​​Знайшов неймовірно цікавий допис про історію молочара — одного з очільників найбільш сильного кооператива Галичини — Маслосоюзу.

Матеріал не мій

Розстріляний польськими жандармами за кілька годин до телеграми із наказом про звільнення.

Остап Нижанківський - очільник найуспішнішого підприємства Галичини у ХХ ст. - “Маслосоюзу”, композитор, котрий написав колядки “Бог ся рождає” та “У Вифлиємі нині новина”, священик, котрий парафіював по цілій Галичині, діяч ЗУНР.

Цього року 155-ліття від його народження.

"Я в першу чергу священик, потім молочар, а вже у вільних хвилинах — музи'ка,", - казав про себе Остап Нижанківський. Хоч в дитинстві мріяв, щоб на першому місці була таки музика. Але батько - Йосип Нижанківський - парох села Великі Дідушичі біля Стрия був проти.

“Боже-Боже! За що ти покарав мене? Член шанованої священичої родини не може вибирати ризикованої кар'єри музиканта”, - нарікав отець Йосип. Тож Остап після гімназії вступив до Львівської духовної семінарії. Хоч перед тим написав листа до Миколи Лисенка із проханням навчатися у нього, оскільки відповіді не отримав, то варіантів у сина священика не залишилось.

Втім через 23 роки, після смерті отця Йосипа, Остап знайшов у паперах батька лист-відповідь від Лисенка. Композитор був готовий прийняти Остапа в Києві, облаштувати його побут і надавати всіляку допомогу. Вочевидь, отець Йосип сховав листа від сина, аби той полишив музику і пішов вчитися на священика.

Попри все у Нижанківського із музикою таки склалося: він є автором колядок «Бог ся рождає», «У Вифлеємі нині новина», пропагував хорове мистецтво, заснував хор “Боян” у Бережанах, диригував та керував “Бояном” у Львові та Стрию. До цього екстерном склав на "відмінно" іспит у Празькій консерваторії.

Домівка Нижанківського у Завадові була місцем галицької музичної тусівки, у нього гостювали Денис Січинський, Філарет Колесса, Соломія Крушельницька, Модест Менцинський, Олександр Мишуга. Бували Іван Франко, Митрополит Андрей Шептицький, Іван Труш намалював там портрет Остапа.

Отець Остап Нижанківський змінив п'ять сільських парафій, перша із них була у Бережанах. У Завадові, де теж мав парафію, став ініціатором одного із перших в Україні пам'ятника Тарасові Шевченку.

«Для розвою краю я міняю диригентську паличку на молочарську кружлівку...», - казав Нижанківський, маючи на увазі свою діяльність у “Маслосоюзі” - найуспішнішому українському кооперативі. Отець Нижанківський очолював підприємство до Першої світової війни, допоки у 1919 році не був убитий поляками.

У 1918-1919 роках він був діячем ЗУНР, очолював повітовий комісаріат на Стрийщині.

21 травня 1919-ого польська польова жандармерія заарештувала Нижанківського в Стрию. 22 травня його розстріляли.

Польське видання «Gazeta Codzienna» тоді написало, що пароха стратили нібито за підготовку українського повстання в польському тилу. Хоч у чому насправді польський військово-польовий суд звинуватив Нижанківського - невідомо.

Телеграма від львівського командування з вимогою звільнити священика прийшла через кілька годин після страти…

Осипа Бобикевич, сестра Нижанківського, згадувала: "Ледве розстріляли, то зараз кількадесят фір з військовими заїхали перед хату Нижанківського в Завадові. Господарка була велика, було що брати. Забрали всю худобу, птицю, збіжжя — до останнього стебла соломи. Забрали всі вози, повіз, всі знаряддя господарські. Забрали фортепіано, меблі, постіль, білизну. Ноти порозкидали, потоптали".

Остапу Нижанківському було 56 років, похований у Стрию.

Галина Зарицька

З тамгою на прикладі я потрапив на цю війну десять років тому, під нею ж рано чи пізно святкуватиму й перемогу в рідному Криму!

Qırımtatar milliy bayraq künü hayırlı olsun!
З Днем кримськотатарського прапора!

Фото: осінь 2014, м. Щастя, Луганська область

Успіхи на «муніципальному фронті» банди Кличка

Був радий долучитися до першої конференції і стати членом RUTA

Рута об‘єднує академіків Центрально-Східної Європи та поневолених народів Росії, а також їм співчуваючим для вироблення міждисциплінарної перспективи на наш регіон та саморепрезентацію у світі, домінованим російською пропагандою.

Конференція налічувала біля двох сотень (і набагато більше заявок) талановитих людей, що внесли свою унікальну теоретичну, культурну, політичну перспективу, ділилися знаннями, вміннями і розумінням.

Я виступив з презентацією на тему прогресивної традиції українського руху

Згодом розкажу більше

А от власне RUTA у твіттері!

https://x.com/associationruta?s=21

Кандидатка від партії Макрона: «Я не плутаю політичного опонента від ворога Республіки»

Вона зняла свою кандидатуру на користь лівого кандидата.

Як повинна виглядати ліва міжнародна політика проти імперіалізму і окупації? Приклад 1945 р.: «Лідер Лейбористів обіцяє продовження війни на тихоокеанському фронті: Союзники вимагають від Японії здатися або бути знищеною»

Відбір критичної інфраструктури нації від держави на користь приватним акторам — погана ідея. І те, що приватні інтереси можуть не співпадати з державними та народними, навіть в питаннях національної безпеки — одна з причин

Перша в історії України приватизація державного порту, та ще й під час великої війни.

На початку 2023 року Фонд державного майна України продав приватним інвесторам міжнародний торговий порт «Усть-Дунайськ» за 6 мільйонів доларів. Але вийшло так, що в результаті цієї оборудки контроль над портом отримали люди, безпосередньо пов'язані з росією.

Розслідування наших журналістів чекайте завтра о 12:00 на нашому YouTube

Маючи на меті розвивати дискусії між дисциплінами, RUTA вважає, що недостатньо використовувати об'єднуюче означення (чи то "пострадянський", "посткомуністичний", "постсоціалістичний", "Євразія", "Новий Схід", "Глобальний Схід" та інші), звертаючись до цього соціально-історичного та демографічно різноманітного і динамічного простору.

Таким чином, під регіоном(ами) розуміється територія, що постійно змінюється під впливом імперського, колоніального та національного насильства, а також солідарності, транснаціональних зв'язків та культурних обмінів.

Цьогорічна конференція має назву "Re(kn)own: Регіон(и) зсередини". Захід має на меті відновити процес творення знань у регіоні(ах) та про регіон(и) і поставити регіон(и) у центр епістемічних дебатів.

https://ruta-association.org

Посол України в Сполучених Штатах Оксана Маркарова нагадує: "Сьогодні 60 років з дня відкриття памʼятнику Тарасу Шевченку в Вашингтоні авторства талановитого Лео Мола. Попри всі дуже активні спроби противників монументу, 27 червня 1964 року в присутності 100 тисяч українців з усього світу, Президент Дуайт Ейзенхауер, відкрив монумент Тарасові Шевченку, назвав його героєм України і сказав: “For my hope is that your magnificent march from the shadow of the Washington Monument to the foot of the statue of Shevchenko will here kindle a new world movement in the hearts, minds, words and actions of men; a never-ending movement dedicated to the independence and freedom of peoples of all captive nations of the entire world.” - "Він запалить тут новий світовий рух - невпинний рух до незалежності й волі всіх народів і всіх поневолених націй у світі".

Хоч стереотипно українська ліва канадська діаспора асоціюється з тенденціями українського комунізму, і часто займала відкрито пробільшовицькі позиції, виступала проти УНР і згодом стали вірними слугами політики СРСР (зі значними націонал-комуністичними відколами), існували і значні альтернативні течії, зараз, на жаль, малодосліджені.

Зокрема, позицію у підтримку УНР зайняла велика газета "Робітниче Слово" та більшість редакторів минулої "Нової Громади", газети орієнтованої на плюралістичний соціалізм.

Читач Поступу опублікував дискусійний матеріал на журналі "Спільне"

Запрошую ознайомитися і долучитися до обговорення!

🛜 Закони про захист цифрових прав і персональних даних, сприяння створенню публічних бібліотек, прозорість даних та заборона масового відеоспостереження.

Ми живемо в епоху стрімкого розвитку інновацій. Проте, як і раніше, розробка цих інновацій значно випереджає створення належних методів їх впровадження в суспільство та культуру.
Дослідження етичності технологій, неадекватних регуляцій інформаційної сфери і захисту даних є одними з чільних завдань, якими займаються піратські партії багатьох країн.

Останні ж вибори до Європарламенту завдали по піратам нищівного удару: Європейська піратська партія втратила трьох із чотирьох своїх депутатів.

❓ Чому в таких умовах перехопити естафету прогресивної технологічної політики повинна лівиця?
❓ І чому створення справедливого суспільства рівності неможливе без випрацювання належних політик у сфері даних?

Читайте про це в статті соціал-демократичного пірата Ілляса Ахмедова.

Підходять до кінця вибори у Великій Британії. Можна сміло зазначити розгромну перемогу лейбористів, проте, набагато меншу, ніж я очікував.

Дивним чином, Лейбор, впевнений в своїй перемозі, віддав майже без бою декілька місць консервативним кандидатам, в тому числі з консерваторами отримуючи до того лейбористські місця (!).

Відсутність чіткої позиції щодо Палестини, що відповідала б рішенням міжнародного кримінального суду і правом націй на самовизначення, серйозно пошкодила партії Праці.

Виступаючи у підтримку Палестини, незалежні кандидати змогли виграти лейбористських в деяких регіонах. Хоч більшість незалежних була моральними і достойними людьми, частина використовувала популізм для своїх персональних і антидемократичних амбіцій.

Тактичне голосування було провалено через значну впевненість Лейбористської партії в собі. Можлива співпраця з Плейд Камрі, Ліберальними Демократами і Зеленими не велася або була дуже поміркованою. Таким чином, в офіс пройшли консерватори у тих регіонах, де голоса зелених-лібдемів-лейбор перевищували.

Відсутність чіткої програми і ідентичності партії при Стармері позначилось і на загальній популярності. Хоч Лейбор і зайняли достатньо місць, їх результати за загальною кількістю голосів дуже стримані і не надто відрізняються результатам за скандального лідера партії Д. Корбіна

Власне Корбін, зі своїм вкрай шкідливим брендом лівого популізму та поміркованою проросійськістю, через фактично халатність партії Праці виграв своє місце як незалежний кандидат. Таким чином, лівий популізм, хоч значно зменшений, все ще залишається у Британському парламенті і є небезпечним.

Для України перемога партії Праці означає більшу впевненість в послідовній підтримці України, більшу впевненість, що армія Британії не буде занедбана і більшу впевненість, що Україна зможе підтримати своїх громадян в умовах т зв. відбудови.

Лейбористи хоч загалом мають позиції щодо України схожі за Торі, мають енергійних депутатів, що протягом двох років впливали на уряд задля збільшення поставок зброї Україні, зокрема Clive Lewis, Nadia Whittome і багато інших.

«Останнє, чого люди в Україні хочуть, — це бачити політичні партії у Великій Британії, які сваряться про щось, що є для них життям або смертю» — заявив Стармер

Проте, з партійної точки зору, прихильникам широких демократичних реформ і соціального прогресу мало чого очікувати від Лейбористської партії. Партія Праці виступає як партія стабільності після жахливих років реформ консерваторів, і не планує значних прогресивних змін.

Повернення Грушевського на окуповану більшовиками Україну. Письмо представників партії соціалістів-революціонерів

Грушевський, як Голова Центральної Ради, повинен високо тримати цей титул і не має права чинити як приватна особа. «Цей титул, — говорилося в листі, — і вкладена в нього ідея суверенности українського народу є тим, що сучасне покоління повинно передати як незаплямоване,
чесно здобуте добро в спадщину
слідуючим поколінням, це б то нашій
історії»

Грушевського закликали
колишні товариші по партії:
«...Пожалійте нещасну історію
України і не записуйте на її сторінки
вчинок, що покриє на всі віїси ганьбою Ваше ім’я».

Застерігали: «Невже Ви вірите, що сучасна окупація дасть Вам можливість працювати для добра українського народу?»

Закінчувався лист словами: «Ви ж відповідаєте не тільки перед собою і не тільки перед нами, а перед
цілою майбутньою українською
вічністю. Хочете Ви того чи ні, а Ви вже собі не належите. Вас буде судити не тільки Ваше сумління, а всі нащадки тих міліонів українського трудового люду, який в сердечній
щирості склав на Ваші руки довірря
і провід в боротьбі за його національне й соціяльне визволення, за незалежну республіку вільного
українського народу»

Українці, що розуміють обставини, не можуть вірити лозунгам
«українізації», бо вся українізація
виявляється тільки у вивченні укр.
мови окупаційним апаратом.

Тому українці повинні всі сили покласти на органичну культурну і господарську працю з метою творити
сили для визвольної боротьби

М. Шаповал, Політична смерть М. Грушевського, 1924 р.