​​Карло Коберський, один з провідних економістів 20-го століття та один з лідерів Української Радикальноі партії (партії Франка), у своїй брошюрі «Господарське самоврядування (про державу ґільдій)» (1923) вже надає критику ленінській бюрократії і занадтому державному плануванні як однією з причин диктатури і пасивності.

⚙️Натомість, він пропонує українцям подивитися у бік англійських концепцій — «ґільдійної держави» — системи, де робітники самі керують своїми підприємствами у соціально-орієнтованій ринковій системі.

🇺🇦На думку економіста, саме такий підхід найбільше підходить суспільній свідомості українця

🏛️Ґільдовий світогляд виходить із основноі тези, що корінь суспільного лиха не так у розподілі (…) як у тому, що одна людина може панувати над іншою.

🔍Ґільдійний соціяліст аргументує: яка користь із того, коли робітникові дадуть кращі матеріяльні умови існування, а рівночасно затягнуть його в петлю тиранії, напр., державної бюрократії. Вони залюбки наводять приклад військової організації: яка користь із того, що воякові забезпечені харчі, мешкання й малий дохід? Не зважаючи на все це, вояк ненавидить режим, який його давить, каже йому тратити свої молоді сили для чогось, що йому далеке й чуже. Він злісно гризе кайдани, якими скований. А чим ріжниться, напр., ідеал Троцького від цього образу? Ідеал суспільства — казарми? (прим. — Карло Коберський вже тоді відрізняв загарбницькі війни та оборонні війни: Інша річ війна пригніченої нації в обороні своєї землі і свободи. За таку війну соціаліст завжди мусить стояти і перший до неї спішити — писав він.)

🇺🇦“Для українця в ґільдовому світогляді цікаве усе. Українець із роду федераліст (у всякому разі сучасний Українець, як довго ще нема укр. держави, бо тоді вже напевно з’явиться й Українець-централіст, а то й імперіяліст), Українець демократ, мріє про автономну громаду (Драгоманів), і взагалі він не терпить утручання чинників зоколишніх, напр., держави, в його господарські справи.

Українець має вроджений нахил до спілкового життя (розвиток кооперації на Україні)... загальні тенденції господарського розвитку приближно однакові в усіх країнах європи, а основний постулат справдішньої демократії: демократизація управи народнім господарством, має для України не менше далекосягле значіння, як і для більш промислово розвинутих [країн].

Ґрунт для ґільдової ідеї на українському терені, до певної міри підготовлений, завдяки традиціям драгоманівського громадівства”.

7 червня 2023 року Комісія при Європейському парламенті опублікувала свою доповідь про комплексний підхід до психічного здоров’я.

✅ Ініціатива (організована соціалістами і демократами), яка відповідає закликам парламенту, має на меті поставити психічне здоров’я на один рівень із фізичним здоров’ям і забезпечити новий міжсекторальний підхід до питань психічного здоров’я.

🔺 Однак це далеко від реальності в Європі, де понад 150 мільйонів людей живуть із розладами психічного здоров’я. У всьому світі більше половини тих, хто страждає від таких станів, ніколи не ставлять діагноз або не отримують доступу до своєчасного чи належного лікування. в Європейському Союзі, цей розрив у лікуванні має економічні витрати, що становлять понад 4 відсотки валового внутрішнього продукту (600 мільярдів євро на рік), з величезними наслідками.

🩹 Подальший аналіз дезагрегованих даних показує, що належність до певних уразливих груп створює додаткові проблеми, які слід вирішувати самостійно. Багато характеристик, які сприяють ідентичності людини, накладають додаткові шари на особистий досвід психічного (поганого) здоров’я. Вони накладаються на взаємопідсилювальні, «перехресні» комбінації, унікальні для кожної людини.

🇪🇺 Оскільки це перша доповідь про психічне здоров’я, розроблена Європейським парламентом, вона задає тон майбутнім ініціативам. Доповідь амбітна і планує залишити спадщину, підкреслюючи зростаючу важливість, яку слід придавати психічному здоров’ю. Європейська стратегія охорони психічного здоров’я має виходити за рамки обміну передовим досвідом між державами-членами. Хоча очікування від Європейського союзу охорони здоров’я високі, вони не здійсняться, якщо психічне здоров’я не буде поставлене в центр уваги.

🔺 Подальші кроки включають перегляд Європейської директиви про безпеку та здоров’я на роботі та рекомендації щодо Європейського списку професійних захворювань, щоб включити пов’язані з роботою стани психічного здоров’я, зокрема депресію, виснаження, тривогу та стрес. Це важливо для держав-членів, щоб визнати психічний стан здоров'я як багатофакторний наслідок середовища, в якому живуть люди, включаючи робоче місце.

❗Однак інтеграція не закінчується визнанням суспільства та припиненням дискримінації осіб із психічними розладами. Суспільство має усвідомити, що люди з такими станами та психосоціальними вадами мають право жити повноцінним і змістовним життям і брати участь у всіх сферах. Це включає робоче місце, де більшість працюючих дорослих проводять більшу частину свого часу. Відомо, що роботодавці дискримінують людей з психічними розладами, і в той же час робоче місце може бути місцем факторів ризику для психічного здоров’я.

Один з найбільш відомих ЛГБТК+ активістів у Британії, в минулому, депутат від лівого крила Лейбор, Пітер Тетчелл пише:

Негідники з «Stop The War» перекрили мені дорогу на початку палестинського маршу в суботу

Вони заперечували проти мого плаката?

"Ми тут, щоб зупинити вас", - сказали вони. "Ми знаємо, що ви були на марші у підтримку України" (я підтримував озброєння України, що Stop The War вважає недопустимим)

Студенти, підтримані профспілкою Пряма Дія організують виступ за відставку одіозної викладачки Ірини Фаріон. Студенти вважають, що її висловлювання і викладацька практика не сумісні з продовженням викладання у Політехніці

​​🚨 НЕОБХІДНІСТЬ СТУДЕНТСЬКОЇ СОЛІДАРНОСТІ

Завтра, 14 листопада, о 12:00, біля головного корпусу НУ "Львівська політехніка" за адресою вул. Бандери, 12, відбудеться акція протесту, основною вимогою якої є звільнення Ірини Фаріон з посади викладачки Політехніки на підставі її ксенофобних заяв щодо російськомовних військовослужбовців ЗСУ.

Окрім відверто ненависницьких заяв, нещодавня діяльність Ірини Дмитрівни призвела до реальної шкоди студентам, що її підтримували: за даними ЗМІ, на Телеграм-каналі Фаріон з'явився приватний лист студента з Криму, де останній висловив проукраїнську позицію. Через те, що в публікації Фаріон містились персональні дані студента, невдовзі його було затримано російськими спецслужбами.

Вкотре наголошуємо, що розсадникам ненависті і мракобісся не місце у викладацькому складі університету. Закликаємо всіх небайдужих доєднуватися до акції, приводити друзів та приносити плакати, аби показати адміністрації ЛП та самій пані Фаріон, що студенти не потерплять її чергових спроб розпалити ворожнечу на мовному ґрунті.

ОСВІТА БЕЗ НЕНАВИСТІ - ПОЛІТЕХНІКА БЕЗ ФАРІОН!

У 1919 р. була заснована Українська автокефальна православна церква. Лідуючу роль у заснуванні церкви грав один з лідерів Української Комуністичної партії (не більшовицької, а питомо української, створеної на базі УСДРП (незалежні). От що він писав у 1922 р.:

«Спілка [москвинської] єрархії з панством проти соціального і національного визволення була найтісніша. Чи виступала до останнього дня проти гнобительства капіталістами робітників? Ні. Чи одмовилась єрархія москвинська від давнього свого служіння імперіалізму, русифікації? Ні. Чи одмовилася від вікового гноблення Української Церкви, Матері Московської Церкви? Ні.»

В. Чехівський

Видання Церковної Ради першої парафії Української православної церкви Миколаївського Собору
Pоку Божого 1922, м. Харків

Універсальний базовий дохід - це ідея, "час якої прийшов". З кожним роком кількість успішних експериментів з введення Універсального базового доходу звеличується.

💸Універсальний базовий дохід (УБД) — це регулярна виплата певної суми коштів для всіх громадян на безумовних засадах.

✅Дослідження показують значний позитивний вплив УБД на суспільство і індивідів. Впровадження УБД підвищує автономію людини і захищенність, значно зменшуючи кількість стресу, зміцнюючи переговорну силу людини в нерівних відносинах. УБД підсилює силу робітника у перемовинах з роботодавцем, а також підсилює незалежність людей у патріархальних стосунках. Регулярні виплати дозволяють людям зосередитися на навчанні, хобі, проведенні часу з близькими і відпочинку, загалом сприяючи більш збалансованому життю. Так само, існують радикальні і децентралізовані пропозиції щодо імплементації УБД (M. Lawhon, T. McCreary, 2023)

📚Дослідники УБД виділяють, як базовий дохід посилює різні види свободи, зокрема ліберальну, лібертарну і республіканську

— Ліберальна свобода, свобода бути моральним, описана філософом Т.Г. Гріном як здатність вирішувати і робити те, що вважаєш за потрібне. Неоплачувана громадська робота не є доброчесним моральним вибором діяльності, якщо від вас вимагається виконувати її для отримання соціальної допомоги або як покарання. Базовий дохід зменшить ці перешкоди для моральних дій.

— Лібертарна свобода — означає свободу від обмежень. Сучасні політики встановлюють патерналістський контроль над тим, що «бідні» повинні або не повинні робити, під страхом ще більшого зубожіння. Будучи правом без будь-яких умов, базовий дохід дозволяє людям вільно витрачати свої гроші на свій розсуд, віддаючи пріоритет тому, що для них є найважливішим.

— Республіканська свобода, свобода від фактичного та потенційного панування непідзвітної влади. Жінці, наприклад, може бракувати такої свободи, якщо вона може робити щось лише зі схвалення чоловіка чи батька, навіть якщо вони зазвичай «дозволяють» їй робити те, що вона хоче. Експерименти щодо базового доходу в США показали, що в деяких випадках жінки, які мали власний базовий дохід, могли розірвати насильницькі стосунки

💹З економічної точки зору, УБД стимулює економіку завдяки більш активному залученню грошей у ринок, децентралізує витрати (тим самим допомагаючи регіональному розвиткові), покращує якість послуг, і в деяких випадках може навіть бути самоокупним.

✅Запровадження УБД є однією з основних вимог соціалістів і прогресистів по всьому світу. Відомий американський демократичний соціаліст і марксист Ерік Олін Райт підкреслює:

❇Безумовний базовий дохід просто дає всім, без умов, потік доходу, достатній для покриття основних потреб. Він передбачає скромний, але культурно респектабельний, без надмірностей, рівень життя. При цьому він також вирішує проблему бідності, але робить це таким чином, що закладає будівельні блоки для емансипаційної альтернативи. Безумовний базовий дохід безпосередньо приборкує одну з найбільших проблем капіталізму – бідність.. Але він також розширює потенціал для довгострокової ерозії домінування капіталізму та
спрямування ресурсів на некапіталістичні форми економічної діяльності.

🌍Відомий дослідник базового доходу і прекаріату, Гай Стендінг визначає також морально-суспільну важливість базового доходу як повернення і наслідування нашого спільного минулого.

✒Базовий дохід також є визнанням нашої спільної соціальної та екологічної спадщини, справжнього джерела багатства. Дійсно, багатство та доходи кожного з нас значно більше зумовлені зусиллями та досягненнями минулих поколінь, ніж тим, що ми робимо самі. Але ми не знаємо, чиї предки зробили більше нашого багатства. Якщо суспільство допускає приватне успадкування приватного багатства, ми повинні дозволити соціальне успадкування у формі соціального дивіденду або основного доходу.

​​«Однак форма асоціації, яка, як очікується, зрештою переважатиме, якщо людство продовжуватиме вдосконалюватися, — це не форма що існує між капіталістом як керівником, і робітниками, які не мають права голосу в управлінні, а об’єднання самих працівників на умовах рівності, що колективно володіють підприємством, за допомогою якого вони здійснюють свою діяльність, і працюють під керівництвом менеджерів, яких вони самі обирають і знімають.

…Мета, яка має бути головним чином визначена… не підрив системи індивідуальної власності, а її вдосконалення до повної участі кожного члена громади в її благах»

Джон Стюарт Мілл, британський економіст, 1879 р.

Майкл Гарінгтон, один з найбільш впливових демократичних соціалістів кінця 20-го століття, послідовний противник антидемократичних режимів таких як СРСР, співзасновник «Демократичних соціалістів Америки» (які тоді дуже сильно відрізнялися від того, що вони зараз), писав про новий розвиток технологій в кінці століття:

Якщо технологічний прогрес відбувається без соціального прогресу, майже автоматично зростає людське нещастя.

Нові проблеми, які стоять перед прогресивними, соціальними політиками, пов‘язані з неймовірним технологічним прогресом і як його регулювати дивлячись на нові реальності. Як пов‘язати інтернет-ЗМІ з гнучкою і активною демократією, а не популізмом; що робити з соцмережами, залежністю від них, дефіцитом уваги і їх впливом на здоров‘я? ШІ?

Соціал-демократи і соціалісти зараз найпершими йдуть у світі щодо створення нових моральних, юридичних, філософських поглядів і норм щодо нових технологій. Час від часу я буду публікувати нові тексти на цю тему

Ні про політв'язнів, тортури чи порушення прав людини не йдеться. Тільки чисте співчуття цьому щасливому острівцю фашизму з людським обличчям, режим якого вбив більше людей, ніж Піночет.

Представництво DSA безсовісно промоутить Кубинський режим, розповідає про «хорошого Кастро», «великого революціонера», одночасно про «досягнення Куби у сучасності», в той час, як у країні проходять політичні репресії.

Кубінський автократичний червоний режим поневолив свій народ до влади партійної еліти, DSA робить все можливе щоб відбілити тих, хто вбиває профспілковців, селян, і загалом громадян

"Молода Україна" студентів

Українська історія вкрай цікава. Іноді, просто читаєш мемуари, старі газети, те, що знаходиться видимо в публічному доступі. І іноді побачиш щось, про що автори розмовляють як абсолютну норму, а воно здається таким невідомим і незрозумілим. І шукаєш далі, до чого воно призведе.

Те, що я не очікував знайти (а воно доволі очевидне!) це вплив Рісорджименто і Італійського націоналізму на Україну. Існувала ціла група різних лож і напівлегальних рухів, що з'явилися з чітким натхненням від Мадзіні і Гарібальді. Ідея італійського націоналізму — "соборна республіканська Італія без деспотів" вкрай резонувала з українськими інтелектуалами.

Одна з найпопулярніших (і одна з єдиних таких груп, що загалом досліджена і добре відома зараз в Україні. І одна з найбільши пізніх, заснована у 1899 р. — коли вже цей тренд відходив) була "Молода Україна" (очевидне пряме запозичення з мадзінівської Giovine Italia) — студентська організація, що об'єднувала у собі молоду генерацію соціалістів і соціалісток.

Співзасновник "Молодої України" вже у 16 р., коли він був школяром львівської гімназії, вже отримав відзнаку від Австро-Угорщини:

«Дальші сліди цього релігійного та морального зіпсуття ведуть до Франка і Павлика у Львові, які достачили <…> книжки антирелігійного та соціалістичного змісту».

Згідно з протоколом засідання педагогічної ради гімназії від 4 червня 1890 р. «в справі антирелігійної та соціалістичної агітації, яка проводилась учнями», педагогічний колектив ухвалив, зокрема, усунути учня VI класу Д. Лукіяновича «з усіх крайових шкіл»; учня V класу Косевича – «з усіх середніх шкіл краю»; учня IV класу М. Яцкова – «із середніх шкіл Станіславова»

Згодом, ці учні стали найяркішими представниками організованого радикального студентства. Створена "Молода Україна" тоді декларувала:

«Наша национальна ідея – се не само питанє мови, не само питанє етноґрафічної відрубности, се питанє політичної независимости, питанє потреб поневолених верств нашого народу, повної социальної справедливости <…>»

«підняло <…> уперве енерґійну боротьбу за український університет і не покинуло сеї боротьби по нинішний день. Володимир Старосольський і Евген Косевич стоять на чолі сього руху. В 1900 р. починають вони видавати студентський орґан “Молода Україна”, що в життю українського студентства відограв велику ролю. Орґан був редаґований в соціялістичнім дусі, і то більш в дусі соціялістичного романтизму, як реалізму, – соціялізм взагалі був тоді в моді серед студентства. <…> Той ідеалізм, який вона [“Молода Україна”. – Є. Н., О. Н.] розпалювала серед найтупійших одиниць, той запал до громадських справ, до сплачування довгу власному народови, який вона серед студентства будила, нарешті, ся свідомість потреби боротьби, енергійної і завзятої, за українську найвисшу школу, яку вона викрешувала в серцях молоді і суспільства <…>, – все те остане нестертими буквами записане в історії українського національного відродження в Галичині. <…> ніколи пізнійше студентські орґани, що після сецесії повставали і упадали, на стояли на тій висоті, на якій стояла “Молода Україна”»

«Ідеалом молодіжи не лиш самостійна, але вільна Україна робочого народу з запевненєм якнайбільшого впливу демосу на всі державні справи з якнайбільшим здемократизованєм всіх інституцій»

Істория нашого національного розвитку визначить сим патріотам заслужене місце в нашому народньому пантеоні; віри в будучність народу не захитають нужденні пашквілі, бо у молодіжи занадто сильна віра в се, що

Не пора, не пора, не пора

Москалеви й Ляхови служить,

Довершилась України кривда стара,

Нам пора для України жить!»

Сьогодні День народження Сергія Кемського 🏴

Сергій - анархіст, політолог, експерт Інституту політичних і економічних ризиків і перспектив, журналіст, громадський активіст. Належав до "Чорної сотні" анархістів і допомагав виносити поранених. Загинув на Майдані в Києві на Інститутській вулиці від снайперського пострілу.

У грудні 2013 року Сергій написав статтю під назвою "Чуєш, Майдане?" у якій він описав сенс та бачення подій Майдану. Сергій наголошує на тому, що вимога громади полягає в перетворенні держави з феодального батога на інструмент самоорганізації суспільства.

💬 "Нам більше не потрібні пастухи – нам потрібні виконавці волі громади, які ефективно координуватимуть суспільні ресурси для досягнення спільних цілей. Майдан вимагає, щоб люди, наділені повноваженнями, дбали про громадські цінності, а не про сімейні.", - пише Сергій.

Детальніше читайте тут.

​​Джон Роулз, один з найбільш впливових теоретиків лібералізму сучасності, відомо заявляв, що досягнути суспільство, що відповідає ліберальним принципам можливо лише якщо змінити економічні відносини у бік «демократії загальної власності» або «ліберального (демократичного) соціалізму»

Економічна нерівність створює перепони для участі людині у регулюванні суспільства, частиною якого вона є. Така нерівність надає нерівні можливості і призводить до повсюдної несправедливості.

Одна з головних відмінностей полягає в наступному: базові інститути демократії загальної власності працюють на те, щоб розпорошити власність на багатство та капітал і таким чином перешкодити можливості невеликій групі суспільства контролювати економіку, а опосередковано й політичне життя.

Така система відрізняється від соціальних держав загального добробуту, що дозволяють малій групі людей мати майже монополію на засоби виробництва.

Демократія загальної власності дозволяє уникнути цього не шляхом перерозподілу доходу між тими, хто майже нічого не має, а скоріше шляхом забезпечення передрозподілу, широкого володіння виробничими активами та людським капіталом (тобто освітою та навичками), разом з засобами для реалізації справедливої ​​[на відміну від просто формальної] рівності можливостей. Намір полягає не просто в тому, щоб допомогти тим, хто втратив через випадок або нещастя (хоча це теж має бути зроблено), а радше в тому, щоб надати всім громадянам можливість справді керувати своїми справами на основі належного рівня соціальної та економічної рівності.

Геннадій Єфіменко пише:

Отже, обставини перебування і діяльності М.Щорса в Києві, а також на чолі червоних військ у війні проти УНР самі по собі унеможливлюють залишення пам’ятника такого роду діячу — одного з великої кількості червоних командирів середньої руки. Розглядаючи подальшу долю пам’ятника М.Щорсу, слід врахувати, що то є більшою мірою не пам’ятником історичному прототипу, а культовому образу червоноармійського командира, штучно створеному за прямої вказівки Й.Сталіна, і перетвореному на ключову постать/кліше радянської пропаганди. Збереження цього пропагандистського символу означає подальше культивування комуністичної міфології.

Втім, Щорс встиг відзначитися ще деякими екстравагантними вчинками. Як командир Першої української радянської дивізії у травні 1919 р. він видав наказ про арешт автомобілів, у яких їдуть жінки: «Наказую всім командирам частин Дивізії заарештовувати автомобілі з жінками та передавати в дивізію, де автомобіль підлягає конфіскації, а особи, які зволили їхати в ньому з жінкою, заарештовуються з доведенням до відома установи, якій належить автомобіль»

Починаючи з 1935 року стартує кампанія «щорсизації» УСРР. Вибору митцям не лишали, адже, як наполягав Павло Постишев, «письменник повинен бути справжнім борцем за здійснення найпередовіших ідеалів людства, носительницею яких є наша партія на чолі з великим Сталіним». Вже 1935 року було опубліковано чимало літературних творів про «Українського Чапаєва». «Пісню про Щорсову славу» був вимушений написати навіть Іван Кулик. Втім, у 1937 р. ні ця «пісня», ні членство в ЦК КП(б)У не врятувало його від арешту та розстрілу. А в 1935 окрім нього у тому ж таки номеру «Червоного шляху» «прокинулось натхнення» ще в чотирьох «поетів»

Діяльність Миколи Щорса як червоного командира, який не лише боровся з УНР, а ще й долучився до ідеологічної боротьби з УНР та сприяв нищенню культурногромадського життя українців, вже сама по собі унеможливлює залишення пам’ятника йому як монументальної пропаганди комунізму у публічному просторі міста Києва, де це нищення і відбувалося. Але значно вагомішим для формування можливого рішення щодо цього пам’ятника є той факт, що він постав не як результат вшанування реального Миколи Щорса, а як результат нав’язування і поширення штучного ідеологічного культу, створеного суцільно сталінською пропагандою, як засіб затвердження владних ідеологем в часи наступу російського націонал-більшовизму, основною рисою якого було відновлення великодержавності Росії.

Геннадій Єфіменко. Про Миколу Щорса: реального у
Києві та міфологізованого сталінською
пропагандою

🏛️Паралельно з безумовним універсальним базовим доходом, прогресивні економісти також пропонують більш обумовлені форми виплат або винагород.

📖Зокрема Анна Альстотт у книзі «Суспільство стейкхолдерів» та Стюарт Вайт «Громадський мінімум» пропонують надавати гранти людям, що активно приймають участь у суспільній, комунальній і громадській діяльності, таким чином мотивуючи більш активне суспільство.

✅Наприклад, пропонується, надавати частку невід‘ємних акцій громадянам для інвестицій, які будуть доступні за умови активної політичної (наприклад — участь у виборах і передвиборчих компаніях, ознайомлення з програмами, залучення до публічних дискусій) і громадської участі.

❌Такі підходи зазнають критики з боку ліберальних теоретиків і економістів, як такі, що забирають можливість «добровільного рішення поступити морально і правильно»,

✅Прихильники такого підходу аргументують його як самоінвестицію суспільства у свою ж ефективну організацію, таким чином, люди, що вкладаються у суспільство, отримують незначно більше участі і в прийнятті рішень щодо в тому числі своєї праці, але при цьому не створюючи політичної нерівності.

✅Вони приводять також можливість гнучких вимог — де людина сама вибирає свою форму активності

❌Деякі дослідження поведінкових економістів кажуть, що часто такі економічні засоби можуть навпаки обмежувати ініціативу, так як людина буде відчувати можливість «відкупитися» від публічних зобов‘язань і не відчувати морального тяжіння