Про підхід до оцінки висновку Верховного Суду на його релевантність з іншими

Кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

📄 Касаційний адміністративний суд

Про суб’єкта владних повноважень, до компетенції якого входить призначення на посаду керівника державного/комунального закладу культури за результатами конкурсного добору

Законодавцем не включено до етапів конкурсного добору керівника державного чи комунального закладу культури перегляд органом управління рішення конкурсної комісії за результатами такого добору, як і не передбачає право голови облради скасувати результати конкурсу на посаду керівника комунального закладу культури. Рішення конкурсної комісії може бути оскаржене і скасоване лише у судовому порядку.
Отже, указаними нормами законодавства встановлено в імперативній формі обов`язок керівника органу управління комунальним закладом культури (в даному випадку голови облради) призначити переможця конкурсу керівником цього закладу у визначений термін і не передбачено повноважень переглядати рішення конкурсної комісії або не реалізовувати його у встановленому порядку, у тому числі, винесення цього питання на розгляд пленарного засідання облради.

📄 Касаційний адміністративний суд

Про належність грошового забезпечення курсантів до категорії витрат на їх навчання

Згідно з пунктами 7, 8 Порядку № 964 у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ та Служби зовнішньої розвідки.
При цьому пунктом 3 Порядку № 964 обумовлено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з:
грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням;
перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку;
оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.
З наведеного висновується, що грошове забезпечення курсантів вищих військових навчальних закладів належить до категорії витрат на їх навчання і за наявності на те підстав підлягають компенсації Міністерству обороні України.

📄 Касаційний адміністративний суд

Про належне завірення документа в ЄСІТС

З огляду на положення Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», підписання ордера кваліфікованим електронним підписом за допомогою іншого засобу, ніж засіб Електронного суду, який так само здатний забезпечити умови, передбачені статтею 19 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», та додавання файлу з накладеним цифровим підписом до створеного в Електронному суді документа також буде відповідати вимогам статті 59 КАС України.
Натомість підписання цифровим підписом за допомогою засобів ЄСІТС доданого до створеного в Електронному суді документа файлу, що містить зображення заповненого бланку ордера, засвідчує надсилання цього додатку відповідним користувачем ЄСІТС та підтвердження ним відповідності електронної копії доданого ордера його оригіналу в паперовій формі, проте не прирівнює таку дію до видачі адвокатом ордера в електронній формі шляхом створення електронного документа встановленої форми.

📄 Касаційний адміністративний суд

Про нерозповсюдження механізму зупинення перебігу строку виконання судового рішення на рішення, які підлягають негайному виконанню

Передбачений частиною четвертою статті 254 КАС України механізм зупинення перебігу строку виконання судового рішення внаслідок подачі заяви про роз`яснення такого судового рішення не може бути застосовано до судових рішень, які підлягають негайному виконанню, оскільки такі узагалі не передбачають можливості будь-якого розстрочення чи відстрочення їх виконання.

📄 Касаційний адміністративний суд

Про строки звернення поліцейського до суду з позовом про оскарження, застосованого до нього, дисциплінарного стягнення

Частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337- VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - «Дисциплінарний статут») передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
У випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут.
При цьому Дисциплінарний статут, який є застосовним до спірних правовідносин, пов`язує відлік строку звернення до суду задля оскарження наказу про своє звільнення не із днем отримання примірника такого наказу, а із днем ознайомлення із ним.

📄 Касаційний адміністративний суд

Про відмінність між адвокатським запитом та запитом на отримання публічної інформації

Якщо говорити про запит на отримання публічної інформації у сенсі Закону України «Про доступ до публічної інформації» (Закон №2939-VI), то запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. При цьому, розпорядниками такої інформації є суб`єкти, названі у статті 13 цього Закону;
- якщо ж йдеться про адвокатський запит у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (Закон № 5076-VI), то на відміну, від запиту на отримання публічної інформації, такий може бути адресований як суб`єктам владних повноважень та юридичним особам, так і приватним особам.
- основною відмінністю запиту на отримання публічної інформації (1) і адвокатським запитом (2) є те, що перший - може стосуватися будь-якої публічної інформації, незалежно від того, стосується вона запитувача чи ні, а другий - інформації, необхідної адвокату для надання правової допомоги клієнту.
Тобто метою звернення адвоката з адвокатським запитом є виключно належне виконання договору про надання правової допомоги. Це узгоджується з приписами статті 24 Закону № 5076-VI, якою передбачено обов`язок адвоката додавати до адвокатського запиту посвідчені ним копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Отже, як неодноразово у своїх постановах вказувала Велика Палата Верховного Суду, сам собою адвокатський запит не є запитом про надання публічної інформації, оскільки може бути адресований не лише розпорядникам публічної інформації, визначеним Законом № 2939-VI, а більш широкому колу суб`єктів.

📄 Касаційний адміністративний суд

Про вид запиту, з яким має звернутися адвокат до правоохоронного органу, у разі поєднання у ньому диференційованих видів інформації (публічної та такої, яка може бути отримана виключно в рамках кримінального процесу)

Звертаючись до розпорядника публічної інформації із адвокатським запитом, адвокат (у тому числі, який звертається з метою належного виконання договору про правову допомогу) повинен окрім положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (Закон № 5076-VI), який визначає його право на таке звернення, посилатися й на норми Закону України «Про доступ до публічної інформації» (Закон №2939-VI), аби розпорядник інформації мав можливість «ідентифікувати» такий запит саме як запит на публічну інформацію.
Окрім того принагідно звернути увагу, що за змістом статті 15 Закону № 5076-VI відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом. У той же час, за змістом статей 10, 23 Закону № 2939-VI відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені. Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Таким чином, окрім уже згаданих відмінностей запиту на отримання публічної інформації і адвокатського запиту, вони відрізняються також і наслідками відмови в отриманні запитуваної інформації.
На переконання Суду, описаний аспект є важливим, оскільки у випадку звернення адвоката із запитом до правоохоронного органу, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, останній має чітко розуміти, що адвокат (як представник) має на меті не лише отримання інформації, надання якої здійснюється у порядку КПК України, а й інформації, яка можливо є публічною.
Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що запитувана позивачем інформація (наявності чи відсутності договірних відносин між ДБР і відповідною установою та її посадовою особою, а також щодо здійснення відповідачем витрат бюджетних коштів на здійснення оплати за надані цією установою послуги) все ж таки могла бути надана ДБР у порядку Закону № 2939-VI, але для цього адвокат мав би звернутися до відповідача із запитом на отримання інформації у порядку цього Закону, або ж зауважити про це в адвокатському запиті з посиланням на відповідні норми останнього.

📄 Касаційний адміністративний суд

Про вплив періоду тимчасової непрацездатності особи на оцінювання результатів її службової діяльності державного службовця

Згідно з Додатком 5 до Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року №640 (далі - Порядок №640) визначено обставини, які загалом не перешкоджають затвердженню висновку, але унеможливлюють оцінювання за певним конкретно визначеним показником, наслідком чого є виставлення балу «не підлягає оцінюванню». До таких віднесено випадки, якщо завдання не могло бути виконано через обставини, які об`єктивно унеможливили його виконання і щодо яких державний службовець не міг впливати чи пропонувати інший спосіб виконання завдання, зокрема через тимчасову непрацездатність, відсторонення від виконання посадових обов`язків (повноважень), простій, тимчасову відсутність державного службовця з інших причин.
Це зумовлено тим, що завдання і ключові показники можуть вимірюватися як у кількісному, так і якісному вираженні (пункт 10 Порядку №640), відповідно, перебування державного службовця, зокрема, у стані тимчасової непрацездатності, залежно від конкретних обставин здатне виключати можливість оцінки за певним кількісним та/або якісним показником, однак поряд із цим не перешкоджає визначенню результатів виконання завдань чи затвердженню висновку загалом, тобто не є самостійною і безумовною підставою для цього.
Тож, правила пункту 14 Порядку №640 стосуються обставин, які унеможливлюють визначення результатів виконання завдань чи затвердження висновку одночасно за всіма показниками, їх перелік є вичерпним, і, як правильно зауважили суди попередніх інстанцій, ці правила не містять застережень щодо врахування або неврахування будь-яких інших обставин, зокрема, періодів відпустки, тимчасової непрацездатності тощо. Водночас зазначені обставини керівник може визнати такими, що об`єктивно унеможливили виконання певного конкретного завдання і щодо яких державний службовець не міг впливати чи пропонувати інший спосіб виконання завдання та виставити за це завдання бал «не підлягає оцінюванню», однак не має наслідком незатвердження висновку загалом.
З огляду на викладене не можна визнати обґрунтованими доводи скаржниці про неможливість врахування у зазначений тримісячний строк періоду тимчасової непрацездатності позивачки та потребу обрахування цього строку керуючись саме часом реального виконання трудової функції, оскільки зміст пункту 14 Порядку №640 як окремо, так і у системному зв`язку з іншими положеннями цього Порядку, не містять таких правил та не дають підстав тлумачити їх саме у такий спосіб.
За загальним правилом, у випадку перебування працівника у відпустці чи стані тимчасової непрацездатності за ним зберігається посада, заробітна плата та інші гарантії, тому (аналогічно з правилами визначення стажу роботи), самі собою ці обставини не є тим чинником, що взагалі унеможливлює оцінку ефективності виконаної працівником роботи протягом звітного періоду та затвердження такої оцінки у розумінні пункту 14 Порядку №640.

📄 Касаційний адміністративний суд

Про необхідність одержання державним виконавцем попередньої згоди уповноваженого органу на реалізацію майна, речове право на яке мають діти

Враховуючи вимоги Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 1404-VIII), Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» (Закон № 2623-IV), а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна.

📄 Касаційний адміністративний суд

Про безумовне стягнення виконавчого збору в рамках примусового виконання рішення суду

Виконання боржником рішення немайнового характеру у такий строк не є добровільним виконанням, оскільки відбувається у порядку процесуального примусу.
Суд відхиляє посилання скаржника на обставину добровільного виконання ним рішення на дев`ятий день з дня винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки із винесенням такої постанови починається відлік примусового виконання рішення, можливість виконати боржником його у добровільному порядку втрачена.
За своєю правовою природою постанова про стягнення виконавчого збору є рішенням державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Стягнення з боржника виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця (частина четверта статті 27 Закону № 1404-VIII).
Підставою для стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження про примусове виконання рішення немайнового характеру є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення.
У випадку виконання боржником вимоги державного виконавця виконати рішення немайнового характеру протягом 10 робочих днів чи у більш пізній термін, стягнення виконавчого збору є правомірним. Cтягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

📄 Постанова, 11/10/2023, 140/1126/23, Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів, Касаційний адміністративний суд

Про обов’язки головного розпорядника коштів місцевого бюджету в аспекті процедури публічної закупівлі

Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, як головний розпорядник коштів місцевого бюджету, мав забезпечити оприлюднення інформації про обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі та очікуваної вартості предмета закупівлі на власному веб-сайті і не оприлюднення такої інформації свідчить про порушення ним вимог пункту 4-1 Постанови № 710.
При цьому судом були відхилені твердження Департаменту, що Постанова № 710 не є законодавством у сфері закупівель та носить рекомендаційний характер, а відтак, не обов`язкова до виконання Замовником, оскільки по-перше, Положенням про департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради № 85/7 від 26.05.2021, визначено, що Департамент у своїй діяльності керується, у тому числі актами Кабінету Міністрів України, а по-друге, поняття «законодавства» є широким і включає у себе як законодавчі акти, так і нормативно-правові акти. До того ж варто відмітити, що Постанова № 710 безпосередньо стосується позивача, як головного розпорядника коштів місцевого бюджету, а тому дотримання її положень може бути предметом перевірки контролюючого органу в рамках проведення моніторингу процедури закупівлі.

📄 Касаційний адміністративний суд

Про випадок, який унеможливлює зміну істотних умов договору з огляду на предмет публічної закупівлі

У розглядуваному випадку предметом публічної закупівлі є послуги поводження з побутовими відходами.
Поняття послуги з поводження з побутовими відходами міститься в частині першій статті 1 Закону України «Про відходи», де зазначено, що це послуги з вивезення, перероблення та захоронення побутових відходів, що надаються в населеному пункті згідно з правилами благоустрою території населеного пункту, розробленими з урахуванням схеми санітарного очищення населеного пункту та затвердженими органом місцевого самоврядування.
Отже, твердження, що у цій справі предмет закупівлі підпадає під визначення пунктом 34 частини першої статті 1 Закону № 922-VIII поняття товари, до якого включено також термін - послуги, пов`язані з постачанням таких товарів, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих товарів, є безпідставним та свідчить про помилкове тлумачення цієї норми.
З цього вбачається, що підстава для зміни істотних умов договору, визначена у підпункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII та яка включена замовником у підпункт 2 пункту 4 розділу VI ««Істотні умови, що обов`язково включаються до договору»» тендерної документації, може бути застосована тоді, коли предметом закупівлі є товар, а не як у нашому випадку послуги, про що у ній прямо зазначено - зміна ціни за одиницю товару.

📄 Касаційний адміністративний суд

Про необхідність врахування зростання ролі та значення військовослужбовців в умовах воєнного стану в питаннях їх забезпечення належним соціальним захистом

Запровадження в Україні правового режиму воєнного стану зумовило появу до низки формально-юридичних чинників, передбачених чинним законодавством, та зміну підходу сприйняття певних суспільних явищ. Серед останніх варто вказати на об`єктивне зростання ролі та значення військовослужбовців як осіб, які несуть основний тягар протидії агресору, забезпечують оборону та захист держави, зумовлюють можливість функціонування публічно-правових інституцій, бізнесу, життєдіяльності пересічних громадян.
В умовах ведення гібридної війни рф проти України важливим залишається питання належного соціального захисту військовослужбовців, які беруть участь у захисті державного суверенітету України. У військово-соціальній сфері матеріальне забезпечення є аналогом системи гарантій у системі соціального захисту населення і включає професійні винагороди та премії тим військовослужбовцям, які виконують обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. Безумовно, система матеріального забезпечення військовослужбовців виконує стимулювальну функцію, що, крім патріотизму, є потужною мотивацією і адекватною відповіддю держави, яка піклується про військовослужбовців під час дії воєнного стану.

📄 Касаційний адміністративний суд

Про мету прийняття вищим органом виконавчої влади постанови від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»

Питання матеріального та морального стимулювання військовослужбовців ЗСУ під час дії воєнного стану було врегульовано Постановою № 168, якою на період дії воєнного стану запроваджено виплату додаткової винагороди військовослужбовцям.
У цьому контексті слід також зауважити, що правовими та соціальними наслідками прийняття такої постанови мала стати мотивація морально-психологічного стану та належний рівень виконання службових обов`язків, зокрема, військовослужбовцями ЗСУ щодо захисту незалежності, територіальної цілісності та державного суверенітету України.

📄 Касаційний адміністративний суд

Про розуміння норм статті 38 КЗпП України в питаннях визначення моменту звільнення працівника

З аналізу частин першої-другої статті 38 КЗпП України висновується, що сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку. За наявності домовленості працівника можна звільнити навіть у день подачі заяви про звільнення. Таким чином, роботодавець вправі звільнити працівника із займаної посади на його прохання раніше двотижневого строку, без зазначення причин, але із зазначенням дати звільнення.
При цьому особа підлягає звільненню у випадку коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Отже, доводи особи про те, що роботодавець мав звільнити його лише після завершення двотижневого строку, передбаченого частиною першою статтею 38 КЗпП України, є безпідставними, оскільки вказаний строк, насамперед, спрямований на захист роботодавця від раптового звільнення працівника, а не додатковим часом для працівника для обдумування свого рішення про звільнення з роботи.
Можливість відкликання працівником поданої ним заяви про звільнення протягом двотижневого строку, передбаченого статтею 38 КЗпП України для попередження роботодавця про своє звільнення (у випадку, якщо сторони не узгодили інший строк для звільнення), є додатковим механізмом, який захищає інтереси обох сторін щодо продовження трудових правовідносин, у разі зміни обставин, які слугували передумовою для припинення трудового договору.
При цьому, за домовленості сторін, яка відображається в заяві працівника у вигляді бажаної дати звільнення з роботи, яка підписана роботодавцем і погоджена в установленому законом порядку, звільнення працівника може бути здійснено раніше в межах визначеного статтею 38 КЗпП України двотижневого строку.

📄 Касаційний адміністративний суд

Про підхід застосування статті 117 КЗпП України у різних редакціях до правовідносин, які охоплюють період свого існування в обидвох редакціях цієї норми

У разі коли спірний період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні одночасно охоплюється дією редакцій статті 117 КЗпП України, як до змін, внесених Законом № 2352-ІХ та і після їх внесення, то за такого правового врегулювання спірний період варто умовно поділяти на 2 частини: до набрання змінами чинності 19.07.2022 і після цього (варто пам’ятати, що цими змінами законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте при цьому не підлягає застосуванню принцип співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові).

📄 Касаційний адміністративний суд

Про обов’язок поліцейського перед початком виконання службових обов’язків отримати портативний відеореєстратор та безперервно вести відеозйомку під час їх виконання

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що поліцейський перед початком виконання службових обов`язків зобов`язаний отримати у відповідальної особи органу поліції портативний відеореєстратор та з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції вести відеозйомку безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.
Отже на поліцейського покладено обов`язок отримати портативний відеореєстратор до початку виконання службових обов`язків, щоб включити цей пристрій з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції та безперервно вести відеозйомку до її завершення, а відповідальна особа відповідача зобов`язана, зокрема, забезпечити безперебійне заряджання портативного відеореєстратора та видати його поліцейському під підпис у журналі обліку.

📄 Касаційний адміністративний суд

Про особливості визначення предмета закупівлі для послуг з організації харчування

Згідно із пунктом 3 розділу І Порядку № 708 предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником згідно з пунктами 21 і 34 частини першої статті 1 Закону та за показником четвертої цифри Єдиного закупівельного словника.
При цьому, згідно із пунктом 5 розділу І Порядку № 708, замовник може визначити окремі частини предмета закупівлі (лоти) за показниками четвертої-восьмої цифр Єдиного закупівельного словника, обсягом, номенклатурою, місцем поставки товарів, виконання робіт або надання послуг.
Варто наголосити, що особливості визначення предмета закупівлі для послуг з організації харчування Порядком № 708 не встановлені. А тому замовник має виходити із загальних правил визначення предмета закупівлі.

📄 Касаційний адміністративний суд

Про зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періоду роботи на посаді лікаря-інтерна по рентгенології

Лікар-інтерн є лікарем відповідної спеціальності (в межах спірних правовідносин - рентгенології), тому період виконання ним обов`язків лікаря-рентгенолога повний робочий день повинен зараховуватись до пільгового стажу згідно зі Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періоду роботи на посаді лікаря-інтерна по рентгенології.

📄 Касаційний адміністративний суд

Про безпідставність обґрунтування прокурором пропуску строку звернення до суду зміною підходів до правозастосування в правовідносинах щодо повноважень на звернення з позовом до адміністративного суду

Посилання прокурора на зміну підходів в правовідносинах щодо повноважень на звернення з позовом до адміністративного суду для захисту інтересів держави у сфері дотримання процедури надання спеціального дозволу на користування надрами не є поважною причиною, за наявності якої суд зобов`язаний поновити пропущений строк звернення до суду.

📄 Касаційний адміністративний суд