Сьогодні – День піхоти.

Щодня і щоночі воїни-піхотинці спільно з бійцями інших підрозділів у жорстоких боях мужньо боронять рідну землю на всій величезній лінії фронту. У "мінус 20" і в "плюс 35", під зливою, під снігом і палючим сонцем, коли земля замерзає на камінь, і коли в окопах води по пояс - піхотинці стійко тримають оборону. Тримають оборону під шквальним вогнем ворожої артилерії, під нескінченними КАБами. Тримають оборону під Куп'янськом і в Серебрянському лісі, під Часовим Яром і Красногорівкою, під Вугледаром і у Роботиному. Тримають оборону по всій величезній лінії фронту...

Від імені нашої партії людей праці Народовладдя уклінно вітаю всіх воїнів-піхотинців з їх днем! Ви - справжні титани, ваша витримка і стійкість - неймовірні! Про те, як українські піхотинці у нелюдських умовах зупиняють багатократно переважаючу за чисельністю та озброєнням московську орду, писатимуть книги і зніматимуть фільми.

Пам’ятаймо Героїв, які віддали своє життя за Батьківщину. Кожен на своєму місці, діймо так, щоб бути гідними їх світлої пам’яті та докладаймо максимальних зусиль для допомоги фронту! Для того, щоб якомога більше українських воїнів залишились живими і неушкодженими. Для того, щоб зупинити московську навалу та наблизити Перемогу!

Слава українській піхоті!

Слава українському народу!

160 років "Січовому батьку" — Кирилу Трильовському

Трильовский став засновником найважливішого молодіжного товариства в історії Україні — протипожежного-руханкового товариства "Січ", спочатку — соціалістично-радикальний, а потім величезний загальнонаціональний рух, що займався взаємодопомогою і військовим тренуванням.

Сам Трильовський був членом Радикальної партії, найбільш ліворадикального її крила, але також і найбільш популістичного. Він зіграв велику роль у посиленні Радикальної партії. Згодом, зав'язав конфлікт з лідером партії Бачинським, і в процесі відколовся від Української соціалістично-радикальної партії (УСРП — перейменована Радикальна партія) для створення УСРП-Лівиця.

Паралельно з цим, "Січовий батько" автор багатьох січових пісень, які відомі і сьогодні

На тижні вийшла стаття на річницю. В ній замовчується значний внесок Трильовського (і негативний і позитивний) у соціалістично-радикальний рух, але натомість описуються його відносини з жіночим рухом

​​Історія поневолених народів Росією фактично повністю виключена з загальної історії та історії прогресивних і лівих рухів. Проте, така історія не може бути повною без них.

Відсутність загальних знань, і ігнорування регіону, не означає відсутність подій. Навпаки, забута історія може нам розказати про альтернативи, які були знищені, і допомогти орієнтуватися в теперішньому і майбутньому, знайти спільність. Багато революцій наслідували схожі до Української чи Сакартвелівської соціалістичних моделей.

Іноді буквально, як от створення Чувашської центральної ради (Канаш), що складався з чуваської національно-соціалістичної партії та прихильних до чуваського руху сторонників лівих, ліводемократичних і правих есерів. Паралельно існував Чуваський лівий соціалістичний комітет зі складом відповідним до наших боротьбістів і укапістів.

В майбутньому, прийняла участь у створенні конфедеративної держави тюркських і фінно-угорських народів — Ідель-Уралу

На території держав і народів Туркестану, Бухари і Башкортостану діяла соціалістична партія "ЕРК" (згодом - Tude). Партія сповідувала ліворадикальну і антибільшовицьку програму, що скоріше відповідала суміші програми лівих і ліводемократичних есерів з національними гаслами. З програми: "Туркестан може увійти лише у той інтернаціонал, де соціалісти виборюють права пригноблених народів так само, як і права пригноблених класів."

У Бухарі, революційний рух молодобухарців разом з більшовиками скинули еміра і створив Бухарську Народну Радянську Республіку. Проте, більшовицький рух вкрай недовго рахувався з молодобухарцями, через що той розколовся: на націонал-комуністів, що погодилися і далі співпрацювати з більшовиками, і на незалежників, що хотіли демократичну самостійну республіку. Серед других були соціалісти і несоціалістичні прогресисти. Вони критично підтримали басмачеський рух і доєдналися до нього зі своєю програмою.

Абхази, Осетини, Чеченці, народи Дагестану та ін. створили Гірську республіку, як виключення, республіка мала право-ліберальний уряд. Натомість, всі ліві організації (есери, більшовики і соціалісти-незалежники) створили "Дагестанську соціалістичну групу". Згодом, це об'єднання за допомогою розповсюдження своєї програми земельної реформи, отримали більшість підтримки у населенні і переобрали праволіберальний уряд на користь уряду "Соцгрупи".

У Східній Європі були сформовані революційні республіки Білорусі, України, Криму, і ліві республіки Латвії, Литви і Естонії.

Вірменці і Азербайджанці створили свої демократичні та революційні республіки. У Азербайджані основною партією стала центристська Мусават, яка мала як соціал-демократично, так і консервативно налаштованих членів. За нею йшли соціалістичні і соціал-демократичні блоки, включаючи також значну фракцію вірменських революціонерів.

У Вірменії ж головою уряду стала партія Дашнакцутю́н — радикально-соціалістична партія

У нинішньому Казахстані, основним рухом стала партія "Алаш" — несоціалістична помірковано-ліва партія, що виступала за автономію Казахстану (тоді - Алаш)

Проте, це далеко не вичерпний список, а лише взяті окремі найбільш популярні республіки революції, що стояли на самостійницьких і прогресивних позиціях, а потім були знищені більшовиками чи білими.

❗️Попри воєнний стан оплата праці на підприємстві є обов'язковою та першочерговою.

⚖Якщо роботодавець не виконує свої обов'язки з виплат заробітної плати, на нього чекає покарання.

💵Зокрема штраф у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати (наразі — 24 000 грн) за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат більш як за один місяць.

❌За безпідставну та умисну невиплату заробітної плати чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць:

🔸штраф від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8 500-17000 грн);

🔸виправні роботи до двох років;

🔸пробаційний нагляд до двох років (з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до трьох років).

‼️Проте є перелік підстав для звільнення роботодавця від відповідальності, за несвоєчасну виплату зарплати. Про них читайте на нашому сайті: https://trudovi.org.ua/analytics/oplata-pratsi-v-umovakh-voiennoho-stanu/

«Союз українських комуністів-самостійників» та Поліська Січ

Нарешті, найзагадковіше угруповання у бульбівському русі – це «Союз українських комуністів-самостійників». На відміну від загадкового ФУР-у, про нього більше згадок, але від цього не стає зрозумілішим, що це, власне, було. Боровець у звіті президенту УНР на вигнанні стверджує, що це досить сильна і дуже законспірована організація східно-української інтелігенції(9). Левицький згадує, що головним організатором «Союзу» був «один учитель», а у редакції «Оборони України» групу представляв «інж. Малинський»(10). Також відомо, що у політраді при штабі УПА/УНРА «комуністів-самостійників» представляв «М. Даниленко».

Сергій Іщенко, Українські демократи між Сталіним, Гітлером і Бандерою

Вже наприкінці 1941 року, якщо вірити Григорію Костюку, принаймні частина «демократів і соціалістів» - йдеться, звісно, не про політичну організацію, а, скоріше, про неформальне коло спілкування – сприймали бандерівську фракцію ОУН, яка тоді якраз перейшла у підпілля через німецькі репресії й розпочала антигітлерівську пропаганду, як «менше зло». Прибічники демократичних поглядів "не могли їм морально потурати, але й виправдати розрив з ними, залишившись морально незаплямованими, теж не могли, адже ж іншого руху не було"(1). Більш того, вони допомагали націоналістам – наприклад, поширювали їхні листівки і відозви. Серед таких актів допомоги Костюк згадує доволі курйозний – він серйозно розповідає, як «професор Шершевінський, старий уже чоловік, допомагав підпільникам, постачаючи алкоголь, що його використовували, аби напоїти німців»(2).

Сергій Іщенко, Українські демократи між Сталіним, Гітлером і Бандерою

У травні 1918 р. Українська соціал-демократична робітнича партія прийняла історичне рішення: і прийняла остаточну резолюцію щодо незалежності України замість держави у конфедерації з поневолених народів і Росії

Поділився Віталій Носачов у своєму фейсбуці

Колись гаслом Американської Республіканської партії було "Вільна земля, вільна праця і вільна людина".

Гасло вільна праця відповідала баченню США республіканської партії, як держави, що вільна від рабства і того, що тоді республіканці почали називати "wage slavery" (букв. наймане рабство). Основа ідеології Республіканської партії базувалась на контролі за елітами і політично-економічній незалежності. На то, вони підіймали гасло "Республіки праці", "Республіки виробників" і "Кооперативної республіки"

Побачили б голови республіканської партії тих часів Рейгана, Трампа та інших

​​Сьогодні і вчора важливі дні пам‘яті.

Шляхом величезних жертв і героїзму, націонал-соціалізм і німецький імперіалізм було знищенно.

Українці в Червоній Армії, УПА і інших національних партизанських організаціях активно виборювали свободу. В Західних арміях — воюючи на Іводзімі і висаджуючись в Нормандії, в Африканській кампанії, обороні Британії, Польській армії — українці також зробили свій внесок.

Нацистській ідеології, що була розповсюдженя не тільки у Німеччині, але і у Європі загалом, була завдана значна поразка.

Весь світ, крім Росії, святкує 8-9 Травня як день перемоги над абсолютним злом, як день пам‘яті всім полеглим у окупації, в газових камерах, в підпалених домівках, на фронті.

Проте, міф про Перемогу почав використовуватися для пригнічення досвіду Східної Європи і поневолених народів Росії. Ідеалізація і прийняття російського погляду на перемогу повністю виключила інші народи. На Заході закріпилося бачення перемоги в наративі Сталінського «тосту за руський народ», СРСР був ідеалізований і героїзовантй, а подальші окупації виглядали виправданими.

В Східній Європі масове насильство не припинилося з Перемогою. Перемога була зустрінута новою окупацією і роками нещастя — штучними голодами, масовими етнічними чистками і політичними репресіями, несвободою. Лише зараз ми починаємо згадувати, якою насправді була Друга Світова, відходячи від міфологізації та Радянсько-Російського джингоїзму. Українсько-Німецька українська комісія робить перші кроки для реального бачення Другої Світової, яке б включало не лише великі держави:

Досвід і сприйняття цього дня серед країн і народів Центрально-Східної Європи, в тому числі й України, однак, суттєво відрізнялися. Для них 8/9 травня 1945 були так само повʼязані зі звільненням від німецького панування з його масовими злочинами. Проте в той самий час ця дата також ознаменувала для них початок нової несвободи під радянським пануванням в наступні десятиліття.

Насамперед у Балтійських країнах та на заході України 8/9 травня 1945 не стало завершенням війни та масового насильства, натомість там тривав сильний збройний опір проти відновлення радянської окупації. Він був жорстоко придушений радянською армією та органами безпеки, не в останню чергу за допомогою масових депортацій цивільного населення.

Розмова про Другу Світову без розмови про роль СРСР у співпраці з нацизмом, і потім, окупації Східної Європи, є неповною і неправдивою.

Сьогодні і вчора, дні, де ми справді повинні знайти і використовувати всі наші можливості, щоб не забути нікого, не ізолювати досвід заради ідеологічних наративів. Щоб зрозуміти те, що відбувається зараз, ми повинні пам‘ятати, що сталося тоді. Ми повинні берегти нашу пам‘ятать, і пам‘ятати ті страждання, і їх причини. Ми також не повинні відкидати свою історію задля максимально спрощених наративів, що лише додають до російського супрематизму. Так само визначає і комісія:

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави - як в самій країні, так і за кордоном.

До річниці заснування Січових стрільців і дня народження Кирила Трильовського, «батька» січового руху, засновника Української соціалістично-радикальної партії (Лівиця), відкрили експозицію у Львові.

Дуже рекомендую Львів‘янам сходити, виглядає надцікаво

https://photo-lviv.in.ua/u-lvivskomu-istorychnomu-muzei-vidkryly-vystavkovyy-proiekt-hey-tam-na-hori-sich-ide/?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR3mnnvBClfVlitlC5OZz4gIEMWnlddDqVfB0ixfGBbQ4qCMNR7n0tw45Qk_aem_ARXUMSOgqx0WlHiaTYgXBHSkfn6kqppCvaCqs-kMA_yiBOysYADAhPDXxZ3z7PQW5MLivXDrJJEiRon_TMDULXcq

Іноді слухаючи деяких лівих про те, як політика українізації уже не потрібна, бо всі розмовляють українською, і насправді пригнічується російська, я можу на декілька хвилин повірити у такий світогляд. Потім я виходжу прогулятися Києвом на пару годин, і відразу розумію наскільки ми далекі від цього, і наскільки жахливо і неефективно проводиться політика українізації (якщо вона взагалі проводиться)

Чому підтримка палестинського народу є правильною і послідовною?

Я, українка палестинського походження Ріда Атель та журналіст і репортер російсько-української війни, засновник передачі «Black Diplomats Терелл Стар, обговорили чому є послідовним підтримувати і палестинців, і українців, і чому існує таке непорозуміння між двома народами

З атаки терористів ХАМАС проти ізраїльських цивільних вже пройшло сім місяців. Реагуючи на дії ХАМАС, Ізраїль відповів не пропорційною антитерористичною операцією, а терором і голодом проти палестинського народу.

Замість співпраці з урядом Вест Банку (уряду більшості Палестини, який ворожий до ХАМАСу) задля убезпечення регіону від тероризму, атака ХАМАС була використана для кампанії етнічної чистки і заселення палестинських земель як у Вест Банку, так і Газі, масованих атак проти цивільних, систематичних порушень прав людини, військових злочинів проти палестинського народу і просування своїх етнонаціоналістичних цілей.

Ми обговорили, чому важливо виступати проти Ізраїльського тероризму, при цьому не виправдовуючи ХАМАС; українсько-палестинський досвід, і чому існує така ворожнеча до солідарності з палестинським національним рухом

https://www.youtube.com/watch?v=AdiC9yTiJwM&t=1s

Пікетті лідує дискусію за повернення до масштабних санкціонних кампаній. Щось, що зазвичай відкидалося «прогресивними» економістами з міркувань псевдосправедливості чи високомірного пацифізму. Це показує певний зсув перспектив.

Значне посилення санкцій необхідно проти як Росії, так і Ізраїля, і чим раніше захист відійде від неприязні до санкцій і пасивності, тим більше життів може бути врятовано.

«Клептократичний режим Путіна є продуктом Росії та Заходу, і описувати його як своєрідне раціональне зло просто не працює. Тоді приходить війна, і що ви робите? Коли перед тобою руйнується країна з 45-мільйонним населенням, проводяться масові кампанії бомбардування цивільного населення, люди не мають доступу до опалення та електрики посеред зими. Я думаю, що коли західні країни подивляться на це через 10-20 років, їм буде дуже соромно за те, як мало було зроблено.

Тому зроблено [у введенні санкцій] дуже мало, частково через те, що [режим Путіна] настільки вбудований у західну правову та фінансову систему»

«Щоб вийти з глухого кута, настав час для Європейського Союзу та США, які поглинають майже 70% ізраїльського експорту, відповідати риториці діями. Якщо західні уряди справді підтримують рішення про створення двох держав, тоді санкції повинні бути накладені на уряд Ізраїлю, який відкрито розтоптує всі мирні перспективи, проводячи поселення та репресії та виступаючи проти визнання палестинської держави»

14 травня 1871 р. народився Василь Стефаник — український лівий політичний діяч, активіст Радикальної партії і депутат від неї, поет і письменник, що доклав значних зусиль розвитку культурної думки.

"Я був наочним свідком, як нераз баби окружили Стефаника, а він вів їх чи до старости, чи то до різних урядів. В Снятині бував він майже кожного дня і ніколи не бачив його самого. Як не баби, то селяни шукали у нього різної помочі та поради.

– Стефаник більше робить для нас в повіті, як неодин посол у Відні – говорили мені нераз набожно селяни"

На деякий період анархісти-махновці вступили в союз з українськими націонал-комуністами. Це перше і єдине періодичне видання махновців українською. Редагував її член Української Комуністичної партії (боротьбістів)

На перемовинах між націонал-комуністами, що призвели до цієї газети, також йшлося про створення єдиного фронту — укапістів, боротьбістів і махновців. Проте, цьому не судилось стати

Цікавим чином, газета редагувалась антибільшовицько налаштованими комуністами, і тому займала різкі позиції проти більшовиків

Газета була оцифрована, і зараз можна з нею ознайомитися онлайн. Дякую Андрію Здорову за привернення уваги до цієї цікавої газети (https://www.facebook.com/share/p/nHycnyoD9VswrC7x/?mibextid=QwDbR1)

Чого хочуть повстанці-махновці та Каінова справа (про більшовицьких катів) на шпальтах другого випуску Шляху до волі

Депутати з лейбористської і ліберально-демократичної партій, що не лише словами, а ділом просували пакети допомоги Україні, приймали участь в Ukraine Solidarity Campaign, вимагали більше зброї, санкцій та касування українського боргу, сьогодні записали відео підтримки українцям в своїх вишиванках.

Серед них депутатка соціалістичного крила лейбористської партії і одна з найбільш активних в просуванні солідарності з Україною, Надя Віттом; також соціаліст і депутат українського походження Алекс Собел; Клів Льюїс, офіцер, автор багатьох міжпартійних ініціатив у підтрику України; та інші.

Зі святом вишиванки!

https://x.com/londonmaidan/status/1791013595485962568?s=46

​​До Союзу Махна з націонал-комуністами і Української Народньою Республікою

Важливо відзначити, що союз націонал-комуністів і махновців (т. зв "третій фронт" між більшовиками і уенерівцями) протримався недовго.

Як націонал-комуністи з анархістами розділилися, махновці повернулися до своїх більш звичних позицій з елементами російського шовінізму (цікава дискусія на цю тему тут). Після і до цього, абсолютно вся періодика виходила лише російською, хоч вона була адресована українському селянину.

Проте вже на той час, махновці зробили компроміс з позицією права на самовизначення і пропонували програму Радянської держави на території України (гасло "Соціальної й трудової незалежної України" стало програмовим для махновців). Таке проукраїнське рішення знаменувало значну зміну позиції махновців (і остаточний відхід від анархізму, за який Махно значно критикували анархістські організації того часу)

Ця еволюція проте, сталась надто пізно. Зрухи махновського руху до українського руху зробили можливим союз УНР і махновців. Союз протримався недовго, і існував на умовах запровадження "Автономної радянської республіки у складі Української Народної Республіки". Ідеальний варіант і з демократичних позицій, і з позиції єднання національних сил, і банально з позиції виживання. Як-б такий варіант був прийнятий раніше, революція могла піти зовсім іншим шляхом.

Згодом, вже не УНР і махновці, а Махно і Петлюра вели (успішні) перемовини про взаємні дії в еміграції. Проте ситуація змушувала постійно відкладати будь-які дії, а злочинне вбивство Симона Петлюри назавжди закрило таку можливість