​​Чи можна прожити все життя морально? У цей день у 2004 р. помер Данило Шумук — минулий член КПЗУ, упівець, дисидент і найдовший політичний в'язень у історії, сумарно провівши 42 роки у тюрмах Польщі, таборах Райху і Радянського Союзу.

Шумук був переконаний у демократичних ідеалах і презирливо ставився до філософії "соціально-шлункової": спрощення світу до "соціального питання", класів, тощо. Цим він відрізнявся від оточуючих. Для діяча найважливішими цінностями були людські права і людський розвій.

З молодості Шумук боровся з окупаційно-поліцейським польським режимом. За переконаннями вступив у Комуністичну Партію Західної України і пережив своє перше ув'язнення. Засуджений у 19 років, він проводить 5 років у польській в'язниці.

'Приєднання' Західної України до СРСР зостали Шумука в розполох — бачачи ставлення радянців до українців, і той режим, він почав сумніватися у комунізмі. Згодом, проти членів КПЗУ почалися репресії, брата Д. Шумука, теж комуніста, засудили як "ворога народу", а він став "братом ворога народу". Його арештували, і лише з нападом, випустили з тюрми і мобілізували.

З нападом Німеччини на СРСР, діяча поставили беззбройним на лінію фронту. Його минуле в КПЗУ зробило його "ненадійним", щоб тримати зброю. Війська швидко потрапили у оточення, і знову Шумук опинився, на цей раз ув'язнений у німецькому концтаборі, з якого він чудом збігає.

Звідти він вирішає направитися додому, і стежками українських сел і міст все більше чує історій про комуністичні злочини і розчаровується в комунізмі зовсім. На Заході, він доєднується до УПА і критикує ОУН за його тоталітаризм. Активно виступає проти етнічних чисток проти польського населення.

Таким же чудом не підпадає під розстріл від ОУНівської СБ, натомість, за свої навички, минулий комуніст і активний критик ОУН проводить вишколи для упівців і пропагує демократичну платформу, згодом стає командиром загіну. За своє життя, принципово Шумук не вб'є жодної людини.

Як тільки дізнається про соціальну і демократичну платформу в ОУН, стає яскравим прихильником і пропагандистом реформ, всіляко підтримуючи і надихаючись Василем Куком і енвереовцями. Спійманий радянською владою під час партизанських дій, гордо заявляє себе "членом НВРО", хоч завжди негативно ставився до ОУН.

З радянською владою, долею життя уникає страти, і натомість починає шлях безкінечних ув'язнень за свої політичні погляди і дії. Стає одним з лідером таборських повстань. Знайомиться зі Стусом, Горською, Дзюбою та іншими дисидентами, стає співзасновником Української Гельсинської Спілки, і накінець у 1987 р. отримує дозвіл на життя за межами СРСР, закінчивши тяжку і болісну, проте героїчну і мужню історію 42-х років ув'язнень трьома країнами, і доживає до кінця свого життя у 2004 р. вільною людиною, що ніколи не зрадила свої ідеали

Документальний фільм щодо справді достойної людини, Данила Шумука. Дуже рекомендую до перегляду

https://www.youtube.com/watch?v=G6M9nWlW5iw

Дужий: "Там у вас на Волині всі комуністи".

Шумук: "Може й так, - відповів я, - але ми, "комуністи на Волині", ще в 1942 році створили УПА і в 1943 році німцям не дали вивезти з Волині ані однієї корови, а наша "скомунізована" молодь пішла у відділи УПА. А ви в Галичині годували німців хлібом, маслом, яйцями й молоком до останнього дня та відсилали свою молодь у дивізію СС Галичина і в Німеччину на роботу.

Після тієї розмови ми вже в 26-му таборі майже не розмовляли".

"Трагедія нашого народу і його рухів полягає в тому, що один рух узяв собі на озброєння все, що було найгіршого на Заході, а другий від Сходу також перейняв те, що було найгіршого. Одні через своє почуття меншовартості наслідували німців у їхніх найгірших вчинках, а другі через таке саме почуття меншовартості також переймають від росіян найгірші їхні сторони. Одні орієнтувалися на Берлін, а інші на Москву"

"Як комуністичний (КПЗУ – сільроб), так і націоналістичний (УВО – ОУН) рухи на західних землях України були рухами нашого народу. І загалом рівень тих рухів був таким, як і рівень народу, іншим він і бути не міг. Як комуністи, так і націоналісти вважають себе кристалічно чистими і святими. Але на справді серед тих і других діяли чорні сили і своєю чорною роботою клали пляму ганьби на ті рухи і народ, який породив тих виродків."

"Муніципальний соціалізм — власність і керування комунальними підприємствами місцевими громадами". Ілюстрація американського журналіста статті про риси муніципально-соціалістичних проєктів, 1902 р.

Цікаво наскільки сильно відрізняється ліва естетика часів романтизму і модернізму, і як потім естетика тоталітаризму вплинула на ліву естетику

​​22 травня 1879 р. народився український революціонер, журналіст, публіцист і Головнокомандуючий військ УНР, Симон Петлюра.

Молодий революціонер був кинутий у вир подій з Українською революцією, де за свій революційний досвід і вміннях, був обраний представником від фронту на першому українському військовому з'їзді, а далі у Генеральний Військовий Комітет і Центральну Раду. Далі, Петлюра був обраний Генеральним Секретарем військових справ республіки. З тих пір він мав на собі непосильну задачу організації українського війська

Петлюра, до кінця поміркований соціаліст, знаходився в постійному конфлікті з більш радикальними соціалістами, зокрема з Винниченко. Деякі представники Ради бачили у Петлюрі загрозу перевороту. Вони були неправі: дії Петлюри до кінця відповідали республіканським принципам. Були подавлені протиреспубліканські виступи амбітних генералів: Оскілко і Болбочана. Першому вдалося втекти, інший отримав свою заслужену кару. Хоч протягом становлення Петлюри у влади, він проводив певну централізацію, ніколи не відходив від демократичних принципів.

Особа Петлюри часто критикується з боку відповідальності за погроми. Проте ця критика перебільшена і замість реального розгляду причин погромів, намагається нав'язати негативний образ Петлюри. Насправді, існує багато історичних робіт що оцінюють діяльність Петлюри щодо погромів як позитивну, нейтральну або пасивну. Але як консенсус зазначається, що Петлюра може бути винним в недостатніх діях для зупинення погромів, і точно не в їх заохоченні чи антисемітизмі.

Петлюра взяв владу у Директорії, коли інші, через здавалось би безвихідну ситуацію, відсторонилися від влади. Винниченко, минулий голова Директорії, чия сильна позиція була потрібна найбільше, емігрував в найвідповідальніший час, і його місце зайняв Петлюра. Дії Петлюри допомогли стабілізувати ситуацію, проте фатальним рішенням стала співпраця з Польським імперіалізмом.

Віддавши частину України польській експансивній державі, урядовці і громадяни були шоковані, а мораль впала. Фактична зрада частини України задля тривкого альянсу з Польщею обернулася трагічно, Польща ж стала однією з перших держав, що визнала російське захоплення легітимним, як і визнала новий більшовицький режим.

Загалом, оцінка діяльності Петлюри неоднозначна: він був і героєм, і видатним організатором, і контраверсійною персоною, щодо якої завжди існували підозри, і в кінці, став людиною, що зрадила надії всього українства на західних землях республіки.

Сьогодні буду тут

До річниці народження С. Петлюри (145-річчя) дослідниця культурницької спадщини Петлюри Олена Некора збирає подію про публіцистичну і епістолярну спадщину Головного Отамана військ УНР.

«Чи потрібно читати статті Петлюри про літературу і театр щоб зрозуміти його політичні погляди?» — питається у анонсі події

22 травня у Києві, бібліотеці «Почайна» о 17:00. Адреса: просп. Оболонський 16
Вхід вільний

Пише Геннадій Єфіменко у фейсбуці про антипетлюрівські кліше:

145 років від дня Народження Симона Петлюри.
До цього часу в Україні активно побутує низка антипетлюрівських кліше - як совісткього, так і формально проукраїнського походження.

Попри те, що саме завдяки його звитяжній боротьбі була збережена українська державність - як радянський сурогат, так і УНР в екзилі, по ньому "проходилися" і "проходяться" з усіх боків. І коли то роблять проросійські діячі - то ще можна зрозуміти - він відвертий їхній ворог. Але коли про нього розповідають якісь вигадки з українофільських мотивів - що з цим робити?
Зокрема, його відозву до "Українці вояки козаки!", якою він повідомляв, що з наказу Директорії УНР стає на чолі війська, його опоненти слідом за Винниченком та Христюком до цього часу називають "Універсалом", яким, мовляв, він протиставляв себе Директорії. І навіть у цьогорічних публікаціях "во славу" гетьмана Скоропадського винниченківська вигадка про "Універсал" знову повторювалася.
Як свідчення такого протиставлення слідом за Винниченком наводять поширену у народі назву "петлюрівці" - мовляв, це сам Петлюра через самозакоханість. Тоді як сам Петлюра був навіть наказ видавав, яким заперечував таку назву, підкреслюючи, що він очолює армії УНР, а не "петлюрівців".
Детальніше про ці сюжети пропоную прочитати про це у статті.
"Петлюровці», «петлюрці», «петлюрівці», «петлюрівщина» у часі та просторі // Історична правда: [Електронний ресурс]. – 2022. – 3 жовтня
Пдф - тут: https://www.academia.edu/87788122/

Христюк так званий "Універсал" наводить а)за перекладом з російських "Известий"; б) з вигаданою Винниченком назвою, яка не зустрічається навіть у російськомовному варіанті.