«Союз вільних комуністів» — СПІЛКА УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ ГАЛИЧИНИ. 1972-1973

Спілка Української Молоді Галичини - демократично-націоналістична і соціалістична організація. Свою діяльність вони зосереджували на пошуку даних щодо УПА, ОУН, українських повстанських пісень та розповсюдженням інформації про повстанську боротьбу.

СУМГ планувала вивести Україну зі складу СРСР, створити незалежну
українську державу – «Самостійну Україну», в якій мав би існувати соціалістичний лад. У цілому важливими для Спілки були питання соціальної та національної справедливості.

СУМГ була організована "на зразок" бойових загонів УПА, проводячи нелегальні зібрання в лісі та в горах.

Максималістська молодь збирала невелику кількість зброї та часто ставила себе під непотрібний ризик. Одночасно, організація зуміла досягти успіхів на культурно-політичному поприщі.

Крім збору нелегальної літератури (це завдання давалося всім), повинні
були дістати або придбати магнітофон та гітару. Василю Михайлюку потрібно було дістати текст гімну «Ще не вмерла Україна». Іван Шовковий мав принести
фотодокументи про діяльність підпілля ОУН у минулому, а також слухати радіопередачі закордонних радіостанцій, інформувати про них учасників організації, вибирати час, місце для проведення чергових нелегальних зборів СУМГ, сповіщати про це її членів, відшукувати форми і методи їх маскування

Єдина робота опублікована на тему СУМГ написано талановитою ученицею 11-го класу (!) Ангеліною Лешак у 2019 р. Мотивуюча праця

Найближчим часом пройде вшанування героїв Холодноярської республіки — об'єднання українських республіканських солдат і сільської самооборони проти більшовицького вторгнення.

Я вкрай скептично ставлюся до одного зі співорганізаторів, Романа Коваля, міфологізатора історії, відомий своїми виправданнями погромів і роблення карикатури з історії УНР.

Проте, цей скепсис не розділяється на ідею пам'яті і меморіальних подій щодо героїчної сторінки боротьби гайдамаків-холодноярців.

За що ж боролися холодноярці? От фрагмент.

Право природи і основане на ньому міжнародне право на само означення і рівноправність всіх народів - дають Українському Народові нічим не обмежену волю.

Силою своєї необмеженої волі Український Нарід визнає себе самостійним, незалежним, суверенним і з усіма народами рівноправним і творить на своїх землях свою окрему державу під іменем: «УКРАЇНСЬКА ТРУДОВА РЕСПУБЛІКА»

«Українська Трудова Республіка» остає також під своїми історичними барвами блакитно-золотою на знак бажання:

1. Щоб над українськими землями всміхалося вічно погідне блакитне небо народнього щастя і мира, а під цим небом:

2. Щоб як сонце, сяяли золоті степи, вкриті буйними ланами пшениці для вжитку і здоровля українського трудового народу.

«Українською Трудовою Республікю» править весь Український Нарід, котрий є самий для себе і сувереном і повелителем і володарем.

Державна влада ділиться на репрезентаційну, законодавчу, виконавчу та судову.

Дотеперішній капіталістичний лад, опертий на визискові трудящих мас через те, що капіталісти-власники захопили на власність землю, фабрики, мешкальні доми, а капіталісти-спекулянти забрали в свої руки торговлю продуктами і оборот грішми, скасується і наступає:

а) регуляція земельної власности;
б) соціалізація фабрик;
в) оппідація мешкальних домів;
г) централізація торговлі;
д) новоорганізація суспільности і продукцій, фінансів, ощадности, податків і закордонної торговлі.

Щоб відволіктися від більш серйозних справ, вирішив зробити парламент з читачів та слідкуючих Поступа і мого твіттера.

Поки з тих, хто відписав в твіттері

Напишіть ваші політичні погляди, теж додам в цю діаграму, потім розширю щоб включити країни.

Напишіть в якій партії ви, якщо ні, то ваші політичні погляди

АПД. буду змінювати парламент з новою інформацією

Іноді я обговорюю в політичному сенсі публічні простори. Для вибудови сильної, демократичної республіки, люди повинні вміти взаємодіяти один з одним, будувати зв'язки, лояльності, влаштовувати побачення і закохуватися, вчитися один у одного, тощо.

Це величезний фактор у формуванні спільноти, в тому числі національної і політичної спільності. В свою чергу, лише політична спільність — тобто люди, що вважають своє життя пов'язаним з іншими членами своєї спільноти, до яких вони відчувають зв'язок і близькість — може практикувати демократію

Наразі, джентрифікація. зменшення публічного і соціального простору для знайомств і обміну інформації (та і просто для веселощів) впливає відразу на всі ланки суспільства, і створює загрозу не лише нашому благополуччю і ментальному здоров'ю, а і життю спільноти.

Дослідження 2018 р. підтверджує цю тезу зі значними доказами. Їх висновки:

- Розповсюдження зелених і блакитних зон: таких як парки та доріжки біля каналів, позитивно впливають на індивідуальне благополуччя, особливо на фізичну активність і психічне благополуччя.

Посилення в центрів громад і розвиток спільнот і соціального простору призводять до позитивних змін у соціальних зв’язках, навичках і знаннях, а також соціальній згуртованості

- Події, такі як фестивалі, вуличні вечірки, та інші короткочасні івенти які використовують громадський простір, призводять до позитивних змін у гедонічному добробуті (також відомому як веселощі!), соціальних зв’язках і почутті приналежності та ідентичності.

Хоча такі події можуть дуже позитивно вплинути на добробут громади, вони також можуть призвести до відчуття ізоляції у деяких мешканців, часто тих, хто прожив у цій місцевості найдовше.

Також можуть бути довготермінові негативні наслідки, пов’язані з «джентрифікацією», коли райони стають сприйматися як більш бажані,
можливо, через покращення зелених насаджень, і багатші мешканці переїжджають, що призводить до негативного впливу на почуття приналежності та почуття ідентичності для довгострокових мешканців, а також потенційно зазіхає на існуючі громадські простори

Навіть таке здавалось "приватне" питання, де і як ми знайомимося з нашими друзями, коханцями, партнерами насправді потребує політичного аналізу і політик, що направлені на демократію і спільність. Розширення простору людей, більш чіткі і гнучкі простори індивідуальні і соціальні, зменшення комерційних просторів - призводять до значних змін як в нашому індивідуальному життю так і в житті республіки.

Проте, варто відзначити, що це не означає що "все індивідуальне - є політичним". Це шкідливе гасло, що посягає на людську автономію. Проте соціальна політика включає і політики розвитку спільнот, про які ми майже не замислюємося. Щось, що здається аполітичним, але неймовірно впливає на наше життя і республіку

​​Цедос шукає в команду нових людей!

Шукаємо в команду аналітикиню або аналітика з питань житлової політики!

«Житло – це базове право людини й одна зі сфер, які найбільше постраждали внаслідок війни. Робота з цією темою у Cedos – це можливість долучитися до адвокації соціального житла й реформи житлової політики, а також сприяти справедливій відбудові України», – старша аналітикиня Cedos Анастасія Боброва.

Що на вас очікує?
- Аналітична робота у темі житла і житлової політики.
- Збір та аналіз даних і документів, аналіз публічних політик, написання аналітичних документів, блогів, коментарів.
- Проведення презентацій і публічних виступів, участь у консультаціях з органами влади і робочих групах.

\\

Користуючись цією можливістю, хочу подякувати Анастасії, що читає цей канал, за її неймовірно роботу і внесок

Закликаю всіх розповсюдити і серйозно поставитися до позиції. Цедос — робить те, що ніхто інший не робить. Організація, що одночасно приділяє значення і професіоналізму, і принципам.

Командувач УПА Василь Кук. Фото, зроблене прихованою камерою КГБ у Києві, після 1960 року, коли його випустили зі слідчого ізолятора, де він провів шість років. Останнє інтерв'ю з Куком, читайте - https://www.istpravda.com.ua/articles/50f01f94f3cfb/

Василь Кук — один з лідуючих реформістів ОУН і УПА, що остаточно закріпив організації на лівих, демократичних та антифашистських позиціях.

«Так, держава – це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна держава»

Записки українського самашедшего Ліни Костенко

Сьогодні день прапора кримськотатарського народа.

Стяг був прийнятий в 1917 році революціонерами Татарської соціалістичної партії, партії що лідувала рух за національне самовизначення кримських татар і згодом став символом Директорії Кримської Народної Республіки.

День кримськотатарського державного прапора. Прапор був прийнятий в 1917 році революціонерами Татарської есерівської партії, які боролися за самовизначення.

Зараз Кримські Татари докладають величезних зусиль, щоб врятувати свою культуру, землю та традиції від двоголового орла. Сотні героїв боролись, і боряться за свій нарід. І національниф прапор — один зі священних символів боротьби за свободу народів.

Вітаю всіх кримських татарів з національним святом! Цей прапор ніколи не покидає Крим — навіть під час окупації, і обов‘язково повернеться, коли кримські татари зможуть жити і розвиватися без невзгод окупації на своїй землі.

Варто б вже припинити дивитися на податки як на «необхідну жертву».

Завжди правильно обмежити непідзвітну владу надмірного багатства, яке роз’їдає та руйнує будь-які демократичні права, а також розділити відповідальність за досягнення загального блага зі співгромадянами задля спільних інтересів.

Розподіл обов’язків у рівній мірі, захист демократичних прав, мотивація громадянського залучення та участі, стримування влади еліт у суспільстві, а також співпраця заради досягнення цілей перед недосяжними – це не обов’язкова жертва, це добре!

Можливість об‘єднуватися і збирати велику кількість ресурсів і людських сил дозволяє нам реалізувати небачітні раніше справи (в тому числі і демократію загалом — яка потребує значних ресурсів — інституцій, інфраструктури, освіти, участі, виховання юристів, громадських чеснот, тощо)

​​Знайшов неймовірно цікавий допис про історію молочара — одного з очільників найбільш сильного кооператива Галичини — Маслосоюзу.

Матеріал не мій

Розстріляний польськими жандармами за кілька годин до телеграми із наказом про звільнення.

Остап Нижанківський - очільник найуспішнішого підприємства Галичини у ХХ ст. - “Маслосоюзу”, композитор, котрий написав колядки “Бог ся рождає” та “У Вифлиємі нині новина”, священик, котрий парафіював по цілій Галичині, діяч ЗУНР.

Цього року 155-ліття від його народження.

"Я в першу чергу священик, потім молочар, а вже у вільних хвилинах — музи'ка,", - казав про себе Остап Нижанківський. Хоч в дитинстві мріяв, щоб на першому місці була таки музика. Але батько - Йосип Нижанківський - парох села Великі Дідушичі біля Стрия був проти.

“Боже-Боже! За що ти покарав мене? Член шанованої священичої родини не може вибирати ризикованої кар'єри музиканта”, - нарікав отець Йосип. Тож Остап після гімназії вступив до Львівської духовної семінарії. Хоч перед тим написав листа до Миколи Лисенка із проханням навчатися у нього, оскільки відповіді не отримав, то варіантів у сина священика не залишилось.

Втім через 23 роки, після смерті отця Йосипа, Остап знайшов у паперах батька лист-відповідь від Лисенка. Композитор був готовий прийняти Остапа в Києві, облаштувати його побут і надавати всіляку допомогу. Вочевидь, отець Йосип сховав листа від сина, аби той полишив музику і пішов вчитися на священика.

Попри все у Нижанківського із музикою таки склалося: він є автором колядок «Бог ся рождає», «У Вифлеємі нині новина», пропагував хорове мистецтво, заснував хор “Боян” у Бережанах, диригував та керував “Бояном” у Львові та Стрию. До цього екстерном склав на "відмінно" іспит у Празькій консерваторії.

Домівка Нижанківського у Завадові була місцем галицької музичної тусівки, у нього гостювали Денис Січинський, Філарет Колесса, Соломія Крушельницька, Модест Менцинський, Олександр Мишуга. Бували Іван Франко, Митрополит Андрей Шептицький, Іван Труш намалював там портрет Остапа.

Отець Остап Нижанківський змінив п'ять сільських парафій, перша із них була у Бережанах. У Завадові, де теж мав парафію, став ініціатором одного із перших в Україні пам'ятника Тарасові Шевченку.

«Для розвою краю я міняю диригентську паличку на молочарську кружлівку...», - казав Нижанківський, маючи на увазі свою діяльність у “Маслосоюзі” - найуспішнішому українському кооперативі. Отець Нижанківський очолював підприємство до Першої світової війни, допоки у 1919 році не був убитий поляками.

У 1918-1919 роках він був діячем ЗУНР, очолював повітовий комісаріат на Стрийщині.

21 травня 1919-ого польська польова жандармерія заарештувала Нижанківського в Стрию. 22 травня його розстріляли.

Польське видання «Gazeta Codzienna» тоді написало, що пароха стратили нібито за підготовку українського повстання в польському тилу. Хоч у чому насправді польський військово-польовий суд звинуватив Нижанківського - невідомо.

Телеграма від львівського командування з вимогою звільнити священика прийшла через кілька годин після страти…

Осипа Бобикевич, сестра Нижанківського, згадувала: "Ледве розстріляли, то зараз кількадесят фір з військовими заїхали перед хату Нижанківського в Завадові. Господарка була велика, було що брати. Забрали всю худобу, птицю, збіжжя — до останнього стебла соломи. Забрали всі вози, повіз, всі знаряддя господарські. Забрали фортепіано, меблі, постіль, білизну. Ноти порозкидали, потоптали".

Остапу Нижанківському було 56 років, похований у Стрию.

Галина Зарицька