Про Маслосоюз. Багато матеріалів присвячені на каналі кооперативній економіці і економічній демократії. На думку автора, кооперативна власність повинна замінити авторитарні і антисоціальні форми власності. Проте, це не є новою ідеєю для України. Протягом історії, кооперація була синонімічна з українським національним рухом, а приватна і експлуатативна економіка вважалось чимось навʼязаним. Для ознайомлення, я публікую матеріали з кооперативної історії України

Маслосоюз — забута сторінка української кооперації

💹У 1938 році Маслосоюз мав 12 відділів, 26 оптових і 57 роздрібних магазинів. Його базу становили 136 районних молокозаводів. У Маслосоюз входило 205 тисяч фермерських господарств, що постачали молоко.

🥛Протягом усього міжвоєнного періоду українське молочне виробництво продовжувало зростати і стало поважною частиною економічного сектора. У 1937 році провідна польська газета Ilustrowany Kurier Codzienny писала: «Продукція Маслосоюзу добре відома в країні, а сама корпорація контролює всі молочні ринки колишньої Східної Галичини».

✅«Маслосоюз» став феноменальним успіхом в історії українського кооперативного руху. Зорганізований на демократичних і низових засадах, за принципом розподілу прибутку та виборності керівництва і системі «1 людина — 1 голос», кооперативний союз не тільки об‘єднував сотні тисяч людей в умовах окупації — а ще й зумів перебороти підтримане державою польське виробництво.

⚙️Українська кооперація в 20 ст. становила одну з опор українського життя, приймала участь у національно-визвольній боротьбі і організовувала український народ для соціальної «самооборони» — як проти експлуатації, так і проти пригнічення. Кооперативи активно фінансували культуру і освіту, а також створювали місцеву систему добробуту — яка захищала бідних під час злиднів і економічної нестабільності.

🇺🇦У розбудову кооперативного руху докладалися всі частини українського суспільства. У Західній Україні особливу, провідну роль в цьому процесі становили соціалістичні активісти Української Радикальної партії, заснованої І. Франко і М. Павликом та ліво-ліберальної Української націонал-демократичної партії

"Доба визиску селянської праці і зарібків робітника та трудової інтеліґенції буде тягтися так довго, поки селянство не візьме до своїх власних рук збуту всіх своїх продуктів через відповідні кооперативні організації"

Карло Коберський, доповідь "Господарська політика", з'їзд Української соціалістично-радикальної партії

Хоч зараз часто популярне анархістське бачення держави як чогось апріорі поганого, я не погоджуюсь з таким підходом. Держава має фундаментальну роль у активному захисті людей проти безправ'я і підтримування верховенства права; сама держава є фактично найвищим рівнем людської самоорганізації для виконання задач, які неможливі без держави, наприклад, загальної системи охорони здоров'я.

Розглядаючи кооперативну економіку, переконаний, що розвиток кооперації в майбутньому повинен йти паралельно впровадженню інструментів державного планування, регуляцій, формування ринків, побудови mission-based економіки. Тобто, економіки, яка функціонує не в хаосі конкуренції, а свідомо направлена на реалізацію загального добробуту, не лише втручанням у ринки і регуляцією, а і самим формуванням ринків і видозміни їх для досягнення певних задач.

Вважаю, що надання державі певної ролі в економіці дозволить не лише значно посилити розвиток і реалізувати соціальні задачі, але і значно демократизувати економіку, поставити її під владу народу, а не великих економічних акторів.

Балансування між централізацією і децентралізацією, індивідуальною автономією і загальним добробутом має можливість відкрити дорогу до абсолютно нових, соціальних і демократичних економік.

​​У кожній мудрій боротьбі за покращення людського життя одна з головних цілей, а часто й єдиною метою було досягти значною мірою рівності можливостей. У боротьбі за цю велику мету, нації піднімаються від варварства до цивілізації, і через це люди тиснуть вперед від однієї стадії просвітлення до іншої. Один із головних факторів прогресу є знищення особливих привілеїв. Суть будь-якої боротьби за здорову свободу завжди була і завжди має бути боротьба супроти особливих прав в однієї людини чи класу людей користуватися владою, чи багатством, чи становищем, чи імунітетом, які не були зароблені їхньою службою і досягненнями

На багатьох етапах розвитку людства цей конфлікт між людьми, які володіють більшим, ніж вони заробили, і людьми, які заробили більше, ніж вони мають центральна умова прогресу. У наш час це виглядає як боротьба вільних людей за свій повноправний інтерес і право на самоврядування проти особливих інтересів, які знищують будь-яке народовладдя. На кожній стадії, і за будь-яких обставин, суть боротьби полягає в тому, щоб зрівняти можливості, знищити привілеї та надати життю та громадянству кожної особи найвищу цінність як для себе, так і для суспільства

Практична рівність можливостей для всіх громадян, коли ми її досягнемо, матиме два великі результати. По-перше, кожна людина матиме справедливий шанс зробити з себе все, що в ній лежить; досягти найвищої точки, до якої досягли його здібності, без допомоги особливих власних привілеїв, не обмежена особливими привілеями інших. По-друге, рівність можливостей означає що ми отримаємо від кожного громадянина найвищу службу, до якої він здатний. Жодна людина, яка несе тягар особливих привілеїв іншого, не може дати суспільству ту службу, на яку вона справедливо має право.

— Американський прогресист Теодор Рузвельт, промова "Новий націоналізм", 1910

​​"Поза тими речами, які свідомо є витворами мистецтва, взяти не лише живопис і скульптуру та архітектуру, але форми та кольори всіх предметів домашнього вжитку, більше того, навіть облаштування полів для обробки землі та пасовищ, управління містами та наших доріг усіх видів; одним словом, поширюватися на зовнішній аспект нашого життя"

«Мистецтво», згідно з поглядом, який Морріс успадкував від Раскіна, «є вираженням людиною своєї радості від праці. З цього визначення випливає, що немистецьке суспільство — це суспільство, в якому праця була позбавлена ​​своїх радісних і мистецьких якостей: «Тепер головне звинувачення, яке я маю висунути сучасному стану суспільства, полягає в тому, що воно засноване на відсутності мистецтва: нещасливій праці більшої частини людей».

Що стало причиною такого захворюванння? Скажете, машинна праця? Що ж, я бачив процитований уривок з одного з давніх сицилійських поетів, який радів створенню водяного млина і насолоджувався працею, звільненою від необхідності ручної роботи; і це, безсумнівно, було б типовою природною надією людини, коли вона передбачала винайдення працезберігаючої машини". Не технології, а система господарства, що створює нещасливу працю.

З великим захопленням для себе, і часто з пошукам певного натхнення, я перериваюсь від моєї історичної роботи і від прочитання сучасних нових теорій і досліджень, перериваюсь на письменників, поетів, художників, утопістів і реалістів ранішніх прогресивних рухів.

Мені здається це все ще важливо. До того ж, скільки насправді ми можемо там знайти. На відміну від стереотипів, автори 19 ст. спокійно підіймали теми сексуальної свободи і толерантності до ЛГБТ, екологічної свідомості, важливості мистецтва, демократії і багатьох інших тем, що в нас здебільшого асоціюються з сучасністю пізнього 20 і 21 століть.

Разом з тим, це завжди можливість збагачувати своє бачення чимось, що в сучасному контексті і дискусіях може бути втраченим, але все ще залишатися актуальним.

Я завжди підтримував робітників, часто підтримував соціалізм, але рідко підтримував марксизм

"Соціальне питання — це не лише питання робітників... це питання кожного...воно повинно бути вирішене в повному обсязі і позитивно... соціальне питання - це питання моралі-аморальності, це питання насильства та ефективної гуманності"

— Т. Масарик, перший голова Чехословацької держави

Коли росіяни приходять, вони будують і відновлюють памʼятники тиранам.

Коли приходять українці, тирани з памʼятників самі падають

📍Суджа

​​16 серпня народився український соціаліст, голова уряду УНР (серпень 1919 - травень1920), голова уряду УНР в екзилі (1948-1951 р.), агроном, міністр земельних справ, Ісаак Мазепа.

Ісаак Мазепа, впливовий член Української соціал-демократичної робітничої партії, приклав чималих зусиль у відстоюванні українських інтересів у Катеринославі (Дніпрі), започаткував вихід надпопулярної місцевої газети, активно представляв інтереси жителів міста і навколишніх територій. У Думі, виступав за розвиток українського шкільництва, через що зустрічав велику ворожнечу з боку російських соціалістичних партій. З початку російського вторгнення в УНР, займає послідовну антибільшовицьку і демократичну позицію. Згодом Ісаак Мазепа стає ідейним натхненником "ортодоксальної" фракції УСДРП, виступаючи за демократичний лад.

У екзилі, виступав талановитим дипломатом і єднальної фігурою для українського визвольного руху.

На річницю, пропоную ознайомитися з такими працями: Большевизм і окупація України, Україна в огні й бурі революції 1917-1921, Ісаак Мазепа: Борець за волю України, Огнева проба (Українська політика й стратегія доби Зимового Походу 1919-1920 р.) та Україна під червоною Москвою

Соціальні ліфти в України 20-х

"Мені - двадцятичотирилітньому юнакові, що й життєвого досвіду ще не мав, - посісти високий державний пост! Мені - невдасі-актору - керувати всіма театрами, цілим театральним процесом у республіці!

Юрій Смолич, Розповідь про (не)спокій.

Поділився знахідкою: https://x.com/piotrowski_mac/status/1824472030017892684?s=46