Подальша заміна захисника не є підставою повторного дослідження доказів

Захисник в апеляційній скарзі просив повторно дослідити всі письмові докази з тих підстав, що він особисто не брав участі в суді першої інстанції та не мав можливості під час дослідження доказів заперечувати щодо їх допустимості.
Суд апеляційної інстанції зобов’язаний повторно дослідити докази лише за наявності підстав, чітко зазначених у ч. 3 ст. 404 КПК. Подальша заміна захисника не входить у перелік цих підстав та не тягне за собою повторне дослідження доказів. За таких обставин апеляційний суд не мав передбачених законом підстав для здійснення повторного дослідження всіх письмових доказів, як про це просив захисник.

📄 Касаційний кримінальний суд

В оновленій версії мобільного додатка Правові позиції ВС:
- додано виділення знайдених ключових слів під час пошуку правових позицій
- додано розділ з групуванням правових позицій по категоріям справ
- додано кнопку позначення нових правових позицій переглянутими

Оновлення в:
📲 App Store
📲 Google play

Про призначення покарання із застосуванням положень ст. 69-1 КК

Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що відповідно до приписів ст. 69 1 КК покарання засудженому у виді позбавлення волі не може перевищувати двох третин максимального розміру покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 436 1 КК, що становить 3 роки 4 місяці.
Натомість в ухвалі апеляційний суд зазначив, що в разі відсутності однієї з обставин, передбачених пунктами 1, 2 ч.1 ст. 66 КК, застосування щодо особи положень ст. 69 1 КК є неможливим. Тож з огляду на те, що в цьому кримінальному провадженні не завдано майнової шкоди, апеляційний суд дійшов висновку, що відсутність пом'якшуючої покарання обставини «добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди» є перешкодою для їх застосування.
Однак такий висновок апеляційного суду є помилковим і не узгоджується зі сталою судовою практикою, відповідно до якої під час призначення покарання із застосуванням ст. 69 1 КК добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди не враховується (відсутність цієї ознаки не є перешкодою для застосування спеціальних правил призначення покарання) тоді, коли такі збитки або шкоду не заподіяно

📄 Касаційний кримінальний суд

📲 Правові позиції в App Store | Google play

Щодо неможливості врахування при призначенні покарання обставин, які є кваліфікуючими ознаками злочинів та самостійними елементами об’єктивної сторони

Сторона обвинувачення, основним аргументом своєї незгоди із застосуванням норм ст. 75 КК щодо засуджених, вказує те, що останні вчинили нетяжкий і тяжкий злочини за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вимагали передати майно і вдалися до реального застосування насильства. Також прокурор зазначає, що засуджені офіційно не працевлаштовані, а законні джерела заробітку у них відсутні.
ККС ВС звертає увагу, що місцевий суд визнав доведеним обвинувачення, яке інкримінувалося засудженим органом досудового розслідування, та засудив їх за ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК. Таким чином, вказані обставини, на які посилається прокурор, є кваліфікуючою ознакою злочинів та самостійними елементами його об’єктивної сторони. Вони прямо закріплені законодавцем у диспозиції статті й наявні в юридичному формулюванні обвинувачення та були враховані судом при кваліфікації дій засуджених. Отже, вони не можуть бути повторно враховані при призначенні покарання, як про те безпідставно йдеться у касаційній скарзі прокурора.
ККС ВС погоджується із висновками апеляційного суду про те, що відсутність офіційних видів заробітку у засуджених не обов’язково свідчить про їх підвищену суспільну небезпечність

📄 Касаційний кримінальний суд

📲 Правові позиції в App Store | Google play

Про добровільне надання слідчому особою мобільного телефону після внесення відомостей до ЄРДР під час затримання останньої

Як встановлено місцевим судом, обвинувачена добровільно надала слідчому наявний у неї мобільний телефон. Більш того, добровільна видача телефону відбулася після внесення відомостей до ЄРДР під час затримання обвинуваченої, а тому твердження засудженої про фактичне проведення обшуку, який обов`язково вимагав наявність ухвали слідчого судді є безпідставним.
Процесуальний закон не вимагає від слідчого здійснювати збирання доказів виключно шляхом отримання тимчасового доступу до них. У разі, коли особа, у розпорядженні якої знаходяться речі, документи та інші матеріали, які мають доказове значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, висловлюючи своє волевиявлення, добровільно надає їх слідчому, це не свідчить про здобуття таких доказів органом досудового розслідування у позапроцесуальний спосіб та не є підставою для визнання їх недопустимими.

📄 Касаційний кримінальний суд

📲 Правові позиції в App Store | Google play

Щодо завершення досудового розслідування, в аспекті застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК

День повідомлення про завершення досудового розслідування та день фактичного надання доступу до матеріалів досудового розслідування можуть не співпадати. День направлення або безпосереднього вручення повідомлення про завершення досудового розслідування, у якому зазначається дата, час та місце ознайомлення із матеріалами досудового розслідування, має рахуватися у строк досудового розслідування.
Кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в рамках строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду.
Водночас відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи.
Тож, направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров’я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого, а отже унеможливлює розгляд у суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
ККС ВС погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що останнім днем строку досудового розслідування є саме 08 січня 2020 року, коли слідчим фактично складено повідомлення про завершення досудового розслідування та відкриття кримінального провадження. Зважаючи, що матеріали не містять інформації про направлення цього повідомлення стороні захисту, а вручено вказане повідомлення під розписку 14 січня 2020 року, то така слідча дія вчинена вже поза межами строку досудового розслідування. Відповідно складення, вручення та направлення до суду обвинувального акта стороною обвинувачення також вчинено поза межами строку, встановленого ст. 219 КПК.

📄 Касаційний кримінальний суд

📲 Правові позиції в App Store | Google play

Номери судових справ, що використовувалися при розробленні модельних судових рішень для проведення кваліфікаційного іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних судів

Для зручності підготовки до написання практичних завдань створили таблиці із посиланнями навпроти кожної справи на документи по справі в Реєстрі судових рішень. Натиснувши на посилання "Відкрити" - відкриється сторінка Реєстру судових рішень з усіма рішеннями по обраній справі, відсортованими починаючи з самих нових. Справи для практичних завдань згруповані по юрисдикціям.
Враховуйте, що Реєстр, як завжди, може не дуже швидко працювати, тому сторінка може завантажуватися не моментально

https://t.me/appealcourts/46

Правомірність встановлення Кабінетом Міністрів України обмеження верхньої межі індексації пенсійних виплат

Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» делеговано Кабінету Міністрів України повноваження встановлювати порядок та умови індексації пенсійного забезпечення у 2023 році. При цьому словосполучення «у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України» прямо вказує на наявність повноважень Уряду встановлювати як показники збільшення розміру пенсій внаслідок індексації, так і обмеження розміру такої індексації.
Так, з метою реалізації пункту 8 розділу Прикінцевих положень Закону № 2710-IX Урядом 24 лютого 2023 року прийнято Постанову №168, пунктом 10 якої встановлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії не може перевищувати 1500 гривень.
Реалізація КМУ покладених на нього повноважень в частині обмеження верхньої межі індексації спрямовано на утримання зростання нерівності між розмірами пенсійних виплат різних категорій пенсіонерів з метою збалансування наявного фінансового ресурсу держави та досягнення справедливого балансу між захистом інтересів якомога більшої кількості громадян, особливо тих, чиї пенсії є дуже низькими.
Такий підхід КМУ передусім сприяє забезпеченню соціальної справедливості та економічної стабільності в умовах воєнного стану, коли держава, в першу чергу, зобов`язана мобілізувати всі доступні їй ресурси, у тому числі фінансові, саме для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії рф.

📄 Касаційний адміністративний суд

📲 Правові позиції в App Store | Google play

Відмінності врахування для перерахунку пенсії для деяких категорій осіб таких складових як доплата за науковий ступінь та доплата за вчене звання

Посилання позивача, який є пенсіонером та отримує пенсію призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на приписи Закону України "Про вищу освіту" щодо різного розміру доплат за науковий ступінь та за вчене звання, є безпідставними і не свідчать про наявність суперечностей у правовому регулюванні, оскільки вказані нормативно-правові акти регулюють різні за своєю правовою природою (стимулюючі доплати до заробітної плати і складові грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії) та за суб`єктним складом (науково-педагогічні, наукові та педагогічні працівники і військовослужбовці) правовідносини.

📄 Касаційний адміністративний суд

📲 Правові позиції в App Store | Google play

Належний спосіб захисту орендодавця у випадку зміни розміру орендної плати у зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної чи комунальної власності

Належним способом захисту орендодавця у випадку зміни розміру орендної плати у зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної чи комунальної власності є позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.

📄 Велика Палата Верховного Суду

📲 Правові позиції в App Store | Google play

Повноваження органів Держгеокадастру на звернення до суду

ВІДСТУП! Органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності в тих випадках, коли це прямо визначено у відповідних нормативно-правових актах (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився).
Органи Держгеокадастру не мають повноважень звертатися з позовом до суду про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, міська рада є відповідачем, а тому статусом позивача має наділятися прокурор

ВП ВС уточнила власний правовий висновок, викладений у пункті 50 постанови від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19, щодо права органів Держгеокадастру на звернення до суду.

📄 Велика Палата Верховного Суду

📲 Правові позиції в App Store | Google play

Неможливість застосування до боржника штрафу, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, за порушення грошового зобов'язання

Штраф, передбачений абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується до боржника, який порушив господарське зобов`язання, за сукупності таких умов: інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу грошима, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов`язанням, а тому за порушення такого зобов`язання не може бути нарахований штраф в порядку абзацу третього частини другої статті 231 ГК України.

📄 Велика Палата Верховного Суду

📲 Правові позиції в App Store | Google play

Про відповідність призначеного особі покарання тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення і даним про особу засудженого

У цій справі суд першої інстанції при призначенні засудженому покарання врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (ч. 2 ст. 156 КК), які відповідно до ст. 12 КК є тяжкими (форму вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків), дані про особу винного, його вік, сімейний та матеріальний стан, позитивну характеристику за місцем проживання. Визнав обставинами, які обтяжують покарання ̶ вчинення злочину повторно та вчинення кримінального правопорушення щодо особи, яка перебуває в матеріальній залежності від винного.
Апеляційний суд не погодився з вироком місцевого суду в частині призначеного покарання. За відсутності обставин, що пом'якшують покарання, а також за наявності обставин, що обтяжують покарання, якими апеляційний суд визнав повторність (15 епізодів розпусних дій щодо своєї малолітньої та в подальшому неповнолітньої доньки, яка проживала з ним без матері, що є аморальним та відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, призвело до наявності у неповнолітньої потерпілої ознак посттравматичного стресового розладу) та вчинення злочину щодо особи, яка перебуває у матеріальній залежності від винного, з урахуванням всього викладеного у сукупності, суд призначив особі більш суворе покарання в межах санкції ч. 2 ст. 156 КК, але без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що передбачено санкцією як альтернативне

📄 Касаційний кримінальний суд

📲 Правові позиції в App Store | Google play

Про необгрунтоване застостосування до особи, засудженої за ч. 1 ст. 111-1 КК, конфіскації майна як додаткового виду покарання

Вироком районного суду встановлено, який ухвалою апеляційного суду залишено без змін, що засуджена займала посаду у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, та отримувала оплату такої праці. Тобто, в її діях наявний корисливиий мотив, що є підставою для застосування до засудженої додаткового, передбаченого санкцією статті, покарання у виді конфіскації належного їй майна.
Водночас, виходячи з конкретних обставин цього кримінального провадження, ураховуючи мету покарання, яка полягає в необхідності виправлення засудженої, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженою, так і іншими особами, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (санкцією ч. 2 ст. 111¹ КК передбачено покарання у виді позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років з конфіскацією майна або без такої), який відноситься до категорії кримінальних проступків, даних про особу засудженої, зокрема, яка має постійне місце проживання, працювала вчителем початкових класів, не заміжня, раніше не судима, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем мешкання, обставини, що пом’якшують покарання (визнання вини та щире каяття), відсутність обставин, які обтяжують покарання, дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання колегія суддів ККС ВС дійшла висновку про зміну судових рішень в частині призначеного додаткового покарання у виді конфіскації належного їй майна, крім житла.

📄 Касаційний кримінальний суд

📲 Правові позиції в App Store | Google play

Про критерії застосування правових норм про судимість

Правильне застосування правових норм про судимість, її погашення чи зняття має важливе значення для вирішення кримінальних справ у разі вчинення особою нового злочину. При цьому судимість має строковий характер. Закон визначає, коли вона виникає (з дня набрання законної сили обвинувальним вироком), та встановлює підстави її припинення. Такими підставами є погашення судимості та її зняття. Як погашення, так і зняття судимості пов'язані зі спливом певних термінів, протягом яких особа повинна перетерпіти негативні наслідки та своєю поведінкою довести остаточне виправлення.
Припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження і призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов'язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості.
Врахування погашеної чи знятої судимості під час вирішення будь-яких питань, у тому числі і під час надання характеристики особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим. Оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що засуджений є особою, яка відповідно до ст. 89 КК не має судимості, тому посилання у вироку місцевого суду та ухвалі апеляційного суду на попередній вирок місцевого суду є неприйнятним

📄 Касаційний кримінальний суд

📲 Правові позиції в App Store | Google play

Про незастосування положень ч. 2 ст. 69 КК у випадку призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Норма ч. 2 ст. 69 КК містить виняток щодо можливості її застосування навіть за умови дотримання вимог ч. 1 ст. 69 КК, а саме: її положення не поширюються на випадки призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки санкція ч. 1 ст. 286 КК, за якою засуджено особу, передбачає одне з основних покарань у виді штрафу від трьох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, положення ч. 2 ст. 69 КК щодо можливості не призначати обов’язкове додаткове покарання, визначене санкцією цієї частини указаної статті, не можуть бути застосовані

📄 Касаційний кримінальний суд

📲 Правові позиції в App Store | Google play

Про незастосування до особи, засудженої за ч. 1 ст. 191 КК, такого додаткового покарання, як позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю

Санкцією ч. 1 ст. 191 КК (у редакції, чинній на час вчинення кримінального правопорушення) передбачено як основне покарання, в тому числі, у виді обмеження волі на строк до чотирьох років, так і додаткове покарання у виді позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Вирішення питання про застосування чи не застосування такого додаткового покарання як позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, є дискреційними повноваженнями суду, при цьому є правом суду, а не обов’язком, як про це у своїй касаційній скарзі зазначив прокурор.
ККС вважає, що з урахуванням тяжкості вчиненого особою кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів, беручи до уваги, наявність обставин, передбачених ст. 66 КК, які пом’якшують покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку) та відсутність обставин, які обтяжують покарання, даних про особу засудженої, яка є раніше не судимою, має неповнолітню дитину на утриманні, на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, призначене останній судами попередніх інстанцій покарання у вигляді обмеження волі, яке з урахуванням санкції ч. 1 ст. 191 КК та положень ч. 2 ст. 61 КК, є мінімальним для даного виду покарання, з огляду на вимоги статей 50, 65 КК узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність, відповідає основній його меті як заходу примусу та є достатнім для виправлення засудженої і попередження вчинення нею інших кримінальних правопорушень

📄 Касаційний кримінальний суд

📲 Правові позиції в App Store | Google play

Застосування до особи, яка на час постановлення вироку досягла пенсійного віку покарання у виді обмеження волі, є неправильним застосуванням ст. 61 КК

За приписами ч. 3 ст. 61 КК обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.
Враховуючи, що на час постановлення вироку суду апеляційної інстанції обвинувачений, 1960 року народження, відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», досяг пенсійного віку, то суд апеляційної інстанції, призначаючи особі за частинами 1, 3 ст. 357 КК покарання у виді обмеження волі, застосував закон, який не підлягає застосуванню

📄 Касаційний кримінальний суд

📲 Правові позиції в App Store | Google play

Про наявність правових підстав для застосування до особи, засудженої за ч. 2 ст. 286 КК, інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням

Враховуючи тяжкість вчиненого особою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, яке відповідно до ст. 12 КК відноситься до категорії тяжких; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він був працевлаштований, позитивно характеризувався, у нього 01.06.2023 народилася донька, з початку повномасштабного вторгнення рф займався волонтерською діяльністю, за що нагороджений нагрудним знаком «Волонтер України», став на захист України, згідно службових характеристик характеризується як порядний, дисциплінований та відповідальний військовослужбовець, є учасником бойових дій, отримав внаслідок ракетного та артилерійського обстрілів вибухові травми (акубаротравми), має захворювання, пов’язані з проходженням військової служби та захистом Батьківщини; дані досудової доповіді щодо особи обвинуваченого про те, що ймовірність вчинення обвинуваченим злочину повторно середня, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, середній, у зв’язку з чим орган пробації вважав, що виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення або обмеження волі, ККС дійшов висновку про можливість зміни вироку суду апеляційної інстанції та звільнення особи від відбування призначеного йому покарання на підставі ст. 75 КК

📄 Касаційний кримінальний суд

📲 Правові позиції в App Store | Google play

Про правомірність спеціальної конфіскації мобільного телефону, як знаряддя вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 309 КК

Суди попередніх інстанцій установили, що засуджений використав свій мобільний телефон із сім-картою під час безпосереднього придбання психотропних речовин і наркотичного засобу, отже правильно визнали цей предмет знаряддям вчинення кримінальних правопорушень. Апеляційний суд, переглядаючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку, що рішення місцевого суду про спеціальну конфіскацію цього мобільного телефону, прийняте на підставі п. 12 ч. 1 ст. 368, п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК, узгоджується з вимогами статей 96 1, 96 2 КК.
З урахуванням тяжкості вчинених особою кримінальних правопорушень, а також характеристики і кількості заборонених і обмежених в обігу психотропних речовин і наркотичного засобу, які він двічі придбав, використавши власний мобільний телефон, чим сприяв незаконному їх обігу, ККС вважає, що враховуючи вищевказані обставина і цінність мобільного телефону, його конфіскація не порушуватиме «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на особу «надмірний індивідуальний тягар»

📄 Касаційний кримінальний суд

📲 Правові позиції в App Store | Google play