Відступ! Щодо визначення підсудності за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого

Визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи – позивача. Тому позови, наведені в частині першій статті 28 ЦПК України, не можуть пред’являтися за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого

📄 Касаційний цивільний суд, постанова ОП КЦС ВС від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про спосіб захисту іпотекодавця у разі відсутності особи, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (відсутності особи, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (припинення юридичної особи внаслідок ліквідації)

У випадку відсутності особи, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту
припинення іпотеки, скасування відповідних обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону

📄 Касаційний цивільний суд, постанова КЦС ВС від 13 червня 2024 року у справі
№ 333/8899/21

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про підстави закінчення виконавчого провадження

У разі ухвалення судового рішення по суті позову, який раніше був забезпечений з метою належного його виконання, однак суд не вирішив питання щодо скасування дії заходів забезпечення позову, відсутні підстави для
закінчення виконавчого провадження, передбачені статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження»

📄 Касаційний цивільний суд, постанова КЦС ВС від 13 червня 2024 року у справі
№ 761/25101/20

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про добровільне перерахування аліментів боржником на особистий рахунок його неповнолітньої дитини

З урахуванням обсягу неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи й того, що аліменти є власністю дитини, законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів. Добровільне перерахування боржником аліментів на особистий рахунок його неповнолітньої дитини вважається таким, що здійснене на виконання судового наказу про стягнення аліментів на її утримання, тому неврахування державним
виконавцем сплати таких коштів під час розрахунку заборгованості зі сплати аліментів є безпідставним

📄 Касаційний цивільний суд, постанова КЦС ВС від 13 червня 2024 року у справі
№ 760/17498/22

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про використання конструкції третейського розгляду не для захисту прав та інтересів фізичних осіб

Якщо пов’язані чи афілійовані особи, наприклад родичі, ініціюють третейський розгляд для унеможливлення чи ускладнення поділу спільного майна подружжя, формування пасиву (боргів), виключення певного майна
з поділу на час виникнення (існування) спору (спорів) про розірвання шлюбу, поділ спільного майна подружжя (чи жінки та чоловіка, які проживали однією сім’єю, але не перебували в шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі), такі учасники третейського розгляду діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно другого з подружжя. У такому разі відбувається використання конструкції третейського розгляду не для захисту прав та інтересів, і судове рішення стосується прав та/або інтересів іншого з подружжя

📄 Касаційний цивільний суд, постанова КЦС ВС від 03 червня 2024 року у справі
№ 31-2401/23

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про відсутність правових підстав для стягнення виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка виникла за договорами про транспортування та закупівлю природного газу

Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (Закон- № 1639-ІХ) набрав чинності 29 серпня 2021 року. При цьому у пункті 6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон - № 1404-VIII) передбачено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону № 1639-ІХ, а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
Наведене свідчить, що за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону № 1639-ІХ, не стягується виконавчий збір. При цьому законодавець виокремлює постанови, винесені державними виконавцями до набрання чинності зазначеним законом.
Згідно з частиною першою статті 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
З вказаної правової норми висновується, що у випадку відкриття виконавчого провадження державним виконавцем стягується виконавчий збір, у разі ж відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем стягується основна винагорода приватного виконавця.

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Перерахунок розміру пенсії на підставі довідки ТЦК та СП

До повноважень територіального центру комплектування та соціальної підтримки не входить призначення, обчислення або здійснення перерахунку пенсії на підставі виданих ним довідок. Частина друга статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ встановлює обмеження розміру пенсії у розмірі 70 процентами сум відповідного грошового забезпечення.
Таким чином, видана довідка про розмір грошового забезпечення військовослужбовця хоч і виступає підставою для перерахунку пенсії, водночас не гарантує того, що визначеній у ній розмір грошового забезпечення підлягає врахуванню під час подальшого перерахунку в повному обсязі. Це підкреслює необхідність збалансованого підходу до процесу перерахунку пенсій з метою забезпечення справедливості та стабільності системи соціального забезпечення та бюджетної системи України в цілому.

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Надбавка за особливості проходження служби та премія не є складовими грошового забезпечення військовослужбовця

Під час видачі на виконання рішення суду довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, що призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, суб’єкт владних повноважень, уповноважений здійснити видачу такої довідки, зобов’язаний враховувати, що такі складові грошового забезпечення як надбавка за особливості проходження служби та премія не є складовими грошового забезпечення військовослужбовця, конкретний розмір яких установлений Кабінетом Міністрів України, оскільки останні не є постійними, а тому їх розміри визначаються розпорядчим актом Міністра оборони України в залежності від певних обставин, зокрема виходячи з наявного фонду грошового забезпечення на відповідний рік.

📄 Касаційний адміністративний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про склад учасників справи про видачу обмежувального припису

Із заявою про видачу обмежувального припису може звернутися до суду як особа, яка постраждала від домашнього насильства і якій виповнилося 14 років (неповнолітня особа), так і родич такої неповнолітньої особи

📄 Касаційний цивільний суд, постанова КЦС ВС від 12 червня 2024 року у справі № 306/2813/23

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про наявність в діях виправданого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК

На обґрунтування своїх апеляційних вимог щодо безпідставного виправдання особи, прокурор наводив конкретні доводи, які мали бути ретельно перевірені апеляційним судом. Зокрема, щодо непослідовних показань обвинуваченого про обставини ДТП, наявності даних про перевищення швидкості останнім, порушення ним вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху щодо належного реагування на виникнення небезпеки для руху, неповноти у частині встановлення місця наїзду на потерпілого, безпідставного відхилення висновків автотехнічної і додаткової експертиз, а також суперечливості даних у висновках автотехнічної, транспортно-трасологічної та комплексної експертиз, взятих до уваги судом.
Ухваливши залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, апеляційний суд виходив із того, що у заданій дорожній ситуації водій, керуючи повністю справним транспортним засобом, рухаючись у лівій смузі проїзної частини з допустимою швидкістю, за 100 м від автомобіля побачив пішохода, який стояв на роздільній смузі руху та не створював будь-якої перешкоди для руху його автомобілю. На відстані близько 30 м до автомобіля пішохід почав різко в темпі швидкої ходи переходити ліву смугу руху, створивши, таким чином, перешкоду для руху автомобіля. У свою чергу водій, намагаючись уникнути зіткнення з пішоходом шляхом об’їзду, в силу п. 2.14 (е) ПДР виїхав частково на зустрічну смугу руху, однак правою передньою частиною автомобіля допустив наїзд на пішохода, який перебував у крайній лівій смузі руху біля подвійної суцільної лінії, та якому було завдано тілесне ушкодження середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров’я, та тяжке тілесне ушкодження.
Апеляційний суд не перевірив із достатньою повнотою викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи і дав на них відповіді без аналізу та оцінки доказів у контексті доводів апеляційної скарги, по суті формально підтримавши висновки суду першої інстанції. Водночас аргументованих відповідей на доводи апеляції прокурора не надав, мотивів їх відхилення не навів і свого рішення про залишення апеляційної скарги без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін в ухвалі належним чином не вмотивував

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про кваліфікацію дій засудженого за ч. 4 ст. 296 КК

Кримінально каране хуліганство полягає в посяганні на громадський порядок, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється в людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищенням чи пошкодженням майна, або тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації чи громадського транспорту тощо. Мотивом хуліганства є явна неповага до суспільства, бажання протиставити себе оточуючим, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Протиправні діяння зазвичай спрямовані на випадкові об'єкти і вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу. Нормативне визначення в диспозиції ст. 296 КК вказує на умисну форму вини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року, справа № 288/1158/16-к, провадження № 13-28кс19).
З фактичних обставин кримінального провадження, із застосування особою знаряддя, не спорядженого боєприпасом до вогнепальної зброї і призначеного також для відстрілу патронів з гумовими метальними снарядами несмертельної дії, суд правильно кваліфікував вчинене діяння за ч. 4 ст. 296 КК. Дії засудженого були зумовлені саме бажанням протиставити себе суспільству, продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, і це супроводжувалося особливою зухвалістю у вигляді погроз людині й фізичного насильства шляхом застосування спеціального травматичного знаряддя

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про вирішення питання щодо наявності чи відсутності мети збуту при кваліфікації злочину, пов’язаного з незаконним придбанням та зберіганням наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів

Саме у наявності чи відсутності мети збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, і полягає відмінність між складами кримінальних правопорушень, передбачених статтями 307 та 309 КК.
Для вирішення питання щодо кваліфікації злочину, пов’язаного з незаконним придбанням та зберіганням наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, зокрема щодо відсутності чи наявності умислу на збут, суд у кожному конкретному випадку має оцінити обставини справи, які характеризують мотиви, наміри особи під час здійсненні нею такого придбання та зберігання.
Так, про умисел на збут наркотичних засобів та психотропних речовин може свідчити великий або особливо великий їх розмір, спосіб упакування й розфасування, а також інші обставини, зокрема, поведінка суб’єкта злочину, те, що сама особа наркотичних засобів або психотропних речовин не вживає, але виготовляє та зберігає їх.
Апеляційний суд, ухвалюючи рішення про кваліфікацію дій засудженого за ч. 2 ст. 307 КК, зауважив, що загальна маса вилученої в нього психотропної речовини, яку він особисто розфасував у 43 полімерні пакети майже однаковою масою, приблизно по 0,2 г, становить 4,9589 г, що є великим розміром. Крім того, на момент вчинення інкримінованого злочину засуджений на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебував, систематично психотропні речовини не вживав. Отже, така кількість психотропної речовини є очевидно занадто надмірною для вживання однією особою.

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про достатність встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою. Стандарт доведення поза розумним сумнівом

Вирішуючи питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою, суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 і 4 ст. 17 КПК, що передбачають:
– ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом,
̶ усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як із тих, що утворюють об’єктивну сторону діяння, так і з тих, що визначають його суб’єктивну сторону. Зокрема, у справах, у яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішенні має пояснити, яким чином установлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, що є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу. Обов’язок всебічного й неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для визнання винуватості доведеною поза розумним сумнівом версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість існування іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про порушення права на захист через незабезпечення особі права на перекладача у кримінальному провадженні

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, засуджений
є уродженцем рф та громадянином Республіки Азербайджан, українською мовою не володіє. На досудовому слідстві була отримана заява від засудженого про відмову від послуг перекладача на азербайджанську мову, оскільки він розуміє російську мову. З технічних носіїв інформації, на яких зафіксовано судові засідання в місцевому суді вбачається, що засуджений не розуміє українську мову та дає показання виключно російською мовою.
Зазначення головуючим по справі, що в разі нерозуміння особою обставин справи переклад буде виконаний суддею, є порушенням права на захист, що виразилось у незабезпеченні обвинуваченому права на перекладача.
ККС наголосив, що суд та інші органи не мають права перебирати на себе обов'язки перекладача, користуватися його правами та нести відповідальність.
З наведеного слідує, що в місцевому суді засуджений не був забезпечений перекладачем відповідно до положень ст. 29 КПК.

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо встановлення наявності прямого умислу на незаконну порубку лісу (ст. 246 КК)

Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК характеризується прямим умислом. Це означає, що особа, яка скоює кримінальне правопорушення, усвідомлює незаконний характер вчинюваної нею порубки, відповідний статус об’єкта, де та відбувається, і бажає її вчинити.
За усталеною судовою практикою застосування положень ст. 94 КПК, доказування суб’єктивної сторони кримінального правопорушення досить часто ґрунтується на аналізі не одного чи кількох прямих доказів, а саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно із цим стандартом доказування), зокрема, такої ознаки суб’єктивної сторони кримінального правопорушення, як прямий умисел.
Ознаки суб’єктивної сторони вчиненого кримінального правопорушення та особливості психічного ставлення винного до скоєного діяння і його наслідків суди встановлюють на підставі характеру цього діяння та об’єктивно-предметних умов його вчинення, а також установлених судом фактичних обставин вчиненого злочину, що закріплені належними і допустимими доказами, зібраними в порядку, передбаченому КПК, та оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК.

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Про наявність умислу на втручання в діяльність судді (ст. 376 КК) та погроз вбивством судді (ст. 377 КК). Щодо обов’язкової участі обвинуваченого під час апеляційного перегляду кримінального провадження

Місцевий суд урахував заяву судді у поліцію та повідомлення Вищій раді правосуддя про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя про те, що під час судового розгляду справи за скаргою засудженого останнім був заявлений відвід судді. Під час вирішення зазначеного питання засуджений неодноразово заходив до кабінету судді, образливо висловлювався, погрожував фізичною розправою, в тому числі застосувати бойову гранату в приміщенні суду.
Надавши оцінку наявним у справі доказам в сукупності та взаємозв’язку відповідно до приписів ст. 94 КПК, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що засуджений усвідомлював, що висловлює погрози фізичною розправою на адресу судді у зв’язку з її діяльністю, пов’язаною зі здійсненням правосуддя у справі (вирішення заявленого засудженим відводу), втручаючись в діяльність цієї судді з метою перешкодити виконанню нею службових обов’язків щодо всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи та постановлення законного й обґрунтованого судового рішення.

За правилами, передбаченими ч. 4 ст. 405 КПК, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов’язковою, апеляційний розгляд відкладається.
Участь обвинуваченого в апеляційному розгляді є обов’язковою, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища, або якщо суд визнає обов’язковою його участь, або обвинувачений, який утримається під вартою, заявив клопотання про участь в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, обвинувачений на час апеляційного розгляду під вартою не утримувався, клопотання про розгляд апеляційної скарги за його участю не подавав і апеляційний суд не приймав рішення про обов’язкову участь обвинуваченого в судовому засіданні.
Натомість обвинуваченого було належним чином повідомлено про дату, час і місце апеляційного розгляду його скарги, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення – копії ухвали апеляційного суду про призначення справи до розгляду. Проте останній в судове засідання суду апеляційної інстанції не з’явився, про поважні причини свого неприбуття не повідомив.
За таких обставин, здійснення апеляційного розгляду за відсутності обвинуваченого узгоджується з приписами ч. 4 ст. 405 КПК.

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо процесуальної форми рішення про призначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування. 7. Щодо суб’єкта зміни та/або доповнення апеляційної скарги

За приписами статей 39, 110, ч. 1 ст. 214 КПК рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, обов’язково приймається у формі, що повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови. Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані не уповноваженою на те особою.
Однак, якщо в суді першої інстанції в учасників судового провадження не виникало сумнівів щодо достовірності доказів через призму неналежного суб’єкта доказування, а це питання виникло під час апеляційного чи касаційного розгляду, такі процесуальні документи можуть бути надані суду апеляційної чи касаційної інстанції в межах перевірки доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скаргах.
Оскільки процесуальне рішення про призначення чи зміну слідчих (групи слідчих) не є самостійним доказом у розумінні ст. 84 КПК, так як не містить зафіксованих та зібраних відповідними суб’єктами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб, питання щодо наявності чи відсутності в матеріалах кримінального провадження таких постанов відповідно до приписів статей 404 і 433 КПК може бути предметом перевірки апеляційного та касаційного суду.

Виключно особа, яка подала апеляційну скаргу, наділена правом змінити та/або доповнити апеляційну скаргу, яке може бути реалізовано лише до початку апеляційного розгляду. У такому разі суд апеляційної інстанції за клопотанням осіб, які беруть участь в апеляційному розгляді, надає їм час, необхідний для вивчення зміненої апеляційної скарги і подання заперечень на неї (ч. 3 ст. 403 КПК).

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо повноважень прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні

Прокурор здійснює свої повноваження у кримінальному провадженні з початку до його завершення. Те саме стосується й прокурорів, які включені до складу групи прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а тому, за загальним правилом, характер діяльності прокурорів, які входять до складу групи, містить ознаку постійності.
Повноваження прокурора (в тому числі того, який входить у групу прокурорів) в межах конкретного кримінального провадження не припиняються і жодною нормою кримінального процесуального закону України не звужуються. Це випливає з самого визначення державного обвинувачення, яке міститься у п. 3 ч. 1 ст. 3 КПК України і полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Прокурори, які включені до складу групи прокурорів, і в такий спосіб знаходяться в єдиному організаційно-процесуальному утворенні, спрямовані на досягнення єдиної мети, виконують загальні завдання. Крім того, всі прокурори, які входять до складу групи прокурорів, мають однакові процесуальні права і обов`язки, а отже, однаковий процесуальний статус.
Ще однією ознакою групи прокурорів виступає єдність процесуального статусу. Так, група прокурорів у кримінальному провадженні діє як єдиний процесуальний суб’єкт – прокурор. Процесуальні дії, що вчиняють прокурори, які входять до групи, мають характер взаємодоповнюваності та взаємозамінності й спрямовані на реалізацію прав та обов’язків прокурора відповідно до норм КПК. При цьому прокурори, визначені у групі прокурорів для здійснення процесуального керівництва, є взаємозамінні та рівнозначні між собою в межах визначеного кримінального провадження. Протилежне розуміння нівелювало б саму мету створення такої групи прокурорів у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного розуміння сутності групи прокурорів можна зробити висновок, що прокурор – член групи прокурорів у конкретному кримінальному провадженні володіє всім обсягом прав прокурора (оскільки він визначений керівником органу прокуратури для здійснення таких повноважень у цьому провадженні) незалежно від того, чи брав він участь у ньому на попередніх етапах, а тому скарга, подана на судові рішення в установленому законом порядку одним з прокурорів, які входять до групи, може бути доповнена чи змінена іншим прокурором із числа зазначених і вважається єдиним процесуальним документом.

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Обов’язкова участь захисника у кримінальному провадженні за КПК не передбачає обов’язкової участі цього захисника в усіх без винятку слідчих діях

Статтею 52 КПК передбачено, що участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
Водночас навіть обов’язкова участь захисника у кримінальному провадженні за КПК не передбачає обов’язкової участі цього захисника в усіх без винятку слідчих діях

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Щодо відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням

Відповідно до ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Таким чином, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.
Так, вирішуючи питання про розмір моральної шкоди на користь потерпілої, врахувавши положення статей 23, 1167, 1168 ЦК, а також те, що внаслідок протиправного заподіяння тілесних ушкоджень потерпілий, яке відбувалося у школі, де вона є членом батьківського комітету та де навчається її дитина, в присутності інших батьків школярів, потерпіла, вочевидь, зазнала суттєвих фізичних та душевних страждань; через вказану подію зазнала вимушених змін у ритмі та способі життя, оскільки змушена була звертатися до лікаря, приймати участь у проведенні слідчих та процесуальних дій у даному кримінальному провадженні; врахувавши також майновий стан обвинуваченої, виходячи з вимог розумності і справедливості, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, належним чином умотивувавши своє рішення.

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android

Закриття кримінального провадження підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК можливе на будь-якій стадії процесу до виходу суду в нарадчу кімнату

Кримінальне процесуальне законодавство не містить обмежень щодо закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК на будь-якій стадії процесу до виходу суду в нарадчу кімнату для постановлення рішення по суті

📄 Касаційний кримінальний суд

Правові позиції ВС:
📲 на iPhone | 📲 на Android