​​​​
До річниці січового стрілецтва

Зараз, здається, виробився такий образ стрільців — нібито доволі аполітичних, стройово-«дисциплінованих», їй-богу навіть військової еліти.

Тоді ж як насправді, це був дуже колоритний, наскільки тоді відповідно бунтарсько-неформальний, рух. Це поети, це організатори театрів і руханок, спортивних виступів, з ультрадемократичною культурою, виборні офіцери — от це про них. Це вишивання костюмів по колориту регіону і часто буквальний косплей козацтва, включно з чубами і застарілою лексикою. Це солдати, які ходили з квітками.

Це також здебільшого все ж різні ліві. Якщо підшукати, я думаю, більшість перших перекладів Кропоткіна, Прудона і Бакуніна українською все ж були від січовиків.

Більшість з них не мало військової освіти. А все ж рʼяно пішли воювати, коли було треба, стали адміністраторами, послами, офіцерами, кооператорами, і прикладали всі свої навички і дух.

Січовики були ближчі до оповчення навколо Гарібальді, чи партизанів Ірландської Республіканської Армії, що відвоювали тій незалежність.

Січовий рух був чимось одночасно культурно-політичним, революційним, громадським, ну і все ж, і військовими героями також.

Сьогодні вкрай важлива річниця. Це сторінка української історії, про яку всі щось «чули», але ніхто нічого не «знає». А все ж значить дуже багато для нас.

Цікаво, що з цього вийде. Маркус постійно говорить про реформу (де-факто створення) сержантського корпусу. Загалом, візія слушна. Як воно піде, подивимось.

Історія відродження львівської соціал-демократії наприкинці 1980-х років від Леся Яковишина

«Врешті ми вирішили, що ми будемо “Союзом демократичних соціалістів”. І, значить, так вийшло, що я сам собі,  доручив написати щось на кшталт листівки-декларації намірів. Я вже не пам’ятаю, в кого я знайшов друкарську машинку. Тоді це була проблема… Я видрукував десь, напевно, листівок ну двадцять, може тридцять, щось такого. І пішов їх просто ввечері розклеювати по місту. Ось, в тому числі, на будинку Львівського обласного управління КДБ…

Дуже багато людей тоді збиралися у центрі Львова. Це була так звана “клумба”, де зараз там стоїть пам’ятник Шевченку. І потім, якимось чином, в якихось там загальних розмовах, я взнав, що у Львові вже існує соціал-демократична організація»

https://zirochka.media/article/lviv-social-democracy-revival/

Пам'яті січового стрільця — Трудова Україна, журнал Соціалістів-Революціонерів

"23-го травня ц. р. в Ротердамі ворогами українського визвольного руху підступно вбито одного з визначних українських воїнів-революціонерів Е. Коновальця, бувшого полковника Січових Стрільців, згуртованого за часів революції в Київі з бувших полонених українців-галичан.

Р. 1918, коли Україна була окупована німецьким військом, коли з його ласки німецька [нерозбірливо] почала забігати коло реставрації московського царя, спираючись на московську добровольчу армію та сили московських, польських і інших монархістів, [нерозбірливо] і фінансованих на Україні, [нерозбірливо]

[Нерозбірливо] дрібно-буржуазна інтелігенція [нерозбірливо] — Січові Стрільці в кількості 900 багнетів під проводом своєї Стрілецької Ради та обраного нею полковника Е. Коновальця й начальника штабу А. Мельника рішучо стали на сторожу Українського Національного Союзу, в якому провід мали соціялісти В. Винниченко, М. Шаповал та інші.
На заклик соціялістів Січові Стрільці підняли збройне повстання проти німецько-московської окупації, щоб [нерозбірливо] українського народу. Закінчили його честь — відродити самостійну державу.

Е. Коновалець, хоч і поміркований у політичних поглядах, одначе в трудних [хвилинах] своє ім’я в книгу відродження [боротьби проти] німецько-московського [поневолення] вписав навіки. Пішов разом з соціялістами."

Друзі, так як на Поступі зараз зʼявляється велика кількість різносторонніх публікацій, про армію, сучасну українську політику, українську історію, світові новини, прогресивну і ліву теорію, тощо — то проводжу опитування щодо пріоритетів.

Що вам було б цікаво побачити?

Голосування

​​ Борис Мартос описує зраду Болбочана та як його дії розкладали українську армію і призвели до здачі Харкова і Полтави. Як праві противились армійським інспекціям і сприяли безладу

Як питання смертної кари стало питанням боротьби проти розложення українських сил - і чому навіть ті, хто хотіли помилувати Болбочана від вироку суду - стикнулися з великою опозицію війська? З кого ми робимо героїв?

"При побаченні зі мною і Осецьким Болбочан тримався дуже принижено: тремтів, плакав, хапав за руки то мене, то Осецького, благаючи: «Голубчики, врятуйте мене!». Осецький попросив його заспокоїтися, заявивши, що в такий спосіб розмову вести не буде і зараз же відійде, і запропонував Болбочану викласти справу; а я нагадав Болбочану, що він просив побачення для розкриття таємниці, і при цьому додав, що розкриття цієї таємниці не може гарантувати йому помилування.

Трохи заспокоївшись, Болбочан почав говорити, що дійсно він хоче розкрити таємницю, а саме хоче попередити Уряд про страшну зраду; що він сам хоче розкрити цю зраду не для того, щоб рятувати собі життя, а тому, що як український патріот, обдумавши ситуацію, яка склалася, бачить, що ця зрада може спричинити величезну шкоду українській справі; він сам — лише знаряддя в руках людей, що займають високе, навіть дуже високе становище; тому то ця зрада така небезпечна; він розказував про наради в Станиславові; про те, як різні люди весь час намовляли його зробити цей виступ і лише тепер для нього ясно, яка в цім небезпека для української справи"

https://open.substack.com/pub/vladyslavstarodubtsev/p/eeb?

Скільки кооперативів існує в Україні?

За даними Міжнародного кооперативного альянсу (International Cooperative Alliance – ICA), заснованого в Лондоні 19 серпня 1895 року під час 1-го кооперативного конгресу, щонайменше 12% людей на землі є учасниками будь-якого з 3 мільйонів кооперативів. Кооперативи надають робочі місця або можливості працевлаштування 10% зайнятого
населення, а триста найбільших кооперативів або спільних підприємств приносять оборот у розмірі 2 409,41 мільярда доларів США, забезпечуючи при цьому послуги та інфраструктуру, необхідні суспільству для процвітання [1].

В Україні на кінець 2024 року було зареєстровано 2162 виробничих, 21607 обслуговуючих та 776 споживчих кооперативі, а також 954 сільськогосподарських виробничих, 1218 сільськогосподарських обслуговуючих та 95 сільськогосподарських кооперативів [2].

Ці статистичні дані, оприлюднення яких на сайті Державної служби статистики припинилося з кінця 2024 року, дозволяли отримувати певну інформацію щодо типів та видів кооперативів, навіть якщо вона була дещо неповною і не зовсім достовірною. Так, за словами директора Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України Р. Корінця, із зареєстрованих понад 1000 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів насправді тільки третина працювала ще до війни

Кооперативи, як організаційно-правова форма господарювання, займають важливе місце в економіці нашої країни. В недалекому майбутньому вони можуть відіграти важливу роль в організації і здійсненні ветеранського підприємництва.

Так, ще до ухвалення Закону України «Про ветеранське підприємництво» [5] в Україні почали створюватися ветеранські сільськогосподарські кооперативи. І нехай їх ще не так багато, проте досвід таких кооперативів як «Перлина Одещини» [6] «Сади ветеранів АТО» на Тернопільщині [7], «Оберіг-Агро» на Миколаївщині [8] можуть слугувати прикладом ветеранського підприємництва не лише в аграрному секторі економіки, але і в інших галузях та сферах економіки, оскільки сприяють зайнятості і соціальній інтеграції учасників бойових дій.

ПІДПРИЄМНИЦЬКИЙ КООПЕРАТИВ
ЯК СУБ´ЄКТ ПРИВАТНИХ ВІДНОСИН Щербина В. С., Боднар Т.В., 2025