А розслідування кримінального угрупування? Чи це нормально ставити одеситів під небезпеку не лише від ракет, а від угрупувань? Це показує якості кримінального і корумпованого мера Труханова. Проросійський мер довів місто до наявності відкритих бандитських угрупувань, що нападають на державну установу, використовує для своїх цілей молодь, ставлячи її під ризик.

Цікаво, що за таким керуванням містом, реакція поліції стати на сторону бандитського угрупування проти громадян

ПС: виправив. Нема публічної інформації щодо стрілка

По факту махача в полиции открыли уголовное производство по ч. 4 ст. 296 (хулиганство с применением оружия). Виновным грозит до семи лет тюрьмы.

Платим за фото    Поддержать нас

Кооперативи: українська традиція для зеленого відновлення?

Написав невеличкий пост про славну українську кооперативну традицію, що таке кооператив і кооперативний рух, і як поступовий перехід до кооперативної економіки (у пості — до енергокооперації) призводить до більш справедливого, демократичного і зеленого суспільства

Як виглядає жовта преса.

Вчорашній напад вирішили трактувати як субкультурні розборки, а не спробу просувати однією групою свою позицію насильським способом заради обмеження дискусії і громадських прав

Думская придумала історію про «договорняк» щоб продати свою новину краще

Комедія

​​Мобілізація — це колективна відповідальність людей перед своєю спільнотою і запорука демократичного суспільства

Рівна і справедлива мобілізація є запорукою держави, так як така система розподіляє рівно між всім представниками суспільства обов'язок підтримувати це суспільство заради загального блага. В умовах контрактної армії, ця відповідальність накладається на обмежену кількість людей і пасивну більшість, а відповідальність на захист суспільства перекладається на "інших".

Така ситуація створює окрему групу в суспільстві, яка за свої заслуги у обороні свого суспільства неодмінно стане привілейованою групою, військовою аристократією, якій більшість буде готова віддати свої права (на які в них буде менше легітимності, так як більше не весь народ б виступав на підтримку правового ладу) задля можливості бути осторонь. Контрактна армія веде до нерівного, несправедливого суспільства та загрози хунти. Так само, контрактна армія - найкращий спосіб забезпечити військо, що слугує імперіалістичним інтересам (Росія і США до певного періоду користувалися саме такою формою армії для провадження вторгнень без соціальних конфліктів)

Нам повезло мати народну армію, рівний зріз суспільства (окрім найбагатшої його верстви, що майже і не відчуває себе частиною української спільності). І таку армію варто поважати, бо вона запевнює, з поправкою на реалізацію в нас мобілізації, хоча б частково справедливий розподіл відповідальності, і виходячи з цього, рівні права. Загальна мобілізація і рівний, а не вибірковий, підхід до формування війська сприяє рівному розподілу соціального капіталу між усіма верствами суспільства, значно зменшуючи як загрозу диктатури чи нерівності, так і ізоляцію і виділення військових в певну окрему ідеалізовану чи пригнічену групу (хоч, на жаль, ми бачимо цю тенденцію зараз. Особливо з ідеалізацією героїв української армії тими, хто бажає, щоб ці герої виграли війну "за них")

Така система — означає рівний розподіл нещасть і підтримку демократичного суспільства.

Є декілька значних аргументів за загальну мобілізацію.

По-перше, що призов є допустимим в захисних війнах обмеженням індивідуальної свободи заради колективної, так як йдеться про "захист самої свободи", який повинен мати пріоритетність.

По-друге, призов на військову службу сприяє розбудові демократичної нації шляхом сприяння цивільного контролю над військом. Цей аргумент ґрунтується на переконанні, що громадянин, що має зобов'язання на захист держави наражає населення на більш часті взаємодії та усвідомлення питань безпеки та зовнішньої політики

По-третє, вважається, що призов сприяє до демократичного національного будівництва, забезпечуючи, щоб тягар оборони розподілявся порівну між усіма членами суспільства. У демократичній країні держава повинна гарантувати, що «громадяни повинні розділяти обов’язки та тягарі громадянства однаково», особливо у випадку надзвичайних труднощів

Одночасно, військовий призов створює соціальний капітал у своєму нагадування особам про їх громадянський обов'язок перед суспільством, і призводить до більш активного громадського суспільства загалом.

З цього тексту я маю і негативний висновок: людина, що свідомо ухиляється з нелегітимних причин (не з причин здоров'я чи особливо надзвичайних ситуацій) означає протилежне з зазначеного: авторитарний підхід до суспільства, анархо-капіталістичний спосіб мислення, що відмовляється від концепції "загального блага", нерівний розподіл тягарів у суспільстві, несправедливість і свавілля, послаблення національної держави і вибудови національної і народної спільності, обмеження прав і скидання неймовірних навантажень на інших, які ухилянт своїм мисленням має на увазі, що повинні зайняти його місце.

Таким чином, будь-яка спроба підірвати справедливу мобілізацію і розбудову народної армії під час війни повинні розглядатися як посягання на свободу загалом (так як йдуть в супереч пріоритету захисти свободи), як посягання на демократичній устрій так і накидання на інших несправедливого ризику

​​Будь-яка спроба підірвати справедливу мобілізацію і розбудову народної армії під час війни повинні розглядатися як посягання на свободу загалом (так як йдуть всупереч пріоритету захисту свободи загалом), як посягання на демократичній устрій суспільства, як спричинення людям несправедливого ризику з перекладенням на інших своїх суспільних обов'язків та обмеження розбудови української і не тільки національності.

Як описував Грушевський, "Велике щастя згинути так, в боротьбі, а не дезертирами, не нейтральними, не замішаними в юрбі страхополохами, що безплатними пасажирами силкуються прослизнути в нове царство української свободи" (Звичайно, зараз нема того запалу прогресивних змін і соціально-політичних реформ задля добробуту всіх.

Виходячи з цього, дії уряду проти ухилянства, кампаній для саботажу мобілізації, медіа розповсюдження пропаганди на користь таких дій, тощо, повинні бути відповідними. Українське суспільство не може терпіти це широке розповсюдження антидемократичних ідей і безвідповідальності, і абсолютна некомпетентна олігархічна влада вражає своєю бездіяльністю.

Найбільш демократична вимога: вимагати уряд почати діяти супроти такої пропаганди і супроти ухилянства, розцінюючи ці явища як загрозу існування демократичного порядку і української спільності.

Міжнародний Кримінальний Суд одна з небагатьох міжнародних інституцій, яка може діяти, хоч і помірковано, але з результатом, що впливає на міжнародну політику.

Це означає що з сьогоднішнього дня, держави-підписанти, що ратифікували Статут, повинні вважати Б. Нетаньягу, лідерів Хамас, голову Російської Федерації В. Путіна та ряд політичних осіб причесних до військових злочинів. Щодо В. Путіна вже існує ордер на арешт, а щодо інших представлений запит.

Виправлення з минулої редакції поста: лише запит на ордер. Помилково Міжнародний Кримінальний Суд було названо інституцією ООН, що не є достовірним

Поки сиджу в маршрутці у довгій подорожі по справам, читаю книжку-есей знайомого націонал-демократа (вдячний за надання книжки і підпису автора).

Посил есея дуже простий: Україні необхідна моральна платформа, щоб мати міцний ґрунт. Цю платформу автор визначає як демократичний антифашизм.

Натхненниками платформи стають дисиденти, покоління справді морального і ідейного спротиву. Шістдесятники, що опираючись на принципи, бачення, свідомість, тощо, виступали проти тоталітарної держави

Автор есею підсумовує: нам потрібний демократичний антифашизм зі схожими якостями, і саме з позицій антифашизму ми повинні боронити Україну проти імперського російського вторгнення

Рішення Міжнародного кримінального суду важливе. Не йдучи за світовими тенденціями і не сприймаючи зовнішні і внутрішні погрози з боку держав прихильних до терористичних дій чи то ХАМАСу чи Ізраїлю, МКС прийняв справедливе і збалансоване рішення.

Висновки «проти хвиль» є першим кроком до світу, який керується не свавільними діями держав, а законами і порядками, заснованих на фундаментальних правах людини і спільнот.

Сьогодні ж Блінкен виступив проти «постидного рішення» МКС, протест висловили і представники як Ізраїлю, так і ХАМАСу.

Сам факт існування цього рішення є прогрес, і те, наскільки демократичні держави будуть готові відповідати на вичновки МКС найближчим часом, будуть значними кроками і можуть змінити світ у позитивну чи негативну сторону

https://www.icc-cpi.int/news/statement-icc-prosecutor-karim-aa-khan-kc-applications-arrest-warrants-situation-state

Менш очевидна річ: рішення щодо Ізраїлю-Палестини дає простір до розгляду справи Азербайджану-Вірменіі, що зараз ведуть легальну боротьбу у інституціях ООН, і цілком можливо, продовжать у МКС. МКС розглядає щодо таких випадків індивідуальну відповідальність, тоді як Міжнародний Суд ООН розглядає міждержавні справи і рішення.

Цілком можливо, що в цьому або наступному році ми можемо мати рішення щодо дій Азербайджану у Арцаху (Нагорному Карабасі)

До річниці народження С. Петлюри (145-річчя) дослідниця культурницької спадщини Петлюри Олена Некора збирає подію про публіцистичну і епістолярну спадщину Головного Отамана військ УНР.

«Чи потрібно читати статті Петлюри про літературу і театр щоб зрозуміти його політичні погляди?» — питається у анонсі події

22 травня у Києві, бібліотеці «Почайна» о 17:00. Адреса: просп. Оболонський 16
Вхід вільний

Про Петлюру на каналі я писав небагато. Проте читачі можуть ознайомитися з оцінкою Петлюри українського композитора М. Лисенка та історію боротьби за бібліотеку Революційної Української Партії

​​Чи можна прожити все життя морально? У цей день у 2004 р. помер Данило Шумук — минулий член КПЗУ, упівець, дисидент і найдовший політичний в'язень у історії, сумарно провівши 42 роки у тюрмах Польщі, таборах Райху і Радянського Союзу.

Шумук був переконаний у демократичних ідеалах і презирливо ставився до філософії "соціально-шлункової": спрощення світу до "соціального питання", класів, тощо. Цим він відрізнявся від оточуючих. Для діяча найважливішими цінностями були людські права і людський розвій.

З молодості Шумук боровся з окупаційно-поліцейським польським режимом. За переконаннями вступив у Комуністичну Партію Західної України і пережив своє перше ув'язнення. Засуджений у 19 років, він проводить 5 років у польській в'язниці.

'Приєднання' Західної України до СРСР зостали Шумука в розполох — бачачи ставлення радянців до українців, і той режим, він почав сумніватися у комунізмі. Згодом, проти членів КПЗУ почалися репресії, брата Д. Шумука, теж комуніста, засудили як "ворога народу", а він став "братом ворога народу". Його арештували, і лише з нападом, випустили з тюрми і мобілізували.

З нападом Німеччини на СРСР, діяча поставили беззбройним на лінію фронту. Його минуле в КПЗУ зробило його "ненадійним", щоб тримати зброю. Війська швидко потрапили у оточення, і знову Шумук опинився, на цей раз ув'язнений у німецькому концтаборі, з якого він чудом збігає.

Звідти він вирішає направитися додому, і стежками українських сел і міст все більше чує історій про комуністичні злочини і розчаровується в комунізмі зовсім. На Заході, він доєднується до УПА і критикує ОУН за його тоталітаризм. Активно виступає проти етнічних чисток проти польського населення.

Таким же чудом не підпадає під розстріл від ОУНівської СБ, натомість, за свої навички, минулий комуніст і активний критик ОУН проводить вишколи для упівців і пропагує демократичну платформу, згодом стає командиром загіну. За своє життя, принципово Шумук не вб'є жодної людини.

Як тільки дізнається про соціальну і демократичну платформу в ОУН, стає яскравим прихильником і пропагандистом реформ, всіляко підтримуючи і надихаючись Василем Куком і енвереовцями. Спійманий радянською владою під час партизанських дій, гордо заявляє себе "членом НВРО", хоч завжди негативно ставився до ОУН.

З радянською владою, долею життя уникає страти, і натомість починає шлях безкінечних ув'язнень за свої політичні погляди і дії. Стає одним з лідером таборських повстань. Знайомиться зі Стусом, Горською, Дзюбою та іншими дисидентами, стає співзасновником Української Гельсинської Спілки, і накінець у 1987 р. отримує дозвіл на життя за межами СРСР, закінчивши тяжку і болісну, проте героїчну і мужню історію 42-х років ув'язнень трьома країнами, і доживає до кінця свого життя у 2004 р. вільною людиною, що ніколи не зрадила свої ідеали

Документальний фільм щодо справді достойної людини, Данила Шумука. Дуже рекомендую до перегляду

https://www.youtube.com/watch?v=G6M9nWlW5iw

Дужий: "Там у вас на Волині всі комуністи".

Шумук: "Може й так, - відповів я, - але ми, "комуністи на Волині", ще в 1942 році створили УПА і в 1943 році німцям не дали вивезти з Волині ані однієї корови, а наша "скомунізована" молодь пішла у відділи УПА. А ви в Галичині годували німців хлібом, маслом, яйцями й молоком до останнього дня та відсилали свою молодь у дивізію СС Галичина і в Німеччину на роботу.

Після тієї розмови ми вже в 26-му таборі майже не розмовляли".

"Трагедія нашого народу і його рухів полягає в тому, що один рух узяв собі на озброєння все, що було найгіршого на Заході, а другий від Сходу також перейняв те, що було найгіршого. Одні через своє почуття меншовартості наслідували німців у їхніх найгірших вчинках, а другі через таке саме почуття меншовартості також переймають від росіян найгірші їхні сторони. Одні орієнтувалися на Берлін, а інші на Москву"

"Як комуністичний (КПЗУ – сільроб), так і націоналістичний (УВО – ОУН) рухи на західних землях України були рухами нашого народу. І загалом рівень тих рухів був таким, як і рівень народу, іншим він і бути не міг. Як комуністи, так і націоналісти вважають себе кристалічно чистими і святими. Але на справді серед тих і других діяли чорні сили і своєю чорною роботою клали пляму ганьби на ті рухи і народ, який породив тих виродків."

"Муніципальний соціалізм — власність і керування комунальними підприємствами місцевими громадами". Ілюстрація американського журналіста статті про риси муніципально-соціалістичних проєктів, 1902 р.

Цікаво наскільки сильно відрізняється ліва естетика часів романтизму і модернізму, і як потім естетика тоталітаризму вплинула на ліву естетику