Щодо повноважень прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні
Прокурор здійснює свої повноваження у кримінальному провадженні з початку до його завершення. Те саме стосується й прокурорів, які включені до складу групи прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а тому, за загальним правилом, характер діяльності прокурорів, які входять до складу групи, містить ознаку постійності.
Повноваження прокурора (в тому числі того, який входить у групу прокурорів) в межах конкретного кримінального провадження не припиняються і жодною нормою кримінального процесуального закону України не звужуються. Це випливає з самого визначення державного обвинувачення, яке міститься у п. 3 ч. 1 ст. 3 КПК України і полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Прокурори, які включені до складу групи прокурорів, і в такий спосіб знаходяться в єдиному організаційно-процесуальному утворенні, спрямовані на досягнення єдиної мети, виконують загальні завдання. Крім того, всі прокурори, які входять до складу групи прокурорів, мають однакові процесуальні права і обов`язки, а отже, однаковий процесуальний статус.
Ще однією ознакою групи прокурорів виступає єдність процесуального статусу. Так, група прокурорів у кримінальному провадженні діє як єдиний процесуальний суб’єкт – прокурор. Процесуальні дії, що вчиняють прокурори, які входять до групи, мають характер взаємодоповнюваності та взаємозамінності й спрямовані на реалізацію прав та обов’язків прокурора відповідно до норм КПК. При цьому прокурори, визначені у групі прокурорів для здійснення процесуального керівництва, є взаємозамінні та рівнозначні між собою в межах визначеного кримінального провадження. Протилежне розуміння нівелювало б саму мету створення такої групи прокурорів у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного розуміння сутності групи прокурорів можна зробити висновок, що прокурор – член групи прокурорів у конкретному кримінальному провадженні володіє всім обсягом прав прокурора (оскільки він визначений керівником органу прокуратури для здійснення таких повноважень у цьому провадженні) незалежно від того, чи брав він участь у ньому на попередніх етапах, а тому скарга, подана на судові рішення в установленому законом порядку одним з прокурорів, які входять до групи, може бути доповнена чи змінена іншим прокурором із числа зазначених і вважається єдиним процесуальним документом.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Прокурор здійснює свої повноваження у кримінальному провадженні з початку до його завершення. Те саме стосується й прокурорів, які включені до складу групи прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а тому, за загальним правилом, характер діяльності прокурорів, які входять до складу групи, містить ознаку постійності.
Повноваження прокурора (в тому числі того, який входить у групу прокурорів) в межах конкретного кримінального провадження не припиняються і жодною нормою кримінального процесуального закону України не звужуються. Це випливає з самого визначення державного обвинувачення, яке міститься у п. 3 ч. 1 ст. 3 КПК України і полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Прокурори, які включені до складу групи прокурорів, і в такий спосіб знаходяться в єдиному організаційно-процесуальному утворенні, спрямовані на досягнення єдиної мети, виконують загальні завдання. Крім того, всі прокурори, які входять до складу групи прокурорів, мають однакові процесуальні права і обов`язки, а отже, однаковий процесуальний статус.
Ще однією ознакою групи прокурорів виступає єдність процесуального статусу. Так, група прокурорів у кримінальному провадженні діє як єдиний процесуальний суб’єкт – прокурор. Процесуальні дії, що вчиняють прокурори, які входять до групи, мають характер взаємодоповнюваності та взаємозамінності й спрямовані на реалізацію прав та обов’язків прокурора відповідно до норм КПК. При цьому прокурори, визначені у групі прокурорів для здійснення процесуального керівництва, є взаємозамінні та рівнозначні між собою в межах визначеного кримінального провадження. Протилежне розуміння нівелювало б саму мету створення такої групи прокурорів у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного розуміння сутності групи прокурорів можна зробити висновок, що прокурор – член групи прокурорів у конкретному кримінальному провадженні володіє всім обсягом прав прокурора (оскільки він визначений керівником органу прокуратури для здійснення таких повноважень у цьому провадженні) незалежно від того, чи брав він участь у ньому на попередніх етапах, а тому скарга, подана на судові рішення в установленому законом порядку одним з прокурорів, які входять до групи, може бути доповнена чи змінена іншим прокурором із числа зазначених і вважається єдиним процесуальним документом.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍5
Обов’язкова участь захисника у кримінальному провадженні за КПК не передбачає обов’язкової участі цього захисника в усіх без винятку слідчих діях
Статтею 52 КПК передбачено, що участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
Водночас навіть обов’язкова участь захисника у кримінальному провадженні за КПК не передбачає обов’язкової участі цього захисника в усіх без винятку слідчих діях
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Статтею 52 КПК передбачено, що участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
Водночас навіть обов’язкова участь захисника у кримінальному провадженні за КПК не передбачає обов’язкової участі цього захисника в усіх без винятку слідчих діях
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍4🌚4
Щодо відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням
Відповідно до ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Таким чином, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.
Так, вирішуючи питання про розмір моральної шкоди на користь потерпілої, врахувавши положення статей 23, 1167, 1168 ЦК, а також те, що внаслідок протиправного заподіяння тілесних ушкоджень потерпілий, яке відбувалося у школі, де вона є членом батьківського комітету та де навчається її дитина, в присутності інших батьків школярів, потерпіла, вочевидь, зазнала суттєвих фізичних та душевних страждань; через вказану подію зазнала вимушених змін у ритмі та способі життя, оскільки змушена була звертатися до лікаря, приймати участь у проведенні слідчих та процесуальних дій у даному кримінальному провадженні; врахувавши також майновий стан обвинуваченої, виходячи з вимог розумності і справедливості, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, належним чином умотивувавши своє рішення.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Відповідно до ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Таким чином, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.
Так, вирішуючи питання про розмір моральної шкоди на користь потерпілої, врахувавши положення статей 23, 1167, 1168 ЦК, а також те, що внаслідок протиправного заподіяння тілесних ушкоджень потерпілий, яке відбувалося у школі, де вона є членом батьківського комітету та де навчається її дитина, в присутності інших батьків школярів, потерпіла, вочевидь, зазнала суттєвих фізичних та душевних страждань; через вказану подію зазнала вимушених змін у ритмі та способі життя, оскільки змушена була звертатися до лікаря, приймати участь у проведенні слідчих та процесуальних дій у даному кримінальному провадженні; врахувавши також майновий стан обвинуваченої, виходячи з вимог розумності і справедливості, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, належним чином умотивувавши своє рішення.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍5❤1
Закриття кримінального провадження підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК можливе на будь-якій стадії процесу до виходу суду в нарадчу кімнату
Кримінальне процесуальне законодавство не містить обмежень щодо закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК на будь-якій стадії процесу до виходу суду в нарадчу кімнату для постановлення рішення по суті
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Кримінальне процесуальне законодавство не містить обмежень щодо закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК на будь-якій стадії процесу до виходу суду в нарадчу кімнату для постановлення рішення по суті
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍6
Щодо суб’єктів права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна
Кримінальним процесуальним законом не встановлено вичерпного переліку осіб – суб’єктів права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна, зокрема, в абзаці 7 ч. 7 ст. 173 КПК передбачається, що, крім підозрюваного, обвинуваченого, ще й треті особи мають право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.
Незалежно від використаної законодавчої техніки («третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт») право на апеляційне оскарження, як конституційно гарантована засада судочинства, забезпечує право на звернення до суду вищої інстанції не лише підозрюваному, обвинуваченому, а категорія «інші особи» у розумінні п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК охоплює й тих учасників кримінального провадження, прав, свобод чи інтересів яких стосується судове рішення. При цьому за умови, що судове рішення стосується прав, свобод та інтересів особи, остання вправі звернутися до суду вищої інстанції з його оскарженням незалежно від своєї участі у судовому розгляді.
НБУ, будучи іпотекодержателем усього арештованого майна та маючи легітимне очікування на виконання рішення господарського суду про звернення стягнення на предмет іпотеки такого майна, може бути тією особою, яка, з огляду на положення, передбачені ч. 2 ст. 24, ч. 7 ст. 173, п. 9 ч. 1 ст. 309, п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК має право на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна, оскільки таке рішення слідчого судді стосується інтересів НБУ.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Кримінальним процесуальним законом не встановлено вичерпного переліку осіб – суб’єктів права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна, зокрема, в абзаці 7 ч. 7 ст. 173 КПК передбачається, що, крім підозрюваного, обвинуваченого, ще й треті особи мають право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.
Незалежно від використаної законодавчої техніки («третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт») право на апеляційне оскарження, як конституційно гарантована засада судочинства, забезпечує право на звернення до суду вищої інстанції не лише підозрюваному, обвинуваченому, а категорія «інші особи» у розумінні п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК охоплює й тих учасників кримінального провадження, прав, свобод чи інтересів яких стосується судове рішення. При цьому за умови, що судове рішення стосується прав, свобод та інтересів особи, остання вправі звернутися до суду вищої інстанції з його оскарженням незалежно від своєї участі у судовому розгляді.
НБУ, будучи іпотекодержателем усього арештованого майна та маючи легітимне очікування на виконання рішення господарського суду про звернення стягнення на предмет іпотеки такого майна, може бути тією особою, яка, з огляду на положення, передбачені ч. 2 ст. 24, ч. 7 ст. 173, п. 9 ч. 1 ст. 309, п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК має право на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна, оскільки таке рішення слідчого судді стосується інтересів НБУ.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍5❤2
👍1
Щодо тривалості повноважень судді на здійснення правосуддя. Щодо невручення обвинуваченому копії обвинувального акта
1. Згідно з ч. 4 ст. ст. 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку (частина 5 статті 116 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Вищої ради правосуддя, її органів ухвалюється на засіданні Вищої ради правосуддя, її органів, якщо інше не визначено цим Законом.
Статтею 125 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що припинення повноважень судді є підставою для припинення трудових відносин судді із відповідним судом, про що голова суду видає наказ.
Відповідно до п. 10.1 глави 10 Регламенту Вищої ради правосуддя розгляд справи (питання порядку денного) закінчується ухваленням рішення (постановленням ухвали). Рішення Ради, її органів ухвалюється на засіданні Ради, її органів, якщо інше не встановлено Законом (п. 10.4 вказаного Регламенту).
В розумінні ст. 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закон недвозначно встановлює момент припинення повноважень судді здійснення правосуддя – ухвалення відповідного рішення ВРП.
Якщо розгляд кримінального провадження, ухвалення судових рішень та їх проголошення відбулося у цей же день, але до розгляду питання ВРП про звільнення судді, то доводи касаційної скарги про незаконний склад суду та відсутність повноважень судді на здійснення правосуддя не знайшли свого підтвердження.
2. Формальне недотримання вимоги ст. 293 КПК стосовно обвинуваченого не вказує на порушення його прав, яке б йому перешкодило у підготовці до захисту, якщо питання вручення обвинувального акта з’ясовувалось у підготовчому судовому засіданні, а сторона захисту не заявляла про невручення прокурором копії обвинувального акта та протягом розгляду кримінального провадження у суді неодноразово знайомилась з матеріалами справи.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
1. Згідно з ч. 4 ст. ст. 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку (частина 5 статті 116 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Вищої ради правосуддя, її органів ухвалюється на засіданні Вищої ради правосуддя, її органів, якщо інше не визначено цим Законом.
Статтею 125 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що припинення повноважень судді є підставою для припинення трудових відносин судді із відповідним судом, про що голова суду видає наказ.
Відповідно до п. 10.1 глави 10 Регламенту Вищої ради правосуддя розгляд справи (питання порядку денного) закінчується ухваленням рішення (постановленням ухвали). Рішення Ради, її органів ухвалюється на засіданні Ради, її органів, якщо інше не встановлено Законом (п. 10.4 вказаного Регламенту).
В розумінні ст. 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закон недвозначно встановлює момент припинення повноважень судді здійснення правосуддя – ухвалення відповідного рішення ВРП.
Якщо розгляд кримінального провадження, ухвалення судових рішень та їх проголошення відбулося у цей же день, але до розгляду питання ВРП про звільнення судді, то доводи касаційної скарги про незаконний склад суду та відсутність повноважень судді на здійснення правосуддя не знайшли свого підтвердження.
2. Формальне недотримання вимоги ст. 293 КПК стосовно обвинуваченого не вказує на порушення його прав, яке б йому перешкодило у підготовці до захисту, якщо питання вручення обвинувального акта з’ясовувалось у підготовчому судовому засіданні, а сторона захисту не заявляла про невручення прокурором копії обвинувального акта та протягом розгляду кримінального провадження у суді неодноразово знайомилась з матеріалами справи.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
❤3👍3
Щодо поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження
Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які об’єктивно є непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов’язані з істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Про поважність причин для поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об’єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом установленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, мали несподіваний характер і не могли бути контрольовані особою, яка звернулася з апеляційною скаргою.
Отже, під час вирішення питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об’єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінка особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) й інші доречні обставини.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які об’єктивно є непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов’язані з істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Про поважність причин для поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об’єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом установленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, мали несподіваний характер і не могли бути контрольовані особою, яка звернулася з апеляційною скаргою.
Отже, під час вирішення питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об’єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінка особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) й інші доречні обставини.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍6❤2
Щодо оскарження ухвали слідчого судді про залишення без задоволення клопотання про скасування арешту майна
Ухвали слідчого судді про відмову в скасуванні арешту майна (ухвали про відмову в задоволенні клопотань про скасування арешту майна), постановлені в порядку ст. 174 КПК, апеляційному оскарженню не підлягають.
Якщо після відкриття апеляційного провадження (у випадку оскарження ухвали слідчого судді – після призначення судового засідання) буде встановлено, що апеляційний розгляд здійснюється за апеляційною скаргою на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Ухвали слідчого судді про відмову в скасуванні арешту майна (ухвали про відмову в задоволенні клопотань про скасування арешту майна), постановлені в порядку ст. 174 КПК, апеляційному оскарженню не підлягають.
Якщо після відкриття апеляційного провадження (у випадку оскарження ухвали слідчого судді – після призначення судового засідання) буде встановлено, що апеляційний розгляд здійснюється за апеляційною скаргою на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍3❤2
Про оскарження ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції
Частиною 5 ст. 331 КПК передбачено, що ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Пунктом 1-1 ч. 2 ст. 395 КПК визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути подана протягом п’яти днів з дня її оголошення. Частиною 3 цієї статті передбачено, що для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Частиною 5 ст. 331 КПК передбачено, що ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Пунктом 1-1 ч. 2 ст. 395 КПК визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути подана протягом п’яти днів з дня її оголошення. Частиною 3 цієї статті передбачено, що для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍4
Щодо підстав оскарження вироку на підставі угоди про визнання винуватості
Положеннями п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК встановлено виключний перелік підстав для оскарження вироку суду, яким затверджено угоду про визнання винуватості, обмежено коло суб’єктів, які можуть звернутися з апеляційною скаргою на такий вирок, та підстав для такого оскарження. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі, нероз’яснення йому наслідків укладення угоди.
Частинами 4, 6, 7 ст. 474 КПК передбачено, що перед затвердженням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з’ясувати у обвинуваченого чи цілком він розуміє обсяг своїх прав в межах такого судового провадження; наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу; характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом (ч. 4); зобов’язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді (ч. 6); перевірити угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону (ч. 7).
Подальше звернення прокурора з позовом про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в інтересах держави після затвердження судом угоди про визнання винуватості не є порушенням КПК, оскільки визначені КПК умови угоди про визнання винуватості не обмежують стягнення шкоди на підставах, визначених відповідними нормами ЦК, зокрема ст. 1166 ЦК.
Звернення прокурора з позовом після затвердження судом угоди про визнання винуватості у розумінні ч. 4 ст. 474 КПК не є наслідком її укладення та затвердження, а реалізацією прокурором своїх повноважень в інтересах держави в порядку певного судочинства, яке гарантоване чинним законодавством.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Положеннями п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК встановлено виключний перелік підстав для оскарження вироку суду, яким затверджено угоду про визнання винуватості, обмежено коло суб’єктів, які можуть звернутися з апеляційною скаргою на такий вирок, та підстав для такого оскарження. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі, нероз’яснення йому наслідків укладення угоди.
Частинами 4, 6, 7 ст. 474 КПК передбачено, що перед затвердженням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з’ясувати у обвинуваченого чи цілком він розуміє обсяг своїх прав в межах такого судового провадження; наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу; характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом (ч. 4); зобов’язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді (ч. 6); перевірити угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону (ч. 7).
Подальше звернення прокурора з позовом про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в інтересах держави після затвердження судом угоди про визнання винуватості не є порушенням КПК, оскільки визначені КПК умови угоди про визнання винуватості не обмежують стягнення шкоди на підставах, визначених відповідними нормами ЦК, зокрема ст. 1166 ЦК.
Звернення прокурора з позовом після затвердження судом угоди про визнання винуватості у розумінні ч. 4 ст. 474 КПК не є наслідком її укладення та затвердження, а реалізацією прокурором своїх повноважень в інтересах держави в порядку певного судочинства, яке гарантоване чинним законодавством.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍5❤1
Щодо повернення апеляційної скарги, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження
Для прийняття процесуального рішення про повернення апеляційної скарги, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення, апеляційному суду необхідно в кожному випадку детально та ретельно з’ясовувати, по-перше, чи рішення місцевого суду ухвалено з викликом особи, чи без такого, по-друге, спосіб звернення особи з апеляційною скаргою (за допомогою поштового зв’язку чи особисто) та дату звернення з апеляційною скаргою.
Лише встановлена сукупність цих відомостей може слугувати процесуальним приводом для повернення апеляційної скарги, поданої на ухвалу місцевого суду на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Для прийняття процесуального рішення про повернення апеляційної скарги, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення, апеляційному суду необхідно в кожному випадку детально та ретельно з’ясовувати, по-перше, чи рішення місцевого суду ухвалено з викликом особи, чи без такого, по-друге, спосіб звернення особи з апеляційною скаргою (за допомогою поштового зв’язку чи особисто) та дату звернення з апеляційною скаргою.
Лише встановлена сукупність цих відомостей може слугувати процесуальним приводом для повернення апеляційної скарги, поданої на ухвалу місцевого суду на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍7
Щодо кримінальної відповідальності за умисне вбивство (ст. 115 КК) особи, яка безпосередньо не заподіяла смерть
За злочин, передбачений ч. 2 ст. 115 КК, несуть відповідальність і ті особи, котрі хоча й не вчиняли дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але будучи об’єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
За злочин, передбачений ч. 2 ст. 115 КК, несуть відповідальність і ті особи, котрі хоча й не вчиняли дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але будучи об’єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍5🔥1
Щодо обставин, які свідчать про наявність в діях особи щирого каяття. Щодо відшкодування моральної шкоди членам сім’ї загиблого внаслідок кримінального правопорушення
Незаперечення засудженим об’єктивного розвитку подій автоматично не свідчить про щире каяття, оскільки останнє завжди пов’язане з відвертим осудом своєї поведінки як причини заподіяної шкоди, отже і відповідним суб’єктивним ставленням до вчиненого порушення спеціальних правил безпеки дорожнього руху, до заподіяних наслідків, зокрема, в частині здійснення справедливої сатисфакції завданої шкоди, яке суд встановлює в аспекті зовнішнього виявлення винуватим свого співчуття і вибачення, висловлених не тільки в формі, що є переконливим свідченням про наявність таких, а і за умови, що вони відповідають реальному ставленню винуватого до заподіяних наслідків.
Визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину є основною формою прояву щирого каяття, і у разі його наявності відсутні підстави вважати визнання вини у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення окремою і самостійної обставиною, яка пом’якшує покарання.
Посилання засудженого на негативний спосіб життя загиблої особи як причину заподіяних наслідків ставить під сумнів щирість каяття, критичне сприйняття скоєного, оскільки не свідчить про відверту спокуту у вчиненому діянні.
За ч. 6 ст. 55 КПК, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи, то положення частин 1-3 цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім’ї такої особи, коло яких визначено приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК.
Потерпіла, яка набула цей процесуальний статус відповідно до вимог КПК, і сторони кримінального провадження не ставлять його під сумнів, має належні підстави до використання всіх прав потерпілої особи в цьому кримінальному провадженні, зокрема, на отримання відшкодування за шкоду, заподіяну фізичній особі внаслідок вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, попри те, що вона не проживала однією сім’єю із рідним братом, якому внаслідок порушення засудженим правил безпеки дорожнього руху заподіяно смерть.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Незаперечення засудженим об’єктивного розвитку подій автоматично не свідчить про щире каяття, оскільки останнє завжди пов’язане з відвертим осудом своєї поведінки як причини заподіяної шкоди, отже і відповідним суб’єктивним ставленням до вчиненого порушення спеціальних правил безпеки дорожнього руху, до заподіяних наслідків, зокрема, в частині здійснення справедливої сатисфакції завданої шкоди, яке суд встановлює в аспекті зовнішнього виявлення винуватим свого співчуття і вибачення, висловлених не тільки в формі, що є переконливим свідченням про наявність таких, а і за умови, що вони відповідають реальному ставленню винуватого до заподіяних наслідків.
Визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину є основною формою прояву щирого каяття, і у разі його наявності відсутні підстави вважати визнання вини у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення окремою і самостійної обставиною, яка пом’якшує покарання.
Посилання засудженого на негативний спосіб життя загиблої особи як причину заподіяних наслідків ставить під сумнів щирість каяття, критичне сприйняття скоєного, оскільки не свідчить про відверту спокуту у вчиненому діянні.
За ч. 6 ст. 55 КПК, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи, то положення частин 1-3 цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім’ї такої особи, коло яких визначено приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК.
Потерпіла, яка набула цей процесуальний статус відповідно до вимог КПК, і сторони кримінального провадження не ставлять його під сумнів, має належні підстави до використання всіх прав потерпілої особи в цьому кримінальному провадженні, зокрема, на отримання відшкодування за шкоду, заподіяну фізичній особі внаслідок вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, попри те, що вона не проживала однією сім’єю із рідним братом, якому внаслідок порушення засудженим правил безпеки дорожнього руху заподіяно смерть.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍6❤1
Щодо кримінальної відповідальності за забруднення або псування земель (ст. 239 КК)
Суб’єктом злочину, передбаченого ст. 239 КК, може бути фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку, й займається господарською або іншою діяльністю.
Об’єктивна ж сторона цього злочину передбачає порушення спеціальних правил стосовно раціонального і науково обґрунтованого використання земель, що виражається в забрудненні або псуванні земель речовинами, відходами або іншими матеріалами, шкідливими для життя і здоров’я людей або довкілля. Злочин може бути вчинений як способом активної дії, так і бездіяльності.
За диспозицією ч. 1 ст. 239 КК кримінально караними визначено два окремих діяння, а саме забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля. При цьому положеннями частини другої цієї статті Кодексу передбачається відповідальність за ті самі діяння, що спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки.
Таким чином, наслідками, передбаченими положеннями ч. 2 ст. 239 КК, які можуть бути інкриміновані особі, мають бути наслідки, які перебувають у причинному зв’язку з діяннями, відповідальність за вчинення яких передбачена диспозицією частини першої цієї статті Кодексу, тобто з забрудненням або псуванням земель. Тяжкі наслідки також можуть виявлятися і у вартісному вираженні шкоди, заподіяної довкіллю.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Суб’єктом злочину, передбаченого ст. 239 КК, може бути фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку, й займається господарською або іншою діяльністю.
Об’єктивна ж сторона цього злочину передбачає порушення спеціальних правил стосовно раціонального і науково обґрунтованого використання земель, що виражається в забрудненні або псуванні земель речовинами, відходами або іншими матеріалами, шкідливими для життя і здоров’я людей або довкілля. Злочин може бути вчинений як способом активної дії, так і бездіяльності.
За диспозицією ч. 1 ст. 239 КК кримінально караними визначено два окремих діяння, а саме забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля. При цьому положеннями частини другої цієї статті Кодексу передбачається відповідальність за ті самі діяння, що спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки.
Таким чином, наслідками, передбаченими положеннями ч. 2 ст. 239 КК, які можуть бути інкриміновані особі, мають бути наслідки, які перебувають у причинному зв’язку з діяннями, відповідальність за вчинення яких передбачена диспозицією частини першої цієї статті Кодексу, тобто з забрудненням або псуванням земель. Тяжкі наслідки також можуть виявлятися і у вартісному вираженні шкоди, заподіяної довкіллю.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍2
Щодо складу злочину, передбаченого ст. 362 КК. Щодо виділення матеріалів кримінального провадження
Диспозиція ч. 3 ст. 362 КК передбачає відповідальність за несанкціоновану зміну, знищення або блокування інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах чи комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї, вчинену повторно, що заподіяло значну шкоду.
Безпосередній об’єкт цього злочину – нормальне функціонування електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем чи комп’ютерних мереж, комп’ютерної інформації. Предмет злочину – інформація, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах чи комп’ютерних мережах.
Об’єктивна сторона злочину полягає у несанкціонованих зміні, знищенні або блокуванні комп’ютерної інформації. Обов’язковими ознаками зміни, знищення або блокування комп’ютерної інформації є те, що ці дії є несанкціонованими, тобто на вчинення таких дій особа, яка має доступ до цієї інформації, не має ні дійсного, ні передбачуваного права.
Зміна інформації полягає у будь-якій модифікації інформації, що призводить до її перекручування, хоча при цьому інформація в цілому зберігається. До зміни інформації слід віднести і її доповнення іншими, фальсифікованими даними. При чому йдеться про модифікацію змісту інформації.
Суб’єктивна сторона – умисна форма вини. Мотив і мета значення для кваліфікації не мають, але якщо при цьому мають на меті вчинення іншого злочину, то такі дії підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів. Суб’єкт злочину – спеціальний; ним може бути осудна фізична особа, яка досягла 16-річного віку і має право (на підставі трудових правовідносин чи договору, або інших юридичних підстав) доступу до комп’ютерної інформації чи носіїв такої інформації.
Дії обвинуваченого, який протягом тривалого часу змінював, модифікував інформацію шляхом внесення неправдивих даних в електронні відомості зарахувань заробітної плати працівникам підприємства, зарахування грошових коштів під виглядом заробітної плати на свої особисті карткові рахунки, тобто щодо отримувача грошових коштів, засвідчуючи таку змінену, недостовірну інформацію своїм електронним підписом, що у підсумку призвело до фальсифікації – зарахування коштів з рахунків підприємства на користь обвинуваченого, правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 362 КК.
З огляду на положення, передбачені ч. 3 ст. 217 КПК, у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень. Отримання копій з іншого провадження не потребує тимчасового доступу.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Диспозиція ч. 3 ст. 362 КК передбачає відповідальність за несанкціоновану зміну, знищення або блокування інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах чи комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї, вчинену повторно, що заподіяло значну шкоду.
Безпосередній об’єкт цього злочину – нормальне функціонування електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем чи комп’ютерних мереж, комп’ютерної інформації. Предмет злочину – інформація, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах чи комп’ютерних мережах.
Об’єктивна сторона злочину полягає у несанкціонованих зміні, знищенні або блокуванні комп’ютерної інформації. Обов’язковими ознаками зміни, знищення або блокування комп’ютерної інформації є те, що ці дії є несанкціонованими, тобто на вчинення таких дій особа, яка має доступ до цієї інформації, не має ні дійсного, ні передбачуваного права.
Зміна інформації полягає у будь-якій модифікації інформації, що призводить до її перекручування, хоча при цьому інформація в цілому зберігається. До зміни інформації слід віднести і її доповнення іншими, фальсифікованими даними. При чому йдеться про модифікацію змісту інформації.
Суб’єктивна сторона – умисна форма вини. Мотив і мета значення для кваліфікації не мають, але якщо при цьому мають на меті вчинення іншого злочину, то такі дії підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів. Суб’єкт злочину – спеціальний; ним може бути осудна фізична особа, яка досягла 16-річного віку і має право (на підставі трудових правовідносин чи договору, або інших юридичних підстав) доступу до комп’ютерної інформації чи носіїв такої інформації.
Дії обвинуваченого, який протягом тривалого часу змінював, модифікував інформацію шляхом внесення неправдивих даних в електронні відомості зарахувань заробітної плати працівникам підприємства, зарахування грошових коштів під виглядом заробітної плати на свої особисті карткові рахунки, тобто щодо отримувача грошових коштів, засвідчуючи таку змінену, недостовірну інформацію своїм електронним підписом, що у підсумку призвело до фальсифікації – зарахування коштів з рахунків підприємства на користь обвинуваченого, правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 362 КК.
З огляду на положення, передбачені ч. 3 ст. 217 КПК, у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень. Отримання копій з іншого провадження не потребує тимчасового доступу.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍4❤1
Щодо кримінальної відповідальності за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 КК). Щодо обов’язкової участі понятих. Щодо грошових коштів, які використовувалися під час контролю за вчиненням злочину
1. Відповідальність за ст. 368 КК настає, якщо одержання неправомірної вигоди було зумовлене виконанням чи невиконанням будь-якої дії в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, або третьої особи. З цих положень закону випливає, по-перше, що за неправомірну вигоду службова особа, яка займає відповідальне становище, може як діяти активно, тобто вчинити дії, так і утриматись від їх вчинення – бездіяльність. По-друге, як дія, так і бездіяльність, які зумовлені одержанням неправомірної вигоди, виконуються (не виконуються) в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, або третіх осіб з використанням наданої їй влади чи службового становища. Частиною 3 вказаної статті передбачена кримінальна відповідальність за вчинення злочину особою, яка займає відповідальне становище.
Сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень (ч. 5 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування»).
Суд першої інстанції на підставі зібраних доказів установив сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що голова селищної ради винен в одержанні ним як службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища, оскільки, одержуючи неправомірну вигоду, не міг не розуміти того, що ця неправомірна вигода надається йому за використання ним можливостей займаної посади.
2. Частиною 7 ст. 223 КПК визначено перелік слідчих дій, у яких участь понятих є обов’язковою. Огляд та помітка грошових коштів не входять до цього переліку.
3. У матеріалах кримінального провадження має міститися інформація про походження грошових коштів, які використовувалися під час контролю за вчиненням злочину. Ці кошти можуть бути як отримані зі спеціальних фондів органів правопорядку, так і надані особисто заявниками.
Наявність постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину, протоколу отримання та огляду грошових коштів, протоколу огляду та помітки грошових коштів виключає обґрунтовані сумніви у законності походження коштів.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
1. Відповідальність за ст. 368 КК настає, якщо одержання неправомірної вигоди було зумовлене виконанням чи невиконанням будь-якої дії в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, або третьої особи. З цих положень закону випливає, по-перше, що за неправомірну вигоду службова особа, яка займає відповідальне становище, може як діяти активно, тобто вчинити дії, так і утриматись від їх вчинення – бездіяльність. По-друге, як дія, так і бездіяльність, які зумовлені одержанням неправомірної вигоди, виконуються (не виконуються) в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, або третіх осіб з використанням наданої їй влади чи службового становища. Частиною 3 вказаної статті передбачена кримінальна відповідальність за вчинення злочину особою, яка займає відповідальне становище.
Сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень (ч. 5 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування»).
Суд першої інстанції на підставі зібраних доказів установив сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що голова селищної ради винен в одержанні ним як службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища, оскільки, одержуючи неправомірну вигоду, не міг не розуміти того, що ця неправомірна вигода надається йому за використання ним можливостей займаної посади.
2. Частиною 7 ст. 223 КПК визначено перелік слідчих дій, у яких участь понятих є обов’язковою. Огляд та помітка грошових коштів не входять до цього переліку.
3. У матеріалах кримінального провадження має міститися інформація про походження грошових коштів, які використовувалися під час контролю за вчиненням злочину. Ці кошти можуть бути як отримані зі спеціальних фондів органів правопорядку, так і надані особисто заявниками.
Наявність постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину, протоколу отримання та огляду грошових коштів, протоколу огляду та помітки грошових коштів виключає обґрунтовані сумніви у законності походження коштів.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍3
Щодо повідомлення представника потерпілого про розгляд справи
Незабезпечення апеляційним судом можливості законному представнику потерпілого та адвокату, яка діяла в його інтересах, брати особисту участь і відстоювати в суді свою позицію як учасникам цього кримінального провадження, відповідно до приписів ст. 412 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та не відповідає гарантіям справедливого судового розгляду. У цьому кримінальному провадженні було істотно порушено права законного представника потерпілого у зв’язку з незабезпеченням її інтересів під час розгляду справи кваліфікованою правничою допомогою, що могло вплинути на законність ухваленого рішення.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Незабезпечення апеляційним судом можливості законному представнику потерпілого та адвокату, яка діяла в його інтересах, брати особисту участь і відстоювати в суді свою позицію як учасникам цього кримінального провадження, відповідно до приписів ст. 412 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та не відповідає гарантіям справедливого судового розгляду. У цьому кримінальному провадженні було істотно порушено права законного представника потерпілого у зв’язку з незабезпеченням її інтересів під час розгляду справи кваліфікованою правничою допомогою, що могло вплинути на законність ухваленого рішення.
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍3
Кваліфікація! Відмова виконати наказ виданий поза межами повноважень не утворює складу кримінального правопорушення, педербаченого ст. 364 КК
Відмова Голови Державної авіаційної служби України виконати наказ Міністерства інфраструктури України, виданий поза межами повноважень останнього, відповідала законодавству, що діяло на час подій, і не може
розглядатися як дія чи бездіяльність «в порушення законодавства» і «всупереч інтересам служби»
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Відмова Голови Державної авіаційної служби України виконати наказ Міністерства інфраструктури України, виданий поза межами повноважень останнього, відповідала законодавству, що діяло на час подій, і не може
розглядатися як дія чи бездіяльність «в порушення законодавства» і «всупереч інтересам служби»
📄 Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍7
В новій версії мобільного додатка Правові позиції ВС:
- додано можливість переглядати детальну інформацію про правову позицію та її категорії
- оптимізовано відображення короткого викладу правових позицій та їх групування за категоріями справ
- додано маркування в назві та тексті правової позиції ключових слів, за якими її було знайдено
- реалізовано регулярну перевірку появи нових правових позицій
Завантажуйте оновлення в:
📱 App Store
📱 Google play
Підвищуйте ефективність та швидкість роботи із судовою практикою Верховного Суду - тримайте усі правові позиції у себе в телефоні ⚖️
- додано можливість переглядати детальну інформацію про правову позицію та її категорії
- оптимізовано відображення короткого викладу правових позицій та їх групування за категоріями справ
- додано маркування в назві та тексті правової позиції ключових слів, за якими її було знайдено
- реалізовано регулярну перевірку появи нових правових позицій
Завантажуйте оновлення в:
Підвищуйте ефективність та швидкість роботи із судовою практикою Верховного Суду - тримайте усі правові позиції у себе в телефоні ⚖️
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤8👍3
Щодо проведення обшуку у межах строку дії відповідної ухвали
Строк дії ухвали не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали. У кримінальному провадженні обшук відбувся у межах строку дії ухвали слідчого судді, оскільки поведений протягом одного місяця з моменту постановлення ухвали, а інший термін, менший ніж місяць, ухвалою слідчого судді не встановлений. З огляду на зазначене позиція сторони захисту щодо закінчення строку дії ухвали на момент проведення обшуку не свідчить про наявність істотного порушення норм КПК, яке вплинуло чи могло б вплинути на законність та обґрунтованість судових рішень в цій частині.
📄 Постанова, 28/03/2023, 234/22081/19, Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
Строк дії ухвали не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали. У кримінальному провадженні обшук відбувся у межах строку дії ухвали слідчого судді, оскільки поведений протягом одного місяця з моменту постановлення ухвали, а інший термін, менший ніж місяць, ухвалою слідчого судді не встановлений. З огляду на зазначене позиція сторони захисту щодо закінчення строку дії ухвали на момент проведення обшуку не свідчить про наявність істотного порушення норм КПК, яке вплинуло чи могло б вплинути на законність та обґрунтованість судових рішень в цій частині.
📄 Постанова, 28/03/2023, 234/22081/19, Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення, Касаційний кримінальний суд
Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android
👍3