок - попередній, за яким особа має відбувати покарання реально, та новий, за яким її звільнено від відбування покарання з випробуванням, виконуються самостійно.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍3❤1