От мені в коментарях в твіттері пишуть: що, навіть Пласт починався як ліва організація? Коротка відповідь: так

Сучасні українські ліві дуже інфлювали значення Роздольського — українського комуніста, інтелектуала і автора доволі цікавих праць, стосуючих марксизму, що отримав непропорційну популярність в Західних колах радикальної марксистської молоді. Хоч я і проти того культу, який намагались українські ліві зробити навколо Роздольського, воно зрозуміло чому так було (при орієнтації на західний чи троцькістський ліві рухи легше побачити таку персону).

Хоча ця критична ремарка ніяк не означає, що людина не заслуговує уваги. От пише пан Юзич, що можливо український теоретик західних комуністів був пластуном.

Майбутній ідеолог світового марксизму 1960-х років Роман Роздольський (Roman Rosdolsky) у часи створення Пласту був активістом драгоманівських гімназійних гуртків. Навчався він тоді у тій самій Львівській академічній гімназії, де пластовий гурток О.Тисовського склав першу пластову присягу. Він точно особисто знав тих пластунів, а може й сам пробував сили в цьому гуртку (список гуртка не зберігся).

"Колоніалізм не зник – він набув нової форми. У новому світовому порядку дані (data) — це нова нафта. Великі технологічні компанії захоплюють наші найосновніші природні ресурси – наші дані – використовуючи нашу працю та зв’язки, і перепаковують нашу інформацію, щоб контролювати наші погляди, відстежувати наші переміщення,
записують наші розмови та дискримінують нас"

Колоніалізм еволюціонував в декільках вимірах. Ще сильніше відчувається вплив культурного імперіалізму — замість рівноцінного культурного обміну, непропорційний вплив культур країн економічних гігантів знищує багатоманіття і унікальність народів світу.

Колоніалізм розвивається на мережу інтернет. З новими технологіями кібервійни і контролю над кіберпростором, боти впливають на політику і настрої людей, а великі платформи на підбір контенту і його модерацію (Facebook and Genocide: How Facebook contributed to genocide in Myanmar and why it will not be held accountable)

Нових підходів дуже мало. Нам необхідний новий, сучасний антиколоніалізм і інкорпорація нового інтернет та техно простору про те як ми думаємо про світ. Майбутнє соціалістів, лібералів, демократів залежить від того, наскільки вони зможуть адаптуватися до політики, що вкрай відрізняється від двадцятого століття. Для цього автори лише починають великий пласт дослідження багатьох названих проблем.

Особливість Львову і його культури це його терпкість, нагадуючи ту дивну ягоду, якої здається ніде нема, крім як у примісті Клепарів, яка називається череша — дика вишня. Не зовсім вишня, тобто, звичайна вишня, і не зовсім черешня, тобто солодка вишня. Але череша. Ностальгія любить фальсифікувати смаки, розповідаючи нам нічого крім солодкості Львову сьогодні. Але я знаю людей, для яких Львів був чашкою жовчі.

Йозеф Віттлін, Місто Левів

Байка. У старому Львові початку ХХ століття працював кінотеатр Байка, де соціальні та інші радикали співали пісні та палили портрети російського царя

Напевно найбільш відторгаюча персона української політики, ультраправий прихильник антисемітських поглядів і Голокосту, Донцов, колись писав про Петлюру з критикою, що тому не вистачало "геніального цинізму", а основне те, що Петлюра цілував людей з міст, які були визволені, надто "демократично".

Я плачу з болю, коли бачу українського робітника чи селянина, в Європі чи Америці, коли він наслухавшись агітаційної брехні московських урядових агентів, захищав Москву, Славить Лєніна, радіє, що "лєнінізм скріплюється" на Україні, і не розуміє, що він славить і вихвалює закріпачення українського трудового люду, позбавлення його навіть права вільно думати й говорити, обернення його в безсловесну, зтерорізовану, запряжену в залізне ярмо диктатури худобу. Ви - бідні сліпці! Не тіштеся, що ваших братів поневолено. Колись українські сліпці вихвалювали царів і цісарів, славили їх війни, а винищення України називали її щастям.

На їх колись гримнув Шевченко:
Не хваліться царевою
Славною війною,
Бо ви й самі не знаєте,
Що царики коять.

І тому молився наш великий поет і оборонець, щоб нарешті прийшов той час, коли люди
"царя до ката поведуть"

а на землі настане той устрій, про який мріяв поет:

Чи в що краще, лучче в світі
Як укупі жити,
Добро певне з братом певним
Спожить, не ділити

М. Шаповал, Велика Революція

Головний Отаман Директорії Симон Петлюра повідомляє Секретаріат ЗУНР, що пасивність у проведенні земельної реформи і розмови про відшкодування поміщикам збитків знаходять критику серед Січових Стрільців

Цього дня у 1890-у році було засновано Радикальну Партію. Першу в українській історії політичну партію. Ким були Радикали?

https://open.substack.com/pub/vladyslavstarodubtsev/p/a-first-ukrainian-political-party?r=2hbbuk&utm_medium=ios

Зі сторінки Олега Богуславського, що веде інтернет-ресурс Diasporiana.

Коротка стаття про Жидівський курінь (курінь - біля 1300 солдатів) в Українській Галицькій Армії

Культура і історія важливі пріоритети, навіть під час війни, і не підтримую думку, що це "не на часі". Тому люди все ще оцифровують і публікують все більше і більше українських книг і журналів онлайн у відкритому доступі.

Діаспоріана робить величезну роботу і скупляє купу раритетних і ні книг для того, щоб надати можливість всім з легкістю ознайомитися з ними.

Тому закликаю за можливості підтримати Діаспоріану
https://diasporiana.org.ua/dopomoha/

Нідерландський депутат Європарламенту від соціалістів критикує Європейську комісію та Раду Європи за те, що вони «затягнули» з висловленням занепокоєння навесні, і закликає відновити довіру до Європи, продемонструвавши тверду позицію по відношенню до «Грузинської мрії» (проросійської авторитарної партії, що намагається узурпувати повноту влади)

https://x.com/FormulaGe/status/1843988206838317502

Вже як рік я час від часу читаю авторів, що концептуалізують загрозу олігархії (правління багатих, або більш ширше — правління еліти) на рівні основних загроз для демократії, які потребують постійних інституцій для боротьби з.

Якщо коротко, сучасна демократія часто теоризується з двох типів «запобіжників»: запобіжник проти тиранічного правління більшості, і запобіжник проти тиранії держави. Проте, на думку деяких теоретиків, цього недостатньо, і в таких умовах найбільшою загрозою стає олігархія.

Різниця у владі і можливостях, особливо між багатими і бідними, створює тоді загрозу для демократії і значне фактичне зменшення прав громадян, що не йде від держави чи більшості, і потребує обох для подолання.

Автори пропонують створення інституцій, що могли б постійно протистояти ризику олігархії і послаблень демократичних прав: рівне розділення власності, податки, кооперативний контроль над економікою, верхня межа багатства, загальне володіння акціями, тощо.

Для повноцінної (хоч і не рівної) участі в політиці, автори пропонують впровадити мінімальні засоби для забезпечення соціально-економічної автономії кожної людини, такі як універсальний базовий дохід, так як демократичні можливості людей, що не мають такої автономії, значно обмежені.