​​Як Демократичні Соціалісти Америки стали сталіністами?

Демократичні Соціалісти Америки — організація, що починала як «ліве крило Демократичної партії», мало чітку антирадянську і демократичну позицію, та була пристанищем для тих, хто стикався з антисемітизмом, стала здебільшого організацією ксенофобії, антилюдяної ідеології і сталінізму.

Що ж сталося? Відповідь насправді дуже проста: організація впустила маргінальних активістів маоїстського, сталіністського, ходжаїстського і леніністського кшалту, дала їм простір для агітації без інтелектуального спротиву від демократично налаштованого люду, де персони тоталітарних поглядів «вчили» нових членів, які лише роблять свої перші кроки в політиці;

Згодом, вони формують спільноти навколо прийнятих принципів, аксіом і ідентичності: це правильно, ці — вороги, а це — неправильно. «Проблемним» може бути майже все що завгодно: спілкування з незалежними інтелектуалами, антиксенофобні погляди, альтернативні думки, позиція щодо міжнародної політики, тощо. З’явився цілий ряд пейоративних слів: «ліберал», «реформіст», «опортуніст», «ревізіоніст», «атлантист», тощо, для подавлення плюралізму і свободи думок.

Якщо хтось виступає публічно проти цих принципів, він піддається остракізму, колективному цькуванню і виключенню, замість нормальної дискусії.

Згодом, сталіністи і люди з іншими тоталітарними та авторитарними поглядами починають сприйматися як частина спільноти, "свої", і навіть критичні люди можуть почати захищати їх від зовнішньої критики, що остаточно підважує вміння організації змінюватися і робити висновки.

Прийняття активістів з антилюдяними поглядами, надання їм платформи для пропаганди своїх ідей, мало величезний вплив. В DSA почали з‘являтися гуртки з читанням Сталіна і розповсюдженням його думок, і члени, що підтримували цю ідеологію, могли не боятися боротьби з собою і виключенням, а самі постійно саботували дії більш демократично налаштованих активістів.

«Більшість у DSA зараз представляють людей, які дистанціюються від соціалістичної виборчої та законодавчої політики». Ультраліві, ленінські групи забезпечують десять місць (більшсть), решта шість представників підтримують «масову політику». Сектанти включають фракцію під назвою Група марксистської єдності з двома місцями.

Фракція «Хліба і троянд» має три місця, група, яка об’єдналася кілька років тому після розпуску троцькістської «Міжнародної соціалістичної організації». «Червона Зірка», «Чавіста Інтернешнл» і «Антисіоністський Сланець» називають себе іншими марксистсько-ленінськими фракціями, які мають загалом п'ять місць.

Марксистсько-ленінські групи спеціально "залицяли людей з DSA і спрямовували їх до власних формувань - з метою побудови авангардної партії". Молоді активісти ще не мали достатнього досвіду, щоб це зрозуміти» — пише Нью Йоркська активістка DSA.

Варто відзначити, в DSA все ще є демократична меншість. Здебільшого вона представлена деякими анархістськими членами, меншістю троцькістів, що наперекір прийняли демократичну програму та демократично-соціалістичною фракцією «Північна Зірка»

Американський досвід показав одне: якщо впускати до організації людей з поглядами, близькими до фашистських/комуністичних — організація приречена на провал чи на прийняття протофашистської програми. Саме так DSA зайняло антиукраїнську ксенофобну позицію, а деякі члени навіть підтримували та виправдовували ґвалтування, що робила терористична організація «HAMAS».

Хоч наш досвід врятував нас від появи популярної лівої організації заснованій на протофашистських засадах, це не означає що цього не може статися. Хоч українська лівиця і здебільшого принципово демократична і чуйна, деякі дії чи бездіяльність можуть повести її в інші напрямки.

В малій українській лівій треба на це звернути увагу. Є така ж сама тенденціями, з молодими маргінальними «маоїстськими гуртками», сталінізмом, та вирощеною проросійською лівою ідеологією, що може толеруватися.

Як зробити людей ізольованими, і обмежити їх можливість насолоджуватися містом, розуміти інші спільноти, способи життя і діяльність?

Побудувати «Файна Таун» і «Комфорт Таун»

👥 85% мешканців Файна Таун та Respublika Park не виходять за межі ЖК, — девелопер

За словами Ніконова, це свідчить на користь комплексної забудови, де «навколо тебе живуть люди твого рівня».

Як і Комфорт Туан, житлові комплекси Файна Таун і Respublika мають закриту територію. 🚷Сторонніх осіб пускають лише за гостьовими перепустками. Зокрема, мешканці Файна Таун погодили режим, за яким закритими є не лише внутрішні подвір’я, а й територія всього комплексу.

💁‍♂️ Раніше «Хмарочос» писав про проблеми таких gated communities (закритих спільнот), зокрема й проблеми з безпекою.

Підписуйтесь на @hmarochos

«Британський лейбористський уряд Клемента Еттлі підписав Північноатлантичний договір у 1947 році, поклавши старт НАТО»

75 років тому, у 1949 р. було засновано Північно-атлантичний альянс. За свою мету альянс становив зменшити можливість появи нового нацистського режиму у Європі та захисту від Комуністичної агресії.

Хоч альянс будувався на позитивних цілях — і сприяв безпеці і захисту мільйонів людей від комунізму, його дії були геть протягнуті європейським колоніалізмом і «реалістичною» геополітикою.

Хоч альянс і допоміг частині Кореї зберегти нетоталітарний (але все ще авторитарний) лад, та займав ситуативно демократичні позиції, він часто йшов у ногу з американською геополітичною стратегією — та, протягом майже всього століття, орієнтувалася на співдружні відносини з СРСР та повагу до російського колоніалізму і імперіалізму.

НАТО проводило політику «примирення» з СРСР аж з самого його заснування та мовчки дивилася як Україну втоплюють в крові — голодом і переселеннями мільйонів людей до сибіру; так само мовчки НАТО дивилось на російські танки в Угорщині, що знищили угорську революцію.

Одночасно з захистом своїх країн від комуністичної агресії, країни НАТО (варто відзначити — країни-члени, хоч і частково були змушені йти разом з міжнародною політикою США — мали суб‘єктність — як приклад, не підтримавши вторгнення США у Ірак; або ж в негативному ключі — Турція, що проводила військове вторгнення проти Курдів, коли ті були союзниками США) також захищали свої колонії і, вслід за «реалістичною» концепцією міжнародних відносин, розглядали інші країни як свої сфери інтересів (в першу чергу, знову, США) та підтримували військові диктатури проти демократичних урядів.

З 90-х НАТО грало більш прогресивну роль — захищаючи більшість країн Східної Європи від можливого російського вторгнення та проводячи кампанії тренувань і підготовки армій.

НАТО має великий багаж неправильних рішень, досягнень і провалів. Проте зараз, можна стверджувати про зміни, одночасно як, багато лівих пропонують концепції «прогресивного НАТО» — проактивного альянсу, побудованого не на «реалістичній» політиці, а цінностях.

У травні 1878 року виголосив промову «Література українська, проскрибована урядом російським» на Міжнародному літературному конгресі в Парижі, в якій навів текст Емського указу, згідно з яким українцям не дозволялося перекладати їхньою мовою навіть Святе Письмо. Він попереджав західноєвропейську спільноту, що від російського урядового тиску може зникнути ще один народ, український, як це вже було з іншими народами в імперіях Європи. Примірник доповіді одержали Віктор Гюго і Карл Маркс

http://www.nbuv.gov.ua/node/5697

Як не був прийнятий до уваги висновок Маркса про незмінність зовнішньої політики Росії, спрямованої на утвердження свого світового панування, так і застереження Енгельса про імперський характер російського самодержавства, висловлене в його статті «Зовнішня політика російського царства», не було почуте політичними силами. З точки зору Енгельса, «своїм безперервним втручанням у справи Заходу» Росія «калічить і заважає нашому нормальному розвитку, і це з метою завоювання географічних положень, які забезпечать Росії панування над Європою, і таким чином придушить усі шанси прогресу під залізною п'ятою царя» (Енгельс, 1890).

"Жоден громадянин ніколи не повинен бути настільки багатим, щоб купити іншого, і жоден настільки бідним, щоб бути змушеним продати себе" — Ж.-Ж. Руссо.

В такому ж дусі висловлювалися класики лібералізму Мілль і Локк, і звичайно, Ролз.

Ліберальний лад неможливо досягти в умовах значної нерівності і непідзвітної влади. Нинішня, лібертаріанська інтерпретація лібералізму показала свою повну некомпетентність в забезпеченні свобод і демократії.

Натомість, на мою думку, необхідно шукати нові і адекватні підходи, які протистоять як ксенофобії, лівому і авторитарному популізму, так і консерватизму та ультраправим. Для цього я регулярно публікую матеріали на тему лібералізму, ліберального та демократичного соціалізму, соціал-демократії та нових підходів і теорій, що можуть забезпечити справді рівну, демократичну державу.

Для цього я також перевідкриваю українську ліву та націонал-демократичну традицію, традицію лівих революціонерів, таких як от Багряний, та відданих соціалістів і соціал-демократів.

Сьогодні хочу поділитися книжкою "Republicanism and the Future of Democracy".

Це збірка з 13 есеїв щодо нового, "республіканського" підходу до демократії, який зосереджується на праві бути вільним від непідзвітного панування однією людиною над іншою, і презентує його як альтернативу лібертаріанському (чи неоліберальному) праві панувати над іншими людьми в умовах невтручання держави в економічне життя.

Привіт! На зв'язку Інститут Мазепи.

Ми повернулися — й починаємо публікувати рідкісну працю чи не найвидатнішого українського економіста, Михайла Туган-Барановського, присвячену природі й меті кооперації.

Сьогодні читаємо першу главу — "Загальне визначення кооперації", в якій автор роздумує над найкращим визначенням того чим таким є кооператив. В роздумах його доповнює його Карло Коберський — видатний діяч галицької кооперації, що в 1936 відредагував та доповнив оригінальну роботу, надруковану в 1919 в Києві.

Михайло Туган-Барановський — видатний соціаліст-кооператор, міністр фінансів УНР і предтеча кейнсіанства. Саме надихаючись Туган-Барановським, Кейнс написав свою економічну теорію.

На честь видатного економіста і кооператора, названо інститут в Донецьку (зараз в Кривому Розі) та одну з центральних вулиць Львова

Найкраща кандидатура на мера у Варшаві — подружка української лівиці і лояльна союзниця України.

Вона виступає з сильною соціальною програмою — доступним і дешевим житлом і транспортом, за соціальну відповідальність і достойне керування містом.

Відправьте це своїм друзям у Польщі, українцям і неукраїнцям, не обов‘язково в Варшаві. Чим більше друзів України при владі — тим краще всім.

Чим більше достойних лівих у владі — тим краще місцевим, громадянам і негромадянам. Тим краще східноєвропейській лівиці, яка буде мати значний приклад.

​​Чому авторитетні історики, які самі є членами СДПН, критикують заяви канцлера Німеччини Олафа Шольца і лідера фракції соціал-демократів Рольфа Мютценіха щодо війни в Україні та що вимагають?

«Підписанти листа вважають, що замороження війни в Україні фактично означало б її завершення "на користь агресора". "Політика під гаслом "партії миру", яку здійснюють окремі товариші, оперує недалекоглядною термінологією, що ігнорує не лише досвід мінських угод, а й події на окупованих Росією територіях і, не в останню чергу, погрози Росії напасти на інші європейські країни»

Пам‘ятаю як тоді виходив на акцію разом з друзями за прийняття антидискримінаційного закону. Перша річ, щоб мати прогрес щодо прав пригнічених груп — будь-яких — припинити насилля

Одна з моїх улюблених рубрик — прямо не зв‘язана ні з Україною, ні з її історією, проте цікава — співпраця комуністів і нацистів. Багато історичних уроків можна знайти.

Комуністи у 20-х підняли гасло «соціал-фашизму» (комуністичний сленг для назви соціал-демократів) для аргументації боротьби з Соціал-демократами як найбільш пріоритетною. Націонал-соціалісти вважалися ситуативними союзниками в боротьбі з «фашистами» — Соціал-демократичною партією Німеччини

Це також і до неприємної історії комуністичного «антифашизму»