Щодо добровільності згоди на проникнення до житла або іншого володіння особи та засобів доказування цієї обставини
Законодавцем крім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє. У цьому кримінальному провадженні таку згоду було отримано.
Оскільки закон не визначає спеціальних засобів доказування добровільності згоди на проникнення до житла або іншого володіння особи, то наявність чи відсутність згоди, а також її добровільність чи вимушеність мають бути встановлені виходячи із сукупності обставин, за яких відбувалося проникнення до житла чи іншого володіння особи, і ці обставини можуть доводитись або спростовуватися сторонами за допомогою будь-яких засобів доказування.
У кримінальному провадженні огляд місця події було проведено в домоволодіннях за добровільною письмовою згодою їхніх власників. Водночас дані про те, що потерпілі (власники домоволодінь) заперечували свою добровільну згоду та/або висловлювали будь-які заперечення з приводу вказаної слідчої дії, відсутні. Більше того, саме вони звернулися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, зокрема нападу на них з метою заволодіння їхнім майном із застосуванням фізичної сили.
Невстановлення судом права власності осіб, які надали згоду на проведення слідчих дій у домоволодінні, не має значення для оцінки законності дій слідчих органів і допустимості отриманих доказів, якщо стороною захисту не було надано доказів, які ставили б під сумнів той факт, що особи, які надали згоду на проведення слідчих дій у домоволодінні, фактично володіли ним у значенні ст. 223 КПК.
📄 Постанова, 21/11/2022, 161/620/19, Злочини проти власності, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Законодавцем крім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє. У цьому кримінальному провадженні таку згоду було отримано.
Оскільки закон не визначає спеціальних засобів доказування добровільності згоди на проникнення до житла або іншого володіння особи, то наявність чи відсутність згоди, а також її добровільність чи вимушеність мають бути встановлені виходячи із сукупності обставин, за яких відбувалося проникнення до житла чи іншого володіння особи, і ці обставини можуть доводитись або спростовуватися сторонами за допомогою будь-яких засобів доказування.
У кримінальному провадженні огляд місця події було проведено в домоволодіннях за добровільною письмовою згодою їхніх власників. Водночас дані про те, що потерпілі (власники домоволодінь) заперечували свою добровільну згоду та/або висловлювали будь-які заперечення з приводу вказаної слідчої дії, відсутні. Більше того, саме вони звернулися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, зокрема нападу на них з метою заволодіння їхнім майном із застосуванням фізичної сили.
Невстановлення судом права власності осіб, які надали згоду на проведення слідчих дій у домоволодінні, не має значення для оцінки законності дій слідчих органів і допустимості отриманих доказів, якщо стороною захисту не було надано доказів, які ставили б під сумнів той факт, що особи, які надали згоду на проведення слідчих дій у домоволодінні, фактично володіли ним у значенні ст. 223 КПК.
📄 Постанова, 21/11/2022, 161/620/19, Злочини проти власності, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍2🤡1
Щодо перевірки наявності фактичних підстав для проведення обшуку
Перевірка наявності фактичних підстав для проведення обшуку передбачає з`ясування декількох обов`язкових складових, визначених законодавцем у ч. 5 ст. 234 КПК. Зокрема, відповідно до вказаної норми (в редакції, чинній на момент проведення слідчої дії) слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що: 1) було вчинено кримінальне правопорушення; 2) відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування; 3) відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду; 4) відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи.
Крім того, ст. 233 КПК встановлено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді. Винятком з цього правила є невідкладні випадки, під якими необхідно розуміти лише такі зазначені в цій нормі виключні обставини, які існували на момент проникнення до житла чи іншого володіння особи та через терміновість унеможливлювали отримання в порядку, передбаченому КПК, відповідного дозволу слідчого судді.
На момент проведення обшуку домоволодіння існували такі обставини, які унеможливлювали отримання слідчим попередньо в порядку, передбаченому КПК, відповідного дозволу слідчого судді до проведення слідчої дії, оскільки будь-яке зволікання із проведенням обшуку в той же день, коли засуджені намагалися вчинити крадіжку з магазину та були помічені при її вчиненні, могло призвести як до їх втечі, так і до втрати важливих доказів у справі.
Враховуючи, що власниця домоволодіння ні під час проведення обшуку, чи його завершення, ні під час судових розглядів не скаржилася на порушення її права недоторканості житла, а також слідчий надалі отримав дозвіл на проведення обшуку у слідчого судді, що є самостійною законною підставою для його проведення, а тому, за цих обставин, факт наявності чи відсутності добровільної згоди власника на проникнення в її житло немає значення.
📄 Постанова, 05/04/2023, 683/1200/18, Злочини проти власності, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Перевірка наявності фактичних підстав для проведення обшуку передбачає з`ясування декількох обов`язкових складових, визначених законодавцем у ч. 5 ст. 234 КПК. Зокрема, відповідно до вказаної норми (в редакції, чинній на момент проведення слідчої дії) слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що: 1) було вчинено кримінальне правопорушення; 2) відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування; 3) відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду; 4) відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи.
Крім того, ст. 233 КПК встановлено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді. Винятком з цього правила є невідкладні випадки, під якими необхідно розуміти лише такі зазначені в цій нормі виключні обставини, які існували на момент проникнення до житла чи іншого володіння особи та через терміновість унеможливлювали отримання в порядку, передбаченому КПК, відповідного дозволу слідчого судді.
На момент проведення обшуку домоволодіння існували такі обставини, які унеможливлювали отримання слідчим попередньо в порядку, передбаченому КПК, відповідного дозволу слідчого судді до проведення слідчої дії, оскільки будь-яке зволікання із проведенням обшуку в той же день, коли засуджені намагалися вчинити крадіжку з магазину та були помічені при її вчиненні, могло призвести як до їх втечі, так і до втрати важливих доказів у справі.
Враховуючи, що власниця домоволодіння ні під час проведення обшуку, чи його завершення, ні під час судових розглядів не скаржилася на порушення її права недоторканості житла, а також слідчий надалі отримав дозвіл на проведення обшуку у слідчого судді, що є самостійною законною підставою для його проведення, а тому, за цих обставин, факт наявності чи відсутності добровільної згоди власника на проникнення в її житло немає значення.
📄 Постанова, 05/04/2023, 683/1200/18, Злочини проти власності, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍6
Щодо меж судового розгляду кримінального провадження
У обвинувальному акті прокурор вказав, що обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 254 КК усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, умисно. Водночас, клопотання про долучення будь-яких інших доказів під час судового розгляду в суді першої інстанції чи в апеляційному суді, які б, на переконання сторони обвинувачення, доводили наявність прямого умислу, прокурором не заявлялося. Він не змінив обвинувачення на відповідному етапі судового розгляду, а в касаційній скарзі просив скасувати лише ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд в цьому суді, тобто послідовно підтримуючи власну версію обвинувачення. Можливість наявності в діянні обвинуваченої непрямого умислу або, зокрема, злочинної недбалості, органом досудового розслідування не розглядалась.
Саме та частина обвинувального акта, де викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які сторона обвинувачення вважає встановленими, а також правова кваліфікація правопорушення і встановлює межі судового розгляду кримінального провадження.
Таким чином ухвалення касаційним судом рішення про скасування ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий розгляд в суді апеляційної інстанції, як про це просив прокурор у касаційній скарзі, є недоцільним і таким, що буде суперечити завданням та загальним засадам кримінального провадження, оскільки усунення, зазначених у рішенні Суду порушень та передчасних висновків, допущених апеляційним судом, не призведе до іншого результату у цьому кримінальному провадженні, зокрема ухвалення обвинувального вироку за висунутим органом досудового розслідування обвинуваченням.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
У обвинувальному акті прокурор вказав, що обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 254 КК усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, умисно. Водночас, клопотання про долучення будь-яких інших доказів під час судового розгляду в суді першої інстанції чи в апеляційному суді, які б, на переконання сторони обвинувачення, доводили наявність прямого умислу, прокурором не заявлялося. Він не змінив обвинувачення на відповідному етапі судового розгляду, а в касаційній скарзі просив скасувати лише ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд в цьому суді, тобто послідовно підтримуючи власну версію обвинувачення. Можливість наявності в діянні обвинуваченої непрямого умислу або, зокрема, злочинної недбалості, органом досудового розслідування не розглядалась.
Саме та частина обвинувального акта, де викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які сторона обвинувачення вважає встановленими, а також правова кваліфікація правопорушення і встановлює межі судового розгляду кримінального провадження.
Таким чином ухвалення касаційним судом рішення про скасування ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий розгляд в суді апеляційної інстанції, як про це просив прокурор у касаційній скарзі, є недоцільним і таким, що буде суперечити завданням та загальним засадам кримінального провадження, оскільки усунення, зазначених у рішенні Суду порушень та передчасних висновків, допущених апеляційним судом, не призведе до іншого результату у цьому кримінальному провадженні, зокрема ухвалення обвинувального вироку за висунутим органом досудового розслідування обвинуваченням.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍4❤1
Щодо відмінності організованої групи від співучасті у злочині (ст. 28 КК)
Утворення (створення) організованої групи слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об’єднання для зайняття злочинною діяльністю. Зазначені дії за своїм змістом близькі до дій з організації злочину і включають підшукування співучасників, об’єднання їхніх зусиль, детальний розподіл між ними обов’язків, складання плану, визначення способів його виконання. Проте, основною метою організатора такої групи (організації) є утворення стійкого об’єднання осіб для зайняття злочинною діяльністю, забезпечення взаємозв’язку між діями всіх учасників останнього, упорядкування взаємодії його структурних частин.
Організована група, на відміну від групи з попередньою змовою (без попередньої змови), утворюється не одномоментно, а впродовж тривалого часу.
Варто врахувати, що співучасть у злочині не є тотожним поняттям співучасті у злочинній діяльності, оскільки співучасть у злочині полягає у взаємодії співучасників, спрямованій лише на забезпечення злочинного результату, співучасть же у злочинній діяльності передбачає забезпечення не тільки злочинного результату, але й збереження самого об`єднання на майбутнє (як цілісного суб`єкта злочинної діяльності).
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Утворення (створення) організованої групи слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об’єднання для зайняття злочинною діяльністю. Зазначені дії за своїм змістом близькі до дій з організації злочину і включають підшукування співучасників, об’єднання їхніх зусиль, детальний розподіл між ними обов’язків, складання плану, визначення способів його виконання. Проте, основною метою організатора такої групи (організації) є утворення стійкого об’єднання осіб для зайняття злочинною діяльністю, забезпечення взаємозв’язку між діями всіх учасників останнього, упорядкування взаємодії його структурних частин.
Організована група, на відміну від групи з попередньою змовою (без попередньої змови), утворюється не одномоментно, а впродовж тривалого часу.
Варто врахувати, що співучасть у злочині не є тотожним поняттям співучасті у злочинній діяльності, оскільки співучасть у злочині полягає у взаємодії співучасників, спрямованій лише на забезпечення злочинного результату, співучасть же у злочинній діяльності передбачає забезпечення не тільки злочинного результату, але й збереження самого об`єднання на майбутнє (як цілісного суб`єкта злочинної діяльності).
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍5
Щодо умов правомірності необхідної оборони. Про відмінність умисного вбивства (ст. 115 КК) від вбивства при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК). Щодо роз’яснення права на етапування
Частиною 1 ст. 36 КК встановлено, що необхідною обороною є дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
У разі, якщо визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, а набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
Умовами правомірності необхідної оборони є наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність (реальність), а також певний характер захисних дій, які вчиняються лише стосовно особи, яка нападає, та не мають перевищувати меж необхідної оборони.
Умисне вбивство, передбачене ст. 115 КК, з об’єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв’язком між зазначеними діяннями і наслідками, а з суб’єктивної сторони – умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
На відміну від умисного вбивства, обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 118 КК, є мотив діяння, який обумовлений захистом винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання. Таким чином для кваліфікації протиправних дій за ст. 118 КК важливим є встановлення факту наявності стану необхідної оборони, за обставин якої особа діє, перевищуючи її допустимі межі.
Відсутність у тексті вироку роз’яснення засудженому права заявляти клопотання про його етапування до суду апеляційної інстанції є недоречними, оскільки під час судового розгляду такі права особі були роз’яснені. Що ж стосується зазначення у резолютивній частині вироку про право обвинуваченого заявити клопотання про етапування його до суду апеляційної інстанції, то кримінальний процесуальний закон не передбачає такого обов’язку для суду першої інстанції.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Частиною 1 ст. 36 КК встановлено, що необхідною обороною є дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
У разі, якщо визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, а набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
Умовами правомірності необхідної оборони є наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність (реальність), а також певний характер захисних дій, які вчиняються лише стосовно особи, яка нападає, та не мають перевищувати меж необхідної оборони.
Умисне вбивство, передбачене ст. 115 КК, з об’єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв’язком між зазначеними діяннями і наслідками, а з суб’єктивної сторони – умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
На відміну від умисного вбивства, обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 118 КК, є мотив діяння, який обумовлений захистом винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання. Таким чином для кваліфікації протиправних дій за ст. 118 КК важливим є встановлення факту наявності стану необхідної оборони, за обставин якої особа діє, перевищуючи її допустимі межі.
Відсутність у тексті вироку роз’яснення засудженому права заявляти клопотання про його етапування до суду апеляційної інстанції є недоречними, оскільки під час судового розгляду такі права особі були роз’яснені. Що ж стосується зазначення у резолютивній частині вироку про право обвинуваченого заявити клопотання про етапування його до суду апеляційної інстанції, то кримінальний процесуальний закон не передбачає такого обов’язку для суду першої інстанції.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍5🤔2🔥1
Щодо зарахування у строк остаточного покарання строку перебування в установі попереднього ув’язнення особи, яка вже відбуває покарання за попереднім вироком, якщо ця особа залишена в установі для участі в судовому розгляді іншого провадження
У випадку тимчасового залишення засудженого у слідчому ізоляторі він є таким, що вже позбавлений свободи на підставі вироку, який набрав законної сили і виконується. У цьому разі змінюється лише режим відбування покарання у зв’язку з необхідністю проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв’язку з розглядом справи в суді.
Тимчасове залишення обвинуваченого в порядку п. 12 ч. 1 ст. 537 КПК, ст. 90 КВК в установі виконання покарань для участі у розгляді цього кримінального провадження, в аспекті застосування приписів ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону України від 18.05.2017 № 2046-VIII, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув’язнення» не може вважатися запобіжним заходом.
Положення ч. 5 ст. 72 КК у їх взаємозв’язку із приписами ст. 71 КК не містять підстав до зарахування у строк остаточно призначеного у цьому провадженні за сукупністю вироків покарання, покарання відбутого за попереднім вироком.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
У випадку тимчасового залишення засудженого у слідчому ізоляторі він є таким, що вже позбавлений свободи на підставі вироку, який набрав законної сили і виконується. У цьому разі змінюється лише режим відбування покарання у зв’язку з необхідністю проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв’язку з розглядом справи в суді.
Тимчасове залишення обвинуваченого в порядку п. 12 ч. 1 ст. 537 КПК, ст. 90 КВК в установі виконання покарань для участі у розгляді цього кримінального провадження, в аспекті застосування приписів ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону України від 18.05.2017 № 2046-VIII, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув’язнення» не може вважатися запобіжним заходом.
Положення ч. 5 ст. 72 КК у їх взаємозв’язку із приписами ст. 71 КК не містять підстав до зарахування у строк остаточно призначеного у цьому провадженні за сукупністю вироків покарання, покарання відбутого за попереднім вироком.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍3
Щодо обставин, з'ясування яких є необхідним для встановлення в діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369-2 КК
Для кваліфікації дій за ч. 3 ст. 369-2 КК як одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднану з вимаганням такої вигоди, визначальним є з’ясування наявності в діях винної особи однієї з таких ознак, як погроза вчиненням або невчиненням особою дій, які можуть завдати шкоди законним правам чи інтересам іншої особи, яка пропонує, обіцяє або надає їй неправомірну вигоду, та наскільки ці погрози для іншої особи були реальними й такими, що дійсно могли завдати шкоди її законним правам чи інтересам, або створення винною особою таких умов, за яких інша особа вимушена була пропонувати, обіцяти чи надати їй неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам для
себе або своїх законних інтересів
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Для кваліфікації дій за ч. 3 ст. 369-2 КК як одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднану з вимаганням такої вигоди, визначальним є з’ясування наявності в діях винної особи однієї з таких ознак, як погроза вчиненням або невчиненням особою дій, які можуть завдати шкоди законним правам чи інтересам іншої особи, яка пропонує, обіцяє або надає їй неправомірну вигоду, та наскільки ці погрози для іншої особи були реальними й такими, що дійсно могли завдати шкоди її законним правам чи інтересам, або створення винною особою таких умов, за яких інша особа вимушена була пропонувати, обіцяти чи надати їй неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам для
себе або своїх законних інтересів
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍4❤1
Щодо необхідності внесення до ЄРДР за окремим порядковим номером відомостей про вчинення кожного з тих діянь, що охоплюються єдиним умислом особи. Невідкладний обшук
Положення ст. 214 КПК не містять вимог про внесення до ЄРДР за окремим порядковим номером відомостей про вчинення кожного з тих діянь, що охоплюються єдиним умислом особи і передбачені відповідною диспозицією як альтернативні форми виявлення суспільно небезпечного діяння
Невідкладний обшук житла обвинуваченої, зумовлений потребою у відшуканні та вилученні речей і предметів, які зберегли на собі сліди вчинення злочину та містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час досудового розслідування, легалізований слідчим суддею у встановленому законом порядку, є таким, що проведений відповідно до вимог ст. 233 КПК
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Положення ст. 214 КПК не містять вимог про внесення до ЄРДР за окремим порядковим номером відомостей про вчинення кожного з тих діянь, що охоплюються єдиним умислом особи і передбачені відповідною диспозицією як альтернативні форми виявлення суспільно небезпечного діяння
Невідкладний обшук житла обвинуваченої, зумовлений потребою у відшуканні та вилученні речей і предметів, які зберегли на собі сліди вчинення злочину та містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час досудового розслідування, легалізований слідчим суддею у встановленому законом порядку, є таким, що проведений відповідно до вимог ст. 233 КПК
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍6
Правила проведення судового розгляду клопотання про обшук
Клопотання органу досудового розслідування про обшук повинно розглядатися слідчим суддею місцевого суду за обов’язкової участі сторони, яка ініціює вказане питання, з повною фіксацією судового засідання. В іншому випадку результати проведеного обшуку є недопустимими доказами
📄 Постанова, 21/03/2023, 336/941/19, Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Клопотання органу досудового розслідування про обшук повинно розглядатися слідчим суддею місцевого суду за обов’язкової участі сторони, яка ініціює вказане питання, з повною фіксацією судового засідання. В іншому випадку результати проведеного обшуку є недопустимими доказами
📄 Постанова, 21/03/2023, 336/941/19, Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍8
Оголошення документів прокурором а не головуючим суддею не є порушенням судом принципу безпосередності дослідження доказів
КПК не містить вимоги щодо необхідності оголошення документів саме головуючим суддею. Оголошення змісту документів у судовому засіданні прокурором, а не головуючим суддею, якщо ним було запропоновано сторонам оголосити документи, які вони вважають за необхідне дослідити, не є порушенням судом принципу безпосередності дослідження доказів.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
КПК не містить вимоги щодо необхідності оголошення документів саме головуючим суддею. Оголошення змісту документів у судовому засіданні прокурором, а не головуючим суддею, якщо ним було запропоновано сторонам оголосити документи, які вони вважають за необхідне дослідити, не є порушенням судом принципу безпосередності дослідження доказів.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍8😁3🔥1🤡1
Щодо обов’язковості наявності заяви потерпілої у справі приватного обвинувачення, залучення законного представника неповнолітньої потерпілої
В разі перекваліфікації дій особи з ч. 2 ст. 152 на ч. 1 ст. 152 КК, яка відносить до справ приватного обвинувачення, необхідно обов’язково наявність заяви потерпілої особи в усній або письмовій формі і суд повинен це з’ясувати. Якщо дії обвинувачених кваліфіковані з кваліфікуючою ознакою вчинення дій сексуального характеру стосовно неповнолітньої, що не може бути справою приватного обвинувачення, то наявність заяви потерпілої в цьому випадку є необов’язкова.
Залучення як законного представника неповнолітньої потерпілої працівника органу опіки не є істотним порушенням кримінального процесуального закону, якщо органом досудового розслідування встановлено тиск на потерпілу з боку її родичів з метою відмови від показань, які вона змінювати не бажає.
Написання апеляційної скарги законним представником неповнолітньої потерпілої без належного нормативно-правового обґрунтування не може свідчити про неналежний захист прав потерпілої.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
В разі перекваліфікації дій особи з ч. 2 ст. 152 на ч. 1 ст. 152 КК, яка відносить до справ приватного обвинувачення, необхідно обов’язково наявність заяви потерпілої особи в усній або письмовій формі і суд повинен це з’ясувати. Якщо дії обвинувачених кваліфіковані з кваліфікуючою ознакою вчинення дій сексуального характеру стосовно неповнолітньої, що не може бути справою приватного обвинувачення, то наявність заяви потерпілої в цьому випадку є необов’язкова.
Залучення як законного представника неповнолітньої потерпілої працівника органу опіки не є істотним порушенням кримінального процесуального закону, якщо органом досудового розслідування встановлено тиск на потерпілу з боку її родичів з метою відмови від показань, які вона змінювати не бажає.
Написання апеляційної скарги законним представником неповнолітньої потерпілої без належного нормативно-правового обґрунтування не може свідчити про неналежний захист прав потерпілої.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍3
Про докази у кримінальних провадженнях проти основ національної безпеки України. Про допустимість показань з чужих слів
Основними доказами у кримінальних провадженнях проти основ національної безпеки України є електронні (цифрові) докази, до яких належать: матеріали фотозйомки, звуко-запису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп’ютерні дані), що містяться у відкритих (інтернет; різноманітні засоби масової інформації; соціальні мережі) чи закритих мережах (приватні месенджери та телеграмканали; особисте листування з використанням комп’ютерної техніки і мобільних телефонів, флешносії, карти пам’яті тощо).
Суд, при прийнятті рішення про визнання допустимим доказом показання з чужих слів, зобов’язаний враховувати значення пояснень та показань у випадку їх правдивості для з’ясування певної обставини і їх важливість для розуміння інших відомостей; інші докази, які подавалися або можуть бути подані; а також можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, або причини неможливості такого допиту.
Показаннями з чужих слів в контексті ст. 97 КПК слід вважати лише частину показань свідка, де повідомлялося про обставини вчиненого кримінального правопорушення, які відомі зі слів знайомої. Ця частина показань свідка узгоджується з іншими доказами, покладеними в основу вироку і не є єдиним або вирішальним доказом у справі, а тому підстав для визнання цих показань недопуститмим доказом нема.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Основними доказами у кримінальних провадженнях проти основ національної безпеки України є електронні (цифрові) докази, до яких належать: матеріали фотозйомки, звуко-запису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп’ютерні дані), що містяться у відкритих (інтернет; різноманітні засоби масової інформації; соціальні мережі) чи закритих мережах (приватні месенджери та телеграмканали; особисте листування з використанням комп’ютерної техніки і мобільних телефонів, флешносії, карти пам’яті тощо).
Суд, при прийнятті рішення про визнання допустимим доказом показання з чужих слів, зобов’язаний враховувати значення пояснень та показань у випадку їх правдивості для з’ясування певної обставини і їх важливість для розуміння інших відомостей; інші докази, які подавалися або можуть бути подані; а також можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, або причини неможливості такого допиту.
Показаннями з чужих слів в контексті ст. 97 КПК слід вважати лише частину показань свідка, де повідомлялося про обставини вчиненого кримінального правопорушення, які відомі зі слів знайомої. Ця частина показань свідка узгоджується з іншими доказами, покладеними в основу вироку і не є єдиним або вирішальним доказом у справі, а тому підстав для визнання цих показань недопуститмим доказом нема.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👎3👍2❤1
Щодо умов, дотримання яких необхідно для визнання результатів слідчого експерименту допустими доказами
Для визнання результатів слідчого експерименту допустими доказами сторона обвинувачення має довести, що до особи не застосовувався протиправний тиск; слідчу дію проведено за волею та вільним волевиявленням особи; особа усвідомлювала право мовчати і не свідчити проти себе; права особи на захист і правову допомогу були забезпечені; слідчу дію проведено за участю понятих; під час слідчої дії здійснювався безперервний відеозапис; особі були детально і ґрунтовно роз’яснено процесуальні наслідки участі в цій слідчій дії.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Для визнання результатів слідчого експерименту допустими доказами сторона обвинувачення має довести, що до особи не застосовувався протиправний тиск; слідчу дію проведено за волею та вільним волевиявленням особи; особа усвідомлювала право мовчати і не свідчити проти себе; права особи на захист і правову допомогу були забезпечені; слідчу дію проведено за участю понятих; під час слідчої дії здійснювався безперервний відеозапис; особі були детально і ґрунтовно роз’яснено процесуальні наслідки участі в цій слідчій дії.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍1
Щодо схожості обшуку та огляду
Схожість обшуку та огляду обумовлюється спільністю завдань цих слідчих (розшукових) дій – пошук і виявлення об’єктів, які мають значення доказу у кримінальному провадженні. Водночас обшук, на відміну від огляду, має примусовий характер, який проявляється в тому, що обстеження житла чи іншого володіння особи, а також особистий обшук можуть проводитися без згоди особи, яку обшукують, всупереч її волі.
Поліція може застосовувати такий превентивний захід, як поверхнева перевірка й огляд. Поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу. Поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб. Під час поверхневої перевірки речі або транспортного засобу особа повинна самостійно показати поліцейському вміст особистих речей чи транспортного засобу. Під час виявлення в ході поверхневої перевірки будь-яких слідів правопорушення поліцейський забезпечує їх схоронність та огляд відповідно до вимог ст. 237 КПК.
Не можуть вважатися обшуком дії поліцейських, які, застосовуючи превентивний захід у виді поверхневої перевірки і огляду, виявили у засудженого речовину, що зовні була схожа на психотропну, яку останній надав добровільно, та викликали на місце події слідчо-оперативну групу, по приїзду якої було проведено огляд місця події та вилучено вказану психотропну речовину.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Схожість обшуку та огляду обумовлюється спільністю завдань цих слідчих (розшукових) дій – пошук і виявлення об’єктів, які мають значення доказу у кримінальному провадженні. Водночас обшук, на відміну від огляду, має примусовий характер, який проявляється в тому, що обстеження житла чи іншого володіння особи, а також особистий обшук можуть проводитися без згоди особи, яку обшукують, всупереч її волі.
Поліція може застосовувати такий превентивний захід, як поверхнева перевірка й огляд. Поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу. Поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб. Під час поверхневої перевірки речі або транспортного засобу особа повинна самостійно показати поліцейському вміст особистих речей чи транспортного засобу. Під час виявлення в ході поверхневої перевірки будь-яких слідів правопорушення поліцейський забезпечує їх схоронність та огляд відповідно до вимог ст. 237 КПК.
Не можуть вважатися обшуком дії поліцейських, які, застосовуючи превентивний захід у виді поверхневої перевірки і огляду, виявили у засудженого речовину, що зовні була схожа на психотропну, яку останній надав добровільно, та викликали на місце події слідчо-оперативну групу, по приїзду якої було проведено огляд місця події та вилучено вказану психотропну речовину.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍6❤1
Щодо можливості альтернативного (не передбаченого КПК) оповіщення органом досудового розслідування чи прокурором сторін кримінального провадження
Чинне процесуальне законодавство не встановлює обмежень щодо можливості альтернативного (не передбаченого КПК) оповіщення органом досудового розслідування чи прокурором сторін кримінального провадження, натомість містить імперативні положення, якими повинен керуватися слідчий чи прокурор повідомляючи чи викликаючи для проведення відповідних процесуальних дій сторону кримінального провадження.
Не є проявом надмірного формалізму висновки судів попередніх інстанцій про те, що скеровані на додатки Viber та WhatsApp повідомлення не дають фактичної можливості ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, оскільки не містять всіх необхідних реквізитів.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Чинне процесуальне законодавство не встановлює обмежень щодо можливості альтернативного (не передбаченого КПК) оповіщення органом досудового розслідування чи прокурором сторін кримінального провадження, натомість містить імперативні положення, якими повинен керуватися слідчий чи прокурор повідомляючи чи викликаючи для проведення відповідних процесуальних дій сторону кримінального провадження.
Не є проявом надмірного формалізму висновки судів попередніх інстанцій про те, що скеровані на додатки Viber та WhatsApp повідомлення не дають фактичної можливості ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, оскільки не містять всіх необхідних реквізитів.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍5🤡2❤1
Щодо оскарження ухвали про роз’яснення судового рішення, постановленої під час судового розгляду кримінального провадження
Місцевий суд відмовив у задоволенні заяви про роз’яснення ухвали цього ж суду про залишення без розгляду відводу всього складу суду. Апеляційний суд вважав, що це судове рішення не підлягає окремому апеляційному оскарженню, вважаючи, що роз’ясненню підлягають лише судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду кримінального провадження, а не під час судового розгляду.
Стаття 380 КПК не містить виключень чи застережень щодо неможливості апеляційного оскарження певних видів судових рішень.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Місцевий суд відмовив у задоволенні заяви про роз’яснення ухвали цього ж суду про залишення без розгляду відводу всього складу суду. Апеляційний суд вважав, що це судове рішення не підлягає окремому апеляційному оскарженню, вважаючи, що роз’ясненню підлягають лише судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду кримінального провадження, а не під час судового розгляду.
Стаття 380 КПК не містить виключень чи застережень щодо неможливості апеляційного оскарження певних видів судових рішень.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍5
Про можливість оскарження рішення суду, ухваленого за результатами розгляду питання щодо речових доказів
Ухвала суду, постановлена на підставі ч. 9 ст. 100 КПК після закриття кримінального провадження слідчим або прокурором, якою вирішено питання про долю речових доказів і документів, може бути оскаржена як у апеляційному, так і у касаційному порядку
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Ухвала суду, постановлена на підставі ч. 9 ст. 100 КПК після закриття кримінального провадження слідчим або прокурором, якою вирішено питання про долю речових доказів і документів, може бути оскаржена як у апеляційному, так і у касаційному порядку
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍3❤2
Щодо стану необхідної оборони
Стан необхідної оборони виникає як у момент вчинення суспільно небезпечного посягання, так і у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з’ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
Стан необхідної оборони існує лише протягом суспільного небезпечного посягання, яке має початковий і кінцевий момент, а також лише за умови необхідності негайного відвернення або припинення такого посягання. Необхідність негайного відвернення або припинення суспільного небезпечного посягання виникає там і тоді, де і коли зволікання з боку того, хто обороняється, в заподіянні шкоди посягаючому, загрожує негайною і невідворотною шкодою для правоохоронюваних інтересів.
Для вирішення питання про кваліфікацію дій особи, пов’язаної із перебуванням особи в стані необхідної чи уявної оборони, або відсутності таких, суд повинен врахувати конкретні обставини справи, здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання. До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об’єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Стан необхідної оборони виникає як у момент вчинення суспільно небезпечного посягання, так і у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з’ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
Стан необхідної оборони існує лише протягом суспільного небезпечного посягання, яке має початковий і кінцевий момент, а також лише за умови необхідності негайного відвернення або припинення такого посягання. Необхідність негайного відвернення або припинення суспільного небезпечного посягання виникає там і тоді, де і коли зволікання з боку того, хто обороняється, в заподіянні шкоди посягаючому, загрожує негайною і невідворотною шкодою для правоохоронюваних інтересів.
Для вирішення питання про кваліфікацію дій особи, пов’язаної із перебуванням особи в стані необхідної чи уявної оборони, або відсутності таких, суд повинен врахувати конкретні обставини справи, здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання. До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об’єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍5
Щодо звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК
Звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК можливе лише за клопотанням колективу, членом якого є особа, про передачу її на поруки. Воно має бути оформлене протоколом загальних зборів колективу, який долучається до справи. Інших вимог до оформлення зазначених документів КК не передбачено.
Питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки є правом, а не обов’язком суду і є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку про те, що виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї передбачених законом України про кримінальну відповідальність заходів примусу. Вирішення цього питання відноситься до дискреційних повноважень суду.
Аналіз положень КК, якими регламентовано питання звільнення від кримінальної відповідальності, призначення покарання чи звільнення від його відбування дає підстави для висновку, що чіткі критерії визначення необхідності застосування саме тієї чи іншої форми реалізації кримінальної відповідальності відсутні, натомість суду надається право самостійно її обрати.
Суд, у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи, тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин що пом’якшують та обтяжують покарання, з огляду на його дискреційні повноваження та положення закону обирає між альтернативами, кожна з яких є законною.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК можливе лише за клопотанням колективу, членом якого є особа, про передачу її на поруки. Воно має бути оформлене протоколом загальних зборів колективу, який долучається до справи. Інших вимог до оформлення зазначених документів КК не передбачено.
Питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки є правом, а не обов’язком суду і є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку про те, що виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї передбачених законом України про кримінальну відповідальність заходів примусу. Вирішення цього питання відноситься до дискреційних повноважень суду.
Аналіз положень КК, якими регламентовано питання звільнення від кримінальної відповідальності, призначення покарання чи звільнення від його відбування дає підстави для висновку, що чіткі критерії визначення необхідності застосування саме тієї чи іншої форми реалізації кримінальної відповідальності відсутні, натомість суду надається право самостійно її обрати.
Суд, у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи, тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин що пом’якшують та обтяжують покарання, з огляду на його дискреційні повноваження та положення закону обирає між альтернативами, кожна з яких є законною.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍5
Відсутність претензій до засудженого з боку потерпілого не є обставиною, яка пом’якшує покарання
Відсутність претензій до засудженого з боку потерпілого не є обставиною, яка пом’якшує покарання, оскільки такою обставиною є добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Відсутність претензій до засудженого з боку потерпілого не є обставиною, яка пом’якшує покарання, оскільки такою обставиною є добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍5
Щодо визначення строку проходження програми для кривдників в порядку положень ст. 91-1 КК
Відповідно до приписів ст. 91-1 КК в інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, суд може застосувати один або декілька обмежувальних заходів, у тому числі на засудженого можуть бути покладені обов’язки проходження програми для кривдників.
Такі заходи можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
Таким чином положення зазначеної статті не містять виключень щодо строків застосування конкретних заходів, передбачених ч. 1 ст. 91-1 КК.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Відповідно до приписів ст. 91-1 КК в інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, суд може застосувати один або декілька обмежувальних заходів, у тому числі на засудженого можуть бути покладені обов’язки проходження програми для кривдників.
Такі заходи можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
Таким чином положення зазначеної статті не містять виключень щодо строків застосування конкретних заходів, передбачених ч. 1 ст. 91-1 КК.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
❤2👍2