Драгоманов був прихильником федерації. Проте трактування федерації відрізнялось від такого у російських соціалістів. Існування федерації (що часто не бачили критики Драгоманова) для Драгоманова передбачає попереднє існування міцних незалежних країн, що інакше федерація буде або нікому непотрібна, або використовуватися для цілей панування одних над іншими

Знову ж, на відміну від думки деяких експертів, таких як антиукраїнський псевдоісторик Роман Коваль, та інших наших "національних міфотворців", Драгоманов стояв на позиціях Незалежної України і самостійності. Ні про яку залежність від Росії і русофільство річ не йшла.

"Пора нашому земляцтву вирватися з російської тюрми; пора скинути з себе гидке рабство російської державної льояльности; пора нагадати собі, що предки його були козаки українські; пора стати політиками - борцями за незалежність України від Россії, тай шукати собі при тім нових союзників чи протекторів у великих сьвітових держав, котрі могли би справити ся з Россією й самі"

Ідейна проповідь Драгоманова виповняла головну, велику прогалину в ряді елементів, з яких складалася у нас політична мисль: він був довгі роки одиноким дійсним репрезентантом широкого конституціоналізму та повного розуміня демократії. Він же являв ся одним із небогатьох оборонців здійсненя тих великих прінціпів дорогами сьвідомої, плянової постепенности („еволюціонізму"), але не раз-у-раз приспособляючоїся або вічно відступачої, а все твердо завойовувуючої крок за кроком ясно зазначені позиції, не- примиримої при вводженю в житє політичного переконаня.

Пише російський редактор І. Гревс. Трохи про те, як українські мислителі впливали на російську думку, і були чи не єдиною репрезентатою справді демократичних ідеалів в Російській Імперії (поряд з достойним російським соціалістичним теоретиком Герценом)

​​Коротка програма українських громадівців-безначальників


1. В справах політичних ми бажаємо: 1) Рівного права для всякої особи, як чолові ків і парубків, так і жінок і дівчат усякої породи (раси); 2) невідмінної волі слова, печати й науки, зборів і товариств; 3) безперешкодної самовправи (автономії) для кождої громади в її справах; 4) повної самостійности для вільної спілки (федерації) громад на всій Україні.

2. В справах господарських (економічних) ми бажаємо: 5) щоб усі сили природи й струменти, потрібні для здобутку користних людїм річей, се б то: земля, вода з усім, що в них є, машини й фабрики й т. и. були просто в руках товариств і громад хліборобських і робітницьких і щоб люди не мусили продавати свою працю в найми панам і богатирям, а робили просто на себе

,,Ми думаємо, що спільна або гуртова власність і спільна, гуртова праця доконче користніща для людей, ніж осібна, але-ж заразом думаємо, що те, яким способом перемінити осібну власність (собину, батьківщину) на гуртову, а далі як упорядкувати спільну працю і як ділити вжиток від неї, це мусить залежати від доброї волі кожного товариства й кожної громади. Певно, що розвага й проба (практика) над потребами господарськими навчать осібні громади не тілько спільности праці (кооперації) та розумного поділу вжитку від неї посеред самих громад, але й проміж громадами цілих країн і на цілому сьвітї.

3. В справах осьвітних (культурних) ми
бажаємо: 6) зросту випробованої (позітівної) науки про речи природні й громадські, тай умілостів з тою наукою звязаних. Ми думаємо, що така наука й у- мілости (словесні, театер, малярство, різьба, музика) замінять зовсім теперішні віри, через котрі люде стілько ворогували й ворогують проміж себе. Поки ж це настане через вільну науку й проповідь, ми думаємо, що кожній людинї й товариству треба залишити волю держати ся такої віри, якої вони хотять, з тим тілько, щоб прихильні до кожної віри (христіяне, жиди, магометанції й т. и.) та до кожного братства (штунди, шалопути й инші) вдержували свої церкви й попів на свій кошт, щоб навіть на це не було й громадських податків, ані громадської праці, а кождий давав би на це від себе, коли сам забажає.

Повна програма за посиланням, ст. 49

Концепція анархістської держави Драгоманова і її конституційний ідеал

Політичний Драгоманівський ідеал - се прудонівський анархізм, або по нашому безначальство, наконечна ціль якого: повна Воля особи. Нічого й казати, що тут воля зовсім не те що сваволя (остатного добра аж надто серед наших земляків, заражених від давної польської шляхти та російської бюрократії!) а те, що відносини між людьми мають опирати ся не на примусї, виконуванім начальством, але на заснованих на глубокім особистім переконаню добровільних умовах, які, розуміє ся треба сповнити найсовістніще.

Ролю певного примусу на особи грали би в безначальній громаді матеріяльні інтереси, як і тепер, та публична опінія, яка тоді стала би ще далеко більшою моральною силою, ніж тепер, хоть і тодї, розуміється, не обійдеться без оснівних, писаних законів, які однако мусіли би бути ухвалювані, контрольовані тай пильновані всіми горожанами держави, серед яких почуттє справедливої, загально-користної законности мусіло би бути вкорінене дуже широко й глибоко.

Таким чином анархізм, се зовсім не розбите людської суспільности на дрібні гуртки й атоми (як думає більшість), а навпаки, дуже тісне, хоть і лехко розривне, звязане людей у менчі й більші вільні спілки та спілки спілок, від місцевих аж до всесвітних. (Не треба й казати, що такий анархізм не має нічого спільного з т. зв. давніщими нігілістами та теперішними "анархістами", яких діяльність обмежує ся майже виключно простим убиванем та руйнованем усякої позитивної праці й організації; Драгоманів чув огиду до таких людей).

Анархізм нашого Драгоманова, се найвища ступінь не лише державности, а вседержавности, се б то всесьвітного державного ладу.

Оснівна соціялістична одиниця у Драгоманова. се вільна й гаразд упорядкована громада, але зовсім не окрема від инчих таких же громад, а навпаки, звязана з ними найтісніще в спілку вільних громад. Ось через що він назвав соціялізм громадівство, що значило: вільна й гаразд упорядкована суспільність.

Уже з сего виходить, що Драгоманівський анархізм не виключає більших політичних одиниць-держав (однонаціональних чи ріжнонаціональних). Навпаки: Драгоманів зазначує виразно, що бажав би перемінити теперішні невільні, централістичні держави, в яких живе наш нарід (Драгоманів був великий противник усякого централізму, в тім числі й соціяльно-демократичного!) на держави анархістичні, вільні, федеральні, які держали би ся лише доброю волею тай інтересами самих народів, а не примусом

Значить, оба сі напрями: державність і крайній Драгоманівський децентралізм-автономізм доповняють себе, а через те й повинні розвиватися від тепер рівночасно, аби нація наша не гибла далі, як гибла доси, під потрійним проклятем: хиткости своєї зверхної політичної поведінки, нерішучости в задержуваню загальної волї й рівности серед себе, та неспосібности до господарки, або, все одно: державности на ширшу скалю від громадської аж до всенаціональної, на всему просторі рідної України.

Розуміє ся, людність ніколи не досягне вповнї вільних, а значить і вповні щастєдійних порядків у своїм житю, так що громадсько-суспільно-державні змаганя, подібні Драгоманівським, будуть вічним ідеалом, який лише підбиватиме людність до вічного поступу в тім напрямі"

М. Павлик

От український анархістський колектив «Чорнозем» теж написав свій матеріал про Драгоманова, про необхідність «низового», народного конституціоналізму, а не волі лише в кулуарах парламентських дебатів. Вкрай цікаво, рекомендую до ознайомлення.

До матеріалу прикріплена стаття Михайла Драгоманова «Конституція та народ», його роздуми на тему.

18 вересня 1841 року народився Михайло Драгоманов 🧔🏻

◾️Передовсім він відомий як історик, філософ, літературознавець, фольклорист, громадський діяч. Водночас не всі знають, що Драгоманов також був засновником українського соціалізму й прихильником анархістських поглядів.

◾️Видатний діяч виступав за максимальну децентралізацію та самоврядування громад й областей, а в далекій перспективі йому імпонували ідеї П’єр-Жозефа Прудона.

📚Також Драгоманов є унікальним та непересічним українським мислителем, оскільки сфера його інтересів досить обширна. Водночас в цьому й його скадність. Щоб повною мірою зрозуміти ідеї видатного діяча, доведеться прочитати не одну працю.

◾️Окрім цього, складність Драгоманова полягає в тому, щоб скласти його ідеї та погляди в одну систему, їх доведеться збирати по частинах серед всього наукового доробку.

📕Однак серед тонн робіт Драгоманова є й невеликі статті, які окреслюють його суспільно-політичні погляди. Серед них, зокрема, — «Конституція і народ».

◾️У ній він пише про важливість розбудови громад та общин. Мислитель зазначає, що зазвичай прихильники конституції зайняті думками про «верхівки конституційної будівлі» — парламенти, міністрів, президентів тощо, але при цьому залишають поза увагою «нижні поверхи конституційної будівлі», які найближчі до простого народу.

◾️Він, як і Іван Франко, наголошує на важливій ролі інтелігенції в «просвітлені» народу та усвідомленні останнім необхідності самоврядування.

◾️Михайло Драгоманов переконаний, що справжнє народне самоврядування може настати тоді, коли інтелігенція відкине централістично-бюрократичну метафізику, знайде з народом спільну мову і допоможе йому усвідомити необхідність розширення самоврядних спільнот.

Детальніше читайте тут.

З усіх партій, що були представлені у ЗУНР (УНП, Українська прогресивна партія Буковини, Християнсько-суспільна, Радикальна, Націонал-демократична і Соціал-демократична), лише соціал-демократична не порозумілась з урядом.

Цікаво, що причиною цього непорозуміння стала соціал-демократична позиція об'єднання з Українською Державою, а потім з УНР.

Через незрозуміле політичне становище, Націонал-демократична партія тяжіла до оголошення напряму на зближення і декларації самого об'єднання, але відкласти це питання до кращого часу. Тоді як Радикальна і Соціал-демократична партії виступили з вимогою найшвидшого об'єднання. Хоч позиція Радикалів тяжіла до соціал-демократів, вони в свою чергу погодились на компромісний підхід.

Вимогою ж Соціал-демократів стала термінова злука УНР і ЗУНР і упроводження у життя всіх соціалістичних реформ УНР. Важливо зазначити, що це не була позиція соціального популізму: Соціал-демократія була готова і на об'єднання з Українською Державою П. Скоропадського, хоч засуджувала її.

Хроніки польсько-української війни.

Збірка статтей, оформлена і видана українськими анархістами-симпатиками теорій і думок Драгоманова, про які я вчора писав.

З поваги до такої праці, публікую на ознайомлення

Такі буденні газетні нотатки.

«Львів-Замок-Роман. Я здорова. Що з тобою дієся. Від Дизя була відомість

Маня, Стрий»

Західна Україна розділена фронтом з Польщею, Румунією і Угорщиною. Близькі люди, що залишались по різні боки фронту і не знали що один з іншим коється. Такі записки стали регулярною дійсністю: «де ти?»; «я жива і здорова», «шукаю…» — мали своє постійне місце в польських і українських газетах 1918-1920х років

Часто люди спеціально витлумачують погроми під час Української революції скоєні нами як інтенцію Українського уряду. Нібито той був антисемітським або хоч мінімум, толерантним до антисемітизму.

На приклад протилежного знайшов таку записку в Зх. Укр. газеті: Соціалістичний Бунд і Об'єднана єврейська соцпартія висловлюють повну підтримку Директорії УНР і планують відправити зібрані 10,000 карбованців її уряду.

"увільнений від розбишак та большевиків"

Стрий, конференція Єврейської Соціал-демократичної партії.

Єврейська соціал-демократія вимагає передачу тимчасово повноту влади на Галичині Радам селянських та робітничіх делегатів. Конгрес Рад же повинен вирішити майбутнє обох націй Галичини: поляків і українців, разом з представництвом єврейства і інших меншин

Нагадування з газети, що мережа кооперативної інфраструктури в Україні була найсильніша у світі. Ніде стільки впливу кооперація не мала, як на Україні.

Чим небезпечна "жорстка економіка" на прикладі Німеччини 30-х.

Як політика "жорсткої економіки" (austerity) зменшила Німецьку економіку на 4% і посприяла приходу до влади ультраправих.

І ні, це матеріал не про 2024 рік.

Далі йде цитування досліджень.

"Наш аналіз вказує на серйозні економічні наслідки політики жорсткої економії. У наших тестових специфікаціях, "шокова" фіскальна політики Брюнінга кумулятивно зменшили ВВП Німеччини на душу населення більш ніж на чотири відсотки та збільшила безробіття майже на два мільйони. (...) Така політика призвела до зубожіння нації та була неправильною макроекономічною політикою, що створила ґрунт для сплеску політичного екстремізму. Помилкова і недалекоглядна фіскальна політика, фатальна політика "жорсткої економії" стоять на початку німецької катастрофи. Як свідчить історична література, політичні екстремісти і, що найважливіше, нацистська партія найбільше виграла від цієї політики"

Починаючи з першого надзвичайного декрету влітку 1930 року, який запровадив значні скорочення витрат і підвищення податків, виникає розбіжність між контрфактичним і спостережуваним ВВП.

Таким чином, протягом левової частки канцлерства Брюнінга шокова терапії мала вплив на зменшення економічної активності. Різниця між контрфактичним і спостережуваним ВВП стає статистично значущий з кінця 1930 р. і далі, що збігається з реалізацією другого надзвичайного декрета у грудні 1930 р. Підсумовуючи, ми оцінюємо кумулятивні втрати ВВП [від політики жорсткої економіки (не від Великої депресії — примітка моя)], еквівалентні 4,69% від рівня ВВП 1932 року

Наші оцінки показують, що політика жорсткої економії Брунінга призвела ще до 1,94 мільйона безробітніх в Німеччині. Ця фігура представляє підвищення безробіття у 7,1% відносно робочої сили країни в 1932 році.

З іншого дослідження: Дані з голосування з 1024 районів і 98 міст вказують, що заходи жорсткої економії канцлера Брюнінга (скорочення витрат і підвищення податків) були позитивно пов’язані зі збільшенням кількості голосів нацистської партії. Ми також знаходимо, що страждання через
жорстку економію (вимірювана рівнем смертності) радикалізувала німецький електорат

В період провадження "жорстокої економіки" урядом Брюнінга нацистська партія виросла з 8% у 1928 до 38% у 1932 р. Важко сказати, наскільки саме економічний фактор мав вплив, проте ми можемо зіставити риторику нацистської партії і її направленість проти "жорсткої економіки", корелювати рівень безробіття та зубожіння, та найбільших економічних погіршень в регіонах, з регіонами, де нацистська партія набрала найбільший результат, щоб мати можливість обережно стверджувати, що політика жорсткої економіки мала значний, чи навіть вирішальний вплив на прихід Нацистської партії до влади, а також була глибоко неефективна у подоланні кризи, погіршивши наслідки Великої Депресії для Німеччини.