​​16 серпня народився український соціаліст, голова уряду УНР (серпень 1919 - травень1920), голова уряду УНР в екзилі (1948-1951 р.), агроном, міністр земельних справ, Ісаак Мазепа.

Ісаак Мазепа, впливовий член Української соціал-демократичної робітничої партії, приклав чималих зусиль у відстоюванні українських інтересів у Катеринославі (Дніпрі), започаткував вихід надпопулярної місцевої газети, активно представляв інтереси жителів міста і навколишніх територій. У Думі, виступав за розвиток українського шкільництва, через що зустрічав велику ворожнечу з боку російських соціалістичних партій. З початку російського вторгнення в УНР, займає послідовну антибільшовицьку і демократичну позицію. Згодом Ісаак Мазепа стає ідейним натхненником "ортодоксальної" фракції УСДРП, виступаючи за демократичний лад.

У екзилі, виступав талановитим дипломатом і єднальної фігурою для українського визвольного руху.

На річницю, пропоную ознайомитися з такими працями: Большевизм і окупація України, Україна в огні й бурі революції 1917-1921, Ісаак Мазепа: Борець за волю України, Огнева проба (Українська політика й стратегія доби Зимового Походу 1919-1920 р.) та Україна під червоною Москвою

Соціальні ліфти в України 20-х

"Мені - двадцятичотирилітньому юнакові, що й життєвого досвіду ще не мав, - посісти високий державний пост! Мені - невдасі-актору - керувати всіма театрами, цілим театральним процесом у республіці!

Юрій Смолич, Розповідь про (не)спокій.

Поділився знахідкою: https://x.com/piotrowski_mac/status/1824472030017892684?s=46

«У нашому сучасному житті почуття єдності не усвідомлюється, і всі повсюдні обов’язки громадянства втрачаються з поля зору в пустелі інтересів як окремих осіб, так і груп. Наше надзвичайно складне життя, наша надто комплексна і багатостороння діяльність, наша тверда прихильність індивідуальній свободі, яку ми дуже недосконало розуміємо, і припущення важливості нас в першу чергу як шукачів власних інтересів і саморозвитку – усе це відсуває ідею громадянина на другий план. Хоч, в реальності, це все ще єдина основа суспільного обов'язку і суспільної моралі»


Е. Дж. Урвік, Філософія соціального прогресу, 1912 р., процитовано лідером Лейбористської партії Кліментом Еттлі у «Соціальному працівнику», 1920

«Було сказано, що одна з найбільших небезпек сучасної цивілізації полягає в тому, що завоювання людини в сферах науки випередили її моральний прогрес. Це найбільше завдання, яке стоїть перед усіма нами в робітничому та соціалістичному русі, — подбати про те, щоб почуття обов’язку громадян перед суспільством йшло в ногу зі змінами, що відбуваються в структурі суспільства. Нам потрібно підкреслювати обов’язки разом з правами».

— Клімент Еттлі, 1948 р.

"До існуючої назви ОУН додати "Незалежність, Соціялізм, Демократія"

— Петро Полтава

Дякую читачу цього канала, користувачу твіттера @IceAgeBanderite за привернення уваги до цього листа.

Уявіть світ, в якому Р. Шухевич погодився б з П. Полтавою і ОУН мала б назву «Незалежність, Соціялізм, Демократія»

"Ще до перебрання на бік Совітів ми займались створенням соціалістичної партії, що повинна була відрізнятися від Комуністичної" (...) "ми запропонували замість несоціалістичної за своєю загальноекономічною платформою "Алаш*" створити Казахську партію соціалістів"

Зі спогадів Ахметзакі́ Валіді́ Тога́н, соціаліста, антикомуніста, героя національно-визвольної боротьби башкірського руху,

*Алаш — Національна партія казахського національно-визвольного руху. Посідала ліву прогресивну, націонал-демократичну позицію

Я вже писав трохи про Ахметзакі Валіді Тогана. Він організував перехід башкірського війська на бік червоних на вигідних для національного руху умовах, сприяв обʼєднанню визвольницьких течій. Він не мав ілюзій щодо більшовицького руху, і тому докладав значних зусиль у розбудову небільшовицьких соціалістичних сил, підтримував звʼязки з башкірами на стороні білих.

Коли більшовики остаточно зрадили національні рухи у регіоні, доєднався до басмачеського руху і знову воював проти більшовиків. До кінця свого життя займав соціалістичну і антибільшовицьку позицію. Підтримував контакти з українським визвольним рухом.

Напевно Тоган Валіді це один з найбільш характерних портретів середньоазійського самостійника.

Схожа історія відбувалась і з представниками молодобухарців і молодохівінців (революційні демократичні рухи). У регіоні в центрі боротьби між білими, червоними військами та сильною національною контрреволюцією (консервативно-фундаменталістські релігійні рухи та рухи прихильників абсолютної монархії місцевих еліт)

Вони вступали в тактичні союзи з білими та червоними чи реакційними військами для найбільшого посилення національного і демократичного рухів, часто були лідерами місцевих комуністичних партій (хоч зазвичай ці комуністичні партії були не питомі, а навʼязані. Членство в цих партіях було компромісом).

Сталін і Ленін в перемовинах обіцяли самостійність і волю вибирати між комуністичною і некомуністичними доктринами, при умовах утримання спільного фронту проти російських і місцевих реакціонерів.

На той момент не було зрозуміло, наскільки щирими з боку більшовиків були бажання союзу, проте більшовики не могли вести ніяку місцеву активність в регіоні без національного руху, а національний рух не був готовий воювати на три фронти.

Проте, звичайно, більшовицький шовінізм було неможливо приховати, і національні сили готувались до майбутнього протистояння. Згодом, ці лідери національних рухів будуть вести незалежні партизанські загони чи доєднаються до басмачів в тактичному союзі проти окупантів. Біля десяти років спротив ширився регіоном, поки не був остаточно придушений.

Найчастіший жанр текстів серед російських лівих — «Захід намагається розвалити Росію», поки в реальності Захід робить все що в його силах, щоб утримати єдину Росію. Що у 1918, що зараз.

Я щиро не розумію, навіщо Соціальний рух все ще кооперується з пост-РСД (Російський соціалістичний рух. Вже саморозпустилась, річ йде про її минулих членів), де одні пишуть про «низовий патріотизм» і відродження СРСР, прославляють Леніна (Медведев), інші розповідають про Західний заговір з ціллю «деколонізувати» Росію (Будрайтскіс), або пишуть ідіотську псевдоаналітику, ниють, применшують російську відповідальність і розповсюджують сумнівні спекуляції, як от на кшталт посилань на польських консерваторів за їх теоріями щодо Норд-Стрім 2 (Матвеєв). До того, мали «невизначену» позицію по Криму і Донбасу

Час від часу їх мені таскає в стрічку твіттера. А час від часу бачу якісь спільні заяви, які применшують російську відповідальність, оминають будь-яку солідарність з поневоленими і розповідають про те, як «трудящі повстануть» і росіяни з українцями будуть в мирі. Терпіти не можу

У Суджі таки знесли пам'ятник леніну 🎉

Цього дня у 1953 р. Британські та американські спецслужби виступили проти націоналізації нафти, скинули прем'єр-міністра Ірану М. Мосаддика. Він був головою націонал-демократичного, соціального уряду. Важливо пам’ятати, яким міг би бути Іран.

Наслідком перевороту стало посилення влади монарха і глибоке розчаровання населення. Закритий шлях соціальних реформ і демократії призвів до посилення фундаменталістських сил і майбутньої теократичної «революції».

Я знаю, що сьогодні мої іранські друзі оплакують його.

Дві країни, США і Британія, пріоритезували прибуток над загальним добробутом, рішення, що призвело до злочина і трагедії.

Зараз, ми бачимо наявність тої самої логіки. Серед європейських політиків, «дозуючих» санкції Росії, або саботуючи їх, відкрито чи таємно. Наслідки таких дій для нас і для людства може повністю ми зможемо побачити лише пізніше. Скільки людей втрачено, через обхід санкцій і мʼякість до російського бізнесу, торговлі з Росією, купівлю нафти.

⚡️Верховна Рада ухвалила в цілому законопроєкт № 8371, який передбачає заборону Української православної церкви (Московського патріархату). Про це повідомив народний депутат Ярослав Железняк.

Детальніше про те, як саме відбуватиметься заборона, згодом читайте на «Ґратах»

Читаю біографію Еттлі. Формативний соціаліст і один з найбільш впливових премʼєр міністрів Британії, записався добровольцем у першій світовій. Ветеран, пройшовший всю війну. Демократичний політик, який розумів надії і розчарування як військових, так і цивільних, що відобразилось на програмі 1945 р.

1968. Українські дисиденти сиділи мовчки і слухали радіо. Деякі були самі, інші з друзями, але майже ніхто не міг це проігнорувати. Радіо повідомляло про радянську інтервенцію в Чехословаччину. Це був такий емоційний момент, що багато дисидентів пишуть у своїх мемуарах, що вони плакали в цей момент.

До того, Чехословацька комуністична партія прийняла "Програму дій", в якій окреслювала план демократичних реформ. У відповідь, 20-го Серпня вночі, російські війська при підтримці НДР окупували країну

Лівий радикалізм Лейбористської партії Корбіна і нащадок Клімента Еттлі
Також урок для всіх самопроголошених радикалів зліва, в Україні чи деінде.

Лейбористська партія 1945 року мала інші переваги: ​​інтелектуальну глибину (яка не означала конформізм чи консенсус), історичну грамотність, патріотизм і моральну мету. Є тьмяне, настирливе визнання того, що лейбористи більше не можуть дозволити собі мати ці речі. Партія втратила здатність говорити такими словами, не вдаючись до нещирих популістських казок (folksy-tale). Вона застрягла між технократами, які звучать як машини, коли говорять про свої зустрічі зі «реальними людьми» (Як зустріч Еда Мілібенда з Гаретом на Хемпстед-Хіт); і диваки, чия збудливість і однонотний радикалізм видають тип людини: «ми знаємо, що найкраще», якого електорат не може витримати.

І все ж корбінізм — це відхід до самодовольного позерства, яке Еттлі ненавидів. Коли Еттлі був поранений у Месопотамії в 1916 році, він водночас пишався і був розчулений, що в нього влучило осколком, коли він встановлював червоний прапор свого полку у траншеї ворога. У квітні 1939 р., напередодні Другої світової війни, самоназначені "спадкоємці" червоного прапора — ліве крило партії — намагалися витіснити Еттлі. І Стаффорд Кріппс, і Еньюрін Беван закликали до «народного фронту» з усіма лівими силами (від радикалів до комуністів). Еттлі знав, що такий непатріотичний опортунізм знищить робітничий рух; він також розумів, що ліві матимуть нову одержимість протягом кількох місяців.

«Народний прапор блідо-рожевий», — пожартував він. «вкритий не кров'ю, а чорнильний». (гра слів. Одна з найвідоміших пісень, що асоціюється з лейбористською партією: "The peoples flag is deepest red, It shrouded oft our martyred dead, And ere their limbs grew stiff and cold, Their hearts blood dyed its every fold". Тоді як Еттлі жартівливо пише в дебатах з лівим крилом партії: "The peoples flag is palest pink, Its not red blood but only ink.") Цей слоган має бути вибитий на звороті «Що б зробив Клем?» Футболки, які увійшли в моду серед прихильників Джеремі Корбіна.

Велике досягнення Клімента Еттлі, і причина, чому він був кращим лідером, ніж багато світліших умів, таких як Кріппс чи Беван, полягала в тому, щоб уберегти Лейбористську партію від періодичних нападів химерного радикалізму та самокопання в невдалий час: щоб врятувати її від неї самої. Як він писав у приватній записці у 1948 році, справжній лідер повинен мати «архітектурне чуття», тобто він повинен бачити всю будівлю, а не тільки цеглини. Корбін був би його останнім вибором.

Переклад фрагменту: https://www.newstatesman.com/politics/2015/07/clement-attlee-detested-faddish-radicalism-you-couldn-t-say-jeremy-corbyn-his-heir

Пост для коментарів, думок і пропозицій. Пишіть будь ласка, навіть якщо не дуже розбираєтесь, що думаєте, як вам, чи подобається вам те, що я досліджую і пишу. Може у вас є якась цікава позиція висловити.

Мені трохи складно вести канал, бо часто це займає багато сил і майже відсутній зворотній контакт. Мені б хотілось почути думки тих, хто читає.

Дякую всім підписникам за те, що ви зі мною.

"Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами!"

https://www.youtube.com/watch?v=A3kmKJ61osE