📕 В Україні створили новий науково-публіцистичний майданчик для дискусій — «Інститут Мазепи»

Проєкт назвали на честь українського політичного діяча Ісаака Мазепи, що був керівником уряду Української народної республіки часів Директорії.

👉🏻 Більше про проєкт розповів співзасновник проєкту Владислав Стародубцев спеціально для Суспільне Культура.

Розуміємо, що ідея державної самостійності України психологічно дуже важка для росіян і для частини зрусифікованих українців. Але, вважаємо, це аргумент на користь ідеї, а не проти неї.

Не усвідомивши своє право (юридичне і моральне) на державну незалежність від Росії і не доклавши зусиль до його здійснення, український народ не зможе випрямитися психологічно, змити з себе липкий мул почуття вторинності, неповноцінності, мул, що його лишило на нашому тілі багатосотлітнє національне пригнічення.

Так само і росіяни: не "звільнившись" від "своїх" не своїх Республік, зокрема від України; вони не зможуть позбутися комплексу "старшого брата" (чи навіть "батька"), комплексу, який особливо сильний щодо українців та білорусів.

Демократизація українського і російського Суспільств потребує відповідного психологічного та світоглядного ґрунту: розвиненого почуття внутрішньої свободи, почуття рівноправності людей і народів.

Юрій Бадзьо, дисидент-соціаліст

Молоді українські дослідники створили інтернет-ресурс і назвали його на честь діяча УНР

"Нам важлива ця тема боротьби за Україну в найбільш різних обставинах та те, наскільки соціально-прогресивною і демократичною була сама ідея України. Ми вважаємо внесок таких соціалістичних і прогресивних діячів дуже важливим, і вважаємо наш досвід боротьби в минулому — досвід УНР, ЗУНР, кооперативного руху, дисидентів тощо — важливим для формування нашого бачення майбутнього", — підсумував Стародубцев.

https://suspilne.media/culture/697774-molodi-ukrainski-doslidniki-stvorili-internet-resurs-i-nazvali-jogo-na-cest-diaca-unr/

Дві боротьби: Ірландія та Україна 1916-1923
Владислав Стародубцев, Коннор Костік


(...) Найбільшою лівою традицією, що діє в Ірландії, був синдикалізм. Ірландська профспілка працівників транспорту та загального профілю (ITGWU) була створена за моделлю Промислових Робітників Світу та на піку свого розвитку налічувала 100 000 членів. Організатори транспортних профспілок очолили масові страйки та «радянські» захоплення. На жаль для лівих, у ці критичні роки були відсутні дві головні фігури в розбудові ITGWU (...) Загалом, у цей час не бракувало сміливих та творчих масових заходів лівих, таких як загальні страйки та ради, наприклад, короткий час, коли містом Лімерік керували робітники.

(...) Українська революція не мала правого крила, оскільки українська ідентичність розглядалася переважно як ідентичність лівих, тоді як права була ідентичністю, пов’язаною з російським правлінням і монархією. Уряди Української Народної Республіки майже завжди були ⅘ радикально-соціалістичними та приблизно на ⅕ несоціалістичними, зазвичай все ще певною мірою лівими чи прогресивними. Таким чином, найбільші розбіжності були між фракціями лівих.


https://www.mazepa.institute/articles/ireland-ukraine-1916-23

«Ви ніколи не будете вільні, поки в Польщі залишається хоч один російський солдат, і ваша свобода завжди буде під загрозою, поки Росія втручається у ваші справи».

— Жан-Жак Руссо

Про проблему антисемітизму західної лівиці.

Відома ліва феміністка Джудіт Батлер описує бійню 7 жовтня як «збройний опір»: «Ми можемо мати різні погляди на ХАМАС як політичну партію, ми можемо мати різні погляди на збройний опір. Але [...] повстання 7 жовтня було актом збройного опору.[...] Це було повстання».

https://x.com/josephhirsch5/status/1764784098822750420?s=46

Невідомі підпалили екопарк «Осокорки». Жителі Києву захищали свій парк від забудовника, що у змові з міською адміністрацією хотів побудовати житловий комплекс на його території.

Позиція каналу по підпалам. Такого достатньо, щоб і Кличко, і вся Київрада пішла у відставку і ніколи не верталася у політику.

Во мразоты

"У 1934 р. М. Рудницька була обрана головою Українського жіночого Конгресу в Станіславі. Саме у Станіславі у своєму виступі вона пояснювала: «Найбільше поширений у нашому громадянстві погляд, що жіночий рух – це тільки боротьба за рівноправність жінки. Приклонники цього погляду твердять, що ця рівноправність стала вже фактом і тому, на їх думку, роля жіночого руху буцімто вже скінчена». На її переконання:

«...ніколи рівноправність не була ціллю жіночого руху. Вона була тільки передумовою, яка дозволяла жінці приступити до розв’язки її властивих завдань. Рівноправність була тільки засобом, який уможливлював нам вступ у громадське життя в ролі співрішаючого і співвідповідального чинника, який дозволяв нам зачати перетворювати і формувати світ, створений і сформований мужчиною»

Сто років тому, українські феміністки закликали західних феміністок допомогти Україні

"Західні держави проводили безоглядну бльокаду України і не допускали навіть ліків, і народ, і військо масово гинув від тифу..."

"Союз Українок видав відозву до жіноцтва цілого світу з гарячим закликом допомогти [Україні]. На жаль ця поміч прийшла вже запізно"

Вже у 2022 р. українські феміністки так само виборювали право на спротив і вимагали визнання:

"Ми закликаємо феміністок з усього світу підтримати нашу боротьбу. Ми вимагаємо:

- Право на самовизначення, захист життя та основоположних свобод, право на самооборону (включаючи озброєну) українського народу – а також інших народів – проти імперіалістичної агресії"

Український дисидентський рух виник у 1959 році з націонал-комуністичної Української робітничо-селянської спілки, невеликої організації людей, які були незадоволені тоталітарною системою, оскільки вважали, що вона надто далеко відійшла від комуністичних ідеалів. Відтоді почався розквіт українського дисидентського руху.

Зазвичай дисидентський рух ділився на три окремішні категорії: націоналісти, які були організовані членами УПА або на основі їхньої ідеології; націонал-комуністи, які дотримувалися комуністичних або марксистсько-ленінських доктрин; і, нарешті, дисиденти демократичної або демократично-соціалістичної орієнтації.

В додаток, в українському дисидентському русі існували організації, які захищали соціальні права, такі як нелегальні профспілки, організації, які боролися за права національних меншин (зокрема, кримськотатарські, єврейські та українські організації) та релігійні організації.

У 1970-х роках було засновано одну з найважливіших дисидентських організацій – Українську Гельсінську Спілку, групу, яка опікувалася виконанням Гельсінських угод. Вагомі аналізи російсько-радянського колоніалізму та шовінізму написали дисиденти, зокрема Іван Дзюба з працею «Інтернаціоналізм чи русифікація», в якому він розглядає асиміляційну політику Радянського Союзу

https://www.fes.de/feshistory/blog/unbesungene-helden

Футбольна реформа: Час на зміни?

В новому матеріалі на Інституті Мазепи поговорімо про те, як Україна може, пішовши за прикладом Франції, Іспанії та Великої Британії, реформувати свій футбол.

Як стверджує доцент Лондонської Школи Економіки, доктор Ян Зґлінський, універсальний успішний шлях реформи — прийняття нового закону, що врегулює та демократизує управління цим спортом. В цьому випадку поступовці не можуть стояти осторонь: ми вважаємо, що реформа, щойно вона стане на часі, є необхідна, і ми маємо зробити все, щоби в її центрі стали спортсмени, вболівальники та громади. Такий шлях, переконані ми, поверне багатьом дух приналежності до спільноти та значно посприяє розвитку загальних демократичних та самоврядних цінностей.

Вводячи жінку в життя, природа не питала: "Чи се мужчина, чи жінка, щоби мені наділити їх відповідними здібностями?" Ні — природа казала лише: "Ось ти, і жий!" І тому скажу, що недостаточність тая, брак сили духовної не лежить у жінці яко людині вже з природи, а походить вона і виробляється з, систематично ограниченого виховання, яке одержує вона вже від колиски, котре виховання звертає більше увагу на розвій її чуття, аніж на духовні здібності, характер і силу фізичну, і заглушає, таким чином, усі інші голоси в її душі. Що однак жінка — людина, так само як і мужчина, і вимоги природи в неї такі самі, як її в нього, то її через те треба в таких самих умовах, як і його, виховувати до боротьби за існування, а озброївшися наукою, знанням законів, знанням різних галузей праці, зможе й сама боротись за життєві засоби.

— Ольга Кобилянська, промова у Чернівцях на зборах Товариства руських жінок на Буковині, 1894 р.

Я писала, коли любила, писала, коли терпіла, писала, коли не находила вдоволення знадвору бажань своїх особистих, коли бачила кривду, заподіяну так людям, як звірятам, цвітам і птахам, коли переймалася великими ідеями про визволення жінки, ідеєю соціялізму, ідеєю націоналізму, патріотизмом, які зміцняла в мені Леся Українка.

— Ольга Кобилянська

У мене була така дурна ідея — знайти «ліву складову» у всіх (актуальних за часом) особах на українських грошових банкнотах. Я знайшов. Сьогоднішній іменинник Вернадський був постійним читачем та жертвував на ліві газети Української Радикальної партії. За своїми словами ідентифікував себе як поміркованого соціаліста.

Хоч звичайно, не означає, що інші погляди Вернадського були ок.

Про філософію егалітаризму і принципи Джона Ролза, розповідає Майкл Сандел

https://www.youtube.com/watch?v=dhXc_qyuqPI

У цей день у 1883 р. помер відомий патріот Польщі і України:

“Варто зауважити, яких виняткових зусиль завжди докладала Московія так само, як тепер докладає сучасна Росія, щоб знищити держави з народовладдям. Новгород та його колонії були першими. Його традиції, політика та прагнення були настільки протилежні тим, які має сучасна Росія, що остання змогла забезпечити своє існування лише на його руїнах. Далі була Козацька республіка, а наприкінці Польща"