Хоч зараз часто популярне анархістське бачення держави як чогось апріорі поганого, я не погоджуюсь з таким підходом. Держава має фундаментальну роль у активному захисті людей проти безправ'я і підтримування верховенства права; сама держава є фактично найвищим рівнем людської самоорганізації для виконання задач, які неможливі без держави, наприклад, загальної системи охорони здоров'я.

Розглядаючи кооперативну економіку, переконаний, що розвиток кооперації в майбутньому повинен йти паралельно впровадженню інструментів державного планування, регуляцій, формування ринків, побудови mission-based економіки. Тобто, економіки, яка функціонує не в хаосі конкуренції, а свідомо направлена на реалізацію загального добробуту, не лише втручанням у ринки і регуляцією, а і самим формуванням ринків і видозміни їх для досягнення певних задач.

Вважаю, що надання державі певної ролі в економіці дозволить не лише значно посилити розвиток і реалізувати соціальні задачі, але і значно демократизувати економіку, поставити її під владу народу, а не великих економічних акторів.

Балансування між централізацією і децентралізацією, індивідуальною автономією і загальним добробутом має можливість відкрити дорогу до абсолютно нових, соціальних і демократичних економік.

​​У кожній мудрій боротьбі за покращення людського життя одна з головних цілей, а часто й єдиною метою було досягти значною мірою рівності можливостей. У боротьбі за цю велику мету, нації піднімаються від варварства до цивілізації, і через це люди тиснуть вперед від однієї стадії просвітлення до іншої. Один із головних факторів прогресу є знищення особливих привілеїв. Суть будь-якої боротьби за здорову свободу завжди була і завжди має бути боротьба супроти особливих прав в однієї людини чи класу людей користуватися владою, чи багатством, чи становищем, чи імунітетом, які не були зароблені їхньою службою і досягненнями

На багатьох етапах розвитку людства цей конфлікт між людьми, які володіють більшим, ніж вони заробили, і людьми, які заробили більше, ніж вони мають центральна умова прогресу. У наш час це виглядає як боротьба вільних людей за свій повноправний інтерес і право на самоврядування проти особливих інтересів, які знищують будь-яке народовладдя. На кожній стадії, і за будь-яких обставин, суть боротьби полягає в тому, щоб зрівняти можливості, знищити привілеї та надати життю та громадянству кожної особи найвищу цінність як для себе, так і для суспільства

Практична рівність можливостей для всіх громадян, коли ми її досягнемо, матиме два великі результати. По-перше, кожна людина матиме справедливий шанс зробити з себе все, що в ній лежить; досягти найвищої точки, до якої досягли його здібності, без допомоги особливих власних привілеїв, не обмежена особливими привілеями інших. По-друге, рівність можливостей означає що ми отримаємо від кожного громадянина найвищу службу, до якої він здатний. Жодна людина, яка несе тягар особливих привілеїв іншого, не може дати суспільству ту службу, на яку вона справедливо має право.

— Американський прогресист Теодор Рузвельт, промова "Новий націоналізм", 1910

​​"Поза тими речами, які свідомо є витворами мистецтва, взяти не лише живопис і скульптуру та архітектуру, але форми та кольори всіх предметів домашнього вжитку, більше того, навіть облаштування полів для обробки землі та пасовищ, управління містами та наших доріг усіх видів; одним словом, поширюватися на зовнішній аспект нашого життя"

«Мистецтво», згідно з поглядом, який Морріс успадкував від Раскіна, «є вираженням людиною своєї радості від праці. З цього визначення випливає, що немистецьке суспільство — це суспільство, в якому праця була позбавлена ​​своїх радісних і мистецьких якостей: «Тепер головне звинувачення, яке я маю висунути сучасному стану суспільства, полягає в тому, що воно засноване на відсутності мистецтва: нещасливій праці більшої частини людей».

Що стало причиною такого захворюванння? Скажете, машинна праця? Що ж, я бачив процитований уривок з одного з давніх сицилійських поетів, який радів створенню водяного млина і насолоджувався працею, звільненою від необхідності ручної роботи; і це, безсумнівно, було б типовою природною надією людини, коли вона передбачала винайдення працезберігаючої машини". Не технології, а система господарства, що створює нещасливу працю.

З великим захопленням для себе, і часто з пошукам певного натхнення, я перериваюсь від моєї історичної роботи і від прочитання сучасних нових теорій і досліджень, перериваюсь на письменників, поетів, художників, утопістів і реалістів ранішніх прогресивних рухів.

Мені здається це все ще важливо. До того ж, скільки насправді ми можемо там знайти. На відміну від стереотипів, автори 19 ст. спокійно підіймали теми сексуальної свободи і толерантності до ЛГБТ, екологічної свідомості, важливості мистецтва, демократії і багатьох інших тем, що в нас здебільшого асоціюються з сучасністю пізнього 20 і 21 століть.

Разом з тим, це завжди можливість збагачувати своє бачення чимось, що в сучасному контексті і дискусіях може бути втраченим, але все ще залишатися актуальним.

Я завжди підтримував робітників, часто підтримував соціалізм, але рідко підтримував марксизм

"Соціальне питання — це не лише питання робітників... це питання кожного...воно повинно бути вирішене в повному обсязі і позитивно... соціальне питання - це питання моралі-аморальності, це питання насильства та ефективної гуманності"

— Т. Масарик, перший голова Чехословацької держави

Коли росіяни приходять, вони будують і відновлюють памʼятники тиранам.

Коли приходять українці, тирани з памʼятників самі падають

📍Суджа

​​16 серпня народився український соціаліст, голова уряду УНР (серпень 1919 - травень1920), голова уряду УНР в екзилі (1948-1951 р.), агроном, міністр земельних справ, Ісаак Мазепа.

Ісаак Мазепа, впливовий член Української соціал-демократичної робітничої партії, приклав чималих зусиль у відстоюванні українських інтересів у Катеринославі (Дніпрі), започаткував вихід надпопулярної місцевої газети, активно представляв інтереси жителів міста і навколишніх територій. У Думі, виступав за розвиток українського шкільництва, через що зустрічав велику ворожнечу з боку російських соціалістичних партій. З початку російського вторгнення в УНР, займає послідовну антибільшовицьку і демократичну позицію. Згодом Ісаак Мазепа стає ідейним натхненником "ортодоксальної" фракції УСДРП, виступаючи за демократичний лад.

У екзилі, виступав талановитим дипломатом і єднальної фігурою для українського визвольного руху.

На річницю, пропоную ознайомитися з такими працями: Большевизм і окупація України, Україна в огні й бурі революції 1917-1921, Ісаак Мазепа: Борець за волю України, Огнева проба (Українська політика й стратегія доби Зимового Походу 1919-1920 р.) та Україна під червоною Москвою

Соціальні ліфти в України 20-х

"Мені - двадцятичотирилітньому юнакові, що й життєвого досвіду ще не мав, - посісти високий державний пост! Мені - невдасі-актору - керувати всіма театрами, цілим театральним процесом у республіці!

Юрій Смолич, Розповідь про (не)спокій.

Поділився знахідкою: https://x.com/piotrowski_mac/status/1824472030017892684?s=46

«У нашому сучасному житті почуття єдності не усвідомлюється, і всі повсюдні обов’язки громадянства втрачаються з поля зору в пустелі інтересів як окремих осіб, так і груп. Наше надзвичайно складне життя, наша надто комплексна і багатостороння діяльність, наша тверда прихильність індивідуальній свободі, яку ми дуже недосконало розуміємо, і припущення важливості нас в першу чергу як шукачів власних інтересів і саморозвитку – усе це відсуває ідею громадянина на другий план. Хоч, в реальності, це все ще єдина основа суспільного обов'язку і суспільної моралі»


Е. Дж. Урвік, Філософія соціального прогресу, 1912 р., процитовано лідером Лейбористської партії Кліментом Еттлі у «Соціальному працівнику», 1920

«Було сказано, що одна з найбільших небезпек сучасної цивілізації полягає в тому, що завоювання людини в сферах науки випередили її моральний прогрес. Це найбільше завдання, яке стоїть перед усіма нами в робітничому та соціалістичному русі, — подбати про те, щоб почуття обов’язку громадян перед суспільством йшло в ногу зі змінами, що відбуваються в структурі суспільства. Нам потрібно підкреслювати обов’язки разом з правами».

— Клімент Еттлі, 1948 р.

"До існуючої назви ОУН додати "Незалежність, Соціялізм, Демократія"

— Петро Полтава

Дякую читачу цього канала, користувачу твіттера @IceAgeBanderite за привернення уваги до цього листа.

Уявіть світ, в якому Р. Шухевич погодився б з П. Полтавою і ОУН мала б назву «Незалежність, Соціялізм, Демократія»

"Ще до перебрання на бік Совітів ми займались створенням соціалістичної партії, що повинна була відрізнятися від Комуністичної" (...) "ми запропонували замість несоціалістичної за своєю загальноекономічною платформою "Алаш*" створити Казахську партію соціалістів"

Зі спогадів Ахметзакі́ Валіді́ Тога́н, соціаліста, антикомуніста, героя національно-визвольної боротьби башкірського руху,

*Алаш — Національна партія казахського національно-визвольного руху. Посідала ліву прогресивну, націонал-демократичну позицію

Я вже писав трохи про Ахметзакі Валіді Тогана. Він організував перехід башкірського війська на бік червоних на вигідних для національного руху умовах, сприяв обʼєднанню визвольницьких течій. Він не мав ілюзій щодо більшовицького руху, і тому докладав значних зусиль у розбудову небільшовицьких соціалістичних сил, підтримував звʼязки з башкірами на стороні білих.

Коли більшовики остаточно зрадили національні рухи у регіоні, доєднався до басмачеського руху і знову воював проти більшовиків. До кінця свого життя займав соціалістичну і антибільшовицьку позицію. Підтримував контакти з українським визвольним рухом.

Напевно Тоган Валіді це один з найбільш характерних портретів середньоазійського самостійника.

Схожа історія відбувалась і з представниками молодобухарців і молодохівінців (революційні демократичні рухи). У регіоні в центрі боротьби між білими, червоними військами та сильною національною контрреволюцією (консервативно-фундаменталістські релігійні рухи та рухи прихильників абсолютної монархії місцевих еліт)

Вони вступали в тактичні союзи з білими та червоними чи реакційними військами для найбільшого посилення національного і демократичного рухів, часто були лідерами місцевих комуністичних партій (хоч зазвичай ці комуністичні партії були не питомі, а навʼязані. Членство в цих партіях було компромісом).

Сталін і Ленін в перемовинах обіцяли самостійність і волю вибирати між комуністичною і некомуністичними доктринами, при умовах утримання спільного фронту проти російських і місцевих реакціонерів.

На той момент не було зрозуміло, наскільки щирими з боку більшовиків були бажання союзу, проте більшовики не могли вести ніяку місцеву активність в регіоні без національного руху, а національний рух не був готовий воювати на три фронти.

Проте, звичайно, більшовицький шовінізм було неможливо приховати, і національні сили готувались до майбутнього протистояння. Згодом, ці лідери національних рухів будуть вести незалежні партизанські загони чи доєднаються до басмачів в тактичному союзі проти окупантів. Біля десяти років спротив ширився регіоном, поки не був остаточно придушений.

Найчастіший жанр текстів серед російських лівих — «Захід намагається розвалити Росію», поки в реальності Захід робить все що в його силах, щоб утримати єдину Росію. Що у 1918, що зараз.

Я щиро не розумію, навіщо Соціальний рух все ще кооперується з пост-РСД (Російський соціалістичний рух. Вже саморозпустилась, річ йде про її минулих членів), де одні пишуть про «низовий патріотизм» і відродження СРСР, прославляють Леніна (Медведев), інші розповідають про Західний заговір з ціллю «деколонізувати» Росію (Будрайтскіс), або пишуть ідіотську псевдоаналітику, ниють, применшують російську відповідальність і розповсюджують сумнівні спекуляції, як от на кшталт посилань на польських консерваторів за їх теоріями щодо Норд-Стрім 2 (Матвеєв). До того, мали «невизначену» позицію по Криму і Донбасу

Час від часу їх мені таскає в стрічку твіттера. А час від часу бачу якісь спільні заяви, які применшують російську відповідальність, оминають будь-яку солідарність з поневоленими і розповідають про те, як «трудящі повстануть» і росіяни з українцями будуть в мирі. Терпіти не можу

У Суджі таки знесли пам'ятник леніну 🎉