Андрій завжди має унікальну і варту уваги перспекииву. Лекції від нього вкрай цінні. Рекомендую всім сходити 3-го числа і послухати Андрія Здорова та Соціальний рух!

​​03.04. Більшовизм та Українська революція 1917-1921 років

🧐 Історія завжди була зброєю в ідейній та політичній боротьбі, зокрема і у воєнному протистоянні. Проросійська пропаганда зараз заявляє, що Україну створили більшовики. В той самий час можна почути, що Україна на початку ХХ ст. втратила державність завдяки лівим соціалістичним партіям.

❓Але хто ж у цьому правий та як розібратися в цьому?

▪️Як оцінювали революційні події 1917-1921 років в радянській історіографії та в українській еміграції?
▪️Якими були соціальні та національні причини Української революції 1917-1921 років?
▪️Яку роль грало право націй на самовизначення в програмі більшовиків?
▪️Як ставилися більшовики до Української Центральної Ради та Української Народної Республіки?
▪️Як було утворено совітський (радянський) український центр та Комуністичну партію (більшовиків) України?
▪️Як були вирішені земельне та робітниче питання?
▪️Компроміс більшовиків із українським національним рухом – перемога чи поразка?

✅ Всі ці питання будемо обговорювати 03 квітня разом на лекції Андрія Здорова, історика-марксиста, котрий фахово досліджує історію революційної доби в Україні першої чверті ХХ століття.

💫 Подія відбудеться о 18:00 у Соціальному хабі у Києві

➡️ Посилання на реєстрацію

Не можу достатньо прорекомендувати цю книгу.

Чудова книга, яка мені дуже сподобалася, вона значно змінила мій погляд на політичну реформу.

Тема книжки:

«Конституціоналізація влади тих, хто не править» — опис інститутів для невладної більшості задля контролю над обраними представниками. Антикорупційні інституції, ціль яких робити владу постійно підзвітною і відповідальною перед громадянами.

​​Чи можна мати занадто багато?

Повільно читаю книжку про «лімітаризм» — необхідність не лише боротися з бідністю, але і обмежувати занадте багатство.

У збірці «Having too much?» різні автори описують чому нам необхідно обмежувати занадте багатство. Виділяють цілий ряд аргументів:

Недовіру між людьми, конфлікт і атомізація з цього. При наявності різкої різниці у розподілі багатств, пропадає спільність.

Людське щастя. Щастя, унікальний досвід і можливості фактично доходять до плато після певної суми і підвищують добробут людини мінімально.

Наявність великої кількості грошей створює недемократичний розподіл влади. Багаті мають неправомірний вплив на політику і економіки, чим втручаються в життя інших і приймають за інших рішення. Люди перестають бути політичними рівними, так як вага економічних рішень і лоббізму, що можуть зробити багаті, зводить всі уряди до прото-олігархії.

Приводиться багато інших аргументів. Що важливо в цій книжці, і в багатьох інших зараз, це новий тренд на відхід від чисто утилітарного підходу до економіки. Замість обговорення «ефективності», , з‘являється політична дискусія: ефективності чого? Як зробити економіку, яка буде служити людям? Як політична структура пов‘язана з економікою, за якими принципами та повинна працювати? Тощо.

Рекомендую цю книжку

Навколо Крутів є величезна кількість міфології.

Під Крутами, соціалістичне студенство виступило проти російсько-більшовицьких військ, одночасно коли консервативне офіцерство відійшло.

Інша частина студентів на чолі з есером С. Довгалем була відправлена допомагати в Києві тримати порядок під час пробільшовицького повстання на Арсеналі

З прикладу цих студентів зараз часто роблять пропагандистську історію — про сміливих українців, що віддали своє життя і сили за країну. Це правда, проте ця правда часто зустрічається з перебільшеннями, міфами і неправдою.

Ця стаття розбирає вік студентів, поборюючи часті міфи, і біографію наймолодшого студента під Крутами. Дуже цікаво.

Посвідка члена Союзу Українських Ветеранів Всеволода Соколовського. Воював у Армії УНР. Його неповнолітній брат Андрій брав участь і загинув у бою під Крутами. Про нього можна тут прочитати - https://www.istpravda.com.ua/articles/2022/01/28/160854/

Після упадку самодержавного режиму в 1917 р. майже вся свідома національно молодь України пристала до соціялістичного руху, як у Юнацькій Спілці так і
в політичних партіях. Українська соціялістична молодь виступила збройно в обороні Української Народної Республіки проти агресії большевицької Росії. Багато членів Української Юнацької Спілки положили своє життя в боях у Харкові, в Катеринославі, у Киеві, під Крутами 29 січня 1918 року, і по всій Україні.

Боротьба молодих соціялістів за волю України і їх надії — забезпечити вільний розвиток і добробут своєму «народові селян, робітників, трудящого люду») в незалежній
Українській Народній Республіці — були нероздільні.

Панас Феденко, соціялізм давній і новочасний

Зараз українські радикальні студенти потрохи відроджують старі традиції. Неймовірні, молоді студенти зараз знаходяться в ЗСУ, обороняючи Україну від російського вторгнення так само, як сто років тому.

Традицію соціалістичного студенства відроджує зараз Пряма Дія

Виявляється, книга Івана Багряного "Сад Гетсиманський" на початку 1960-х вийшла у Франції. Може хтось надибає на тамтешніх аукціонах чи книжкових барахолках.

На Львівщині Багряний відновив зв’язки з бандерівським підпіллям. Йому вже було відомо про боротьбу підрозділів УПА: «…мені дуже імпонували чутки про українську національну партизанку, про «ліс», і вся моя увага заабсорбувалсь [була поглинута — І. Б.] тим, як би до того «лісу» добратися», але «мої друзі з націоналістичного підпілля, з якими (з деким) я встиг познайомитись тут, а декого знав ще «з дому», нічим не могли мені допомогти»

Іван Багряний і ОУН під час Другої світової війни

Багряний, український лівий революціонер, що пройшов за своє життя близькі до боротьбістів організації, гуртки "робітничої опозиції" в СРСР, Компартію, ОУН(м), ОУН(б), УПА, і згодом на еміграції став співзасновником партії, за яку він найбільш відомий — лівореволюційної Української Революційно-демократичної партії.

За час перебування в ОУН(м) він підробив сотні документів, які спасли багатьох українців від відправки у Німеччину на працю, а уже в еміграції, підписав тисячі документів, що посвідчували відсутність радянського громадянства у українців (Союзники злочинно примусовим способом віддавали українських емігрантів і біженців, які мали до 1 вересня 1939 р. радянське громадянство, назад в СРСР)

Про діяльність, погляди Багряного і УРДП я писав тут.

​​Як Демократичні Соціалісти Америки стали сталіністами?

Демократичні Соціалісти Америки — організація, що починала як «ліве крило Демократичної партії», мало чітку антирадянську і демократичну позицію, та була пристанищем для тих, хто стикався з антисемітизмом, стала здебільшого організацією ксенофобії, антилюдяної ідеології і сталінізму.

Що ж сталося? Відповідь насправді дуже проста: організація впустила маргінальних активістів маоїстського, сталіністського, ходжаїстського і леніністського кшалту, дала їм простір для агітації без інтелектуального спротиву від демократично налаштованого люду, де персони тоталітарних поглядів «вчили» нових членів, які лише роблять свої перші кроки в політиці;

Згодом, вони формують спільноти навколо прийнятих принципів, аксіом і ідентичності: це правильно, ці — вороги, а це — неправильно. «Проблемним» може бути майже все що завгодно: спілкування з незалежними інтелектуалами, антиксенофобні погляди, альтернативні думки, позиція щодо міжнародної політики, тощо. З’явився цілий ряд пейоративних слів: «ліберал», «реформіст», «опортуніст», «ревізіоніст», «атлантист», тощо, для подавлення плюралізму і свободи думок.

Якщо хтось виступає публічно проти цих принципів, він піддається остракізму, колективному цькуванню і виключенню, замість нормальної дискусії.

Згодом, сталіністи і люди з іншими тоталітарними та авторитарними поглядами починають сприйматися як частина спільноти, "свої", і навіть критичні люди можуть почати захищати їх від зовнішньої критики, що остаточно підважує вміння організації змінюватися і робити висновки.

Прийняття активістів з антилюдяними поглядами, надання їм платформи для пропаганди своїх ідей, мало величезний вплив. В DSA почали з‘являтися гуртки з читанням Сталіна і розповсюдженням його думок, і члени, що підтримували цю ідеологію, могли не боятися боротьби з собою і виключенням, а самі постійно саботували дії більш демократично налаштованих активістів.

«Більшість у DSA зараз представляють людей, які дистанціюються від соціалістичної виборчої та законодавчої політики». Ультраліві, ленінські групи забезпечують десять місць (більшсть), решта шість представників підтримують «масову політику». Сектанти включають фракцію під назвою Група марксистської єдності з двома місцями.

Фракція «Хліба і троянд» має три місця, група, яка об’єдналася кілька років тому після розпуску троцькістської «Міжнародної соціалістичної організації». «Червона Зірка», «Чавіста Інтернешнл» і «Антисіоністський Сланець» називають себе іншими марксистсько-ленінськими фракціями, які мають загалом п'ять місць.

Марксистсько-ленінські групи спеціально "залицяли людей з DSA і спрямовували їх до власних формувань - з метою побудови авангардної партії". Молоді активісти ще не мали достатнього досвіду, щоб це зрозуміти» — пише Нью Йоркська активістка DSA.

Варто відзначити, в DSA все ще є демократична меншість. Здебільшого вона представлена деякими анархістськими членами, меншістю троцькістів, що наперекір прийняли демократичну програму та демократично-соціалістичною фракцією «Північна Зірка»

Американський досвід показав одне: якщо впускати до організації людей з поглядами, близькими до фашистських/комуністичних — організація приречена на провал чи на прийняття протофашистської програми. Саме так DSA зайняло антиукраїнську ксенофобну позицію, а деякі члени навіть підтримували та виправдовували ґвалтування, що робила терористична організація «HAMAS».

Хоч наш досвід врятував нас від появи популярної лівої організації заснованій на протофашистських засадах, це не означає що цього не може статися. Хоч українська лівиця і здебільшого принципово демократична і чуйна, деякі дії чи бездіяльність можуть повести її в інші напрямки.

В малій українській лівій треба на це звернути увагу. Є така ж сама тенденціями, з молодими маргінальними «маоїстськими гуртками», сталінізмом, та вирощеною проросійською лівою ідеологією, що може толеруватися.

Як зробити людей ізольованими, і обмежити їх можливість насолоджуватися містом, розуміти інші спільноти, способи життя і діяльність?

Побудувати «Файна Таун» і «Комфорт Таун»

👥 85% мешканців Файна Таун та Respublika Park не виходять за межі ЖК, — девелопер

За словами Ніконова, це свідчить на користь комплексної забудови, де «навколо тебе живуть люди твого рівня».

Як і Комфорт Туан, житлові комплекси Файна Таун і Respublika мають закриту територію. 🚷Сторонніх осіб пускають лише за гостьовими перепустками. Зокрема, мешканці Файна Таун погодили режим, за яким закритими є не лише внутрішні подвір’я, а й територія всього комплексу.

💁‍♂️ Раніше «Хмарочос» писав про проблеми таких gated communities (закритих спільнот), зокрема й проблеми з безпекою.

Підписуйтесь на @hmarochos

«Британський лейбористський уряд Клемента Еттлі підписав Північноатлантичний договір у 1947 році, поклавши старт НАТО»

75 років тому, у 1949 р. було засновано Північно-атлантичний альянс. За свою мету альянс становив зменшити можливість появи нового нацистського режиму у Європі та захисту від Комуністичної агресії.

Хоч альянс будувався на позитивних цілях — і сприяв безпеці і захисту мільйонів людей від комунізму, його дії були геть протягнуті європейським колоніалізмом і «реалістичною» геополітикою.

Хоч альянс і допоміг частині Кореї зберегти нетоталітарний (але все ще авторитарний) лад, та займав ситуативно демократичні позиції, він часто йшов у ногу з американською геополітичною стратегією — та, протягом майже всього століття, орієнтувалася на співдружні відносини з СРСР та повагу до російського колоніалізму і імперіалізму.

НАТО проводило політику «примирення» з СРСР аж з самого його заснування та мовчки дивилася як Україну втоплюють в крові — голодом і переселеннями мільйонів людей до сибіру; так само мовчки НАТО дивилось на російські танки в Угорщині, що знищили угорську революцію.

Одночасно з захистом своїх країн від комуністичної агресії, країни НАТО (варто відзначити — країни-члени, хоч і частково були змушені йти разом з міжнародною політикою США — мали суб‘єктність — як приклад, не підтримавши вторгнення США у Ірак; або ж в негативному ключі — Турція, що проводила військове вторгнення проти Курдів, коли ті були союзниками США) також захищали свої колонії і, вслід за «реалістичною» концепцією міжнародних відносин, розглядали інші країни як свої сфери інтересів (в першу чергу, знову, США) та підтримували військові диктатури проти демократичних урядів.

З 90-х НАТО грало більш прогресивну роль — захищаючи більшість країн Східної Європи від можливого російського вторгнення та проводячи кампанії тренувань і підготовки армій.

НАТО має великий багаж неправильних рішень, досягнень і провалів. Проте зараз, можна стверджувати про зміни, одночасно як, багато лівих пропонують концепції «прогресивного НАТО» — проактивного альянсу, побудованого не на «реалістичній» політиці, а цінностях.