Стефаник це той самий, що відомий письменник, до речі! Дуже цікава особа з політичних поглядів, раджу почитати, кому цікаво

Продовжує Цегельський, приписуючи біди України соціалістам і виправдовуючи гетьманат:

Інтеліґенція в Україні була назагал або малоросійсько-індиферентна, або царистично-общерусска, або комуністична. Ця, що признавала себе українською, була — як уже сказано — соціялістичною, ворожою „куркулям“ чи хліборобам.

Лише одиниці з інтеліґенції (як ось Міхновський, браття Шемети, Дорошенко), чи з українських дворян-дідичів (Липинський, Скоропадський, барон Штейнґель, Леонтович, Устимович, Лизогуб) готові були дати національний провід оцим хліборобам, що могли і повинні були стати хребетним стовпом самостійної України

Автор каналу марксизм і історія поділився зі мною вкрай цікавою статтею. КДБ планувало вбивство Багряного, як людину, що представляла велику загрозу для СРСР. Вбивство планували перед замахами на Ребета (лідера демократичного крила ОУН) і Бандеру (лідера тоталітарно-фашистського крила).

Таким чином, можна зробити висновок, що у ліво-революційній партії УРДП СРСР бачив більшу загрозу, ніж у всіх інших політичних українських центрів.

https://www.istpravda.com.ua/articles/2024/04/11/163826/

У 1949 р. Тарас Бульба-Боровець вступив у Українську Революційно-Демократичну партію. Вона була частково створена з членів минулої Української Революційної Партії Робітників і Селян, складової групи Поліської Січі Тараса Бульби-Боровця і близька йому за поглядами.

Проте, згодом Т. Бульба-Боровець з партії вийшов зі скандалом. Достовірні причини складно знайти. Багряний в приватному повідомленні описує співпрацю з американської розвідкою та власівцями (друге - є спірним, історики сперечаються, чи мала місце така співпраця) причиною розбіжності з Бульбою-Боровцем, тоді як у військовому місячнику, де Б-Б був головним редактором, він випустив статтю. В статті причиною відходу Б-Б від партії називалися централістські тенденції Української революційно-демократичної партії. За словами Б-Б, УРДП і Багряний намагалися підпорядкувати його мілітарну групу партії та втручалася в її внутрішні справи, тоді як та підпорядковувалася лише уряду УНР (скоріше за все, мається на увазі УНРада)

Журнал Меч і Воля за 1952 р. з поясненнями Тараса Бульби-Боровця своєї позиції щодо виходу (чи вигнання) з УРДП лежить у бібліотеці Вернадського (Можливо, якось сходжу прочитати і напишу тут). Сам журнал цікавий своєю антибандерівською (вони називали ОУН "фашистським кублом"), антигетманською та анти-УРДП (!) позицією і направленням. Свою прихильність "Меч і Воля" заявляла Українській Народній Республіці і її представництву.

​​Як відсутність прогресивної політично-соціяльної ідеї доводить до катастрофи ведену війну

Наведемо такі історичні факти:

Шведи, поляки і Наполеон не перемогли феодальної Росії тільки тому, що їх соціяльно-політичні ідеї не притягнули на свою сторону мас се лянства, поневоленого російськими Феодалами, хоч ВОНИ тих феодалів ненавиділи. Інакше кажучи, не знайдено способу відділити народ від режиму.

Гітлер, мілітарно-матеріяльною перевагою завоював цілу Европу, але його мрякобісна політична концепція ,,нової Европи" у проводі з расою, геррен- Фольку", закінчилася Нюренберґом. Тим більше це саме питання актуальне сьогодні, в добі соціяльних воєн. Большевизм започаткував зовсім нову еру світової історії, примушуючи цілий світ провадити тотальну війну. Сьогодні не воюють тільки армії на Фронтах, але дослівно цілі нації.

Політична мораль не тільки армій, але й цілих націй відограє основну ролю. Всі свої, дотеперішні завоювання большевизм осягнув такими основними факторами:

1) агресивно-офензивною, а не мирно-де- Фензивною політикою;

2) атракційністю його нової політично-соціяльної концепції;

3) майстерною грою на низьких інстинктах народних мас;

4) політичним розкладом кожної нації з її власного нутра;

5) диверсійно-партизанською акцією 5-их колон рос. компартії на чужій території;

6) регулярною збройною силою Росії та її сателітів;

7) безоглядним і масовим терором тоталітарної поліційної влади проти своїх політичних противників, як політичних ворогів людства;

8) автаркізованою системою безконтрольного суперкапіталізму.

Світова демократія, як бачимо досі, задумує оборонитися керуючись такими факторами:

1) не агресивно-офензивною, а мирно-де- Фензивною політикою;

2) не новою, ясно сконкретизованою політичною концепцією, а взагалі безконцепційністю;

3) не політичною ідеєю як найновішою зброєю, а старими методами боротьби голим матеріяльно-мілітарним потенціялом;

4) не політичним розкладом СССР та його сателітів з їх нутра, а повним невмішуванням до,, внутрішніх справ Росії";

5) не офензивою нової економічно-соціяльної програми, а тільки обороною своєї старої системи;

6) не методами швидкої прогресивної революції, а виключно еволюційними процесами;

7) не ставленням головної ставки на живу людину, а перебільшеною надією включно на мертвий матеріяльно-технічний потенціял;

8) Повною негацією ідеалів та політичних аспірацій визвольно-революційних рухів всіх тих націй, що їх вже поневолила большевицька Росія.

Редакція "Меч і Воля", 1951 р.

Трошки Драгоманова від анархістів

Спішимо разом з Utopia über alles порадувати любителів друкованих книг, прихильників ідей Драгоманова, осіб з лібертарними поглядами й загалом всіх, хто хоче ознайомитися з поглядами видатного діяча — нарешті видано книгу «Україна лібертарна: Михайло Драгоманов. Невеличка антологія статей»!

Оскільки Михайло Драгоманов не писав системних творів, надаючи перевагу публіцистичному стилю, ця збірка — гарний спосіб для читача ознайомитися з ідеями видатного українця у систематизованому вигляді. Тексти колишніх і сучасних дослідників грунтовно розкривають світогляд основоположника українського народництва.

Щиро дякуємо Денису Хромому й Растаман та Порожнеча за укладання цієї антології, допомогу з друком Utopia über alles та допомогу з вертскою Ірині Стасюк.

Вартість однієї книги 200 грн. З приводу придбання писати @drahomanov_bot.

Цікаве оголошення. В Україні церкви постійно наголошують на тому, що Гелловін - то бісівщина і нам таке не треба. Тут ми бачимо, що пів сотні років тому Українська Православна церква у Лос-Анджелесі сама запрошує провести свято у стінах храму. Бонусом "добірні гарячі й холодні напитки та закуски".

​​До смерті Левка Бачинського — одного з найвпливовіших соціалістів на Західній Україні

94 роки тому помер Лев Бачинський — віцепрезидент ЗУНР та голова Української Радикальної партії (після об'єднання з есерами — Соціалістично-радикальної) — один з найвпливовіших демократичних соціалістів України, автор акту Злуки України і земельної реформи ЗУНР, адвоката та теоретика.

Варто відзначити і послідовну національну позицію. Лев Бачинський протягом своєї діяльності з 1905-1917 рухав націонал-демократичну партію у бік більш проукраїнських позицій (УНДП тоді вступало в союзи з русофільськими тенденціями, чи ж вбачати Західну Україну окремішньою від Наддніпрянської), і разом з товаришами по Радикальній партії закріпив статус радикалів як "найбільш проукраїнських", з чим поміркованішим чи москвофільським націонал-демократам приходилося рахуватися

Як адвокат Бачинський брав участь у так званих політичних процесах, що велися австрійсько-угорською чи польською владою проти українців. За принципом, що був прийнятий у українських адвокатів, за політичні процеси він не стягував гроші і проводив захист безплатно.

За правління Бачинського, Соціалістично-радикальна партія цементувала свої позиції як глибоко демократична, конституційна і революційна партія національного визволення. УСРП відкинула комуністичний популізм і диктатуру, так само як помірковано-невизначений напрям, якого підтримувалась тоді Німецька соціал-демократія. Натомість, партія орієнтувалася на сильну антирадянську соціальну платформу і ідеологію Ґільдійного соціалізму — виступаючи за найбільшу децентралізацію та автономію і кооперативну економіку.

Партія стала єдиною на Західній Україні, що послідовно відстоювала самостійницькі позиції, у той час, коли Комуністична партія виступала провідником російського імперіалізму, разом з частиною націонал-демократів, а інша частина націонал-демократів — опиралася на компроміс і співпрацю з Польщею проти москвофільських тенденцій. В цих умовах, партія висунула позицію: Ні Польща, ні СРСР, але самостійна не від кого незалежна соціалістична Україна.

Для всіх, кому цікаво, як лібертарні та демократичні соціалісти з Української соціалістично-радикальної партії бачили майбутній устрій України, рекомендую прочитати цю роботу

Пʼятниця — а значить ми продовжуємо публікувати глави титанічної праці Михайла Туган-Барановського «Кооперація. Її природа та мета».

Глава друга — "Характер доходу кооперативів". Автор відповідає на питання, що й досі турбує чималу кількість світових теоретиків кооперації: Чим кооперативи відрізняються від традиційних підприємств? І чи мають кооперативи зиск зі своїх членів?
Відповіді на ці питання вказують на шляхи, якими можна користатися сьогодні для побудови більш інклюзивного, демократичного та заможного суспільства

Лише бізнес?

Кооперативна власність є рушієм вітрової революції і зеленого переходу в Данії

Загальна власність має глибоке коріння в Данії. Багато банків, молокозаводів і продовольчих магазинів протягом століть функціонували як кооперативи, а громади фінансували окремі вітрові турбіни, скажімо, для живлення села чи ферми, починаючи з 1970-х років. Натхненні успіхом кооперативу, зорганізованого у 2000 році Middelgrunde, інші енергетичні кооперативи незабаром почали з'являтися по всій країні.

В 2011 р. Уряд Данії постановив, що нові вітряні електростанції мають належати принаймні на 20% громаді.

Такий підхід, орієнтований на людей, допоміг просунути Данію на передовий край переходу на чисту енергію. «Це не тільки спосіб дати людям частку в чистій енергії», —
«Це також чудовий спосіб уникнути конфліктів, які іноді виникають, коли проекти пропонуються поблизу місця проживання людей».

Здається, це працює: у 2016 році Данія виробляла майже 40% своєї електроенергії за допомогою вітру, і до 2020 року досягає мети в 50% виробництва електроенергії вітряками.

— Цитовано зі статті за 2017 р.

https://www.greeneconomycoalition.org/news-and-resources/people-power-denmarks-energy-cooperatives

"Кирило Осьмак. Полтавчанин-соціаліст, який керував бандерівцями"

"У зга­да­ній уже пра­ці "В єд­нос­ті си­ла" Ки­ри­ло Ось­мак вка­зав зас­та­но­ві пун­кти об­'єд­нан­ня всіх ук­ра­їнсь­ких сил: су­ве­рен­на ук­ра­їнсь­ка дер­жа­ва, зе­мель­на ре­фор­ма в ін­те­ре­сах се­лянс­тва, вось­ми­го­дин­ний ро­бо­чий день і ви­роб­лен­ня за­ко­но­давс­тва май­бу­тньої дер­жа­ви. Піс­ля пев­ної об­роб­ки че­рез два ро­ки цей до­ку­мент став прог­ра­мою УГВР"

Технології, інформація і лівиця

Демократичні ліві виступають за народну, демократичну економіку і політику у спільних інтересах.

Проте, значна частина економічного і політичного життя людини 21-го століття майже не теоретизована. А саме: інтернет-технології, ментальна ціна, різні види нав‘язливих соціальних практик, пов‘язаних з новими технологіями і соціальною етикою (fast fashion, online dating, social media addiction etc), і зокрема існування економіки уваги

Нові технології відкрили двері до небачітного рівня популізму і дезінформації. Контроль над інформацією, що попадає в публічне обговорення, абсолютно не відповідає жодним демократичним стандартам.

Відсутність регуляції інтернету, зокрема соцмереж, призводить до цілої плеяди неймовірно шкідливих практик, значних ментальних захворювань, залежностей, зниження ефективності і можливості отримувати задоволення від життя, уваги, руйнування соціальних функцій і відчуття спільності, відповідальності і колективу.

Хоч тема і слабодосліджена лівими, що рефлекторно опираються на підходи 20-го століття, новаторські підходи все ж існують. Сучасні автори часто пропонують виділення права на увагу, на основі котрого необхідно значно применшити інтрузивні (нав‘язливі) практики, обмежити як працюють і споживаються соцмережі і ввести цілий ряд регуляцій, які б не тільки посилювали демократичні права індивіда, а й зводила до мінімуму шкоду соцмереж на формування індивіда, його функцій і ментального стану.

Для вирішення проблем з впливом інформації і технологій на політику, пропонують експертні комісії для боротьби з дезінформацією, інституціоналізовану медіа-демократію, надання відносно рівного доступу для інформації і її розповсюдження людям; контроль і можливість низових перевірок уряду громадянами; (інтер)націоналізація чи інші засоби державного чи комунального контролю за рекламними компаніями і соцмережами, тощо.

Проблеми 21-го століття мають перспективу абсолютно зруйнувати демократію і психологічний стан людства (хоч часто вони не сприймаються як серйозні), і лише ліві: (та деякі ліберальні) соціал-демократичні або демократично-соціалістичні, зелені та феміністичні рухи і організації тощо, мають наразі перспективу новаторських підходів і реформ, і багато в чому, формулювання відповідей на ці питання будуть в основі відродження прогресивної політики

Підкреслення засадничих основ народної політики і економіки повинно формувати і наші погляди на регуляцію технологій і контролю за інформацією. Ці проблеми не повинні бути ігноровані, інакше наслідки будуть (і вже є) руйнівними

​​Демократична фракція ОУН про економіку. Лист Петра Полтави

Соціальна державна власність, або комунально-кооперативна сфера економічного господарства безумовно має переважати над сферою приватної власності. Лише за таких умов можна зберегти соціально-національний характер планової економіки. Без цієї гарантії капіталістична система економіки незабаром запанувала б з усіма негативними соціальними та економічними наслідками.

Ставлення деяких наших друзів у ЗЧ ОУН, яке знайшло вираження у згаданій статті Сурми та інші натяки в різних листах і документах, вважаємо помилковими. Автор згаданої вище статті в Сурмі просто висловлює свою підтримку капіталізму, коли пише: «...основним принципом соціально-економічного ладу і відносин у державі має бути особиста та індивідуальна соціально-економічна цілісність кожної людини на основі власності на засоби виробництва і виробництва як такого...". Це відкрита пропагування капіталізму, в якому ОУН досі не була винна.

Ми визнаємо, що соціалізована економіка має деякі негативні чинники. Державі передається новий потужний інструмент тиску на суспільство, але через економічну зацікавленість людей у ​​діяльності держави в дійсно демократичних країнах, де державна економічна політика контролюється нацією, за таких умов не існує небезпеки того, що уряди зловживатимуть своєю владою для економічної експлуатації громади або намагатимуться здійснювати неналежний економічний тиск.

Звіт ЦРУ, 1952 р.

1. Українське питання все ще невідоме у світі, не зважаючи на визвольну боротьбу українців протягом багатьох років

2. Радянські росіяни і російська еміграція, а також велика частина поляків, які вороги України (...) спеціально розповсюджують неправдиву інформацію щоб дискредитувати український рух