Щодо правових наслідків невідповідності кількість учасників, зафіксованих на відеозаписі обшуку та в протоколі обшуку
Не може бути підставою для визнання протоколу обшуку недопустимим доказом те, що кількість учасників, зафіксована на відеозаписі обшуку, є більшою, ніж зафіксовано в протоколі обшуку. Участь понятих та інших учасників кримінального провадження цілком узгоджується з положеннями ст. 236 КПК. Присутність же більшої кількості осіб, а ніж вказано в протоколі, автоматично не впливає на достовірність, належність та допустимість проведення цієї слідчої дії і законність вилучення під час обшуку речей.
📄 Постанова, 25/04/2023, 753/130/19, Злочини проти громадської безпеки, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Не може бути підставою для визнання протоколу обшуку недопустимим доказом те, що кількість учасників, зафіксована на відеозаписі обшуку, є більшою, ніж зафіксовано в протоколі обшуку. Участь понятих та інших учасників кримінального провадження цілком узгоджується з положеннями ст. 236 КПК. Присутність же більшої кількості осіб, а ніж вказано в протоколі, автоматично не впливає на достовірність, належність та допустимість проведення цієї слідчої дії і законність вилучення під час обшуку речей.
📄 Постанова, 25/04/2023, 753/130/19, Злочини проти громадської безпеки, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍4🤣1👀1
Щодо огляду автомобіля на який накладено арешт та визнано речовим доказом. Відмежування огляду місця події від обшуку автомобіля
1. У випадку, коли автомобіль у передбаченому КПК порядку визнаний речовим доказом та ухвалою суду на нього накладено арешт, то огляд транспортного засобу, який відбувся на майданчику відділку поліції, дозволу суду на проникнення до автомобіля не потребує.
2. Обшук та огляд слід чітко відмежовувати з огляду на порядок їх проведення. У кримінальному провадженні підставою для проведення огляду місця події було повідомлення лісничого про вчинення кримінального правопорушення та про затримання ним двох осіб, які займались незаконною порубкою лісу на території урочища.
На підставі вказаної заяви, працівниками поліції було проведено огляд місця події, а саме ділянки місцевості, під час якого виявлено автомобіль разом з причіпом відкритого типу, в якому виявлено 23 відрізки стовбура дерева зі слідами механічного зпилу. Таким чином, вказана слідча дія була невідкладною, оскільки здійснювалась одразу після скоєння злочину, до внесення відомостей в ЄРДР. Відомості про кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР не пізніше 24 годин з моменту повідомлення про вчинення злочину, що повністю відповідає вимогам ст.214 КПК.
Щодо огляду автомобіля, то він проводився за добровільною письмовою згодою володільця, що підтверджено його заявою. Враховуючи ту обставину, що в багажному відділені вказаного автомобіля знаходились 6 відрізків стовбура дерева, їх виявлення та огляд були неможливі без відкриття багажника.
Тому, для здійснення судового контролю після фактичного обшуку, слідчий звернувся до слідчого судді із клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку автомобіля, яке ухвалою слідчого судді було задоволено.
За правилами ч.3 ст. 233 КПК для слідчого, дізнавача, прокурора передбачено імперативний обов’язок невідкладно, після проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді, звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку.
Натомість закінчення строку виконання обов’язку не спричиняє його припинення. Обов’язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку, крім випадків, коли виконання обов’язку призведе до порушення процесуальних прав учасників провадження.
У кримінальному провадженні слідчий звернувся до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку через три дні. Цього ж дня слідчий суддя постановив ухвалу про задоволення вказаного клопотання. Отже, органом досудового розслідування хоча й було допущено порушення правил КПК під час звернення до слідчого судді із відповідним клопотанням про обшук, однак в даному випадку це порушення не могло вважатися істотним.
📄 Постанова, 28/09/2023, 177/225/21, Злочини проти довкілля, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
1. У випадку, коли автомобіль у передбаченому КПК порядку визнаний речовим доказом та ухвалою суду на нього накладено арешт, то огляд транспортного засобу, який відбувся на майданчику відділку поліції, дозволу суду на проникнення до автомобіля не потребує.
2. Обшук та огляд слід чітко відмежовувати з огляду на порядок їх проведення. У кримінальному провадженні підставою для проведення огляду місця події було повідомлення лісничого про вчинення кримінального правопорушення та про затримання ним двох осіб, які займались незаконною порубкою лісу на території урочища.
На підставі вказаної заяви, працівниками поліції було проведено огляд місця події, а саме ділянки місцевості, під час якого виявлено автомобіль разом з причіпом відкритого типу, в якому виявлено 23 відрізки стовбура дерева зі слідами механічного зпилу. Таким чином, вказана слідча дія була невідкладною, оскільки здійснювалась одразу після скоєння злочину, до внесення відомостей в ЄРДР. Відомості про кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР не пізніше 24 годин з моменту повідомлення про вчинення злочину, що повністю відповідає вимогам ст.214 КПК.
Щодо огляду автомобіля, то він проводився за добровільною письмовою згодою володільця, що підтверджено його заявою. Враховуючи ту обставину, що в багажному відділені вказаного автомобіля знаходились 6 відрізків стовбура дерева, їх виявлення та огляд були неможливі без відкриття багажника.
Тому, для здійснення судового контролю після фактичного обшуку, слідчий звернувся до слідчого судді із клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку автомобіля, яке ухвалою слідчого судді було задоволено.
За правилами ч.3 ст. 233 КПК для слідчого, дізнавача, прокурора передбачено імперативний обов’язок невідкладно, після проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді, звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку.
Натомість закінчення строку виконання обов’язку не спричиняє його припинення. Обов’язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку, крім випадків, коли виконання обов’язку призведе до порушення процесуальних прав учасників провадження.
У кримінальному провадженні слідчий звернувся до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку через три дні. Цього ж дня слідчий суддя постановив ухвалу про задоволення вказаного клопотання. Отже, органом досудового розслідування хоча й було допущено порушення правил КПК під час звернення до слідчого судді із відповідним клопотанням про обшук, однак в даному випадку це порушення не могло вважатися істотним.
📄 Постанова, 28/09/2023, 177/225/21, Злочини проти довкілля, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍3❤1
Щодо відмістей у порядку проведення огляду місця події від обшуку
Для встановлення того, чи був протокол огляду місця події допустимим як доказ у кримінальному провадженні, необхідно визначити законодавчо встановлені підстави, порядок та умови, необхідні для його збирання, саме на той час, коли він був зафіксований і одержаний. Якщо слідчим був порушений порядок його збирання, такий доказ не може вважатись допустимим і бути підставою для прийняття процесуальних рішень.
Так, обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду за наявності ймовірних даних про те, що розшукуване приховане в певному місці чи в певної особи. У той же час підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
У кримінальному провадженні підставою для проведення огляду місця події (житла) стало повідомлення про смерть особи, зокрема про виявлення чоловіка без ознак життя. Для того, щоб здійснити перевірку вказаної інформації та з`ясувати обставини події, було здійснено огляд житлового будинку, в ході якого виявлено труп потерпілого з ознаками насильницької смерті.
Місце виявлення трупа завжди вважається місцем події незалежно від того, де настала смерть певної людини. Зазначена слідча дія була невідкладною, здійснювалася з метою перевірки отриманої інформації. При цьому в матеріалах справи наявна згода володільця житла на проведення такого огляду. Тому висновки судів, що зазначена слідча дія була невідкладною, здійснювалася з метою перевірки отриманої інформації, є правильними.
📄 Постанова, 24/11/2023, 607/7244/22, Злочини проти життя та здоров'я особи, Касаційний кримінальний суд, Постанова, 29/08/2023, 378/865/21, Злочини проти життя та здоров'я особи, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Для встановлення того, чи був протокол огляду місця події допустимим як доказ у кримінальному провадженні, необхідно визначити законодавчо встановлені підстави, порядок та умови, необхідні для його збирання, саме на той час, коли він був зафіксований і одержаний. Якщо слідчим був порушений порядок його збирання, такий доказ не може вважатись допустимим і бути підставою для прийняття процесуальних рішень.
Так, обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду за наявності ймовірних даних про те, що розшукуване приховане в певному місці чи в певної особи. У той же час підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
У кримінальному провадженні підставою для проведення огляду місця події (житла) стало повідомлення про смерть особи, зокрема про виявлення чоловіка без ознак життя. Для того, щоб здійснити перевірку вказаної інформації та з`ясувати обставини події, було здійснено огляд житлового будинку, в ході якого виявлено труп потерпілого з ознаками насильницької смерті.
Місце виявлення трупа завжди вважається місцем події незалежно від того, де настала смерть певної людини. Зазначена слідча дія була невідкладною, здійснювалася з метою перевірки отриманої інформації. При цьому в матеріалах справи наявна згода володільця житла на проведення такого огляду. Тому висновки судів, що зазначена слідча дія була невідкладною, здійснювалася з метою перевірки отриманої інформації, є правильними.
📄 Постанова, 24/11/2023, 607/7244/22, Злочини проти життя та здоров'я особи, Касаційний кримінальний суд, Постанова, 29/08/2023, 378/865/21, Злочини проти життя та здоров'я особи, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍4
Щодо обставин, які свідчать про проведення огляду місця події, а не обшуку
Виходячи зі змісту складеного процесуального документа та відеозапису до нього, слідча (розшукова) дія проводилася у житловому будинку, де був виявлений труп чоловіка з ознаками насильницької смерті. У протоколі докладно описана обстановка у будинку з позначенням з яких приміщень складається будівля і де знаходиться тіло потерпілого. Слідчим не проводилось відшукування будь-яких матеріальних об’єктів, невидимих у ході огляду. Вказане свідчить, що під час проведення слідчої (розшукової) дії проводилися дії, які притаманні огляду місця події, а не обшуку.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Виходячи зі змісту складеного процесуального документа та відеозапису до нього, слідча (розшукова) дія проводилася у житловому будинку, де був виявлений труп чоловіка з ознаками насильницької смерті. У протоколі докладно описана обстановка у будинку з позначенням з яких приміщень складається будівля і де знаходиться тіло потерпілого. Слідчим не проводилось відшукування будь-яких матеріальних об’єктів, невидимих у ході огляду. Вказане свідчить, що під час проведення слідчої (розшукової) дії проводилися дії, які притаманні огляду місця події, а не обшуку.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍2
Про підстави для проведення огляду місця події. Відмежування огляду від обшуку
Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. Без наявності такої інформації проведення огляду місця події не допускається.
Натомість у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, які були підставою для проведення огляду місця події. Крім того слідчий провів огляд кімнати будинку без згоди на проникнення в дане житло та за відсутності підстав для проникнення до цього житла, оскільки будь-які дані про те, що у вказаному місці було вчинено або вчиняється злочин були відсутні.
В подальшому відомості про вчинення кримінального правопорушення були внесені до ЄРДР на підставі усної заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, тобто після проведення огляду місця події. Проте, чия це була усна заява, не зазначено. Надалі слідчий суддя ухвалою задовольнив клопотання слідчого про надання дозволу на проведення обшуку в кімнаті через невідкладність з метою відшукання речей, які мають безпосереднє значення для досудового розслідування, і надав слідчому дозвіл на проведення обшуку з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання та вилучення речових доказів.
За таких обставин слідчим було проведено не огляд місця події, а обшук, і ця дія відбулася до внесення відомостей в ЄРДР, отже, наркотичні засоби вилучено з порушенням процедури отримання, тобто незаконно. Тому протокол огляду місця події є недопустимим доказом.
📄 Постанова, 19/09/2023, 310/9084/19, Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. Без наявності такої інформації проведення огляду місця події не допускається.
Натомість у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, які були підставою для проведення огляду місця події. Крім того слідчий провів огляд кімнати будинку без згоди на проникнення в дане житло та за відсутності підстав для проникнення до цього житла, оскільки будь-які дані про те, що у вказаному місці було вчинено або вчиняється злочин були відсутні.
В подальшому відомості про вчинення кримінального правопорушення були внесені до ЄРДР на підставі усної заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, тобто після проведення огляду місця події. Проте, чия це була усна заява, не зазначено. Надалі слідчий суддя ухвалою задовольнив клопотання слідчого про надання дозволу на проведення обшуку в кімнаті через невідкладність з метою відшукання речей, які мають безпосереднє значення для досудового розслідування, і надав слідчому дозвіл на проведення обшуку з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання та вилучення речових доказів.
За таких обставин слідчим було проведено не огляд місця події, а обшук, і ця дія відбулася до внесення відомостей в ЄРДР, отже, наркотичні засоби вилучено з порушенням процедури отримання, тобто незаконно. Тому протокол огляду місця події є недопустимим доказом.
📄 Постанова, 19/09/2023, 310/9084/19, Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
❤1👍1
Вилучення під час огляду місця події предметів, які, на переконання слідчого, несуть доказове значення не свідчить про проведення обшуку, а не огляду
Положенням ч. 5 ст. 237 КПК встановлено, що при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу.
Вказаною нормою не встановлено заборони для особи, яка проводить огляд, вилучати речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, у випадку, якщо в поле зору слідчого потрапили предмети, які, на його переконання, несуть в собі доказове значення. Саме по собі вилучення названих предметів ще не свідчить про те, що органом досудового розслідування проводився обшук, а не огляд.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Положенням ч. 5 ст. 237 КПК встановлено, що при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу.
Вказаною нормою не встановлено заборони для особи, яка проводить огляд, вилучати речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, у випадку, якщо в поле зору слідчого потрапили предмети, які, на його переконання, несуть в собі доказове значення. Саме по собі вилучення названих предметів ще не свідчить про те, що органом досудового розслідування проводився обшук, а не огляд.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍2👀2
Відмежування огляду місця події від обшуку транспортного засобу
У кримінальному провадженні об`єктом огляду була територія урочища, де були виявлені пеньки дерев, трактор, до якого прикріплено дві колоди дерева та саморобний причіп, на якому знаходилася деревина різних порід та бензопила. Слідчий проводив візуальний огляд лісової місцевості, де було скоєно кримінальне правопорушення. Такий огляд був достатнім, аби констатувати наявність на причепі деревини та прикріплених ланцюгом до трактора двох колод дуба. Відтак відсутні підстави стверджувати, що слідчим проводився обшук, а не огляд.
📄 Постанова, 31/10/2023, 733/1501/21, Злочини проти довкілля, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
У кримінальному провадженні об`єктом огляду була територія урочища, де були виявлені пеньки дерев, трактор, до якого прикріплено дві колоди дерева та саморобний причіп, на якому знаходилася деревина різних порід та бензопила. Слідчий проводив візуальний огляд лісової місцевості, де було скоєно кримінальне правопорушення. Такий огляд був достатнім, аби констатувати наявність на причепі деревини та прикріплених ланцюгом до трактора двох колод дуба. Відтак відсутні підстави стверджувати, що слідчим проводився обшук, а не огляд.
📄 Постанова, 31/10/2023, 733/1501/21, Злочини проти довкілля, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍3
Щодо дій, які свідчать про здійснення огляду та вилучення добровільно виданих речей і грошових купюр, а не обшуку
У кримінальному провадженні перед початком огляду місця події було виявлено автомобіль, який фігурував у заяві про вчинення кримінального правопорушення, і в цьому транспортному засобі перебував засуджений. Після роз`яснення останньому прав, передбачених ст. 42 КПК, він у присутності понятих добровільно повідомив, що зберігає в автомобілі та житлі викрадене в потерпілого майно, добровільно передав слідчому ноутбук і зарядний пристрій зі свого автомобіля, а також указав місце свого проживання і, перебуваючи в квартирі, передав викрадені у потерпілого грошові кошти, що зафіксовано в протоколах огляду та додатках до них у вигляді фотознімків і відеозаписів. Добровільність згоди на огляд автомобіля і житла зафіксована в його письмових заявах, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
Зазначені дії проведено в обсязі, необхідному для досягнення мети огляду, визначеної положеннями ч. 1 ст. 237 КПК, натомість дії, які були би характерні для обшуку, не вчинялися, оскільки фактично проведено лише огляд та вилучення добровільно виданих речей і грошових купюр, а вторгнення у сферу особистих прав та інтересів громадян, як і відшукування майна та його примусового вилучення, під час цих слідчих дій не здійснювалося.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
У кримінальному провадженні перед початком огляду місця події було виявлено автомобіль, який фігурував у заяві про вчинення кримінального правопорушення, і в цьому транспортному засобі перебував засуджений. Після роз`яснення останньому прав, передбачених ст. 42 КПК, він у присутності понятих добровільно повідомив, що зберігає в автомобілі та житлі викрадене в потерпілого майно, добровільно передав слідчому ноутбук і зарядний пристрій зі свого автомобіля, а також указав місце свого проживання і, перебуваючи в квартирі, передав викрадені у потерпілого грошові кошти, що зафіксовано в протоколах огляду та додатках до них у вигляді фотознімків і відеозаписів. Добровільність згоди на огляд автомобіля і житла зафіксована в його письмових заявах, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
Зазначені дії проведено в обсязі, необхідному для досягнення мети огляду, визначеної положеннями ч. 1 ст. 237 КПК, натомість дії, які були би характерні для обшуку, не вчинялися, оскільки фактично проведено лише огляд та вилучення добровільно виданих речей і грошових купюр, а вторгнення у сферу особистих прав та інтересів громадян, як і відшукування майна та його примусового вилучення, під час цих слідчих дій не здійснювалося.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍5
Результати особистого обшуку не можуть бути легалізовані ухвалою слідчого судді
Вказівка у протоколі обшуку про те, що його об’єктом є громадянин свідчить про проведення особистого обшуку особи, який був самостійною слідчою дією, а не частиною проведеного обшуку території чи приміщення. Якщо протокол затримання особи в порядку ст. 208 КПК був складений наступного дня після проведення особистого обшуку, то він не може вважатися таким, що проведений під час затримання. Результати такого обшуку не можуть бути легалізовані ухвалою слідчого судді, оскільки КПК не передбачає можливості надання постфактум дозволу на проведення особистого обшуку особи в порядку, передбаченому статтями 233, 234, 235 КПК.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Вказівка у протоколі обшуку про те, що його об’єктом є громадянин свідчить про проведення особистого обшуку особи, який був самостійною слідчою дією, а не частиною проведеного обшуку території чи приміщення. Якщо протокол затримання особи в порядку ст. 208 КПК був складений наступного дня після проведення особистого обшуку, то він не може вважатися таким, що проведений під час затримання. Результати такого обшуку не можуть бути легалізовані ухвалою слідчого судді, оскільки КПК не передбачає можливості надання постфактум дозволу на проведення особистого обшуку особи в порядку, передбаченому статтями 233, 234, 235 КПК.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍7
Щодо права слідчого, який входить до групи слідчих на здійснення обшуку
Слідчий, який входить до групи слідчих має право здійснювати обшук. Положеннями ст. 235 КПК передбачено, що ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна, крім іншого, містити відомості про прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук. Вказаною нормою не передбачено обов’язкової наявності таких відомостей щодо особи, яка буде проводити цю слідчу дію.
📄 Постанова, 05/07/2023, 335/4728/19, Злочини проти власності, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Слідчий, який входить до групи слідчих має право здійснювати обшук. Положеннями ст. 235 КПК передбачено, що ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна, крім іншого, містити відомості про прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук. Вказаною нормою не передбачено обов’язкової наявності таких відомостей щодо особи, яка буде проводити цю слідчу дію.
📄 Постанова, 05/07/2023, 335/4728/19, Злочини проти власності, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍7👀1
Ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи не визначає конкретного слідчого або прокурора, які можуть здійснити обшук
Ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи не визначає конкретного слідчого або прокурора, які можуть здійснити обшук на підставі цієї ухвали, і обшук може бути проведений будь-яким прокурором, призначеним здійснювати процесуальне керівництво, або слідчим, визначеним керівником органу досудового розслідування.
У кримінальному провадженні спірний обшук проводився слідчим за участю спеціаліста, прокурора, понятих та оперуповноважених. Залучення співробітників оперативних підрозділів для проведення процесуальних дій має організаційний характер і не потребує прийняття процесуального документа у виді письмового доручення.
📄 Постанова, 03/10/2023, 487/5033/18, Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи не визначає конкретного слідчого або прокурора, які можуть здійснити обшук на підставі цієї ухвали, і обшук може бути проведений будь-яким прокурором, призначеним здійснювати процесуальне керівництво, або слідчим, визначеним керівником органу досудового розслідування.
У кримінальному провадженні спірний обшук проводився слідчим за участю спеціаліста, прокурора, понятих та оперуповноважених. Залучення співробітників оперативних підрозділів для проведення процесуальних дій має організаційний характер і не потребує прийняття процесуального документа у виді письмового доручення.
📄 Постанова, 03/10/2023, 487/5033/18, Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍4❤1🤣1
Наявне у матеріалах кримінального провадження доручення окремо визначеному слідчому на проведення досудового розслідування не може свідчити про наявність таких повноважень у інших слідчих, як приймали участь у окремих слідчих діях
Наявне у матеріалах кримінального провадження доручення окремо визначеному слідчому на проведення досудового розслідування не може свідчити про наявність таких повноважень у інших слідчих, які також брали участь у кримінальному провадженні шляхом проведення відповідних слідчих дій, ухвалення процесуальних рішень. У кримінальному провадженні звернення до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку та безпосередній обшук житла здійснювалися різними слідчими. За відсутності постанови, яка б підтверджувала повноваження цих слідчих для здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, не можуть вважатися допустимими доказами у розумінні статей 86, 87 КПК.
📄 Постанова, 30/10/2023, 759/23184/20, Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Наявне у матеріалах кримінального провадження доручення окремо визначеному слідчому на проведення досудового розслідування не може свідчити про наявність таких повноважень у інших слідчих, які також брали участь у кримінальному провадженні шляхом проведення відповідних слідчих дій, ухвалення процесуальних рішень. У кримінальному провадженні звернення до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку та безпосередній обшук житла здійснювалися різними слідчими. За відсутності постанови, яка б підтверджувала повноваження цих слідчих для здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, не можуть вважатися допустимими доказами у розумінні статей 86, 87 КПК.
📄 Постанова, 30/10/2023, 759/23184/20, Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍4
Щодо правових наслідків відсутності диску із відеозаписом обшуку проведеного за правилами Закону України № 2213-VIII від 16.11.2017
Зміни до ст.107 та 236 КПК про те, що виконання ухвали слідчого судді, суду про проведення обшуку в обов`язковому порядку фіксується за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів, було внесено Законом України № 2213-VIII від 16.11.2017, який набрав чинності 07.12.2017. Враховуючи, що обшук проведений до зазначеної дати з дотриманням порядку, встановленого статтями 107, 234, 235, 236 КПК, чинного на момент виконання такої дії, а тому відсутність диску із відеофіксацією обшуку, про який стверджує захист, жодним чином не впливає на допустимість доказів, отриманих в його результаті.
📄 Постанова, 06/04/2023, 191/387/17, Умисне вбивство, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Зміни до ст.107 та 236 КПК про те, що виконання ухвали слідчого судді, суду про проведення обшуку в обов`язковому порядку фіксується за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів, було внесено Законом України № 2213-VIII від 16.11.2017, який набрав чинності 07.12.2017. Враховуючи, що обшук проведений до зазначеної дати з дотриманням порядку, встановленого статтями 107, 234, 235, 236 КПК, чинного на момент виконання такої дії, а тому відсутність диску із відеофіксацією обшуку, про який стверджує захист, жодним чином не впливає на допустимість доказів, отриманих в його результаті.
📄 Постанова, 06/04/2023, 191/387/17, Умисне вбивство, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍5
Вимоги до оформлення цифрової інформації чи проведеної відеофіксації у вигляді додатків до протоколів огляду, обшуку
Долучений до матеріалів провадження як речовий доказ CD-диск з відеозаписом слідчої дії був виготовлений у зв`язку з необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні, та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається на комп`ютері в електронному вигляді у виді файлів. Записаний на оптичний диск (носій інформації) електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображення) електронного документа, тому не може вважатися недопустимим доказом.
📄 Постанова, 16/11/2022, 526/2314/19, Умисне вбивство, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Долучений до матеріалів провадження як речовий доказ CD-диск з відеозаписом слідчої дії був виготовлений у зв`язку з необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні, та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається на комп`ютері в електронному вигляді у виді файлів. Записаний на оптичний диск (носій інформації) електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображення) електронного документа, тому не може вважатися недопустимим доказом.
📄 Постанова, 16/11/2022, 526/2314/19, Умисне вбивство, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍3❤2
Кваліфікація!!! Відмежувапння кримінально караної крадіжки (ст. 185 КК) від дрібного викрадення чужого майна (ст. 51 КУпАП)
09.08.2024 набув чинності Закон України 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі – Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Аналіз ст. 51 КУпАП у новій редакції свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 НМДГ.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 грн, а 50% від його розміру становили 1342 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК, становив 2684 грн (1342×2=2684).
Ураховуючи те, що вартість таємно викраденого засудженим майна (за епізодом від 28.01.2023) становила 270,93 грн, тобто ця сума була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме 2684 грн, то колегія суддів ККС ВС вважає, що, з огляду на передбачений ст. 58 Конституції України і ст. 5 КК принцип зворотної дії закону в часі та відповідно до приписів ч. 2 ст. 433 КПК, посилання в судових рішеннях судів попередніх інстанцій на скоєння обвинуваченим 28.01.2023 повторного таємного викрадення майна, вчиненого в умовах воєнного стану, підлягає виключенню як таке, що з урахуванням вищенаведеного, не підпадає під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
09.08.2024 набув чинності Закон України 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі – Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Аналіз ст. 51 КУпАП у новій редакції свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 НМДГ.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 грн, а 50% від його розміру становили 1342 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК, становив 2684 грн (1342×2=2684).
Ураховуючи те, що вартість таємно викраденого засудженим майна (за епізодом від 28.01.2023) становила 270,93 грн, тобто ця сума була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме 2684 грн, то колегія суддів ККС ВС вважає, що, з огляду на передбачений ст. 58 Конституції України і ст. 5 КК принцип зворотної дії закону в часі та відповідно до приписів ч. 2 ст. 433 КПК, посилання в судових рішеннях судів попередніх інстанцій на скоєння обвинуваченим 28.01.2023 повторного таємного викрадення майна, вчиненого в умовах воєнного стану, підлягає виключенню як таке, що з урахуванням вищенаведеного, не підпадає під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍7❤2
Щодо перекваліфікації крадіжки з проникненням (ст. 185 КК) на порушення недоторканності житла (ст. 162 КК)
Кримінальна відповідальність за відповідною частиною ст. 185 КК настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) у тому разі, якщо крадіжка майна не є дрібною. Отже, діяння, вчинені як таємне викрадення чужого майна, якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст. 185 КК.
Унесення змін до законодавства України про адміністративну відповідальність безпосередньо впливає на закон України про кримінальну відповідальність, адже ці зміни визначають розмежування між діями, які необхідно кваліфікувати як дрібну крадіжку, наслідком чого є притягнення особи до адміністративної відповідальності, і таємним викраденням чужого майна (крадіжка), за що передбачена кримінальна відповідальність.
Фактична декриміналізація викрадення майна, вартість якого не перевищує 2 НМДГ, має зворотну дію в часі, оскільки поліпшує становище особи.
Для кваліфікації правопорушення як адміністративного чи кримінального, необхідно виходити з того, що прожитковий мінімум станом на 01.01.2023 становив 2684 грн, у зв’язку з чим нижня межа кримінальної караності крадіжки, вчиненої у 2023 році, настає, якщо вартість предмета становить 2 НМДГ, тобто 2684 грн.
З урахуванням положень ст. 5 КК, а також тієї обставини, що вартість викраденого майна на час вчинення кримінального правопорушення не перевищувала 2 НМДГ, обвинувачений вчинив дрібну крадіжку, за що передбачено відповідальність ст. 51 КУпАП.
Між тим, зважаючи на спосіб вчинення крадіжки, а саме скоєння її з проникненням у житло, дії обвинуваченого підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК.
Об’єктивна сторона ст. 162 КК полягає, зокрема, в незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи. Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи, потрібно розуміти будь-яке вторгнення, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи з порушенням у встановленому законом порядку.
Таким чином, ККС ВС уважає за необхідне перекваліфікувати дії обвинуваченого з ч. 4 ст. 185 на ч. 1 ст. 162 КК.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Кримінальна відповідальність за відповідною частиною ст. 185 КК настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) у тому разі, якщо крадіжка майна не є дрібною. Отже, діяння, вчинені як таємне викрадення чужого майна, якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст. 185 КК.
Унесення змін до законодавства України про адміністративну відповідальність безпосередньо впливає на закон України про кримінальну відповідальність, адже ці зміни визначають розмежування між діями, які необхідно кваліфікувати як дрібну крадіжку, наслідком чого є притягнення особи до адміністративної відповідальності, і таємним викраденням чужого майна (крадіжка), за що передбачена кримінальна відповідальність.
Фактична декриміналізація викрадення майна, вартість якого не перевищує 2 НМДГ, має зворотну дію в часі, оскільки поліпшує становище особи.
Для кваліфікації правопорушення як адміністративного чи кримінального, необхідно виходити з того, що прожитковий мінімум станом на 01.01.2023 становив 2684 грн, у зв’язку з чим нижня межа кримінальної караності крадіжки, вчиненої у 2023 році, настає, якщо вартість предмета становить 2 НМДГ, тобто 2684 грн.
З урахуванням положень ст. 5 КК, а також тієї обставини, що вартість викраденого майна на час вчинення кримінального правопорушення не перевищувала 2 НМДГ, обвинувачений вчинив дрібну крадіжку, за що передбачено відповідальність ст. 51 КУпАП.
Між тим, зважаючи на спосіб вчинення крадіжки, а саме скоєння її з проникненням у житло, дії обвинуваченого підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК.
Об’єктивна сторона ст. 162 КК полягає, зокрема, в незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи. Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи, потрібно розуміти будь-яке вторгнення, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи з порушенням у встановленому законом порядку.
Таким чином, ККС ВС уважає за необхідне перекваліфікувати дії обвинуваченого з ч. 4 ст. 185 на ч. 1 ст. 162 КК.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍8
Щодо складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК
Склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, утворюють об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, є прямий умисел, поєднаний з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів: особа усвідомлює, що незаконно придбала та зберігає з метою збуту алкогольні напої. Об'єктивною стороною є незаконне придбання, зберігання незаконно виготовлених підакцизних товарів (алкогольних напоїв). Відсутність хоча б одного зі складових елементів складу злочину, у тому числі об'єктивної та суб'єктивної сторони, означає, що дії особи, поведінка якої оцінюється, не є злочином.
Кількість придбаних алкогольних напоїв за заниженою ціною сама собою не може свідчити про мету збуту, однак вона беззаперечно враховується у сукупності з іншими доказами.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, утворюють об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, є прямий умисел, поєднаний з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів: особа усвідомлює, що незаконно придбала та зберігає з метою збуту алкогольні напої. Об'єктивною стороною є незаконне придбання, зберігання незаконно виготовлених підакцизних товарів (алкогольних напоїв). Відсутність хоча б одного зі складових елементів складу злочину, у тому числі об'єктивної та суб'єктивної сторони, означає, що дії особи, поведінка якої оцінюється, не є злочином.
Кількість придбаних алкогольних напоїв за заниженою ціною сама собою не може свідчити про мету збуту, однак вона беззаперечно враховується у сукупності з іншими доказами.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍2❤1
Щодо насильства як ознаки об’єктивної сторони розбою (ст. 187 КК)
Під насильством, як ознакою об’єктивної сторони розбою, слід розуміти заподіяння особі легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження. Під таким насильством слід розуміти також вчинення інших насильницьких дій, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров’я в момент їх заподіяння, тобто в момент застосування створювали реальну загрозу для життя потерпілого. До такого насильства слід відносити, зокрема, і здавлення шиї тощо.
За обставин цієї справи захоплення засудженим потерпілої за шию та придушення було небезпечним для її життя і сприймалося потерпілою в ситуації, що склалася (темна пора доби, відсутність людей, нездатність протистояти насильству через вік та стать) як реальна загроза життю. За таких обставин дії засудженого отримали правильну кримінально правову кваліфікацію за ч. 2 ст. 187 КК.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Під насильством, як ознакою об’єктивної сторони розбою, слід розуміти заподіяння особі легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження. Під таким насильством слід розуміти також вчинення інших насильницьких дій, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров’я в момент їх заподіяння, тобто в момент застосування створювали реальну загрозу для життя потерпілого. До такого насильства слід відносити, зокрема, і здавлення шиї тощо.
За обставин цієї справи захоплення засудженим потерпілої за шию та придушення було небезпечним для її життя і сприймалося потерпілою в ситуації, що склалася (темна пора доби, відсутність людей, нездатність протистояти насильству через вік та стать) як реальна загроза життю. За таких обставин дії засудженого отримали правильну кримінально правову кваліфікацію за ч. 2 ст. 187 КК.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍3
Висновок про застосування норми права, передбаченої ч. 2 ст. 309 КК, у взаємозв’язку із приписами статей 32, 34, 35 КК
Передбачена ч. 2 ст. 309 КК кваліфікуюча ознака – «ті самі дії, вчиненні протягом року після засудження за цією статтею», за своїм кримінально-правовим змістом і суттю уособлює ознаки таких видів множинності кримінальних правопорушень (вичерпний перелік яких визначений в Розділі VII Загальної частини КК), як спеціальна повторність, пов’язана із попереднім засудженням особи (ст. 32 КК), так і спеціальний рецидив кримінальних правопорушень (ст. 34 КК). Їх юридичні ознаки як видів множинності кримінальних правопорушень та правові наслідки, визначені в ст. 35 КК, є однаковими.
При цьому, повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку (ч. 4 ст. 32 КК).
Відповідно, за приписами ст. 34 КК рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.
Висновок: кваліфікуюча ознака, передбачена ч. 2 ст. 309 КК, – «ті самі дії, вчиненні протягом року після засудження за цією статтею», уособлює собою як ознаки спеціальної повторності, пов’язаної із попереднім засудженням особи, так і спеціального рецидиву кримінальних правопорушень.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 32 та ст. 34 КК погашення попередньої судимості за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК, вказує на відсутність зазначеної кваліфікуючої ознаки.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Передбачена ч. 2 ст. 309 КК кваліфікуюча ознака – «ті самі дії, вчиненні протягом року після засудження за цією статтею», за своїм кримінально-правовим змістом і суттю уособлює ознаки таких видів множинності кримінальних правопорушень (вичерпний перелік яких визначений в Розділі VII Загальної частини КК), як спеціальна повторність, пов’язана із попереднім засудженням особи (ст. 32 КК), так і спеціальний рецидив кримінальних правопорушень (ст. 34 КК). Їх юридичні ознаки як видів множинності кримінальних правопорушень та правові наслідки, визначені в ст. 35 КК, є однаковими.
При цьому, повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку (ч. 4 ст. 32 КК).
Відповідно, за приписами ст. 34 КК рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.
Висновок: кваліфікуюча ознака, передбачена ч. 2 ст. 309 КК, – «ті самі дії, вчиненні протягом року після засудження за цією статтею», уособлює собою як ознаки спеціальної повторності, пов’язаної із попереднім засудженням особи, так і спеціального рецидиву кримінальних правопорушень.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 32 та ст. 34 КК погашення попередньої судимості за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК, вказує на відсутність зазначеної кваліфікуючої ознаки.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍1
Щодо оцінки судами попередніх інстанцій наявності у діях головного архітектора міста ознак службової недбалості (ст. 367 КК)
З аналізу матеріалів цього кримінального провадження убачається, що виправданому як головному архітектору міста було відомо про невідповідність відведеної у приватну власність земельної ділянки містобудівній документації. Адже під час опрацювання проєкту рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки архітектор висловив щодо нього свої зауваження. Проте надалі його висновок про погодження проєкту землеустрою щодо відведення тієї ж земельної ділянки був позитивним.
Суду належить з’ясувати, що спричинило зміну позиції головного архітектора міста з негативного висновку на позитивний з урахуванням того, що будь-яке рішення сесії міської ради не має наперед визначеного впливу на висновки структурних підрозділів ради чи окремих посадових осіб, які вони надають в межах своєї компетенції. Навпаки, обов’язком кожної посадової особи є надання висновку, який враховує норми чинного законодавства чи місцеві локальні акти з тією метою, щоб вказати депутатам, які будуть ухвалювати певні рішення, на відповідність чи невідповідність певного документа (чи його проєкту), який погоджується, законодавству України.
Цілком очевидним є той факт, що якщо посадова особа наділена обов’язком перевіряти, погоджувати у встановленому законом порядку певну документацію, то її висновок може бути як позитивним, так і негативним. І жодне рішення колегіальних органів, в тому числі міської ради, не є наперед визначеною вказівкою чи імперативом для тієї посадової особи, яка погоджуючи документи, діє в межах своєї компетенції. У протилежному випадку взагалі відпала б потреба у будь-якому погодженні і такий висновок посадовця не мав би юридичного значення, що вочевидь є помилковим.
У цьому провадженні архітектор, діючи в межах своєї компетенції, міг як погодити (за наявності для цього підстав), так і відмовити (у разі невідповідності законодавству, містобудівній документації тощо) у погодженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі ч. 6 ст. 186-1 ЗК, однак цим не скористався.
Виправданий погодив проєкт землеустрою, тобто вчинив юридично-значиму дію, внаслідок чого відбулася державна реєстрація у Державному земельному кадастрі, а земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер і вона набула статусу об’єкта цивільних прав.
Тобто погодження головним архітектором міста проєкту землеустрою було однією із обов’язкових законодавчих передумов для державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, що потягнуло присвоєння їй кадастрового номера.
Судам належить з’ясувати факт розуміння виправданим відповідності висновку про відведення земельної ділянки містобудівній документації з урахуванням того, що ним було власноручно підписане та скріплене печаткою Управління викопіювання з плану зонування території міста.
Аргументи апеляційного суду про те, що сторона обвинувачення не оскаржила в судовому порядку рішень про виділення земельної ділянки у приватну власність жодним чином не впливають на кримінально-правову оцінку дій особи.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
З аналізу матеріалів цього кримінального провадження убачається, що виправданому як головному архітектору міста було відомо про невідповідність відведеної у приватну власність земельної ділянки містобудівній документації. Адже під час опрацювання проєкту рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки архітектор висловив щодо нього свої зауваження. Проте надалі його висновок про погодження проєкту землеустрою щодо відведення тієї ж земельної ділянки був позитивним.
Суду належить з’ясувати, що спричинило зміну позиції головного архітектора міста з негативного висновку на позитивний з урахуванням того, що будь-яке рішення сесії міської ради не має наперед визначеного впливу на висновки структурних підрозділів ради чи окремих посадових осіб, які вони надають в межах своєї компетенції. Навпаки, обов’язком кожної посадової особи є надання висновку, який враховує норми чинного законодавства чи місцеві локальні акти з тією метою, щоб вказати депутатам, які будуть ухвалювати певні рішення, на відповідність чи невідповідність певного документа (чи його проєкту), який погоджується, законодавству України.
Цілком очевидним є той факт, що якщо посадова особа наділена обов’язком перевіряти, погоджувати у встановленому законом порядку певну документацію, то її висновок може бути як позитивним, так і негативним. І жодне рішення колегіальних органів, в тому числі міської ради, не є наперед визначеною вказівкою чи імперативом для тієї посадової особи, яка погоджуючи документи, діє в межах своєї компетенції. У протилежному випадку взагалі відпала б потреба у будь-якому погодженні і такий висновок посадовця не мав би юридичного значення, що вочевидь є помилковим.
У цьому провадженні архітектор, діючи в межах своєї компетенції, міг як погодити (за наявності для цього підстав), так і відмовити (у разі невідповідності законодавству, містобудівній документації тощо) у погодженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі ч. 6 ст. 186-1 ЗК, однак цим не скористався.
Виправданий погодив проєкт землеустрою, тобто вчинив юридично-значиму дію, внаслідок чого відбулася державна реєстрація у Державному земельному кадастрі, а земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер і вона набула статусу об’єкта цивільних прав.
Тобто погодження головним архітектором міста проєкту землеустрою було однією із обов’язкових законодавчих передумов для державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, що потягнуло присвоєння їй кадастрового номера.
Судам належить з’ясувати факт розуміння виправданим відповідності висновку про відведення земельної ділянки містобудівній документації з урахуванням того, що ним було власноручно підписане та скріплене печаткою Управління викопіювання з плану зонування території міста.
Аргументи апеляційного суду про те, що сторона обвинувачення не оскаржила в судовому порядку рішень про виділення земельної ділянки у приватну власність жодним чином не впливають на кримінально-правову оцінку дій особи.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
❤1👍1
Щодо відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, вчиненим особою у стані неосудності
Під час вирішення питання про стягнення шкоди з батьків особи, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв'язку з психічним розладом або недоумством, обов'язковому установленню судом підлягають обставини, які достовірно указують на те, чи знали батьки такої особи про її психічний розлад та чи вжили заходів щодо запобігання шкоди.
У цьому проваженні суд першої інстанції, обґрунтовуючи своє рішення в частині вирішення цивільних позовів, послався на показання експертів, які ствердили про те, що засуджений протягом тривалого часу хворів на психічну хворобу, та його поведінка не могла не викликати підозр у його адекватності та відповідності такої звичній для нього обстановці у його рідних, як на обставину про обізнаність матері про психічний розлад сина.
Проте, із змісту ухвали суду першої інстанції убачається, що жоден допитаний судом експерт не надавав показань про те, що поведінка засудженого не могла не викликати підозр у його адекватності та відповідності звичній для нього обстановці у його рідних.
Апеляційний суд також належним чином не спростував доводів апеляційної скарги проте, що у 2014 році засуджений вчинив злочин, за який притягувався до кримінальної відповідальності на загальних підставах, тобто як осудна особа, та у період з 2014 по 2017 рік не вчинив жодних дій на порушення закону та дій, які б указували на наявність у нього психічного розладу, а також те, що із матеріалів кримінального провадження убачається, що відсутні будь-які дані щодо незадовільного психічного стану засудженого за період щонайменше останніх 10-ти років, за місцем проживання він не проявляв по відношенню до інших осіб, у тому числі близьких родичів, будь-яких дій негативного характеру.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Під час вирішення питання про стягнення шкоди з батьків особи, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв'язку з психічним розладом або недоумством, обов'язковому установленню судом підлягають обставини, які достовірно указують на те, чи знали батьки такої особи про її психічний розлад та чи вжили заходів щодо запобігання шкоди.
У цьому проваженні суд першої інстанції, обґрунтовуючи своє рішення в частині вирішення цивільних позовів, послався на показання експертів, які ствердили про те, що засуджений протягом тривалого часу хворів на психічну хворобу, та його поведінка не могла не викликати підозр у його адекватності та відповідності такої звичній для нього обстановці у його рідних, як на обставину про обізнаність матері про психічний розлад сина.
Проте, із змісту ухвали суду першої інстанції убачається, що жоден допитаний судом експерт не надавав показань про те, що поведінка засудженого не могла не викликати підозр у його адекватності та відповідності звичній для нього обстановці у його рідних.
Апеляційний суд також належним чином не спростував доводів апеляційної скарги проте, що у 2014 році засуджений вчинив злочин, за який притягувався до кримінальної відповідальності на загальних підставах, тобто як осудна особа, та у період з 2014 по 2017 рік не вчинив жодних дій на порушення закону та дій, які б указували на наявність у нього психічного розладу, а також те, що із матеріалів кримінального провадження убачається, що відсутні будь-які дані щодо незадовільного психічного стану засудженого за період щонайменше останніх 10-ти років, за місцем проживання він не проявляв по відношенню до інших осіб, у тому числі близьких родичів, будь-яких дій негативного характеру.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍2