Про можливість оскарження рішення суду, ухваленого за результатами розгляду питання щодо речових доказів

Ухвала суду, постановлена на підставі ч. 9 ст. 100 КПК після закриття кримінального провадження слідчим або прокурором, якою вирішено питання про долю речових доказів і документів, може бути оскаржена як у апеляційному, так і у касаційному порядку

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо стану необхідної оборони

Стан необхідної оборони виникає як у момент вчинення суспільно небезпечного посягання, так і у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з’ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
Стан необхідної оборони існує лише протягом суспільного небезпечного посягання, яке має початковий і кінцевий момент, а також лише за умови необхідності негайного відвернення або припинення такого посягання. Необхідність негайного відвернення або припинення суспільного небезпечного посягання виникає там і тоді, де і коли зволікання з боку того, хто обороняється, в заподіянні шкоди посягаючому, загрожує негайною і невідворотною шкодою для правоохоронюваних інтересів.
Для вирішення питання про кваліфікацію дій особи, пов’язаної із перебуванням особи в стані необхідної чи уявної оборони, або відсутності таких, суд повинен врахувати конкретні обставини справи, здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання. До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об’єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК

Звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК можливе лише за клопотанням колективу, членом якого є особа, про передачу її на поруки. Воно має бути оформлене протоколом загальних зборів колективу, який долучається до справи. Інших вимог до оформлення зазначених документів КК не передбачено.
Питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки є правом, а не обов’язком суду і є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку про те, що виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї передбачених законом України про кримінальну відповідальність заходів примусу. Вирішення цього питання відноситься до дискреційних повноважень суду.
Аналіз положень КК, якими регламентовано питання звільнення від кримінальної відповідальності, призначення покарання чи звільнення від його відбування дає підстави для висновку, що чіткі критерії визначення необхідності застосування саме тієї чи іншої форми реалізації кримінальної відповідальності відсутні, натомість суду надається право самостійно її обрати.
Суд, у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи, тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин що пом’якшують та обтяжують покарання, з огляду на його дискреційні повноваження та положення закону обирає між альтернативами, кожна з яких є законною.

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Відсутність претензій до засудженого з боку потерпілого не є обставиною, яка пом’якшує покарання

Відсутність претензій до засудженого з боку потерпілого не є обставиною, яка пом’якшує покарання, оскільки такою обставиною є добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо визначення строку проходження програми для кривдників в порядку положень ст. 91-1 КК

Відповідно до приписів ст. 91-1 КК в інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, суд може застосувати один або декілька обмежувальних заходів, у тому числі на засудженого можуть бути покладені обов’язки проходження програми для кривдників.
Такі заходи можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
Таким чином положення зазначеної статті не містять виключень щодо строків застосування конкретних заходів, передбачених ч. 1 ст. 91-1 КК.

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Кваліфікація! Висновок щодо здійснення господарської діяльності у взаємодії з незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території (ст. 111-1 КК)

Колегія суддів, враховуючи визначення поняття «окупаційна адміністрація Російської Федерації», вважає передчасним висновок апеляційного суду про те, що посада директора так званого «Муніципального унітарного підприємства «Благоустрій Сватівського району» (мовою оригіналу «Муниципальное унитарное предприятие «Благоустройство Сватовского района»), не пов’язана з виконанням ним організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій саме у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території чи в окупаційній адміністрації держави-агресора.

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Кваліфікація! Особливості кваліфікації дій особи за ст. 289 КК. Щодо змісту заяви про вчинення злочину

Діяння при вчиненні злочину, передбаченого ст. 289 КК, полягає лише в активній поведінці особи і дії проявляються в отриманні можливості керувати транспортним засобом. При цьому поведінка винного є незаконною, він не має ані дійсного, ані уявного права на транспортний засіб, заволодіння яким здійснює. Заволодіння транспортним засобом здійснюється без чітко вираженого і дійсного волевиявлення його власника або законного користувача. Воля потерпілого або ігнорується (при таємному заволодінні), або подавляється (при застосуванні насильства або погрози його застосування), або ж фальсифікується (при заволодінні шляхом обману).

Чинні норми КПК не встановлюють конкретних вимог для написання заяви про злочин, особа складає заяву в довільній формі. Встановлення ознак кримінального правопорушення є компетенцією правоохоронних органів, а не особи, яка звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину. Така заява є лише підставою для перевірки даних, які вона містить, та внесення відомостей в ЄРДР.

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо об'єктивної сторони службової недбалості (ст. 367 КК)

Сфера службової недбалості визначається межами службової компетенції службової особи, колом її повноважень, а тому відповідальність за ст. 367 КК настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені в зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов'язків цієї службової особи, або якщо обов'язок діяти відповідним чином юридично був включений (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи.
Для висновку про наявність у діях особи об’єктивної сторони службової недбалості необхідно також встановити, які конкретні обов’язки й у якому порядку вона повинна була виконати в існуючій обстановці.

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо застосування ст. 368-3 КК через призму ст. 5 КК

Санкція ст. 368-3 КК у редакції Закону України від 13.05.2014 № 1261-VII погіршує становище засудженого у порівнянні з санкцією ст. 368-3 КК у редакції Закону України від 10.11.2015 № 770-VIII, оскільки передбачала додаткове покарання у виді спеціальної конфіскації, яку було виключено Законом України № 770-VIII від 10.11.2015.
Таким чином, ураховуючи приписи ст. 5 КК щодо зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі, застосуванню підлягає саме ст. 368-3 КК у редакції Закону України від 10.11.2015 № 770-VIII.

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо правових наслідків ненадання органом обвинувачення документів, які стали правовою підставою проведення оперативно-розшукових заходів

Не відкриття стороні захисту в порядку ст. 290 КПК процесуальних документів, які стали правовою підставою проведення оперативно-розшукових заходів, є окремою підставою для визнання отриманої за результатами таких оперативно-розшукових заходів інформації недопустимими доказами
Місцевий суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позиції сторони захисту про те, що матеріали оперативно-розшукових заходів, які були долучені до справи, отримані в порушення статей 6, 8, 9 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність», оскільки в матеріалах кримінального провадження, відсутні дані про наявність санкції суду на їх проведення, але така санкція повинна бути під час кожного обмеження конституційних прав і свобод людини та громадянина, в тому числі щодо права, передбаченого ст. 32 Конституції України, відповідно до якого ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України та не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Суд першої інстанції зазначив, що ненадання органом обвинувачення документів, які стали правовою підставою проведення оперативно-розшукових заходів, позбавило суд можливості здійснити належну перевірку законності джерел отримання доказів, якими обґрунтовано обвинувачення та визнати результати оперативно-розшукових заходів як належні джерела доказів

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про можливість надання прокурором суду оригіналів відповідних документів у межах передбачених законом процедур, з урахуванням наявності чи відсутності в учасників провадження обґрунтованих сумнівів у відповідності даних, які містяться у копії документу

ККС у своїй попередній постанові зазначив про необхідність перевірки апеляційним судом можливості у прокурора надати у розпорядження суду оригінали документів із первинним відкриттям їх стороні захисту.
Суд апеляційної інстанції не здійснив належної перевірки вказаних обставин, про що наголошував ВС, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції, із акцентом на приписи ч. 5 ст. 99 КПК та з урахуванням того, що під час вирішення питання допустимості як доказу певного документу, копію якого надано суду, урахуванню підлягають не лише формальні аспекти щодо виготовлення та/або належного засвідчення такої копії, але й наявність чи відсутність в учасників провадження обґрунтованих сумнівів у відповідності даних, які містяться у копії документу, його оригіналу, що було і є важливим для надання відповідей на аргументи прокурора щодо недопустимості доказів
ККС зауважує, що апеляційний суд не переглянув за доводами апеляційної скарги прокурора саме підстав відмови в задоволенні вищевказаного клопотання у суді першої інстанції, про що до того ж наголошував ВС.
Під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою прокурора, потерпілого чи його представника з вимогою щодо постановлення нового вироку, за наявності доводів про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та/або неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, суд апеляційної інстанції має право повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, безвідносно до того чи заявлено клопотання про повторне дослідження доказів

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про визначення підстав для проведення обшуку, які належать до переліку невідкладних

З матеріалів судової справи встановлено, що слідчий після проведення невідкладного обшуку звернувся з клопотанням до слідчого судді про дозвіл на його проведення в порядку ст. 233 КПК, указавши мету — виявлення та фіксація відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема знарядь його вчинення, документування і здобуття доказів кримінально-протиправної діяльності, відшукання та вилучення речових доказів, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для встановлення об’єктивної істини і притягнення винних до кримінальної відповідальності.
Слідчий суддя в ухвалі від 02.06.2022, надаючи слідчому дозвіл на обшук, який фактично було проведено 31.05.2022, своє рішення обґрунтував тим, що матеріалами кримінального провадження, доданими до клопотання, підтверджується наявність передбачених ч. 3 ст. 233 КПК підстав для проведення обшуку без ухвали слідчого судді в приміщенні гаражного боксу у гаражному кооперативі, яким користується обвинувачений, у зв’язку з невідкладним випадком, пов’язаним із врятуванням майна, що може мати значення речових доказів, та безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення.
Водночас у вироку місцевий суд зазначив, що, беручи до уваги обставини, які виникли на той час для працівників поліції при спробі виявити і зафіксувати правопорушення, зважаючи на можливість спроби переховування заборонених предметів або знищення їх, слідчий провів обшук з дотриманням вимог статей 233, 234 КПК за участю понятих та орендаря, який надав добровільну згоду на огляд приміщення, вважаючи таку необхідність як невідкладний випадок, після чого слідчий терміново звернувся до слідчого судді, про що свідчить копія клопотання від 01.06.2022 про проведення обшуку, яке було задоволено, та отримав такий дозвіл (ухвала слідчого судді від 02.06.2022).
ККС звертає увагу на те, що апеляційний суд не дав оцінки протиріччям, які містяться у клопотанні слідчого, ухвалі слідчого судді та вироку місцевого суду підстави для надання дозволу на обшук

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про безпідставну відмову судом апеляційної інстанції у поновленні пропущеного строку

З матеріалів провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді районного суду було задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно ТзОВ «Газова компанія «Інвестсервіс»», ТзОВ «Газоторгова компанія», ТзОВ «Газторгпостач» та ПП «Ком-Інвестбуд» згідно з переліком, зазначеним у клопотанні.
З метою забезпечення арешту майна у кримінальному провадженні з урахуванням приписів ч. 2 ст. 172 КПК це клопотання було розглянуто без повідомлення власників майна. При цьому копія вказаної ухвали власникам майна на яке було накладено арешт судом не направлялась.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 173 КПК копія ухвали слідчого судді, зокрема про арешт майна, надсилається заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що апеляційну скаргу
на ухвалу слідчого судді було подано з пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення і в клопотанні представника власників майна не наведено поважних причин, які унеможливлювали своєчасне оскарження цього рішення, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такого клопотання.
Апеляційний суд не перевірив належним чином із використанням наданих йому законом процесуальних можливостей, чи була направлена копія ухвали власнику майна, а також коли представник особи, на майно якої накладено арешт дізнався про арешт. Таким чином, апеляційний суд не встановив дати початку перебігу строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді для власників майна та їхнього представника і граничного строку його закінчення, а відтак і не з’ясував чи був пропущений ними цей строк взагалі.

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо продевння огляду у службовому кабінеті без ухвали слідчого судді. Щодо дій апеляційного суду після встановлення під час апеляційного розгляду факту смерті обвинуваченого, щодо якого ухвалено виправдувальний вирок

З матеріалів провадження вбачається, що, визнаючи недопустимим доказом протоколи огляду місця події – службових кабінетів, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про порушення органом досудового розслідування вимог ст. 233 КПК, оскільки фактично було проведено обшуки, що, на думку судів, вимагало дозволу слідчого судді, передбаченого ст. 235 КПК, однак прокурором ухвал слідчого судді про дозвіл на проведення обшуків не надано. Крім того, в ході судового розгляду встановлено, що у наданні дозволу на проведення обшуків службових кабінетів слідчим суддею відмовлено.
Разом із тим, вимога отримати дозвіл на обшук, за відсутності добровільної згоди особи, стосується лише житла чи іншого володіння особи, що випливає з тлумачення статей 233, 235 КПК. Зазначені норми закону захищають особу від необґрунтованого втручання державних органів у сферу її приватності, на яке особа вправі розраховувати у своєму житлі або іншому володінні.
Службовий кабінет сам по собі не може вважатися житлом або іншим володінням, доступ до якого визначає виключно його володілець. Службове приміщення надається для виконання службових обов’язків і доступ до нього визначається іншим регулюванням, яке ґрунтується на міркуваннях, не пов’язаних із захистом приватності осіб, яким таке службове приміщення надане. Для визначення, чи відбувається втручання у приватне життя внаслідок обшуку у службовому приміщенні, слід застосовувати критерій «розумного очікування конфіденційності». Тобто, якщо обставини справи свідчать про те, що особа має підстави розумно очікувати на приватність при використанні приміщення або будь-яких елементів приміщення, то на приміщення або відповідну його частину поширюються гарантії від втручання у приватне життя.
Водночас Суд звертає увагу, що заступник начальника Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області та заступник начальника управління доходів і зборів з фізичних осіб були службовими особами, які займають відповідальне становище, представниками держави. Огляд проводився у їх службових кабінетах, які були надані їм для виконання службових обов`язків. У матеріалах провадження відсутні обставини, які б давали підстави зазначеним особам розумно розраховувати на можливість використання кабінету для свого приватного життя та/або на збереження конфіденційності в межах службового кабінету, або вирішувати, коли і яким чином надавати до нього доступ. Таким чином, на їх службові кабінети не поширювалися гарантії від втручання в приватне життя, передбачені Конституцією України та вказаними нормами КПК, і проведення в них слідчих дій не вимагало дозволу суду.

Після встановлення під час апеляційного розгляду факту смерті обвинуваченого, щодо якого ухвалено виправдувальний вирок, суд апеляційної інстанції зобов’язаний виконати вимоги статей 370, 404, 419 КПК, забезпечити участь захисника, продовжити апеляційний розгляд, надати мотивовані відповіді на доводи апеляційних скарг та постановити ухвалу, передбачену одним із пунктів 1, 2, 5 або 6 ст. 407 КПК з урахуванням вимог статей 284, 417 КПК

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про юридичне явище, яке не може бути предметом висновку експерта в аспекті з’ясування тотожності, поставлених суспільством, питань на всеукраїнський референдум

Референдум проводиться з питання загальнодержавного значення, вирішення якого впливає на долю всього Українського народу та має суспільний інтерес, а тому для цілей застосування частини дванадцятої статті 31 Закону № 1135-IX значення має не стільки збіг питань за змістом з погляду лінгвістики, скільки подібність / однаковість відповідних питань за своєю юридичною суттю (змістом) і/або наслідками. Виходячи з вимог до запитань, що можуть бути винесені на всеукраїнський референдум, проведення двох і більше поспіль референдумів із змістовно тотожних питань, чи різних аспектів сутнісно однакових питань не допускається.
Якщо запитання чи окремі його частини, що виноситься на всеукраїнський референдум, є суперечливим, допускає неоднозначне тлумачення тощо, то для встановлення його дійсного змісту суд або учасники справи можуть ініціювати проведення відповідної експертизи.
Проте порівняння відповідних питань для цілей застосування частини дванадцятої статті 31 Закону № 1135-IX (порівняння двох питань, винесених різними ініціативними групами, на предмет збігу за змістом чи по суті) знаходиться у площині права (стосуються процедурної і предметної придатності), у зв`язку з чим таке питання не може бути предметом висновку експерта.

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про алгоритм визначення судом чи правильно було притягнуто боржника до адміністративної відповідальності за невиконання рішення суду

Накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).
Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.
Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання судового рішення варто з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мала вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений їй строк.
У цьому взаємозв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
При цьому невиконанням судового рішення в розумінні статті 64-1 Закону № 1404-VІІІ є встановлений відповідним актом факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин та винесення відповідної постанови про накладення штрафу.

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про обставини, які не можна вважати підставою для виплати прикордоннику додаткової винагороди

Сам по собі факт віднесення певної області до районів активних бойових дій не свідчить про наявність у особи права на отримання додаткової винагороди у її збільшеному розмірі.

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про альтернативність форм усунення особою недоліків апеляційної скарги

Питання щодо належного усунення/неусунення недоліків апеляційної скарги, установлених ухвалою суду, необхідно вирішувати через призму оцінки дотримання скаржником строків, установлених такою ухвалою та перевіркою вчинення стороною дій на усунення виявлених недоліків скарги. Отже, у таких випадках суд повинен урахувати право учасника справи скористатися можливістю подати необхідні документи засобами поштового зв`язку та можливий період доставки такого поштового відправлення (отримання документів від суду в електронній формі не обмежує учасника справи в праві подати до суду документи у паперовій формі у іншій, аніж через «Електронний суд» спосіб).

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про нормативне-правове регулювання оплати праці державного службовця на період його перебування у простої

Питання оплати простою працівника, який перебуває на державній службі, Законом України «Про державну службу» не врегульовано. Поняття та підстави перебування працівників у простої дійсно визначені та регулюються положеннями Кодексу законів про працю України.
Одночасно, Законом України «Про державну службу» визначено, що умови оплати праці працівників органів державної влади, інших державних органів, їх апаратів (секретаріатів), державних підприємств, установ та організацій, органів влади Автономної Республіки Крим, які на день набрання чинності цим Законом є державними службовцями і посади яких відповідно до цього Закону не є посадами державної служби, визначаються Кабінетом Міністрів України і не можуть передбачати зменшення розміру їх заробітної плати.
Тобто, спеціальний законодавчий акт, який регулює трудові правовідносини державних службовців, встановлює, що оплата праці державних службовців визначається Кабінетом Міністрів України. На основі аналізу названих положень законодавства дає підстави для висновку, що хоча підстави перебування працівників у простої визначаються нормами Кодексу законів про працю, оплата праці державних службовців за час простою визначається Кабінетом Міністрів України.

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про процедуру, яка не є обов’язковою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ від 21.11.2017 №608, службове розслідування не призначається, зокрема, якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
Отже, проведення службового розслідування не є обов`язковою передумовою для притягнення військовослужбовця навіть до дисциплінарної відповідальності. Призначення службового розслідування є правом, а не обов`язком особи, яка ухвалює рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про кваліфікацію дій засудженого за ч. 4 ст. 187, пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК. Про визанання та врахування Україною вироків Договірних сторін згідно ЗУ «Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини від 22.01.1993

Якщо під час розбою було умисно заподіяно тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого настала смерть потерпілого, або останнього було умисно вбито, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів – за ч. 4 ст. 187 КК і п. 6 ч. 2 ст. 115 КК.
Разом з цим, учинене з корисливих мотивів умисне вбивство, відповідальність за яке передбачено п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, кваліфікується у разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв’язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб (заволодіти грошима, коштовностями, цінними паперами, майном тощо), одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов’язків (одержати спадщину, позбавитися боргу, звільнитися від платежу тощо) або досягти іншої матеріальної вигоди. При цьому не має значення, коли виник корисливий мотив – до початку чи під час вчинення цього злочину.
Кваліфікація дій особи за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК як умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком убивства, передбаченого статтями 116-118 цього Кодексу передбачає, що відповідальність за повторне умисне вбивство настає незалежно від того, чи була винна особа раніше засуджена за перший злочин, вчинила вона закінчене вбивство чи готування до нього або замах на нього, була вона виконавцем чи іншим співучасником злочину.

Закон України «Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» містить певні застереження щодо визнання та врахування Україною вироків, постановлених судами Договірних Сторін, але під час вирішення, зокрема, питань про визнання особи особливо небезпечним рецидивістом, про встановлення фактів учинення злочину повторно вироки Договірних Сторін можуть визнаватись і враховуватись

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android