Діаспоріана - унікальний сайт, що має в наявності більше 20 тис діаспорських видань, всі оцифровані і доступні. Це колосальна робота, що потребує часу і грошей - купівлі матеріалів на аукціонах і оцифровки. Підтримайте укр. культуру і історію

https://diasporiana.org.ua/dopomoha/

Нещодавно, Ліберально-демократична партія Британії опублікувала маніфест, де позиціонує себе зліва від Лейбористської партії.

Поки наші політичні дискусії застрягли у політичному центрі, я пропоную розглянути матеріал від Стюарта Вайта "Втрачений радикалізм центру" щодо історичних позицій британської Ліберально-демократичної партії

Громадська власність: втрачений радикалізм центру?

У міру того, як зарплата зупиняється або знижується, необхідно знайти нові методи створення справедливої ​​та демократичної економіки. Ключем до цього має бути перехід від перерозподілу доходів до перерозподілу активів – це велике питання, яке мають вирішити ліві, і є багато ідей.

По-перше, держава може впроваджувати політику, щоб сприяти ширшому розпорошенню приватного багатства. Це те, що Мід (ліберальний соціаліст, один з провідних ліберальних економістів 60-80х) має на увазі під «демократією власності».

Сам Мід приділяє значну увагу розробці податку на спадщину чи приєднання таким чином, щоб зруйнувати великі концентрації багатства та заохотити людей віддавати багатство тим, хто ще не отримав багато з цього джерела

По-друге, держава може сама створити частку в національному багатстві та розподілити це як дохід між громадянами. Це можна назвати громадським трастом.

З 1930-х років ліберали у Британії прийняли гасло «Власність для всіх». Під цим прапором вони виступали за такі речі, як участь у прибутках, спільне прийняття рішень у фірмах, володіння акціями працівників і реформи податку на спадщину.

Коли ліберали і СДП (правий відкол від лейбористів) об'єдналися після виборів 1987 року. У 1989 році Педді Ешдаун, лідер нової Ліберально-Демократичної партії, опублікував книгу «Громадяни Британії», у якій мав намір викласти свій погляд на соціальне та політичне бачення, яке повинна мати нова партія. Ешдаун стверджував, що заяви тетчеризму про створення «народного капіталізму» звучать марно.

Він закликав ліберальних-демократів «бути набагато радикальнішими щодо народного володіння активами — ми можемо дати кожному громадянину частку в нашій економіці».

«Союз вільних комуністів» — СПІЛКА УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ ГАЛИЧИНИ. 1972-1973

Спілка Української Молоді Галичини - демократично-націоналістична і соціалістична організація. Свою діяльність вони зосереджували на пошуку даних щодо УПА, ОУН, українських повстанських пісень та розповсюдженням інформації про повстанську боротьбу.

СУМГ планувала вивести Україну зі складу СРСР, створити незалежну
українську державу – «Самостійну Україну», в якій мав би існувати соціалістичний лад. У цілому важливими для Спілки були питання соціальної та національної справедливості.

СУМГ була організована "на зразок" бойових загонів УПА, проводячи нелегальні зібрання в лісі та в горах.

Максималістська молодь збирала невелику кількість зброї та часто ставила себе під непотрібний ризик. Одночасно, організація зуміла досягти успіхів на культурно-політичному поприщі.

Крім збору нелегальної літератури (це завдання давалося всім), повинні
були дістати або придбати магнітофон та гітару. Василю Михайлюку потрібно було дістати текст гімну «Ще не вмерла Україна». Іван Шовковий мав принести
фотодокументи про діяльність підпілля ОУН у минулому, а також слухати радіопередачі закордонних радіостанцій, інформувати про них учасників організації, вибирати час, місце для проведення чергових нелегальних зборів СУМГ, сповіщати про це її членів, відшукувати форми і методи їх маскування

Єдина робота опублікована на тему СУМГ написано талановитою ученицею 11-го класу (!) Ангеліною Лешак у 2019 р. Мотивуюча праця

Найближчим часом пройде вшанування героїв Холодноярської республіки — об'єднання українських республіканських солдат і сільської самооборони проти більшовицького вторгнення.

Я вкрай скептично ставлюся до одного зі співорганізаторів, Романа Коваля, міфологізатора історії, відомий своїми виправданнями погромів і роблення карикатури з історії УНР.

Проте, цей скепсис не розділяється на ідею пам'яті і меморіальних подій щодо героїчної сторінки боротьби гайдамаків-холодноярців.

За що ж боролися холодноярці? От фрагмент.

Право природи і основане на ньому міжнародне право на само означення і рівноправність всіх народів - дають Українському Народові нічим не обмежену волю.

Силою своєї необмеженої волі Український Нарід визнає себе самостійним, незалежним, суверенним і з усіма народами рівноправним і творить на своїх землях свою окрему державу під іменем: «УКРАЇНСЬКА ТРУДОВА РЕСПУБЛІКА»

«Українська Трудова Республіка» остає також під своїми історичними барвами блакитно-золотою на знак бажання:

1. Щоб над українськими землями всміхалося вічно погідне блакитне небо народнього щастя і мира, а під цим небом:

2. Щоб як сонце, сяяли золоті степи, вкриті буйними ланами пшениці для вжитку і здоровля українського трудового народу.

«Українською Трудовою Республікю» править весь Український Нарід, котрий є самий для себе і сувереном і повелителем і володарем.

Державна влада ділиться на репрезентаційну, законодавчу, виконавчу та судову.

Дотеперішній капіталістичний лад, опертий на визискові трудящих мас через те, що капіталісти-власники захопили на власність землю, фабрики, мешкальні доми, а капіталісти-спекулянти забрали в свої руки торговлю продуктами і оборот грішми, скасується і наступає:

а) регуляція земельної власности;
б) соціалізація фабрик;
в) оппідація мешкальних домів;
г) централізація торговлі;
д) новоорганізація суспільности і продукцій, фінансів, ощадности, податків і закордонної торговлі.

Щоб відволіктися від більш серйозних справ, вирішив зробити парламент з читачів та слідкуючих Поступа і мого твіттера.

Поки з тих, хто відписав в твіттері

Напишіть ваші політичні погляди, теж додам в цю діаграму, потім розширю щоб включити країни.

Напишіть в якій партії ви, якщо ні, то ваші політичні погляди

АПД. буду змінювати парламент з новою інформацією

Іноді я обговорюю в політичному сенсі публічні простори. Для вибудови сильної, демократичної республіки, люди повинні вміти взаємодіяти один з одним, будувати зв'язки, лояльності, влаштовувати побачення і закохуватися, вчитися один у одного, тощо.

Це величезний фактор у формуванні спільноти, в тому числі національної і політичної спільності. В свою чергу, лише політична спільність — тобто люди, що вважають своє життя пов'язаним з іншими членами своєї спільноти, до яких вони відчувають зв'язок і близькість — може практикувати демократію

Наразі, джентрифікація. зменшення публічного і соціального простору для знайомств і обміну інформації (та і просто для веселощів) впливає відразу на всі ланки суспільства, і створює загрозу не лише нашому благополуччю і ментальному здоров'ю, а і життю спільноти.

Дослідження 2018 р. підтверджує цю тезу зі значними доказами. Їх висновки:

- Розповсюдження зелених і блакитних зон: таких як парки та доріжки біля каналів, позитивно впливають на індивідуальне благополуччя, особливо на фізичну активність і психічне благополуччя.

Посилення в центрів громад і розвиток спільнот і соціального простору призводять до позитивних змін у соціальних зв’язках, навичках і знаннях, а також соціальній згуртованості

- Події, такі як фестивалі, вуличні вечірки, та інші короткочасні івенти які використовують громадський простір, призводять до позитивних змін у гедонічному добробуті (також відомому як веселощі!), соціальних зв’язках і почутті приналежності та ідентичності.

Хоча такі події можуть дуже позитивно вплинути на добробут громади, вони також можуть призвести до відчуття ізоляції у деяких мешканців, часто тих, хто прожив у цій місцевості найдовше.

Також можуть бути довготермінові негативні наслідки, пов’язані з «джентрифікацією», коли райони стають сприйматися як більш бажані,
можливо, через покращення зелених насаджень, і багатші мешканці переїжджають, що призводить до негативного впливу на почуття приналежності та почуття ідентичності для довгострокових мешканців, а також потенційно зазіхає на існуючі громадські простори

Навіть таке здавалось "приватне" питання, де і як ми знайомимося з нашими друзями, коханцями, партнерами насправді потребує політичного аналізу і політик, що направлені на демократію і спільність. Розширення простору людей, більш чіткі і гнучкі простори індивідуальні і соціальні, зменшення комерційних просторів - призводять до значних змін як в нашому індивідуальному життю так і в житті республіки.

Проте, варто відзначити, що це не означає що "все індивідуальне - є політичним". Це шкідливе гасло, що посягає на людську автономію. Проте соціальна політика включає і політики розвитку спільнот, про які ми майже не замислюємося. Щось, що здається аполітичним, але неймовірно впливає на наше життя і республіку

​​Цедос шукає в команду нових людей!

Шукаємо в команду аналітикиню або аналітика з питань житлової політики!

«Житло – це базове право людини й одна зі сфер, які найбільше постраждали внаслідок війни. Робота з цією темою у Cedos – це можливість долучитися до адвокації соціального житла й реформи житлової політики, а також сприяти справедливій відбудові України», – старша аналітикиня Cedos Анастасія Боброва.

Що на вас очікує?
- Аналітична робота у темі житла і житлової політики.
- Збір та аналіз даних і документів, аналіз публічних політик, написання аналітичних документів, блогів, коментарів.
- Проведення презентацій і публічних виступів, участь у консультаціях з органами влади і робочих групах.

\\

Користуючись цією можливістю, хочу подякувати Анастасії, що читає цей канал, за її неймовірно роботу і внесок

Закликаю всіх розповсюдити і серйозно поставитися до позиції. Цедос — робить те, що ніхто інший не робить. Організація, що одночасно приділяє значення і професіоналізму, і принципам.

Командувач УПА Василь Кук. Фото, зроблене прихованою камерою КГБ у Києві, після 1960 року, коли його випустили зі слідчого ізолятора, де він провів шість років. Останнє інтерв'ю з Куком, читайте - https://www.istpravda.com.ua/articles/50f01f94f3cfb/

Василь Кук — один з лідуючих реформістів ОУН і УПА, що остаточно закріпив організації на лівих, демократичних та антифашистських позиціях.

«Так, держава – це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна держава»

Записки українського самашедшего Ліни Костенко