Щодо істотної шкоди грабежу (ст. 186 КК) в аспекті застосування положень ст. 11 КК
Характер і ступінь суспільної небезпечності є основними критеріями розмежування кримінальних правопорушень від будь-яких інших правопорушень та від діянь, які не містять ознак протиправності. Характер і ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення завжди визначають ознаки такого діяння, яке заподіяло, або здатне заподіяти істотну шкоду об’єкту кримінально-правової охорони. Якщо характер суспільної небезпечності кримінального правопорушення здебільшого визначається об’єктом посягання, то на її ступінь впливають інші як об’єктивні, так і суб’єктивні ознаки діяння, встановлені судом.
Поняття істотної шкоди у аспекті реалізації приписів ч. 2 ст. 11 КК має оціночний характер і його зміст визначається за оцінкою всіх конкретних обставин справи. Водночас, якщо істотна шкода знаходить своє чітке відображення у визначенні ознак того чи іншого складу кримінального правопорушення, її істотність не може оцінюватись правозастосувачем на власний розсуд, отже використання кримінально-правової норми про малозначність діяння виключається.
Головною умовою криміналізації діяння, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК, є спосіб вчинення цього злочину, де наслідки відіграють здебільшого субсидіарне значення, про що свідчить законодавче визначення дрібного викрадення в ст. 51 КУпАП, де не йдеться про те, що воно може відбутися у формі грабежу.
Скоєному навіть без застосування насильства грабежу (відкрите викрадення чужого майна), як вчинюваному в умовах очевидності діянню відкритого характеру, і бажання винуватої особи саме в такий спосіб протиправно вилучити чуже майно із корисливих спонукань, зважаючи на таку форму його вчинення, притаманна істотна суспільна небезпечність, як ознака кримінального правопорушення.
Вартісна ознака предмету злочину та розмір заподіяних матеріальних збитків мають оцінюватись у взаємопоєднанні з іншими встановленими обставинами, серед яких, зовнішнє виявлення способу викрадення у конкретній обстановці, супутні умови вчинення діяння, адже вирішуючи питання про можливість застосування ч. 2 ст. 11 КК суд має зважати на приписи ст. 1 цього Кодексу.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Характер і ступінь суспільної небезпечності є основними критеріями розмежування кримінальних правопорушень від будь-яких інших правопорушень та від діянь, які не містять ознак протиправності. Характер і ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення завжди визначають ознаки такого діяння, яке заподіяло, або здатне заподіяти істотну шкоду об’єкту кримінально-правової охорони. Якщо характер суспільної небезпечності кримінального правопорушення здебільшого визначається об’єктом посягання, то на її ступінь впливають інші як об’єктивні, так і суб’єктивні ознаки діяння, встановлені судом.
Поняття істотної шкоди у аспекті реалізації приписів ч. 2 ст. 11 КК має оціночний характер і його зміст визначається за оцінкою всіх конкретних обставин справи. Водночас, якщо істотна шкода знаходить своє чітке відображення у визначенні ознак того чи іншого складу кримінального правопорушення, її істотність не може оцінюватись правозастосувачем на власний розсуд, отже використання кримінально-правової норми про малозначність діяння виключається.
Головною умовою криміналізації діяння, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК, є спосіб вчинення цього злочину, де наслідки відіграють здебільшого субсидіарне значення, про що свідчить законодавче визначення дрібного викрадення в ст. 51 КУпАП, де не йдеться про те, що воно може відбутися у формі грабежу.
Скоєному навіть без застосування насильства грабежу (відкрите викрадення чужого майна), як вчинюваному в умовах очевидності діянню відкритого характеру, і бажання винуватої особи саме в такий спосіб протиправно вилучити чуже майно із корисливих спонукань, зважаючи на таку форму його вчинення, притаманна істотна суспільна небезпечність, як ознака кримінального правопорушення.
Вартісна ознака предмету злочину та розмір заподіяних матеріальних збитків мають оцінюватись у взаємопоєднанні з іншими встановленими обставинами, серед яких, зовнішнє виявлення способу викрадення у конкретній обстановці, супутні умови вчинення діяння, адже вирішуючи питання про можливість застосування ч. 2 ст. 11 КК суд має зважати на приписи ст. 1 цього Кодексу.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍4
Щодо ексцесу виконавця при розбої. Щодо розгляду провадження за касаційною скаргою засудженого, який помер
Відповідальність за розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, має місце лише у тому випадку, коли учасники кримінального правопорушення домовились вчинити саме розбій та діяли узгоджено.
Водночас ексцес виконавця (вихід за межі задуманого) має місце там, де виконавцем вчинені такі злочинні діяння, що не охоплювалися ні прямим, ні непрямим умислом інших співучасників. При ексцесі виконавця співучасник, учиняючи злочин, виходить за межі угоди на вчинення конкретного злочину, а інші співучасники не бажають і свідомо не допускають учинення виконавцем цих злочинних діянь.
У випадку смерті засудженого відкрите за його скаргою касаційне провадження підлягає закриттю, крім випадків, якщо воно з урахуванням меж перегляду судом касаційної інстанції, визначених ст. 433 КПК, є необхідним для реабілітації померлого або з метою захисту прав, свобод чи інтересів інших осіб.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Відповідальність за розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, має місце лише у тому випадку, коли учасники кримінального правопорушення домовились вчинити саме розбій та діяли узгоджено.
Водночас ексцес виконавця (вихід за межі задуманого) має місце там, де виконавцем вчинені такі злочинні діяння, що не охоплювалися ні прямим, ні непрямим умислом інших співучасників. При ексцесі виконавця співучасник, учиняючи злочин, виходить за межі угоди на вчинення конкретного злочину, а інші співучасники не бажають і свідомо не допускають учинення виконавцем цих злочинних діянь.
У випадку смерті засудженого відкрите за його скаргою касаційне провадження підлягає закриттю, крім випадків, якщо воно з урахуванням меж перегляду судом касаційної інстанції, визначених ст. 433 КПК, є необхідним для реабілітації померлого або з метою захисту прав, свобод чи інтересів інших осіб.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
❤2👍1
Щодо звільнення військовослужбовця від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК)
Звільнення військовослужбовця від відбування покарання з іспитовим строком не є безумовною підставою для його звільнення з військової служби. Навіть допускаючи можливість майбутнього звільнення військовослужбовця зі служби, воно не може бути підставою для незастосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК. В разі встановлення порушення особою, звільненою від відбування покарання, покладених на неї обов’язків такі питання можливо вирішити в порядку виконання вироку.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Звільнення військовослужбовця від відбування покарання з іспитовим строком не є безумовною підставою для його звільнення з військової служби. Навіть допускаючи можливість майбутнього звільнення військовослужбовця зі служби, воно не може бути підставою для незастосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК. В разі встановлення порушення особою, звільненою від відбування покарання, покладених на неї обов’язків такі питання можливо вирішити в порядку виконання вироку.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍3
Щодо безпідставного звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК) особи засудженої за ч. 2 ст. 332 та ч. 1 ст. 366 КК. Щодо особливостей оскарження судового рішення, яке було ухвалено у скороченому порядку (ст. 349 КПК)
ККС погодився з висновками, зазначеними в мотивувальній частині вироку суду апеляційної інстанції, про відсутність підстав для застосування положень ст. 75 КК до засудженого, який, будучи службовою особою, шляхом підроблення документів не тільки сприяв незаконному переправленню осіб через державний кордон, учинивши 23 епізоди злочинів, передбачених ч. 2 ст. 332 та ч. 1 ст. 366 КК, а й з корисливих мотивів, діючи з прямим умислом на незаконне збагачення, свідомо погодився отримати обіцяну неправомірну вигоду в сумі 1000 доларів США для себе за сприяння в наданні дозволу на виїзд за кордон і внесення персональних даних останнього до інформаційної системи «Шлях», учинивши таким чином злочин, передбачений ч. 3 ст. 368-3 КК.
Водночас суд апеляційної інстанції зауважив, що кількість епізодів злочинної діяльності та обставини, за яких засуджений вчинив злочини, передбачені ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 366 КК, свідчать про підвищену суспільну небезпеку як злочинів, так і особи обвинуваченого, особливо з огляду на запроваджений в Україні воєнний стан та необхідність забезпечення встановленого порядку перетину державного кордону України й обороноздатності держави.
Системний аналіз ч. 3 ст. 349 КПК свідчить про те, що в разі, якщо обвинувачений погоджується з викладеними в обвинувальному акті обставинами вчинення кримінального правопорушення, то суд має право не досліджувати докази щодо цих обставин та ухвалити вирок на підставі показань обвинуваченого та дослідження доказів, які характеризують його особу.
Як визначено ч. 2 ст. 394 КПК, судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 цього Кодексу.
Ураховуючи вищенаведене, а також з огляду на передбачені КПК особливості порядку оскарження судового рішення, яке було ухвалено у скороченому порядку, а саме неможливість оскарження вироку, зокрема, і щодо встановлених фактичних обставин та доведеності вини, ККС вважає, що сторона захисту позбавлена можливості оскаржувати судові рішення в цій частині.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
ККС погодився з висновками, зазначеними в мотивувальній частині вироку суду апеляційної інстанції, про відсутність підстав для застосування положень ст. 75 КК до засудженого, який, будучи службовою особою, шляхом підроблення документів не тільки сприяв незаконному переправленню осіб через державний кордон, учинивши 23 епізоди злочинів, передбачених ч. 2 ст. 332 та ч. 1 ст. 366 КК, а й з корисливих мотивів, діючи з прямим умислом на незаконне збагачення, свідомо погодився отримати обіцяну неправомірну вигоду в сумі 1000 доларів США для себе за сприяння в наданні дозволу на виїзд за кордон і внесення персональних даних останнього до інформаційної системи «Шлях», учинивши таким чином злочин, передбачений ч. 3 ст. 368-3 КК.
Водночас суд апеляційної інстанції зауважив, що кількість епізодів злочинної діяльності та обставини, за яких засуджений вчинив злочини, передбачені ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 366 КК, свідчать про підвищену суспільну небезпеку як злочинів, так і особи обвинуваченого, особливо з огляду на запроваджений в Україні воєнний стан та необхідність забезпечення встановленого порядку перетину державного кордону України й обороноздатності держави.
Системний аналіз ч. 3 ст. 349 КПК свідчить про те, що в разі, якщо обвинувачений погоджується з викладеними в обвинувальному акті обставинами вчинення кримінального правопорушення, то суд має право не досліджувати докази щодо цих обставин та ухвалити вирок на підставі показань обвинуваченого та дослідження доказів, які характеризують його особу.
Як визначено ч. 2 ст. 394 КПК, судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 цього Кодексу.
Ураховуючи вищенаведене, а також з огляду на передбачені КПК особливості порядку оскарження судового рішення, яке було ухвалено у скороченому порядку, а саме неможливість оскарження вироку, зокрема, і щодо встановлених фактичних обставин та доведеності вини, ККС вважає, що сторона захисту позбавлена можливості оскаржувати судові рішення в цій частині.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍5
Щодо ознайомлення з матеріалами кримінального провадження під час перегляду кримінального провадження за нововиявленими обставинами (гл. 34 КПК)
Положеннями ч. 4 ст. 395 КПК передбачено, що протягом строку апеляційного оскарження матеріали кримінального провадження ніким не можуть бути витребувані із суду. У цей строк суд зобов’язаний надати учасникам судового провадження за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження.
Системний аналіз п. 15 ч. 3, п. 5 ч. 4 ст. 42, ч. 3 ст. 43, ч. 5 ст. 107, ч. 3 ст. 376, ч. 4 ст. 395 КПК свідчить про те, що під час судового провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, в ході якого розглядається заява засудженого, подана в порядку глави 34 КПК, останній, будучи безпосереднім учасником судового провадження, має право на ознайомлення з матеріалами такого провадження, журналами судових засідань і технічними записами судових засідань, а суди, у свою чергу, зобов’язані забезпечити виконання такого права.
Невмотивована відмова суду апеляційної інстанції в задоволенні клопотання засудженого про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження призвела до порушення реалізації його права на захист.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Положеннями ч. 4 ст. 395 КПК передбачено, що протягом строку апеляційного оскарження матеріали кримінального провадження ніким не можуть бути витребувані із суду. У цей строк суд зобов’язаний надати учасникам судового провадження за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження.
Системний аналіз п. 15 ч. 3, п. 5 ч. 4 ст. 42, ч. 3 ст. 43, ч. 5 ст. 107, ч. 3 ст. 376, ч. 4 ст. 395 КПК свідчить про те, що під час судового провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, в ході якого розглядається заява засудженого, подана в порядку глави 34 КПК, останній, будучи безпосереднім учасником судового провадження, має право на ознайомлення з матеріалами такого провадження, журналами судових засідань і технічними записами судових засідань, а суди, у свою чергу, зобов’язані забезпечити виконання такого права.
Невмотивована відмова суду апеляційної інстанції в задоволенні клопотання засудженого про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження призвела до порушення реалізації його права на захист.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍3❤1
Кваліфікація! Дії власника собак, укусами яких потерпілій заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження кваліфікуються за ст. 128 КК
ККС погодився з кваліфікацією дій власника собак за ст. 128 КК, тобто за нанесення необережних середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій.
Власник собак повинен нести відповідальність за заподіяну шкоду собаками, дві з яких належать йому на праві власності, і які були у його віданні, як власника відповідного центру розплідника, де всі три собаки були зареєстровані. На час події собаки дійсно перебували за межами домоволодіння, де вони утримувались, однак ці собаки не мали статусу безпритульних, з огляду на те, що вони мали господарів та місце утримання, яке було залишено ними не з волі таких господарів.
Суд не встановив, що потерпілою здійснювались якісь агресивні дії, які б свідчили про її попередній напад на собак. На підтвердження цієї версії, стороною захисту доказів не надано.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
ККС погодився з кваліфікацією дій власника собак за ст. 128 КК, тобто за нанесення необережних середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій.
Власник собак повинен нести відповідальність за заподіяну шкоду собаками, дві з яких належать йому на праві власності, і які були у його віданні, як власника відповідного центру розплідника, де всі три собаки були зареєстровані. На час події собаки дійсно перебували за межами домоволодіння, де вони утримувались, однак ці собаки не мали статусу безпритульних, з огляду на те, що вони мали господарів та місце утримання, яке було залишено ними не з волі таких господарів.
Суд не встановив, що потерпілою здійснювались якісь агресивні дії, які б свідчили про її попередній напад на собак. На підтвердження цієї версії, стороною захисту доказів не надано.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍5❤2
Суд в ході судового розгляду не позбавлений права визнати висунуте особі обвинувачення підтвердженим у певній частині у разі одначасного інкримінування їй двох альтернативних способів вчинення шахрайства
В складі шахрайства заволодіння чужим майном або придбання права на майно є альтернативними формами виявлення його об’єктивної сторони, а обман чи зловживання довірою є самостійними (альтернативними) способами вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на це, зважаючи на альтернативність зазначених способів вчинення указаного кримінального правопорушення, їх одночасне інкримінування, хоча і вказує на недостатню конкретизованість висунутого особі обвинувачення, однак саме по собі не може бути підставою для виправдання такої особи за наявності в її діях необхідних ознак складу вказаного злочину, адже суд в ході судового розгляду не позбавлений права визнати висунуте особі обвинувачення підтвердженим у певній частині, зокрема й щодо конкретного способу його вчинення.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
В складі шахрайства заволодіння чужим майном або придбання права на майно є альтернативними формами виявлення його об’єктивної сторони, а обман чи зловживання довірою є самостійними (альтернативними) способами вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на це, зважаючи на альтернативність зазначених способів вчинення указаного кримінального правопорушення, їх одночасне інкримінування, хоча і вказує на недостатню конкретизованість висунутого особі обвинувачення, однак саме по собі не може бути підставою для виправдання такої особи за наявності в її діях необхідних ознак складу вказаного злочину, адже суд в ході судового розгляду не позбавлений права визнати висунуте особі обвинувачення підтвердженим у певній частині, зокрема й щодо конкретного способу його вчинення.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍4🤣1
Щодо об'єктивної та суб'єктивної сторін складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 194 КК та змісту словосполучення «те саме діяння», яке використовується в диспозиції ч. 2 цієї статті
Частиною 1 ст. 194 КК встановлено відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах. Юридичний аналіз даної норми свідчить про те, що законодавець указав тут на дві ознаки об’єктивної сторони складу цього злочину: суспільно небезпечне діяння - «знищення або пошкодження чужого майна» та суспільно небезпечні наслідки - «шкода у великих розмірах». За конструкцією об’єктивної сторони склад злочину, передбачений у ч. 1 ст. 194 КК, є матеріальним, оскільки передбачає наслідки як обов‘язковий елемент його об‘єктивної сторони (причинний зв‘язок між діяннями та наслідками).
Водночас кваліфікований склад, визначений ч. 2 ст. 194 КК, передбачає відповідальність за «те саме діяння» та містить кілька альтернативних (окремих) кваліфікуючих ознак: 1) вчинення шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або 2) заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах, або 3) спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків. При цьому обґрунтовано кожній із них надано цілком самостійне значення.
Нормативний зміст складу даного злочину пов’язаний з особливим варіантом його утворення – заміщення обов’язкової характеристики основного складу – «що заподіяло шкоду у великих розмірах» (ч. 1 ст. 194 КК) обтяжуючими обставинами «вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом; заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах; спричинило загибель людей; спричинило інші тяжкі наслідки» (ч. 2 ст. 194 КК).
Отже, під словами «те саме діяння» законодавець має на увазі лише «суспільно небезпечне діяння», як ознаку об’єктивної сторони складу аналізованого злочину.
Диференціюючи кримінальну відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна, у випадку вчинення відповідного злочину шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, обов’язковою характеристикою є не наслідки, а «загальнонебезпечний спосіб знищення або пошкодження», оскільки основним аргументом на його користь є більш вагома соціальна значущість (суспільна небезпека) способу знищення або пошкодження чужого майна порівняно з «шкодою у великих розмірах». Криміналізація такого посягання на майно переслідує за мету захистити не лише відповідні аспекти відносин власності, але і таке правове благо, як громадська безпека.
Таким чином, словосполучення «те саме діяння», яке використовується в диспозиції ч. 2 ст. 194 КК, указує на те, що до діяння в цій статті слід відносити тільки знищення (пошкодження) майна, а шкода не є необхідною для кваліфікації за ч. 2 цієї статті при кваліфікації випадків умисного знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим чи непрямим умислом. При цьому свідомістю винного охоплюється той факт, що в результаті його дій власникові майна заподіюється шкода. У разі знищення чи пошкодження майна загальнонебезпечним способом винний передбачає або може і повинен передбачити те, що він завдає чи може завдати фізичної шкоди людям, а так само знищити або пошкодити майно, при цьому, не лише те, на яке вчиняється посягання. У такому випадку умисел особи спрямований саме на знищення чи пошкодження конкретного майна загальнонебезпечним способом, стосовно ж інших тяжких наслідків, психічне ставлення особи характеризується необережною формою вини.
За змістом положення ст. 194 КК мотив і мета не є обов’язковими ознаками цього злочину. Їх встановлення є важливим лише у разі необхідності відмежування цього складу злочину від інших, вчинення яких супроводжується знищенням чи пошкодженням чужого майна.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Частиною 1 ст. 194 КК встановлено відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах. Юридичний аналіз даної норми свідчить про те, що законодавець указав тут на дві ознаки об’єктивної сторони складу цього злочину: суспільно небезпечне діяння - «знищення або пошкодження чужого майна» та суспільно небезпечні наслідки - «шкода у великих розмірах». За конструкцією об’єктивної сторони склад злочину, передбачений у ч. 1 ст. 194 КК, є матеріальним, оскільки передбачає наслідки як обов‘язковий елемент його об‘єктивної сторони (причинний зв‘язок між діяннями та наслідками).
Водночас кваліфікований склад, визначений ч. 2 ст. 194 КК, передбачає відповідальність за «те саме діяння» та містить кілька альтернативних (окремих) кваліфікуючих ознак: 1) вчинення шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або 2) заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах, або 3) спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків. При цьому обґрунтовано кожній із них надано цілком самостійне значення.
Нормативний зміст складу даного злочину пов’язаний з особливим варіантом його утворення – заміщення обов’язкової характеристики основного складу – «що заподіяло шкоду у великих розмірах» (ч. 1 ст. 194 КК) обтяжуючими обставинами «вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом; заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах; спричинило загибель людей; спричинило інші тяжкі наслідки» (ч. 2 ст. 194 КК).
Отже, під словами «те саме діяння» законодавець має на увазі лише «суспільно небезпечне діяння», як ознаку об’єктивної сторони складу аналізованого злочину.
Диференціюючи кримінальну відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна, у випадку вчинення відповідного злочину шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, обов’язковою характеристикою є не наслідки, а «загальнонебезпечний спосіб знищення або пошкодження», оскільки основним аргументом на його користь є більш вагома соціальна значущість (суспільна небезпека) способу знищення або пошкодження чужого майна порівняно з «шкодою у великих розмірах». Криміналізація такого посягання на майно переслідує за мету захистити не лише відповідні аспекти відносин власності, але і таке правове благо, як громадська безпека.
Таким чином, словосполучення «те саме діяння», яке використовується в диспозиції ч. 2 ст. 194 КК, указує на те, що до діяння в цій статті слід відносити тільки знищення (пошкодження) майна, а шкода не є необхідною для кваліфікації за ч. 2 цієї статті при кваліфікації випадків умисного знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим чи непрямим умислом. При цьому свідомістю винного охоплюється той факт, що в результаті його дій власникові майна заподіюється шкода. У разі знищення чи пошкодження майна загальнонебезпечним способом винний передбачає або може і повинен передбачити те, що він завдає чи може завдати фізичної шкоди людям, а так само знищити або пошкодити майно, при цьому, не лише те, на яке вчиняється посягання. У такому випадку умисел особи спрямований саме на знищення чи пошкодження конкретного майна загальнонебезпечним способом, стосовно ж інших тяжких наслідків, психічне ставлення особи характеризується необережною формою вини.
За змістом положення ст. 194 КК мотив і мета не є обов’язковими ознаками цього злочину. Їх встановлення є важливим лише у разі необхідності відмежування цього складу злочину від інших, вчинення яких супроводжується знищенням чи пошкодженням чужого майна.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍4🔥2
Щодо обставин, які вказують на відсутність підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності відповідно до положень ч. 3 ст. 263 КК
Згідно з ч. 3 ст. 263 КК звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої. Добровільна видача означає, що особа має реальну можливість та усвідомлює, що і надалі безперешкодно може зберігати предмети цього злочину, проте за власним бажанням (незалежно від причин та мотивів) здає їх органу влади.
Дії засудженого в частині надання співробітникам поліції інформації про зберігання заборонених предметів самі по собі не були активними та добровільними, оскільки останній до його зупинки на блокпосту не звертався до правоохоронних органів з метою добровільної здачі зброї, а лише після неодноразового запитання співробітників поліції повідомив, що має при собі пістолет, водночас будь-якої підготовленої заяви про його здачу не подав, а лише після приїзду слідчо-оперативної групи, надав для огляду пістолет і патрони, про що написав відповідну заяву.
Отже, як свідчать установлені судами обставини, засуджений повідомив орган досудового розслідування про факт зберігання зброї і боєприпасів за умов, коли усвідомив неможливість і надалі безперешкодно зберігати предмети злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, оскільки вони неминуче будуть виявлені під час слідчої дії. За таких умов видача предметів злочину не містить підстав для застосування ч. 3 ст. 263 КК.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Згідно з ч. 3 ст. 263 КК звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої. Добровільна видача означає, що особа має реальну можливість та усвідомлює, що і надалі безперешкодно може зберігати предмети цього злочину, проте за власним бажанням (незалежно від причин та мотивів) здає їх органу влади.
Дії засудженого в частині надання співробітникам поліції інформації про зберігання заборонених предметів самі по собі не були активними та добровільними, оскільки останній до його зупинки на блокпосту не звертався до правоохоронних органів з метою добровільної здачі зброї, а лише після неодноразового запитання співробітників поліції повідомив, що має при собі пістолет, водночас будь-якої підготовленої заяви про його здачу не подав, а лише після приїзду слідчо-оперативної групи, надав для огляду пістолет і патрони, про що написав відповідну заяву.
Отже, як свідчать установлені судами обставини, засуджений повідомив орган досудового розслідування про факт зберігання зброї і боєприпасів за умов, коли усвідомив неможливість і надалі безперешкодно зберігати предмети злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, оскільки вони неминуче будуть виявлені під час слідчої дії. За таких умов видача предметів злочину не містить підстав для застосування ч. 3 ст. 263 КК.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍8❤4
Про істотне порушення будівельних норм і правил
Під істотним порушенням будівельних норм і правил необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.
📄 Касаційний адміністративний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Під істотним порушенням будівельних норм і правил необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.
📄 Касаційний адміністративний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍3
Про відмінність понять «комплексна схема розміщення тимчасової споруди» та «схема розміщення тимчасової споруди»
Схема розміщення тимчасової споруди (ТС) (пункт 2.6 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21 жовтня 2011 року), що надається у складі документів для отримання паспорту прив`язки - є конкретною схемою розміщення на конкретному місці конкретної тимчасової споруди. Водночас жодних нормативних вимог щодо порядку її складання не встановлено (пункт 2.11 Порядку № 244 містить лише вказівку про виконання схеми на топографо-геодезичній основі у масштабі 1:500).
Законодавець у Порядку № 244 не ототожнює комплексну схему розміщення ТС та архітип, що передбачені пунктом 1.6 Порядку № 244, із схемою розміщення ТС, що визначена пунктом 2.6 цього нормативного документа.
Комплексна схема та схема розміщення ТС - це різні документи, отже відсутність комплексної схеми не ототожнюється з недостовірними відомостями у документах, зазначеними у пункті 2.6 Порядку № 244, що визначено як підставу для анулювання паспорту прив`язки ТС (пункт 2.27).
📄 Касаційний адміністративний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Схема розміщення тимчасової споруди (ТС) (пункт 2.6 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21 жовтня 2011 року), що надається у складі документів для отримання паспорту прив`язки - є конкретною схемою розміщення на конкретному місці конкретної тимчасової споруди. Водночас жодних нормативних вимог щодо порядку її складання не встановлено (пункт 2.11 Порядку № 244 містить лише вказівку про виконання схеми на топографо-геодезичній основі у масштабі 1:500).
Законодавець у Порядку № 244 не ототожнює комплексну схему розміщення ТС та архітип, що передбачені пунктом 1.6 Порядку № 244, із схемою розміщення ТС, що визначена пунктом 2.6 цього нормативного документа.
Комплексна схема та схема розміщення ТС - це різні документи, отже відсутність комплексної схеми не ототожнюється з недостовірними відомостями у документах, зазначеними у пункті 2.6 Порядку № 244, що визначено як підставу для анулювання паспорту прив`язки ТС (пункт 2.27).
📄 Касаційний адміністративний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
❤4👍3
Про наявність у непрацюючого пенсіонера, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, права на доплату, передбачену положеннями статті 39 Закону № 796-XII, за відсутності посвідчення, що підтверджує статус потерпілого
Не може бути єдиною причиною для відмови уповноваженим органом у виплаті вказаної доплати відсутність у особи посвідчення, що підтверджує статус постраждалого від внаслідок Чорнобильської катастрофи, за умови наявності у особи підтвердженого статусу непрацюючого пенсіонера, встановленого судами, на підставі належних доказів (копія паспорта особи з відміткою про зареєстроване місце проживання чи відповідна довідка органу місцевого самоврядування, тощо) місця проживання непрацюючого пенсіонера, яке має бути віднесено до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106; періоду проживання особи у вказаному населеному пункті, а також інших обставин, які вказують на добросовісність поведінки особи з метою реалізації нею права на отримання підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року).
📄 Касаційний адміністративний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Не може бути єдиною причиною для відмови уповноваженим органом у виплаті вказаної доплати відсутність у особи посвідчення, що підтверджує статус постраждалого від внаслідок Чорнобильської катастрофи, за умови наявності у особи підтвердженого статусу непрацюючого пенсіонера, встановленого судами, на підставі належних доказів (копія паспорта особи з відміткою про зареєстроване місце проживання чи відповідна довідка органу місцевого самоврядування, тощо) місця проживання непрацюючого пенсіонера, яке має бути віднесено до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106; періоду проживання особи у вказаному населеному пункті, а також інших обставин, які вказують на добросовісність поведінки особи з метою реалізації нею права на отримання підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року).
📄 Касаційний адміністративний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍2❤1🔥1
Межі судового розгляду при тлумаченні правочину (заповіту)
Тлумачення заповіту може здійснюватися як при розгляді справи з позовними вимогами про тлумачення заповіту, так і при розгляді справ щодо спадкування без заявлення таких вимог, що не буде виходом суду за межі позовних вимог.
📄 Касаційний цивільний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Тлумачення заповіту може здійснюватися як при розгляді справи з позовними вимогами про тлумачення заповіту, так і при розгляді справ щодо спадкування без заявлення таких вимог, що не буде виходом суду за межі позовних вимог.
📄 Касаційний цивільний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍6
Оскарження прокурором заочного рішення суду в рамках цивільного судочинства
ЦПК України не передбачає такої форми участі прокурора в цивільному судочинстві, як подача заяви про перегляд заочного рішення. Апеляційне оскарження заочного рішення прокурором в інтересах держави в особі відповідача має відбуватися без попереднього подання заяви про перегляд заочного рішення до суду, що ухвалив таке рішення.
📄
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
ЦПК України не передбачає такої форми участі прокурора в цивільному судочинстві, як подача заяви про перегляд заочного рішення. Апеляційне оскарження заочного рішення прокурором в інтересах держави в особі відповідача має відбуватися без попереднього подання заяви про перегляд заочного рішення до суду, що ухвалив таке рішення.
📄
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍2
Про необхідність отримання дозволу на спеціальне водокористування підприємством, діяльність якого пов’язана з використанням води та скиданням надлишкових зворотних вод
Діяльність підприємства, пов’язана з акумуляцією надлишків зворотних вод та їх скиданням, є спеціальним водокористуванням, а отже є платною та здійснюється виключно на підставі дозволу на спеціальне водокористування та відповідно до встановлених лімітів
📄 Касаційний адміністративний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Діяльність підприємства, пов’язана з акумуляцією надлишків зворотних вод та їх скиданням, є спеціальним водокористуванням, а отже є платною та здійснюється виключно на підставі дозволу на спеціальне водокористування та відповідно до встановлених лімітів
📄 Касаційний адміністративний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍4
Щодо дотримання порядку особистого обшуку судді
Затримання судді та його особистий обшук, здійснений у відповідності до вимог кримінального процесуального закону відразу після виходу із приміщення спортивного клубу, де він одержав частину неправомірної вигоди, є законними і не потребують попередньої згоди Вищої ради правосуддя. Затримання особи під час злочину або відразу після його вчинення та її обшук без захисника не є порушенням прав затриманого та не тягне за собою недопустимість вилучених у неї доказів.
📄 Постанова, 15/06/2023, 760/26347/18, Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Затримання судді та його особистий обшук, здійснений у відповідності до вимог кримінального процесуального закону відразу після виходу із приміщення спортивного клубу, де він одержав частину неправомірної вигоди, є законними і не потребують попередньої згоди Вищої ради правосуддя. Затримання особи під час злочину або відразу після його вчинення та її обшук без захисника не є порушенням прав затриманого та не тягне за собою недопустимість вилучених у неї доказів.
📄 Постанова, 15/06/2023, 760/26347/18, Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍6👏1
Щодо вирішення цивільного позову у разі закриття кримінального провадження
Відповідно до положень ч. 1 ст. 129 КПК вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Тому у разі закриття кримінального провадження у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Відповідно до положень ч. 1 ст. 129 КПК вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Тому у разі закриття кримінального провадження у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍7
Несумлінне та безвідповідальне ставлення слідчого до строків внесення відомостей до ЄРДР та відсутність належного контролю з боку керівництва прокуратури не є підставою для відмови у задоволенні клопотання захисника про закриття кримінального провадження
Несумлінне та безвідповідальне ставлення слідчого до строків внесення відомостей до ЄРДР та відсутність належного контролю з боку керівництва прокуратури не є підставою для відмови у задоволенні клопотання захисника про закриття кримінального провадження.
Внесення до ЄРДР відомостей про закінчення досудового розслідування в одній з установлених КПК форм саме по собі не змінює існуючого стану правовідносин. Діяльність слідчого щодо інформаційного наповнення ЄРДР полягає лише у фіксуванні прийнятих процесуальних рішень і є похідною від них.
Відтак ухвалення слідчим процесуального рішення про закриття кримінального провадження породжує правовий наслідок у вигляді припинення (заборони) здійснення процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень. Настання такого наслідку не залежить від того, чи внесені до ЄРДР відомості про це рішення.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Несумлінне та безвідповідальне ставлення слідчого до строків внесення відомостей до ЄРДР та відсутність належного контролю з боку керівництва прокуратури не є підставою для відмови у задоволенні клопотання захисника про закриття кримінального провадження.
Внесення до ЄРДР відомостей про закінчення досудового розслідування в одній з установлених КПК форм саме по собі не змінює існуючого стану правовідносин. Діяльність слідчого щодо інформаційного наповнення ЄРДР полягає лише у фіксуванні прийнятих процесуальних рішень і є похідною від них.
Відтак ухвалення слідчим процесуального рішення про закриття кримінального провадження породжує правовий наслідок у вигляді припинення (заборони) здійснення процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень. Настання такого наслідку не залежить від того, чи внесені до ЄРДР відомості про це рішення.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍2
Обов’язок судів роз’яснити особі про наявність правових підстав звільнення її від кримінальної відповідальності. Умови звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у суді касаційної інстанції в порядку ст. 440 КПК.
Суди першої та апеляційної інстанцій зобов’язані роз’яснити особі, яка притягається до кримінальної відповідальності, що у разі, якщо на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчилися строки давності притягнення її до кримінальної відповідальності, то це є правовою підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення має наслідком закриття кримінального провадження відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК. Крім того, цій особі має бути роз’яснено право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цих мотивів та наслідки такого заперечення. Нероз’яснення судом першої чи апеляційної інстанцій зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону
Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у суді касаційної інстанції в порядку ст. 440 КПК за таких умов: 1) на день перегляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції закінчилися строки давності притягнення такої особи до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення; 2) ця особа не подавала до апеляційного суду відповідного клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, і суд апеляційної інстанції не роз’яснив особі явності зазначених підстав для звільнення від кримінальної відповідальності та не з’ясував її думки щодо згоди чи незгоди з таким звільненням; 3) така особа висловила згоду в касаційному суді на звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Суди першої та апеляційної інстанцій зобов’язані роз’яснити особі, яка притягається до кримінальної відповідальності, що у разі, якщо на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчилися строки давності притягнення її до кримінальної відповідальності, то це є правовою підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення має наслідком закриття кримінального провадження відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК. Крім того, цій особі має бути роз’яснено право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цих мотивів та наслідки такого заперечення. Нероз’яснення судом першої чи апеляційної інстанцій зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону
Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у суді касаційної інстанції в порядку ст. 440 КПК за таких умов: 1) на день перегляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції закінчилися строки давності притягнення такої особи до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення; 2) ця особа не подавала до апеляційного суду відповідного клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, і суд апеляційної інстанції не роз’яснив особі явності зазначених підстав для звільнення від кримінальної відповідальності та не з’ясував її думки щодо згоди чи незгоди з таким звільненням; 3) така особа висловила згоду в касаційному суді на звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍3🔥1
Щодо вироку суду за результатами спрощеного провадження
Згідно ч. 1 ст. 302 КПК прокурор, встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язаний роз’яснити підозрюваному, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Крім того, слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язаний впевнитися у добровільності згоди підозрюваного, потерпілого та представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні (ч. 2 ст. 302 КПК).
Частиною 2 ст. 381 КПК передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Згідно ч. 2 ст. 382 КПК вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 цього Кодексу (ч. 5 ст. 382 КПК).
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Згідно ч. 1 ст. 302 КПК прокурор, встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язаний роз’яснити підозрюваному, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Крім того, слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язаний впевнитися у добровільності згоди підозрюваного, потерпілого та представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні (ч. 2 ст. 302 КПК).
Частиною 2 ст. 381 КПК передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Згідно ч. 2 ст. 382 КПК вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 цього Кодексу (ч. 5 ст. 382 КПК).
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍4❤1🔥1
Щодо огляду та відібрання зразків дорожнього покриття та оформлення відповідного протоколу
Відповідно до положень ч. 1 ст. 159 КПК тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитись з ними, зробити їх копії та вилучити їх.
Автомобільна дорога, доступна для необмеженого кола осіб, тому не становить собою річ, доступ до якої вимагає спеціального дозволу її володільця або слідчого судді.
Недоліки оформлення протоколу самі по собі не дають підстав для висновку про недопустимість його результатів. Ці недоліки мали оцінюватися в контексті достовірності відомостей, відображених в протоколі, а також їх достатності для встановлення тих обставин, на які посилалася сторона обвинувачення, у сукупності з іншими представленими доказами.
Порушення порядку отримання доказів, передбаченого ст. 86 КПК, яке призводить до їх недопустимості, визначається правилами, визначеними главою 4 § 1КПК та іншими нормами КПК, в яких такі правила сформульовані. Однак не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.
Враховуючи значення в контексті цієї справи відповіді на питання, чи були повністю здійснені дорожні роботи, визначені договором, для оцінки доказового значення результатів цього огляду важливо також надати оцінку методиці, яку використав орган розслідування, коли обирав місця для вилучення зразків покриття.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Відповідно до положень ч. 1 ст. 159 КПК тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитись з ними, зробити їх копії та вилучити їх.
Автомобільна дорога, доступна для необмеженого кола осіб, тому не становить собою річ, доступ до якої вимагає спеціального дозволу її володільця або слідчого судді.
Недоліки оформлення протоколу самі по собі не дають підстав для висновку про недопустимість його результатів. Ці недоліки мали оцінюватися в контексті достовірності відомостей, відображених в протоколі, а також їх достатності для встановлення тих обставин, на які посилалася сторона обвинувачення, у сукупності з іншими представленими доказами.
Порушення порядку отримання доказів, передбаченого ст. 86 КПК, яке призводить до їх недопустимості, визначається правилами, визначеними главою 4 § 1КПК та іншими нормами КПК, в яких такі правила сформульовані. Однак не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.
Враховуючи значення в контексті цієї справи відповіді на питання, чи були повністю здійснені дорожні роботи, визначені договором, для оцінки доказового значення результатів цього огляду важливо також надати оцінку методиці, яку використав орган розслідування, коли обирав місця для вилучення зразків покриття.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
❤3👍3🍾1