Сергій Єфремов, щойно обраний заступником голови Центральної Ради, фактично друга людина в Україні, надрукував у київській щоденній газеті "Нова Рада" статтю "Робітницьке свято"

Він звернувся до читачів видання і всієї громади із закликом взяти найактивнішу участь у святкуванні 1 травня.

"Скинути з себе пута буденщини, дати спокій натруженим рукам, випростатися вільно, почути в собі справді дух живий, знайти в собі людину, а не тільки гвинтик чи додаток до якоїсь хитромудрої машини - ось у чому лежить вага цього робітницького свята".

"Вперше, - окреслив він особливість цьогорічного святкування, - у нас на Україні святкуватиметься велике робітницьке свято - свято праці, свято пролетарської свідомості, свято класової єдності й єднання робітників усього світу.

Вперше величним походом підуть пролетарські робітничі маси, вперше залунають вільні пісні праці й вільні слова про право робітника на людське життя, на спочинок, на поважне становище в громаді".

https://www.bbc.com/ukrainian/blog-history-39765065.amp

​​Заходи почалися о 10-й ранку. Люди тримали жовто-блакитні прапори, гасла "Хай живе автономія України!", "Зійшло сонце України", "Ще не вмерла Україна" і багато інших. Оркестри грали "Марсельєзу".

Після численних промов колони маніфестантів, очолювані музиками, рушили до центру міста.

Члени профспілок мітингували в Купецькому саду, біля театру "Соловцов" (нині театр імені І. Франка) й на Михайлівській площі.
Армійці святкували на Сирецькому скаковому полі (нині - Кіностудія ім. Довженка).

Зібралися солдати й офіцери Київського гарнізону, а також ті, що приїхали з фронту (тривала Перша світова війна). До них долучилися солдати, які оголосили себе українським полком імені гетьмана Богдана Хмельницького на чолі зі штабс-капітаном Путником-Гребенчуком.

Солдати тримали українські прапори, гасла "Хай живе славне українське військо!", "1-му Українському імені гетьмана Богдана Хмельницького полку слава!" тощо. Пролунало багато промов, грали три оркестри. Далі колона рушила по Бібіковському бульвару (нині бульвар Шевченка) і Володимирській вулиці на Хрещатик.

Святкували перше травня пізніше і ОУНівці

І також легендарне святкування, де вперше за довгий час на травневому мітингу підняли український прапор. 1989 р.

​​Перше травня було завжди святом боротьби за демократичні права.

Через роки сектантства, радянської дійсності та певного профспілкового бюрократизму, значення свята було звужено до лишень охорони прав працівників. Проте ніколи права працівників не можуть бути окремою темою від демократії. Так як ці права комплексні, і опираються на базові політичні права, тоді, як навпаки, базові політичні права неповні, якщо праця не є гідною.

Перша маївка була інтернаціональним протестом проти політичних репресій в першу чергу, за 8-и годинний робочий день, жіночі і виборчі права.

В Україні, саме з такими пріоритетами пройшло це свято, і далі, в найзначніші моменту нашої історії, такі як Українська революція і розпад Радянського Союзу, це завжди буле загальнодемократичне свято, що вкрай чуйно відповідало на авторитарні і антисоціальні виклики.

Перша маївка у 1890 р. у Галичині пройшла під гаслами "8-и годинний робочий день", "Таємне загальне голосування для жінок і чоловіків від 21 р.", "Захист жіночих прав на виробництві".

Протестуючі зібралися вшанувати жертву американських соціалістів і анархістів та підтримати американських робітників на тлі політичних репресій, зробити їх загальновідомими, та одночасно виступити проти репресій у своїй країні, чи підкреслити боротьбу за визволення.

В США цей дух до речі в зберігся (хоч іноді вони святкують іншу дату - labor day). Зараз країна робить найбільший прогрес щодо робітничих прав з часів New Deal, або взагалі, за всю історію США. Нинішній курс Демократичної партії США на підтримку юніонізації (об'єднання в профспілки і створення нових профспілок) значно допоміг

Проте, робітничі протести, окрім того, що часто "танкіз", антидемократичні ліві радикали, їх підривають, завжди мають з собою теми поліцейського насильства і прав національних меншин, студентської свободи, солідарності, в тому числі міжнародною (зокрема з Україною) і зберігає свій сильний моральний посил.

Це важливо, перше травня не повинно бути забутим (так як його важливість міжнародно і в українській історії не може бути перебільшеною). Але і не повинно стати партикуляристським, секторальним святом, яке цікаво лише певній частці населення, а навпаки, чітким політичним святом, що об'єднує в боротьбі за права

😒🛠 Ринок праці України і до повномасштабного вторгнення не демонстрував стабільності та спроможності ощасливити працюючих. Але подібні нинішнім виклики змушують глибше задуматися над тим, що було не так...

🗞 Приклад виваженого аналізу тенденцій у даній сфері втілює матеріал Ярини Скуратівської на «Дзеркалі тижня», що побачив світ акурат під 1 травня. Стаття вийшла з моїм коментарем про те, за яких умов нас чекають гарні перспективи.

🔴 Думка моя проста: ринок праці давно заточений під потреби роботодавців, як і політичний курс. І якщо раніше від цього бідували працюючі, то зі скасуванням видимості балансу в трудових відносинах постраждали і роботодавці через брак кадрів. Звісно, мобілізація вплинула на вибір чоловіків, втім дерегуляція трудових прав знеохочує до праці осіб обох статей. Піррова перемога капіталу блокує зростання, але схоже ніхто не планує згортати цей хибний неоліберальний курс 🫣

🔴 Кадрова криза не призведе сама по собі до повсюдного поліпшення становища людей праці. Але це нагода для профспілок висувати радикально-прогресивні вимоги, а для держави - впроваджувати продуману політику зайнятості, яка включатиме:

✅ навчання робітничим професіям;
✅ посилення ролі інспекцій праці;
✅ сприяння соціальному діалогу

​​Реабілітаційне правосуддя — фальшивий ідеал. Чи було б доречно і морально, наприклад, займатися реабілітацією Росії?

Майже всюди, від феміністичних і квір кінофестивалей, до кампусів і до новин можна почути наголошення на необхідності реабілітаційного правосуддя (rehabilitative justice), яке націлене на порушника закону, а не на жертву, ціль якого не покарати, але виправити або перевиховати людину. Чи справді реабілітаційне правосуддя бажаний ідеал для лівих?

В чому ж проблема? Реабілітаційне правосуддя забирає в людини право бути покараним і дегуманізує людину. Замість підкреслення людської свободи, в тому числі свободи робити помилки і нести за них відповідальність, реабілітаційне правосуддя просуває концепцію, за якою відповідальність лягає суто на "зовнішні обставини", в яких порушник закону підневільний діяч. Перевиховання заперечує свободу волі і зростання індивіда з прийняттям відповідальності на себе.

Реабілітаційне правосуддя часто може руйнувати людину і бути патерналістським, затримувати людину довше від строку в залежності від успіху "перевиховання" і значно травмувати цільність людини.

Христофер Беннет описує основний аргумент так:

Реабілітаційне правосуддя заперечує моральну незалежність правопорушників, їх агенцію, здатність за власним правом відповідати своїм моральним обов'язки. Бо якщо ми заперечуємо, що злочинці здатні приймати відповідальність і приймати незалежні рішення, тоді ми надаємо їм статус другого класу: ми заперечуємо, що вони є незалежними істотами з
правом приймати власні рішення і жити відповідно до власних амбіцій і бажань. Наш обов’язок за такою логікою, перед такими громадянами другого сорту буде піклуватися про них, а не поважати їх незалежність

Тепер сторонники реабілітації можуть домагатися реабілітаційного підходу, ставлячи під сумнів, чи маємо ми необхідну свободу нести моральну відповідальність. Звичайно, на якомусь рівні ми просто продукт обставин, а не наших власних виборів.

У відповідь на це ми можемо спитати, чи відповідальність повинна базуватися лише на наших індивідуальних рішеннях? Відповідальність не вимагає радикально вільного самотворення, а радше здатність відповідати на обов'язки, властиві суспільним відносинам. Участь у відносинах
між членами соціального договору (по суті - у спільноті) передбачає людей брати на себе певні обов’язки (Strawson 1982). Як приклад, наші розмови про колективну відповідальність громадян країн, що проводять імперіалістичну агресію.

Найкращим виходом буде поєднання трьох найпопулярніших теорій правосуддя. Карального - як правосуддя, націленого на захист суспільства від порушника. Відновлювального - правосуддя, що зосереджується на відшкодуванні шкоди спільноті чи особі від дій порушника. Обидва мають в центрі бачення людини як незалежної і рівної, з рівним правом на відповідальність, і виходячи з цього, з правом на покарання, і правом на певне залагодження вини. Третє — реабілітаційне правосуддя, використовувати як доповнення до перших двух, і надавати йому пріоритет, коли можливість людини приймати відповідальність за свої дії і вчитися відповідальності зкомпромізована. Наприклад — в умовах наркотичної залежності чи безумства.

У цей день народився Карл Маркс

Газета Української Соціал-демократичної робітничої партії, Катеринослав, 1918 р.

Газета велася поміркованим крилом соціал-демократії, що стояли на позиціях демократичного соціалізму, парламентаризму і ортодоксального марксизму

Сьогодні на щастя менше культів персон. Але це не привід применшувати чи перебільшувати чиюсь роль.

Фотографія зі сторінки Андрія Здорова.

Не знайшов багато цікавого про Великдень у УНР. Тому от побажання від угееверівців

«Христос Воскрес! Воскресне Україна»

Або от з газети «Вечірній Київ»

До народження Маркса. Марксистська міжнародна політика

«Безсоромні оплески, фальшиве співчуття чи ідіотська байдужість, з якими вищі верстви Європи спостерігали за вбивством героїчної Польщі й тим, як Росія захоплює гірські фортеці на Кавказі, величезні і безперешкодні завоювання цієї варварської держави, голова якої знаходиться в Санкт-Петербурзі, а руки в кожному кабінеті в Європі, навчили робітничий клас обов’язку проникати в таємниці міжнародної політики, контролювати дипломатичні акти своїх урядів, протидіяти їм у разі необхідності, коли не в змозі запобігти, об’єднатися задля одночасного викриття і стверджувати як найвищі закони спілкування націй прості закони моралі та справедливості, які повинні регулювати відносини приватних осіб.

Боротьба за таку зовнішню політику є частиною загальної боротьби за визволення робітничого класу.
Пролетарі всіх країн, єднайтесь!»

​​В чому різниця між комунізмом і соціалізмом? Чому відмова від комунізму і подолання травм від нього є необхідним для будь-якого прогресивного лівого ладу? (1з 2 частин)

Слово Комунізм походить від французького Commun (спільне або громада) і суфіксу "ізм". У першопочатковому значенні, комунізм означає те саме, що і українське "громадівство". У Франції Комунізм зародився двосторонньо: як рух радикальних демократів та анархістів після французької революції (послідовники Бабефа), та як так званий "нео-католицький рух", що намагався перенести церковну спільність і чесноти як форму організації всього суспільства (Бармбі, Аббе Констант. "Я християнин і сприймаю християнство лише як спільність (комуну, комунізм").

В загальний вжиток слово комунізм увійшло завдяки Бармбі, який заснував Комуністичну церкву.

У цей час, соціалістичний рух народжувався з республіканського руху, під впливом філософів республіканського ладу та сторонників рівного розподіла благ (Маккіявеллі, Руссо, Конкордет, Локке, Джеферсон, тощо. Також значний вплив мав прогресивний спадок християнства і ісламу). Паралельно з прикладами селянських комун і ранніх гільдійних республік, церкв, малих республік і американської революції. Вплив комуністичного руху був незначним, і розглядався як частина загальних республіканських чи релігійних рухів.

Рухи за республіканський лад часто виступали разом з націоналістичними, селянськими рухами та зароджуваним робітничим і кооперативним рухами. Синтеза цих факторів привела до появи соціалістичного руху у 18 ст. і розвитку у 19 ст. Вперше, чітко визначений соціалістичний рух, вже окремий від республіканського руху, став частиною революційного уряду у 1848 р. у Франції

В Україні, перші комуністи з'явилися з появою Кирило-Методієвського братства. Під впливом подорожей у Францію, декілька членів сповідували домарксистський комунізм.

З появою у 1848 р. Маніфесту Комуністичної Партії - брошюри, написаною на прохання французьких комуністів, комунізм отримав значення, однакове соціалізму — як французький синонім слова соціалізм, а комуністичний, анархічний, націоналістичний, республіканський, кооперативний та інші рухи стали частиною великої традиції соціалістичного руху. Так продовжувалося до періоду революцій на території Російської імперії

Далі, термін "Комунізм" отримує розвитку завдяки більшовикам. У 1904 р. Ленін заявляє: "Бюрократизм проти демократії – це має бути організаційний принцип революційної соціал-демократії проти принципу організації опортуністів". Під опортуністами мались на увазі соціал-демократичні рухи. Це перший значний поворот у сторону диктатури — спочатку диктатури всередині самої партії, та визначення саме соціал-демократів як ворогів. Згодом, ці ідеї розвинуться до появи нового комуністичного руху, заснованого на двох основних ідеях: авторитаризму і боротьби з соціалістами.

У 1917 р. РСДРП(більшовики) зазначали, що вони більше не є частиною соціал-демократичного (синонім соціалістичного) руху, бо соціалісти "зрадили рух". Для розриву з соціалістичним рухом, партія взяла назву Комуністичної — підкреслюючи нібито свою прихильність до початків марксистського руху супроти того, що вони вважали зрадою соціалістичного руху.

Більшовики створили тоді ж і Комуністичний Інтернаціонал. Основною ціллю Комуністичного Інтернаціоналу була боротьба з соціалістами, як основним ворогом більшовицьким перетворенням. Першим кроком до створення об'єднання стала заснова міжнародної секції РКП(б), ціллю якої вважалося «об'єднання усіх комуністів-іноземців, що є членами РКП(б), для спільної боротьби проти соціал-демократів-угодовців, об'єднання їх у III, Комуністичний Інтернаціонал»

​​У чому різниця між комунізмом і соціалізмом? (2 частина з 2)

У 1920 р. В. Ленін став автором документу про "21 умову" для вступу у Комуністичний Інтернаціонал.

Ці умови включали зокрема:

- безумовне прийняття ідеї диктатури пролетаріату натомість ідеї демократичної республіки;
- необхідність "таврувати не тільки буржуазію, а її помічників - реформаторів"
- втручання у робітничий рух задля "видаляння" звідти соціалістів
- підваження верховенства права навіть в демократичних республіках, якщо комуністичний рух є сильним: "Класова боротьба майже в усіх країнах Європи і Америки вступає у фазу громадянської війни. За таких умов комуністи не можуть мати довіри до буржуазної законності. Вони зобов'язані всюди створювати паралельний нелегальний апарат"
- систематичне вигнання соціалістів і "марксистів-центристів" з партій-членів Комуністичного інтернаціоналу
- організація партій в централізований спосіб
- беззаперечна підтримка Радянській Росії, включаючи однопартійну систему і її колоніальні та імперіалістичні завоювання, що вони називали "боротьбою з контрреволюцією"
- централізація Комуністичного Інтернаціоналу навколо більшовицької партії
- Перейменування всіх партій-членів на Комуністичні партії

Саме зі створенням Комуністичного Інтернаціоналу, на світ з'являється Комуністичний рух, який ми знаємо сьогодні — авторитарний (чи тоталітарний) рух супроти соціалістичних груп і демократії на користь однопартійній системі, рух, що підпорядкований впливу Москви і не приймає плюралізм.

Першим значним протистоянням Комуністичного Інтернаціоналу з його соціалістичним попередником стала підтримка Другого Інтернаціоналу (соціалістів) боротьби Незалежної Сакартвело (Грузії) за свободу, та протест за визволення політичних в'язнів у Радянській Росії. Комуністичний Інтернаціонал організовував компанії для підтримки війн агресії та підтримки однопартійної системи.

Виключенням стає поява у середині 20-го століття так званого "єврокомунізму" — Комуністичних партій, що відмовилися від Ленінізму на користь соціалізму, але зберегли свої старі назви.

З того, існують дві окремі сторони лівого руху (паралельно з іншими фракціями, такими як анархісти). Комуністична вимагала авторитарного ладу, тоді як соціалістична — демократичного ладу і прав людей. Новий комуністичний рух з'явився в першу чергу з ціллю винищення соціалістичного руху, тоді як соціалістичний рух став першими антикомуністами — починаючи з боротьби України і Сакартвело, і закінчуючи агітацією проти радянської диктатури соціалістами по всьому світові.

Деякі люди асоціюють Комуністичний рух зараз з Маніфестом Комуністичної партії, проте Маркс був членом соціал-демократичної партії, і використовував слово "комунізм" як синонім "соціал-демократії" (німецьке слово). Комунізм як щось окремішне зараз існує лише як антисоціалістична, антилюдяна і авторитарна ідеологія. Асоціювати комуністів і соціалістів небезпечно і некоректно.

Сьогодні – День піхоти.

Щодня і щоночі воїни-піхотинці спільно з бійцями інших підрозділів у жорстоких боях мужньо боронять рідну землю на всій величезній лінії фронту. У "мінус 20" і в "плюс 35", під зливою, під снігом і палючим сонцем, коли земля замерзає на камінь, і коли в окопах води по пояс - піхотинці стійко тримають оборону. Тримають оборону під шквальним вогнем ворожої артилерії, під нескінченними КАБами. Тримають оборону під Куп'янськом і в Серебрянському лісі, під Часовим Яром і Красногорівкою, під Вугледаром і у Роботиному. Тримають оборону по всій величезній лінії фронту...

Від імені нашої партії людей праці Народовладдя уклінно вітаю всіх воїнів-піхотинців з їх днем! Ви - справжні титани, ваша витримка і стійкість - неймовірні! Про те, як українські піхотинці у нелюдських умовах зупиняють багатократно переважаючу за чисельністю та озброєнням московську орду, писатимуть книги і зніматимуть фільми.

Пам’ятаймо Героїв, які віддали своє життя за Батьківщину. Кожен на своєму місці, діймо так, щоб бути гідними їх світлої пам’яті та докладаймо максимальних зусиль для допомоги фронту! Для того, щоб якомога більше українських воїнів залишились живими і неушкодженими. Для того, щоб зупинити московську навалу та наблизити Перемогу!

Слава українській піхоті!

Слава українському народу!

160 років "Січовому батьку" — Кирилу Трильовському

Трильовский став засновником найважливішого молодіжного товариства в історії Україні — протипожежного-руханкового товариства "Січ", спочатку — соціалістично-радикальний, а потім величезний загальнонаціональний рух, що займався взаємодопомогою і військовим тренуванням.

Сам Трильовський був членом Радикальної партії, найбільш ліворадикального її крила, але також і найбільш популістичного. Він зіграв велику роль у посиленні Радикальної партії. Згодом, зав'язав конфлікт з лідером партії Бачинським, і в процесі відколовся від Української соціалістично-радикальної партії (УСРП — перейменована Радикальна партія) для створення УСРП-Лівиця.

Паралельно з цим, "Січовий батько" автор багатьох січових пісень, які відомі і сьогодні

На тижні вийшла стаття на річницю. В ній замовчується значний внесок Трильовського (і негативний і позитивний) у соціалістично-радикальний рух, але натомість описуються його відносини з жіночим рухом

​​Історія поневолених народів Росією фактично повністю виключена з загальної історії та історії прогресивних і лівих рухів. Проте, така історія не може бути повною без них.

Відсутність загальних знань, і ігнорування регіону, не означає відсутність подій. Навпаки, забута історія може нам розказати про альтернативи, які були знищені, і допомогти орієнтуватися в теперішньому і майбутньому, знайти спільність. Багато революцій наслідували схожі до Української чи Сакартвелівської соціалістичних моделей.

Іноді буквально, як от створення Чувашської центральної ради (Канаш), що складався з чуваської національно-соціалістичної партії та прихильних до чуваського руху сторонників лівих, ліводемократичних і правих есерів. Паралельно існував Чуваський лівий соціалістичний комітет зі складом відповідним до наших боротьбістів і укапістів.

В майбутньому, прийняла участь у створенні конфедеративної держави тюркських і фінно-угорських народів — Ідель-Уралу

На території держав і народів Туркестану, Бухари і Башкортостану діяла соціалістична партія "ЕРК" (згодом - Tude). Партія сповідувала ліворадикальну і антибільшовицьку програму, що скоріше відповідала суміші програми лівих і ліводемократичних есерів з національними гаслами. З програми: "Туркестан може увійти лише у той інтернаціонал, де соціалісти виборюють права пригноблених народів так само, як і права пригноблених класів."

У Бухарі, революційний рух молодобухарців разом з більшовиками скинули еміра і створив Бухарську Народну Радянську Республіку. Проте, більшовицький рух вкрай недовго рахувався з молодобухарцями, через що той розколовся: на націонал-комуністів, що погодилися і далі співпрацювати з більшовиками, і на незалежників, що хотіли демократичну самостійну республіку. Серед других були соціалісти і несоціалістичні прогресисти. Вони критично підтримали басмачеський рух і доєдналися до нього зі своєю програмою.

Абхази, Осетини, Чеченці, народи Дагестану та ін. створили Гірську республіку, як виключення, республіка мала право-ліберальний уряд. Натомість, всі ліві організації (есери, більшовики і соціалісти-незалежники) створили "Дагестанську соціалістичну групу". Згодом, це об'єднання за допомогою розповсюдження своєї програми земельної реформи, отримали більшість підтримки у населенні і переобрали праволіберальний уряд на користь уряду "Соцгрупи".

У Східній Європі були сформовані революційні республіки Білорусі, України, Криму, і ліві республіки Латвії, Литви і Естонії.

Вірменці і Азербайджанці створили свої демократичні та революційні республіки. У Азербайджані основною партією стала центристська Мусават, яка мала як соціал-демократично, так і консервативно налаштованих членів. За нею йшли соціалістичні і соціал-демократичні блоки, включаючи також значну фракцію вірменських революціонерів.

У Вірменії ж головою уряду стала партія Дашнакцутю́н — радикально-соціалістична партія

У нинішньому Казахстані, основним рухом стала партія "Алаш" — несоціалістична помірковано-ліва партія, що виступала за автономію Казахстану (тоді - Алаш)

Проте, це далеко не вичерпний список, а лише взяті окремі найбільш популярні республіки революції, що стояли на самостійницьких і прогресивних позиціях, а потім були знищені більшовиками чи білими.

❗️Попри воєнний стан оплата праці на підприємстві є обов'язковою та першочерговою.

⚖Якщо роботодавець не виконує свої обов'язки з виплат заробітної плати, на нього чекає покарання.

💵Зокрема штраф у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати (наразі — 24 000 грн) за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат більш як за один місяць.

❌За безпідставну та умисну невиплату заробітної плати чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць:

🔸штраф від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8 500-17000 грн);

🔸виправні роботи до двох років;

🔸пробаційний нагляд до двох років (з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до трьох років).

‼️Проте є перелік підстав для звільнення роботодавця від відповідальності, за несвоєчасну виплату зарплати. Про них читайте на нашому сайті: https://trudovi.org.ua/analytics/oplata-pratsi-v-umovakh-voiennoho-stanu/