Зробили один донат — робимо й другий!

Благодійний фонд «Таблеточки» запустив терміновий збір на потреби своїх підопічних та безпосередньо лікарні «Охматдит», яка постраждала сьогодні від російського обстрілу. Допоможіть дітям продовжити лікування попри війну!

🫙 «Монобанка» збору — за цим посиланням.

Фото: Богдан Кутєпов

Для кліматичних активістів і активісток, що мене читають!

🔥Цього серпня молодіжна кліматична ініціатива "Розвій" організовує Кліматичний табір для активістів зі Східної Європи, а тож запрошуємо й тебе!

Будемо обговорювати наші спільні потреби, можливості та виклики як регіону, а також яку в цьому роль може відіграти зелена відбудова України; рефлексувати щодо нашого постколоніального контексту, напрацьовувати спільний план кампаній як руху та просто відпочивати в екопоселенні серед мальовничих гір🙌🏻🌄

А ще плануємо певні активності, які допоможуть іноземним учасникам більше зануритися в українську атмосферу🌻

Тож якщо ти👇
• молодь 17-26 років (винятки можливі);
• хочеш попрактикувати англійську;
• маєш неабиякий інтерес до політичних питань;
• зацікавлена/-ий в темі клімату;

…то обов’язково приєднуйся до нас на літній табір!🌿

‼️Дедлайн подачі заявки (https://forms.gle/9pEnYtE5xhJS68cn6): 14.07.2024.

Якщо маєш будь-які питання, пиши у приватні повідомлення нам на Інстаграм @rozviy_initiative чи співорганізаторам @livesoverfossils, або пиши @loolcraft в Телеграмі 🌸

Що таке республіканство?

Я вже не вперше публікую матеріали на кшталт Зелена Республіка, закон і республіка, конституційні ідеї для антиолігархічної республіки, пряма і репрезентативна демократія, «Республіканські» підходи і прогресисти

Якщо описувати коротко, республіканство — це доктрина, яка базується на ідеях найширшого політичного самоврядування та участі громадян у ньому, розвитку громадянського духу, спільності, відстоювання загального блага разом з індивідуальним, замість акценту лише на другому, акценту на соціальному забезпеченні, певній рівності громадян та інституцій контролю за діяльністю політиків як гарантій демократії та ідеях відповідальності за свою спільноту. В центрі сучасного розуміння республіканства є ідея "невладності" один над одним (non-domination), яка протиставляється праволіберальній концепції "невтручання" (non-interference).

Республіканці підкреслюють необхідність активного втручання для боротьби зі структурним дизбалансом влади і критикують те домінування людини над людиною, що відбувається в умовах праволіберального невтручання (домінування роботодавця над працівником, політика над громадяном, наддержавою над звичайною державою, тощо)

Республіканська доктрина загалом знаходиться зліва від центру, і має багато спільного з баченнями і аргументацією ліберального соціалізму. Вона може бути як соціалістичною, так і соціально орієнтованою на основі відносно рівного розподілу капіталу.

Найбільш цікавими є роздуми республіканців соціалістичного кшталту та зелених республіканців, що підкреслюють необхідність внесення у конституцію сильних статей на захист навколишнього середовища, на права пов'язані з ним і боротьбу проти кліматичної катастрофи, як засоби досягнення загального блага і як реалізація громадської відповідальності.

​​"У найзагальнішому розумінні під «ліберальним соціалізмом» Ролз має на увазі демократичний, політично ліберальний, конституційний уряд, поєднаний з економікою, яка має великі ринки як для виробництва, так і для споживчих товарів, але на яких більшість великих підприємств перебувають у загальній власності (в одному значенні або іншому). Однак слідом за Роулз додає до своєї характеристики ліберального соціалізму, що підприємства можуть належати працюючим на них (workers owned) або ж, частково також у державній\загальнонародній власності через акції, і керуватися демократично обраними або назначеними менеджерами», а також те, що ліберальний соціалізм характеризується «системою власності, яка встановлює поширений і більш-менш рівномірний розподіл засобів виробництва та природних ресурсів». Можливо, ці дві останні властивості є занадто специфічними, оскільки існує багато запропонованих варіацій ліберального соціалізму і не всі вони мають ці властивості"

Джон Ролз, один з найбільш відомих ідеологів політичного лібералізму, також прихильник ліберального соціалізму як можливості досягнути ліберальних ідеалів, що обмежені капіталізмом (проте не ринкам самим по собі)

Національний рух Корнуола

Два ліберальних демократа і чотири лейбориста (всі, хто був обраний у Корнуолі) прочитали клятву корнською мовою. Голова корнської ради закликає Британію надати Корнуолу такий самий статус, як Уельсу і Шотландії

Міжпартійна група звернулась до нового прем'єр міністра з закликом до створення Корнського парламента

Ліва коаліція у Франції пропонує радикальні демократичні реформи в дусі Французької революції.

Якщо французам вийде реалізувати, хоч частково, програму Народного фронту — це буде неймовірний натхненник для демократичної відбудови України.

Демократична податкова реформа є добрим прикладом, який ми можемо занотувати

«Саме тому, що сила обставин прагне постійно руйнувати рівність, сила законодавства завжди повинна прагнути до її підтримки».

«Що стосується багатства, то жоден громадянин ніколи не буде настільки багатим, щоб купити іншого, і жоден настільки бідним, щоб бути змушеним продавати себе»

— Руссо

https://www.lbc.co.uk/news/french-left-wing-coalition-to-introduce-a-90-per-cent-tax-on-rich/

Вгадайте пана автора, один з найбільш впливових соціалістів в УНР.

На додачу (взято з твіттера Еріставі)

11 липня 1963 р. померла Олена Степанів - перша в історії модернових армій жінка-офіцер

​​14 грудня 1912 року в приміщенні «Сокола-Батька» відбулася жіноча нарада, якій передувала велика організаційна робота, здійснена Оленою Охримович-Залізняк і Оленою Степанів під керівництвом Констянтини Малицької. На нараду були запрошені представниці жіночих організацій і жіночої громади, жіночого гуртка Українського педагогічного товариства і секції студенток.

Нарада прийняла наступну резолюцію: «1. Довірочні збори українського жіноцтва, зібраного у Львові 14.12.1912, оцінюючи вагу теперішньої політичної ситуації у краї, взивають загал жіноцтва зорганізуватися в громаду, що обійме своєю діяльністю всі області, на яких жіноча праця у воєнний час може принести найкращі плоди, та підмагати морально і матеріально діяльність мужеських організацій" - пише Книгицька Оксана у своїй монографії щодо діяльності О. Степанів. Феміністичні гуртки тоді у своїй діяльності р'яно вивчали участь болгарських та албанських жінок у військах та надихали мілітаризацію та залучення українського жіноцтва до визвольної боротьби.

"І тому, хоч на політичному небосклоні європейські дипломати вивісили білу хоругву миру, ми стоїмо дальше під знаком бойового кличу. Нарід такий, як наш, що бореться на всіх полях о право життя та розвитку, мусить все бути на чатах, бо не знає ні дня, ні години, коли столітній ворог зміриться завдати йому послідній удар. Але сей послідній змаг може вийти нам на користь. Не кожда хмара сипле град, не кожда блискавка вбиває – є хмари, що плодоносний дощ спускають на ялові поля, є блискавки, що розсвічують темряву і прочищують атмосферу. Ми ждемо такої рокової блискавки, що вкаже нам наш власний шлях, до власної поведе цілі."

https://www.facebook.com/share/p/iXv9oUtPj2HvNNnf/

Олена Степанів — перша жінка-офіцер у історії модернових армій. Членкиня радикальної партії, кооператорка, феміністка.

Родом з поступової (прогресивної) сім'ї священника, Олена Степанів росла в атмосфері руху за соціальне та національне визволення. Її батько відкрив філіал "Просвіти" в селі (неподалечко від Бродів. Про Івана Степаніва можна послухати в Бродівському музеї) та захищав селян від місцевого великого землевласника.

В дитинстві отримує освіту, доєднується до спортивного товариства "Пласт", виросла на лекціях Грушевського. У спортивно-студентських товариствах провадила лекції і дискусії щодо важливості залучення жінок у політичну діяльність та, у випадку війни, військову діяльність.

Вела боротьбу за рівноправ'я жінок в українському суспільстві.

У студентські роки займалася організацією таємних підпільних гуртків, що займалися розповсюдженням соціалістичної літератури, зокрема Драгоманова і російських соціалістів та анархістів

У цей час, діяльність у таємних політичних гуртках і спортивних українських організаціях були вкрай пов'язані. Спортивні секції, з відчуттям війни, самі формували таємні гуртки з вивченням теорії партизанської війни і стрілецької справи.

Серед відомих лекторів, які виступали в гуртці Степаніви був і Юзеф Пілсудський.
"Він говорив про конечну потребу військової підготовки, бо незнання військового діла було причиною невдачі російської революції з 1905 року, коли то в руки робітників попали військові кріси, скоростріли, а, навіть, як в Москві, гармати, а вони не вміли орудувати ними і програли. Бесідник виглядав скромно. Одягнений в сірий мундурок, запнятий високо під шию, мняв в руках мацєюрку і говорив рівним притишеним голосом, але чути було в його словах певну силу. Виклад був перейнятий одною думкою – потребою приготування до збройного виступу проти Москви. Мала саля Січи була повна, а слова референта робили враження на слухачів". Першою на виступ майбутнього маршала, відповіла Степаніва:

"Українці мають також свої порахунки з поляками, які не приховують своїх планів на «зніщенє Русі» та ці плани послідовно здійснюють. Тому виникає питання: як же нам іти разом, коли наші шляхи різні? Ми хочемо, щоб польський народ був вільний і створив власну державу на своїх етнографічних землях, щоб користувався повною свободою і всіма благами життя. Але ми знаємо, що всі кола польського населення прагнуть до відбудови великої Польської держави, в склад якої мали б увійти також українські землі по Дніпро. Хто сам в неволі і рветься до волі, а водночас думає про те, якби-то поневолити інших, той у жодному випадку цієї волі не заслуговує. Якщо доповідач бажає розгрому Москви і волі польському та українському народам, то це своє становище він повинен був ясно сформулювати у своїй сьогоднішній доповіді та у своїх виступах взагалі. І не лише сформулювати, а й послідовно реалізувати"

Приймала участь у визвольній боротьбі у складі Українських січових стрільців.

З часом, поразка ЗУНР призвела до розчарування в соціалістичних ідеалах і призвела до відходу від Радикальної партії, якій раніше приділяла значні сили.

Розчаровується також і у фемінізмі. Зблизилася спочатку з націоналістичною "Українською партією національної роботи", але в ній також розчарувалася. Присвятила свої сили науковій і кооперативній діяльності. Членкина ревізійної комісії у Ревізійному союзі українських кооператив. Віддалася науковій, кооперативній та науково-кооперативній праці.

З 1949 і до 1956 р. відбуває у радянських таборах. Після значного погіршення здоров'я через жахливі умови, звільнена. Повертається до Львову, де через декілька років помирає.

Бандерівські бандити проти УПА

Боючись втрати свого персонального контролю над ОУН і УПА, та будучи противниками демократії, ОУНівська еміграція на чолі з С. Бандерою намагалась нав‘язати своє бачення УПА.

В ультимативному порядку Бандера погрожував Шухевичу визнати третій з‘їзд «тактичною зміною» і поступово повертатися до тоталітарної програми, на що Шухевич відмовив.

У 1951 р. з тою ж вимогою Бандера поставився до Кука, але на цей раз бандерівці планували вбити Головнокомандувача УПА; обманом заручившись підтримкою британської розвідки, вони відправили свого агента для досягнення цих цілей. Агент був перехоплений російською агентурою.

Прикріплено — внутрішня доповідь від радянських спецслужб.

Рік тому був у Бродах — батьківщині Петра Полтави, найвідомішого соціаліста-демократа в ОУН.

Ми були у Бродах з польськими друзями, що розбирали складні перипетії польсько-української історію, другої світової і міжвоєнним періодом, та Голокосту.

Паралельно, ми просто досліджували місто. Броди — батьківщина Петра Полтави та батька Олени Степанів — священника-поступовця, що завжди допомагав Бродівцям.

Жаль, що зараз так мало згадок і про першого і про другого (хоч друга історія набагато більш локальна).

Зараз ось ці спроби, особливо ангажованими пропагандистами, такими як Касьянов чи В‘ятрович, намагаються применшити чи викреслити з історії нащадок лівих партизанів, справжніх героїв, що померли за свої прогресивні цінності.

🇪🇺 Очолити Комітет з питань зайнятості та соціальних питань в Європарламенті (EMPL) може лідерка «Лівого Альянсу» Лі Андерссон, яка отримала найбільше голосів серед усіх кандидатів в ЄП в історії 🇫🇮Фінляндії. Вона послідовно підтримує 🇺🇦Україну й наполягає на її справедливому відновленні. Комітет, що складається з 55 членів, впливає на умови праці 450 млн осіб в ЄС.

Нещодавно минулий склад Комітету оприлюднив Звіт про діяльність за 2019-2024 рр. Серед значимих з т.з. трудового права напрацювань слід виділити:

🔸 Резолюцію про право на відключення;
🔸 Резолюцію про справедливі умови для працівників платформ;
🔸 Директиву 2022/2041 про адвекватну мінімальну зарплату в ЄС;
🔸 Директиву 2023/970 про рівну оплату праці між чоловіками та жінками.

✔ Було розроблено і проект Директиви про цифрові платформи зайнятості, яка обіцяє захист зайнятим у гіг-економіці.

✅ Хочеться побажати Лі Андерссон досягти ще більшого прогресу у встановленні справедливих стандартів, які можливо стануть орієнтиром для України

1918 рік. У ще вчора російській Середній Азії - Туркестані створюється українська рада і українська газета. На жаль, маю тільки логотип. Цікаво було б почитати.

Завжди дивуюсь, коли розумію, в яких умовах воювала УНР. Майже без військового виробництва. Будувавши державу з нуля. З блокадою з боку Антанти. Проти вкрай могутньої держави; зі зрадницькими переворотами Болбочана, Скоропадського. Навіть в таких умовах, Україна витримала довго, і навіть проводила абсолютно унікальні реформи.

"Двохрічною своєю боротьбою з
ворогами України ви поважно поставили перед усім світом
справу визволення нашого народу. Всесвітній Соціялістичний Конґрес в Люцерні 8 серпня цього року одноголосно признав Українську Самостійну Республіку.

Весь щиро демократичний і сощялістичний світ дивується нашій впертій і невпинній боротьбі з своїми ворогами за національну і соціяльну справедливість"

Симон Петлюра, 1919 р.

"Поневолений народ не має рівних прав з народом-поневолювачем, а тим самим не має демократії, бо ж демократія – це рівноправність. Імперіялізм, тобто політика загарбань і поневолення інших народів відбирає демократичні права і свободи не тільки у поневолених народів, але також у народів-поневолювачів"

Осип Дяків-Горновий, ОУН

Продовжуючи: Наш демократизм наскрізь ворожий всякому імперіялізомві і він виявляється не тільки тому, що ми боремося проти чужого імперіялізму за наше національне визволення, але й тому,
що в українській державі не буде поневолених народів, що українська держава не вестиме загарбницької політики