Кваліфікація! Відмова виконати наказ виданий поза межами повноважень не утворює складу кримінального правопорушення, педербаченого ст. 364 КК

Відмова Голови Державної авіаційної служби України виконати наказ Міністерства інфраструктури України, виданий поза межами повноважень останнього, відповідала законодавству, що діяло на час подій, і не може
розглядатися як дія чи бездіяльність «в порушення законодавства» і «всупереч інтересам служби»

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо проведення обшуку у межах строку дії відповідної ухвали

Строк дії ухвали не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали. У кримінальному провадженні обшук відбувся у межах строку дії ухвали слідчого судді, оскільки поведений протягом одного місяця з моменту постановлення ухвали, а інший термін, менший ніж місяць, ухвалою слідчого судді не встановлений. З огляду на зазначене позиція сторони захисту щодо закінчення строку дії ухвали на момент проведення обшуку не свідчить про наявність істотного порушення норм КПК, яке вплинуло чи могло б вплинути на законність та обґрунтованість судових рішень в цій частині.

📄 Постанова, 28/03/2023, 234/22081/19, Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення, Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Додаткове посилання на мету проведення обшуку не свідчить про її незаконність

Не є помилкою, з огляду на приписи ст. 234 КПК, посилання слідчого судді в ухвалі про дозвіл на обшук житла на необхідність відшукати та вилучити певні речі та предмети, пов’язані із злочинною діяльністю. Додаткове посилання на мету проведення обшуку не свідчить про її незаконність.

📄 Постанова, 25/10/2023, 539/2291/16-к, Злочини проти громадської безпеки, Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо правових наслідків відсутності в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку житла номера кримінального провадження

Відсутність в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку житла номера кримінального провадження хоч і є порушенням, з огляду на зміст ст. 372 КПК, однак не є істотним та таким, що перешкодило суду ухвалити у справі законне та обґрунтоване судове рішення.

📄 Постанова, 25/10/2023, 539/2291/16-к, Злочини проти громадської безпеки, Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо правових наслідків неправильного зазначення в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку прізвища осіб, які проживають у будинку, де необхідно провести обшук

Неправильне зазначення в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку прізвища осіб, які проживають у будинку, де необхідно провести обшук, не вказує на незаконність цього рішення, а лише свідчить про наявність описки у прізвищі. Враховуючи, що вказана ухвала містить відомості щодо адреси, за якою необхідно провести обшук (приміщення будинку, присадибну ділянку та будівлі, що на ній розташовані), а також вказівку на рослини, що підлягають вилученню, що свідчить про відсутність істотних порушень вимог КПК при постановленні судового рішення.

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо вимог до ухвали про проведення обшуку постановленої після його проведення

Якщо ухвала про проведення обшуку приймається після проведення обшуку/огляду, то в ній повинно бути зазначено про виявлені та вилучені за результатом обшуку речі і документи, а також така ухвала не повинна мати строку її виконання, оскільки обшук/огляд вже фактично проведений. Якщо зміст наявної в матеріалах справи ухвали слідчого судді свідчить про надання дозволу на проведення обшуку в майбутньому, то він і не може вважатися таким, що легалізує проведений в житлі невідкладний огляд місця події. У такому разі складений протокол в частині проведеного огляду території домоволодіння та будинку є недопустимим доказом.

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо наслідків не зазначення в ухвалі прізвищ працівників управління захисту економіки залучених до його проведення

Посилання в ухвалі про залучення до проведення обшуку працівників управління захисту економіки без зазначення їхніх прізвищ не може бути підставою для визнання протоколу обшуку недопустимим доказом.

📄 Постанова, 23/11/2023, 731/275/19, Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Визначення в ухвалі слідчого судді конкретного слідчого або прокурора, які мають здійснювати обшук, перебуває поза межами повноважень слідчого судді

Приписи ст. 235 КПК не зобов’язують слідчого суддю в ухвалі зазначати прокурора чи слідчого, який буде проводити обшук, натомість ухвала слідчого судді має містити відомості про прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук. Тобто, процесуальний закон зобов’язує слідчого суддю встановити, що клопотання надійшло від уповноваженої особи – прокурора, включеного до групи прокурорів, або слідчого, якому доручено здійснювати розслідування, в порядку статей 37, 39, 216 КПК. Судовий контроль під час розгляду клопотання про проведення обшуку здійснюється з метою забезпечення права на недоторканість житла чи іншого володіння особи. Водночас, зміст норм цього Кодексу не дає підстав для твердження про те, що до повноважень слідчого судді належать, крім здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (п. 18 ст. 3 КПК), ще й інші, віднесені до повноважень прокурора та слідчого з організації досудового розслідування.
Із системного тлумачення статей 36, 40, 235, 236 КПК не вбачається, що до компетенції слідчого судді належить визначення як конкретного слідчого або прокурора, які мають здійснювати таку слідчу (розшукову) дію, так й інших осіб, що будуть брати участь у проведенні обшуку (понятих, працівників оперативного підрозділу, спеціалістів та ін.). Питання про дотримання вимог КПК прокурором або слідчим щодо належного використання повноважень здійснювати обшук, залучення понятих, спеціалістів, працівників оперативного підрозділу, підозрюваного, захисника, інших учасників провадження вирішуються на етапі судового провадження (п. 24 ст. 3 КПК), а не провадження у слідчого судді, і за умови надання суду протоколу обшуку як доказу винуватості у вчиненні злочину.
Таким чином, визначення в ухвалі слідчого судді конкретного слідчого або прокурора, які мають здійснювати обшук, перебуває поза межами повноважень слідчого судді з контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та обмежується в цій частині перевіркою того, чи є належним суб’єктом учасник кримінального провадження, який звернувся з клопотанням про проведення обшуку. Визначення конкретного прокурора або слідчого (їх групи) для проведення обшуку належить до законних повноважень прокурора (старшого прокурора, групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні) або старшого слідчої групи (керівника органу досудового розслідування).

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо добровільності згоди на проникнення до житла або іншого володіння особи та засобів доказування цієї обставини

Законодавцем крім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє. У цьому кримінальному провадженні таку згоду було отримано.
Оскільки закон не визначає спеціальних засобів доказування добровільності згоди на проникнення до житла або іншого володіння особи, то наявність чи відсутність згоди, а також її добровільність чи вимушеність мають бути встановлені виходячи із сукупності обставин, за яких відбувалося проникнення до житла чи іншого володіння особи, і ці обставини можуть доводитись або спростовуватися сторонами за допомогою будь-яких засобів доказування.
У кримінальному провадженні огляд місця події було проведено в домоволодіннях за добровільною письмовою згодою їхніх власників. Водночас дані про те, що потерпілі (власники домоволодінь) заперечували свою добровільну згоду та/або висловлювали будь-які заперечення з приводу вказаної слідчої дії, відсутні. Більше того, саме вони звернулися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, зокрема нападу на них з метою заволодіння їхнім майном із застосуванням фізичної сили.
Невстановлення судом права власності осіб, які надали згоду на проведення слідчих дій у домоволодінні, не має значення для оцінки законності дій слідчих органів і допустимості отриманих доказів, якщо стороною захисту не було надано доказів, які ставили б під сумнів той факт, що особи, які надали згоду на проведення слідчих дій у домоволодінні, фактично володіли ним у значенні ст. 223 КПК.

📄 Постанова, 21/11/2022, 161/620/19, Злочини проти власності, Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо перевірки наявності фактичних підстав для проведення обшуку

Перевірка наявності фактичних підстав для проведення обшуку передбачає з`ясування декількох обов`язкових складових, визначених законодавцем у ч. 5 ст. 234 КПК. Зокрема, відповідно до вказаної норми (в редакції, чинній на момент проведення слідчої дії) слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що: 1) було вчинено кримінальне правопорушення; 2) відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування; 3) відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду; 4) відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи.
Крім того, ст. 233 КПК встановлено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді. Винятком з цього правила є невідкладні випадки, під якими необхідно розуміти лише такі зазначені в цій нормі виключні обставини, які існували на момент проникнення до житла чи іншого володіння особи та через терміновість унеможливлювали отримання в порядку, передбаченому КПК, відповідного дозволу слідчого судді.
На момент проведення обшуку домоволодіння існували такі обставини, які унеможливлювали отримання слідчим попередньо в порядку, передбаченому КПК, відповідного дозволу слідчого судді до проведення слідчої дії, оскільки будь-яке зволікання із проведенням обшуку в той же день, коли засуджені намагалися вчинити крадіжку з магазину та були помічені при її вчиненні, могло призвести як до їх втечі, так і до втрати важливих доказів у справі.

Враховуючи, що власниця домоволодіння ні під час проведення обшуку, чи його завершення, ні під час судових розглядів не скаржилася на порушення її права недоторканості житла, а також слідчий надалі отримав дозвіл на проведення обшуку у слідчого судді, що є самостійною законною підставою для його проведення, а тому, за цих обставин, факт наявності чи відсутності добровільної згоди власника на проникнення в її житло немає значення.

📄 Постанова, 05/04/2023, 683/1200/18, Злочини проти власності, Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо меж судового розгляду кримінального провадження

У обвинувальному акті прокурор вказав, що обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 254 КК усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, умисно. Водночас, клопотання про долучення будь-яких інших доказів під час судового розгляду в суді першої інстанції чи в апеляційному суді, які б, на переконання сторони обвинувачення, доводили наявність прямого умислу, прокурором не заявлялося. Він не змінив обвинувачення на відповідному етапі судового розгляду, а в касаційній скарзі просив скасувати лише ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд в цьому суді, тобто послідовно підтримуючи власну версію обвинувачення. Можливість наявності в діянні обвинуваченої непрямого умислу або, зокрема, злочинної недбалості, органом досудового розслідування не розглядалась.
Саме та частина обвинувального акта, де викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які сторона обвинувачення вважає встановленими, а також правова кваліфікація правопорушення і встановлює межі судового розгляду кримінального провадження.
Таким чином ухвалення касаційним судом рішення про скасування ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий розгляд в суді апеляційної інстанції, як про це просив прокурор у касаційній скарзі, є недоцільним і таким, що буде суперечити завданням та загальним засадам кримінального провадження, оскільки усунення, зазначених у рішенні Суду порушень та передчасних висновків, допущених апеляційним судом, не призведе до іншого результату у цьому кримінальному провадженні, зокрема ухвалення обвинувального вироку за висунутим органом досудового розслідування обвинуваченням.

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо відмінності організованої групи від співучасті у злочині (ст. 28 КК)

Утворення (створення) організованої групи слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об’єднання для зайняття злочинною діяльністю. Зазначені дії за своїм змістом близькі до дій з організації злочину і включають підшукування співучасників, об’єднання їхніх зусиль, детальний розподіл між ними обов’язків, складання плану, визначення способів його виконання. Проте, основною метою організатора такої групи (організації) є утворення стійкого об’єднання осіб для зайняття злочинною діяльністю, забезпечення взаємозв’язку між діями всіх учасників останнього, упорядкування взаємодії його структурних частин.
Організована група, на відміну від групи з попередньою змовою (без попередньої змови), утворюється не одномоментно, а впродовж тривалого часу.
Варто врахувати, що співучасть у злочині не є тотожним поняттям співучасті у злочинній діяльності, оскільки співучасть у злочині полягає у взаємодії співучасників, спрямованій лише на забезпечення злочинного результату, співучасть же у злочинній діяльності передбачає забезпечення не тільки злочинного результату, але й збереження самого об`єднання на майбутнє (як цілісного суб`єкта злочинної діяльності).

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо умов правомірності необхідної оборони. Про відмінність умисного вбивства (ст. 115 КК) від вбивства при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК). Щодо роз’яснення права на етапування

Частиною 1 ст. 36 КК встановлено, що необхідною обороною є дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
У разі, якщо визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, а набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
Умовами правомірності необхідної оборони є наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність (реальність), а також певний характер захисних дій, які вчиняються лише стосовно особи, яка нападає, та не мають перевищувати меж необхідної оборони.


Умисне вбивство, передбачене ст. 115 КК, з об’єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв’язком між зазначеними діяннями і наслідками, а з суб’єктивної сторони – умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
На відміну від умисного вбивства, обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 118 КК, є мотив діяння, який обумовлений захистом винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання. Таким чином для кваліфікації протиправних дій за ст. 118 КК важливим є встановлення факту наявності стану необхідної оборони, за обставин якої особа діє, перевищуючи її допустимі межі.

Відсутність у тексті вироку роз’яснення засудженому права заявляти клопотання про його етапування до суду апеляційної інстанції є недоречними, оскільки під час судового розгляду такі права особі були роз’яснені. Що ж стосується зазначення у резолютивній частині вироку про право обвинуваченого заявити клопотання про етапування його до суду апеляційної інстанції, то кримінальний процесуальний закон не передбачає такого обов’язку для суду першої інстанції.

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо зарахування у строк остаточного покарання строку перебування в установі попереднього ув’язнення особи, яка вже відбуває покарання за попереднім вироком, якщо ця особа залишена в установі для участі в судовому розгляді іншого провадження

У випадку тимчасового залишення засудженого у слідчому ізоляторі він є таким, що вже позбавлений свободи на підставі вироку, який набрав законної сили і виконується. У цьому разі змінюється лише режим відбування покарання у зв’язку з необхідністю проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв’язку з розглядом справи в суді.
Тимчасове залишення обвинуваченого в порядку п. 12 ч. 1 ст. 537 КПК, ст. 90 КВК в установі виконання покарань для участі у розгляді цього кримінального провадження, в аспекті застосування приписів ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону України від 18.05.2017 № 2046-VIII, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув’язнення» не може вважатися запобіжним заходом.
Положення ч. 5 ст. 72 КК у їх взаємозв’язку із приписами ст. 71 КК не містять підстав до зарахування у строк остаточно призначеного у цьому провадженні за сукупністю вироків покарання, покарання відбутого за попереднім вироком.

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо обставин, з'ясування яких є необхідним для встановлення в діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369-2 КК

Для кваліфікації дій за ч. 3 ст. 369-2 КК як одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднану з вимаганням такої вигоди, визначальним є з’ясування наявності в діях винної особи однієї з таких ознак, як погроза вчиненням або невчиненням особою дій, які можуть завдати шкоди законним правам чи інтересам іншої особи, яка пропонує, обіцяє або надає їй неправомірну вигоду, та наскільки ці погрози для іншої особи були реальними й такими, що дійсно могли завдати шкоди її законним правам чи інтересам, або створення винною особою таких умов, за яких інша особа вимушена була пропонувати, обіцяти чи надати їй неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам для
себе або своїх законних інтересів

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо необхідності внесення до ЄРДР за окремим порядковим номером відомостей про вчинення кожного з тих діянь, що охоплюються єдиним умислом особи. Невідкладний обшук

Положення ст. 214 КПК не містять вимог про внесення до ЄРДР за окремим порядковим номером відомостей про вчинення кожного з тих діянь, що охоплюються єдиним умислом особи і передбачені відповідною диспозицією як альтернативні форми виявлення суспільно небезпечного діяння

Невідкладний обшук житла обвинуваченої, зумовлений потребою у відшуканні та вилученні речей і предметів, які зберегли на собі сліди вчинення злочину та містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час досудового розслідування, легалізований слідчим суддею у встановленому законом порядку, є таким, що проведений відповідно до вимог ст. 233 КПК

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Правила проведення судового розгляду клопотання про обшук

Клопотання органу досудового розслідування про обшук повинно розглядатися слідчим суддею місцевого суду за обов’язкової участі сторони, яка ініціює вказане питання, з повною фіксацією судового засідання. В іншому випадку результати проведеного обшуку є недопустимими доказами

📄 Постанова, 21/03/2023, 336/941/19, Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Оголошення документів прокурором а не головуючим суддею не є порушенням судом принципу безпосередності дослідження доказів

КПК не містить вимоги щодо необхідності оголошення документів саме головуючим суддею. Оголошення змісту документів у судовому засіданні прокурором, а не головуючим суддею, якщо ним було запропоновано сторонам оголосити документи, які вони вважають за необхідне дослідити, не є порушенням судом принципу безпосередності дослідження доказів.

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо обов’язковості наявності заяви потерпілої у справі приватного обвинувачення, залучення законного представника неповнолітньої потерпілої

В разі перекваліфікації дій особи з ч. 2 ст. 152 на ч. 1 ст. 152 КК, яка відносить до справ приватного обвинувачення, необхідно обов’язково наявність заяви потерпілої особи в усній або письмовій формі і суд повинен це з’ясувати. Якщо дії обвинувачених кваліфіковані з кваліфікуючою ознакою вчинення дій сексуального характеру стосовно неповнолітньої, що не може бути справою приватного обвинувачення, то наявність заяви потерпілої в цьому випадку є необов’язкова.

Залучення як законного представника неповнолітньої потерпілої працівника органу опіки не є істотним порушенням кримінального процесуального закону, якщо органом досудового розслідування встановлено тиск на потерпілу з боку її родичів з метою відмови від показань, які вона змінювати не бажає.
Написання апеляційної скарги законним представником неповнолітньої потерпілої без належного нормативно-правового обґрунтування не може свідчити про неналежний захист прав потерпілої.

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про докази у кримінальних провадженнях проти основ національної безпеки України. Про допустимість показань з чужих слів

Основними доказами у кримінальних провадженнях проти основ національної безпеки України є електронні (цифрові) докази, до яких належать: матеріали фотозйомки, звуко-запису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп’ютерні дані), що містяться у відкритих (інтернет; різноманітні засоби масової інформації; соціальні мережі) чи закритих мережах (приватні месенджери та телеграмканали; особисте листування з використанням комп’ютерної техніки і мобільних телефонів, флешносії, карти пам’яті тощо).

Суд, при прийнятті рішення про визнання допустимим доказом показання з чужих слів, зобов’язаний враховувати значення пояснень та показань у випадку їх правдивості для з’ясування певної обставини і їх важливість для розуміння інших відомостей; інші докази, які подавалися або можуть бути подані; а також можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, або причини неможливості такого допиту.
Показаннями з чужих слів в контексті ст. 97 КПК слід вважати лише частину показань свідка, де повідомлялося про обставини вчиненого кримінального правопорушення, які відомі зі слів знайомої. Ця частина показань свідка узгоджується з іншими доказами, покладеними в основу вироку і не є єдиним або вирішальним доказом у справі, а тому підстав для визнання цих показань недопуститмим доказом нема.

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android